Український Генеалогічний Форум

Пошук родоводу, походження українських прізвищ, ономастика

Шептицький

Це прізвище

Отримав при народженні
0
Немає голосів
Отримав через шлюб
0
Немає голосів
Знав, що воно є родинним
0
Немає голосів
Віднайшлось під час дослідження родоводу
0
Немає голосів
Досліджую
0
Немає голосів
Цікавлюсь
0
Немає голосів
 
Всього голосів : 0

Аватар користувача
 
Повідомлень: 310
З нами з: 22 квітня 2016, 11:19
Подякував (-ла): 65 раз.
Подякували: 109 раз.

Шептицький

Повідомлення Вернер » 04 вересня 2018, 19:39

ШЕПТИЦЬКІ — український шляхетський рід. Походив з перемишльського боярства. За родинною легендою, боярин з Шептич розгромив татар біля Санока, його син, перемишльський суддя Ярослав, отримав від галицького кн. Льва Даниловича с. Кальнохвости (нині с. Канафости Самбірського р-ну Львів. обл.) з монастирем Святого Онуфрія та дозвіл на заснування с. Шептичі (нині село Самбірського р-ну Львів. обл.) на вошанецьких полях. Ця грамота, хоч і неавтентична, була підтверджена королями 1469 і пізніше. Перший документально засвідчений Ш. Федір довів свою належність до родової шляхти суд. актом 11 лютого 1469. Ш. належали до середньої шляхти. 1628 мали села Шептичі та Вошанці (нині село Вощанці Самбірського р-ну) і половину Кальнохвостів, частки сіл Монастирець (нині село Стрийського р-ну), Ільник Шляхетський (нині с. Ільник Турківського р-ну), володіли селами Тур’є та Угерців (нині обидва села Старосамбірського р-ну; усі Львів. обл.). Зберігали вірність православ’ю до поч. 18 ст., підтримували Львівське братство, давали кошти на друкарство. Теребовельський чашник Теодор та подільський хорунжий Євстахій 1691 брали участь у церк. з’їзді правосл. шляхти та духовенства у справі з катол. церквою. Із 17 ст. деякі члени родини Ш. почали переходити до католицтва. Ш. займали переважно невисокі земські уряди: войських, мечників, чашників, хорунжих. Було серед них кілька поручників та полковників: Микола в часи польс. короля Сигізмунда III Ваза, Василь (п. 1730), Ієронім-Іван (п. 1782) — королів. генерал-ад’ютант. Брали участь Ш. в козац. війнах та боротьбі проти ординців. Михайло, сяноцький стольник, загинув у битві під Немировом 1683. У Віденській битві 1683 брав участь Теодор, теребовельський чашник. Генерал бригади Вікентій-Лев (п. 1836) відзначився під Ваграмом (нині м. Дойч-Ваграм, Австрія; 1809), за що франц. імп. Наполеон I Бонапарт додав до його герба шпагу. Родина Ш. дала плеяду визначних церк. ієрархів: Варлаам (п. 1715), архімандрит Унівського монастиря (див. Унівська Свято-Успенська лавра) й греко-катол. єпископ (1710—15); Атанасій (1686—1746), греко-катол. єпископ Львівський (1729—46), адміністратор Київ. митрополії (див. Київська унійна митрополія; 1728—29) і греко-катол. митрополит Київський (1729—46); Лев (1714—79), д-р цивільного і канонічного права, єпископ Львівський (1749—79), коад’ютор Київ. митрополії (1762—78), греко-катол. митрополит Київський (1778—79), Атанасій (1723—79) — єпископ Перемишльський (1762—79). Графський титул отримав 1871 Ян, цісарський шамбелян і рицар Мальтійського ордену, один з діячів Галицького крайового сейму, батько митрополита Андрея (див. А.Шептицький; 1865—1944). Молодший брат Андрея Климентій (1869—1951) став архімандритом ордену студитів і загинув у рад. в’язниці. Ін. брат Станіслав (1867—1950) був військовиком. Шлюб його з княжною Марією Сапігою (1884—1917) сучасники вважали черговим кроком до формування кола вищої укр. аристократії в Галичині. 1918 очолив польс. Генеральний штаб, пізніше став військ. міністром Польщі.
Час плине

Повернутись до Ш

Хто зараз онлайн

Зареєстровані учасники: Bing [Bot], Google [Bot], Google Adsense [Bot], Тетяна Торган