Український Генеалогічний Форум

Пошук родоводу, походження українських прізвищ, ономастика

Ходика

Це прізвище

Отримав при народженні
0
Немає голосів
Отримав через шлюб
0
Немає голосів
Знав, що воно є родинним
0
Немає голосів
Віднайшлось під час дослідження родоводу
0
Немає голосів
Досліджую
0
Немає голосів
Цікавлюсь
0
Немає голосів
 
Всього голосів : 0

Аватар користувача
 
Повідомлень: 303
З нами з: 22 квітня 2016, 11:19
Подякував (-ла): 65 раз.
Подякували: 106 раз.

Ходика

Повідомлення Вернер » 03 грудня 2018, 13:28

"Ходика" - в 16 ст означало "прийшлий, новоприбулий"
Час плине

Аватар користувача
 
Повідомлень: 303
З нами з: 22 квітня 2016, 11:19
Подякував (-ла): 65 раз.
Подякували: 106 раз.

Re: Ходика

Повідомлення Вернер » 03 грудня 2018, 13:29

ХОДИКИ — одна з найбільш відомих київ. родин 16—17 ст. За версією В.Антоновича, родоначальником роду був татарин Кобиз, який перебував серед татар. полонених, поселених вел. кн. литов. Вітовтом на околицях м. Мозир (нині місто Гомельської обл., Білорусь), приписаних до замкових слуг. Імовірно, деякі його нащадки — Іван, Дашко, Миско Кобизевичі — оселилися в м. Волковиськ (нині місто Гродненської обл., Білорусь) і згадуються 1530 як господарські бояри. Інші його нащадки увійшли до складу мозирського боярства, отримавши землю, яку згодом успадкував старший із братів — Федір.

Федір після одруження мав десятеро дітей — вісьмох синів: Лазаря, Кузьму, Василя, Федора, Яцька, Силу, Федорця молодшого, Ієва та двох доньок — Федору і Овдотю. 1550—57 він мешкав у Києві під прізвищем Ходика-Кобизевич ("Ходика" означало "прийшлий, новоприбулий") і активно займався торгівлею. Далі повернувся до Мозиря, де помер 1569. Три його сини — Василь, Федір та Ієв — 1571 переїхали до Києва, де мешкав їхній родич — Устим Фіц-Кобизевич. Батько Устима, Іван Кобизевич, оселившись у Києві в 1-й третині 16 ст., займаючись торгівлею, накопичив значне майно, яке з часом передав синові. 1564—78 Устим обирався райцею. Заповітом від 21 лютого 1578 залишив у спадок усе своє майно синові-підліткові Ієву, подальша доля якого не відома.

У серед. 16 ст. у Києві мешкала родина брата Устима — Богдана Кобизевича, син якого — Микита, також займаючись торгівлею, накопичив чимале майно, яке після загибелі своєї родини від чуми заповітом від 17 липня 1572 передав своєму дядькові Устиму. У родинних стосунках із Кобизевичами перебувала ін. київ. міщанська родина — Ходик, представники якої — Федір, Софія та їхній син Федір — теж померли від чуми 1572. Того ж року брати Василь та Федір Кобизевичі перейняли прізвище Ходиків.

Василь одружився з Єфросинею Митковною, донькою заможного київ. купця Митка Богдановича, родина якого майже вся (за винятком молодшого сина Федора) померла 1572. Цей шлюб відкрив йому шлях до багатства і слави, оскільки він успадкував майже все майно Митковичів. У шлюбі мав дев’ятеро дітей: сина Федора та доньок Ганну, Марушу, Людмилу, Тетяну, Настасію, Федору, Олену, Богдану. У 1570— 80-х рр. активно займався торгівлею, їздячи до Любліна (Польща). У цей же час щороку обирався райцею. Поступово став власником значної нерухомості в місті. Був ініціатором гучного суд. процесу серед. 1570-х рр. у справі заможного київ. міщанина Андрія Кошколдейовича, у результаті чого за безцінь купив у потерпілого два містечка. 1586 придбав с. Креничі (нині село Обухівського р-ну Київ. обл.), після чого став іменуватися Ходикою-Креницьким, згодом — ще три села.

Королів. привілеєм від 27 березня 1589 на вальному сеймі у Варшаві київ. жителів Василя, Федора та Івана Ходик було визнано шляхтичами за військ. заслуги під час московсько- польс. кампанії (1578—81). 17 листопада 1609 Василь Ходика-Креницький отримав привілей на київ. скарбництво — титул земського урядника. На схилі життя його маєтності стали об’єктом зазіхань із боку впливових осіб — київ. земського судді Яна Аксака і краківського каштеляна кн. Януша Острозького, шляхтичів Юрія Рожиновського, Михайла та Костянтина Ратомських, які намагалися довести його незаконне шляхетське походження й відібрати всі маєтності. 16 вересня 1616 склав тестамент, в якому заповів поховати себе в Печерському монастирі, усе майно залишив синові Федорові.

Федір Ходика-Креницький, діставши чималу спадщину (2 містечка, 10 сіл, нерухомість у Києві), намагався її зберегти та захистити від сусідських зазіхань. Упродовж 1618—44 організовував часті наїзди на маєтки сусідньої шляхти, через що зажив собі лихої слави. 1633 отримав уряд черніг. підстолія. Був одружений із донькою Вацлава Садковського Анною. Мав доньку, яку віддав заміж за шляхтича Казимира Кульчевського, та синів Францішка і Стефана Креницьких. П. у 1641. Уся спадщина Ходиків-Креницьких виявилася втраченою під час Національної революції 1648—1676. Їхні нащадки змушені були залишити Київщину і шукати притулку далеко від своїх домівок. Маємо лише згадку про житомир. чашника Стефана Креницького (1691—1696) та Олену Креницьку, яка відписала Київському Братському Богоявленському монастирю "креницький двір", що перебував навпроти того монастиря (1693).

Брат Василя Ходики-Креницького — Федір (див. Ф.Ходика) — зробив кар’єру в міськ. самоврядуванні. 1587—1601 був райцею київського магістрату. У 1580—90-х рр. активно займався торгівлею, їздячи до Любліна. Наприкінці 1612 отримав привілей на війтівство (див. Війт). Федір Ходика вперше був одружений з донькою бурмистра Андрія Кошколдейовича — Агрофеною (Богданою), від якої мав сина Івана; удруге — зі шляхтянкою Марією Шишчанкою, від якої мав четверо дітей: Юзефа, Андрія, Марію та Анну. У червні 1625 був страчений козаками біля м-ка Трипілля.

Сини Федора Ходики — Юзеф та Андрій, подібно до батька, пройшли всі сходинки у структурі органів міськ. самоврядування. У 1620-х рр. Юзеф обирався райцею, 1631 — лендвійтом. Привілеєм польс. короля Владислава IV Ваза від 28 березня 1633 йому було надано київ. війтівство. Помер у серед. 1641.

Андрій Ходика 1630 обирався старшим лавником, 1631—37 — райцею. Королів. привілеєм від 18 травня 1644 йому було надано київ. війтівство. Напередодні та в перші роки Нац. революції, виконуючи волю короля Владислава IV, переслідував у Києві осіб, підозрюваних у зв’язках з козаками. 1650 змушений був відректися від уряду й залишити місто. Із входженням військ польного гетьмана литовського кн. Я.Радзивілла до Києва 25 липня 1651 з’явився в місті, присягнув йому на вірність, але з відступом військ гетьмана 25 вересня 1651 назавжди залишив Київ. Відтоді прізвище Ходиків більше не згадувалося в місц. джерелах.
Час плине


Повернутись до Х

Хто зараз онлайн

Зареєстровані учасники: Bing [Bot], cronoster, Falcon, Google [Bot], Google Adsense [Bot], ukrgenealogy, vovalala, Ярина