БАРАНІВКА, місто, Житомирська область, Україна
- АннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8876
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3562 рази
- Подякували: 2154 рази
БАРАНІВКА, місто, Житомирська область, Україна
БАРАНІВКА – місто Житомирської обл., райцентр.
Розташов. на обох берегах р. Случ (прит. Горині, бас. Дніпра) при впадінні в неї р. Душнівка, за 24 км від залізничної ст. Радушне.
Вперше згадується 1565 як село, що входило до Великого князівства Литовського.
На поч. 17 ст. – в складі Полонської волості Волинського воєводства. Не раз піддавалася руйнуванню.
Власники Баранівки в 17 ст. – князі Острозькі, Любомирські.
Від 1786 Баранівка – волосний центр Новоград-Волин. пов. Волин. губ.
Заснований тут 1802 фарфоровий з-д, який переходив од одного власника до ін., відомий далеко за межами України.
1923–62 та від 1966 райцентр. З 1938 – с-ще міськ. типу, од 2001 – місто.
В роки Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941– 1945 за часів гітлерівської окупації від 12 лип. 1941 по 3 січ. 1944 в Баранівці діяла підпільна орг-ція, в р-ні – партизан. загін.
Пам'ятники: Лесі Українці (1971), землякам, які загинули у Великій вітчизн. війні (1975), партизанці О.Сябрук (1975).
Розташов. на обох берегах р. Случ (прит. Горині, бас. Дніпра) при впадінні в неї р. Душнівка, за 24 км від залізничної ст. Радушне.
Вперше згадується 1565 як село, що входило до Великого князівства Литовського.
На поч. 17 ст. – в складі Полонської волості Волинського воєводства. Не раз піддавалася руйнуванню.
Власники Баранівки в 17 ст. – князі Острозькі, Любомирські.
Від 1786 Баранівка – волосний центр Новоград-Волин. пов. Волин. губ.
Заснований тут 1802 фарфоровий з-д, який переходив од одного власника до ін., відомий далеко за межами України.
1923–62 та від 1966 райцентр. З 1938 – с-ще міськ. типу, од 2001 – місто.
В роки Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941– 1945 за часів гітлерівської окупації від 12 лип. 1941 по 3 січ. 1944 в Баранівці діяла підпільна орг-ція, в р-ні – партизан. загін.
Пам'ятники: Лесі Українці (1971), землякам, які загинули у Великій вітчизн. війні (1975), партизанці О.Сябрук (1975).
- АннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8876
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3562 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: БАРАНІВКА, місто, Житомирська область, Україна
БАРАНІВКА, м-ко, Звягельський пов., містечко над річкою Случ, 37 км. від Звягеля, 260 домів і 2,219 жителів, (в кінці 19 ст.). Згідно з переписом 1911 р. було там 6,626 жителів, волость, міщанська управа, пошта, телеграф, земська поштова станція, суд, 2-клясова школа, школа при фабриці Грипарії, земська лічниця, товариство допомоги бідним, фабрика порцеляни з 18 ст. (продукція річна 300,000 руб.), водяний млин (35,712 пуд. річного перемолу), 2 адвокати, кооператива, земський склад вибірного насіння, 15 ярмарків річно. Велика власність належала до родини Грипарі (понад 12,000 дес), у 1790 році перенесено сюди з Корця фабрику порцеляни Мезера. Селяни Б. були власниками 1,755 дес.
Джерело-О.Цинкаловський "Стара Волинь і Волинське Полісся" (від найдавніших часів до 1914 року)
Джерело-О.Цинкаловський "Стара Волинь і Волинське Полісся" (від найдавніших часів до 1914 року)
- АннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8876
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3562 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: БАРАНІВКА, місто, Житомирська область, Україна
З вікіпедії
Бара́нівка — місто районного значення (до 2001 року селище міського типу), районний центр Баранівського району Житомирської області; 11.9 тис. меш. (2015). Містом протікає р. Случ.
Історія
Вперше згадується 1565 р. Б. А. Ніконов відносить цей топонім до тих, що утворилися від імені перших поселенців (у цьому випадку на прізвище «Баран». Народний переказ виводить назву від найменування роду діяльності мешканців. З давніх-давен тут виготовляли посуд — декоративний, оздоблений прикрасами та кольоровою поливою, зокрема так звані баранці.[2]
У 1593 та 1618 р. Баранівку було зруйновано татарами.
У XVI—XVIII ст. — містечко Волинського воєводства у складі Речі Посполитої.
У 1792 році, під час придушення царськими військами польського повстання під приводом Косцюшка, на території Баранівщини з'явилися російські гусари полковника Давидова (батька героя Вітчизняної війни 1812 року Дениса Давидова), які мали ліквідувати загін поляків на чолі з бароном Замойським, близьким родичем відомих польських магнатів.
З 1793 р. — у складі Російської Імперії.
У 1802 році тут було побудовано порцеляновий завод на кошти братів Мезерів.
Спочатку Баранівка була у власності князів Любомирських, пізніше належала панам Валевським, від яких, як посаг за дочкою, перейшла у власність князям Гагаріним. Останніми власниками були графи Строганови.
Наприкінці серпня 1920 р. радянські війська Першої кінної армії вдерлися до Баранівки та влаштували погроми.[3]
У 1923 р. Баранівка стає районним центром.
У 1938 р. надано статус селища.
До 1941 року значну частку населення становили євреї. Баранівка була релігійним центром між Звягілем та Полонним, завдяки цьому більшість євреїв селища були релігійними. Наприкінці XIX ст. почалася поступова міграція євреїв в інші, більш економічно привабливіші, міста, наприклад до Кам'яного Броду, де було розташовано фаянсовий завод Зусмана. Під час Другої Світової війни у Баранівці було створено єврейське гетто та почалися масові вбивства єврейського населення. 19 липня 1941 було розстріляно 74 євреї[3], 29 липня — 100, 24 серпня — 180 євреїв[3].
У жовтні 1941 відбувся масовий розстріл євреїв, у листопаді всіх інших було зігнано у трудовий табір. 6 січня 1942 р. у Баранівці було розстріляно 594 євреїв з околишніх сіл[3].
17 травня 2001 р. Баранівці надано статус міста.
10 лютого 2019 року до Житомирсько-Овруцької єпархії ПЦУ приєдналась релігійна громада Хресто-Воздвиженської парафії УПЦ МП[4].
Бара́нівка — місто районного значення (до 2001 року селище міського типу), районний центр Баранівського району Житомирської області; 11.9 тис. меш. (2015). Містом протікає р. Случ.
Історія
Вперше згадується 1565 р. Б. А. Ніконов відносить цей топонім до тих, що утворилися від імені перших поселенців (у цьому випадку на прізвище «Баран». Народний переказ виводить назву від найменування роду діяльності мешканців. З давніх-давен тут виготовляли посуд — декоративний, оздоблений прикрасами та кольоровою поливою, зокрема так звані баранці.[2]
У 1593 та 1618 р. Баранівку було зруйновано татарами.
У XVI—XVIII ст. — містечко Волинського воєводства у складі Речі Посполитої.
У 1792 році, під час придушення царськими військами польського повстання під приводом Косцюшка, на території Баранівщини з'явилися російські гусари полковника Давидова (батька героя Вітчизняної війни 1812 року Дениса Давидова), які мали ліквідувати загін поляків на чолі з бароном Замойським, близьким родичем відомих польських магнатів.
З 1793 р. — у складі Російської Імперії.
У 1802 році тут було побудовано порцеляновий завод на кошти братів Мезерів.
Спочатку Баранівка була у власності князів Любомирських, пізніше належала панам Валевським, від яких, як посаг за дочкою, перейшла у власність князям Гагаріним. Останніми власниками були графи Строганови.
Наприкінці серпня 1920 р. радянські війська Першої кінної армії вдерлися до Баранівки та влаштували погроми.[3]
У 1923 р. Баранівка стає районним центром.
У 1938 р. надано статус селища.
До 1941 року значну частку населення становили євреї. Баранівка була релігійним центром між Звягілем та Полонним, завдяки цьому більшість євреїв селища були релігійними. Наприкінці XIX ст. почалася поступова міграція євреїв в інші, більш економічно привабливіші, міста, наприклад до Кам'яного Броду, де було розташовано фаянсовий завод Зусмана. Під час Другої Світової війни у Баранівці було створено єврейське гетто та почалися масові вбивства єврейського населення. 19 липня 1941 було розстріляно 74 євреї[3], 29 липня — 100, 24 серпня — 180 євреїв[3].
У жовтні 1941 відбувся масовий розстріл євреїв, у листопаді всіх інших було зігнано у трудовий табір. 6 січня 1942 р. у Баранівці було розстріляно 594 євреїв з околишніх сіл[3].
17 травня 2001 р. Баранівці надано статус міста.
10 лютого 2019 року до Житомирсько-Овруцької єпархії ПЦУ приєдналась релігійна громада Хресто-Воздвиженської парафії УПЦ МП[4].
- АннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8876
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3562 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: БАРАНІВКА, місто, Житомирська область, Україна
З історії міст і сіл УРСР виданої у 1968-1973 роках.
Баранівка — селище міського типу, центр району, розташоване . на обох берегах річки Случі, при впадінні в неї річки Душнівки, за 26 км від залізничної станції Радулин. Населення — 10,6 тис. чоловік.
Перша згадка про Баранівку належить до 1565 року, як про село, що входило до складу Литовського великого князівства.
У 1593 році його спустошили татари. 1618 року кримські татари пограбували всю Полонську волость Волинського воєводства, до якого входила й Баранівка.
Населення зазнавало жорстоких утисків з боку місцевих феодалів, особливо після запровадження волочної системи, внаслідок чого селяни безпосередньо закабалилися землевласниками. Князі Острозькі та Любомирські, яким Баранівка належала в XVII ст., дбали лише про власну наживу. Вони не забували обкладати податком і ремісників (1635 року 44 проц. населення займалося ремісництвом).
Важко було терпіти панські здирства, і жителі Баранівки всіляко висловлювали протест проти гнобителів. Коли вибухнула визвольна війна українського народу проти польської шляхти, чимало їх 1648 року поповнило повстанські загони Максима Кривоноса, який вів своє військо з Бердичева на Полонне. Боролися вони проти шляхти і в складі Звягельського полку. Після Андрусівського перемир’я 1667 року Баранівка залишилась у складі шляхетської Польщі. Польська шляхта проводила політику, спрямовану на полонізацію й покатоличення українського населення. Жителі Баранівки чинили опір поневолювачам, зокрема, під проводом С. Палія брали активну участь у визвольному повстанському русі проти польсько-шляхетських загарбників за возз’єднання Правобережної України з Росією.
Після возз’єднання Правобережної України з Росією Баранівка з 1796 року стала волосним центром Новоград-Волинського повіту Волинської губернії. На той час тут проживало 600 жителів, які в основному займалися сільським господарством. За інвентарними правилами 1847 року, у Баранівці було близько 981 дес. землі на 177 селянських дворів, у т. ч. тяглових — 15, піших — 89, городників — 73. За користування землею вони сплачували поміщиці Гагариній на рік 1740 крб. оброку. Крім того, тяглові господарства відбували зі своєю худобою три дні чоловічих та один жіночий, інші — два чоловічих і один жіночий день на тиждень. Селяни відробляли ще й по 12 «літніх» і «зимових» днів, 8 «будівельних». Городники платили оброк, відбували 24 дні панщини на рік.
З. Д. ВАХБРЕЙТ, Я. М. ВЕРЕЩАК
Баранівка — селище міського типу, центр району, розташоване . на обох берегах річки Случі, при впадінні в неї річки Душнівки, за 26 км від залізничної станції Радулин. Населення — 10,6 тис. чоловік.
Перша згадка про Баранівку належить до 1565 року, як про село, що входило до складу Литовського великого князівства.
У 1593 році його спустошили татари. 1618 року кримські татари пограбували всю Полонську волость Волинського воєводства, до якого входила й Баранівка.
Населення зазнавало жорстоких утисків з боку місцевих феодалів, особливо після запровадження волочної системи, внаслідок чого селяни безпосередньо закабалилися землевласниками. Князі Острозькі та Любомирські, яким Баранівка належала в XVII ст., дбали лише про власну наживу. Вони не забували обкладати податком і ремісників (1635 року 44 проц. населення займалося ремісництвом).
Важко було терпіти панські здирства, і жителі Баранівки всіляко висловлювали протест проти гнобителів. Коли вибухнула визвольна війна українського народу проти польської шляхти, чимало їх 1648 року поповнило повстанські загони Максима Кривоноса, який вів своє військо з Бердичева на Полонне. Боролися вони проти шляхти і в складі Звягельського полку. Після Андрусівського перемир’я 1667 року Баранівка залишилась у складі шляхетської Польщі. Польська шляхта проводила політику, спрямовану на полонізацію й покатоличення українського населення. Жителі Баранівки чинили опір поневолювачам, зокрема, під проводом С. Палія брали активну участь у визвольному повстанському русі проти польсько-шляхетських загарбників за возз’єднання Правобережної України з Росією.
Після возз’єднання Правобережної України з Росією Баранівка з 1796 року стала волосним центром Новоград-Волинського повіту Волинської губернії. На той час тут проживало 600 жителів, які в основному займалися сільським господарством. За інвентарними правилами 1847 року, у Баранівці було близько 981 дес. землі на 177 селянських дворів, у т. ч. тяглових — 15, піших — 89, городників — 73. За користування землею вони сплачували поміщиці Гагариній на рік 1740 крб. оброку. Крім того, тяглові господарства відбували зі своєю худобою три дні чоловічих та один жіночий, інші — два чоловічих і один жіночий день на тиждень. Селяни відробляли ще й по 12 «літніх» і «зимових» днів, 8 «будівельних». Городники платили оброк, відбували 24 дні панщини на рік.
- АннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8876
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3562 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: БАРАНІВКА, місто, Житомирська область, Україна
ЦДІАК
Українська назва Баранівка, м-ко Російська назва Барановка, с.
Назва на 2009 рік Барановка, смт
Приписні села
Адмін поділ за документами Новоград-Волинського пов. Волинської губ.
За адмін. поділом XIX ст. Новоград-Волинського пов. Волинської губ.
За адмін. поділом XXI ст. Баранівського р-н Житомирської обл.
Церкви Різдва Пресвятої Богородиці
Примітки
Тип Фонд Опис Справа
метрична книга 224 2 32а(1813)
Українська назва Баранівка, м-ко Російська назва Барановка, с.
Назва на 2009 рік Барановка, смт
Приписні села
Адмін поділ за документами Новоград-Волинського пов. Волинської губ.
За адмін. поділом XIX ст. Новоград-Волинського пов. Волинської губ.
За адмін. поділом XXI ст. Баранівського р-н Житомирської обл.
Церкви Різдва Пресвятої Богородиці
Примітки
Тип Фонд Опис Справа
метрична книга 224 2 32а(1813)
- korolishka
- Повідомлень: 38
- З нами з: 17 червня 2023, 14:27
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 25 разів
- Подякували: 26 разів
Re: БАРАНІВКА, місто, Житомирська область, Україна
Дякую за інформацію! Я там народилася і жила, поки не переїхала в Чехію, батьки та рідні залишилися в Баранівці. Намагалася відшукати онлайн записи метричної книги 32а в центральному київському архіві, та на знайшла. Не підкажете, куди можна звернутися: це в житомирський архів потрібно робити запит?
- DVK_Dmitriy
- Супермодератор
- Повідомлень: 5312
- З нами з: 25 березня 2016, 19:59
- Стать: Чоловік
- Дякував (ла): 988 разів
- Подякували: 3907 разів
Re: БАРАНІВКА, місто, Житомирська область, Україна
viewtopic.php?p=57508#p57508korolishka писав: ↑20 червня 2023, 10:13 Дякую за інформацію! Я там народилася і жила, поки не переїхала в Чехію, батьки та рідні залишилися в Баранівці. Намагалася відшукати онлайн записи метричної книги 32а в центральному київському архіві, та на знайшла. Не підкажете, куди можна звернутися: це в житомирський архів потрібно робити запит?
viewtopic.php?p=57509#p57509
Кременецкие, Лазаренко, Бабенко, Чаплины, Абакумовы, Орловы, Белоконь, Тхор, Богомоловы, Шараевские, Бартковские.
Интересуюсь родом Кременецких от Аслана-Мурзы-Челебея.
Генеалогические исследования. Поиск в архивах Киева. Составление родословной.
Интересуюсь родом Кременецких от Аслана-Мурзы-Челебея.
Генеалогические исследования. Поиск в архивах Киева. Составление родословной.
Хто зараз онлайн
Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 18 гостей