Український Генеалогічний Форум

Пошук родоводу, походження українських прізвищ, ономастика

Томара

Це прізвище

Отримав при народженні
0
Немає голосів
Отримав через шлюб
0
Немає голосів
Знав, що воно є родинним
0
Немає голосів
Віднайшлось під час дослідження родоводу
0
Немає голосів
Досліджую
0
Немає голосів
Цікавлюсь
0
Немає голосів
 
Всього голосів : 0

Аватар користувача
 
Повідомлень: 310
З нами з: 22 квітня 2016, 11:19
Подякував (-ла): 65 раз.
Подякували: 109 раз.

Томара

Повідомлення Вернер » 11 листопада 2018, 20:10

[urlїhttp://resource.history.org.ua/cgi-bin/eiu/history.exe?Z21ID=&I21DBN=EIU&P21DBN=EIU&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=eiu_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=TRN=&S21COLORTERMS=0&S21STR=Tomary_dvoriany]ТОМАРИ[/url] — козацько-старшинський, згодом — дворянський рід, який, згідно з родинними переказами, походить від грец. аристократа Івана (Яна) Т. (р. н. невід. — п. 1675), котрий у серед. 17 ст. переселився разом зі своїми синами в Гетьманщину та покозачився. Він займався торгівлею, збором податків і тримав на відкупі індуктний збір (див. Індукта), був довіреною особою наказного гетьмана Я.Сомка та гетьмана П.Дорошенка.
Від старшого із синів Івана — Степана Івановича (р. н. невід. — п. 1715), домонтовського сотника (1683, 1689—93), переяслав. полкового осавула (1698, 1702) та обозного (1707) і переяслав. полковника (1707—15), — походить переяслав. гілка роду. Полковник мав величезні маєтності, які стали міцною основою матеріального становища роду. Його син — Василь Степанович (р. н. невід. — п. 1736), переяслав. наказний полковник (1715, 1730, 1731, 1735—36), учасник Сулацького (1725—27) та Кримського (1735—36) походів, в останньому з яких загинув, онук — Степан Васильович (1719—94), колезький радник (1784), власник маєтку Коврай (нині село Золотоніського р-ну Черкас. обл.), а правнук — Василь Степанович (1747—1819), учень Г.Сковороди, соратник кн. Г.Потьомкіна, відомий держ. діяч, дипломат і військовик, командувач середземномор. флотилії під час російсько-турецької війни 1787—1791, генерал-майор (1790), посланник Рос. імперії у Константинополі (див. Стамбул; 1797—1802), уклав Константинопольську конвенцію (1800), сенатор (1803), дійсний таємний радник (1808). До цієї ж гілки належали: Семен Федорович (бл. 1740 — до 1786), домонтовський сотник (1782); Михайло Андрійович (1830 — після 1870), відставний контр-адмірал (1836) та автор праці "Плавание парохода "Механик” речным путем из Петербурга в Архангельск в навигацию 1869 года" ("Морской сборник", СПб., 1870); Лев Павлович (1839 — до 1917), віце-губернатор Харківської (1879—80) та губернатор Смоленської (1880—81), Волинської (1881—85) і Київської (1885—98) губерній, таємний радник (1891), сенатор (1898) і гофмейстер (1893), та його син Михайло Львович (1868 — імовірно, 1937), вихованець Колегії Павла Ґалаґана та Моск. й Петерб. ун-тів, відомий учений-сходознавець, економіст, релігієзнавець, перекладач, автор низки праць, зокрема монографії "Экономическое положение Персии" (СПб., 1895) та історико-біографічного роману "Бабек" (М., 1936), сухумський міський голова (1904—05), присяжний повірений Тифліської суд. палати, за рад. часів — викладав у вищих навч. закладах, із 1933 очолював експедицію НДІ національностей СРСР у Курдистані, 1936 черговий раз заарештований та, імовірно, загинув.
Ін. гілка роду — чернігівська — походить від ще одного сина родозасновника — Василя Івановича (р. н. невід. — п. 1726), сотника першої полкової переяславської (1695—97) та вибільської (1704—15) сотень, черніг. полкового судді (1715—26). Ця гілка згасла на онучці Василя — Катерині Григорівні (1730—49), в одруженні — Комаровської.
Рід внесений до 6-ї частини Родовідних книг Полтав., Херсон. та Воронезької губерній, а герб — до 8-ї частини "Общего гербовника дворянских родов Всероссийской империи".
Час плине

Повернутись до Т

Хто зараз онлайн

Зареєстровані учасники: Bing [Bot], Google [Bot]