УГФ-Український Генеалогічний Форум

Пошук родоводу за прізвищем, за місцем проживання, пошук в архівах, та багато іншого. Приєднуйтесь

Палій - з Фастівщини

Це прізвище

Отримав при народженні
0
Немає голосів
Отримав через шлюб
0
Немає голосів
Знав, що воно є родинним
1
25%
Віднайшлось під час дослідження родоводу
0
Немає голосів
Досліджую
0
Немає голосів
Цікавлюсь
3
75%
 
Всього голосів : 4

Аватар користувача
 
Повідомлень: 6665
З нами з: 01 березня 2016, 10:52
Звідки: Київ
Подякував (-ла): 5123 раз.
Подякували: 2460 раз.
Стать: Жінка

Re: Палій - з Фастівщини

Повідомлення D_i_V_a » 14 квітня 2018, 19:26

Представників родини Палій інколи писали як Пальчук

Київська губернія, Васильківський повіт, Золотоустівська церква села Півні (до парафії належать - с. Півні, д. Дмитрівка, д. Волиця)
25 шлюб, 19 жовтня 1903
Наречений - Деревни Дмитровки крестьянин Їоаннъ Сергіевъ Пальчук, православного вероисповедания, первым браком, 22
Наречена - Тойже деревни мещанка Анна Александровна Яворская, православного вероисповедания, первым браком, ?
Свідки - По жениху: д.Дмитровки крестьяне Їоаннъ Тимофеевъ Пиньковскій и Їоаннъ Петровъ Михалевскій По невесте: д.Дмитровки крестьянине Феодоръ Ивановъ Мошковскій и Лука Михайловъ Дидковскій
ЦДІАК Ф.127, О.1078, Сп.1371
Родинні прізвища: Дідкі(о)вський, Тишкевич, Садовський, Лукашевич, Домарацький, Денбицький, Білінський, Стефанський, Дименський, Барлинський
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?

Аватар користувача
 
Повідомлень: 1286
З нами з: 12 лютого 2016, 23:05
Звідки: Україна
Подякував (-ла): 229 раз.
Подякували: 163 раз.

Re: Палій - з Фастівщини

Повідомлення ukrgenealogy » 05 серпня 2018, 18:46


Аватар користувача
 
Повідомлень: 6665
З нами з: 01 березня 2016, 10:52
Звідки: Київ
Подякував (-ла): 5123 раз.
Подякували: 2460 раз.
Стать: Жінка

Re: Палій - з Фастівщини

Повідомлення D_i_V_a » 04 вересня 2019, 21:06

Aushanbibi написав:Я думаю що навряд чи знайдуться справжні нащадки. Відомим історикам так і не вдалось віднайти потомків Палія-Гурка, думаю що після його смерті нащадки зробили те ж, що і пізніші дворяни під час переслідувань, змінили прізвище і місце проживання.
Мою увагу привернуло дивне прізвище з переліка --- з другої теми
Сей приговор составили и на оном росписались кр-не
м. Фастова неграмотные: 1 ...
и грамотные: ...
Гуренко/Гуршко?
Писарь досить однаково пише різні букви, якто Н, И, Л, М.
Я читаю це прізвище як Гуренко, а Оля як Гуршко.
Женя, а чи є якісь подібні прізвища на місцевості?
Але і та і та форма дає можливість припущення, що це похідна від Гурко. Чи не так?

Зображення
Родинні прізвища: Дідкі(о)вський, Тишкевич, Садовський, Лукашевич, Домарацький, Денбицький, Білінський, Стефанський, Дименський, Барлинський
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?

Аватар користувача
 
Повідомлень: 413
З нами з: 08 березня 2016, 09:54
Звідки: м. Фастів
Подякував (-ла): 843 раз.
Подякували: 576 раз.
Стать: Чоловік

Re: Палій - з Фастівщини

Повідомлення Aushanbibi » 05 вересня 2019, 19:39

Є Гуренки, Гуршків немає..
Шукаю предків: Даценко, Ходаківський, Домарацький, Жицький, Скварчинський, Куцопал, Світельський, Мончаківський, Бербен, Майстренко, Галецький, Ровінський, Швець

Аватар користувача
 
Повідомлень: 6665
З нами з: 01 березня 2016, 10:52
Звідки: Київ
Подякував (-ла): 5123 раз.
Подякували: 2460 раз.
Стать: Жінка

Re: Палій - з Фастівщини

Повідомлення D_i_V_a » 09 грудня 2019, 20:10

Зі списку сходу селян села Триліси стосовно прийняття до їхнього кола.

228/291 Иван Палиенко
Родинні прізвища: Дідкі(о)вський, Тишкевич, Садовський, Лукашевич, Домарацький, Денбицький, Білінський, Стефанський, Дименський, Барлинський
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?

Аватар користувача
 
Повідомлень: 1
З нами з: 10 грудня 2019, 16:35
Подякував (-ла): 0 раз.
Подякували: 1 раз.
Стать: Жінка

Re: Палій - з Фастівщини

Повідомлення alga » 10 грудня 2019, 16:39

Знайшла деяких козаків в реєстрах різних років:

Реестр казаков 1649
Маръко Палей
Корсунський полк СОТЪНЯ КОРЧОВСКАЯ

Анъдрей Палей
Білоцерківський полк (ДЕДОВЩИНА)

http://history.org.ua/LiberUA/5-12-0020 ... 2042-9.pdf

https://sites.google.com/view/registers ... -%D0%B4-30
Ргада, Ф.140, оп.1, д.30

1718 Присяги Прилуцького полку
Палеенко, Палей, Палюха

1718 Миргор п.
[158.] Микита Паліенко
[164.] Дмитро Палій, Козаки села Борок
[25.] Дмитро Пилер (Палій?) сотняБілоц[е]рковская

1718 Лубен п
Паліенко, Палій, Паліонїй

http://forum.genoua.name/viewtopic.php?id=51
1767 Полтавский полк Решетиловской сотни. ЦГИАК Ф 57. оп. 2 № 342 Румянцевская перепись
дворы посполитых: Семенъ Лобода, Трофимъ Палей
1768 Полтавский полк Решетиловской сотни. ЦГИАК Ф 57. оп. 2 № 343. Румянцевская перепись
Казачьи дворы (казаки и подсусидки): Федор Палий

https://www.otkudarodom.ua/ru/1784-god- ... -sluzhbe-4

26.12.1784 Казаки полку Переясловского
Григорий Палей, Сотне Каневской

Прилуцкий полк, Сотни Корибутовъской
Семен Палеенко
В доме своем почитаясь хозяином за себя и за малолетнего сына своего в казну оклад уплачивает, почему и по убожеству военную службу с крайним отягощением отправляет.

Миргородс. п. 4.1.1785
Гордей Палей, Сотне Белоцерковской

в Лубенском Карабинерном полку действително служащих и в домах своих хозяевами почитающимися козаков находитца, сочинена 1784 года, декабра
Андрей Подпалий, Иван Подпалий, 1 Лубенска сот.
Иван Палей, Сотне Роменской

1784 Малороссийского Гадяцкого п
Иван Палеенко, Сотне второ[й] Комишанской

Аватар користувача
 
Повідомлень: 3
З нами з: 25 липня 2020, 17:29
Подякував (-ла): 1 раз.
Подякували: 2 раз.
Стать: Чоловік

Re: Палій - з Фастівщини

Повідомлення Михайло Палієнко » 25 липня 2020, 17:40

Добрый день

Хтось шукає нащадків Семена Палія?

Аватар користувача
 
Повідомлень: 6665
З нами з: 01 березня 2016, 10:52
Звідки: Київ
Подякував (-ла): 5123 раз.
Подякували: 2460 раз.
Стать: Жінка

Re: Палій - з Фастівщини

Повідомлення D_i_V_a » 25 липня 2020, 21:04

Михайло Палієнко написав:...Хтось шукає нащадків Семена Палія?
А ви можете щось про них розповісти?

Аватар користувача
 
Повідомлень: 3
З нами з: 25 липня 2020, 17:29
Подякував (-ла): 1 раз.
Подякували: 2 раз.
Стать: Чоловік

Re: Палій - з Фастівщини

Повідомлення Михайло Палієнко » 26 липня 2020, 15:49

При Катерині 2 Дід Сава(на його так казали) чи його батько тікали з Фастова, тікали в Ваховку і змінили призвище на Палієнко а потім переїхали в Прибірськ

Моє коріння виходить від Матвія (сина Семена Палія)

Це по розповідях діда і прадіда

Чи є хтось хто знає і чув ці розповіді?

Аватар користувача
 
Повідомлень: 6665
З нами з: 01 березня 2016, 10:52
Звідки: Київ
Подякував (-ла): 5123 раз.
Подякували: 2460 раз.
Стать: Жінка

Re: Палій - з Фастівщини

Повідомлення D_i_V_a » 29 липня 2020, 16:55

Михайло Палієнко написав:При Катерині 2 Дід Сава(на його так казали) чи його батько тікали з Фастова...
Ну тоді будемо шукать істину... бо в кулуарах (тоб-то у приват) хтось кинув фразу, що пів Фастова каже, що вони нащадки Палія...

Пропоную для початку почитать, ну хоч щось, з чого можна отримати якусь інформацію і відштовхуваться чи вглиб віків, чи в наші часи

Мазепа і Палій: проблема взаємин. Реферат
Проблема взаємин Мазепи і Палія, а властиво конфлікту між ними, що закінчився ув’язненням Палія й засланням його до Сибіру, завжди цікавила українську історіографію

Фактичний бік відносин між Гетьманом і фастівським полковником більш-менш докладно встановлений у працях В. Антоновича, М. Костомарова, В. Вовк-Карачевського, М. Андрусяка, Б. Крупницького, Н. Полонської-Василенко та інших. Щоправда, не всі ще документальні матеріали в цій справі (зокрема, листування Мазепи з московським урядом) повністю опубліковано, а головне серед дослідників немає одностайної думки та оцінки тогочасних подій на Правобережжі та відносин між двома українськими провідниками на обох боках Дніпра.

Якщо народницька історіографія цікавилася переважно соціально-економічними питаннями, вбачаючи причину конфлікту в глибокій суперечності "демократизму" Палія й "аристократизму" Мазепи (в цьому напрямі пішла й радянська історіографія, вульгаризуючи своїм звичаєм "класовий" бік справи, а останнього часу додаючи ще й фантастичну антитезу "полонофіла" й "польського агента" Мазепи - й запеклого ворога Польщі Палія), то новітня українська історіографія шукає відповіді на це питання насамперед у політичних розбіжностях між Мазепою і Палієм, зокрема на терені Правобережжя. Звичайно, чимало деталей і епізодів ще не з’ясовано. І все ж, загальна картина цілком ясна.

Проблема Правобережжя водночас єднала й роз’єднувала гетьмана Лівобережної України й білоцерківського шляхтича Івана Мазепу та борзенського козака й білоцерківського полковника Семена Палія. Кровним зв’язком поколінь, власною довголітньою діяльністю, українською державницькою традицією зв’язаний був з Правобережжям Мазепа. І особисто для нього, і для голови Української держави доля Правобережної України не була чужа.

Що більше, приєднання Правобережжя до Гетьманщини й відновлення української державної влади на Правобережній Україні було, від початку аж до кінця гетьманування, однією з найголовніших цілей політики гетьмана Мазепи. Й чим ближче стояв він до здійснення цієї мети, тим більш авторитарною ставала його поведінка, тим менш готовий він був іти на компроміси, тим рішучіше й безоглядніше боровся проти всяких перешкод на своєму історичному шляху.

Палій не мав такого глибокого коріння на Правобережжі, як Мазепа. Але майже вся його діяльність як вояка й колонізатора пройшла на цій старій козацькій землі, зрошеній його кров’ю й управленій його працею. Вона стала його землею, і він, тільки він, як "справжній козак і вождь козацького народу", мав порядкувати тут. Він міг пактувати з польським урядом або з польськими магнатами, хоч знав, що тривалої згоди з ними не буде. Він щиро прагнув об’єднання не лише своєї Фастівщини, а й цілого Правобережжя зі своєю рідною Гетьманщиною, хоч і не всі тамтешні порядки були йому до вподоби, й він нерідко критикував свого "найвищого вожа" (як він називав Мазепу) й "гетьмана обох боків Дніпра" (1700). Але господарем Білоцерківщини мусів залишатися він.

А втім, справа була не лише в самих особах Мазепи й Палія та в їхньому індивідуальному підході до проблеми Правобережжя. Ясна річ, годі заперечувати, що Гетьман і полковник були речниками двох відмінних соціально-політичних концепцій, і що той суспільний лад, який заводив Палій на підвладній йому території, не був цілком тотожний з укладом Гетьманщини. Проте не треба думати, що Палій був промотором якогось абстрактного запорозького ідеалу - "без хлопа і без пана", і соціально-економічний устрій Паліївщини не так-то вже й різнився від Гетьманщини. Відміна була не так у самій суспільній системі двох частин тогочасної України, як у ставленні до цього з боку Мазепи й Палія.

Мазепа був репрезентантом старої правобережної старшини доби Хмельницького і Дорошенка, яку трагічні події Руїни зігнали з вітчизн та дідизн і загнали - іноді "с семью только своей фамиліи персонами... верховыми лошадьми" (Ф. Кандиба) - на лівий берег Дніпра. Всі ці Лизогуби, Гамалії, Кандиби, Мокієвські, Бутовичі й багато інших старшинських фамілій залишили за собою на Правобережжі, зокрема на Паліївщині, не тільки свої предківські і власною працею набуті маєтки, яких вони ніколи не зрікалися, але й десятиліття своєї попередньої військової і державної діяльності якої вони ніяк не могли забути. Чимало з них хотіли повернутися назад і мали на це повне право.

Хіба міг гетьман Мазепа зігнорувати це - їхні права, їхні прагнення, врешті, їхні сентименти? Ці люди були керівними діячами Гетьманщини, до якої хотів прилучити Правобережжя Палій, зберігаючи не тільки встановлений ним там лад, але й свою старшину, здебільшого його родичів, цих homines novi, що їх створили і він сам, і вони самі, і трагічна, але славна історія Паліївщини. Чи було місце там для старих господарів, коли ціле життя було в руках нових? Мабуть, це було ясне і для Мазепи, і для Палія. Двом великим діячам тогочасної України не було місця на Правобережжі. І коли Мазепа ступив твердою ногою на свою предковічну землю, Палій мусів уступитися.


Та інтереси Мазепи й Палія колідували не тільки на Правобережжі. Їх розділяло ще Запоріжжя, що його підпорядкування гетьманському реґіментові, а принаймні консолідації гетьманської й запорозької політики завжди прагнув Мазепа. Палій користувався на Січі великою популярністю, мало того, був своєю людиною для запорожців. І його бойові подвиги, колись близько зв’язані з Запоріжжям, і його діяльність на Правобережжі, а зокрема боротьба проти польської шляхти, - все це в очах січовиків було повною протилежністю Мазепі. Не маючи й не бажаючи мати власних авторитетів, Запоріжжя охоче користувалося авторитетом "батька Палія" й залюбки протиставляло його "вітчимові" Мазепі. Мабуть, саме на Запоріжжі й виникла думка про гетьманство Палія.

Майже на всі політичні шляхи Мазепи лягала тінь Палія. З’єднати Гетьмана з фастівським полковником - на довгу мету - було неможливо: раніш чи пізніш був неминучий конфлікт і розрив між ними. Й коли в 1703 р. тінь Палія, пов’язаного зі шведофільськими колами Речі Посполитої, почала насуватися на останній і вирішальний - шведський шлях Мазепиної політики, розрив стався навіть раніше, ніж повністю назрів конфлікт. "Залізна логіка обставин" була, справді, сильніша за "персонально-психологічні мотиви" (Крупницький) діячів та їхньої людської й громадської поведінки.

Перший крок у цьому напрямкові зробив, мабуть, Мазепа. Незважаючи на свої приятельські відносини з Палієм, Гетьман завжди ставився до нього з певним упередженням і не раз перестерігав Москву щодо Палія. Так було, зокрема, в 1693 р., і "чорна кішка", яка, на думку Костомарова, пробігла між Мазепою й Палієм у 1694 р., була, звичайно, не перша. Ще більші застереження проти Палія помітні в Гетьмана з осені 1695 р., коли покращали взаємини між фастівським полковником і поляками. Крупницький вважає, що 1699 р. був критичним роком (Krisenjahr) у відносинах Мазепи й Палія.

Але справді критичним моментом було повстання 1702-1703 рр. і позиція Палія, як лідера того повстання, зокрема щодо Польщі. У звідомленнях Гетьмана до Москви 1703-1704 рр. рясно політичних і персональних закидів та обвинувачень на адресу Палія. Особливо турбували Мазепу зв’язки Палія зі шведофільською партією в Польщі і можливість погодження Палія з польським урядом.

"Якщо Палій самовільно зійдеться з ляхами, добра від того не буде: через людей нашого походження вони на цей бік (Лівобережжя) вогонь вскинуть", - писав Гетьман на початку 1704 р.

Завдяки своїм зв’язкам зі шведофільськими магнатами Польщі, Палій одбивався від рук Мазепи, виходив на шляхи, незалежні від лівобережного гетьмана. Ці шляхи вели до Польщі і Швеції, але за певних обставин могли повести Палія - поза плечима Гетьмана - в іншому напрямкові - до Москви.

Але назовні стосунки між Гетьманом і Палієм були нібито нормальні. У половині червня 1704 р. Палій приїхав до гетьманського табору коло Паволочі й супроводжував Гетьмана в дальшому поході на захід. Час минав у пересправах, бесідах та бенкетах, але ні згоди, ні довір’я вже не було. Палій не крився зі своєю критикою щодо порядків на Гетьманщині й особисто щодо Гетьмана. В Мазепи чимраз більше накопичувалося різних - і справжніх, і, мабуть, вигаданих - доказів нелояльності старого співробітника. Гетьман хотів спекатися Палія, посилаючи його до Москви й складаючи тим самим відповідальність за його долю на московський уряд. Але Палій відмовився, підозріваючи небезпеку.


Тоді наприкінці липня, під Бердичевом, Гетьман наказав заарештувати Палія, а згодом відіслав до Батурина, де Палій був ув’язнений. Перебуваючи в Москві на початку 1705 р., Гетьман радив цареві забрати Палія з України, де "многіе его жалЂют и переговоруют", до Росії й тримати його де-небудь далі від Москви. У березні 1705 р. Палій і Семашко були привезені до Москви, а 30 травня цар наказав заслати Палія до Єлисейська. Та незабаром (30 липня) це було замінено засланням до Томська, а фактично - до Тобольська, де Палій перебував до кінця 1708 р., коли Петро І наказав повернути його на Україну, щоб використати ім’я й авторитет козацького героя для боротьби проти Мазепи.

Наприкінці березня 1709 р. Палія перевезено було до Воронежа, де тоді був Петро І. Палію було дозволено відвідати доньку в Києві. Палій брав участь у Полтавській битві як охоче-комонний полковник у війську гетьмана Івана Скоропадського і переслідував шведів до Переволочни. У вересні 1709 р. йому повернуто було уряд білоцерківського полковника. Але політична роль Палія була давно вже скінчена. Він номер у січні 1710 р. і навіть точна дата його смерті не збереглася в історії.

1 серпня 1704 р., після арешту Палія, в універсалі до жителів Фастова Мазепа писав, що "оддаливши... для певних причин пана Семена Палія од уряду полковництва", він, Гетьман, призначає на його місце Михайла Омельченка.

Помічники Палія або були заарештовані разом з ним (Семашко), або визнали переворот (К. Часник, небіж Палія, і А. Танський, зять Паліїв). Козаки, що були в Білій Церкві, не хотіли підкоритися гетьманському наказові: "поки не уздрим нашого батька (Палія), поты не поддамось гетманству", - казали вони. Але сили були нерівні, і незабаром Правобережна Україна опинилася під безпосередньою владою гетьмана Мазепи.


06.02.2013
Родинні прізвища: Дідкі(о)вський, Тишкевич, Садовський, Лукашевич, Домарацький, Денбицький, Білінський, Стефанський, Дименський, Барлинський
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?

Поперед.Далі

Повернутись до П

Хто зараз онлайн

Зареєстровані учасники: Bing [Bot], Google [Bot]