Таке прізвисько нерідко давали людині, яка тривожилась, приводила інших в сум або здивування, збивала з пантелику.
У південних і західних областях дієслово «смутитись» означало «засмучуватися, сумувати». У такому випадку Смутком могли називати людину з нещасною долею.
Нарешті не можна виключати зв'язок прізвиська зі словом смута - «обурення, повстання, заколот, крамола, загальна непокора, розбрат між народом і владою». Виходячи з цього, можна припустити, що Смутком нарекли непокірного, гордого чоловіка.