Талалаївка, смт, Талалаївський район, Чернігівська область

Відповісти

У цьому смт/Цим смт/Це смт

Народився і живу
0
Немає голосів
Народився, але не живу
0
Немає голосів
Жили мої батьки
0
Немає голосів
Жили декілька поколіннь моїх пращурів
0
Немає голосів
Жило більше 7 поколіннь моїх пращурів
0
Немає голосів
Досліджую
0
Немає голосів
Цікавлюсь
0
Немає голосів
Є зв'язок моїх пращурів з цим НП
0
Немає голосів
Ваш варіант відповіді
0
Немає голосів
Ваш варіант відповіді
0
Немає голосів
 
Всього голосів: 0

Аватар користувача
surnameindex
Повідомлень: 780
З нами з: 18 липня 2016, 23:24
Дякував (ла): 194 рази
Подякували: 298 разів
Контактна інформація:

Талалаївка, смт, Талалаївський район, Чернігівська область

Повідомлення surnameindex »

Талалаївка, Талалаївський район, Чернігівська область
Талалаевка, Талалаевский район, Черниговская область

Талалаевка, Талалаевская волость

Параскеевская церковь
1757 - священник Федор Антонович Огиевский, священник Тимофей Григорьевич Огиевский
1831 - священник Петр Яковлевич Егельский

Некоторые фамилии жителей с. Талалаевка (1815-1822):
Андрусенко
Бартошенко
Близнюк
Бондаренко
Борсук
Вергун
Вертелецкий
Гусак
Демяненко
Ерченко
Ивасенко
Киричок
Корноушенко
Котюх
Красновид, Красновиденко
Курило, Куриленко
Левченко
Лесенко
Литвиненко
Лученко
Мажай, Мажаенко
Маленький
Миколаенко
Прощенко
Самойкович
Самченко
Сербиненко
Сиченко
Смелик
Тимец
Тищенко
Тупиченко
Хомич, Хомиченко
Цыба, Цыбенко
Чабак, Чабаченко
Шаповал
Шевченко
Шепель
Аватар користувача
АннА
Супермодератор
Повідомлень: 8876
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Стать: Жінка
Дякував (ла): 3562 рази
Подякували: 2154 рази

Re: Талалаївка, смт, Талалаївський район, Чернігівська область

Повідомлення АннА »

З історії міст і сіл УРСР виданої у 1960-ті роки.
Талалаївка — селище міського типу, центр району, розташоване на річці Олаві (притока річки Лисогору), за 260 км від обласного центру, біля однойменної залізничної станції. Населення — 4400 чоловік.

Талалаївка виникла в 1877 році як пристанційне селище біля станції Лібаво-Роменської залізниці, спорудженої у 1873 році. Вона дістала назву від сусіднього села. Територія сучасного селища охоплює також колишні хутори Нинів, Заруддя і Барсуківщину. Талалаївка входила до складу Липівської волості Роменського повіту Полтавської губернії.

Тяжко жилося трудівникам Талалаївки за капіталізму. Основним заняттям їх було хліборобство, але переважна більшість селян не мала потрібної кількості землі. Нею володіли поміщики та куркулі. На хуторі Ниневі два землевласники зосередили в своїх руках 215 десятин землі. Решті 66 господарствам належало 532 десятини, причому 15 господарств мали менше 3 десятин.

Безземельним і малоземельним селянам, щоб утримати сім’ю, доводилося гнути спину на місцевого поміщика та куркулів. Наймаючись на постійну роботу або на певний строк, вони змушені були працювати з ранку до пізнього вечора. Чимало селян у пошуках заробітків залишали рідні місця і вирушали на південь України.

Жорстока експлуатація викликала обурення селян, яке особливо виявилося під час революції 1905—1907 рр. У травні 1906 року на станції Талалаївка і в навколишніх хуторах відбулися мітинги, організаторами яких були більшовики. У своїх виступах вони закликали селян не сплачувати податків, відбирати землю в поміщиків.

У роки реакції становище, трудящих погіршало. В пристанційному селищі Талалаївці тільки одне з існуючих там 10 господарств мало 1 десятину землі, решта — й того менше. На хуторі Ниневі за роки столипінської аграрної реформи з 68 дворів 9 втратили свою землю, 8 — мали лише присадибні ділянки, 14 — від 1 до 5 десятин. Таким чином, 31 господарство було малоземельним і безземельним, тобто майже половину населення становила біднота. 12 господарств були середняцькими, 7 володіли 25 і більше десятинами землі. 26 селянських господарств не мали корів, а 13 — робочої худоби.

Населення Талалаївки не одержувало медичної допомоги. Трудящі селяни не мали можливості здобути освіту. У 1910 році в селі близько 50 проц. чоловіків і 86 проц. жінок були неписьменними. На території сучасного селища лише в 1914 році відкрили початкову школу, в якій навчалося 30 учнів.
Важким тягарем на плечі трудящих лягла перша світова війна, розв’язана імперіалістами. З перших днів війни в Талалаївці оголосили мобілізацію на фронт, яка відірвала від праці багатьох чоловіків. Нестача робочих рук і тягла призвела до зменшення посівів, занепаду селянських господарств і дальшого зубожіння.

10 березня 1917 року в Талалаївку прийшла звістка про Лютневу революцію і повалення самодержавства. У сусідньому селі Липовому, що було волосним центром, відбулося кілька сходок, у яких брали участь жителі Талалаївки. Група селян і колишніх солдатів на чолі з Г. В. Мазилом прогнала волосного старшину і обеззброїла урядника. Г. В. Мазило неодноразово бував у селі і на хуторах, закликав селян відібрати землю в поміщиків і куркулів. Контрреволюційний Тимчасовий уряд не розв’язав земельного питання і не припинив війну. Через Талалаївку продовжували йти військові ешелони. Восени до Липового і Талалаївки повернулася з фронту група революційно настроєних солдатів. У селі й на хуторах проводили агітацію більшовики, на заклик яких селяни конфіскували у поміщиків весь урожай.

Трудящі Талалаївки з великою радістю дізналися про перемогу Жовтневого збройного повстання в Петрограді. Але владу в Роменському повіті захопили ставленики буржуазно-націоналістичної Центральної ради. У січні 1918 року червоно-гвардійські загони визволили село, і тут було проголошено Радянську владу. В Талалаївці і на хуторах Ниневі, Барсуківщині і Зарудді відбулися мітинги. Господарським і культурним будівництвом в Талалаївці керувала Липівська волосна Рада селянських і солдатських депутатів на чолі з Г. В. Мазилом, створена в січні.

Одним з важливих заходів Липівської волосної Ради стала організація хлібного ешелону для робітників Петрограда. Активну участь у цьому взяли жителі Талалаївки і хутора Нинева. На хуторах провели конфіскацію поміщицьких економій. Худобу розподілили між талалаївськими бідняками, а сільськогосподарські машини та інвентар зосередили на волосному прокатному пункті. Були складені списки і розпочато розподіл землі серед безземельних і малоземельних селян.

На початку березня 1918 року Талалаївку захопили німецькі окупанти. З ними повернулися поміщики які відібрали у селян землю, наділену їм Радянською владою. Загарбники створили на станції приймальний пункт, куди примушували селян безплатно здавати сільськогосподарські продукти. Населення Талалаївки не підкорилося окупантам. Центром опору стало с. Липове, де діяв волвиконком. В квітні до села увірвався каральний загін. Було схоплено Г. В. Мазила та інших активістів. Але їх визволив щойно створений Талалаївський партизанський загін. У травні з жителів Талалаївки, Липового та хуторів організували Талалаївсько-Липівський партизанський загін, який розгорнув активну боротьбу.

З грудня 1918 року об’єднані загони партизанів Роменського повіту вигнали з Талалаївки німецьких окупантів і гетьманців, але незабаром владу тут захопили ставленики буржуазно-націоналістичної Директорії. Та недовго довелося їм господарювати. В середині січня 1919 року частини Червоної Армії з допомогою партизанів визволили Талалаївку. Відновив роботу волосний виконком, який організував розподіл між біднотою поміщицьких і куркульських земель, худоби, сільськогосподарського реманенту, допомагав продовольчим загонам вилучати в куркулів лишки хліба й боротися з спекулянтами на станції.

Наприкінці серпня 1919 року в Талалаївку вдерлися денікінці. Вони повернули землю і майно поміщикам. Чимало жителів села знову пішли в партизани. Наприкінці листопада частини Червоної Армії визволили Талалаївку від білогвардійців. За рішенням Липівського волосного ревкому в селі і на хуторах Ниневі, Зарудді і Шокодьковому 7 грудня 1919 року створили ревком у складі П. В. Дрозда, Є. А. Довгаля і І. Ф. Марченка. Ревком спрямував свою діяльність на ліквідацію наслідків білогвардійського розбою, налагоджував господарське життя, організував допомогу хлібом і одягом сім’ям загиблих воїнів Червоної Армії. Він почав втілювати в життя Закон про землю, прийнятий Всеукраїнським ревкомом 5 лютого 1920 року. У березні 1920 року створили земельну комісію, яка спільно з ревкомом здійснила розподіл поміщицької і куркульської землі між бідняцькими господарствами. Частину відчуженої землі передали радгоспу «Барсуківщина», створеному в 1919 році.

В березні 1920 року на спільних зборах жителів Талалаївки та хуторів Шокодькового і Нинева було обрано Шокодьківський сільвиконком на чолі з Є. А. Довгалем. Виконком вживав заходів для відбудови господарства, організував допомогу Червоній Армії. Тільки за період з вересня по жовтень 1920 року було зібрано 853 пуди зерна та багато одягу і взуття. У лютому 1921 року тут створили комнезам. Він діяв у тісному контакті з сільвиконкомом. Було взято на облік кількість лишків хліба у кожного селянина і встановлено розмір продрозкладки, основний тягар якої перекладався на куркулів. Сільвиконком і комнезам розгорнули велику роботу для організації допомоги голодуючим. За період з жовтня 1921 року по березень 1922 року від населення Липівської волості надійшло понад 1 тис. пудів зерна для відправки їм. Держава допомагала бідняцьким господарствам посівним матеріалом, тягловою силою і сільськогосподарськими машинами. Навесні 1922 року 69 таких господарств одержали зерно для засіву з фондів комнезаму. Куркульські елементи чинили шалений опір заходам Радянської влади. Восени 1921 року бандити вбили активних членів комнезаму І. В. Губаря та Є. К. Пустовара. Та вороги не могли спинити могутньої ходи нового життя.

Влітку 1924 року в Талалаївці відкрили сільське споживче товариство, і селяни дістали можливість купувати товари першої потреби за твердими цінами. Приймальні пункти тут також відкрили «Махоротрест» і «Хлібопродукт», куди селяни могли збувати лишки сільськогосподарської продукції. Зміцнювався радгосп «Барсуківщина». Розширилися його посівні площі, зросло поголів’я великої рогатої худоби, свиней, коней. З 1923 року Талалаївка ввійшла до складу Велико-Бубнівського району Ро-менської округи Полтавської губернії, а з 1933 року — до складу Чернігівської області.

Соціалістичні перетворення в Талалаївці здійснювалися під керівництвом комуністів. Для допомоги сільраді й комнезаму Липівський волосний партійний осередок виділив членів осередку П. В. Дрозда і Є. І. Вилея. У серпні 1924 року у селі створено партійну організацію, яка налічувала 2 члени партії і 3 кандидати в члени партії. Більшість свідомої молоді у березні 1925 року об’єдналася в комсомольську організацію. В ній налічувалося 30 юнаків і дівчат. Комуністи і комсомольці розгорнули велику масово-політичну роботу, виховували трудящих в дусі відданості ідеалам комунізму.

Багато уваги приділялося розвитку охорони здоров’я, освіти і культури. На станції Талалаївка з 1919 року працював медпункт. Медичну допомогу жителям села подавала лікарня, яка розміщувалася у с. Липовому. У 1919 році на хуторі Ниневі відкрили початкову школу. У 1925/26 навчальному році її відвідували 84 учні. При радгоспі «Барсуківщина» діяла сільськогосподарська школа. Однією з найважливіших проблем була ліквідація ганебної спадщини минулого — неписьменності. Активно працювала школа лікнепу. Широку культурно-освітню діяльність розгорнув сельбуд ім. Жовтневої революції, побудований у 1923 році. При ньому працювала бібліотека.

На кінець відбудовного періоду в Талалаївці було досягнуто значних успіхів у сільськогосподарському виробництві. Але дальший його розвиток вимагав переходу на колективне ведення господарства. Партійна організація і сільрада роз’яснювали переваги цих форм господарювання. У 1928 році на хуторі Ниневі заснували товариство спільного обробітку землі. Держава надала йому сільськогосподарські машини, забезпечила насінням високої якості, допомогла організувати вивезення торфу на поля. Навесні 1930 року на базі ТСОЗу створили колгосп «Червоний шлях», який об’єднав 25 селянських господарств. Він придбав молотарку, 2 косарки та інший сільськогосподарський реманент. Перехід до колективного господарювання відбувався в умовах жорстокої класової боротьби. Куркульство агітувало проти вступу до колгоспів, а коли це не допомогло, намагалося проникнути до них і підірвати зсередини. Але всі ці спроби виявилися марними. Взимку 1934 року переважна більшість селян вступила до колгоспу, який у квітні був перейменований на колгосп ім. XII з’їзду КП(б)У. Важливу роль у завершенні колективізації й господарському зміцненні колгоспів відіграла Талалаївська МТС, створена у 1931 році.

У роки довоєнних п’ятирічок зросла економіка колгоспу. За ним закріпили 1025 га сільськогосподарських угідь, у т. ч. 865 га орної землі. Було побудовано тваринницькі ферми, кузню, механічний млин. Колгосп перейшов на восьмипільну систему обробітку землі. У 1940 році було зібрано по 13,5 цнт зернових, 30 цнт махорки і 195 цнт цукрових буряків з гектара. Значних успіхів добився колгосп у розвитку тваринництва. Широкого розмаху набув стахановський рух. Неодноразово проводилися стахановські п’ятиденки й декади, під час яких переважна більшість трудівників виконувала денні норми на 150—300 проц. За досягнення в розвитку сільського господарства чабан П. П. Марченко і свинарка П. І. Марченко, яка одержала по 19,8 ділових поросят від кожної свиноматки, у 1939 і 1940 рр. стали учасниками Всесоюзної сільськогосподарської виставки.
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна
Аватар користувача
АннА
Супермодератор
Повідомлень: 8876
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Стать: Жінка
Дякував (ла): 3562 рази
Подякували: 2154 рази

Re: Талалаївка, смт, Талалаївський район, Чернігівська область

Повідомлення АннА »

Частина ІІ
Зміцнювався радгосп «Барсуківщина», який спеціалізувався на розведенні свиней, корів, а також вирощуванні зернових і технічних культур. Він мав 2918 га сільськогосподарських угідь, у т. ч. 2420 га орної землі. За успішне виконання плану виробництва м’яса радгосп у 1932 році премійовано Харківським облсвинотрестом. Рік у рік працівники радгоспу добивалися нових досягнень. У 1939 році учасниками Всесоюзної сільськогосподарської виставки стали доярка М. М. Губа, яка надоїла від кожної з 14 закріплених за нею корів по 2790 кг молока, свинарка С. В. Шевченко, яка одержала від кожної свиноматки по 15,5 ділових поросят, і телятниця X. К. Касян, яка добилася по 720 грамів добового приросту кожного теляти. Завдяки самовідданій праці трудівників у радгоспі підвищилися врожайність зернових і овочевих культур та продуктивність тваринництва. Якщо в 1936 році було зібрано зернових по 12 цнт з гектара, то в 1940 році — 17 цнт. У 1940 році виростили високий урожай овочів: по 150 цнт огірків, 189 цнт помідорів і 160 цнт капусти з гектара. Було одержано в середньому по 16,7 ділових поросят від кожної свиноматки, а надої молока збільшилися до 2933,8 кг на кожну фуражну корову. Радгосп побудував кілька корівників, свинарників і конюшень, де налічувалося 2600 свиней, 170 корів і 207 коней. На його полях працювало 23 трактори, 5 комбайнів, 5 автомашин та інша сільськогосподарська техніка. У 1938 році розгорнулося соціалістичне змагання між трудівниками Талалаївського району і Зугдідського району Грузинської РСР. Міцніли зв’язки братерської дружби між радгоспом «Барсуківщина» та Інгірським чайним радгоспом. Наступного року вони обмінялися делегаціями, які перевірили виконання взятих зобов’язань, поділилися досвідом роботи.

Постійно поповнювалася технікою Талалаївська МТС. У січні 1941 року тут налічувалося 62 трактори, 24 комбайни, 5 автомашин, 32 молотарки та чимало іншої сільськогосподарської техніки. Славними трудовими ділами відзначилися трактористи В. О. Вітер і М. П. Донченко, які у 1939 році виорали за сезон по 645—672 га, зекономивши по 1200 кг пального. За ці успіхи вони наступного року стали учасниками Всесоюзної сільськогосподарської виставки й були нагороджені Малими срібними медалями. У 1933—1936 рр. в Талалаївській МТС трактористом і бригадиром тракторної бригади працював згодом відомий радянський розвідник К.С. Гнідаш. Зростала потужність цегельного заводу і маслозаводу, що були побудовані в 1929 році. У 1940 році цегельний завод виробляв до 5 млн. штук цегли на рік. Тут діяла також промартіль «Червоний чоботар», яка займалася виготовленням та ремонтом взуття і збруї. Працівники артілі систематично перевиконували плани випуску продукції.
Розвивалися охорона здоров’я, освіта й культура. Медичну допомогу населенню Талалаївки подавала медамбулаторія, відкрита у 1932 році. В ній працювали лікар, фельдшер і акушерка. З 1936 року почала діяти районна лікарня. В колгоспі й на цегельному заводі організували медпункти, а в радгоспі — фельдшерсько-акушерський пункт. До 1934 року ліквідували неписьменність. Цього року відкрили семирічну школу, яку незабаром перетворили на середню. Працююча молодь здобувала освіту у вечірній середній школі. Своє дозвілля трудящі проводили у будинку культури на 300 місць. Тут працювали гуртки художньої самодіяльності, демонструвалися кінофільми, читалися лекції. До послуг читачів були 4 бібліотеки. З 1933 року Талалаївка стала центром району. Почала виходити районна газета «Більшовицькими темпами», яка на своїх сторінках висвітлювала успіхи соціалістичного будівництва. Внаслідок великої ідейно-політичної роботи, проведеної партійними, радянськими і громадськими організаціями, зросла політична свідомість ї активність трудівників. Це яскраво виявилося під час виборів до Верховної Ради СРСР у 1937 році і до Верховної Ради УРСР у 1938 році. Трудящі села одностайно віддали свої голоси за кандидатів блоку комуністів і безпартійних.

Щасливе і радісне життя жителів Талалаївки, як і всього радянського народу, порушив віроломний напад фашистської Німеччини на Радянський Союз. До військкомату безперервним потоком надходили заяви про добровільний вступ до лав Червоної Армії. Лише в перші дні війни з села пішло на фронт 218 чоловік.

16 вересня 1941 року німецько-фашистські загарбники захопили Талалаївку. Вони запровадили жорстокий окупаційний режим. Гітлерівці вчинили звірячу розправу над мирним населенням. За наказом начальника жандармерії кати зігнали 50 радянських людей, серед яких були місцеві жителі та евакуйовані із західних районів, кинули їх у холодне приміщення, тримали кілька днів без води і їжі, а потім розстріляли. Через деякий час фашисти знову знищили 50 чоловік. За час окупації в Талалаївці і навколишніх селах було закатовано 170 місцевих жителів, в т. ч. 10 дітей, і 111 чоловік відправлено на каторжні роботи до Німеччини.

Проте фашистський терор не залякав населення Талалаївки. Вже з перших днів окупації у селі почала діяти підпільна організація. Керівниками її були колишній секретар Талалаївського райкому партії Г. М. Заїченко і голова виконкому районної Ради Ф. Д. Остапенко, залишені тут райкомом КП України для організації підпілля і партизанської боротьби. Патріоти подавали допомогу радянським воїнам, які виходили з оточення, перешкоджали ворогу вивозити радянських людей у фашистську неволю, слухали по радіо зведення Радянського інформбюро і поширювали серед населення відомості про дійсне становище на фронті. Талалаївські підпільники підтримували тісний зв’язок з партизанами Роменського району. Але гестапівці натрапили на слід підпільної організації. На початку листопада 1941 року вони схопили 12 підпільників, серед них Г. М. Заїченка та Ф. Д. Остапенка, і після тяжких катувань повісили.

16 вересня 1943 року воїни 163-ї Роменської гвардійської стрілецької дивізії визволили Талалаївку. До лав Червоної Армії влилося нове поповнення. На фронтах Великої Вітчизняної війни билися проти ворога 354 жителі села, з них за мужність і відвагу 220 нагороджено орденами й медалями СРСР. 88 чоловік загинули смертю хоробрих. Після війни останки розстріляних фашистами радянських патріотів і воїнів, які загинули в бою за визволення села, поховали в братській могилі і в 1963 році спорудили пам’ятник. У 1970 році на честь воїнів-односельців, які віддали життя за незалежність Батьківщини, встановлено обеліск.

За час окупації німецько-фашистські загарбники зруйнували залізничну станцію, маслозавод і житлові будинки. Вони вивезли або знищили обладнання МТС, артілі «Червоний чоботар», лікарні, школи. Фашисти дощенту пограбували радгосп «Барсуківщину» і колгосп ім. XII з’їзду КП(б)У. Вони вивезли до Німеччини всю худобу, сільськогосподарську техніку, знищили більшість виробничих приміщень. Загальна сума збитків, заподіяних селу, становила близько 14 млн. карбованців.

Трудящі Талалаївки під керівництвом партійної організації приступили-до відбудови зруйнованого господарства. Одночасно вони всіляко допомагали фронту: надсилали воїнам Червоної Армії продовольство, збирали кошти для будівництва танкової колони «Колгоспник Сумщини». Жителі села брали участь у відбудові шахти «Серговугіль» Максимівського шахтоуправління в Донбасі. Швидкими, темпами йшло відродження радгоспу «Барсуківщина». Якщо після визволення в господарстві лишилося 7 свиноматок і 9 корів, то вже через чотири роки воно мало 418 голів великої рогатої худоби і 1146 свиней. Було освоєно 2324 га землі і одержано валовий збір зерна 14 213 цнт замість запланованих 12 821 цнт. У 1947 році радгосп посів одне з провідних місць у всесоюзному змаганні між радгоспами і удостоївся премії Міністерства радгоспів СРСР в сумі 18,7 тис. крб. Було побудовано 3 свинарники, корівник, кормокухню, електростанцію. Почалася механізація тваринницьких ферм. Майстрами високих урожаїв стали ланкова Г. Ф. Геря, яка в 1948 році з своєю ланкою зібрала по 27,7 цнт жита з гектара на площі 8,8 га, і ланкова А. В. Чикало, що виростила по 25,4 цнт жита з гектара на площі 8 га. Наступного року вони були нагороджені орденом Трудового Червоного Прапора. Рік у рік високі надої молока одержувала доярка Г. Д. Роїк. У 1950 році вона надоїла від кожної закріпленої за нею корови по 5300 кг молока і відзначена медаллю «За трудову доблесть». Завдяки трудовому героїзму працівників радгосп на кінець четвертої п’ятирічки досяг значних успіхів.

Завершилася відбудова й колгоспу ім. XII з’їзду КП(б)У. Тут побудували конюшню, корівник, свинарник і вівчарник. Завдяки правильній, організації сівозмін і удобренню землі підвищувалася врожайність зернових і технічних культур. У 1949 році зібрали по 22,2 цнт махорки з гектара. Колгосп повністю освоїв всю орну землю і виконав план здачі хліба державі на 115 проц. Успішно розвивалося й тваринництво. Річні плани виробництва м’яса щорічно перевиконувалися. Здійснювалася механізація трудомістких процесів на тваринницьких фермах. У. серпні 1950 року до колгоспу ім. XII з’їзду КП(б)У приєдналися колгоспи «Жовтневі квіти» та ім. Будьонного. Господарство дістало назву ім. Жданова. Велику допомогу колгоспам району подала Талалаївська МТС. На кінець четвертої п’ятирічки значно зріс її машинний парк. Тільки за останні два роки п’ятирічки МТС одержала від держави 11 тракторів, 18 комбайнів, 21 сівалку, 2 молотарки, 4 автомашини та іншу техніку. Добре працювали механізатори. Особливо відзначилася бригада П. П. Величка, члени якої систематично виконували денні норми на 150—180 процентів.

Стали до ладу промислові підприємства. Вже у 1944 році місцева промисловість випустила продукції на 1 млн. крб. Відновлено виробничі потужності маслозаводу і цегельного заводу. Зросла їх технічна оснащеність. Внаслідок високої трудової активності робітники підприємств щорічно перевиконували плани випуску продукції і підвищували її якість. Якщо в 1947 році цегельний завод виробив 1,7 млн. штук цегли, то на кінець четвертої п’ятирічки — 3,7 млн. штук. У 1944 році дала першу продукцію і артіль «Червоний чоботар».

Велика увага приділялася налагодженню роботи закладів охорони здоров’я, ревіти й культури. Відразу ж після визволення почала працювати районна лікарня. В 1947 році при ній відкрили гінекологічний та зуболікарський кабінети і зубопротезну майстерню. В колгоспі і на цегельному заводі було відновлено медпункти, в радгоспі — фельдшерсько-акушерський пункт. Почала працювати середня школа. Відчинив двері районний будинок культури. При ньому створили гуртки художньої самодіяльності, члени яких .виїжджали з концертами в села району. Щорічно проводилися огляди художньої самодіяльності. Відновила роботу бібліотека.

У наступні роки економіка Талалаївки набула дальшого розвитку. Трудящі селища докладали всіх зусиль, щоб втілити в життя рішення партії і уряду, спрямовані на дальше піднесення сільського господарства і. промисловості. У радгоспі «Барсуківщина» велику увагу приділяли розвитку тваринництва. Застосовуючи міжпородне схрещування, було виведено нову породу свиней. Свині цієї породи в 1956—1962 рр. експонувалися на республіканській Виставці передового досвіду в народному господарстві. Радгосп у 1954—1956 рр. був учасником ВДНГ СРСР. З 35 працівників радгоспу, які брали участь у виставці, 12 нагороджено золотими й срібними медалями, а радгосп 4 рази відзначався дипломами. Відповідно до його виробничого напряму склалася і структура посівних площ, майже 90 проц. яких відводилося піц зернові і кормові культури. Правильне ведення сівозмін, висока культура обробітку, застосування насіння високої кондиції і високоврожайних сортів дали можливість підвищити врожаї і збільшити виробництво м’яса та молока. Вже у 1962 році працівники радгоспу виростили по 17,3 цнт зернових, по 207 цнт цукрових буряків з гектара. На 100 га сільськогосподарських угідь виробили по 98,2 цнт м’яса і 380,7 цнт молока.

Включившись у всенародне змагання за гідну зустріч 50-річчя Великого Жовтня, радгосп взяв підвищені зобов’язання. Було зібрано по 19,6 цнт зернових з гектара, на 100 га сільськогосподарських угідь вироблено по 370 цнт молока й по 128 цнт м’яса. До 1 листопада радгосп здав державі 999,3 тонни хліба, або втричі більше наміченого плану, перевиконав план здачі державі м’яса і молока. За успіхи, досягнуті в цю знаменну річницю, господарству присвоєно ім’я 50-річчя Великого Жовтня. В ювілейному 1970 році радгосп одержав на 100 га сільськогосподарських угідь по 151,8 цнт м’яса. План здачі державі зерна, м’яса і молока знову було перевиконано. Валовий прибуток радгоспу значно збільшився і досяг 493,7 тис. карбованців.
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна
Аватар користувача
АннА
Супермодератор
Повідомлень: 8876
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Стать: Жінка
Дякував (ла): 3562 рази
Подякували: 2154 рази

Re: Талалаївка, смт, Талалаївський район, Чернігівська область

Повідомлення АннА »

Частина ІІІ
Радгосп ім. 50-річчя Великого Жовтня став великим господарством по виробництву м’яса, молока, зерна і технічних культур. За ним закріплено 6738 га сільськогосподарських угідь, у т. ч. 5887 га орної землі. На його фермах утримується 2697 голів великої рогатої худоби (серед них — 857 корів) і 7470 свиней. Збудовано 28 свинарників, 8 корівників, 8 телятників, 3 кормокухні, станцію штучного запліднення, електростанцію, пилораму, гаражі тощо. Всі будівлі електрифіковані, мають централізоване водопостачання. Радгосп оснащений потужною технікою. Його машинна база налічує 73 трактори, 39 комбайнів, 49 автомашин та багато іншої сільськогосподарської техніки. Для її обслуговування створено механічні майстерні. Досвід радгоспу у веденні сільськогосподарського виробництва став надбанням інших господарств району. Тут організовано школу доярок і свинарок, де його запозичують 100 юнаків та дівчат. За великий трудовий внесок 58 робітників і службовців радгоспу нагороджено орденами й медалями. Золота Зірка Героя Соціалістичної Праці і орден Жовтневої Революції сяють на грудях директора радгоспу С. В. Шарлая. Свинарка І. М. Тарлика нагороджена орденом Леніна, бригадир відгодівельної бригади В. І. Сорока, який протягом восьмої п’ятирічки відгодував і здав державі 22 340 свиней загальною вагою 2564 тонни,— орденом Жовтневої Революції. Ордена Трудового Червоного Прапора удостоєні заслужений агроном УРСР І. Ю. Яковенко, працівники радгоспу О. Г. Мерниченко, В. М. Пугач, Г. А. Гричанівська, Р. М. Пивовар.

Дальшого розмаху набуло соціалістичне змагання між трудящими Талалаївського і Зугдідського районів. У 1971 році в радгоспі ім. 50-річчя Великого Жовтня гостювала делегація інгірських робітників. Це була незабутня зустріч представників двох братніх народів — українського і грузинського. Грузинські друзі оглянули радгоспні ферми, розмовляли з передовиками виробництва. У клубі радгоспу учасники художньої самодіяльності дали концерт, на якому виконувалися українські й грузинські пісні і танці.

Великий крок уперед зробив колгосп ім. Жданова. За ним закріплено 2015 га сільськогосподарських угідь, у т. ч. 1548 га орної землі. Господарство вирощує зернові й технічні культури. Рік у рік колгосп збирає високі врожаї. У ювілейному 1970 році урожайність зернових становила 17,1 цнт, кукурудзи — 25 цнт, цукрових буряків — 208 цнт з гектара. На 100 га сільськогосподарських угідь вироблено по 248,5 цнт молока (2170 кг на одну фуражну корову) і по 52,8 цнт м’яса. Одна з бригад розводить кокони шовкопряда. Вона виконала восьмий п’ятирічний план на 136 проц. У колгоспі механізовано трудомісткі процеси в рільництві і тваринництві. Він має міцну машинну базу, яка складається з 14 тракторів, 7 комбайнів, 10 автомашин та іншої сільськогосподарської техніки. Тут побудовано чотирирядний корівник з повною механізацією і водопостачанням, вівчарник, кормокухню на 1 тис. голів великої рогатої худоби, свинарник, 2 майстерні, 2 гаражі, механізований тік, цегельний завод та ін. Валовий доход колгоспу постійно зростає: якщо у 1965 році він становив 305 тис. крб., то у 1970 році — 343 тис. крб. Збільшилася оплата людино-дня, яка в 1970 році дорівнювала близько 3 крб. Таких успіхів господарство досягло завдяки сумлінній праці трудівників, 17 з яких нагороджено орденами й медалями. За високі надої молока доярку Н. П. Мань удостоєно ордена Трудового Червоного Прапора.
Розвивається промисловість Талалаївки. Одним із провідних підприємств є маслозавод, який виробляє масло, сухе молоко, морозиво, кефір, сметану, сир, казеїн. Продукція підприємства йде в міста України, в інші союзні республіки, а також на експорт. Удосконалення обладнання і технологічного процесу дозволили протягом 1960—1970 рр. збільшити виробництво масла у 2 рази, сухого молока — в 3 рази. Розгорнувши соціалістичне змагання на честь 50-річчя Великого Жовтня, трудівники виконали у 1967 році план на 109 проц. У 1970 році підприємство достроково — до вересня завершило завдання восьмої п’ятирічки. Воно дало країні 6532 цнт масла і 602 цнт молока. До XXIV з’їзду КПРС і XXIV з’їзду КП України завод перевиконав план першого кварталу 1971 року, випустивши понад план продукції на 35 тис. крб. Збільшилися виробничі потужності і цегельного заводу. На підприємстві встановлено люльковий конвейєр, кільцеву піч, новий пресовий агрегат і механізовано всі виробничі процеси. Його колектив, виконуючи взяті на честь 50-річчя Великого Жовтня зобов’язання, виготовив у 1967 році понад план 725 тис. штук цегли. У ювілейному 1970 році трудівники заводу завершили річний план до 27 вересня. Ставши на трудову вахту на честь XXIV з’їзду КПРС і XXIV з’їзду КП України, вони у першому кварталі 1971 року виробили понад план 180 тис. штук цегли. Ремонт всієї наявної в колгоспах району сільськогосподарської техніки здійснює райоб’єднання «Сільгосптехніки», створене у 1961 році, де працює 205 робітників і службовців. Підприємство також виконує землерийні роботи, допомагає господарствам у транспортуванні добрив, проводить механізацію на тваринницьких фермах. Його колектив систематично виконує виробничі плани на 110—120 проц. Бригада механізованого загону під керівництвом комуніста П. О. Овчаренка вже з 31 листопада 1970 року працює в рахунок дев’ятої п’ятирічки. План першого кварталу 1971 року підприємство виконало на 130 процентів. На базі артілі «Червоний чоботар» та інших дрібних майстерень створено побутовий комбінат. Діє також «Міжколгоспбуд». 359 трудівників радгоспу, колгоспу, підприємств і установ селища нагороджено ювілейною медаллю «За доблесну працю. На відзнаку 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна».

Трудящі Талалаївського і Зугдідського районів взяли підвищені зобов’язання до знаменної дати — 50-річчя утворення СРСР і докладають всіх зусиль, щоб з честю виконати їх. Широко розгорнулося соціалістичне змагання, в ході якого більшість трудівників перевиконують норми виробітку. У зв’язку з підготовкою до святкування 50-річчя утворення СРСР у червні 1972 року в Талалаївці побувала делегація Зугдідського району і підведено перші підсумки соціалістичного змагання.

Докорінно змінився зовнішній вигляд Талалаївки. З 1958 року вона стала селищем міського типу, до якого увійшли хутори Нинів, Заруддя та відділок радгоспу «Барсуківщина». За післявоєнний час тут споруджено ряд адміністративних будинків, а також пекарню, школу, лікарню, електростанцію, готель, побутовий комбінат, 7 магазинів, вокзал тощо. Замість хат під солом’яними стріхами виросли 69 комунальних житлових будинків площею 7837 кв. метрів і 1042 індивідуальних будинків площею 27 118 кв. метрів, вкритих шифером, залізом або черепицею. Тільки в радгоспі ім. 50-річчя Великого Жовтня побудовано 2 гуртожитки, 3 двоповерхові 20-квартирні будинки, 13 одноповерхових (на 51 квартиру), їдальню, 3 магазини, дитячий садок і ясла. Вулиці й тротуари Талалаївки заасфальтовані або вимощені бруківкою, обсаджені деревами. Селище електрифіковано і радіофіковано, в багатьох квартирах проведено телефон. Збільшилася водопровідна мережа, завершується газифікація. Місцем відпочинку трудящих є дендропарк площею 46 га. Дев’ятим п’ятирічним планом передбачено спорудити триповерховий будинок торговельних закладів, готель, корпус районної лікарні, приміщення для поліклініки, кінотеатр тощо. План успішно виконується, і окремі будівлі вже зводяться. В Талалаївці — 19 магазинів, чайна і їдальня. Рік у рік підвищується добробут трудящих, одним із свідчень чого є зростання товарообороту торговельної мережі. Якщо у 1967 році населення придбало товарів на 2240 тис. крб., то у 1970 році — вже на 4310 тис. крб. У власному користуванні жителів — 11 легкових автомашин, 177 мотоциклів, 262 телевізори.

Із закладів охорони, здоров’я в Талалаївці діють районна лікарня на 100 ліжок та поліклініка, у яких працюють 18 лікарів, 63 чоловіка середнього медперсоналу і 42 — допоміжного. Дошкільнята виховуються в дитячому комбінаті, дитячому садку і 3 яслах. Розширилась мережа освітніх закладів. У селищі працює середня школа, яка з 1962 року перейшла у нове приміщення. В ній навчається 807 учнів і викладає 57 учителів. При середній школі створено інтернат та 13 груп подовженого дня. Без відриву від виробництва молодь здобуває освіту у вечірній середній школі. Її відкрили в 1961 році. Близько 100 дітей навчаються у музичній школі, яка діє з 1968 року. Велику виховну роботу проводить будинок піонерів. За сумлінну працю у вихованні підростаючого покоління кращі вчителі відзначені урядовими нагородами: О. О. Усенко — орденом Леніна, Є. П. Кузьменко і К. А. Хоменко— орденом Трудового Червоного Прапора. Директора музичної школи М. І. Литвиненка також нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора. За роки свого існування середню школу закінчило 959 учнів, з них близько 600 здобули вищу освіту. 150 чоловік стали вчителями, 37 — інженерами, 25 — лікарями, 76 — агрономами й зоотехніками, 86 — офіцерами Радянської Армії, 85 — механізаторами сільського господарства.

Трудящі Талалаївки проводять своє дозвілля у будинку культури з кінозалом на 300 місць. При будинку культури діють гуртки художньої самодіяльності: музичний, танцювальний, драматичний, хоровий, вокальний, художнього читання, естрадний ансамбль. Велику популярність має хорова капела під керівництвом М. І. Литвиненка, якій було присвоєно звання самодіяльної народної. Вона стала лауреатом республіканського фестивалю самодіяльного мистецтва, присвяченого 100-річчю з дня народження В. І. Леніна, і одержала срібну медаль. Понад 2 тис. жителів селища: — читачі бібліотеки, книжковий, фонд якої становить 22 тис. примірників. Вона організувала близько 10 постійних пунктів книговидачі на підприємствах. Діє також дитяча бібліотека, яка має понад 10 тис. книжок. Активну роботу проводять 2 первинні організації товариства «Знання», в яких налічується 69 лекторів. На базі цих організацій створено університет педагогічних, юридичних і сільськогосподарських знань. Тут діють також 20 первинних організацій Українського товариства охорони пам’ятників історії та культури, які об’єднують 547 членів. У селищі виходить районна газета «Трибуна хлібороба», яка мобілізує трудящих на виконання й перевиконання виробничих планів. У Талалаївці на території радгоспу ім. 50-річчя Великого Жовтня в 1948 році було споруджено пам’ятник В. І. Леніну. У 1960 році в центрі селища встановлено другий пам’ятник великому вождю.

На нові трудові звершення трудящих Талалаївки спрямовують 24 первинні партійні організації, які об’єднують 485 комуністів. Однією з кращих є партійна організація радгоспу ім. 50-річчя Великого Жовтня. Комуністи очолюють відділки, бригади і ферми. 30 років керує передовим відділком комуніст М. В. Пугач. Під керівництвом комуніста В. М. Середи колектив молочнотоварної ферми добився звання колективу комуністичної праці. Надійним помічником партійних організацій виступають 15 первинних комсомольських організацій. В їх лавах — 335 юнаків і дівчат. Комсомольці, як і комуністи,— завжди в перших лавах трудівників. На всю область славиться комсомольсько-молодіжна бригада доярок радгоспу, якій присвоєно почесне звання колективу комуністичної праці. Комсомольська бригада електриків райоб’єднання «Сільгосптехніки» план 1970 року виконала на 147 проц. при відмінній якості робіт, а також перевиконала виробничі завдання на честь XXIV з’їзду КПРС і XXIV з’їзду КП України. Багато уваги господарському й культурному будівництву приділяє селищна Рада депутатів трудящих. Вона складається з 59 депутатів, з них 41 робітник і 18 службовців, 29 членів КПРС і 7 комсомольців, 26 жінок. Постійно збільшуються асигнування на соціально-культурні потреби.

Трудящі Талалаївки всі свої зусилля спрямовують на успішне будівництво комунізму в нашій країні.

В. І. ВРАТАШЕВСЬКИЙ, М. М. ФІЦУЛА, К. А. ХОМЕНКО
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна
Відповісти

Повернутись до “Літера Т”

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 16 гостей