Аули, смт, Криничанського р-ну, Дніпропетровської обл, Україна

Відповісти

У цьому смт/Цим смт/Це смт

Народився і живу
0
Немає голосів
Народився, але не живу
0
Немає голосів
Жили мої батьки
0
Немає голосів
Жили декілька поколіннь моїх пращурів
0
Немає голосів
Жило більше 7 поколіннь моїх пращурів
0
Немає голосів
Досліджую
0
Немає голосів
Цікавлюсь
0
Немає голосів
Є зв'язок моїх пращурів з цим НП
0
Немає голосів
Ваш варіант відповіді
0
Немає голосів
Ваш варіант відповіді
0
Немає голосів
 
Всього голосів: 0

Аватар користувача
АннА
Супермодератор
Повідомлень: 8878
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Стать: Жінка
Дякував (ла): 3563 рази
Подякували: 2154 рази

Аули, смт, Криничанського р-ну, Дніпропетровської обл, Україна

Повідомлення АннА »

АУЛИ – с-ще міського типу Криничанського р-ну Дніпропетровської обл.
Розташов. на правому березі Дніпродзержинського водосховища на р. Дніпро, за 2 км від залізничної ст. Воскобійня.
У серед. 18 ст. існував зимівник запорозьких козаків, котрий після ліквідації Запорозької Січі перетворили на державну слободу, заселену вихідцями із сіл Полтавської губернії та селянами-втікачами з різних губерній.

В роки Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941–1945 від 19 серп. 1941 по 22 жовт. 1943 були окуповані гітлерівськими військами. Пам'ятним знаком увічнено місце форсування рад. воїнами Дніпра 1943 (1968, 1985 – архітектори О.Ющук, В.Козлов, худож. В.Борсуков). Смт – з 1958.

Уродженцем Аулів є Я.Новицький – укр. фольклорист, етнограф, педагог, дослідник Катеринославщини.
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна
Аватар користувача
АннА
Супермодератор
Повідомлень: 8878
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Стать: Жінка
Дякував (ла): 3563 рази
Подякували: 2154 рази

Re: Аули, смт, Криничанського р-ну, Дніпропетровської обл, Україна

Повідомлення АннА »

З історії міст і сіл УРСР виданої у 1968-1973 роках.
Аули — селище міського типу, центр селищної Ради, якій підпорядковане село Українка. Розташовані за 24 км від районного центру і за 3 км від найближчої залізничної станції Воскобойня. Населення — 5,5 тис. чоловік.

На території сучасних Аул та на їх околицях виявлено 2 поселення та курганний могильник доби бронзи (XV—IX століття до н. е.). В цих курганах зустрічаються також скіфські поховання з конем та зброєю (IV—III століття до н. е.). Виявлено також 4 слов’янські поселення, з них 2 належать до черняхівської культури (II— VI століття н. е.), поселення VIII століття та періоду Київської Русі (X—XII століття н. е.).

З ліквідацією Запорізької Січі зимівник, що існував на місці сучасного селища, перетворили на державну слободу. Декого із запорожців переселили на Кубань, а слобода заселялася мешканцями з сіл Полтавської губернії: Келеберди, Потоки, Рашівки, славнозвісними гончарами з Опішні, а також кріпаками — втікачами з різних губерній України. У 1797 році тут налічувалось 55 дворів і 221 чол. населення.

Про походження назви слободи існує легенда. Нібито Катерина II, подорожуючи на південь, зупинилась у селі Шошинівці. Оглядаючи місцевість з шошинівської церкви, вона помітила на обрії хутір і запитала: «А що це за аул?». Відтоді, гадають, назва Аули, Авули закріпилася за поселенням.

Наявність судноплавного Дніпра та Великого шляху створювали умови для господарського розвитку села. За сторіччя кількість його жителів збільшилась майже в 9 разів. У 1886 році в Аулах було 426 господарств і 1945 мешканців. Людей приваблювали родючі наддніпрянські землі та попит на робочі руки на нових промислових підприємствах Кам’янського. У 1896 році в селі були 2 хлібні магазини, З торгові, бакалійні і мануфактурні лавки, корчма.
За матеріалами подвірного перепису, проведеного на Катеринославщині 1898 року, в Аулах Романківської волості налічувалось вже 638 господарств і 3910 жителів. 176 дворів не мали робочої худоби, 141 — ніякого реманенту, 336 господарств — або худоби, або реманенту. Вони змушені були обробляти землю супрягою. З кожним роком в селі зростав прошарок збіднілих селян. Так, у 1898 році в Аулах жителі 96 дворів, що не мали тягла й реманенту, зовсім відірвалися від хліборобства, а інші 52 — займалися ним частково. Працездатне населення цих бідняцьких господарств — 157 чоловіків і 8 жінок — працювали на різних промислах, зокрема на металургійному заводі у Кам’янському, йшли в найми до поміщиків (в економію сусідньої Шошинівки) та куркулів.

Землеволодіння в Аулах розподілялося так: 103 господарства мали від 1 до 3 десятин землі, 168 — від 3 до 5 десятин, 351 — від 5 до 10 десятин, 4 — від 10 до 20 десятин землі. Всього за аульською громадою було закріплено 5594 десятини орної землі. За всю цю землю вона щороку платила державі 7044 карбованці.

Найбільше земельних угідь зосередила у своїх руках церква. їй належало 120 десятин найкращої землі, які безкоштовно оброблялися громадою. Щороку святі отці одержували 1200 крб. чистого прибутку.

В селі панували злидні і темрява. У 1898 році 432 двори не мали жодного письменного; загальне число письменних дорослих разом з учнями становило лише 7 проц. населення.

В селі діяла початкова земська школа, заснована в 1885 році. Діти бідноти часто не мали змоги закінчити курс навчання. Так, у 1913 році з 104 учнів школи 27 хлопчиків та 13 дівчаток мусили покинути школу. Жодної медичної установи в Аулах не було.

Велике значення для зростання класової свідомості селян мала їх участь в революції 1905—1907 років. Жителі села С. Ф. Донченко та М. С. Подус, мобілізовані до Чорноморського флоту, взяли участь у збройному повстанні на броненосці «Потьомкін». А. С. Білоус, І. М. Василенко та ін., які працювали на металургійному заводі в Кам’янському, були учасниками революційних виступів робітників під керівництвом більшовиків. Вони проводили велику роз’яснювальну роботу на селі.

Змучені нестерпним життям і численними утисками, влітку 1905 року селяни Аулів Є. Денисенко, К. Терещенко, В. Півненко, Т. Грінченко, М. Яблуков та багато інших розгромили економію поміщика Хановського, яку орендував судовий слідчий фон Донр.

4 грудня 1905 року жителі Аулів та сусідніх сіл Романкового і Новоселівки (загалом 2300 чол.) зібралися на сходку, на якій одностайно прийняли т. зв. селянський приговор. В ньому вони вимагали передати всі державні, монастирські, церковні та поміщицькі землі в руки трудящих без будь-якого викупу, встановити рівність усіх громадян перед законом, амністувати борців за свободу, скасувати побічні податки і замінити їх прогресивним збором, організувати медичну допомогу за державний рахунок, запровадити загальне початкове навчання для дітей шкільного віку тощо. Одночасно було прийнято рішення про утворення Романківсько-Аульсько-Новоселівської селянської спілки. Ця спілка тільки частково відбивала революційні настрої селян, вона виступала за розв’язання земельного питання мирним шляхом.

Для придушення революційного руху селян у квітні 1906 року в Аули прибув становий пристав Верхньодніпровського повіту з загоном козаків. 18 квітня були заарештовані 54 учасники розгрому поміщицького маєтку. Заарештованих зганяли до сільської управи, де люто били нагаями і різками. Селян зобов’язали відшкодувати економії збитки на суму 7429 карбованців.

Проведення столипінської аграрної реформи прискорило розвиток капіталізму на селі. В цей період в Аулах зміцнюються куркульські господарства, які завдяки новим аграрним законам дістали можливість скуповувати в бідняків землю за безцінь. У 1908 році в селі налічувалось 813 дворів з населенням 5058 чоловік. Всього надільної землі було 5908,63 десятини, а розмір наділу в середньому становив 6,4 десятини.

Посилився процес дальшого розшарування селянства і формування сільськогосподарських пролетарів. Куркулі дедалі частіше почали застосовувати у своїх господарствах сільськогосподарські машини, використовувати найману працю. Окремі куркульські господарства мали вітряні млини, сукновальні тощо. Багато з них торгували зерном.

Перша світова імперіалістична війна ще більше підірвала господарство села. Внаслідок мобілізації на фронт багато селянських дворів в Аулах лишились без робочих рук. Ще більше загострилися класові суперечності, зростала ненависть бідноти до царського ладу.

Коли до Аулів дійшла звістка про повалення царського уряду, селяни вигнали старосту сільської управи і обрали селянський комітет. Всі важливі питання обговорювалися на сходах жителів села. Так, у вересні 1917 року спочатку комітет, а потім загальні збори ухвалили запровадити в школі навчання українською мовою. Ця постанова була надіслана до Катеринославської повітової земської управи. Характерно, що 302 учасники сходу поставили під нею замість підпису хрестики і тільки 10 селян змогли її підписати.

Активними учасниками боротьби за встановлення Радянської влади в селі були П. М. Лелека, М. В. Яблуков, Л. О. Душка, І. К. Удовицький та інші. З допомогою робітників Кам’янського вони проводили пропагандистську роботу, а також створили загін по охороні порядку в селі. До червоногвардійських загонів Кам’янського вступили А. С. Білоус, К. С. Осінній, І. М. Василенко та інші.

На початку січня 1918 року в селі було встановлено Радянську владу. Органом її став революційний комітет на чолі з бідняком Н. Ю. Денисенком. Ревком встановив тісний контакт з Радою робітничих і солдатських депутатів Кам’янського.

Австро-німецькі загарбники, що вступили в село у квітні 1918 року, вчинили розправу над тими, хто йшов за більшовиками. Найменший опір населення жорстоко придушувався. Так, непокірних окупанти зганяли на окреме поле, де тримали по кілька днів голодними, без води.

Багато мешканців Аулів із зброєю в руках захищали Радянську владу і боролись з ворогами на фронтах громадянської війни або в партизанських загонах. Наприкінці 1919 року Аули та їх околиці стали місцем кровопролитних боїв частин Червоної Армії проти денікінців. Тут героїчно загинув у бою з ворогами революції один з активних борців за Радянську владу на Катеринославщині О. О. Каверін.

Наприкінці грудня 1919 року Червона Армія визволила село від білогвардійців. Відновилась Радянська влада: на початку 1920 року відбулися вибори до сільської Ради, головою якої став С. Й. Півненко. Для згуртування бідноти, для залучення її до радянського будівництва, а також для організованої боротьби з куркульством того ж року було утворено комітет незаможних селян на чолі з активним учасником встановлення Радянської влади в Аулах П. Блохою. У 1923 році комітет організував в Аулах касу взаємодопомоги, для якої виділили близько 30 га землі. Врожаї з цієї землі розподілялися між найбіднішими жителями.

Сільська Рада і КНС під керівництвом Романківської волосної партійної організації, до складу якої входив житель села Ю. М. Душка, займалися розподілом поміщицької, куркульської та церковної земель, активно сприяли виконанню прод-податку, організували боротьбу з бандитизмом, а також проводили широку пропагандистську і агітаційну роботу серед населення по роз’ясненню політики партії і заходів Радянської влади на селі.

Комсомольська молодь допомагала місцевим органам влади дбати про підвищення культури населення.

Комсомольська організація виникла тут у 1923 році. Одними з перших комсомольців були М. К. Бельговський, В. Терещенко, О. Яблуков. Секретарем обрали Н. М. Лосенка. Діяли гуртки по ліквідації неписьменності, гуртки по вивченню політграмоти, влаштовувались читки газет, проводилась антирелігійна пропаганда. З ініціативи комсомольців у 1923 році було відкрито хату-читальню, а згодом сільбуд, створювались гуртки художньої самодіяльності.

У відбудовний період комсомольці села активно допомагали партійним і радянським органам у боротьбі з куркульством, яке намагалось відстояти свої економічні позиції. Куркулі перешкоджали здійсненню заходів Радянської влади, провадили антирадянську агітацію, зривали здачу хліба державі, чинили замахи на партійних та комсомольських працівників. У 1925 році парторганізація Кам’янського металургійного заводу ім. Дзержинського послала до Аулів для зміцнення місцевого комсомольського осередку молодого робітника М. Заварихіна. Комсомольці обрали його секретарем. Працюючи завідуючим сільбудом, М. Заварихін організував випуск стінгазет, в яких викривалися підступні дії ворожих елементів. Люту ненависть затаїли куркулі проти комсомольського ватажка. Коли 23 листопада 1926 року М. Заварихін виступав перед молоддю села з полум’яною промовою, закликаючи до нещадної боротьби з куркулями, ворожа куля обірвала життя двадцятирічного юнака.

Партійна організація села, яка оформилась у 1925 році (першим секретарем її був обраний Ю. М. Душка), постійно дбала про відбудову і дальший розвиток сільського господарства. Комуністи залучали селян до кооперації, переконували їх в необхідності соціалістичної перебудови господарства. В 1925 році 25 незаможних господарств села придбали з допомогою держави трактор і організували машинно-тракторне товариство. Було засновано також меліоративне товариство, яке об’єднувало 282 селянські господарства.

На початку 1928 року в Аулах з ініціативи комуністів, комсомольців та членів комнезаму 13 бідняцьких господарств об’єдналися в товариство спільного обробітку землі (ТСОЗ). Першими членами цього колективного господарства були селяни-бідняки О. С. Головаха, Т. С. Білоус, І. Плакучий, О. Остапенко, Петро і Григорій Бей-гули, П. П. Курило, П. Ладиковський, М. Грінченко, О. Щербаченко, Ф. Сторожко, Д. Терещенко. Назвали його — «Шлях до кращого життя». Головою ТСОЗу обрали П. Є. Сухого.

ТСОЗ спочатку мав 49,8 га орної землі, розкиданої невеличкими клаптиками між ділянками одноосібних господарств. У вересні 1929 року для нього відвели суцільний земельний масив у 139,6 га біля урочища Недайводи, а через рік товариство реорганізувалось на сільськогосподарську артіль під назвою «До кращого життя». Очолив її комуніст Н. М. Лосенко (нині пенсіонер). В 1930 році в Аулах було засновано ще один колгосп — ім. VII з’їзду Рад.

Рік у рік зміцнювали свою економіку колгоспи села. Створювалась необхідна база для заможного і культурного життя. Завдяки успіхам у підвищенні врожайності сільськогосподарських культур та розвитку тваринництва в 1940 році аульський колгосп «До кращого життя» став учасником Всесоюзної сільськогосподарської виставки. До Книги пошани було занесено імена передовиків сільського господарства села Аулів — тваринників Є. Р. Бабенка, П. Ф. Горбоноса, рільника О. С. Чувила.

Велику допомогу жителям Аулів у соціалістичній перебудові села подавали робітники промислових підприємств Дніпропетровська та Дніпродзержинська. Вони проводили масово-політичну роботу серед селян, брали участь у діяльності громадських організацій. Зокрема, один із кращих робітників заводу ім. Дзержинського комуніст Г. М. Бориков працював в Аулах головою сільської Ради, а потім директором Криничанської MTС, яка обслуговувала аульські колгоспи. За допомогою Дніпропетровського товариства культурного зв’язку міста з селом було споруджено клуб.

Напередодні Великої Вітчизняної війни в Аулах працювали середня, дві семирічні школи, клуб на 400 місць та ін. культосвітні установи. Значно поліпшилось медичне обслуговування населення, діяла амбулаторія, в якій працювали досвідчені лікарі. Змінився також зовнішній вигляд Аулів. Цьому сприяло проведення місячників по благоустрою села, під час яких висаджувались дерева, розбивалися клумби, впорядковувались вулиці.

З перших днів Великої Вітчизняної війни, коли значну частину колгоспників було призвано до лав Червоної Армії, партійна організація Аулів відібрала випробуваних комуністів для роботи в нелегальних умовах, визначила явочні квартири, виділила потрібні засоби для підпільних дій. Криничанський райком партії призначив чотирьох членів партії — В. С. Терещенка (він став секретарем підпільної партійної організації), Г. М. Борикова, І. А. Гриньова, І. І. Стельника — для керівництва боротьбою.

19 серпня 1941 року Аули були окуповані німецькими загарбниками. У вересні 1941 року заарештували члена підпільної групи Г. М. Борикова. Гітлерівці люто катували його: підвішували, викручували руки, примусили викопати для себе яму. Комуніст Г. М. Бориков мужньо переніс тортури і загинув як герой. У передсмертну хвилину він плюнув катам в обличчя і сказав: «В свій час я був чапаєвцем і тепер помру, як чапаєвець». Фашисти насильно вивезли до Німеччини 317 аульських юнаків і дівчат.

Незважаючи на терор з боку окупантів, комуністи при підтримці трудящих продовжували боротьбу з ворогом, виводячи з ладу техніку, зриваючи плани збирання врожаю і вивезення його в Німеччину. В. С. Терещенко та ін. патріоти розгорнули агітаційно-масову роботу серед населення Аулів, вселяючи віру в перемогу над німецькими загарбниками.

Восени 1943 року радянські війська, переправившись через Дніпро, утворили на його правому березі Аульський плацдарм. Звідси частини військ Південно-Західного фронту завдали ворогові нищівного удару, що сприяло визволенню Дніпропетровська, Дніпродзержинська та інших міст і сіл області.

Радянські війська форсували Дніпро в районі Аулів у ніч на 25 вересня 1943 року. Спочатку на правий берег у двох човнах переправилась група розвідників 236-ї стрілецької дивізії 46-ї армії в складі 19 чол. на чолі з лейтенантом С. П. Шпаковським. Перший човен вів сам командир, другий — старший сержант Н. Р. Чмеренко. Цей невеличкий загін проклав шлях нашим частинам на правий берег Дніпра. Коли почалася переправа радянських військ, ворог відкрив кулеметний і артилерійський вогонь. Тоді Шпаковський з своїми розвідниками вступив У бій і примусив гітлерівців відступити. Радянські воїни крок за кроком тіснили фашистів. До ранку вони укріпилися в північній околиці Аулів.

Відбивши перші контратаки гітлерівців, радянські війська почали розширювати плацдарм. Наступної ночі приступив до форсування Дніпра 509-й стрілецький полк 236-ї дивізії під командуванням підполковника І. М. Орлова. До ранку 27 вересня на правий берег Дніпра переправились усі стрілецькі полки, артилерія і міномети цієї дивізії. Німецько-фашистське командування вирішило за будь-яку ціну ліквідувати Аульський плацдарм. Були спішно кинуті в бій підтягнуті з Дніпродзержинська резерви піхоти, танки і авіація. Користуючись з численної переваги, ворог місцями вклинився в наші позиції, але вийти до берега йому не вдалося.

Майже місяць тривали запеклі бої на Аульському плацдармі. Більше 700 літаків ворога систематично піддавали бомбардуванню радянські війська в цьому районі. Радянські бійці, закріпившись на вузькій смузі правобережжя Дніпра та в північній частині Аулів, виявляючи безмежну стійкість, героїзм і відвагу, відбивали по 10— 15 атак на день.

В середині жовтня 353-я стрілецька дивізія під командуванням генерал-майора Колчука зім’яла противника і, оволодівши рядом населених пунктів з’єдналася з частинами, які наступали з боку Кременчука. Не витримавши натиску радянських військ, німецько-фашистські загарбники змушені були відступити. 22 жовтня 1943 року в Аули ввійшла Червона Армія.

Комуністична партія і Радянський уряд високо оцінили ратні подвиги воїнів 46-ї армії при форсуванні Дніпра і в боях за утримання Аульського плацдарму. 32 гвардійці за виняткову мужність і героїзм були удостоєні звання Героя Радянського Союзу. Серед них учасники визволення Аулів — підполковник І. М. Орлов, лейтенант С. П. Шпаковський, старшина В. Д. Стасик, рядові А. І. Дегтярьов, К. Ф. Зайцев і інші. Це високе звання також було присвоєно уродженцю села генерал-лейтенанту Г. Т. Василенку.

Багато відважних синів нашої Батьківщини загинули в боях за Аули. Смертю хоробрих поліг командир батальйону Матвійчук. Разом з іншими загиблими героями його поховано в братській могилі селища Аулів. В цій же могилі поховали і останки героя підпілля — Г. М. Борикова.

Під час форсування Дніпра велику допомогу радянським воїнам подавало населення Аулів. Секретарем партійної підпільної організації В. С. Терещенком була створена бойова група з 22 чоловік. Ударом по ворогу з тилу підпільники допомогли частинам Червоної Армії форсувати Дніпро, розширити плацдарм на правому березі. Командування Червоної Армії винесло подяку патріотам. Наприкінці жовтня 1943 року газета «Правда» розповіла про подвиги аульських партизан.

Рибалка О. Каракат на човні переправляв на плацдарм радянських воїнів, а пізніше як сапер брав участь у форсуванні Дніпра, Тісси, Дунаю. Аульські жителі, серед них юнаки І. Малюк, І. Безщасний та О. Ладиковський допомагали спорудити понтонний міст через Дніпро.

Дівчата Є. Литовченко, М. Боюн та П. Плоха виносили поранених бійців з-під вогню, лікували їх, а потім з радянськими військами пройшли бойовий шлях від рідного села до Німеччини.

Як святиню зберігають народи нашої Вітчизни все, що пов’язано з великою битвою за Дніпро, важливою ланкою якої були бої на Аульському плацдармі. На зліт учасників всесоюзного походу молоді по місцях бойової слави Великої Вітчизняної війни, що відбувся у вересні 1965 року в легендарній Брестській фортеці, делегація Дніпропетровської області привезла, як дорогоцінну реліквію землю з Аульського плацдарму.

Після успішного завершення Великої Вітчизняної війни повернулися і приступили до відбудови рідного села 180 демобілізованих воїнів. Колишній старшина Ф. С. Шумейко 12 років працював головою Аульської сільради (нині персональний пенсіонер).

В результаті самовідданої праці трудящих восени 1943 року озимими культурами було засіяно в колгоспі «До кращого життя» 340 га, в артілі «VII з’їзд Рад» — 198 га. Успішно провели колгоспники і весняну сівбу 1944 року на площі 743,5 га землі. 1944 року посівна площа досягла довоєнного рівня. Поряд з відновленням зернового господарства велика увага приділялася городництву. В 1944 році овочі вирощувалися на 92,7 га. На великих площах були закладені нові сади. Наступного року у колгоспі «До кращого життя» працювали 2 рільничі бригади і городня, в якій налічувалось 187 чоловік. Під технічні культури було відведено 65,1 га землі.

Певних зрушень досягли трудівники села також в розвитку тваринництва, птахівництва. В господарствах значно збільшилася кількість корів, свиней, овець, птиці. План середньорічних надоїв молока від однієї корови за 1945 рік був перевиконаний на 115 проц. Підвищилась вартість трудодня.

Держава подала допомогу аульським колгоспам посівним матеріалом, а також технікою. У 1945 році тут працювали 2 двигуни, 26 кінних плугів, 12 лобогрійок, 7 віялок тощо. Однак зовсім не було тракторів, комбайнів та автомашин. До того ж відчувалась гостра нестача тяглової сили і тому колгоспи значну увагу приділяли розведенню коней, волів та корів.

У 1944—1945 рр. повністю відновили роботу аульські підприємства по обробці сільськогосподарської сировини і ремонту колгоспної техніки. Стали до ладу 2 кузні, майстерні транспортного інвентаря, черепична майстерня, механічний млин, крупорушка, вітряний млин.

Дальшому піднесенню сільськогосподарського виробництва сприяло укрупнення господарств. У 1950 році колгоспи «До кращого життя» і «VII з’їзд Рад» — злилися в один — ім. Свердлова. Це дало змогу поліпшити керівництво господарством, зменшити витрати на утримання адміністративно-обслуговуючого персоналу, раціональніше використовувати техніку, посівний фонд, землю. Кількість орної землі зросла до 2129,8 га, площа під городніми культурами до 71,9 гектара. Якщо в 1951 році колгосп одержав 1013 тис. крб. прибутку, (в т. ч. 275 тис. — від тваринництва), то в 1953 році — 1810 тис. крб., з них 825 тис.— від тваринництва. За цей же період значно підвищилась урожайність зернових, особливо кукурудзи: збір зернових з га становив 20 цнт (проти 16,3), а кукурудзи — 30,6 цнт (проти 18,5 у 1951 році).

Завдяки зрошуванню земель колгосп ім. Свердлова зміг збільшити площу орної землі до 2149,3 га (під зерновими та технічними культурами), до — 116,9 га під городами й садами, значно підвищити продуктивність сільськогосподарської праці, збільшити виробництво зерна, картоплі, овочів. У селі працює державна дослідна станція. Впроваджувані за її рекомендаціями нові методи обробітку грунту і сівби також допомагають підвищувати продуктивність праці.

Збільшення основного фонду, грошових доходів колгоспу, піднесення добробуту трудящих значною мірою сприяло зростанню населення Аулів. Тільки з 1954 по 1955 рік кількість колгоспних дворів збільшилася з 257 до 314. Широко розгорнулось у селі культурно-побутове будівництво. В 1956 році Аули були повністю електрифіковані. В тому ж році поблизу села розпочалося спорудження Дніпродзержинської гідроелектростанції. У червні 1958 року, за рішенням Дніпропетровського облвиконкому Аули були віднесені до категорії селищ міського типу.

Бурхливо розвивалися Аули в роки семирічки і нової п’ятирічки (1966— 1970 рр.). Велике значення для зміцнення економіки має спеціалізація колгоспу ім. Свердлова на виробництві м’яса і молока. У 1965 році тут налічувалось 2250 голів великої рогатої худоби (в т. ч. 420 корів), 5790 свиней (у т. ч. 500 свиноматок).

Поряд з тваринництвом в колгоспі розвивається також хліборобство. Площа орних земель досягає 6192,2 га. Після березневого (1965 року) Пленуму ЦК КПРС артіль з допомогою держави значно поповнила парк сільськогосподарської техніки. В 1966 році вона мала 30 тракторів, 22 комбайни різних марок, 28 вантажних автомашин тощо.

Своєю самовідданою працею за роки семирічки трудівники артілі ім. Свердлова примножили колгоспні багатства. У 1966 році було одержано 6,8 тис. цнт м’яса, 101 тис. цнт молока, 5,5 тис. цнт зернових культур і 4,7 тис. цнт овочів. Усе це дало колгоспові чистого прибутку на суму 345,4 тис. крб. Ще більших успіхів досягли колгоспники у першому році п’ятирічки, одержавши 1551,2 тис. крб. доходу.

Держава і уряд високо оцінили трудову активність колгоспників. У 1966 році 11 чоловік було нагороджено орденами і медалями, з них орденами Трудового Червоного Прапора відзначено працю доярки-тритисячниці Є. І. Іщенко та голови колгоспу М. В. Голуба, орденом Леніна нагороджено механізатора П. С. Сотулу.

Місцева партійна організація та Аульська селищна Рада приділяють велику увагу поліпшенню добробуту жителів та благоустрою селища. У нові високі і світлі будинки переселилися сотні сімей з тієї частини селища, яка в зв’язку з спорудженням Дніпродзержинської гідроелектростанції підлягала затопленню. Вздовж узбережжя Дніпродзержинського моря простяглися широкі вулиці. Працьовитими і дбайливими руками трудящих висаджено понад 6 тис. садженців різних декоративних дерев. З ініціативи комсомольців та молоді розбито новий парк, де встановлено пам’ятник борцям за свободу і незалежність нашої Батьківщини.

Значно полегшило домашню працю жінок відкриття широкої мережі різноманітних побутових установ. В Аулах працюють 4 магазини, їдальня, комбінат побутового обслуговування. Для малят побудовано двоповерхове приміщення дитячого комбінату на 140 місць. У 1965 році відкрито Аульську дільничну лікарню.

В селищі є початкова, восьмирічна, масова та вечірня середня школи. В них працюють 64 вчителі з вищою та середньою освітою і навчається більш як тисяча учнів.

Понад 150 чол. закінчили вищі учбові заклади і набули спеціальності агрономів, лікарів, учителів, інженерів. До послуг сільських трудівників 6 бібліотек з книжковим фондом у 22 609 примірників.

Дедалі більше зростає авторитет селищної Ради депутатів трудящих, до якої обирають кращих людей.

При виконкомі Ради працюють на громадських засадах сільськогосподарська, торговельна, фінансова, культосвітня комісії і комісії по благоустрою та охороні соціалістичної законності. В них беруть участь 96 чоловік. Комісія по благоустрою, якою керує депутат селищної Ради електромонтер ділянки Дніпропетровського будуправління № 15 П. М. Неживий, тільки в ювілейному, 1967 році організувала роботи по впорядкуванню вулиць, прокладанню асфальтованої дороги від станції Воскобойня через Аули, художньому оформленню будинків, розширенню побутового комбінату.

Велику роботу в селищі проводять комуністи. 78 проц. членів КПРС працюють на вирішальних ділянках виробництва. Головну увагу парторганізація приділяє посиленню масово-політичної роботи серед трудящих. Для пропагандистів та агітаторів створені спеціальні школи, семінари. З 46 членів КПРС колгоспу ім. Свердлова 18 навчаються у початковій політшколі і 13 — в школі основ марксизму-ленінізму.

Невпізнанно змінились Аули за 50 років Радянської влади. Ще кращими стануть вони в майбутньому. Планом економічного та культурного розвитку 1966— 1970 рр. передбачено будівництво хлібопекарні, аптеки, приміщення для селищної Ради депутатів трудящих, готелю, Будинку культури, дитячих садків та ін. Багатогранна і творча робота жителів Аулів по дальшому розвитку селища є їх часткою в справі створення матеріально-технічної бази комунізму в Радянській країні.

В. І. БІЛОУС, Д. С. ШЕЛЕСТ.
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна
Аватар користувача
kbg_dnepr
Повідомлень: 7459
З нами з: 14 січня 2021, 15:44
Стать: Жінка
Звідки: Дніпро
Дякував (ла): 5284 рази
Подякували: 945 разів

Re: Аули, смт, Криничанського р-ну, Дніпропетровської обл, Україна

Повідомлення kbg_dnepr »

Метричні книги села у ДАДО:

3. Свято-Троїцька церква, с. Аули Катеринославського повіту Романківської волості

5. Народження:
1879-1881: ф. 193, оп. 1, спр. 232;
1882-1883: ф. 193, оп. 1, спр. 233;
1885: ф. 193, оп. 3, спр.3;
1901: ф. 193, оп. 3, спр. 848;
1902: ф. 193, оп. 3, спр. 850;
1905: ф. 193, оп. 3, спр. 856;
1906: ф. 193, оп. 3, спр. 857;
1907: ф. 193, оп. 3, спр. 860;
1908: ф. 193, оп. 3, спр. 862;
1909: ф. 193, оп. 3, спр. 865;
1910: ф. 193, оп. 3, спр. 866;
1913: ф. 193, оп. 3, спр. 875;
1914: ф. 193, оп. 3, спр. 876;
1915: ф. 193, оп. 3, спр.878;
1916: ф. 193, оп. 3, спр. 879;
1917-1918: ф. 193, оп. 3, спр. 882;
1919-1920: ф. 193, оп. 3, спр. 885;

6. Шлюб:
1879-1881: ф. 193, оп. 1, спр. 232;
1882-1883: ф. 193, оп. 1, спр. 233;
1885: ф. 193, оп. 3, спр. 3;
1901: ф. 193, оп. 3, спр. 848;
1902: ф. 193, оп. 3, спр. 850;
1905: ф. 193, оп. 3, спр. 856;
1906: ф. 193, оп. 3, спр. 857;
1907: ф. 193, оп. 3, спр. 860;
1908: ф. 193, оп. 3, спр. 862;
1909: ф. 193, оп. 3, спр. 865;
1910: ф. 193, оп. 3, спр. 866;
1913: ф. 193, оп. 3, спр. 875;
1915: ф. 193, оп. 3, спр.878;
1916: ф. 193, оп. 3, спр. 879;
1917-1918: ф. 193, оп. 3, спр. 882;
1919: ф. 193, оп. 3, спр. 885;
1920: ф. 193, оп. 3, спр. 857, 885

8. Смерть:
1879-1881: ф. 193, оп. 1, спр. 232;
1882: ф. 193, оп. 1, спр. 233;
1885: ф.193, оп. 3, спр. 3;
1901: ф. 193, оп. 3, спр. 848;
1902: ф. 193, оп. 3, спр. 850;
1905: ф. 193, оп. 3, спр. 856;
1906: ф. 193, оп. 3, спр. 857;
1907: ф. 193, оп. 3, спр. 860;
1909: ф. 193, оп. 3, спр. 865;
1913: ф. 193, оп. 3, спр. 875;
1915: ф. 193, оп. 3, спр.878;
1916: ф. 193, оп. 3, спр. 879;
1917-1918: ф. 193, оп. 3, спр. 882;
1919-1920: ф. 193, оп. 3, спр. 885

9. Породинні книги за 1913-1916 рр.
Катерина
Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко mt H5a (Могилевськ.)
Оглотков I2a2b (Горбат. п. НГГ) Алькін Душин Жарков Кульдішов mt U5a1 Баландін (Симб. губ.)
Клишкін R1a1a Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний mt T2a1 (Новомоск. Дніпроп.)
#генеалогия #генеалогія #пошукпредків #поискпредков #ahnenforschung #ukrainianancestry #родовід #родословная
Аватар користувача
kbg_dnepr
Повідомлень: 7459
З нами з: 14 січня 2021, 15:44
Стать: Жінка
Звідки: Дніпро
Дякував (ла): 5284 рази
Подякували: 945 разів

Re: Аули, смт, Криничанського р-ну, Дніпропетровської обл, Україна

Повідомлення kbg_dnepr »

З ФБ:
Влад Волинський - Генеалог / Історик
Катеринославський повіт. Катеринославська губернія. 1879 - 1881 роки.



Якщо посилання на Гугл-диск не працює, то тоді через ФБ

Катерина
Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко mt H5a (Могилевськ.)
Оглотков I2a2b (Горбат. п. НГГ) Алькін Душин Жарков Кульдішов mt U5a1 Баландін (Симб. губ.)
Клишкін R1a1a Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний mt T2a1 (Новомоск. Дніпроп.)
#генеалогия #генеалогія #пошукпредків #поискпредков #ahnenforschung #ukrainianancestry #родовід #родословная
Аватар користувача
kbg_dnepr
Повідомлень: 7459
З нами з: 14 січня 2021, 15:44
Стать: Жінка
Звідки: Дніпро
Дякував (ла): 5284 рази
Подякували: 945 разів

Re: Аули, смт, Криничанського р-ну, Дніпропетровської обл, Україна

Повідомлення kbg_dnepr »

МК 1907 р.

Катерина
Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко mt H5a (Могилевськ.)
Оглотков I2a2b (Горбат. п. НГГ) Алькін Душин Жарков Кульдішов mt U5a1 Баландін (Симб. губ.)
Клишкін R1a1a Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний mt T2a1 (Новомоск. Дніпроп.)
#генеалогия #генеалогія #пошукпредків #поискпредков #ahnenforschung #ukrainianancestry #родовід #родословная
Відповісти

Повернутись до “Літера А”

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 4 гостей