Симиренко, Симеренко

Відповісти

Це прізвище

Отримав при народженні
0
Немає голосів
Отримав через шлюб
0
Немає голосів
Знав, що воно є родинним
0
Немає голосів
Віднайшлось під час дослідження родоводу
0
Немає голосів
Досліджую
0
Немає голосів
Цікавлюсь
0
Немає голосів
 
Всього голосів: 0

Аватар користувача
Вернер
Повідомлень: 3179
З нами з: 22 квітня 2016, 12:19
Стать: Чоловік
Дякував (ла): 107 разів
Подякували: 665 разів

Симиренко, Симеренко

Повідомлення Вернер »

СИМИРЕНКИ — український рід.
Перші вірогідні відомості збереглися про Степана, який понад 20 років козакував на Запорозькій Січі, а згодом чумакував; зі знищенням укр. козацтва за участь у козац. повстаннях потрапив у кріпаки до Браницьких, а пізніше — Воронцових, помер наприкінці 18 ст. Його син Федір Степано-вич (див. Ф.Симиренко; 1780-ті, м. Городище — п. 1867) на гроші, зароблені на Вільшанських млинах, викупив родину із кріпацтва. У 1820-ті рр. увійшов до спілки з Яхненками (тесть та брати дружини); з ними торгував шкірою, збіжжям, орендував, а згодом будував млини на Черкащині, зрештою став одним із перших укр. цукрозаводчиків. С. та Яхненки чи не першими в Україні вели доброчинну діяльність. За посухи 1830 протягом трьох місяців надавали прихисток і годували бл. 10 тис. голодуючих селян; за Кримської війни 1853—1856 надали 1 тис. рублів грошима та постачали хліб і провіант як допомогу для шпиталів і рос. війська. Сини Федора Платон Федорович (див. П.Симиренко; 2 січня 1821, м. Сміла — п. 26 січня 1863) і Василь Федорович (7 березня 1831 — 1915) також були меценатами укр. к-ри. Платон Федорович закінчив приватний пансіон в Одесі. Після повернення з Франції, де вивчав цукрове вир-во, був одним із керівників фірми "Брати Яхненки і Симиренко". Від 1859 мав дружні стосунки з Т.Шевченком; допоміг видати останнє прижиттєве видання "Кобзаря" (1860), на 1 тис. рублів викупивши більшу частину видання (бл. 1 тис. примірників) та безкоштовно розповсюдивши книги поміж працівниками цукрових з-дів і селянами Київської губернії; також допоміг видати Шевченків "Буквар" для заводських шкіл. Василь Федорович — відомий технолог і промисловець, допомагав коштами Т-ву підмоги укр. літературі, науці і штуці (членами т-ва, зокрема, були В.Антонович, М.В.Лисенко, В.Науменко, В.Леонтович, М.Грушевський, Є.Чикаленко), підтримував час. "Киевская старина", україномовні часописи й газети, Одеську Громаду та ін. Свій маєток (вартістю близько 10 млн рублів) заповів на укр. культ. цілі через фундацію, що нею мало опікуватися Т-во підмоги укр. літературі, науці і штуці; війна й революція зашкодили реалізації цієї фундації. Син Платона Левко Платонович (див. Л.Симиренко; 18 лютого 1855, с. Мліїв (нині село Городищенського р-ну Черкас. обл.) — п. 6 січня 1920, с. Мліїв) — учений-помолог і плодовод. 1873 вступив на фізико-мат. ф-т Київ. ун-ту, згодом перейшов на природничий ф-т Новорос. ун-ту (Одеса). Невдовзі по закінченні Новорос. ун-ту (1879) за революц. діяльність був заарештований і засланий на 8 років до Сх. Сибіру. В засланні організував буд-во теплиць, вирощував декоративні та плодові дерева й виноград на закритому та відкритому ґрунті, заклав Красноярський міський парк. 1887 повернувся до Млієва, де створив маточний колекційний сад і помологічний розсадник, який став однією з найбагатших в Європі колекцією плодових та ягідних рослин. 1921 на базі розсадника організовано Млієвську садово-городню дослідну станцію, якій, зрештою, було присвоєно ім’я Л.Симиренка (1958). Створив власну систему вирощування садівного матеріалу, розробив нові агротех. прийоми, що їх і тепер з успіхом застосовують. Промислові сади не тільки в Україні, а й у більшості регіонів дореволюц. Росії беруть свої витоки від помологічного розсадни-ка Левка Платоновича. Багато з вивчених і рекомендованих ученим сортів плодових к-р міцно увійшли в пром. сортимент України та ін. д-в. З-поміж них слід назвати сорти груші "Бон Кретьєн Вільямс", "Улюблена Клапа", "Бере Лігеля", яблуні "Ренет шампанський", "Розмарин білий", "Ренет канадський", "Пармен зимовий золотий", "Ренет Ландсберзький". Значний вклад він вніс у розвиток помології, займався також клоновим відбором. Невдовзі після закріплення на Черкащині рад. влади, в ніч на Різдво 1920, Левка Платоновича було підступно вбито у власній хаті, на очах у сім’ї; у скоєнні злочину простежується чекістський слід. Син Левка, Володимир Левкович (див. В.Симиренко; 1891—1938), знаний помолог і селекціонер плодових культур, народився у Млієві. 1915 закінчив с.-г. відділ Київ. політех. ін-ту, 1921—30 очолював Мліївську дослідну станцію садівництва, одночасно — керівник секції садівництва в С.-г. наук. к-ті України, 1930—33 працював у Всесоюзному дослідному ін-ті південного плодового і ягідного господарства в Китаєві (передмістя Києва; нині Укр. НДІ садівництва), 1932—33 — професор Уманського с.-г. ін-ту. 1929 організував "Всеукраїнську помологічну книгу" (нині Держ. комісія для сортовипробування плодових, ягідних к-р і винограду). Здійснив батькову мрію — видав монографію "Плодовий розсадник" (1929). 1933—37, а потім 1938 ув’язнений і засланий рад. владою; посмертно реабілітований. Багатий архів С. енкаведисти спалили на очах сім’ї під час арешту Володимира Левковича в ніч на Різдво 1933. Рукопис батьківської "Помології" та деякі найцінніші матеріали родового архіву Володимир Левкович, передчуваючи неминучість арешту, передав на збереження сестрі Тетяні Левківні, яка замурувала їх у внутр. стіні київ. помешкання, де їх дістали лише після 1956.

У лютому 2002 на ознаменування 150-річчя народження Левка Платоновича та 110-річчя народження Володимира Левковича ВР України прийняла постанову "Про вшанування пам’яті великих українських вчених-садівників Л.П. Симиренка та В.Л. Симиренка".

У квітні 2004 з метою вшанування пам’яті Левка Платоновича та Володимира Левковича КМ України заснував академічну стипендію ім. вчених-садівників Симиренків для 12-ти вищих навч. закладів 1—2-го рівнів акредитації та 12-ти вищих навч. закладів 3—4-го рівнів акредитації.
Час плине
Аватар користувача
kbg_dnepr
Повідомлень: 7459
З нами з: 14 січня 2021, 15:44
Стать: Жінка
Звідки: Дніпро
Дякував (ла): 5284 рази
Подякували: 945 разів

Re: Симиренко, Симеренко

Повідомлення kbg_dnepr »

29 грудня 1891 р. народився Володимир Левкович Симиренко, український учений-садівник, селекціонер, помолог, один із перших агроекологів.
Його батько Левко Платонович Симиренко. успадкував усе краще в родині. З дитинства закоханий у батьківський сад, мріяв стати біологом. Левко закінчив гімназію Одеси, де уславився любов’ю до природничих наук, віртуозною грою на роялі та прекрасним голосом. 1873 року він став студентом Київського університету. На жаль, пильна увага поліції до народовольця змусила Симиренка перевестися на навчання до Одеси, а там після обшуку, реквізиції власної бібліотеки й листування уже під конвоєм складав випускник іспити. Далі висилка у маєток батьків, знову – трус і Лук’янівська тюрма Києва. А звідти 1879 року українця чекав шлях на білі ведмеді.
Уже в дорозі Симиренка догнала звістка про надання йому ступеня кандидата природничих наук. На чужині, у Красноярську, козакові пахли яблука. На замовлення золотопідприємця Кузнєцова Левко Симиренко розвів оранжереї, де плекав виноград, ананаси, троянди, орхідеї й камелії. Вперше в Сибіру український учений почав вирощувати покривні карликові сади. Симиренком було закладено у Красноярську парк, що і сьогодні є прикрасою та гордістю міста.
Прийшла вістка, що страчено зятя Семена Яхненка – Андрія Желябова, що обидва городищенські заводи були продані на злам (вони знаходилися на орендованій землі). Вартові закону не залишали вченого в спокої. Його звинуватили у приналежності до групи “Червоний хрест” і на рік запроторили до камери-одиночки, там Левко захворів на тиф і мало не переставився. Згодом його на два роки вислали до Іркутської губернії, де він зустрів свою долю: польська революціонерка Арнольда Грушевська стала дружиною Симиренка. Молоді переїхали на висилку до Курська і, нарешті, у рідний Мліїв під гласний нагляд поліції.
Тут Левко Платонович заклав найкращий не тільки в Росії, а й у Європі маточний колекційний сад і школу садівників. Сюди приїздив Чехов і скупенький Антон Павлович отримав чималу колекцію троянд для своєї дачі в Ялті. Імениті сановники, члени царської родини зверталися до Левка Симиренка за порадами. Мліївський сад нараховував 900 сортів яблунь, 839 – груш, 350 – вишень та черешень, 165 – аґрусу, 84 – слив, 54 – горіхів, 36 – жорделів / абрикосів-дичок/, 115 – броскви /персиків/ і 937 – троянд. Тут Левко разом із братом вивів сорти яблунь Ренет Симиренка, присвячений пам’яті батька; Пепін Рібстон, Ренет Баумана. Найпершими помічниками Симиренка були його дружина, обидва сини, дочка. Коли вченому дозволили виїздити за межі маєтку, він вивчав сади Криму, Кавказу, що дало матеріал для книги “Кримське промислове плодівництво”. Досліджуючи помологію, науку про сорти плодових і ягідних культур, Симиренко видав унікальний тритомний підручник «Помологія», заснував новий виробничий напрямок цієї науки. 1894 року Французьке помологічне товариство вручило Левку Платоновичу найвищу нагороду – Велику Золоту медаль, а наступного року обрало своїм почесним членом. 1916 року Московська академія звернулася до вченого із пропозицією очолити там кафедру, але Симиренко відмовився працювати на чужині.
А далі – у рамках зачистки України від її еліти у 1919 р. у Києві за загадкових обставин загинули молодші брати Левка Платоновича – Микола й Олекса. І як тут не згадати долю Миколи Леонтовича!? У Різдвяну ніч 1920 року, коли вчений писав останні сторінки своєї великої книги, куля бандита смертельно поранила 65-річного Левка Симиренка в його власній хаті. Після пострілу вбивці увірвалися через вікно до кімнати, зняли з умираючого вченого куртку, перевернули усе догори дном, імітуючи крадіжку. У селі були відомі імена злочинців, але ніхто їх не переслідував і дожили вони до глибоких літ.
Одразу ж більшовицька влада націоналізувала хутір, сади, школу. Було знищено архів генія садівництва, його ділова документація, бібліотека. 28-річний Володимир Левкович заступив батька.
Він навчався в Києві у гімназії на вул. Коцюбинського, 12; випускник сільськогосподарського факультету Київської політехніки – очолив Мліївську дослідну станцію. Згодом став професором Уманського сільгоспінституту, 1930-го року – організатором і директором Українського науково-дослідного інституту південних плодових і ягідних культур /першого в Союзі/.
Володимир Симиренко мав конфлікт із Мічуріним, тому один із московських мічурінців доніс на українця. У цей час сімя жила в Китаєвому. Напередодні Різдва влада влаштувала ніч трусу, знищила унікальну наукову бібліотеку, родинний архів. Володимир Симиренко 1933 року він був арештований за участь у «антирадянській шкідницькій організації» і провів одинадцять місяців у камері смертників.
Листопад 1933 — кінець грудня 1937 — перебував у Херсонській виправно-трудовій колонії.
1938 — заарештований утретє. Постановою генерального прокурора НКВД СРСР від 2 вересня 1938 року 47-річний професор засуджений до страти через розстріл. Присуд виконано в ніч з 17 на 18 вересня 1938. Місцем поховання В. Симиренка вважається урочище «Солянка» в міській зоні Курська.
Радянська влада ненавиділа Симиренків. На Платоновому хуторі у 1858 р. родина побудувала Свято-Троїцький храм. Біля храму – родинне кладовище. Поховання зрівняли з землею; з храму зробили будинок культури; сцена постала на місці поховань родини. Біля огорожі могила Левка Симиренка, навпроти неї поставили туалет.
Циркуляри влади заборонили пропагувати симиренківську школу садівництва; праці Симиренків вилучалися з видавництв і бібліотек; ренет Симиренка повеліли іменувати “Зеленка Вуда”; цвинтар і родинна церква у Млієві, поховання на Аскольдовій могилі були сплюндровані.
Та яблуко від яблуні недалеко котиться… Дружина Володимира Симиренка, Марія Демидівна, забрала сина й дочку, ховалася по селах, потім пішки добралися до Західної Європи, перебували у таборах інтернованих. Доводилося жебракувати. У Бельгії та Франції їх врятувало прізвище. Діти одержали в Європі престижну високу освіту.
Доля закинула Олексу Володимировича до Канади, він став доктором наук, професором Невадського, Міннесотського та Пенсильванського університетів, автором багатьох праць із політології.
Його сестра Тетяна Симиренко – Торп народилася 1926 року на уславленому Платоновому хуторі під Черкасами, саме вона пронесла через усі роки вузлик із листуванням батька. Поліглот, працювала радником-експертом із питань економіки у Міністерстві зовнішньоекономічних зв’язків. Не раз була у складі урядових делегацій. Із далекої Канади приїздила в Україну Тетяна Симиренко, повертаючи славні імена рідних.
https://uahistory.com/topics/famous_peo ... j2yFX7JSDY
Катерина
Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко mt H5a (Могилевськ.)
Оглотков I2a2b (Горбат. п. НГГ) Алькін Душин Жарков Кульдішов mt U5a1 Баландін (Симб. губ.)
Клишкін R1a1a Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний mt T2a1 (Новомоск. Дніпроп.)
#генеалогия #генеалогія #пошукпредків #поискпредков #ahnenforschung #ukrainianancestry #родовід #родословная
Аватар користувача
kbg_dnepr
Повідомлень: 7459
З нами з: 14 січня 2021, 15:44
Стать: Жінка
Звідки: Дніпро
Дякував (ла): 5284 рази
Подякували: 945 разів

Re: Симиренко, Симеренко

Повідомлення kbg_dnepr »



16:55 перша цукроварня на Україні: 1822 рік, село Бучак Канівського повіту - належало полковнику Йосипу Гнатовичу Понятовському
18:30 Яхненки
19:46 Семиренки
21:25 Харитоненки
22:38 Терещенки
24:08 Ханенки
24:30 Бродський
Катерина
Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко mt H5a (Могилевськ.)
Оглотков I2a2b (Горбат. п. НГГ) Алькін Душин Жарков Кульдішов mt U5a1 Баландін (Симб. губ.)
Клишкін R1a1a Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний mt T2a1 (Новомоск. Дніпроп.)
#генеалогия #генеалогія #пошукпредків #поискпредков #ahnenforschung #ukrainianancestry #родовід #родословная
Аватар користувача
kbg_dnepr
Повідомлень: 7459
З нами з: 14 січня 2021, 15:44
Стать: Жінка
Звідки: Дніпро
Дякував (ла): 5284 рази
Подякували: 945 разів

Re: Симиренко, Симеренко

Повідомлення kbg_dnepr »

П'ять поколінь родини Семеренків - це цвіт української нації.

Катерина
Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко mt H5a (Могилевськ.)
Оглотков I2a2b (Горбат. п. НГГ) Алькін Душин Жарков Кульдішов mt U5a1 Баландін (Симб. губ.)
Клишкін R1a1a Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний mt T2a1 (Новомоск. Дніпроп.)
#генеалогия #генеалогія #пошукпредків #поискпредков #ahnenforschung #ukrainianancestry #родовід #родословная
Відповісти

Повернутись до “С”

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Google [Bot], Олексій Василюк і 33 гостей