БАРМАКИ, с, Рівенський пов. (Див. Т. Стецький: „З бору і лясу"). Село збудоване на схилі височин, а на вершку стоїть дерев'яна церква і мурований дім властителя і корчма. При селі джерела і став. Тут видобувають багато крейди, котра у горішних верствах має багато кременя. Недалеко від села є десять курганів, з них один в центрі найбільший. Історичні відомості сягають 16 ст., коли село належало до великих маєтків кн. Острозьких, до ключа рівенського. По тому Беата Острозька віддала рівенський замок Б. Лаському. Село Бармаки ділили завжди долю маєтків рівенського ключа. За часів Станіслава Любомирського, властителя с Б. було приділене для утримання псарні, а пізніше частини перепродажами переходить з рук до рук. В згадках 1570 р. згадується Б. як власність воєводи Сєрадського Альбрехта Ласького, пізніше належало до волинських землян Федора і Яцька Омель-янських (Архів ст. 6, т. І, стор. 76 і 77). Церква з 1773 р. Івана Богослова на місці ще старшої. Селянських господарств в кінці 19 ст. було 27 і жителів 291. В 17 ст. було власністю Яна Замойського. В 1911 році велика власність належала до Зеленських — 230 дес.
Джерело-О.Цинкаловський "Стара Волинь і Волинське Полісся" (від найдавніших часів до 1914 року)
Бармаки, село, Рівненський р-н, Рівненська обл, Україна
- АннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8876
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3562 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: Бармаки, село, Рівненський р-н, Рівненська обл, Україна
З вікіпедії
Бармаки́ — село в Україні, в Рівненському районі Рівненської області. Населення становить 1012 осіб (станом на 01.01.2015 р.).
Історія села
Уперше Бармаки згадує акт 1569 року. Там у донесенні возного сказано, що «бармацкими боярами и крестьянами» Даского вчинено напад на Городищенські володіння. В іншому місці село іменується помилково «Баймаки». До того село належало Острозьким. Тоді княгиня Беата віддала село й рівненський замок Баському. А за часів Станіслава Любомирського Бармаки були виділені для утримання псарні, мисливської конюшні. Акт 1570 року згадує село кілька разів («до имения Бармаков», «с имения Бармак», «в Бармаки», «в Бармаках») як маєтність воєводи Сєрадського, а пізніше землян Федора і Яцька Омелянських. У донесенні луцького старости 1649 року сказано, що «подданые и громада села Бармак» вирубали міські гаї, ліси «на шесть тысячей возов». З XVII століття Бармаки були власністю Яна Замойського, а з 1911 року належали до Зеленських, за якими рахувалось 230 десятин землі. У Бармаківській церкві Івана Богослова (побудована в 1773 році на кошти поміщика Семена Закревського) зберігалися цінні стародруки, копії метричних книг з 1809 року. Під кінець ХІХ століття село мало 36 дворів, 245 жителів.[1]
Герб
Затверджений 12 лютого 2016р. рiшенням №82 сесії сільської ради VII скликання. Автори - Ю.П.Терлецький, Л.Г.Хома, І.М.Самков, В.П.Мельничук.
На зеленому полі золоті крила вітряка в косий хрест, супроводжувані в главі срібним уширеним хрестом, по сторонам - двома срібними квітками із золотими серединками, внизу - срібною рослиною. Щит вписаний в золотий декоративний картуш і увінчаний золотою сільською короною.
Вітряк символізує сільське господарство. Рослина символізує цілющі джерела, квіти - ландшафтний парк поблизу села.
Бармаки́ — село в Україні, в Рівненському районі Рівненської області. Населення становить 1012 осіб (станом на 01.01.2015 р.).
Історія села
Уперше Бармаки згадує акт 1569 року. Там у донесенні возного сказано, що «бармацкими боярами и крестьянами» Даского вчинено напад на Городищенські володіння. В іншому місці село іменується помилково «Баймаки». До того село належало Острозьким. Тоді княгиня Беата віддала село й рівненський замок Баському. А за часів Станіслава Любомирського Бармаки були виділені для утримання псарні, мисливської конюшні. Акт 1570 року згадує село кілька разів («до имения Бармаков», «с имения Бармак», «в Бармаки», «в Бармаках») як маєтність воєводи Сєрадського, а пізніше землян Федора і Яцька Омелянських. У донесенні луцького старости 1649 року сказано, що «подданые и громада села Бармак» вирубали міські гаї, ліси «на шесть тысячей возов». З XVII століття Бармаки були власністю Яна Замойського, а з 1911 року належали до Зеленських, за якими рахувалось 230 десятин землі. У Бармаківській церкві Івана Богослова (побудована в 1773 році на кошти поміщика Семена Закревського) зберігалися цінні стародруки, копії метричних книг з 1809 року. Під кінець ХІХ століття село мало 36 дворів, 245 жителів.[1]
Герб
Затверджений 12 лютого 2016р. рiшенням №82 сесії сільської ради VII скликання. Автори - Ю.П.Терлецький, Л.Г.Хома, І.М.Самков, В.П.Мельничук.
На зеленому полі золоті крила вітряка в косий хрест, супроводжувані в главі срібним уширеним хрестом, по сторонам - двома срібними квітками із золотими серединками, внизу - срібною рослиною. Щит вписаний в золотий декоративний картуш і увінчаний золотою сільською короною.
Вітряк символізує сільське господарство. Рослина символізує цілющі джерела, квіти - ландшафтний парк поблизу села.
- АннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8876
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3562 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: Бармаки, село, Рівненський р-н, Рівненська обл, Україна
З історії міст і сіл УРСР виданої у 1968-1973 роках.
ВЕЛИКИЙ ЖИТИН — село, центр сільської Ради, розташоване на річці Вужі, за 10 км від районного центру. Через село проходить автошлях. Дворів — 362, населення — 1247 чоловік. Сільраді підпорядковані села Бармаки та Малий Житин.
В 1648 році селяни Великого Житина й Бармаків покозачилися, розгромили панські маєтки в селах Городищі та Пустині, чинили порубки в панських лісах.
ВЕЛИКИЙ ЖИТИН — село, центр сільської Ради, розташоване на річці Вужі, за 10 км від районного центру. Через село проходить автошлях. Дворів — 362, населення — 1247 чоловік. Сільраді підпорядковані села Бармаки та Малий Житин.
В 1648 році селяни Великого Житина й Бармаків покозачилися, розгромили панські маєтки в селах Городищі та Пустині, чинили порубки в панських лісах.
- АннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8876
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3562 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: Бармаки, село, Рівненський р-н, Рівненська обл, Україна
«І видно за полем село Бармаки…»
Так писав Олександр Ірванець про те, що бачить кожен мешканець житлового масиву, розбудованого за останні десятиріччя на північно-східній околиці Рівного.
Джерело
Село Бармаки адміністративно відноситься до Великожитинської сільської ради, а фактично майже зрослося з обласним центром.
Жителі Бармаків давно протоптали доріжку навпростець через луг і поле до найближчої зупинки міського транспорту, аби швидше добратись у Рівне, де вони в більшості працюють, а діти – до школи.
Містяни все більше придивляються до мальовничих бармацьких пагорбів, щоб прикупити там клапоть землі і збудувати свою власну добротну оселю. Ось так і йдуть назустріч одне одному – село і місто.
Історичні відомості про Бармаки
Історичні відомості про Бармаки доволі скупі. Відомий волинський краєзнавець ХІХ ст. Тадеуш Стецький один із перших, хто дослідив історичне минуле невеличкого волинського села: «Село збудоване на схилі височин, а на вершку стоїть дерев’яна церква, мурований дім властителя і корчма. При селі джерела і став. Тут видобувають багато крейди, котра у горішніх верствах має багато кременю. Недалеко від села є десять курганів, один з них – у центрі –найбільший. Історичні відомості сягають XVI ст., коли село належало до великих маєтків князів Острозьких, до ключа рівненського.
По тому Беата Острозька віддала рівненський замок Б. Лаському. Село Бармаки завжди ділило долю маєтків рівненського ключа. За часів Станіслава Любомирського, властителя с. Бармаки, село було приділене для утримання псарні, а пізніше його частини перепродажами переходять з рук у руки.
В згадках 1570 р. Бармаки згадуються як власність воєводи Сєрадського Альбрехта Ласького, пізніше належало до волинських землян Федора і Яцька Омелянських. Церква Івана Богослова з 1773 р. стоїть на місці ще старшої. Селянських господарств в кінці XIX ст. було 27 і жителів 291. В XVII ст. було власністю Яна Замойського. В 1911 р. велика власність належала до Зеленських».
Так писав Олександр Ірванець про те, що бачить кожен мешканець житлового масиву, розбудованого за останні десятиріччя на північно-східній околиці Рівного.
Джерело
Село Бармаки адміністративно відноситься до Великожитинської сільської ради, а фактично майже зрослося з обласним центром.
Жителі Бармаків давно протоптали доріжку навпростець через луг і поле до найближчої зупинки міського транспорту, аби швидше добратись у Рівне, де вони в більшості працюють, а діти – до школи.
Містяни все більше придивляються до мальовничих бармацьких пагорбів, щоб прикупити там клапоть землі і збудувати свою власну добротну оселю. Ось так і йдуть назустріч одне одному – село і місто.
Історичні відомості про Бармаки
Історичні відомості про Бармаки доволі скупі. Відомий волинський краєзнавець ХІХ ст. Тадеуш Стецький один із перших, хто дослідив історичне минуле невеличкого волинського села: «Село збудоване на схилі височин, а на вершку стоїть дерев’яна церква, мурований дім властителя і корчма. При селі джерела і став. Тут видобувають багато крейди, котра у горішніх верствах має багато кременю. Недалеко від села є десять курганів, один з них – у центрі –найбільший. Історичні відомості сягають XVI ст., коли село належало до великих маєтків князів Острозьких, до ключа рівненського.
По тому Беата Острозька віддала рівненський замок Б. Лаському. Село Бармаки завжди ділило долю маєтків рівненського ключа. За часів Станіслава Любомирського, властителя с. Бармаки, село було приділене для утримання псарні, а пізніше його частини перепродажами переходять з рук у руки.
В згадках 1570 р. Бармаки згадуються як власність воєводи Сєрадського Альбрехта Ласького, пізніше належало до волинських землян Федора і Яцька Омелянських. Церква Івана Богослова з 1773 р. стоїть на місці ще старшої. Селянських господарств в кінці XIX ст. було 27 і жителів 291. В XVII ст. було власністю Яна Замойського. В 1911 р. велика власність належала до Зеленських».
Хто зараз онлайн
Зараз переглядають цей форум: Google Adsense [Bot] і 18 гостей