УГФ-Український Генеалогічний Форум

Пошук родоводу за прізвищем, за місцем проживання, пошук в архівах, та багато іншого. Приєднуйтесь

Феденко, Феденьків, Федоренко

Це прізвище

Отримав при народженні
0
Немає голосів
Отримав через шлюб
0
Немає голосів
Знав, що воно є родинним
1
100%
Віднайшлось під час дослідження родоводу
0
Немає голосів
Досліджую
0
Немає голосів
Цікавлюсь
0
Немає голосів
 
Всього голосів : 1

Аватар користувача
 
Повідомлень: 1003
З нами з: 16 лютого 2016, 23:42
Подякував (-ла): 17 раз.
Подякували: 104 раз.

Феденко, Феденьків, Федоренко

Повідомлення Vitaly Savitar » 19 лютого 2016, 01:09

Походить від особового імені Федір, що з грецької мови перекладається як божий дар (від слів Феос - бог та дорон - дарунок).

Аватар користувача
 
Повідомлень: 777
З нами з: 18 липня 2016, 22:24
Подякував (-ла): 195 раз.
Подякували: 197 раз.

Re: Феденко, Феденьків, Федоренко

Повідомлення surnameindex » 20 липня 2016, 19:17


Аватар користувача
 
Повідомлень: 459
З нами з: 22 квітня 2016, 11:19
Подякував (-ла): 67 раз.
Подякували: 123 раз.

Re: Феденко, Феденьків, Федоренко

Повідомлення Вернер » 03 серпня 2020, 10:45

ФЕДЕНКО Панас (Опанас) Васильович (13.12.1893—10.09.1981) — політ. діяч, історик, публіцист. Професор. Народився на хуторі біля с. Веселі Терни (нині у складі м. Кривий Ріг). Закінчив історико-філол. ф-т Петерб. (Петрогр.) ун-ту (1917). Учасник Петерб. (Петрогр.) укр. студентської громади; із 1915 — член Української соціал-демократичної робітничої партії, із 1919 входив до ЦК УСДРП. Студентом розпочав газетярську діяльність, співпрацював з місячником "Украинская жизнь", редагував двотижневик "Наше життя". Активний учасник революц. подій лютого 1917 в Петрограді (нині м. Санкт-Петербург). У червні 1917 повернувся в Україну. У серпні 1917 сел. з’їздом Верхньодніпровського повіту обраний до Української Центральної Ради. Активно працював в УЦР до гетьманського перевороту 1918. У січні 1919 обраний делегатом 6-го з’їзду УСДРП (10—12 січня 1919) та Трудового конгресу України. Був редактором резолюцій конгресу, покладених в основу "Закону про владу" (затверджений 28 січня 1919), і Універсалу Трудового конгресу України. Співредактор "Робітничої газети" (1919). Член уряду УНР, заст. міністра інформації в уряді І.П.Мазепи. Як політ. референт брав участь у Першому Зимовому поході Армії УНР 1919—1920. Із грудня 1920 — в еміграції, жив у Румунії, Львові, Берліні (Німеччина). 1923—45 мешкав у Празі (нині столиця Чехії). Співпрацював у Соціалістичному Інтернаціоналі, був членом Виконавчого к-ту Соцінтерну від УСДРП. 5 січня 1929 у Празі на зборах представників укр. еміграції був обраний секретарем управи щойно створеного К-ту допомоги голодним України, що мав збирати гроші та харчі й надсилати їх до уражених голодом районів Півдня України.
20 жовтня 1930 як член Центрального виконавчого к-ту укр. емігрантських орг-цій у Чехо-Словац. Республіці підписав звернення до громадськості й урядів світ. держав ("Апель до культурного світу") із закликом засудити терористичні дії польс. влади на західноукр. землях і захистити місц. укр. населення (докладніше див. Пацифікація). У листопаді 1930 в органі Соціаліст. Інтернаціоналу "International Information", що видавався в Цюриху (Швейцарія), заходами Ф. (тоді члена Виконкому Соцінтерну) були надруковані матеріали Укр. протестаційного к-ту з приводу польс. "пацифікації" Зх. України. У лютому 1931 антиукр. дії польс. уряду рішуче засудив у виступі на засіданні Виконкому Соцінтерну. Як учасник міжнар. соціаліст. конференції в Парижі (Франція) в серпні 1933 оприлюднив факти Голодомору 1932—1933 років в УСРР, влаштованого рос. більшовицьким режимом в Україні.
Першою спільною акцією укр. закордонних соціалістів стала оприлюднена в січні 1934 спільна заява про становище в Україні. Крім Н.Григоріїва, М.Скидана, І.Мазепи й Ф., звернення підписали І.Макух та М.Стахів — від імені Української соціалістично-радикальної партії, Л.Ганкевич та І.Квасниця — від імені Української соціал-демократичної партії. У документі викривалися злочини сталінського режиму в Україні, де, наголошувалося в заяві, моск. диктатура спричинила голодну смерть мільйонів людей, скасовує укр. школи, вид-ва, руйнує наук. й просвітні установи, переслідує і нищить укр. культ. працівників, "послідовно відновлює стару, дореволюційну політику русифікації".
У листопаді 1934 Ф. та І.Мазепа від імені закордонних укр. соціал-демократів листовно звернулися до Виконкому Соцінтерну, наголосивши, що "кожна співпраця Соціялістичного інтернаціоналу з Комінтерном, як знаряддям російської державної політики, без передумови — відновлення демократії та свободи поневолених народів СССР, — означала б капітуляцію... перед московською комуністичною диктатурою". Аналогічна думка проводилася й у "Меморандумі УСДРП про небезпеку війни з 24 лютого 1936 р." Засуджуючи сталінську диктатуру, укр. соціал-демократи водночас акцентували увагу й на загрозі укр. народу від ін. "ближчих і дальших імперіялістичних сусідів", насамперед нацистської Німеччини, висунувши гасло боротьби "за вільне демократичне самовизначення проти всіх чужих сил, що тепер панують або хотять запанувати над українським народом".
У листопаді 1936 серед ін. еміграційних політиків підписав протестаційну "Декларацію українських політичних партій в справі проекту нової конституції СССР".
Працював доцентом, професором історії України в Українському високому педагогічному інституті (із 1926) та Українському вільному університеті в Празі (із 1934). Захистив докторат на філос. ф-ті УВУ (1934). Один з авторів "Української загальної енциклопедії". 1945—51 жив у різних містах Німеччини, 1951—59 — у Лондоні (Велика Британія), із 1959 — у Мюнхені (ФРН). Співпрацював з Інститутом з вивчення СРСР у Мюнхені, був редактором і співробітником низки укр. періодичних видань у діаспорі, зокрема друкувався в "Українському історику". Автор численних статей, нарисів, наук. досліджень, публіцистичних і худож. творів. Своїми наук. працями долучився до розвитку укр. політології. Серед праць: "З дипломатичної діяльності Данила Грека" (1929), "Політичні плани Я.Коменського та Україна" (1932), "Історія соціальної та політичної боротьби в Україні" (1935), "Українське національне відродження в ХХ ст." (1936), "Nationalitatenfrage in der Sovietunion" (1937), "Ukraine: Her Struggle for Freedom" (1951), "Соціалізм давній і новочасний" (1968) та ін. Автор істор. повістей з козац. доби: "Гомоніла Україна..: Епопея з доби Б.Хмельницького" (1942), "Гетьманів кум" (1943), "Несмертельна слава" (1953, під псевд. В.Тирса), "Amor Patrae" (1962).
Помер у м. Мюнхен.
Час плине


Повернутись до Ф

Хто зараз онлайн

Зареєстровані учасники: Bing [Bot], Google [Bot]