БЕРЕСТЕЧКО, місто, Горохівський р-н, Волинська область, Україна
- АннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
БЕРЕСТЕЧКО, місто, Горохівський р-н, Волинська область, Україна
БЕРЕСТЕЧКО – місто Горохівського р-ну Волинської обл. Розташов. у верхів'ї р. Стир (прит. Прип'яті, бас. Дніпра), за 25 км від залізничної ст. Горохів. Нас. 1,9 тис. осіб (1998).
Берестечко виникло як передмістя адм. центру удільного князівства – м. Перемиль (нині село Горохівського р-ну). Після зруйнування останнього монголо-татарами перетворюється на самостійне поселення.
В документах 15 ст. згадується як село Берестки Перемильської волості.
В 15 – на поч. 16 ст. належало родові Боговітинів, які походили від давньорус. князів Крокотків.
Від 1544 переходить як посаг за дружину Ф.Боговітину у володіння київ. воєводи кн. Ф.Пронського.
1547 згідно з привілеєм короля Сигізмунда II Августа дістає магдебурзьке право і набуває статусу міста.
Берестечко свого часу володіли: кн. О.Пронський, який перейшов 1595 у католицтво, а згодом – у кальвінізм, граф А.Лещинський (кальвініст).
Після переходу у 2-й чв. 17 ст. у володіння А.Вишоватого, послідовника аріанського вчення Ф.Социна, місто стає на деякий час головним центром аріанства на Волині.
Під час національної революції 1648–1676 місто не раз спустошувалося. Біля Берестечка проходила Берестецька битва 1651.
У 2-й пол. 17 ст. Берестечко приходить у занепад.
1765 власник міста Я.Замойський побудував костьол для чернечого ордену тринітаріїв.
Після 2-го поділу Польщі 1793 (див. Поділи Польщі 1772, 1793, 1795 ) Берестечко опиняється в складі Російської імперії, набуває статусу волосного центру Волинської губернії.
У кін. 18 ст. внаслідок епідемії чуми, що спалахнула на Волині, місто знов занепадає.
Від 2-ї пол. 19 ст. спостерігається значний пром. розвиток міста. Почали працювати лісопильний, сукновальний, цегельний, винокурний, пивоварний, смоляний і вапняний з-ди.
На поч. 20 ст. засновано кінний з-д.
Під час Першої світової війни і громадянської війни в Україні 1917– 1921 місто часто переходило з рук у руки і зазнало значних руйнувань.
Від 1920 Берестечко – у складі Польщі.
Од 1939 – у складі УРСР (див. Возз'єднання українських земель в єдиній державі).
1940–59 – райцентр.
У роки Великої вітчизняної війни Радянського союзу 1941– 1945 від черв. 1941 по квіт. 1944 було окуповане гітлерівцями.
1846 Берестечко відвідав Т.Шевченко, який присвятив подіям 1651 поезію "Ой чого ти почорніло, зеленеє поле?".
Архіт. та істор. пам'ятки: "Му- рований стовп" на могилі кн. О.Пронського (16 ст.), храм-пам'ятник "Козацькі могили" (19 ст.)
Берестечко виникло як передмістя адм. центру удільного князівства – м. Перемиль (нині село Горохівського р-ну). Після зруйнування останнього монголо-татарами перетворюється на самостійне поселення.
В документах 15 ст. згадується як село Берестки Перемильської волості.
В 15 – на поч. 16 ст. належало родові Боговітинів, які походили від давньорус. князів Крокотків.
Від 1544 переходить як посаг за дружину Ф.Боговітину у володіння київ. воєводи кн. Ф.Пронського.
1547 згідно з привілеєм короля Сигізмунда II Августа дістає магдебурзьке право і набуває статусу міста.
Берестечко свого часу володіли: кн. О.Пронський, який перейшов 1595 у католицтво, а згодом – у кальвінізм, граф А.Лещинський (кальвініст).
Після переходу у 2-й чв. 17 ст. у володіння А.Вишоватого, послідовника аріанського вчення Ф.Социна, місто стає на деякий час головним центром аріанства на Волині.
Під час національної революції 1648–1676 місто не раз спустошувалося. Біля Берестечка проходила Берестецька битва 1651.
У 2-й пол. 17 ст. Берестечко приходить у занепад.
1765 власник міста Я.Замойський побудував костьол для чернечого ордену тринітаріїв.
Після 2-го поділу Польщі 1793 (див. Поділи Польщі 1772, 1793, 1795 ) Берестечко опиняється в складі Російської імперії, набуває статусу волосного центру Волинської губернії.
У кін. 18 ст. внаслідок епідемії чуми, що спалахнула на Волині, місто знов занепадає.
Від 2-ї пол. 19 ст. спостерігається значний пром. розвиток міста. Почали працювати лісопильний, сукновальний, цегельний, винокурний, пивоварний, смоляний і вапняний з-ди.
На поч. 20 ст. засновано кінний з-д.
Під час Першої світової війни і громадянської війни в Україні 1917– 1921 місто часто переходило з рук у руки і зазнало значних руйнувань.
Від 1920 Берестечко – у складі Польщі.
Од 1939 – у складі УРСР (див. Возз'єднання українських земель в єдиній державі).
1940–59 – райцентр.
У роки Великої вітчизняної війни Радянського союзу 1941– 1945 від черв. 1941 по квіт. 1944 було окуповане гітлерівцями.
1846 Берестечко відвідав Т.Шевченко, який присвятив подіям 1651 поезію "Ой чого ти почорніло, зеленеє поле?".
Архіт. та істор. пам'ятки: "Му- рований стовп" на могилі кн. О.Пронського (16 ст.), храм-пам'ятник "Козацькі могили" (19 ст.)
- АннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: БЕРЕСТЕЧКО, місто, Горохівський р-н, Волинська область, Україна
З історії міст і сіл УРСР виданої у 1968-1973 роках.
Берестечко — місто районного підпорядкування, розташоване у південно-східній частині Горохівського району на стику Волинської, Львівської і Ровенської областей, у верхів’ї р. Стир, за 25 км від залізничної станції Горохів. Населення — 2,5 тис. чоловік.
Давня історія Берестечка тісно переплітається з історією колишнього центра удільного князівства Перемиля (тепер село Горохівського р-ну), передмістям якого воно було. Після зруйнування Перемиля татаро-монголами в 1241 році Берестечко стало самостійним поселенням. Воно згадується як село Берестки Перемильської волості в документах XV століття, зокрема в грамоті великого князя литовського Казимира Ягеллончика від 1 червня 1445 року.
Назва міста, очевидно, походить від того, що навколо нього росли берестяні ліси.
В XV — на початку XVI століття Берестечко належало Боговітинам, що, як гадають, походили від давньоруських князів Крокотків. Київський воєвода Ф. Г. Пронський, одружившися в 1544 році з Ф. Б. Боговітиною, одержав за нею в придане Берестечко. В 1547 році, за привілеєм великого литовського князя Сигізмунда II Августа, Берестечко дістало магдебурзьке право і стало містом; проте в ряді документів його називали містечком.
Склад населення містечка був досить різноманітний. У документах кінця XVI століття згадуються три великі землевласники, міщани, городники, комірники, перекупщики, ремісники тощо. Значна частина населення займалася сільським господарством. Найбільше — 57 господарств — становили городники і власники вуличних і передмісних будинків. Тут було і 17 ремісників. Всі вони сплачували відповідні побори в залежності від майнового стану.
Тоді Берестечко являло собою один з найзначніших населених пунктів краю. Саме тут у 1573 році відбулося засідання сеймика по виборах на елекційний сейм.
Надання магдебурзького права сприяло економічному розвитку і зростанню кількості населення Берестечка. Згідно з податковими відомостями за 1629 рік у ньому вже налічувалось 389 димів. Отже, населення Берестечка в цей час становило понад 2300 чоловік.
Берестечко — місто районного підпорядкування, розташоване у південно-східній частині Горохівського району на стику Волинської, Львівської і Ровенської областей, у верхів’ї р. Стир, за 25 км від залізничної станції Горохів. Населення — 2,5 тис. чоловік.
Давня історія Берестечка тісно переплітається з історією колишнього центра удільного князівства Перемиля (тепер село Горохівського р-ну), передмістям якого воно було. Після зруйнування Перемиля татаро-монголами в 1241 році Берестечко стало самостійним поселенням. Воно згадується як село Берестки Перемильської волості в документах XV століття, зокрема в грамоті великого князя литовського Казимира Ягеллончика від 1 червня 1445 року.
Назва міста, очевидно, походить від того, що навколо нього росли берестяні ліси.
В XV — на початку XVI століття Берестечко належало Боговітинам, що, як гадають, походили від давньоруських князів Крокотків. Київський воєвода Ф. Г. Пронський, одружившися в 1544 році з Ф. Б. Боговітиною, одержав за нею в придане Берестечко. В 1547 році, за привілеєм великого литовського князя Сигізмунда II Августа, Берестечко дістало магдебурзьке право і стало містом; проте в ряді документів його називали містечком.
Склад населення містечка був досить різноманітний. У документах кінця XVI століття згадуються три великі землевласники, міщани, городники, комірники, перекупщики, ремісники тощо. Значна частина населення займалася сільським господарством. Найбільше — 57 господарств — становили городники і власники вуличних і передмісних будинків. Тут було і 17 ремісників. Всі вони сплачували відповідні побори в залежності від майнового стану.
Тоді Берестечко являло собою один з найзначніших населених пунктів краю. Саме тут у 1573 році відбулося засідання сеймика по виборах на елекційний сейм.
Надання магдебурзького права сприяло економічному розвитку і зростанню кількості населення Берестечка. Згідно з податковими відомостями за 1629 рік у ньому вже налічувалось 389 димів. Отже, населення Берестечка в цей час становило понад 2300 чоловік.
- АннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: БЕРЕСТЕЧКО, місто, Горохівський р-н, Волинська область, Україна
Частина ІІ
З розгортанням діяльності організацій РСДРП Берестечко стало одним із пунктів переправи в Росію революційної літератури з-за кордону. Так, у липні 1904 року поліція затримала вантаж, в якому були виявлені твори К. Маркса і Ф. Енгельса, стаття В. І. Леніна «Лист до товариша про наші організаційні завдання», а також листівки.
Подібні ж транспорти з революційною літературою перехоплювала поліція в Берестечку у листопаді 1905 року, у серпні 1907 року, у квітні і в листопаді 1910 року.
В роки першої світової імперіалістичної війни Берестечко кілька разів переходило з рук у руки. В 1915 році лінія фронту на деякий час стабілізувалася за 5 км від Берестечка, в зв’язку з чим продовольче становище надзвичайно погіршилося, ціни на хліб безперервно зростали, що викликало велике незадоволення населення. Уже весною 1915 року почали виникати заворушення. Жителі Берестечка і навколишніх сіл, що збиралися до міста на базари, силою забирали товари в крамницях, а інколи розбивали їх.
2 травня 1915 року німецько-австрійські війська прорвали фронт між Горлицею і Тарнувим і захопили Західну Волинь. Тільки у червні-вересні 1916 року російські війська відкинули з території Волині окупантів.
У районі Берестечка в 1916 — 1917 рр. стояла 113-а піхотна дивізія російської армії, від солдатів якої населення дізналося про повалення царизму, а потім про Велику Жовтневу соціалістичну революцію. Представники дивізії на конференції в листопаді 1917 року обрали ревком, який звернувся до солдатів із закликом підтримувати владу Рад, продовжувати братання з німецько-австрійськими солдатами. В самому Берестечку була організована народна міліція, до складу якої входили ремісники й селяни.
З розгортанням діяльності організацій РСДРП Берестечко стало одним із пунктів переправи в Росію революційної літератури з-за кордону. Так, у липні 1904 року поліція затримала вантаж, в якому були виявлені твори К. Маркса і Ф. Енгельса, стаття В. І. Леніна «Лист до товариша про наші організаційні завдання», а також листівки.
Подібні ж транспорти з революційною літературою перехоплювала поліція в Берестечку у листопаді 1905 року, у серпні 1907 року, у квітні і в листопаді 1910 року.
В роки першої світової імперіалістичної війни Берестечко кілька разів переходило з рук у руки. В 1915 році лінія фронту на деякий час стабілізувалася за 5 км від Берестечка, в зв’язку з чим продовольче становище надзвичайно погіршилося, ціни на хліб безперервно зростали, що викликало велике незадоволення населення. Уже весною 1915 року почали виникати заворушення. Жителі Берестечка і навколишніх сіл, що збиралися до міста на базари, силою забирали товари в крамницях, а інколи розбивали їх.
2 травня 1915 року німецько-австрійські війська прорвали фронт між Горлицею і Тарнувим і захопили Західну Волинь. Тільки у червні-вересні 1916 року російські війська відкинули з території Волині окупантів.
У районі Берестечка в 1916 — 1917 рр. стояла 113-а піхотна дивізія російської армії, від солдатів якої населення дізналося про повалення царизму, а потім про Велику Жовтневу соціалістичну революцію. Представники дивізії на конференції в листопаді 1917 року обрали ревком, який звернувся до солдатів із закликом підтримувати владу Рад, продовжувати братання з німецько-австрійськими солдатами. В самому Берестечку була організована народна міліція, до складу якої входили ремісники й селяни.
- АннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: БЕРЕСТЕЧКО, місто, Горохівський р-н, Волинська область, Україна
Частина ІІІ
Найважливішим своїм обов’язком трудящі вважали подання допомоги Червоній Армії. Населення вносило до фонду оборони країни продовольство та власні заощадження. У лавах Червоної Армії під час Великої Вітчизняної війни служило 150 чоловік з Берестечка, 57 з них загинули на фронтах, 67 фронтовиків і партизанів удостоєні високих урядових нагород. Учасники Сталінградської битви — П. Т. Горопашин і М. Л. Лейко — нагороджені 7 орденами й медалями.
Першочерговими завданнями для Берестечка були налагодження роботи місцевої промисловості, забезпечення необхідних культурно-побутових умов. В перші ж місяці після визволення відновили роботу деякі підприємства по виробництву товарів широкого вжитку і продуктів харчування. Пізніше вони об’єдналися в райпромкомбінат (лісопильний, цегельний, вапняний заводи, швейний і шевський цехи, кузня, слюсарна, столярна і бондарна майстерні) і райхарчокомбінат (млини, пекарня райспоживспілки, олійниця, крупорушка).
Водночас розв’язувалося питання про електрифікацію міста. Завдяки самовідданій праці робітників і раціоналізаторів на відбудові водяного млина на р. Стирі було заощаджено 15 тис. крб. і в липні 1946 року він став до ладу. З пуском водяного млина місто одержало електроенергію.
Підприємства райпромкомбінату весь час розширювали асортимент продукції. Тут було налагоджено масовий випуск возів, саней, збруї, найпростішого реманенту, діжок, дерев’яних відер, столів, табуреток, двірних завісів, віконних ручок, светрів, жіночих хусток, рукавичок. Розгорнули роботу кравецька, шевська, шкіряна майстерні, а також почала працювати перукарня.
Відгукнувшись на заклик ленінградців про виконання 4-ї п’ятирічки за чотири роки, робітники Берестечківського райпромкомбінату під керівництвом територіальної партійної організації доклали багато зусиль для дострокового виконання виробничих планів. Багато робітників своєю самовідданою працею завоювали загальну повагу. Серед них виділялись такі працівники промкомбінату, як майстер в’язального цеху В. Веквацька, майстер швейного цеху В. Червінська, секретар комсомольської організації промкомбінату М. Миглей та інші.
Найважливішим своїм обов’язком трудящі вважали подання допомоги Червоній Армії. Населення вносило до фонду оборони країни продовольство та власні заощадження. У лавах Червоної Армії під час Великої Вітчизняної війни служило 150 чоловік з Берестечка, 57 з них загинули на фронтах, 67 фронтовиків і партизанів удостоєні високих урядових нагород. Учасники Сталінградської битви — П. Т. Горопашин і М. Л. Лейко — нагороджені 7 орденами й медалями.
Першочерговими завданнями для Берестечка були налагодження роботи місцевої промисловості, забезпечення необхідних культурно-побутових умов. В перші ж місяці після визволення відновили роботу деякі підприємства по виробництву товарів широкого вжитку і продуктів харчування. Пізніше вони об’єдналися в райпромкомбінат (лісопильний, цегельний, вапняний заводи, швейний і шевський цехи, кузня, слюсарна, столярна і бондарна майстерні) і райхарчокомбінат (млини, пекарня райспоживспілки, олійниця, крупорушка).
Водночас розв’язувалося питання про електрифікацію міста. Завдяки самовідданій праці робітників і раціоналізаторів на відбудові водяного млина на р. Стирі було заощаджено 15 тис. крб. і в липні 1946 року він став до ладу. З пуском водяного млина місто одержало електроенергію.
Підприємства райпромкомбінату весь час розширювали асортимент продукції. Тут було налагоджено масовий випуск возів, саней, збруї, найпростішого реманенту, діжок, дерев’яних відер, столів, табуреток, двірних завісів, віконних ручок, светрів, жіночих хусток, рукавичок. Розгорнули роботу кравецька, шевська, шкіряна майстерні, а також почала працювати перукарня.
Відгукнувшись на заклик ленінградців про виконання 4-ї п’ятирічки за чотири роки, робітники Берестечківського райпромкомбінату під керівництвом територіальної партійної організації доклали багато зусиль для дострокового виконання виробничих планів. Багато робітників своєю самовідданою працею завоювали загальну повагу. Серед них виділялись такі працівники промкомбінату, як майстер в’язального цеху В. Веквацька, майстер швейного цеху В. Червінська, секретар комсомольської організації промкомбінату М. Миглей та інші.
- АннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: БЕРЕСТЕЧКО, місто, Горохівський р-н, Волинська область, Україна
Джерело-О.Цинкаловський "Стара Волинь і Волинське Полісся" (від найдавніших часів до 1914 року)
БЕРЕСТЕЧКО, м-ко, Дубенський пов., над р. Стиром, 65 км. від Дубна. К кінці 19 ст. було там 1,026 дом., і 3,726 жит. Дві церкви, костьол, 2 доми молитви ізраїлітів, 2 доми-притулки, випалювальні вапна, бровар і ґуральня. Велика власність 3,910 дес. (в тому 1,640 лісу), належали до Марії Кноль. Можливо, що в давнині Б. було пригородом Перемиля, старого ранньосередньовічного волинського города. В 16 ст. було власністю Боговитинів-Крокітків. В 1545 р., як то бачимо з ілюстрації, власницею Б. була Богушова Боговитинова, яка була зобов'язана достарчати своїх людей і матеріялів при перемильській вежі, а також до утримання замкової городні. Як бачимо, побирали з Б. мито по одному грошеві з воза.
В 16 ст. Федора Богушова Боговитинова внесла Берестечко, як свій посаг до рівно ж старої волинської княжої родини Пронських, які заложили тут містечко. Згадується в люстрації городня пані Богушової, підскарбини з Берестечка. (Пам'ятники, т. 4 від 2 ст. 75, 104, 130). В 1562 р. волинський землянин С. Медведь й інші не допустили „бірчих" до збирання мита з товарів, які йшли з закордону. (Опись акт. книг, Київ. Центр. Архіву, № 2036, ст. 4, р. 3).
Взагалі, згадки про Б. в 16 ст. в документах дуже часті, особливо зв'язані із справами господарськими і кримінальними. В 1595 р. син князя Пронського, будучи в Римі, прийняв там римо-католицьку віру, але повернувшись додому, став кальвиністом. Помер у Берестечку у 1600 р., а його жінка вийшла замуж за графа Андрія Лє-щинського, але і Лєщинські також були кальвіністами, спроваджували сюди учених і заложили школу і бібліотеку.
Так було до р. 1606, коли помер А. Лещинський, а Б. стало найбільшим осередком соцінмянства на Волині. Був у Б. соцінмянський молитовний дім, т. зв. „Збір". Втрималися соцінм'яни до 1658 р., коли декретом люблінського трибуналу прогнано їх з Польщі. Берестецька вол. була дуже велика й багата, належали до неї села: Кутрова, Мерви, Острова, Пляшева Велика і Мала та інші. У 1651 році на полях Берестечка відбулася відома в нашій історії битва козаків, під проводом гетьмана Богдана Хмельницького з польським військом, під проводом польського короля Казимира. Зі сторони Богдана Хмельницького брало в ній участь 73,000 козаків і 20,000 татарів. Армія короля складалася з великих відділів кавалерії і наємної німецької піхоти (Література: М. Маркевич: „Історія Малоросії", т. І, вид. 1842 р., стор. 278, 290, і М. Костомарів, монографія „Богдан Хмельницький" та інші численні новіші видання, присвячені цьому історичному періоду і зокрема битві під Берестечком). З будинків, зв'язаних з історією цього містечка і Волині, звертає увагу великий і пишний замок і палац, оточений садом і парком і в поблизькому с Плашеві (3-4 км. на пів. схід) стара дерев'яна церква, в якій молився перед битвою Б. Хмельницький. Нову муровану церкву в стилі козацького барока побудовано на
місці битви. Там в полях битви позбирані у початках 20 ст. козацькі кости і поховані у підземеллях цієї церкви. Треба згадати, що як у старій дерев'яній церкві так і в новій над спільною братською могилою знаходяться цінні образи й ікони з 17 ст., також і сучасні побутові нової церкви — Іжакевича, Васнецова й інші.
У самому містечку Б. в початку 19 ст. були: водяний млин на р. Стирі, тартак, бровар, сукнярня, цегельня, ґуральня, смолярня й кілька вапняних печів. Берестечко має пригороди: Крисиливо, Старики, Піски. Ціла торгівля була в руках жидів, яких було тут кілька тисяч. Церква Троїцька, мурована в 1825 р. на місці старої дерев'яної, яка була в типовому волинському стилі 16-17 ст. Крім того у Б. була друга церква св. Яреми з 1854 р. Дворів в Б. 449, українців (православних) 3,610, римо-католиків 356. За переписом 1911 р. в Берестечку було: 4,965 жителів, волость, міщанська управа, пошта і телеграф, суд, 2-кля-сова школа, лікарня, аптека, понад ЗО крамниць, 2 лікарі, водяний млин, кооператива, часті ярмарки. Велика власність у 1911 р. — 2,758 дес. належала до Ан. Грабба. Залізнична станція для Берестечка на лінії Дубно-Радивилів — Рудня Почаївська.
БЕРЕСТЕЧКО, м-ко, Дубенський пов., над р. Стиром, 65 км. від Дубна. К кінці 19 ст. було там 1,026 дом., і 3,726 жит. Дві церкви, костьол, 2 доми молитви ізраїлітів, 2 доми-притулки, випалювальні вапна, бровар і ґуральня. Велика власність 3,910 дес. (в тому 1,640 лісу), належали до Марії Кноль. Можливо, що в давнині Б. було пригородом Перемиля, старого ранньосередньовічного волинського города. В 16 ст. було власністю Боговитинів-Крокітків. В 1545 р., як то бачимо з ілюстрації, власницею Б. була Богушова Боговитинова, яка була зобов'язана достарчати своїх людей і матеріялів при перемильській вежі, а також до утримання замкової городні. Як бачимо, побирали з Б. мито по одному грошеві з воза.
В 16 ст. Федора Богушова Боговитинова внесла Берестечко, як свій посаг до рівно ж старої волинської княжої родини Пронських, які заложили тут містечко. Згадується в люстрації городня пані Богушової, підскарбини з Берестечка. (Пам'ятники, т. 4 від 2 ст. 75, 104, 130). В 1562 р. волинський землянин С. Медведь й інші не допустили „бірчих" до збирання мита з товарів, які йшли з закордону. (Опись акт. книг, Київ. Центр. Архіву, № 2036, ст. 4, р. 3).
Взагалі, згадки про Б. в 16 ст. в документах дуже часті, особливо зв'язані із справами господарськими і кримінальними. В 1595 р. син князя Пронського, будучи в Римі, прийняв там римо-католицьку віру, але повернувшись додому, став кальвиністом. Помер у Берестечку у 1600 р., а його жінка вийшла замуж за графа Андрія Лє-щинського, але і Лєщинські також були кальвіністами, спроваджували сюди учених і заложили школу і бібліотеку.
Так було до р. 1606, коли помер А. Лещинський, а Б. стало найбільшим осередком соцінмянства на Волині. Був у Б. соцінмянський молитовний дім, т. зв. „Збір". Втрималися соцінм'яни до 1658 р., коли декретом люблінського трибуналу прогнано їх з Польщі. Берестецька вол. була дуже велика й багата, належали до неї села: Кутрова, Мерви, Острова, Пляшева Велика і Мала та інші. У 1651 році на полях Берестечка відбулася відома в нашій історії битва козаків, під проводом гетьмана Богдана Хмельницького з польським військом, під проводом польського короля Казимира. Зі сторони Богдана Хмельницького брало в ній участь 73,000 козаків і 20,000 татарів. Армія короля складалася з великих відділів кавалерії і наємної німецької піхоти (Література: М. Маркевич: „Історія Малоросії", т. І, вид. 1842 р., стор. 278, 290, і М. Костомарів, монографія „Богдан Хмельницький" та інші численні новіші видання, присвячені цьому історичному періоду і зокрема битві під Берестечком). З будинків, зв'язаних з історією цього містечка і Волині, звертає увагу великий і пишний замок і палац, оточений садом і парком і в поблизькому с Плашеві (3-4 км. на пів. схід) стара дерев'яна церква, в якій молився перед битвою Б. Хмельницький. Нову муровану церкву в стилі козацького барока побудовано на
місці битви. Там в полях битви позбирані у початках 20 ст. козацькі кости і поховані у підземеллях цієї церкви. Треба згадати, що як у старій дерев'яній церкві так і в новій над спільною братською могилою знаходяться цінні образи й ікони з 17 ст., також і сучасні побутові нової церкви — Іжакевича, Васнецова й інші.
У самому містечку Б. в початку 19 ст. були: водяний млин на р. Стирі, тартак, бровар, сукнярня, цегельня, ґуральня, смолярня й кілька вапняних печів. Берестечко має пригороди: Крисиливо, Старики, Піски. Ціла торгівля була в руках жидів, яких було тут кілька тисяч. Церква Троїцька, мурована в 1825 р. на місці старої дерев'яної, яка була в типовому волинському стилі 16-17 ст. Крім того у Б. була друга церква св. Яреми з 1854 р. Дворів в Б. 449, українців (православних) 3,610, римо-католиків 356. За переписом 1911 р. в Берестечку було: 4,965 жителів, волость, міщанська управа, пошта і телеграф, суд, 2-кля-сова школа, лікарня, аптека, понад ЗО крамниць, 2 лікарі, водяний млин, кооператива, часті ярмарки. Велика власність у 1911 р. — 2,758 дес. належала до Ан. Грабба. Залізнична станція для Берестечка на лінії Дубно-Радивилів — Рудня Почаївська.
- АннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: БЕРЕСТЕЧКО, місто, Горохівський р-н, Волинська область, Україна
Державний архів Волинської області
1. Волинське воєводство
2. Волинська єпархія
3. Церква Святого Великомученика Георгія, м. Берестечко ґміни Берестечко Горохівського повіту
4. сс. Антонівка, Піски
5. Народження: 1929-1938: ф. 35, оп.9, спр. 3729; 1937-1938: ф. 35, оп. 9, спр. 3747
6.Шлюб: 1930-1938: ф. 35, оп.9, спр. 3729; 1938: ф. 35, оп. 9, спр. 3747
8. Смерть: 1930-1938: ф. 35, оп.9, спр. 3729; 1938: ф. 35, оп. 9, спр. 3747
1. Волинське воєводство
2. Волинська єпархія
3. Церква Святої Трійці, м. Берестечко ґміни Берестечко Горохівськогоповіту
4. сс. Диковини, Кутрів, Мерва, Піски, Старики, кол. Зелена, ґміни Теслугів Дубенського повіту с. Митниця
5. Народження: 1929-1934: ф. 35, оп. 9, спр. 3059; 1935-1937: ф. 35, оп. 9, спр. 3309; 1938: ф. 35, оп. 9, спр. 3747
6. Шлюб: 1929-1934: ф. 35, оп. 9, спр. 3059; 1935-1937: ф. 35, оп. 9. спр. 3309; 1938: ф. 35, оп. 9, спр. 3747
8. Смерть: 1929-1934: ф. 35. оп. 9, спр. 3059; 1935-1937: ф. 35, оп. 9,спр. 3309; 1938: ф. 35, оп. 9, спр. 3747
1. Волинське воєводство
2. Волинська єпархія
3. Церква Святого Великомученика Георгія, м. Берестечко ґміни Берестечко Горохівського повіту
4. сс. Антонівка, Піски
5. Народження: 1929-1938: ф. 35, оп.9, спр. 3729; 1937-1938: ф. 35, оп. 9, спр. 3747
6.Шлюб: 1930-1938: ф. 35, оп.9, спр. 3729; 1938: ф. 35, оп. 9, спр. 3747
8. Смерть: 1930-1938: ф. 35, оп.9, спр. 3729; 1938: ф. 35, оп. 9, спр. 3747
1. Волинське воєводство
2. Волинська єпархія
3. Церква Святої Трійці, м. Берестечко ґміни Берестечко Горохівськогоповіту
4. сс. Диковини, Кутрів, Мерва, Піски, Старики, кол. Зелена, ґміни Теслугів Дубенського повіту с. Митниця
5. Народження: 1929-1934: ф. 35, оп. 9, спр. 3059; 1935-1937: ф. 35, оп. 9, спр. 3309; 1938: ф. 35, оп. 9, спр. 3747
6. Шлюб: 1929-1934: ф. 35, оп. 9, спр. 3059; 1935-1937: ф. 35, оп. 9. спр. 3309; 1938: ф. 35, оп. 9, спр. 3747
8. Смерть: 1929-1934: ф. 35. оп. 9, спр. 3059; 1935-1937: ф. 35, оп. 9,спр. 3309; 1938: ф. 35, оп. 9, спр. 3747
Хто зараз онлайн
Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 15 гостей