УГФ-Український Генеалогічний Форум

Пошук родоводу за прізвищем, за місцем проживання, пошук в архівах, та багато іншого. Приєднуйтесь

Старицький

Це прізвище

Отримав при народженні
0
Немає голосів
Отримав через шлюб
0
Немає голосів
Знав, що воно є родинним
0
Немає голосів
Віднайшлось під час дослідження родоводу
0
Немає голосів
Досліджую
0
Немає голосів
Цікавлюсь
0
Немає голосів
 
Всього голосів : 0

Аватар користувача
 
Повідомлень: 604
З нами з: 22 квітня 2016, 11:19
Подякував (-ла): 68 раз.
Подякували: 132 раз.

Старицький

Повідомлення Вернер » 07 листопада 2018, 18:05

СТАРИЦЬКІ — козацько-старшинський, згодом — дворянський рід, що походить від Луки Семеновича С. (р. н. невід. — п. до 1700), полтав. протопопа (1665—71). Його син — Захарій Лукич (р. н. невід. — п. 1714) — обіймав уряд полтав. полкового сотника (1711—14). Від правнуків Захарія Лукича — Григорія Михайловича (бл. 1731 — бл. 1800), полтав. полкового хорунжого (1765—70), та Василя Михайловича (бл. 1737 — до 1795), миргородського полкового хорунжого (1773) і обозного (1773 — імовірно, 1784), — беруть початок дві осн. гілки роду — полтавська і миргородська. З полтав. гілки походять: Дмитро Михайлович (1805—71), театральний діяч, драматург, режисер-аматор, один з організаторів та керівників аматорських театрів у Чернігові (разом з О.М.Марковичем) і Полтаві, автор драми "Послідній кошовий запорізький" (1865); Іван Михайлович (1814—1907) — військ. діяч, прикомандирований для особливих доручень до командуючого Моск. військ. округом, генерал від інфантерії у відставці (1885); Георгій (Єгор) Павлович (1825—99), відомий правник, дійсний таємний радник (1881), сенатор (1867), старший голова Тифліської суд. палати (1867—73), член Держ. ради Рос. імперії (1879), голова кодифікаційного відділу (1882—83) та департаменту законів (1883—85) Держ. ради Рос. імперії, один із виконавців судової реформи 1864; полтав. земські діячі Петро Павлович (1836—1902), голова Полтав. повітової (1886—1902) та член Полтав. губернської (1878—86) земських управ, та Олександр Павлович (1841—1925), член Полтав. губернської земської управи (1889—1904) та полтав. повітовий предводитель дворянства (1904—08), член 3-ї Держ. думи Рос. імперії від Полтавської губернії (1908—12); Георгій Георгійович (1867—1946), правник, громад. діяч, гласний Полтав. міської думи, член училищної ради і попечитель Полтав. реального уч-ща, присяжний повірений (з 1913), полтав. губернатор за часів денікінщини (1919), з 1920 — в еміграції; Ганна Георгіївна (1908—81), франц. художниця-абстракціоністка, живописець, майстер декоративного мист-ва та книжковий графік.
До миргородської гілки роду належали: Михайло Петрович (див. М.Старицький; 1840—1904), відомий письменник і культ. діяч, та його дочки — Людмила Михайлівна (див. Л.Старицька-Черняхівська; 1868—1941), відома письменниця й громад. діячка, і Марія Михайлівна (див. М.Старицька; 1865—1930), акторка, режисер і педагог.
Рід внесений до 1-ї та 2-ї частин Родовідної книги Полтавської губернії.
Час плине

Аватар користувача
 
Повідомлень: 176
З нами з: 06 грудня 2017, 21:38
Звідки: Вінниця
Подякував (-ла): 141 раз.
Подякували: 133 раз.
Стать: Жінка

Re: Старицький

Повідомлення Kasia » 29 серпня 2020, 17:31

СТАРИЦЬКІ-ЧЕРНЯХІВСЬКІ.
стаття "Генеалогія українських родин" журналу "Визвольний шлях" 1996 № 5.

Рід Старицьких переслідувався ще зачасів Івана Ґрозного і, рятуючись від переслідувань, предки переїхали в Україну. Серед нащадків була козацька старшина і духовенство.

Варнава Старицький у XVIII сторіччі склав юридичний документ «Права, за якими судиться малоросійський народ».

Михайло Старицький, дворянин, громадський діяч, продав свій поміщицький будинок і всі гроші вклав у професійну українську театральну трупу, яка до того була мандрівною. Михайла Старицького називали окрасою української культури. Видатний прозаїк, поет і лібретист. Одружений з сестрою Миколи Лисенка — Софією. В сім’ї панувала українська мова і висококультурний та інтелектуальний напрям виховання дітей. їх було четверо: Марія, Софія, Оксана і Юрій.

Марія, професійна акторка, режисер, театральний педагог, професор, померла в 1930 р.

Софія успадкувала всі таланти від батька: письменниця, драматург, лібретист, активна громадська діячка. В роки війни сестра-жалібниця, голова українського клюбу «Родина», організатор Спілки українок, учасник Собору Української Автокефальної Православної Церкви в 1921 р. Одружена з лікарем Олександром Черняхівським, відомим гістологом, професором, який у молодості сам писав вірші та перекладав з німецької мови. В них була одна дочка Вероніка (Рона), інженер-економіст, поетеса, перекладач літературних творів з німецької, французької, англійської, еспанської мов.

В 1929 р. НКВД арештує Вероніку, в 1930 несподівано випускає, 14 січня того ж року запроторюють у тюрму батька і матір. 8 січня 1938 р. арештована Рона (24.4.1900-22.9.1938) після страхітливих знущань, згідно постанови трійки Київського НКВС від 21 вересня 1938 р., її розстріляли.
В 1940 р. помирає Олександер Черняхівський.

Людмила Старицька-Черняхівська протягом місяця перенесла 19 допитів. Суд інкримінував подружжю участь і керівництво СВУ і засудив на 5 років ув’язнення і 3 роки позбавлення прав. Враховуючи похилий вік, вироки замінені на умовне покарання.

У 1941 р. разом з сестрою Оксаною Людмилу ув’язнюють і відправляють вантажним потягом до Акмолінська. По дорозі вона вмирає, енкаведисти викидають тіло з вагону. Через рік на засланні вмирає Оксана. Її чоловік Іван Стешенко — перекладач, літературознавець, перший міністер освіти України за Центральної Ради, був вбитий большевиками.

Ірина — дочка Оксани й Івана Стешенків, довго поневірялась у чужих помешканнях, була акторкою «Березілю», потім стала перекладачем англійських, німецьких, французьких письменників. Зберегла сімейний архів, завдяки якому відома трагедія родини Старицьких.
Ярослав — син Стешенків, мистецтвознавець, склав унікальну бібліографію книжок і статтей про українське мистецтво (досі не опубліковану). Повторно арештований у 1937 р. Зник в енкаведистських в’язницях.
Наймолодший син Старицьких, Юрій, юрист, працював адвокатом на Кавказі, де слід його загубився.
Так розпалася родина Старицьких-Черняхівських-Стешенків.
Бердичівський повіт: Барановський, Марковський, Кузьмінський, Величко, Покотилюк, Сливка, Білик
Брацлавський повіт: Дудник, Цурман, Маняк, Лановий


Повернутись до С

Хто зараз онлайн

Зареєстровані учасники: АннА, Bing [Bot], Bogdan Mishchenko, Google [Bot], Google Adsense [Bot], kbg_dnepr, ГіП, sige, skelya