С. Муравська Музейні заклади системи вищої освіти у незалежній Україні с. 157-162
НА СЛУЖБІ КЛІО
Наукові записки Національного університету «Острозька академія», серія «Історичні науки», № 27, 2018 р.
https://www.academia.edu/39020835/%D0%9 ... card=title
Вищі навчальні заклади, виші / Высшие учебные заведения, ВУЗы
- kbg_dnepr
- Повідомлень: 7459
- З нами з: 14 січня 2021, 15:44
- Стать: Жінка
- Звідки: Дніпро
- Дякував (ла): 5284 рази
- Подякували: 945 разів
Вищі навчальні заклади, виші / Высшие учебные заведения, ВУЗы
Катерина
Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко mt H5a (Могилевськ.)
Оглотков I2a2b (Горбат. п. НГГ) Алькін Душин Жарков Кульдішов mt U5a1 Баландін (Симб. губ.)
Клишкін R1a1a Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний mt T2a1 (Новомоск. Дніпроп.)
#генеалогия #генеалогія #пошукпредків #поискпредков #ahnenforschung #ukrainianancestry #родовід #родословная
Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко mt H5a (Могилевськ.)
Оглотков I2a2b (Горбат. п. НГГ) Алькін Душин Жарков Кульдішов mt U5a1 Баландін (Симб. губ.)
Клишкін R1a1a Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний mt T2a1 (Новомоск. Дніпроп.)
#генеалогия #генеалогія #пошукпредків #поискпредков #ahnenforschung #ukrainianancestry #родовід #родословная
- АннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: Вищі навчальні заклади, виші / Высшие учебные заведения, ВУЗы
ВИЩА ОСВІТА В УКРАЇНІ Спеціалізовані заклади вищої освіти – вищі школи (ВШ) – в Україні з'явилися досить пізно. З часів Київської Русі при монастирях та митрополичій кафедрі діяли лише вищі студії з філософії та богослов'я. Поступу вищої освіти й заснуванню на укр. землях ВШ за зразком зх.-європ. ВШ зашкодила монголо-татарська навала, тривала відсутність власної д-ви, поступова асиміляція укр. еліти Польщею. Вихідці з укр. земель здобували освіту в Ягеллонському ун-ті (див. Краківський університет), Віленській акад., Замойській академії, а також ун-тах Італії (див. Болонський університет), Німеччини (див. Берлінський університет), Франції. Законодавством Великого князівства Литовського громадянам країни дозволялося виїздити для навчання та в "пошуках кращого щастя своєго" до будь-якої д-ви, крім тих, із якими литов. д-ва перебувала в стані війни. Маєтності князів (див. Магнати) та шляхти, які відбували на навчання, до їхнього повернення на рідну землю вел. кн. литов. брав під свою опіку.
ДЗЮБА Олена Миколаївна, ШАНДРА Валентина Степанівна
дата публікації: 2003 р.
Джерело-Енциклопедія Історії України (Інститут історії України НАН України)
Вищі студії в Україні були започатковані в 16 ст. в Острозі (див. Острозька академія). Тут в 1570–90-х рр. сформувався гурток вчених, письменників, перекладачів і видавців, які випускали богословську, полемічну й навч. літ., викладали в шк. Школа – сучасники називали її "тримовним ліцеєм", "гімназією" і "академією" – поєднувала програму тогочасної європ. середньої школи (школа "семи вільних наук") із вищими студіями. В Острозькій акад. розпочався процес активного засвоєння на правосл. ґрунті досягнень катол. шК., зокрема єзуїтських колегіумів (див. Єзуїтські школи). За прикладом шк. в Острозі з'являються аналогічні шк. в ін. містах. Цей процес завершився реформою шкільної освіти, тоді ж на основі злиття Київ. братської шк. з Лаврською, утвореною київ. митрополитом Петром Могилою, виник колегіум, згодом – акад. (див. Києво-Могилянська академія). Внаслідок протистояння правосл. і катол. церков польс. король Владислав IV Ваза під тиском католиків у своєму привілеї обмежив курс наук у Київ. колегіумі рівнем серед. шк. Наприкінці 17 ст. – на той час Київ перебував уже у складі Рос. д-ви – статус колегіуму як вищого навч. закладу підтверджено царськими грамотами. Акад. була всестановим навч. закладом гуманітарного спрямування. Тут вивчалися мови, особливого значення надавалося латині, яка була тоді мовою європ. освіти й науки. Нею ж читалися всі ін. курси – поетики, риторики, філософії й богослов'я. Акад. не мала поділу на факультети, в ній не вивчалися традиційні для європ. ун-тів дисципліни – право та медицина, її випускникам не надавалися вчені ступені і впродовж всієї своєї діяльності вона зберігала тісний зв'язок із правосл. церквою. Але за рівнем викладання осн. курсів Київ. акад. не поступалася тогочасним ВШ. Російська імперія штучно стримувала поступ вищої освіти на укр. землях. В серед. 18 ст. провідні громад. діячі, вчені укр. сусп-ва не раз порушували перед царським урядом питання про відкриття в Гетьманщині ун-ту в Києві на основі акад. за умови, що звідти будуть виведені ченці, або ж в ін. містах – Чернігові й Переяславі (нині Переяслав-Хмельницький). Гетьман К.Розумовський розробив проект ун-ту в Батурині. Проте ці наміри не могли здійснитися, оскільки політика рос. самодержавства була спрямована на перетворення Гетьманщини на провінцію імперії. Востаннє козацька старшина поставила питання про відкриття ун-ту в наказах депутатам в Комісію законодавчу 1767–1768. Секуляризація вищої освіти в Лівобережній Україні як автономному держ. утворенні в межах Рос. імперії не відбулася. Києво-Могилянська акад. еволюціонувала у вищий духовний заклад (див. Київська духовна академія), а ун-ти нового типу, єдині для всієї імперії, з'явилися в Україні вже у 19 ст.
У 17 ст. в Галичині мала місце спроба відкрити ун-т у Львові на основі єзуїтського колегіуму. 1661 польс. король Ян ІІ Казимир Ваза надав привілей Львів. колегіуму як вищому навч. закладові – академії, однак проти цього виступив Краківський ун-т, який не бажав мати конкурента, і задум не був реалізований. Ун-т у Львові (див. Львівський національний університет) був відкритий 1784, коли в межах Австрійс. імперії, до складу якої відійшла Галичина за 1-м поділом Польщі 1772 (див. Поділи Польщі 1772, 1793, 1795), розпочалася реформа освіти. Це був світський навч. заклад із класичними ф-тами – філос., правничим, мед. і теологічним. Осн. мовою викладання була лат., деякі предмети читалися нім. та польс. мовами.
Вища освіта в Україні у 19 – на поч. 20 ст. розвивалася відповідно до освіт. політики урядів тих д-в, до складу яких входили її тер. У Сх. Україні (підросійській) в 1-й пол. 19 ст. шляхи набуття вищої освіти зосереджувалися здебільшого в ун-тах – держ. навч.-наук. закладах. Заг.-освіт. навчання в них становило завершальну ланку світської освіти. Діяло 3 ун-ти: Харків. (від 1805; див. Харківський національний університет), Київ. (від 1834; див. Київський національний університет), Новорос. (від 1865; див. Одеський державний університет). Нормативними актами, що визначали їхню внутр. організацію, стали університетські статути 1805 (проект в.Каразіна), 1835, 1842 (чинний лише для Ун-ту св. Володимира в Києві), 1864, 1884. За статутами 1805 і 1864 ун-ти діяли на принципах автономії, а статути 1835 та 1884 її майже ліквідовували. Ун-ти, як правило, складалися з 4-х факультетів (історико-філол., фізико-мат., юрид. та мед.) і надавали закінчену вищу заг. й спец. освіту. Вища духовна освіта зосереджувалась у Київ. духовній акад. (1819–1920). Навч. закладами, що, як і ун-ти, давали вищу за змістом і систематизацією знань освіту, були Ніжин. г-зія вищих наук кн. I. Безбородька (від 1820), перетворена 1832 у фізико-мат., з 1840 – у юрид. та 1875 – історико-філол. ін-т, а також Кременецький ліцей (Волинський, 1805– 31) та Рішельєвський ліцей в Одесі (1817–65). Курси, вищі від середніх, читалися у Вищій київ. г-зії (1812–28). На відміну від всестановості університетської освіти, ці навч. заклади надавали освіту переважно вихідцям із дворян (див. Дворянство) та купецтва.
Урядові ліберальні реформи 1860–70-х рр. сприяли розвитку як заг., так і спец. професійної вищої освіти, доступної для всіх станів. Вищу професійно-тех. освіту в Україні можна було здобути в Харків. технологічному ін-ті (від 1885), Київ. політех. ін-ті (від 1898), Катериносл. гірничому ін-ті, відкритому 1912 на базі місц. вищого гірничого уч-ща, а також у Катериносл. приватному політех. ін-ті, заснованому 1916 для єврейс. молоді. Позбавлені можливості навчатися в ун-тах жінки отримували заг. вищу освіту, однак без права держ. служби, на Вищих жін. курсах із університетською програмою викладання, які відкривалися з громад. ініціативи на приватні та благодійницькі кошти: у Києві – Вищі жін. курси (1872–86, 1906– 18), Заг.-освіт. курси М.Довнар-Запольського (1905–08), Вечірні жін. курси А.Жекуліної (1905), Історико-філол. курси М.Довнар-Запольського (від 1909); в Одесі – Вищі громад. жін. курси (від 1910); у Сімферополі –Практичні заг.-освіт. курси Фоміна для чоловіків і жінок (від 1906); у Харкові – т-ва взаємодопомоги працюючих жінок (від 1907), Громад. курси Невіанд (1909–16); у Катеринославі (нині Дніпропетровськ) – Вищі жін. курси, засновані Копиловим і Тихоновим (1916). Зростаючі потреби тех. прогресу та недостатність держ. підтримки вищої освіти певною мірою компенсувалися приватними жін. комерційними та пед. курсами університетського типу: київ. лікарсько-пед. курси Карницького "Мати й дитина" (1906–08), комерційні курси М.Довнар-Запольського (1906–08), одес. комерційні курси Федорова й Файга (від 1907), харків. комерційні приватні курси Чудова (від 1912) та місц. купецького т-ва (1916). На поч. 20 ст. почали відкриватися спершу жін. ін-ти, а з часом – і змішані ін-ти для спільного навчання юнаків і дівчат: у Києві – комерційний (з 1906), фребелівський (від 1907), мед. (1916), в Харкові – мед. (1909), в Одесі – міжнар. (від 1914) та ін. Розвиток с. госп-ва покликав до життя й відповідні вищі навч. заклади, центром яких став Харків, де на базі Вищого уч-ща відкрився 1873 Ветеринарний ін-т та почали діяти Вищі с.-г. курси Невіанд (від 1912). Муз. вища освіта здобувалась у Київ., Одес. (від 1913) та Харків. (від 1917) консерваторіях.
Вища освіта в Галичині, яка перебувала на той час у складі Австро-Угорщини, була під контролем місц. польс. властей. Заг. вища освіта продовжувала надаватись у Львів. ун-ті, тех. – у заснованій 1877 на базі Тех. акад. Львів. політехніці, с.-г. – у Вищій рільничій шк. у Дублянах (нині місто Жовківського р-ну Львів. обл.). Нас. Буковини отримувало вищу освіту нім. мовою в Чернів. ун-ті (від 1875; див. Чернівецький національний університет). Система вищих навч. закладів в Україні була неповною: в ній бракувало війсьК., недостатньо було тех., образотворчих вузів; на здобуття освіти такого профілю молодь виїжджала до Санкт-Петербурга, Москви, зх.-європ. освіт. центрів. Іншомовна вища освіта формувала місц. інтелектуальну еліту на рос., польс. і нім. культ. традиціях, що вело до її асиміляції й ускладнювало формування нац. основ ВШ.
Українська революція 1917– 1921 дала новий поштовх розвитку вищої освіти в Україні. Протягом 1917–20 було відкрито ун-т у Катеринославі, консерваторію в Харкові, с.-г. ін-т в Одесі. 1917 у Києві засновано Укр. нар. ун-т, перетворений за гетьмана П.Скоропадського на Київ. держ. укр. ун-т. 1918 розпочали роботу Український державний Кам'янець-Подільський університет, Укр. історико-філол. ф-т у Полтаві, Укр. учительський ін-т у Житомирі. Від 1917 в Києві діяли Укр. акад. мист-в та Укр. пед. акад. Одночасно розгорнулася робота над українізацією діючих навч. закладів. У Київ., Харків. й Одес. ун-тах були засновані каф-ри укр. мови, літ., історії й історії права.
З приходом до влади в Україні більшовиків статус вищих навч. закладів змінився. Їх автономія була ліквідована. Всі вони перейшли у відання Наркомосу УСРР. 1920 було реформовано ун-ти, які перестали існувати як тип вищого навч. закладу. Замість них діяли інститути народної освіти (ІНО). Низка ІНО виникла на базі учительських ін-тів. Осн. напрями реорганізації ВШ УСРР у 1920– 30-ті рр. – це перетворення їх в "інструмент комуністичного виховання", демократизація студентського складу, "українізація" (див. Українізації політика), кількісне зростання вузів. Для забезпечення переваги робітників і незаможних селян у складі студентів при деяких вузах діяли робітничі факультети – підготовчі навч. заклади для дорослих. З метою посилення т. зв. радянізації вузів практикувалися "мобілізації" комуністів і комсомольців на навчання. Одночасно проводилися "чистки" студентського й професорсько-викладацького складу від "соціально чужих елементів". У 1930-ті рр. вони переросли в терор, жертвами якого стали багато професорів, викладачів і студентів.
Помітний слід у житті ВШ, особливо пед. і с.-г. профілю, залишив "українізаційний курс". Укр. мовою стали викладатися не лише українознавчі, а й ін. предмети. "Українізація" проникала також і в екон., тех. та мед. школи. 1929 в 42 наявних вузах УСРР українці становили понад 56 %.
Реконструкція пром-сті й перебудова с. госп-ва в 1930-ті рр. зумовили перебудову ВШ. Було здійснено уніфікацію системи освіти в межах усього СРСР, зросла кількість вузів, посилився зв'язок тех. вузів із пром-стю. Багатофакультетні тех. ін-ти були перетворені на самостійні вузькопрофільні навч. заклади й передані відповідним госп. об-ням і галузевим наркоматам. 1933 було відновлено ун-ти. На базі ф-тів соціального виховання ІНО відновлено пед. ін-ти, кількість яких невпинно зростала. 1939 в УРСР налічувалося 129 вузів, в яких навчалося бл. 125 тис. студентів.
Керування вузами в СРСР дедалі більше централізувалося. 1932 при ЦВК СРСР був ств. К-т у справах вищої тех. шк. 1936 при РНК СРСР створено К-т у справах ВШ, перетворений 1946 на Мін-во вищої освіти СРСР. Мін-во вищої освіти УРСР було утворене в лют. 1955.
У 1920–30-ті рр. укр. вузи діяли й поза межами УРСР – Львівський таємний український університет і Львівська богословська академія, Український вільний університет та Український високий педагогічний інститутім. М.Драгоманова в Празі, Українська господарська академія у Подєбрадах (Чехія). Після входження зх.-укр. земель до складу УРСР там було відкрито нові вищі навч. заклади. 1940 їх налічувалося вже 15.
Під час гітлерівської окупації в роки Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941–1945 більшість вузів припинила свою роботу, а частину з них, зокрема Київ., Харків. та Одес. ун-ти, ще до окупації евакуювали в сх. р-ни СРСР.
У післявоєн. період і до кін. 1980-х рр. система освіти в Україні зазнавала різних змін і реформ залежно від рішень комуніст. парт. кер-ва. Переважна більшість ВШ зосереджувалася у великих містах, зокрема Києві, Харкові, Одесі, Львові, Дніпропетровську, Чернівцях, Ужгороді. Неухильно зростала їх матеріальна база, тех. оснащення. Підготовка спеціалістів в УРСР у 1980-ті рр. здійснювалася з 360 спеціальностей. Їх номенклатура розширювалася й змінювалася відповідно до вимог економіки й наук.-тех. прогресу.
На час проголошення незалежності (див. Акт проголошення незалежності України) в Україні діяло 156 вузів. Упродовж 1990-х рр. галузь була значною мірою реформована. На основі Закону України "Про освіту" (1991) у вузах було здійснено перехід на триступеневу підготовку – бакалавр, спеціаліст, магістр. Було розроблено та впроваджено нові навч. плани й програми.
До вищих навч. закладів віднесено технікуми, уч-ща, коледжі, ін-ти, консерваторії, академії, ун-ти. Встановлено чотири рівні акредитації цих закладів: 1-й – технікуми, училища, 2-й – коледжі, 3-й і 4-й – ін-ти, консерваторії, ун-ти.
Усі вузи проходять ліцензування й акредитацію, що забезпечує держ. контроль за їхньою навч. діяльністю.
Поряд із новими держ. постали недерж. навч. заклади, в т. ч. приватні. В 1990-ті рр. у Києві розпочали діяльність Нац. акад. управління, Міжрегіональна акад. управління персоналом, у Донецьку – Акад. фінансистів. 1992 було відкрито Нац. ун-т "Києво-Могилянська академія" (див. Києво-Могилянська академія).
У 2001/02 навч. році в Україні діяло 318 вищих навч. закладів, в яких навчалося 1548 тис. студентів. Понад 20 провідних закладів освіти д-ви отримали статус нац. В Україні переважно збереглася кількість студентських місць, яка склалася протягом попередніх десятиліть. Це – 170 студентів на 10 тис. нас. Укр. ВШ постійно розширюють міжнар. зв'язки та співробітництво із зарубіжними освіт. установами та орг-ціями.
У 17 ст. в Галичині мала місце спроба відкрити ун-т у Львові на основі єзуїтського колегіуму. 1661 польс. король Ян ІІ Казимир Ваза надав привілей Львів. колегіуму як вищому навч. закладові – академії, однак проти цього виступив Краківський ун-т, який не бажав мати конкурента, і задум не був реалізований. Ун-т у Львові (див. Львівський національний університет) був відкритий 1784, коли в межах Австрійс. імперії, до складу якої відійшла Галичина за 1-м поділом Польщі 1772 (див. Поділи Польщі 1772, 1793, 1795), розпочалася реформа освіти. Це був світський навч. заклад із класичними ф-тами – філос., правничим, мед. і теологічним. Осн. мовою викладання була лат., деякі предмети читалися нім. та польс. мовами.
Вища освіта в Україні у 19 – на поч. 20 ст. розвивалася відповідно до освіт. політики урядів тих д-в, до складу яких входили її тер. У Сх. Україні (підросійській) в 1-й пол. 19 ст. шляхи набуття вищої освіти зосереджувалися здебільшого в ун-тах – держ. навч.-наук. закладах. Заг.-освіт. навчання в них становило завершальну ланку світської освіти. Діяло 3 ун-ти: Харків. (від 1805; див. Харківський національний університет), Київ. (від 1834; див. Київський національний університет), Новорос. (від 1865; див. Одеський державний університет). Нормативними актами, що визначали їхню внутр. організацію, стали університетські статути 1805 (проект в.Каразіна), 1835, 1842 (чинний лише для Ун-ту св. Володимира в Києві), 1864, 1884. За статутами 1805 і 1864 ун-ти діяли на принципах автономії, а статути 1835 та 1884 її майже ліквідовували. Ун-ти, як правило, складалися з 4-х факультетів (історико-філол., фізико-мат., юрид. та мед.) і надавали закінчену вищу заг. й спец. освіту. Вища духовна освіта зосереджувалась у Київ. духовній акад. (1819–1920). Навч. закладами, що, як і ун-ти, давали вищу за змістом і систематизацією знань освіту, були Ніжин. г-зія вищих наук кн. I. Безбородька (від 1820), перетворена 1832 у фізико-мат., з 1840 – у юрид. та 1875 – історико-філол. ін-т, а також Кременецький ліцей (Волинський, 1805– 31) та Рішельєвський ліцей в Одесі (1817–65). Курси, вищі від середніх, читалися у Вищій київ. г-зії (1812–28). На відміну від всестановості університетської освіти, ці навч. заклади надавали освіту переважно вихідцям із дворян (див. Дворянство) та купецтва.
Урядові ліберальні реформи 1860–70-х рр. сприяли розвитку як заг., так і спец. професійної вищої освіти, доступної для всіх станів. Вищу професійно-тех. освіту в Україні можна було здобути в Харків. технологічному ін-ті (від 1885), Київ. політех. ін-ті (від 1898), Катериносл. гірничому ін-ті, відкритому 1912 на базі місц. вищого гірничого уч-ща, а також у Катериносл. приватному політех. ін-ті, заснованому 1916 для єврейс. молоді. Позбавлені можливості навчатися в ун-тах жінки отримували заг. вищу освіту, однак без права держ. служби, на Вищих жін. курсах із університетською програмою викладання, які відкривалися з громад. ініціативи на приватні та благодійницькі кошти: у Києві – Вищі жін. курси (1872–86, 1906– 18), Заг.-освіт. курси М.Довнар-Запольського (1905–08), Вечірні жін. курси А.Жекуліної (1905), Історико-філол. курси М.Довнар-Запольського (від 1909); в Одесі – Вищі громад. жін. курси (від 1910); у Сімферополі –Практичні заг.-освіт. курси Фоміна для чоловіків і жінок (від 1906); у Харкові – т-ва взаємодопомоги працюючих жінок (від 1907), Громад. курси Невіанд (1909–16); у Катеринославі (нині Дніпропетровськ) – Вищі жін. курси, засновані Копиловим і Тихоновим (1916). Зростаючі потреби тех. прогресу та недостатність держ. підтримки вищої освіти певною мірою компенсувалися приватними жін. комерційними та пед. курсами університетського типу: київ. лікарсько-пед. курси Карницького "Мати й дитина" (1906–08), комерційні курси М.Довнар-Запольського (1906–08), одес. комерційні курси Федорова й Файга (від 1907), харків. комерційні приватні курси Чудова (від 1912) та місц. купецького т-ва (1916). На поч. 20 ст. почали відкриватися спершу жін. ін-ти, а з часом – і змішані ін-ти для спільного навчання юнаків і дівчат: у Києві – комерційний (з 1906), фребелівський (від 1907), мед. (1916), в Харкові – мед. (1909), в Одесі – міжнар. (від 1914) та ін. Розвиток с. госп-ва покликав до життя й відповідні вищі навч. заклади, центром яких став Харків, де на базі Вищого уч-ща відкрився 1873 Ветеринарний ін-т та почали діяти Вищі с.-г. курси Невіанд (від 1912). Муз. вища освіта здобувалась у Київ., Одес. (від 1913) та Харків. (від 1917) консерваторіях.
Вища освіта в Галичині, яка перебувала на той час у складі Австро-Угорщини, була під контролем місц. польс. властей. Заг. вища освіта продовжувала надаватись у Львів. ун-ті, тех. – у заснованій 1877 на базі Тех. акад. Львів. політехніці, с.-г. – у Вищій рільничій шк. у Дублянах (нині місто Жовківського р-ну Львів. обл.). Нас. Буковини отримувало вищу освіту нім. мовою в Чернів. ун-ті (від 1875; див. Чернівецький національний університет). Система вищих навч. закладів в Україні була неповною: в ній бракувало війсьК., недостатньо було тех., образотворчих вузів; на здобуття освіти такого профілю молодь виїжджала до Санкт-Петербурга, Москви, зх.-європ. освіт. центрів. Іншомовна вища освіта формувала місц. інтелектуальну еліту на рос., польс. і нім. культ. традиціях, що вело до її асиміляції й ускладнювало формування нац. основ ВШ.
Українська революція 1917– 1921 дала новий поштовх розвитку вищої освіти в Україні. Протягом 1917–20 було відкрито ун-т у Катеринославі, консерваторію в Харкові, с.-г. ін-т в Одесі. 1917 у Києві засновано Укр. нар. ун-т, перетворений за гетьмана П.Скоропадського на Київ. держ. укр. ун-т. 1918 розпочали роботу Український державний Кам'янець-Подільський університет, Укр. історико-філол. ф-т у Полтаві, Укр. учительський ін-т у Житомирі. Від 1917 в Києві діяли Укр. акад. мист-в та Укр. пед. акад. Одночасно розгорнулася робота над українізацією діючих навч. закладів. У Київ., Харків. й Одес. ун-тах були засновані каф-ри укр. мови, літ., історії й історії права.
З приходом до влади в Україні більшовиків статус вищих навч. закладів змінився. Їх автономія була ліквідована. Всі вони перейшли у відання Наркомосу УСРР. 1920 було реформовано ун-ти, які перестали існувати як тип вищого навч. закладу. Замість них діяли інститути народної освіти (ІНО). Низка ІНО виникла на базі учительських ін-тів. Осн. напрями реорганізації ВШ УСРР у 1920– 30-ті рр. – це перетворення їх в "інструмент комуністичного виховання", демократизація студентського складу, "українізація" (див. Українізації політика), кількісне зростання вузів. Для забезпечення переваги робітників і незаможних селян у складі студентів при деяких вузах діяли робітничі факультети – підготовчі навч. заклади для дорослих. З метою посилення т. зв. радянізації вузів практикувалися "мобілізації" комуністів і комсомольців на навчання. Одночасно проводилися "чистки" студентського й професорсько-викладацького складу від "соціально чужих елементів". У 1930-ті рр. вони переросли в терор, жертвами якого стали багато професорів, викладачів і студентів.
Помітний слід у житті ВШ, особливо пед. і с.-г. профілю, залишив "українізаційний курс". Укр. мовою стали викладатися не лише українознавчі, а й ін. предмети. "Українізація" проникала також і в екон., тех. та мед. школи. 1929 в 42 наявних вузах УСРР українці становили понад 56 %.
Реконструкція пром-сті й перебудова с. госп-ва в 1930-ті рр. зумовили перебудову ВШ. Було здійснено уніфікацію системи освіти в межах усього СРСР, зросла кількість вузів, посилився зв'язок тех. вузів із пром-стю. Багатофакультетні тех. ін-ти були перетворені на самостійні вузькопрофільні навч. заклади й передані відповідним госп. об-ням і галузевим наркоматам. 1933 було відновлено ун-ти. На базі ф-тів соціального виховання ІНО відновлено пед. ін-ти, кількість яких невпинно зростала. 1939 в УРСР налічувалося 129 вузів, в яких навчалося бл. 125 тис. студентів.
Керування вузами в СРСР дедалі більше централізувалося. 1932 при ЦВК СРСР був ств. К-т у справах вищої тех. шк. 1936 при РНК СРСР створено К-т у справах ВШ, перетворений 1946 на Мін-во вищої освіти СРСР. Мін-во вищої освіти УРСР було утворене в лют. 1955.
У 1920–30-ті рр. укр. вузи діяли й поза межами УРСР – Львівський таємний український університет і Львівська богословська академія, Український вільний університет та Український високий педагогічний інститутім. М.Драгоманова в Празі, Українська господарська академія у Подєбрадах (Чехія). Після входження зх.-укр. земель до складу УРСР там було відкрито нові вищі навч. заклади. 1940 їх налічувалося вже 15.
Під час гітлерівської окупації в роки Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941–1945 більшість вузів припинила свою роботу, а частину з них, зокрема Київ., Харків. та Одес. ун-ти, ще до окупації евакуювали в сх. р-ни СРСР.
У післявоєн. період і до кін. 1980-х рр. система освіти в Україні зазнавала різних змін і реформ залежно від рішень комуніст. парт. кер-ва. Переважна більшість ВШ зосереджувалася у великих містах, зокрема Києві, Харкові, Одесі, Львові, Дніпропетровську, Чернівцях, Ужгороді. Неухильно зростала їх матеріальна база, тех. оснащення. Підготовка спеціалістів в УРСР у 1980-ті рр. здійснювалася з 360 спеціальностей. Їх номенклатура розширювалася й змінювалася відповідно до вимог економіки й наук.-тех. прогресу.
На час проголошення незалежності (див. Акт проголошення незалежності України) в Україні діяло 156 вузів. Упродовж 1990-х рр. галузь була значною мірою реформована. На основі Закону України "Про освіту" (1991) у вузах було здійснено перехід на триступеневу підготовку – бакалавр, спеціаліст, магістр. Було розроблено та впроваджено нові навч. плани й програми.
До вищих навч. закладів віднесено технікуми, уч-ща, коледжі, ін-ти, консерваторії, академії, ун-ти. Встановлено чотири рівні акредитації цих закладів: 1-й – технікуми, училища, 2-й – коледжі, 3-й і 4-й – ін-ти, консерваторії, ун-ти.
Усі вузи проходять ліцензування й акредитацію, що забезпечує держ. контроль за їхньою навч. діяльністю.
Поряд із новими держ. постали недерж. навч. заклади, в т. ч. приватні. В 1990-ті рр. у Києві розпочали діяльність Нац. акад. управління, Міжрегіональна акад. управління персоналом, у Донецьку – Акад. фінансистів. 1992 було відкрито Нац. ун-т "Києво-Могилянська академія" (див. Києво-Могилянська академія).
У 2001/02 навч. році в Україні діяло 318 вищих навч. закладів, в яких навчалося 1548 тис. студентів. Понад 20 провідних закладів освіти д-ви отримали статус нац. В Україні переважно збереглася кількість студентських місць, яка склалася протягом попередніх десятиліть. Це – 170 студентів на 10 тис. нас. Укр. ВШ постійно розширюють міжнар. зв'язки та співробітництво із зарубіжними освіт. установами та орг-ціями.
дата публікації: 2003 р.
Джерело-Енциклопедія Історії України (Інститут історії України НАН України)
- kbg_dnepr
- Повідомлень: 7459
- З нами з: 14 січня 2021, 15:44
- Стать: Жінка
- Звідки: Дніпро
- Дякував (ла): 5284 рази
- Подякували: 945 разів
Re: Вищі навчальні заклади, виші / Высшие учебные заведения, ВУЗы
Марина Кругляк
КОРУПЦІЯ У ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ У ХІХ – НА ПОЧАТКУ ХХ СТ. (НА ПРИКЛАДІ УКРАЇНИ) с. 26-29
Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка.
Серія: Історія / За заг. ред. проф. І. С. Зуляка. – Тернопіль: Вид-воТНПУ ім. В. Гнатюка, 2015. – Вип. 2. – Ч. 2. – 215 с.
https://www.academia.edu/41293552/The_R ... view-paper
КОРУПЦІЯ У ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ У ХІХ – НА ПОЧАТКУ ХХ СТ. (НА ПРИКЛАДІ УКРАЇНИ) с. 26-29
Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка.
Серія: Історія / За заг. ред. проф. І. С. Зуляка. – Тернопіль: Вид-воТНПУ ім. В. Гнатюка, 2015. – Вип. 2. – Ч. 2. – 215 с.
https://www.academia.edu/41293552/The_R ... view-paper
Катерина
Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко mt H5a (Могилевськ.)
Оглотков I2a2b (Горбат. п. НГГ) Алькін Душин Жарков Кульдішов mt U5a1 Баландін (Симб. губ.)
Клишкін R1a1a Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний mt T2a1 (Новомоск. Дніпроп.)
#генеалогия #генеалогія #пошукпредків #поискпредков #ahnenforschung #ukrainianancestry #родовід #родословная
Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко mt H5a (Могилевськ.)
Оглотков I2a2b (Горбат. п. НГГ) Алькін Душин Жарков Кульдішов mt U5a1 Баландін (Симб. губ.)
Клишкін R1a1a Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний mt T2a1 (Новомоск. Дніпроп.)
#генеалогия #генеалогія #пошукпредків #поискпредков #ahnenforschung #ukrainianancestry #родовід #родословная
Перейти
- Адміністративний розділ
- ↳ ПОЧАТОК
- ↳ ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
- ↳ РОБОТА ФОРУМУ
- ↳ ЗАПИТАННЯ ФОРУМЧАН З ТЕХНІЧНИХ ПИТАНЬ
- Прізвищний розділ
- ↳ Як користуватися Покажчиком прізвищ?
- ↳ А-Ґ
- ↳ А
- ↳ Б
- ↳ В
- ↳ Г-Ґ
- ↳ Д-З
- ↳ Д
- ↳ Е
- ↳ Є
- ↳ Ж
- ↳ З
- ↳ І-Н
- ↳ І,Ї,Й
- ↳ К
- ↳ Л
- ↳ М
- ↳ Н
- ↳ О-Т
- ↳ О
- ↳ П
- ↳ Р
- ↳ С
- ↳ Т
- ↳ У-Ц
- ↳ У
- ↳ Ф
- ↳ Х
- ↳ Ц
- ↳ Ч-Я
- ↳ Ч
- ↳ Ш
- ↳ Щ
- ↳ Ю
- ↳ Я
- Абетка
- ↳ ДОПОМОГА В ПОШУКУ ПРЕДКІВ та питання
- ↳ Допомога у пошуку
- ↳ Допомога у читанні текстів
- ↳ Пропоную послуги
- ↳ For people who don't speak ukrainian
- ↳ АБЕТКА & АБЕТКА
- ↳ Що таке АБЕТКА?
- ↳ "А" з абетки
- ↳ Археологія
- ↳ "Б" з абетки
- ↳ "В" з абетки
- ↳ Війни
- ↳ Друга Світова Війна
- ↳ Перша Світова Війна
- ↳ Російсько-турецькі війни (Московсько-турецькі)
- ↳ Наполеонівські війни
- ↳ Велика визвольна війна українського народу
- ↳ Визвольні змагання (1917-1921)
- ↳ "Г-Ґ" з абетки
- ↳ Голодомор
- ↳ ГЕНЕТИЧНА генеалогія / ДНК
- ↳ ГЕНЕАЛОГІЯ
- ↳ "Д" з абетки
- ↳ Діаспора
- ↳ "Е-Є" з абетки
- ↳ Еміграція
- ↳ "Ж-З"з абетки
- ↳ Запити
- ↳ "И-І-Ї-Й" з абетки
- ↳ "К" з абетки
- ↳ "Л" з абетки
- ↳ "М" з абетки
- ↳ "Н" з абетки
- ↳ НЕКРОПОЛІСТИКА
- ↳ Нумізматика
- ↳ НОВИНИ
- ↳ "О" з абетки
- ↳ "П" з абетки
- ↳ Партії
- ↳ "Р" з абетки
- ↳ ДРАЦС, РАЦС (ЗАГС)
- ↳ Революції
- ↳ Репресії, реабілітація та реабілітовані
- ↳ Розкуркулення
- ↳ Різдво
- ↳ Руїна
- ↳ "С" з абетки
- ↳ Стани
- ↳ "Т" з абетки
- ↳ Терміни історичні
- ↳ "У-Ф-Х" з абетки
- ↳ Університети
- ↳ УПА
- ↳ "Ц-Ч-Ш-Щ" з абетки
- ↳ Школи
- ↳ Хлопчачі школи
- ↳ Школи ФЗУ
- ↳ "Ю-Я" з абетки
- Географічний розділ
- ↳ Географічне межування
- ↳ АВСТРО-УГОРЩИНА
- ↳ РІЧ ПОСПОЛИТА
- ↳ РОСІЙСЬКА ІМПЕРІЯ часів царату
- ↳ Бесарабська губернія (Бессарабська губернія)
- ↳ Білгородська губернія (часи існування 1727—1779)
- ↳ Варшавська губернія
- ↳ Віленська губернія
- ↳ Волинська губернія
- ↳ Воронізька губернія
- ↳ Катеринославська губернія
- ↳ Київська губернія
- ↳ Кубанська область
- ↳ Курська губернія
- ↳ Люблинська губернія
- ↳ Могилівська губернія (Могильовська губернія)
- ↳ Московська губернія
- ↳ Пермська губернія
- ↳ Подільська губернія
- ↳ Полтавська губернія
- ↳ Симбірська губернія
- ↳ Ставропільска (Кавказька) губернія
- ↳ Таврійська губернія
- ↳ Тульська губернія
- ↳ Харківська губернія
- ↳ Херсонська губернія
- ↳ Чернігівська губернія
- ↳ СРСР
- ↳ Географічні питання
- ↳ Населені пункти
- ↳ Літера А
- ↳ Літера Б
- ↳ БЕРИСЛАВ
- ↳ БІЛА ЦЕРКВА
- ↳ Літера В
- ↳ Літера Г
- ↳ Літера Д
- ↳ ДНІПРО
- ↳ Літера Е
- ↳ Літера Є
- ↳ Літера Ж
- ↳ Літера З
- ↳ ЗАПОРІЖЖЯ
- ↳ Літера И-І-Ї-Й
- ↳ Літера К
- ↳ КИЇВ
- ↳ КРОПИВНИЦЬКИЙ
- ↳ Літера Л
- ↳ ЛЬВІВ
- ↳ Літера М
- ↳ МАРІУПОЛЬ
- ↳ Літера Н
- ↳ Літера О
- ↳ ОДЕСА
- ↳ Літера П
- ↳ ПЕРЕЯСЛАВ
- ↳ Літера Р
- ↳ Літера С
- ↳ СУМИ
- ↳ Літера Т
- ↳ Літера У
- ↳ Літера Ф
- ↳ Літера Х
- ↳ ХАРКІВ
- ↳ ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ
- ↳ Літера Ц
- ↳ Літера Ч
- ↳ Літера Ш
- ↳ Літера Щ
- ↳ Літера Ю
- ↳ Літера Я
- ↳ Регіони
- ↳ Північ України
- ↳ Чернігівщина
- ↳ Полісся
- ↳ Сумщина
- ↳ Житомирщина
- ↳ Стародубщина
- ↳ Київщина
- ↳ Захід України
- ↳ Бойківщина
- ↳ Буковина
- ↳ Волинь
- ↳ Галичина
- ↳ Гуцульщина
- ↳ Закарпаття
- ↳ Схід України
- ↳ Полтавщина
- ↳ Слобожанщина
- ↳ Донбас
- ↳ Центр України
- ↳ Поділля
- ↳ Подніпров'я
- ↳ Південь України
- ↳ Приазов'я
- ↳ Північне Причорномор'я
- ↳ Крим
- ↳ Кубань
- ↳ Краєзнавство
- ↳ Зниклі населені пункти
- ↳ Краєзнавчі видання по регіонах
- ↳ РІКИ
- ↳ СКЕЛІ
- ↳ ГОРИ
- Архіви місцеві та інших країн
- ↳ УКРАЇНА-архіви
- ↳ Київ
- ↳ Центральний державний історичний архів України в м.Київ (ЦДІАК)
- ↳ Державний архів Київської області (ДАКО)
- ↳ Державний архів міста Києва (ДАК)
- ↳ Львів
- ↳ Центральний державний історичний архів Украіни у м. Львові (ЦДІАЛ)
- ↳ Харків
- ↳ Крим
- ↳ Архіви УКРАЇНИ-РЕГІОНАЛЬНІ
- ↳ Державний архів Дніпропетрівської області (ДАДО)
- ↳ Державний архів Полтавської області (ДАПО)
- ↳ Державний архів Хмельницької області (ДАХО)
- ↳ ІНШІ КРАЇНИ-архіви
- ↳ Білорусь-архіви
- ↳ Естонія-архіви
- ↳ Литва-архіви
- ↳ Молдова-архіви
- ↳ Польща-архіви
- ↳ Російська Федерація-архіви
- ↳ Москва
- ↳ Ст.-Петербург
- ↳ Румунія - архіви
- ↳ Франція - архіви
- ↳ Питання та поради стосовно теми "АРХІВИ"
- Суспільні стани минулого
- ↳ Військові
- ↳ Військові формування Австро-Угорської імперії
- ↳ Військові формування Російської імперії
- ↳ Військова форма
- ↳ Військові поселяни
- ↳ Духовенство
- ↳ Релігії
- ↳ Язичництво або Дохристиянські вірування
- ↳ ПРАВОСЛАВ'Я
- ↳ КАТОЛИЦИЗМ
- ↳ Греко-католицька церква
- ↳ Римо-католицька церква
- ↳ ПРОТЕСТАНТИЗМ
- ↳ Монастирі
- ↳ Митрополити
- ↳ Священики
- ↳ Розстріляне відродження-духовенство 1917—1933 років
- ↳ Церковна музика
- ↳ Козацтво
- ↳ Козацькі полки
- ↳ Переяславський полк
- ↳ Січ
- ↳ Запорозька січ
- ↳ Задунайська січ
- ↳ Гетьманщина
- ↳ Міщани
- ↳ Різні професії
- ↳ Вчителі / Школа
- ↳ Залізниця
- ↳ Медицина
- ↳ Митці, громадські діячі
- ↳ Торгівля
- ↳ Юристи
- ↳ Селяни
- ↳ Шляхта
- ↳ Геральдика
- ↳ Герби та роди
- ↳ Герб Погоня
- ↳ Герб Прус
- ↳ Герб САС
- ↳ Герб Рох, Тура
- ↳ Князівські роди
- ↳ Острозькі
- ↳ Заславські
- ↳ Графські роди
- ↳ Дворяни, дворянство
- ↳ Однодвірці
- ↳ Нагороди та відзнаки, Сфрагістика
- ↳ ВІЙСЬКОВІ-нагороди, відзнаки
- ↳ ДУХОВЕНСТВО-нагороди, відзнаки
- ↳ ЦИВІЛЬНІ-нагороди, відзнаки
- ↳ Сфрагістика
- Генеалогічні джерела
- ↳ ДОКУМЕНТИ
- ↳ Метричні Книги
- ↳ Сповідні росписи
- ↳ Переписи та ревізьки казки
- ↳ Оригинали документів (метрики, сповідні тощо)
- ↳ Волинська губернія
- ↳ Володимир-Волинський повіт
- ↳ Дубенський повіт
- ↳ Житомирський повіт
- ↳ Ізяславський (Заславський) повіт
- ↳ Ковельський повіт
- ↳ Кременецький повіт
- ↳ Луцький повіт
- ↳ Новоград-Волинський повіт
- ↳ Овруцький повіт
- ↳ Острозький повіт
- ↳ Рівненський повіт
- ↳ Старокостянтинівський повіт
- ↳ Катеринославська губернія
- ↳ Бахмутський повіт
- ↳ Верхньодніпровський повіт
- ↳ Катеринославський повіт
- ↳ Маріупольський повіт
- ↳ Новомосковський повіт
- ↳ Олександрівський повіт
- ↳ Павлоградський повіт
- ↳ Слов'яносербський повіт
- ↳ Київська губернія
- ↳ Бердичівський (Махнівський) повіт
- ↳ Вахнівка, село, Бердичівського повіту, Київської губернії
- ↳ Васильківський повіт
- ↳ Село Півні, присілки Дмитрівка, Волиця
- ↳ Снігурівка. Васильківський повіт, Київська губернія
- ↳ Фастів, містечко, Васильківський повіт
- ↳ Фастів - Костел Воздвиження Чесного Хреста Господнього
- ↳ Васильків, місто, Васильківський повіт
- ↳ Біла Церква, місто, Васильківський повіт
- ↳ Рокитне, м-ко, Васильківський повіт
- ↳ Звенигородський повіт
- ↳ Канівський (Богуславський) повіт
- ↳ Київський повіт
- ↳ Липовецький повіт
- ↳ Радомишльський повіт
- ↳ Сквирський повіт
- ↳ Таращанський повіт
- ↳ У́манський повіт
- ↳ Черкаський повіт
- ↳ Чигиринський повіт
- ↳ Подільська губернія
- ↳ Балтський повіт
- ↳ Брацлавський повіт
- ↳ Бугаків, село, Брацлавського повіту, Подільської губернії
- ↳ Вінницький повіт
- ↳ Гайсинський повіт
- ↳ Кам'янецький (Кам'янець-Подільський) повіт
- ↳ Летичівський повіт
- ↳ Літинський повіт
- ↳ Могилівський повіт
- ↳ Ольгопільський повіт
- ↳ Проскурівський повіт
- ↳ Ушицький повіт
- ↳ Ямпільський повіт
- ↳ Полтавська губернія
- ↳ Таврійська губернія
- ↳ Херсонська губернія
- ↳ Харківська губернія
- ↳ Чернігівська губернія
- ↳ Документи на право власності
- ↳ Паспорти
- ↳ Генеалогічні програми і сайти
- ↳ Familysearch
- ↳ Карти і топографічні плани
- ↳ Сімейні та архівні світлини
- ↳ Випускні альбоми
- ↳ Відео- і аудіо- матеріали
- ↳ Багатонаціональна Україна + Етно
- ↳ Болгари
- ↳ Вірмени
- ↳ Греки
- ↳ Грузини
- ↳ Євреї
- ↳ Німці
- ↳ Поляки
- ↳ Польські повстання
- ↳ Татари
- ↳ Чехи
- ↳ Цигани (рома, сінті тощо)
- Мовний і літературний розділ
- ↳ Ономастика
- ↳ ІМЕНА
- ↳ ПРІЗВИЩА
- ↳ Прізвища з закінченням на...
- ↳ Українсько-тюркські мовні контакти
- ↳ Україна і санскрит
- ↳ Книжкова полиця
- ↳ Для дослідження духовенства
- ↳ Козацька тематика
- ↳ Література стосовно шляхетського стану
- ↳ Дослідження селянства та міщанства
- ↳ Довідники
- ↳ Телефонні довідники
- ↳ Словники
- ↳ "Вѣдомости"
- Для душі
- ↳ БЛОГ - "Захалявна книжечка"
- ↳ Що таке захалявна книжечка?
- ↳ Наші захалявні книжечки
- ↳ ukrgenealogy
- ↳ cronoster
- ↳ D_i_V_a
- ↳ SNIGURIVNA
- ↳ Середюк
- ↳ DVK_Dmitriy
- ↳ Vitaly
- ↳ Falcon
- ↳ Bogdan Mishchenko
- ↳ drapieznik
- ↳ Umay
- ↳ kbg_dnepr
- ↳ Aushanbibi
- ↳ skelya
- ↳ Т. В.
- ↳ MiyRodovid
- ↳ Latysh
- ↳ Різне
- ↳ Про наше, про генеалогічне
- ↳ Про наше, про жіноче
- ↳ Поздоровлення та вітання
- ↳ Домогосподарство
Хто зараз онлайн
Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 7 гостей