УГФ-Український Генеалогічний Форум

Пошук родоводу, походження українських прізвищ, ономастика

Орловський, Орловский

Це прізвище

Отримав при народженні
1
14%
Отримав через шлюб
0
Немає голосів
Знав, що воно є родинним
2
29%
Віднайшлось під час дослідження родоводу
1
14%
Досліджую
2
29%
Цікавлюсь
1
14%
 
Всього голосів : 7

Аватар користувача
 
Повідомлень: 967
З нами з: 21 лютого 2016, 16:46
Подякував (-ла): 1258 раз.
Подякували: 919 раз.
Стать: Жінка

Орловський, Орловский

Повідомлення в36 Ольга » 30 серпня 2016, 16:03

Орловские -род священников Подолья.
Самый древний из уже известных - Иоаким Михайлов Орловский, примерные годы жизни с 1775 по 1834. Иоаким служил в самом начале 19 века в Крестовоздвиженской церкви с. Кочубеево Каменецкого уезда. Состав семьи по КВ 1825 года (ГАХмО, ф.315, оп.1, д.7242, л.117об.-118):
Его жена Мария Петрова, родилась примерно в 1785.
У них дети – Михаил 11 лет (1807),
Василий – 6 лет (1812),
Иоаким – 3 года (1815),
Иоан – 1 год (1817-18),
Александра - 9 лет.
А кроме того, с ними жила мать Марии Петровой - Анастасия Никифорова Яцимирская, родилась примерно в 1756 году.
Востаннє редагувалось в36 Ольга в 15 липня 2018, 07:50, всього редагувалось 2 разів.

Аватар користувача
 
Повідомлень: 285
З нами з: 28 грудня 2016, 22:30
Подякував (-ла): 116 раз.
Подякували: 188 раз.
Стать: Жінка

Re: Орловський, Орловский

Повідомлення viapolka » 01 лютого 2017, 00:56

Список дворян - участников польского восстания 1863
года, освобожденных в 1871 году
992. Орловский Иосиф
http://genealogia.baltwillinfo.com/ukr/04.pdf
Осецкий, Орловский, Юзефович, Бега, Каеткин, Олексов, Князев, Патратий, Фредлов, Туревская

Аватар користувача
 
Повідомлень: 1630
З нами з: 05 червня 2016, 18:36
Звідки: Вінниця
Подякував (-ла): 847 раз.
Подякували: 2187 раз.
Стать: Чоловік

Re: Орловський, Орловский

Повідомлення al_mol » 01 лютого 2017, 14:00

viapolka написав:Список дворян - участников польского восстания 1863
года, освобожденных в 1871 году
992. Орловский Иосиф
http://genealogia.baltwillinfo.com/ukr/04.pdf


К большому сожалению, эти списки не полные, их надо собирать по крупицах, из правительственных указов... пример такого Указа я поместил в теме viewtopic.php?f=299&t=2299&p=7874#p7874.... кстати и Орловский есть в списке ;)
Мои предки: Молчановские, Вишневские, Пророк, Олейничук, Пеньковские, Дегусары Тимуш, Лабудзинские Шафранские

Дослідження родоводу на замовлення - Podoliya@i.ua

Аватар користувача
 
Повідомлень: 1630
З нами з: 05 червня 2016, 18:36
Звідки: Вінниця
Подякував (-ла): 847 раз.
Подякували: 2187 раз.
Стать: Чоловік

Re: Орловський, Орловский

Повідомлення al_mol » 01 лютого 2017, 17:22

Представители фамилии Орловский, что были признаны неправоспособными на территории РИ в период с 1866 по 1911 г.

из справочника для нотариусов изданного в 1912 году
У вас недостатньо прав для перегляду приєднаних до цього повідомлення файлів.
Мои предки: Молчановские, Вишневские, Пророк, Олейничук, Пеньковские, Дегусары Тимуш, Лабудзинские Шафранские

Дослідження родоводу на замовлення - Podoliya@i.ua

Аватар користувача
 
Повідомлень: 285
З нами з: 28 грудня 2016, 22:30
Подякував (-ла): 116 раз.
Подякували: 188 раз.
Стать: Жінка

Re: Орловський, Орловский

Повідомлення viapolka » 01 лютого 2017, 18:42

al_mol написав:Представители фамилии Орловский, что были признаны неправоспособными на территории РИ в период с 1866 по 1911 г.

из справочника для нотариусов изданного в 1912 году


Эммм коллективное помешательство? :shock:
Осецкий, Орловский, Юзефович, Бега, Каеткин, Олексов, Князев, Патратий, Фредлов, Туревская

Аватар користувача
 
Повідомлень: 1630
З нами з: 05 червня 2016, 18:36
Звідки: Вінниця
Подякував (-ла): 847 раз.
Подякували: 2187 раз.
Стать: Чоловік

Re: Орловський, Орловский

Повідомлення al_mol » 01 лютого 2017, 18:56

viapolka написав:Эммм коллективное помешательство? :shock:



ну почему же коллективное, империя же была велика, да и списке не только умалишенные :lol: :lol: :lol:
Мои предки: Молчановские, Вишневские, Пророк, Олейничук, Пеньковские, Дегусары Тимуш, Лабудзинские Шафранские

Дослідження родоводу на замовлення - Podoliya@i.ua

Аватар користувача
 
Повідомлень: 285
З нами з: 28 грудня 2016, 22:30
Подякував (-ла): 116 раз.
Подякували: 188 раз.
Стать: Жінка

Re: Орловський, Орловский

Повідомлення viapolka » 02 лютого 2017, 19:33

Орловский Стах был капельмейстером. Жил в Румынии, был руководителем оркестра.

пока нашла такое:
Проблема воспитания профессиональных музыкантов всегда волновала Эльснера, он смело представлял молодых композиторов, дирижёров и исполнителей, радовался их успехам. В своей автобиографической записке он с гордостью упоминает Шопена, «который своей гениальной игрой на фортепиано, а также своими произведениями начал новую эпоху в истории этого инструмента. Искренне признательный и привязанный ученик, он и теперь не забывает обо мне, с сыновней чуткостью радуя письмами своего старого друга…». В числе учеников Эльснера – Юзеф Стефани, Антоний Радзиньский, Антоний Орловский, Август Фрейер (учитель С. Монюшко), Юзеф Новаковский. Молодежь видела в Эльснере основоположника польской музыки, горячо любила и почитала его. Даже после трагического подавления восстания 1830-1831 годов, повлёкшего и закрытие многих учебных заведений, Эльснер продолжал заботиться о воспитании польских музыкантов. В 1835 году он начал преподавать на трехл


ОРЛОВСКИЙ
, Антон, скрипач и композитор, род. 1811 в Варшаве, учился у И. Белявского (скрипка) и Эльснера (композиция) в варшавской консерв., курс которой окончил, по словарю Совинского, уже 1823, после чего написал 2 балета, поставленных в Варшаве 1824 (!) и 1827. В 1830 поступил в парижскую консерв., где совершенствовался в композиции у Лесюёра. О. сделался капельмейстером оперного театра и Филармонического об-ва в Руане, где в 1834 поставил свою оперу "Le mari de circonstance". Кроме того О. написал трио, фп-ный квартет, сонату для скрипки с фп. и ряд скрипичных и фп-ных пьес (полонезы, мазурки и пр.).
Востаннє редагувалось viapolka в 03 лютого 2017, 12:18, всього редагувалось 1 раз.
Осецкий, Орловский, Юзефович, Бега, Каеткин, Олексов, Князев, Патратий, Фредлов, Туревская

Аватар користувача
 
Повідомлень: 285
З нами з: 28 грудня 2016, 22:30
Подякував (-ла): 116 раз.
Подякували: 188 раз.
Стать: Жінка

Re: Орловський, Орловский

Повідомлення viapolka » 03 лютого 2017, 00:49

Обнаружила в том же селе (Студеная) Орловских с не установленным родством, одна из них была найдена мною в ОК, и ответила, что она однофамилица, в чем я очень сомневаюсь ) Я уже одну такую находила там же по другой фамилии, когда человек не знает кто его предки, т.к после вопроса про имена ее предков тетя перестала отвечать ))

Орловский Николай Юхтимович 24,12,1918 Студеная
Орловская Анна Устимовна 02,12,1927 Студеная
Ефросиния Ивановна 22,02,1918 Студеная
У Николая я нашла троих детей Виталий, Галина и Полина.

Еще предполагаемое родственное звено
Орловский Семен Парфенович, музыкант, оркестр https://pamyat-naroda.ru/heroes/podvig- ... 277112511/
http://podvignaroda.ru/?#id=1277112511& ... ailManCard
Орловский Федор Парфеньевич https://www.obd-memorial.ru/html/info.htm?id=73351767
Орловский Стефан Федорович https://www.obd-memorial.ru/html/info.htm?id=69382376

Жили в Чабаново, что является частью поселка Довжок при Студеной
Осецкий, Орловский, Юзефович, Бега, Каеткин, Олексов, Князев, Патратий, Фредлов, Туревская

Аватар користувача
 
Повідомлень: 285
З нами з: 28 грудня 2016, 22:30
Подякував (-ла): 116 раз.
Подякували: 188 раз.
Стать: Жінка

Re: Орловський, Орловский

Повідомлення viapolka » 07 лютого 2017, 00:40

МИХАЙЛО ОРЛОВСЬКИЙ - ДІЯЧ УКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО ВІДРОДЖЕННЯ, ВИДАТНИЙ КРАЄЗНАВЕЦЬ ПОДІЛЛЯ
Михайло Якимович Орловський (1807–1887), протоієрей церкви с. Глядки
Волочиського району
Серед плеяди подільських шестидесятників-просвітників XIX ст. провідне місце належить Михайлу Якимовичу Орловському. Про нього писали "Подольские епархиальные ведомости" 1888 року: "Протоієрей Михайло Орловський належав до числа кращих пастирів Поділля... був найвидатнішим в середовищі бідного сільського духовенства... володів самими широкими історичними знаннями, був талановитим письменником на грунті історії краю". Сюди можна додати, що він усе життя знаходився в гущі народу, сповна розділив долю подільського села s своєю подвижницькою працею на тлі пастирства і краєзнавства виступив як діяч українського національного відродження другої половини XIX ст.
Народився Орловський 30 вересня 1807 року, в селі Кочубіїв Кам'янецького повіту, нині Чемеровецького району на Хмельниччині, в родині священнослужителя. Хоча батьки належали до пастирської бідноти, але спромоглися дати сину необхідну освіту, прищепили любов до літератури, до отчого краю. Спочатку Орловський закінчив Кам'янецьке духовне училище. З 1824 по І8о5 роки навчався у Кам'янець-Подольскией православній духовній семінарії. Тут він захотівся читанням художньої та історичної літератури, зібранням власної бібліотеки, і цю пристрасть зберіг у собі назавжди. Його бібліотека, що у 60-80-ті роки налічувала понад 2000 томів, була найкращою з-поміж таких приватних на Поділлі за якісним підбором книг особливо з історії) краю, наявністю стародруків та унікальних рукописів. Уже на старших курсах семінарії учень Орловський почав збирати народний фольклор, записувати звичаї та обряди сіл Кам'янецького повіту, глибоко вивчати історію Поділля. Він став засуджувати кріпосництво, свавілля поміщиків, в дискусіях з шляхтичами і русофілами відстоював право українського народу на своє існування. Все це заклало основи його подальшої просвітницької й наукової діяльності.
1835 року М.Орловський прийняв парафію у селі Глядки Проскурівського повіту, тепер Волочиського району, і до останніх днів протягом 52 років працював тут священиком Свято-Михайлівської церкви. Якщо більшість таких сільських священиків тоді перетворилася на затурканих і обмежених служителів культу, як це образно описав випускник Подільської духовної семінарії письменник Анатолій Свидницький у романі "Люборацькі", то Орловського не засмоктала рутинна буденщина. Навпаки, він з повною віддачею використав перебування у сільській ойкумені для потреб творчості й просвітництва.
Орловський розпочав громадську діяльність у селі Гладки з відкриття при церкві парафіяльної школи для дітей і дорослих селян віком до 30-ти років для навчання їх грамоті. Водночас здобув велику прихильність у сільських жителів активним захистом їхніх інтересів в судах, заступництвом перед чиновниками і поміщиками на посадах з 1836 року депутата, а згодом впродовж тридцяти років благочинного свого округу. З 1846 року протягом тривалого часу Орловський був діяльним співробітником Подільської опікунської ради бідних духовних осіб, рішуче обстоював права сільських священиків. Не забував вій і свою семінарію, для якої передав з власних зібрань понад 140 стародруків і рукописів.
Проте найбільші обдарування в Орловського виявилися на грунті дослідження і популяризації історії й народознавства Поділля.
Наприкінці 50-х років XIX ст. М. Орловський відгукнувся на заклик Подільського єпархіального начальства про написання історико-статистичних описів міст і сіл, церквів і парафій краю .з метою протистояння католицизму. Збираючи матеріали для своїх праць. Орловський захопився археологією; старожитностями, фольклором та етнографією, пошуками істини з історії Поділля і вийшов за встановлені офіційними програмами рамки дослідження. Він встановив наукові зв'язки з випускником Кам'янецької духовної семінарії Калеником Шейковським і передав йому багато матеріалів для його праці "Побут подолян" (1860), заприятелював з діячем українського національного відродження Пантелеймоном Кулішем, якому надіслав 1861 року понад 2000 Подільських прислів'їв, говірок, зібраних ним у Проскурівському повіті, публікував етнографічні статті з життя українських селян в журналі "Основа" та виданнях Російського географічного товариства.
Визнання в науковому світі і серед краєзнавців М.Орловський здобув завдяки численним історичним публікаціям, здійснених в "Подольских епархиальных ведомостях", де він працював співробітником з моменту їх заснування в 1862 році. Зокрема, протягом 1862-1882 років Орловський помістив у цьому часописі 42 великих історико-статистичних описів, які започаткували в українській історіографії та поділлєзнавстві вивчення історії міст і сіл, у тому числі нариси про Проскурів (1863), Вінницю (1863), Сатанів (1862), Ярмолинці (1862), Меджибіж (1862), Летичів (1864) та всі інші губернські і повітові центра й містечка і села Жванець, Чорний Острів, Смотрич, Бакота, Тинна,тощо).
Для творчості Орловського притаманні риси об'єктивності викладу фактів, широке використання документальних джерел, порівняльний історико-статистичний метод дослідження. Історію рідного краю Орловський розглядав як невід'ємну частку України. Він змушений писати твори російською мовою за прийнятими тоді стандартами, крізь які чітко простежується просвітницьке зображення самобутності укладу життя на Поділлі українського населення, його духовної і матеріальної культури.
Крім історичних нарисів. Орловський опублікував у "Ведомостях" "Короткі записки про Кам'янецькі церкви і католицькі костьоли", "Народні перекази кам'янецьких жителів про ікону св. Анни", "Малоросійські прислів'я і приказки (числом 844), розміщених в алфавітному порядку", "Народні казки, повір'я, перекази і пісні про старовину", "Подольские колядки і пісні" та інші, в яких він повною мірою розкрив себе як народознавець краю. 1884 року Орловський передав редакції журналу "Киевская старина" ще 1300 подільських прислів'їв.
Як письменник. Орловський відомий своєю історичною повістю "Роксолана чи Анастасія Лісовська" (1882), в якій виклав власне бачення образу цієї нині відомої українки, а також в автором ряду віршів ("Грицько", "Мандрівка" й ін.), що зображують будні українських селян.
21 жовтня 1887 року Михайло Орловський помер у Глядках. Багатогранна пастирська діяльність і творчість цього просвітника, вклад у дослідження історії й народознавства Поділля були належне оцінені сучасниками ще при його житті. Він перший з подільських краєзнавців, хто був обраний почесним членом Російського географічного (з 1860), Російського вільного економічного (з 1863) товариств. Подільського губернського статистичного комітету (з 1863), Подільського єпархіального історико-статистичного комітету (з 1865), удостоєний орденів, медалей, премій, подяк (понад 35 різних відзнак) державними, єпархіальними органами і науковими товариствами , одержав високу історіографічну оцінку своїх послідовників поділлєзнавців М.Симашкевича, М.Яворовського та Є.Сіцинського. Сьогодні, наприкінці XX століття, палкий патріот Подільської землі Михайло Орловський знову повернений з небуття і зайняв гідне місце в українській історіографії.
Востаннє редагувалось viapolka в 07 лютого 2017, 01:06, всього редагувалось 1 раз.
Осецкий, Орловский, Юзефович, Бега, Каеткин, Олексов, Князев, Патратий, Фредлов, Туревская

Аватар користувача
 
Повідомлень: 285
З нами з: 28 грудня 2016, 22:30
Подякував (-ла): 116 раз.
Подякували: 188 раз.
Стать: Жінка

Re: Орловський, Орловский

Повідомлення viapolka » 07 лютого 2017, 00:50

ІСТОРІЯ МІСТ І СІЛ ПОДІЛЛЯ В ТВОРАХ МИХАЙЛА ОРЛОВСЬКОГО (ДРУГА ПОЛОВИНА ХІХ ст.)

Сьогодні ми стоїмо на порозі перевидання 26-ти томної "Історії міст і сіл УРСР". У цьому контексті досить важливо звернутись до джерел, які започаткували засади історичного краєзнавства в Україні, ознайомитися з діячами, котрі активно розробляли її регіональну історію. З-поміж них, по-праву, почесне місце належить Михайлу Якимовичу Орловському (1807-1887) - протоієрею Свято-Михайлівської православної церкви села Глядки Проскурівського повіту Подільської губернії. Це про нього писали "Подольские епархиальные ведомости" 1888 року: "Протоієрей Михайло Орловський належав до числа кращих пастирів Поділля… був найвидатнішим в середовищі бідного сільського духовенства… володів широкими історичними знаннями, був талановитим письменником на грунті історії краю". Справедливо додати, що він, будучи понад 50 років священиком у Глядках, сповна розділив долю подільського села і своєю подвижницькою працею вийшов за межі вузькоконфесійного життя й виступив, як діяч українського національно-культурного відродження другої половини ХІХ ст.
Народився М. Орловський 30 вересня 1807 року в с. Кочубіїв Кам'янецького повіту на Поділлі, в родині священика. Батьки з дитинства прищепили йому любов до літератури, до рідного краю й наставили на свій життєвий шлях. Спочатку Михайло закінчив Кам'янецьке духовне училище. З 1824 по 1835 роки навчався у Подольскией православній духовній семінарії, де захопився історією та історичною художньою літературою. Тоді ж почав формувати власну бібліотеку, яка пізніше, у 60-80-ті роки, налічувала понад дві тисячі томів і вважалась однією з кращих приватних книгозбірень Поділля, котра мала унікальні колекції стародруків, документальних та монографічних видань з історії краю.
Уже на старших курсах семінарії учень Михайло Орловський почав збирати народний фольклор, вивчати звичаї та обряди на Поділлі, що стало пристрастю подальшого його життя й глибоко позначилося на літературній творчості. Він з осудом ставився до кріпосництва, свавілля поміщиків, мав переконання в тому, що українці є самобутнім народом з належною історією і розвинутою культурою. Все це заклало основи його просвітницької і наукової діяльності.
1835 року М. Орловський, по закінченні семінарії, отримав парафію у с. Глядки Проскурівського повіту (нині Волочиського району на Хмельниччині), в якому прожив і пропрацював священиком у Свято-Михайлівській церкві до останніх своїх днів, зріднився з цією землею і людьми, став для них не тільки пастирем, а й шанованим батьком, учителем, порадником і захисником.
Михайло Якимович розпочав просвітницьку діяльність з відкриття при церкві школи грамоти для дітей і дорослих селян. Одночасно здобув велику прихильність у сільських жителів активним захистом їхніх інтересів у судах, заступництвом перед чиновниками і поміщиками з 1836 року на посадах депутата, а згодом, упродовж тридцяти років благочинного свого округу. З 1846 року він був діяльним співробітником Подільської опікунської ради бідних духовних осіб. Рішуче обстоював права сільських священиків6. Не поривав М. Орловський і зв'язків із рідною семінарією, якою також опікувався, передав для її бібліотеки понад 140 рукописів і стародруків.
Проте найбільші обдарування в Орловського виявилися на грунті дослідження і популяризації історії та народознавства Поділля. У 1852 році "Подольские епархиальные ведомости" оприлюднили "Программу для собирания образцов народного языка", а через кілька років усім православним священикам було доручено Подільською духовною консисторією написання під наставницвом духовної семінарії історико-статистичних описів своїх церков, парафій, сіл, містечок і міст. Збираючи матеріали з історії рідного краю, він захопився археологією, старожитностями, продовжив накопичувати фольклорно-етнографічні надбання і вийшов за встановлені офіційними програмами межі дослідження.
Михайло Орловський встановив наукові зв'язки з професором Кам'янецької духовної семінарії, протоієреєм Павлом Гліщинським, якому було доручено створити загальний історико-статистичний опис Подільської православної єпархії, та з його учнями цього закладу Степаном Руданським, Анатолієм Свидницьким і Павлом Шейковським, котрі у першій половині 1850-х років домомагали йому збирати у містах і селах краю необхідні матерали для даної праці. Проте П. Гліщинський передчасно у 1855 році розпрощався із земними справами й не завершив свого опису, а його учні-послідовники згодом видали самостійно свої праці, до яких мав дочинення Орловський, С. Руданський - створив двохтомний збірник "Народные малороссийские песни, собранные в Подольской губернии" (1852), етнографічний нарис "Подольськеє весілля"(1862), А. Свидницький - "Пасха у подолян" (1860), К. Шейковський - "Быт подолян" (1860) й інші, які не втратили актуальності для сучасних регіональних досліджень. Водночас підтримуючи дружні й ділові стосунки з діячем українського національно-культурного відродження Пантелеймоном Кулішем, Михайло Орловський передав йому в 1861 році понад 2000 подільських приказок, говірок, легенд, зібраних ним у Проскурівському повіті та опублікував ряд статей в журналі "Основа", у виданнях Російського географічного товариства, яке відзначило його подвижницьку діяльність багатьма відзнаками.
Визнання в науковому світі і серед краєзнавців М. Орловський здобув завдяки численним історичним публікаціям, котрі були здійснені переважно в "Подольских епархиальных ведомостях", з якими він співробітничав з моменту їх заснування в 1862 році. За період 1862-1882 років Орловський помістив у цьому часописі 42 великих і малих історико-статистичних описів, які започаткували в українській історіографії та краєзнавстві Поділля вивчення історії міст і сіл. Зокрема, він здійснив історичні описи міст Подільської губернії: Кам'янця-Подільського, Проскурова (нині м. Хмельницький), Вінниці, Бара, Брацлава, Балти, Могилів-Подільського, Гайсина, Літина, Летичева, Ямполя, Ольгополя, Старої та Нової Ушиці; містечок і сіл: Сатанова, Тульчина, Немирова, Хмільника, Вербовця, Меджибожа, Смотрича, Студениці, Бакоти, Бершаді, Шаргорода, Чорного Острова, Жванця, Ладижина, Ярмолинець, Пиляви, Тинної, Панівець, Бубнівки, Рідкодубів, Буші, Чорнокозинець, Пахутинець, Глядок та ін.
В своїй творчості М. Орловський притримувався принципу об'єктивного викладу фактів, широкого використання документального матеріалу та свідчень учасників подій, порівняльного історико-статистичного методу дослідження та відповідних вимог розроблених у 60-80-х роках ХІХ ст. Подільським єпархіальним історико-статистичним комітетом програм по створенню історико-статистичних описів церков та парафій, збирання історико-археологічних відомостей про край". Орловський змушений був писати свої праці російською мовою. Однак, в них чітко простежується просвітницьке зображення самобутності укладу життя подолян, багатство його духовної і матеріальної культури.
Історико-статистичні описи міст і сіл М. Орловського відображували події від найдавніших часів до другої половини ХІХ ст. В них автор прагнув з'ясувати перші відомості та перші письмові згадки про населений пункт, топоніміку походження його назви, процес заселення, генеалогію його власників, викласти його основні історичні етапи розвитку під час литовсько-польсько-російської доби, подати докладний опис місцевої церкви, парафії, основні вірування, звичаї та традиції його жителів, повідомити статистичні, географічні, демографічні та інші цікаві відомості, які разом стали цінним джерелом для нинішнього дослідника міст і сіл Поділля.
М. Орловський належав до першопрохідців, які торували шлях й накопичували досвід та методи історико-регіональних досліджень. Тому створені історико-статистичні описи міст і сіл Орловського за фактичним змістом та якістю виконання не рівнозначні. Одні з них (описи Проскурова, Меджибожа, Сатанова, Смотрича, Могилева-Подільського, Летичева, Шаргорода, Ямполя, Балти, особливо Брацлава та ін.) досить об'ємні за обсягом та докладні за змістом, мають серйозну джерелознавчу базу, майже точно подають час заснування цих поселень та головні періоди розвитку й визнаються до нині дослідниками, як першооснова для створення чергових про них історико-краєзнавчих нарисів та книг. Інші - (описи Літина, Ярмолинець, Ольгополя, Панівців, Гайсина, особливо Вінниці тощо) мали обсяг кількох сторінок, за змістом більше нагадували історико-статистичну довідку по населений пункт, ніж нарис, містили значні прогалини фактичного матеріалу й, почасти, неточності, помилки, істотні упущення у викладі історичних подій. Наприклад, що можна було взяти корисного читачам або досліднику із нарису Орловського про Вінницю, який складався з однієї сторінки тексту часопису або про містечко Ярмолинці Проскурівського повіту, що мав дві сторінки? Тому вже під час життя цього автора його колеги по Подільському єпархіальному історико-статистичному комітету М.В. Сімашкевич, М.І. Яворовський, С.М. Лобатинський та інші змушені були доопрацьовувати, удосконалювати й розширювати коротенькі описи-нариси Орловського про населені місця Поділля.
Якщо ж характеризувати джерельну базу описів міст і сіл М. Орловського, то варто зазначити, що автор більше слугувався зібраними ними місцевими фольклорно-етнологічними матеріалами, церковними книгами та літописами, спогадами жителів про минулі події, доступною літературою і стародруками й практично не використовував надбання тодішніх державних і приватних архівосховищ. Відсутність архівних матеріалів у працях - слабка сторона творчості М. Орловського. Тим не менш, саме він започаткував процес створення історії та культури багатьох міст і сіл Поділля, без якої сьогодні немислимо обійтися дослідникам і краєзнавцям.
Крім історичних нарисів, М. Орловський опублікував у подільських єпархіальних "Ведомостях" "Короткі записки про Кам'янецькі церкви і католицькі костьоли", "Народні перекази кам'янецьких жителів про ікону св. Анни", "Малоросійські прислів'я і приказки (числом 844), розміщенні в алфавітному порядку", "Народні казки, повір'я, перекази і пісні про старовину", "Подольские колядки і пісні" та інші, в яких повною мірою розкрив себе як народознавець. До того ж, він передав у 1884 році редакції журналу "Киевская старина" ще 1300 подільських прислів'їв.
Як письменник, Орловський відомий своєю історичною повістю "Роксолана чи Анастасія Лісовська" (1882), в якій виклав власне розуміння особи цієї відомої українки - султанші Османської імперії, котру вважав подолянкою, а також є автором ряду віршів ("Грицько", "Мандрівка" й ін.), що зображують будні місцевих українських селян.
21 жовтня 1887 року Михайло Орловський помер у Глядках. Багатогранна пасторська діяльність і творчість цього просвітника були належно оцінені сучасниками ще при його житті. Він перший з подільських краєзнавців, хто був обраний почесним і дійсним членом Російського географічного (з 1860 р.), Російського вільного економічного (з 1863 р.) товариств, Подільського губернського статистичного (з 1863 р.), Подільського єпархіального історико-статистичного комітетів (з 1865 р.), удостоєний орденів, медалей, премій, подяк (понад 35 різних відзнак) державних і єпархіальних структур й наукових товариств, одержав високу історіографічну оцінку своїх послідовників поділлєзнавців М. Сімашкевича, М. Яворовського, Ю. Сіцінського.
Сьогодні, на порозі ХХІ століття, творча спадщина Михайла Якимовича Орловського знову стала цінним надбанням для науковців і краєзнавців при підготовці до перевидання книг "Вінницька область", "Хмельницька область", "Одеська область" багатотомної "Історії міст і сіл України", а він сам посів гідне місце в сучасній українській історіографії та історичному краєзнавстві.
Осецкий, Орловский, Юзефович, Бега, Каеткин, Олексов, Князев, Патратий, Фредлов, Туревская

Аватар користувача
 
Повідомлень: 285
З нами з: 28 грудня 2016, 22:30
Подякував (-ла): 116 раз.
Подякували: 188 раз.
Стать: Жінка

Re: Орловський, Орловский

Повідомлення viapolka » 07 лютого 2017, 01:41

АНОТОВАНИЙ ПЕРЕЛIК МIСЦЬ ПОХОВАНЬ ТА УВIЧНЕННЯ ПАМ’ЯТI ЖЕРТВ ВIЙНИ I ПОЛIТИЧНИХ РЕПРЕСIЙ
Орловська Марія II — 111 Закарпатська область
Орловський II — 48 Будапешт (Угор.)
Орловський Вінцент Йосипович I — 535 Берегово
http://www.reabit.org.ua/files/store/Zak2-587-800.pdf
Осецкий, Орловский, Юзефович, Бега, Каеткин, Олексов, Князев, Патратий, Фредлов, Туревская

Поперед.Далі

Повернутись до О

Хто зараз онлайн

Зареєстровані учасники: Bing [Bot], Bogdan Mishchenko, D_i_V_a, Google [Bot], Google Adsense [Bot], Vitaly Savitar