ЛЮТЕРАНСТВО
-
ОнлайнАннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
ЛЮТЕРАНСТВО
ЛЮТЕРАНСТВО (Lutheranism, Lutheran Church) – протестантська течія (див. Протестантизм), що виникла в 16 ст. у ході нім. Реформації, об'єднує послідовників учення М.Лютера (1483–1546). На її становлення вплинула низка істор. подій, зокрема: підтримка М.Лютера після його офіц. розриву (1521) з Римом (див. Ватикан) деякими північнонім. князями, які прагнули незалежності від імператора "Священної Римської імперії германської нації"; повстання нім. рицарів (1522–23) проти засилля Церкви і князів; сел. війна в Німеччині 1524–26, спрямована проти соціального гніту, під час якої виокремилося два крила нім. Реформації – помірковане (прихильники реформи Церкви) і радикальне (ініціатори створення нової Церкви – анабаптисти); проголошення на Шпейєрському рейхстазі (1529) 6-ма князями, прибічниками ідей М.Лютера, і представниками 14-ти нім. міст "Протестації" з обґрунтуванням принципу свободи совісті. 1530 сподвижник М.Лютера, професор Віттенберзького ун-ту Філіпп Меланхтон (1497–1560) виступив у рейхстазі в Аугсбурзі (Німеччина) з викладом осн. тез нового віросповідання (вони отримали назву "Аугсбурзьке віросповідання" і ґрунтувалися на вченні М.Лютера). У них ішлося про реформу Церкви, зокрема, главою Церкви оголошувався не папа, а світський володар, скасовувалися пишна церк. обрядовість, шанування ікон і мощів, урочиста меса замінялася простою літургією з проповіддю пастора. Частина присутніх на рейхстазі висловилася за схвалення таких реформ. Однак герм. імп. Карл V Габсбург відмовився визнати "Аугсбурзьке віросповідання". Згодом (уже після смерті М.Лютера) князі, які визнали вчення М.Лютера, за підтримки деяких імперських міст і в союзі з франц. королем Генріхом II Валуа виступили проти герм. імп. Карла V Габсбурга і 1552 перемогли його в 2-й Шмалькаденській війні. 1555 катол. і протестантські князі уклали Аугсбурзький реліг. мир, він встановив принцип cujus region – ejus religio ("чия країна, того і віра"), що поширювався на імперські стани – курфюрстів, світських і духовних князів, на вільні міста і рицарів. Визнавалося також право на еміграцію тих мешканців князівств, які не поділяли віру свого володаря. Усе це здетонувало міждерж. конфлікти в Європі, призвело до утворення двох військово-політ. угруповань – Протестантської унії і Катол. ліги (1608–09). Поступово Л. набуло поширення в пн.-зх. землях Німеччини і Пн. Європі (Скандинавія, Прибалтика), у Франції, Голландії, Угорщині, Австрії, Польщі, а завдяки еміграційним процесам 17–19 ст. – у Пн. Америці.
- D_i_V_a
- Повідомлень: 9525
- З нами з: 01 березня 2016, 10:52
- Стать: Жінка
- Звідки: Київ
- Дякував (ла): 6280 разів
- Подякували: 3675 разів
- Контактна інформація:
Re: ЛЮТЕРАНСТВО
Лютеранство - один з напрямків християнського протестантського віросповідання, який виник у першій половині XVI ст. в Німеччині під час Реформації на основі вчення Мартіна Лютера, як протест бюргерства проти засилля католиків.
PS Щось понаписували пост радянські укладачі тлумачного словника української мови повний брєд...
І брєд звучить - як протест бюргерства проти засилля католиків.
Який протест бюргерства? Бюргер - це теж саме що в Речі Посполитій посполитий, тобто житель країни.
Жителі країни всі були якоїсь конфесії.
Мартін Лютер був сам католицьким МОНАХОМ. І протестом було - по-перше, те що літургія була латиною яку простий народ не розумів. Лютер переклав всю біблію на німецьку. По-друге, корупція церкви була зашкалююча, все можна було купить, тільки плати, любе прощення, доходило до абсурдів.
Ай-я-йяй укладачі, атеїстичне виховання, немає елементарних знань...
PS Щось понаписували пост радянські укладачі тлумачного словника української мови повний брєд...
І брєд звучить - як протест бюргерства проти засилля католиків.
Який протест бюргерства? Бюргер - це теж саме що в Речі Посполитій посполитий, тобто житель країни.
Жителі країни всі були якоїсь конфесії.
Мартін Лютер був сам католицьким МОНАХОМ. І протестом було - по-перше, те що літургія була латиною яку простий народ не розумів. Лютер переклав всю біблію на німецьку. По-друге, корупція церкви була зашкалююча, все можна було купить, тільки плати, любе прощення, доходило до абсурдів.
Ай-я-йяй укладачі, атеїстичне виховання, немає елементарних знань...
У вас недостатньо прав для перегляду приєднаних до цього повідомлення файлів.
Дідкі(о)вський, Тишкевич, Садовський, Лукашевич, Домарацький, Денбицький, Білінський, Стефанський, Дименський, Бе(а)рлинський,
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук, Слабошевський
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук, Слабошевський
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?
-
ОнлайнАннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: ЛЮТЕРАНСТВО
ЛЮТЕР Мартін (Luther Martin; 1483–1546) – нім. реформатор, засн. лютеранства. Д-р богослов'я (1512). Н. в м. Ейслебен (Німеччина) в родині рудокопа. 1488–97 навч. у школах Мансфельда, Магдебурга, Ейзенаха (нині всі міста в Німеччині). 1501 вступив до Ерфуртського ун-ту, потрапив там під вплив гуманістичного гуртка, членами якого були, зокрема, Мартін Руф, Ульріх фон Гуттен, Георг Спалатин. Захопився ідеями Еразма Роттердамського. Почав студіювати вчення ранніх християн. богословів, філол. і пед. праці. 1505 отримав ступінь магістра мист-в. Поступово став схилятися до філос. традицій Via moderna (Вільям Оккам, Габріель Біль) і німецької середньовічної містики (Майстер Екхарт, Йоганн Таулер). 1507 постригся в монахи монастиря ордену августинців. Від 1508 викладав на кафедрі моральної філософії Віттенберзького ун-ту. 1510–11 був у Римі (Італія) з дорученнями від монастиря. 1512 став д-ром богослов'я і субпріором (заст. настоятеля) августинського конвенту у Віттенберзі (Німеччина; з 1516 проповідував у місц. соборі). Переосмислив катол. вчення.
Свої нові погляди Л. оприлюднив 1517 у Віттенберзі у знаменитих 95 тезах. Тези спрямовувалися проти продажу індульгенцій (звільнення від гріха, дароване Церквою), у них заперечувалася влада папи у відпущенні гріхів, його юрисдикція на чистилище, а також протиставлялося сумнівній "скарбниці добрих справ" щире каяття у своїх гріхах. Після публікації тез Рим ініціював диспут Л. з богословом Йоганном Екком. Диспут відбувся в Лейпцигу (Німеччина) 1519. Під час нього Л. висловив сумнів у непомильності папи і Вселенських Соборів (див. Собори Вселенські), виклав думки, подібні до тих, які свого часу висловлював Ян Гус (за це останній 1415 був визнаний Церквою єретиком і спалений разом зі своїми творами). 1520 Папа Римський Лев Х у буллі пригрозив Л. відлученням від Церкви. У відповідь Л. написав кілька творів ("До християнського дворянства німецької нації про виправлення християнства", "Про вавилонське полонення Церкви", "Про свободу християнина"), які набули широкого розголосу. Невдовзі потому герм. імп. Карл V Габсбург викликав Л. на рейхстаг (представницький орган при імператорові) у Вормс (Німеччина; 1520). Під час засідання рейхстагу Л. відмовився переглянути свої погляди, а потім перед міськ. воротами Віттенберга спалив папську буллу (див. Булли папські). Вормський едикт засудив Л. як єретика (див. Єресі), 1521 Папа Римський Лев X відлучив його від Церкви. 1522 Л. опублікував свій переклад Нового Завіту (див. Біблія) нім. мовою. Тим часом поширення ідей Реформації в Німеччині спричинило сел. війну 1524–26, повсталі прагнули радикальних соціальних змін.
Л. виступив за реформу Церкви, однак у питанні перегляду віровчення і практики католицизму розійшовся з діячами нар. Реформації (Андреас Карлштадт, анабаптисти, Томас Мюнцер), засудив реліг. і соціальний радикалізм, визнав за можливе насильницькі дії проти бунтівників (памфлет "Проти банди селян-убивць", 1525). Після диспуту (Марбург (Німеччина), 1529) зі швейцарським реформатором Ульріхом Цвінглі щодо доктрини перетворення під час Євхаристії Л. виявив незгоду з деякими поглядами майбутніх прихильників кальвінізму (див. Кальвінізм).
Своє бачення реформи Церкви Л. виклав також у богословському творі "Про рабство волі" (1525), посібниках для реліг. напучення мирян – "Малий Катехізис" (1528) – і пасторів – "Великий катехізис" (1529), у тезах "Шмалькальденські члени" (1537). 1534 вийшов друком його переклад усієї Біблії нім. мовою.
Ключовим моментом богослов'я Л. є доктрина благодаті, ґрунтована на вченні св. Августина про абсолютну гріховність людини, відсутність у неї свободи волі і неможливість її власними зусиллями досягти спасіння. Спасіння дарує лише Господь Своєю благодаттю без жодної умови. У поглядах Л. ясно проступають визначальні доктрини протестантизму. Перша – Sola fide – це доктрина виправдання самою вірою, без жодного посередництва, завдяки дарованої людині Божої благодаті. Церква та її формальні приписи ("добрі діла") не мають жодного рятівного значення: людину спасає лише Господь; добрі діла людини – не умова, а плід праведності. Друга – Sola gratia – це доктрина заг. священства віруючих: Божа благодать дарована всьому людству, тому немає різниці між кліром і мирянами; людина служить Богу своїм повсякденним життям; служіння – обов'язок кожного, незалежно від професії, соціального статусу, освіти. Третя – Sola Scriptura – це доктрина богонатхненності однієї Біблії: якщо спасіння – не в Церкві, а в Божому дарі, то істина – не у Святому Переданні, а в Одкровенні; Слово Боже – єдине джерело віри; Святе Передання, твори отців Церкви (див. Патристика) лише допомагають зрозуміти істину (Л. належить вислів "Не Церква визначає, що є Біблія, а Біблія визначає, що є Церква").
Учення Л. про Церкву пронизане духом компромісу. Він виступав за збереження елементів катол. Літургії та атрибутики (розп'яття, ікони, священицький одяг тощо). Визнав за таїнства лише хрещення, при обов'язковості хрещення немовлят, і Євхаристію. Водночас відкинув спасительне значення таїнств. Вважав за можливе збереження посту і сповіді, трактував обряд ординації як завдаток отримання священиком особливих Божих дарів (у лютеранстві священик вважається таким, що має апостольське наслідування). Рішуче заперечив целібат і чернецтво.
Основою сусп. поглядів Л. є вчення про дві влади – світську і церковну. Кожна з них має окремі прерогативи та сферу функціонування, але разом з тим вони є єдиним, Богом установленим, суспільно-держ. організмом. Світська влада може втручатися в церк. справи (потенція цезаропапізму), церковна – у світські (потенція клерикалізму, обґрунтування держ. статусу Церкви).
П. у м. Ейслебен.
На думку дослідників, реліг. і сусп. позиція Л., з одного боку, була зумовлена його неприйняттям радикальних сусп. змін, а з другого – сама зумовила це неприйняття і тяжіння до поміркованої реформи Церкви, яку він осмислював переважно як відновлення її апостольських традицій. Йому належить розробка низки етико-філос. (концепції свободи християнина, трудової етики, професійного і громадян. обов'язку) та політ. (теорія Божественного і природного права) проблем. Вагомим був його внесок у нім. к-ру і педагогіку (разом з тим, він не визнав геліоцентричної системи Ніколая Коперника). Своїми перекладами Біблії, екзегетичними і філол. працями, канціоналами і хоралами сприяв розвитку нім. літ. мови, нар. к-ри. Багато написаних ним праць увійшли в аннали світ. протестантизму. Спірним залишається питання про ставлення Л. до єврейства. У памфлеті "Цей Ісус Христос був народжений євреєм" (1526) він засудив неприйняття катол. Церквою євреїв, але пізніше визнав за можливе обмеження їхніх прав (ці суперечності в його поглядах у 1930–40-х рр. були використані в гітлерівській Німеччині).
В Україну перші твори Л. потрапили в серед. 16 ст. зусиллями нім. і польс. лютеран. 1562 у Несвiжi (нині місто Мінської обл., Білорусь) вийшов друком перший слов'яно-рус. переклад "Малого катехізису" Л., здійснений Симоном Будним.
Любащенко В.І.
- DVK_Dmitriy
- Супермодератор
- Повідомлень: 5319
- З нами з: 25 березня 2016, 19:59
- Стать: Чоловік
- Дякував (ла): 988 разів
- Подякували: 3908 разів
Re: ЛЮТЕРАНСТВО
Немецкая евангелическо-лютеранская община г. Харькова. Очерк истории.
http://deutsche.in.ua/uploadfiles/admin/NELO_Harkov.pdf
http://deutsche.in.ua/uploadfiles/admin/NELO_Harkov.pdf
Кременецкие, Лазаренко, Бабенко, Чаплины, Абакумовы, Орловы, Белоконь, Тхор, Богомоловы, Шараевские, Бартковские.
Интересуюсь родом Кременецких от Аслана-Мурзы-Челебея.
Генеалогические исследования. Поиск в архивах Киева. Составление родословной.
Интересуюсь родом Кременецких от Аслана-Мурзы-Челебея.
Генеалогические исследования. Поиск в архивах Киева. Составление родословной.
Хто зараз онлайн
Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 5 гостей