Халецький, Галецький

Відповісти

Це прізвище

Отримав при народженні
0
Немає голосів
Отримав через шлюб
0
Немає голосів
Знав, що воно є родинним
0
Немає голосів
Віднайшлось під час дослідження родоводу
0
Немає голосів
Досліджую
0
Немає голосів
Цікавлюсь
0
Немає голосів
 
Всього голосів: 0

Аватар користувача
Вернер
Повідомлень: 3179
З нами з: 22 квітня 2016, 12:19
Стать: Чоловік
Дякував (ла): 107 разів
Подякували: 665 разів

Халецький, Галецький

Повідомлення Вернер »

ХАЛЕЦЬКІ (рідше — Галецькі) — боярський рід українсько-білорус. походження. За однією, більш поширеною, версією, разом із Тишкевичами і Стецькими є однією з гілок київ. боярського роду Калениковичів, за іншою — нащадками черніг. бояр. Перші носії прізвища фіксуються в документах 15 ст. Родинними узами пов’язаний з укр. родами Трипільських, Дідовичів, князів Головчинських, Крошинських і Масальських, а також з рядом родів Речі Посполитої (Копці, Оборські, Полубенські, Сапіги, Стравинські, Юдицькі та ін.). Родовим гніздом Халецьких було м-ко Хальч (нині село Вєтківського р-ну Гомельської обл., Білорусь). Вони належали до найвпливовіших родів Речицького пов. У 16—17 ст. мали також міцні позиції на Київщині (володіли Ржищівською волостю) та Житомирщині (володіли Вільською волостю). Родовий герб — варіант герба "Абданк". Піднесення роду слід пов’язати з іменем, насамперед, Михайла Михайловича Халецького (кін. 15 ст. — після 1534), київ. городничого і овруцького старости (див. Староство). Його син Йосип Михайлович (р. н. невід. — п. 1559) обіймав посаду господарського маршалка (із 1554), овруцького старости (1544—53), черкас. і канівського старости (1555—59), брав участь у переговорах Великого князівства Литовського з Молдовою та Моск. д-вою, турбувався про оборону степових кордонів ВКЛ. Андрій Йосипович (р. н. невід. — п. до 1595) обіймав ряд важливих посад у Речицькому воєводстві, відзначився як дипломат. Власник значних маєтностей на Київщині та Волині, приятель кн. А.Курбського. Видатну роль в історії ВКЛ відіграв сенатор Дмитро Йосипович (не раніше 1550 — 1598), земський підскарбій литовський і писар ВКЛ (із 1590), дипломат і колекціонер, який залишив по собі цінне зібрання фламандських гобеленів. Особливо відзначився як фінансист, який провів ряд успішних заходів, значно збагативши держ. скарбницю. Спочатку був православним, підтримував Колозький монастир під Гродном (нині місто в Білорусі), але бл. 1591 перейшов у католицизм, зблизився з П.Скаргою і став прихильником Берестейської церковної унії 1596, був одним із трьох королів. комісарів під час її укладання. Проводив активну боротьбу проти повстанців С.Наливайка та Г.Лободи на території Білорусі 1594—95, про що залишив цінні свідчення у своїх листах до кн. К.Радзивілла Перуна. Владислав-Юрій (Владислав-Єжі; 1606—68) — стражник ВКЛ (із 1656), мозирський староста (1668). У складі військ Речі Посполитої брав участь у ряді війн, у придушенні козацьких повстань на укр. теренах 1625, 1630, 1648—58. Відзначився в боях за Варшаву, при здобутті Тикоціна (нині місто Підляського воєводства, Польща), у поході кн. О.-Г.Полубинського до Пруссії (1656—58), переможній битві під Полонкою (нині село Брестської обл., Білорусь; 1660), де литов. війська розбили московські. Миколай-Криштоф (бл. 1589 — 1653) разом із братом Олександром отримав блискучу освіту: спочатку — у Віленській академії, потім — у період 12-річної закордонної подорожі (Голландія, Італія, Іспанія, Франція, зокрема навч. в Лувенському ун-ті й Сорбонні; Париж). Видав 1605 в Парижі "Риторику" свого викладача Ш.Колера (перевидана в Кракові 1648), наступного року — власний твір (панегірик на честь Я.Замойського, коронного канцлера і великого гетьмана коронного), 1618 — збірник "Алегорії", а потім — свій найбільший твір, присвячений Богоматері ("Binarium Chaltcifnus...", Vilnae, 1642). За правління Сигізмунда III Ваза нерідко виконував дипломатичні функції. Був ревним католиком, підтримував францисканців у Вільні (нині м. Вільнюс) та єзуїтський колегіум у Гродно. Починаючи з 2-ї пол. 17 ст., рід Х. занепав. Хоча його представники, як і раніше, брали активну участь у діяльності вальних сеймів та шляхетських сеймиків, воєнних діях, але їхній вплив обмежувався кордонами Речицького пов. За рос. правління долучилися до рос. дворянства. Окремі з Х. брали участь у повстанні Т.Косцюшка, у польському повстанні 1830—1831 та польському повстанні 1863—1864. Очевидно, деякі з Х. покозачилися, принаймні окремі особи з таким прізвищем значаться серед козаків Канівського полку.

Існують однойменні роди ін. походження, напр., один із них іде від татарина, поселеного під Хальчем у 16 ст. З його представників найвідомішим був Ян Халецький-Амітанський (р. н. невід. — п. бл. 1883), генерал-майор рос. армії, який під час польс. повстання 1863—64 примкнув до повстанців та формував у Галичині військ. загони, а потім був активним діячем польс. еміграції в Парижі.
Час плине
Відповісти

Повернутись до “Х”

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 19 гостей