Савицький

[Vitaly Savitar]

Савицький (білор. Савіцкі, польск. Sawicki) - слов'янське шляхетське прізвище. Походить від хрестильного імені Савва, що з давньоєврейського означає - старець. Традиція називати дитину на честь святого - це наслідок християнізації Русі, коли під час офіційної церемонії хрещення людина отримувала від священика хрестильне ім'я.

Згідно з іншою версією, прізвище Савицький є семінарським і сходить до латинського слова «svavis», тобто «милий, люб'язний». Так могли назвати учня семінарії в нагороду за блискучі успіхи в навчанні.

Особливо слід згадати про герб Савицьких. Польський дворянський герб під назвою «Холева» відомий з початку XV століття (а саме з 1408) і використовувався 113 шляхетськими родами Білорусії, України, Литви та Польщі, деякі з них включені в Загальний гербовник дворянських родів Російської імперії. У їх число входять і Савицькі, відомості про яких містяться в 12 частини гербовника.

Герб «Холева» являє собою щит, в червоному полі якого розташовані дві залізні скоби (clamry), звернених у протилежні сторони. Між скобами - меч, розташований вістрям вниз. Герб увінчаний дворянським шоломом і короною, над якою - наручні військові обладунки (іноді страусові пера). Деякі польські геральдики фігуру цього герба пояснюють заслугами одного тесляра, який жив в лісах і врятував короля Болеслава Сміливого тим, що показав йому найближчу і безпечну дорогу на ворога і, взявши меч у солдатів, допомагав переслідувати і перемогти ворога.

До цього герба також входять такі роди:

Арцишевские (Arciszewski), Бабецкие (Babecki), Бялаховские (Бялоховские, Bialachowski, Bialochoski, Bialochowski), Боболицкие (Bobolicki), Боравские (Borawski), Боровецкие (Borowiecki), Брынницкие (Brynnicki), графы и дворяне Харчевские (Харчовские, Charczewski, Charczowski), Харшовские (Charszowski), Хлудзинские (Chludzinski), Холева (Cholewa), Холевицкие (Cholewicki), Холевинские (Cholewinski), Холевские (Cholewski), Худзинские (Chudzinski), Худзынские (Chudzynski), Цишевские (Ciszewski), Чарновские (Czarnowski), Черменские (Czermienski), Черминские (Czerminski), Данишевские (Daniszewski), Дедовичи (Dedowicz), Добросельские (Dobrosielski), Газдецкие (Gazdecki), Газецкие (Гажецкие, Gazecki), Глажевские (Glazewski), Гневковские (Gniewkowski), Гржимские (Grzymski), Каменские (Kamienski), Каминские, Китковские (Kitkowski), Китновские (Kitnowski), Клечковские (Kleczkowski), Коломыйские (Kolomyjski), Котарские (Kotarski), Крамковские (Kramkowski), Кржибавские (Krzybawski), Квасеборские (Kwasieborski), Малёновские (Malonowski), Маршевские (Marszewski), Метрашевские (Metraszewski), Мержановские (Mierzanowski), Милодровские (Milodrowski), Мочульские (Moczulski), Морачевские (Moraczewski), Морачинские (Moraczynski), Мошевские (Moszewski), Новаковские (Nowakowski), Обремские (Обрембские, Obrebski, Obrembski), Опатковские (Opatkowski), Опольские (Opolski), Папроцкие (Paprocki), Пашинские (Paszynski), Павликовские (Pawlikowski), Першкевичи (Perszkiewicz), Пешенские (Peszenski), Пеншинские (Peszynski), Петржинские (Petrzynski), Пядзевичи (Piadziewicz), Пешкевичи (Pieszkiewicz), Пшенички (Pszeniczka), Рапштынские (Rapsztynski), Роевские (Rojewski, Rojowski), Рожавские (Rozawski), Савицкие (Sawicki), Савичевские (Sawiczewski), Скарбек (Skarbek), Собешские (Sobieszczki), Соколовские (Sokolowski), Стыпницкие (Stypnicki), Шавловские (Szawlowski), Терлецкие (Terlecki), Тлухонские (Tluchonski Skarbek), Тлуховские (Tluchowski), Тытлевские (Tytlewski), Убыши (Ubysz), Уминские (Уманские) (Uminski), Велицкие (Wielicki), Вискевичи (Wiskiewicz, Wyskiewec), Закроцкие (Zakrocki), Зловодские (Zlowodzki), Жлотоводские (Zlotowodzki).

[D_i_V_a]

Є.Чернецький "Правобережна шляхта за російського панування" viewtopic.php?f=206&t=873&p=1258#p1258
Список православних шляхетних родів
Васильківського повіту (1812-1815рр)
стор. 94

САВИЦЬКІ, шляхта, парафія Свято-Покровської церкви, м-ко Біла Церква;
міщани, парафія Свято-Покровської церкви, м. Васильків;
казені селяни, парафія Свято-Покровської церкви, м. Васильків;
посполиті, парафія Свято-Михайлівської церкви, с. Блощинці, мешкали в присілку Томилівці.

[ukrgenealogy]

Савицькі - герба Косцєша
Савицькі - герба Слєповрон
Савицькі - герба Холева

[D_i_V_a]

Є.Чернецький "Правобережна шляхта за російського панування" viewtopic.php?f=206&t=873&p=1258#p1258
Походження неосілої шляхти
Махнівського повіту (1800 р)
стор.117

САВИЦЬКИЙ Мацей, син Олександра, 27 р., 1800 Юрівка, мешкали на землі поміщика "старости рановського" (посесор ксьондз Нестерський, базиліанський експровінціал), 1793 прийшов з села Лаврівка Волинської губ.

[lora_39]

Савицька Варвара Михайлівна нар.17 грудня 1914 року.Померла в 1987 році в п.Гвардійське,Сімферопольського району.Всі родичі -сестри-переселенці з Білорусії- жили в Криму, з якого року переселились- невідомо.

[Вернер]

САВИЦЬКІ — козацько-старшинський, згодом — дворянський рід, що походить від Романа Савицького (середина — 2-га пол. 17 ст.), пресвітера с. Ждани Сенчанської сотні Лубенського полку (нині село Лубенського р-ну Полтав. обл.).
Пресвітером жданівським і хрестовим намісником (1710) був його син — Василь Романович (2-га пол. 17 — поч. 18 ст.), а онуки — Степан Васильович, лубенський полковий писар, історик і перекладач (див. С.Савицький; 1684—1751), та Василь Васильович (1-ша пол. 18 ст.), протопіп роменський (1724—32).
Із цього роду походили: Григорій Степанович (бл. 1732 — після 1816), лубенський полковий осавул (1773—82);
Василь Федорович (бл. 1740 — після 1792), лубенський полковий писар (1779—81);
Олексій Олексійович старший (бл. 1751 — р. с. невід.), малорос. сотник (1781—83);
Дмитро Васильович (1829—99), таврійський губернський архітектор (1861—62), старший міський архітектор у Ростові-на-Дону (нині місто в РФ; 1862—66), черніг. губернський інженер (1866—99);
Андрій Лукич (1811—84), громад. і літ. діяч, один із редакторів петерб. газ. "Народное богатство" (1860-ті рр.), друкувався в "Русском инвалиде" та "Голосе", автор екон. і релігійно-філос. праць;
Петро Лукич (1818—93), черніг. громад. діяч, статський радник (1893), кролевецький повітовий і черніг. губернський гласний;
Нил Петрович (1860 — р. с. невід.), громад. діяч, філантроп, літератор, дійсний статський радник (1908), кролевецький повітовий і черніг. губернський гласний (із 1895);
Микола Петрович (1867—1941), громад. діяч, дійсний статський радник (1911), кролевецький повітовий і черніг. губернський гласний (1892—95), член Держ. ради Рос. імперії (із 1906), голова Черніг. губернської земської управи (1906—18), губернський староста (1918) і товариш (заст.) міністра внутр. справ Української Держави (1918);
Петро Миколайович (1895—1968), економіст, філософ, педагог, учень П.Струве, ідеолог євразійства, автор фундаментальних праць ("На путях: Утверждение евразийцев", 1922; "Россия и латинство", 1923; та ін.), поет (псевд. — П.Востоков), громад. і політ. діяч, учасник Білого руху, член уряду Півдня Росії, із 1920 — в еміграції, де продовжував наук., пед., громад. діяльність: був секретарем П.Струве, зав. кафедри економіки Рос. вільного ун-ту, доцентом Рос. юрид. ф-ту, співробітником Рос. істор. т-ва, Рос. закордонного істор. архіву, співредактором паризької газ. "Свершения" (1934), одним із видавців "Евразийского временника" (Берлін, 1923—25; Париж, 1927) та "Евразийской хроники" (Прага, Париж, 1925—37), 1935—41 викладав рос. та укр. мови й русистику в празькому Нім. ун-ті, директор рос. г-зії у Празі (нині столиця Чехії; 1940—44). 1945 був заарештований рад. органами держ. безпеки та засуджений на 10 років таборів, після відбування терміну виїхав до Чехословаччини.
Рід внесений до 1-ї, 2-ї та 3-ї частин Родовідної книги Черніг. губ., а герб — до 12-ї частини "Общего гербовника дворянских родов Всероссийской империи".

Існує багато однойменних родів ін. походження.
Томазов В.В.