Білолі́сся (Акмангит), село, Татарбунарський р-н, Одеська обл, Україна

[АннА]

БІЛОЛІССЯ – ранньомезолітичне (див. Мезоліт) поселення (10–9 тис. до н.е.) на правому березі р. Сарата між сучасними селами Білолісся Татарбунарського р-ну і Михайлівка Саратського р-ну Одеської обл.
Відкрито А.Кремером. Палеографічна ситуація в межиріччі Дунаю та Дністра на час існування там поселення – степи з поодинокими деревами сосни, берези та вільхи.
Вздовж берега Сарати виявлено 4 легких житла з вогнищами. Речовий комплекс складається з крем'яних знарядь та решток фауни: кісток коня, тура та сайгака.
Серед знарядь – скребачки, різці, вістря, геометричні мікроліти (сегменти, трапеції, трикутники – вкладиші ножів, серпів; наконечники стріл), свердла, скобелі тощо. Певно, первісна община з 4-х сімей (по 4–6 осіб) полювала в долині р. Сарата протягом кількох місяців. Дослідники вважають, що поселення могло бути засноване кочовиками з балкано-дунайського регіону.

[АннА]

З історії міст і сіл УРСР виданої у 1968-1973 роках.
БІЛОЛІССЯ (до 1947 року — Акмангіт) — село, центр сільської Ради, розташоване за 9 км на північний схід від районного центру і за 12 км від залізничної станції Сарата (на лінії Одеса—Ізмаїл). Населення — 3335 чоловік.
У селі — колгосп ім. Кутузова, багатогалузеве господарство, яке має 9415 га землі. Виробничий напрям — вирощування зернових культур, виноградарство. В артілі є черепичний цех, пилорама, кузня та винзавод. На південній околиці села — кам’яні кар’єри, де добувають бутовий камінь.
Серед механізаторів відомі в області зачинателі руху швидкісників брати Криворученки.
В Білоліссі — середня школа, клуб, де працює університет культури. Функціонує лікарня на 25 ліжок. До послуг населення— павільйон побутового обслуговування.
Білолісся засноване в 1815 році на місці татарського поселення. Під час румуно-боярської окупації в селі діяло революційне підпілля. Восени 1918 року був створений ревком, який установив через своїх посланців зв’язок з Радянською Україною. У квітні 1923 року членів ревкому заарештували, але підпілля не припинило своєї діяльності. В селі відбувались заворушення, особливо сильні під час Татарбунарського повстання.
Навколо села збереглося багато курганів, деякі з рештками кам’яних споруд.