Мої нотатки щодо Буковини

[Falcon]

В даній темі я викладатиму певні матеріали, власні міркування, щодо минулого мого краю.
Зокрема викладатиму фото з книг ректора Чернівецького університету , історика Кайндля, етнографа Манастирського та інших.
Буковина - найменший історичний регіон України, і на жаль генеалогічних документів по ньому також обмаль. Проте має свою унікальність.

Почну з русинів (руснаків), які з кінця 18 століття чисельно домінують в сільській місцевості північної Буковини, не в останню чергу і завдяки переселенцям. Проте крім галичан, які тікали від жорсткої панщини, я спостерігаю приріст населення і зі сходу, які тут отримували прізвища Козак, Подоляк, Українець і т.д. (про це писав в інших темах)

русини-2.jpg

русини 2.JPG

Мабуть ментально і культурно русини Буковини найбільше схожі до галичан. За часів Молдавського князівства саме галичани часто осідали тут на більш спокійних землях, де тиск на селянина був меншим. В одній з своїх гілок я простежую такого "приїзжого" предка десь у 18 ст., проте дізнатись звідки саме, поки не реально..

панщина.JPG

Вже у австрійський період буковинці мали певні преференції, щодо служби в армії, певно через проблеми з мовою і низькою освіченістю. Мабуть ще один + для галичан переселенців, та русинів з Мармарошу (сучасна Румунія) Проте 55 років - надто великий термін, і нажаль, період інтеграції буковинців в Австрійську державу через це значно затягнувся.

армія.JPG

Під час війни проти Наполеона ситуація була така:

армія 2.JPG

[Falcon]

Цікава ситуація була з приналежністю певних міст і сіл до монастирів за часів Молдавського князівства, при чому не завжди буковинських!
Так Чернівці та навколишні села (які сьогодні у складі міста) платили десятину православному монастирю Скит Манявський, що у Галичині від початку 17 і до кінця 18-го ст. У 1621 році цей монастир отримав грамоту Ставропігії від патріархів Константинополя та Олександрії, щодо прямого підпорядкування Вселенському Патріарху.

Скит-2.JPG

Фактично податок платився у іншу країну! Австрійці реформували такі церковні відносини, відібравши в монастирів багато земель і прав.
P.S. Цей Григорій Ґіка, до речі, прадід того Григорія, що згадувався в 1-му пості.

Скит.JPG

Така сама ситуація з Топорівцями, які належали монастирю в Яссах, який мав виключні права судочинства в цьому селі. Але між Топорівцями і Яссами 200 кілометрів! Величезна відстань як на 17 століття. Між Чернівцями і Манявою - 150, теж не мало. Швидше за все монастирі могли мати певні списки парафіян. Та чи збереглись вони..

Топорівці монастир Ясси.JPG

В Топорівцях до речі збереглась одна з найстаріших на Буковині кам'яних оборонних церков. Освячена на честь св. Іллі. Вперше згадується в 1560-му році.

фото церкви

[Falcon]

Про добровільну втрату Чернівцями певних територій і про середньовічну помсту:

поляки (1).JPG

поляки (2).JPG

Єремія Могила, до речі, рідний дядько засновника Києво-Могилянської академії, митрополита Петра Могили.


Про перші вибори:

Перші вибори.JPG

[Falcon]

Ще дещо про армію:

41 полк.JPG

Пам'ятник "Чорний орел". Зруйнований комуністами в 1949-му

258599_original.jpg

orel)gtammot.jpg

Грамоту про спорудження пам'ятника підписали ерцгерцог Євген, митрополит Буковини Аркадій Чуперкович, крайовий президент Фрідріх фон Бургіньон, чернівецький бургомістр барон Антон Кохановський, єпископ Володимир Репта, командир 41-го полку полковник Карл Двожак, греко-католицький священик Целестин Костецький, головний рабин Йозеф Розенфельд, віце-бургомістр, член комітету зі спорудження пам'ятника Йозеф Грегор та інші. Грамоту було вміщено до латунної капсули, яку заклали до фундаменту монумента.

41 полк в Чернівцях на площі Єлизавети:

QemkWPrl-NE.jpg

Ерцгерцог Євген. В кінці дещо цікаве про його титул

Eugen.jpg

Ерцгерцог або архікнязь (нім. Erzherzog, лат. archidux) — титул, який використовують лише члени австрійського монаршого дому Габсбургів. В ієрархії титулів Німеччини епохи середніх віків і нового часу ерцгерцог стоїть вище герцога, але нижче курфюрста і короля. Цей титул найближчий до титулу великий герцог (нім. Großherzog), який, однак, не використовувався в Німеччині до початку XIX століття.
Титул ерцгерцог уперше згадано в документі «Privilegium Maius», фальшивці, яка була складена австрійським герцогом Рудольфом IV (1358—1365) і мала вигляд компіляції давніх привілеїв, подарованих імператорами Священної Римської імперії австрійським монархам. У «Privilegium Maius» стверджувалося, що титул ерцгерцога, який підносить австрійських правителів над іншими герцогами імперії, ввів 1156-го році імператор Фрідріх I Барбаросса. Запровадження Рудольфом IV нового титулу пояснювалося тим фактом, що в Золотій буллі 1356 Карл IV обмежив коло німецьких князів, які мали право вибору імператора, сімома монархами, не включивши до нього австрійського герцога.
Новий титул австрійських правителів не визнавався імператорами, проте вже герцог Ернст (1406—1424) і його нащадки стали його використовувати. Вперше титул ерцгерцога було визнано імператором Фрідріхом III з династії Габсбургів. Близько 1458 він дарував цей титул своєму молодшому братові Альбрехту VI, а в 1477 Сигізмунду Тірольському. Після 1482 титул ерцгерцога став використовувати син і спадкоємець Фрідріха III Максиміліан I, майбутній імператор.
Починаючи з XVI століття титул ерцгерцога перестав означати винятково монарха Австрії, а став використовуватися всіма членами династії Габсбургів. У цьому сенсі він був аналогічний використанню титулів принц або князь в інших королівських родинах Європи. Ця практика збереглася в період Австрійської імперії (1804—1867) і за часів Австро-Угорщини (1867—1918).
Після ліквідації монархії в Австрії 1918-го року дворянські титули були скасовані. В Австрійській Республіці використання титулу ерцгерцога вважається незаконним. Проте численні нащадки Габсбургів, які живуть за межами Австрії, користуються титулом досі.

[Falcon]

до теми сьогоднішніх виборів - депутати Австрійського парламенту від Буковини початку ХХ ст.

Цісар, і політична еліта Австрії:

[Falcon]

Прекраснне джерело по Буковині - кадастрові плани
Наприклад по моїй Слободі зберіглась величезна карта 1822 року.
Ідентифіковано майже 100 власників домів і земельних ділянок. Можна назвати совоєрідним переписом. Але, оскільки це було до реформи 1848 року, чи були селяни повноправними господарями цих ділянок? Позначено і власність 3-х жінок (певно вдов), хоча прослідковується суворих патріархат. Найкращі ділянки в майбутньому успадкують старші сини. Наприклад Marya Rypta, яка володіла багатьма ділянками, - ймовірна бабуся майбутнього митрополита Володимира фон Репти (Ріпти). Найбільші ділянки родин: Василько, Калмуцький, Балошескул, Коча.

[Balymba]

Можливо зберіглася невід'ємна частина кадастрових карт - Журнал обліку земельних ділянок. Там в більшості позначено також тип землекористування - власність, оренда (чинш) чи земля поміщика (якщо така була).