Іван Петрович Ч.-Шпановський (п. 1607) зробив блискучу кар’єру від слуги кн. В.-К.Острозького до луцького войського (1566—85) і, врешті, київ. каштеляна (1585—1607). Шляхтич більше 20-ти років посідав сенаторське крісло — успіх, який не вдалося повторити жодному ін. носієві родового прізвища. Єдиною донькою сенатора була Федора (п. між 1614 і 1618), яка тричі виходила заміж: спочатку — за Яна Федоровича Бокія-Печихвостського (п. 1597), потім — за останнього представника роду Кирдеїв-Мильських Юрія Олізаровича (п. 1606), а після його смерті — за київ. каштеляна кн. Юрія Михайловича Вишневецького (п. 1618).
Троюрідний брат київ. каштеляна Івана Ч.-Шпановського Федір (Кад’ян) Григорович Ч.-Шпановський (п. 1602) був луцьким земським суддею (1581—1602) і, водночас, одним із найвпливовіших покровителів аріанської секти (див. Аріанство) на Волині (його дід по лінії матері — відомий польс. поет, письменник і теолог Миколай Рей з Нагловиць).
Молодший син судді Юрій Ч.-Шпановський (1594—1649) розбудував у своєму маєтку Киселині (нині с. Кисилин Локачинського р-ну Волин. обл.) засновану на поч. 17 ст. аріанську школу, де знайшли притулок викладачі закритої 1638 Раківської академії. Небіж Юрія, а онук Федора о. Йосиф Миколайович Ч.-Шпановський (п. 1655) — архімандрит Мелецького монастиря (із 1637), 1650 обраний шляхтою правосл. єпископом Луцьким і Острозьким по смерті о. Атанасія Пузини (див. Пузини).
Целестин Ч. (1723 — 23 травня 1804) — активний політ. діяч Речі Посполитої доби її занепаду, поет; київ. підчаший (1746—65), луцький підкоморій (1765—73), великий коронний ловчий (1773—84), дубенський староста (1768—69). Маршалок вального сейму 1766 (т. зв. сейм Чаплича), на якому угруповання князів Чарторийських (див. Чорторийські) безуспішно намагалося впровадити в життя проект реформ держ. устрою, а рос. посол кн. М.В.Рєпнін домагався зрівняння шляхти-іншовірців у правах із католиками.
Рід існує в наші дні.