Велика Білозерка, село, Василівський район (Великобілозерський р-н), Запорізька обл, Україна

Відповісти

У цьому селі/Цим селом/Це село

Народився і живу
0
Немає голосів
Народився, але не живу
1
50%
Жили мої батьки
0
Немає голосів
Жили декілька поколіннь моїх пращурів
1
50%
Жило більше 7 поколіннь моїх пращурів
0
Немає голосів
Досліджую
0
Немає голосів
Цікавлюсь
0
Немає голосів
Є зв'язок моїх пращурів з цим селом
0
Немає голосів
Ваш варіант відповіді
0
Немає голосів
Ваш варіант відповіді
0
Немає голосів
 
Всього голосів: 2

Аватар користувача
АннА
Супермодератор
Повідомлень: 8878
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Стать: Жінка
Дякував (ла): 3563 рази
Подякували: 2154 рази

Велика Білозерка, село, Василівський район (Великобілозерський р-н), Запорізька обл, Україна

Повідомлення АннА »

ЦИМБАЛКА, Велика Цимбалка і Мала Цимбалка — кургани, розташов. за 4 км на захід від центру с. Велика Білозерка Запоріз. обл. Розкопані 1867—68 І.Забєліним. Велика Цимбалка — усипальня представника вищої скіф. знаті (див. Скіфи ), датована 350—330 до н. е. Насип (висота 15 м) розкопано частково, під ним виявлено пограбовану катакомбу (глибина 8,5 м) з 3-ма камерами та могилу 6-ти коней. Від шат похованих збереглися частини панцира, бойового пояса, золоті платівки із зображенням Медузи, грифона та зайця. Четверо коней мали бронз. вуздечні набори зі срібними наносниками, інші два — золоті. Нащічники обох коней завершуються стилізованим зображенням голів дельфінів. Налобні пластини відтворюють двох грифонів у геральдичній позі та змію-діву — праматір скіфів (остання з пластин є одним із найбільш відомих витворів греко-скіф. мист-ва).

Мала Цимбалка — курган бронзового віку. До його насипу (висота 5 м) впущені поховання знатного скіфа та кімерійця (чорногорівський тип), при якому були 5 бронзових, 5 кістяних наконечників стріл, бронз. вудила, золота рурочка та глиняний глек. Скіф лежав у колоді, у катакомбі (глибина 2,5 м), яку "охороняли" пес та оберіг із 30-ти щелеп якоїсь тварини, нанизаних на ремінь. Небіжчик мав золоту гривну, залізні меч та списи, 2 сагайдаки зі стрілами, 2 комплекти бронз. вузди, казан, дерев’яні бочку та великий кухоль з 3-ма золотими платівками із зображеннями лева та риб. Поховання датується 2-ю пол. 5 ст. до н. е.
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна
Аватар користувача
Ярина
Повідомлень: 211
З нами з: 09 листопада 2016, 15:40
Дякував (ла): 21 раз
Подякували: 93 рази

Re: Велика Білозерка, село, Великобілозерський р-н, Запорізька обл, Україна

Повідомлення Ярина »

phpBB [video]
Аватар користувача
surnameindex
Повідомлень: 780
З нами з: 18 липня 2016, 23:24
Дякував (ла): 194 рази
Подякували: 298 разів
Контактна інформація:

Re: Велика Білозерка, село, Великобілозерський р-н, Запорізька обл, Україна

Повідомлення surnameindex »

Велико-Белозерка, Велико-Белозерская волость, Мелитопольский уезд
http://www.surnameindex.info/info/tavri ... index.html

Петропавловская церковь
1878 - священник Илларион Андреевич Завадовский (см. Преображенская церковь)
1878-1880 - диакон Константин Иванович Домнич
1878-1880 - исп. долж. псаломщика Андрей Демьянович Похвалитов (1889 - диакон)
1880-1889 - священник Михаил Георгиевич Губенко (см. с. Гюневка)
1889 - псаломщик Михаил Завадовский

Покровская церковь
1878-1880 - священник Василий Синицын
1878-1880 - диакон Иван Александров
1878-1880 - дьячок Петр Иванович Савинский

Преображенская церковь
1859 - священник Илларион Андреевич Завадовский (см. Петропавловская церковь)
1859 - дьячок Гавриил Иванович Лохвицкий
1866-1878 - священник Василий Константинович Ровинский
1866-1874 - дьячок Иван Матвеевич Александров
1866-1867 - пономарь Григорий Иванович Дмитровский
1870-1892 - священник Леонтий Федоровский
1870-1892 - диакон Степан Васильевич Щербинин
1878-1893 - священник Иван Иванович Легков (1908 - протоиерей)
1878 - дьячок Флор Иванович Филиппов (1880 - исп. долж. псаломщика)
1890-1892 - диакон Петр Похвалитов
1890-1892 - исп. долж. псаломщика Алексей Биантовский

Успенская церковь
1858 - священник Алексей Сергеев
1858 - священник Иларион Заводовский
1858 - диакон Иван Давидович Балдинский
1858 - дьячок Гавриил Иванович Лофицкий
1858 - пономарь Иван Шаманский

Некоторые фамилии жителей с. Велико-Белозерка (Покровская церковь, 1872):
Безуглый
Бехтир
Бибик
Богослав
Бойко
Борисенко
Боховец
Быбика
Василенко
Гетман
Глотка
Горлач
Горобей
Гороховец
Гулуб
Даниленко
Данько
Довбня
Еременко
Жук
Журба
Забигайло
Закаблук
Ивженко
Ивщенко
Казачек
Калашник
Каможный
Касярум
Кириленко
Кирячек
Клименко
Коваленко
Кравченко
Кривохвост
Кропивный
Кудря
Кумпанец
Лебедь
Литвиненко
Лиходед
Логвиненко
Лой
Мазуркевич
Мамога
Мартиненко
Назаренко
Неделька
Никитенко
Носик
Омельченко
Онищенко
Орел
Ослам
Павелко
Патенко
Перевал
Пилипенко
Пинчук
Плихун
Постернак
Приймак
Савенко
Середа
Сиротенко
Ситник
Скиба
Сторчило
Теплуха
Терещенко
Третьяк
Турбач
Ус
Харенко
Хомич
Цюпа
Черненко
Чирка
Чуб
Шапошник
Шиян
Шкиндир
Шкурка


Некоторые фамилии жителей с. Велико-Белозерка (Преображенская церковь, 1878):
Авраменко
Бабич
Барановский
Березовский
Билименко
Бобошко
Бровка
Быстрый
Галенко
Галичь
Горлачь
Горобей
Гороховец
Гриценко
Давиденко
Деревянко
Джурка
Зоря
Зубань
Ивженко
Ивщенко
Ильин
Капустян
Карпенко
Кваша
Кимлачь
Кириленко
Киричков
Коваленко
Козачок
Концур
Крамарец
Кузьменко
Лагода
Литвинов
Лях
Максименко
Макуха
Маловичко
Марченко
Нагорный
Назаренко
Наливайко
Науменко
Овдиенко
Олефиренко
Остапенко
Павленко
Палий
Панасенко
Пахота
Покадько
Попович
Проскура
Пшик
Романенко
Савулий
Савченко
Седачев
Серик
Скорик
Скоробогатый
Стародубов
Стовбур
Супрун
Тараненко
Тищенко
Ткаченко
Топчий
Трусевич
Фенько
Фурса
Цвилий
Чирка
Чмарь
Шаповал
Шило
Шквира
Шкрум
Щербина


Некоторые фамилии жителей с. Велико-Белозерка (Успенская церковь, 1858):
Антонченко
Багрий
Базна
Балдинский (диакон)
Барановский
Батюта
Белик
Березовский
Бехтир
Бибиков
Бойко
Борисенко
Бровко
Буряк
Бутенко
Бутко
Ващенко
Ведьмидь
Вовк
Гарбуз
Гетьман
Глотка
Горобей
Гороховец
Давиденко
Данник
Данько
Дениско
Донец
Драгун
Дуденко
Дяченко
Еременко
Жук
Журба
Заводовский (священник)
Заец
Замковый
Земляный
Кваша
Кириленко
Киричко, Киричок
Клепач
Кобылка
Коваленко
Кодратенко
Коломиец
Корниенко
Корниец
Король
Костенко
Кривохвост
Кудря
Кузьменко
Лебедь
Левченко
Лиходид
Лофицкий (дьячок)
Максименко
Маловичко
Марченко
Машко
Мироненко
Мисюра
Музява
Нагирный
Назаренко
Нестеренко
Нетреба
Никитенко
Носик
Онушко
Осташко
Павелко
Пархоменко
Подгайный
Подорожный
Пономарь
Попович
Прокопец
Протасенко
Пугач
Рак
Редька
Романенко
Сергеев (священник)
Сиротенко
Ситник
Скиба
Скрипченко
Слободюк
Супрун
Терещенко
Териняк
Тоцкий
Ус
Устименко
Фесюн
Фурса
Харенко
Хоменко
Цвилий
Черненко
Чирка
Чмирь
Шаманский (пономарь)
Шинька
Шкиндир
Шматко
Штепа
Шупляк
Щербина
Яременко
Аватар користувача
АннА
Супермодератор
Повідомлень: 8878
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Стать: Жінка
Дякував (ла): 3563 рази
Подякували: 2154 рази

Re: Велика Білозерка, село, Великобілозерський р-н, Запорізька обл, Україна

Повідомлення АннА »

Зображення
Вели́ка Білозе́рка — село у Великобілозерському районі Запорізької області.
Єдине село в Україні, яке є районним центром та єдиним селом, в якому розташований суд[1]. До січня 2017 року також було центром Великобілозерської, Новопетрівської, Трудової і Червоної сільських рад, яким були підпорядковані 4 частини села (це чимось нагадувало райони у місті). Новопетрівській раді також були підпорядковані навколишні села Качкарівка і Новопетрівка.
Історичні відомості
Доісторичні часи
Територія, на якій розташоване сучасне село, була заселена з давніх часів, про що свідчать археологічні знахідки. Понад Білозерською балкою тягнуться кургани — частина з яких розкопана. Тут виявлені поховання доби бронзи (III — І тисячо- до н. є.). В курганах, відомих під назвами Цимбалка, Велика цимбалка, Мала цимбалка, Орел (курган), Чмирева могила виявлені багаті скіфські поховання з золотими прикрасами (V–III,)ж VIII–VII ст. ст. до н. е.). У Чмиревій могилі, в окремій камері, знайдено також поховання коней.
Середньовіччя
Курган скіфського часу — Чмирева могила, датують 345–325 роками до Р. Х..
Тривалий час у придніпровському степу через спустошливі набіги кочівників-татар постійних поселень не було, за винятком зрідка розкиданих зимівників запорізьких козаків.
Російська імперія
Після приєднання у 1783 р. Криму та північної Таврії до Росії в цій місцевості почали виникати поселення. Саме на цей час і припадає заснування Великої Білозерки переселеними сюди державними селянами з Полтавської та Чернігівської губерній, які побудували тут 30 землянок уздовж річки Білозерки. Поселення дістало назву за найменуванням річки.
На відміну від сусіднього однойменного села, розташованого вище за течією річки, полтавці та чернігівці почали називати своє село Нижньою або Великою Білозеркою. Згодом за ним остаточно закріпилася ця назва. У 1804 році сюди прибула нова група поселенців із Загрудної та інших слобід Зіньківського повіту Полтавської губернії. Село зростало й далі за рахунок нових груп переселенців. У 1845 році тут утворилася сільська община. На початку 70-х років XIX ст. у Великій Білозерці налічувалося 900 дворів, проживало 7513 чоловік.
Станом на 1886 рік в селі, центрі Велико-Білозерської волості Мелітопольського повіту Таврійської губернії, мешкало 10116 осіб, налічувалось 1439 дворів, існували 3 православні церкви, 2 школи, 14 лавок, 3 бондарні, 2 колесні, відбувалось 2 ярмарки на рік: 17 березня та 20 вересня, базар[2].
У 80-х роках XIX ст. Велика Білозерка була одним із трьох сіл у Мелітопольському повіті, які славилися садами та городами, що займали тут понад 1000 десятин землі.
Оскільки Велика Білозерка простягалася майже на 25 кілометрів, приписані до сільської общини землі було розподілено за парафіями. З того часу в селі існували самостійно Петропавлівська, Покровська та Преображенська общини. Хлібороби обробляли землю за правилами і звичаями, наслідуваними від дідів. Через низьку культуру землеробства врожаї були низькими. В селі розвивалися гончарний, теслярський, ковальський, бондарний, стельмаський та інші промисли. Добротні будинки в селі мали тільки багатії, трудове ж селянство тулилося в землянках та критих соломою або очеретом саманних хатах. Вкрай незадовільним було в селі медичне обслуговування — тільки на початку ХХ ст. у Великій Білозерці відкрили амбулаторію : один лікар, два фельдшери та акушерка обслуговували дільницю, до якої належало 8 населених пунктів з 22,6 тис. чоловік населення.
Українська революція
В 1917 році село входить до складу Української Народної Республіки.
Внаслідок поразки Перших визвольних змагань село надовго окуповане більшовицькими загарбниками.
Перша радянська окупація
1923 року Велика Білозерка, де проживало 18,3 тис. чоловік, стала районним центром. Це сприяло подальшому розвиткові села. 1925 року обсяг сільськогосподарського виробництва у Великій Білозерці перевищив довоєнний рівень. Колективні господарства з кожним роком міцніли, демонструючи переваги колективних форм господарювання над одноосібними. Весною 1923 року 23 колгоспи об'єднали все трудове селянство і у передвоєнні роки Другої Світової війни вони стали економічно міцними, прибутковими.
В 1932–1933 селяни Великої Білозерки, як і всієї Великої України, пережили сталінський геноцид.
Німецька окупація
19 вересня 1941 року село окупували німці. В ніч на 26 червня 1942 року у протитанковому рові на околиці села гітлерівці розстріляли 200 колгоспників, серед яких було багато жінок, дітей і літніх людей. За іншими даними, цього дня загинуло 280 людей.
В селі виникла підпільна прорадянська група під керівництвом молодої колгоспниці Г. Ф. Сторчило. Члени підпільної групи вели агітацію серед молоді, закликаючи юнаків і дівчат уникати відправки до Німеччини. Проте німцям вдалося вивезти з Великої Білозерки 190 чоловік, а планувалося 500.
Друга радянська окупація
29 жовтня 1943 року війська 4-го Українського фронту, зокрема, вояки 279-ї стрілецької дивізії Червоної Армії, вигнавши німців, звільнили село. Почалося відновлення радянського режиму. В боях за Велику Білозерку загинуло 3233 червоноармійців.
В складі Червоної Армії було понад дві тисячі мешканців Великої Білозерки. Загалом за роки Другої Світової війни загинув 591 житель села.
Після повторного встановлення радянської влади розпочалась робота з відновлення села. Було налагоджено роботу крамниць, шевських і кравецьких майстерень, пошти, зв'язку. Почалася відбудова райпромкомбінату. Невдовзі вже працювали ковальсько-слюсарний, шкіряний, теслярський, гончарний та інші цехи. Робітники МТС побудували тимчасові приміщення майстерень, відремонтували 3 трактори, 5 комбайнів, деякий інвентар.
З 1950 року у Великій Білозерці почалося поступове укрупнення колгоспів, внаслідок чого замість 23 дрібних господарств було утворено 6 великих багатогалузевих механізованих артілей: «Росія», ім. Фрунзе, «Білозерський», «40 років Жовтня», «Правда» та ім. Суворова. У 1954 році відбулося злиття 4 Рад — Трудової, Робітничо-селянської, Червоної та Шевченківської в одну сільраду — Великобілозерську.
Незалежна Україна
З 24 серпня 1991 року село належить до незалежної України.
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна
Аватар користувача
АннА
Супермодератор
Повідомлень: 8878
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Стать: Жінка
Дякував (ла): 3563 рази
Подякували: 2154 рази

Re: Велика Білозерка, село, Великобілозерський р-н, Запорізька обл, Україна

Повідомлення АннА »

З історії міст і сіл УРСР виданої у 1968-1973 роках.
Велика Білозерка, Кам’янсько-Дніпровський район, Запорізька область
Велика Білозерка — село, центр Червоної та Великобілозерської сільських Рад. Розташована за 38 км на південь від районного центру Кам’янки-Дніпровської і 56 км на захід від залізничної станції Пришиб. Населення — 11,7 тис. чоловік. Сільській Раді підпорядковані також населені пункти Качкарівка і Новопетрівка.

Територія, на якій розташоване сучасне село, була заселена з давніх часів, про що свідчать археологічні знахідки. Понад Білозерською балкою тягнуться кургани, частина яких розкопана. Тут виявлені поховання доби бронзи (III—І тисячоліття до н. е.)1. В курганах, відомих під назвами Цимбалка, Мала Цимбалка, Орел, Чмирова могила виявлені багаті скіфські поховання з золотими прикрасами (V—III, а також VIII—VII ст. ст. до н. е.). У Чмировій могилі, в окремій камері, знайдено також поховання коней.

Тривалий час у придніпровському степу через спустошливі набіги кочівників-татар постійних поселень не було, за винятком зрідка розкиданих зимівників запорізьких козаків. У 1736 році, під час походу на Крим російської армії під командуванням Мініха, на березі річки Білозерки споруджено кілька тимчасових мостів для переправи військ. Щоб захистити переправи від татар, збудували фортецю з ретраншементом і редутами. Гарнізон, що залишався тут, перебував на утриманні Запорізького кошу.

Після приєднання в 1783 році Криму та північної Таврії до Росії в цій місцевості почали виникати поселення. Саме на цей час і припадає заснування Великої Білозерки переселеними сюди державними селянами з Полтавської та Чернігівської губерній, які побудували тут 30 землянок уздовж річки Білозерки. Поселення дістало назву за найменуванням річки. На відміну від сусіднього однойменного села, розташованого вище за течією річки, полтавці та чернігівці почали називати своє село Нижньою або Великою Білозеркою. Згодом за ним остаточно закріпилась ця назва. У 1804 році сюди прибула нова група поселенців із Загрудної та інших слобід Зіньківського повіту Полтавської губернії. Село зростало й далі за рахунок нових груп переселенців. У 1845 році тут утворилася сільська община. На початку 70-х років XIX ст. у Великій Білозерці налічувалось 900 дворів, проживало 7513 чоловік.
Основним заняттям жителів села було вівчарство. Цьому сприяли безкраї степові простори. Великої рогатої худоби було мало. Хліборобство відігравало тут другорядну роль. Його розвиток значною мірою гальмувався нестачею тягла, що утруднювало розорювання цілини. До того ж внутрішній ринок був ще обмеженим, зернові вирощували головним чином для задоволення власних потреб. Тільки після реформи 1861 року основним напрямком господарства стало хліборобство. Внаслідок щорічного зростання посівних площ під зерновими культурами в селі все гостріше відчувалася нестача землі. У 1881 році сільська сходка запропонувала бажаючим переселитися на віддалені польові смуги: 252 родини того ж року заснували нові села Корніївку і Гаврилівку.

Оскільки Велика Білозерна простягалася майже на 25 км, приписану до сільської общини землю було розподілено за парафіями. З того часу в селі існували самостійні Петропавлівська, Покровська та Преображенська общини. На ревізьку душу припадало по 8 десятин, а не ревізьку (тобто на тих чоловіків, хто народився після ревізького перепису 1858 року) — по 3,1 десятини.

З розвитком капіталізму дедалі посилювалося класове розшарування селянства. Агротехніка землеробства була примітивною, врожаї низькими. У кращі роки з десятини пересічно збирали по 10 чвертей пшениці, а в інші — лише 1—З чверті. Бідняцькі господарства, які не мали тягла і сільськогосподарського реманенту, розорялися. У 1884 році в селі налічувалося 1510 дворів, проживало 9497 чоловік. З усієї кількості господарств 105 зовсім не мали посівів, 113 — сіяли менше 5 десятин, 302 — засівали до 10 десятин, а 722 — до 25 десятин. В селі виділилася заможна верхівка. По 25—50 десятин землі засівали 234 родини, а 34 мали більш як по 50 десятин і застосовували найману працю.

Про глибоке класове розшарування селян свідчив також нерівномірний розподіл тягла та реманенту. 399 бідняцьких господарств зовсім не мали засобів обробітку землі, а 138 — робочої худоби. Вони змушені були наймати тягло та інвентар або об’єднуватися у супряги. 455 середняцьких господарств були маломіцними і теж об’єднувалися для обробітку своїх наділів. Водночас на кожне з 268 куркульських господарств припадало по 7 коней та волів; сільським багатіям належали всі 72 жниварки, які були в селі, та інший сільськогосподарський реманент.

У 80-х роках XIX ст. Велика Білозерка була одним з трьох сіл у Мелітопольському повіті, які славились садами та городами, що займали тут понад тисячу десятин землі.

Селяни Великої Білозерки сплачували велику кількість податків. У 1884 році, наприклад, сума викупних платежів, державних земельних та інших податків становила 42,4 тис. крб. На ревізьку душу припадало 8,8 крб., а з кожної десятини землі — 1,2 крб. На бідноту податки лягали важким тягарем.

Масове зубожіння бідняцьких верств населення, посилення експлуатації були причиною селянських заворушень у роки першої російської революції. Формуванню класової свідомості трудового селянства сприяла більшовицька пропаганда. На початку 1905 року у Великій Білозерці вперше з’явилися більшовицькі прокламації, що закликали селян силою захоплювати поміщицьку землю, готуватися до збройного повстання проти царизму. 23 жовтня 1905 року до села повернувся І. Михало, який до цього працював на чавуноливарному заводі Лібермана в Мелітополі. Там він вступив у члени РСДРП. За дорученням Мелітопольської організації РСДРП І. Михало розповсюджував у селі листівки, роз’яснював селянам, якими шляхами потрібно боротися проти самодержавства. 9 грудня 1905 року бідняки Великої Білозерки та сусідніх сіл Іванівки і Кам’янки розгромили економію поміщиці Ковалевської, а 14 грудня 1905 року разом з селянами Новопетрівки — маєток поміщика Шредера. Повсталі поділили хліб і худобу, спалили поміщицькі садиби.

Царизм жорстоко придушив селянські виступи. Активних учасників розгрому панських економій заарештували й вислали до Сибіру. Жителя Великої Білозерки О. А. Мироненка засудили на довічну каторгу, тільки після Лютневої революції 1917 року він повернувся до рідного села. Селянські виступи тривали й далі. У березні 1907 року селяни відмовилися дати царським стражникам підводи, за що були піддані екзекуції.

У 1906 році у селі власті почали активно впроваджувати столипівську аграрну реформу. Наслідком її здійснення було ще більше зубожіння бідняків. Тільки 296 господарств закріпили наділи у приватну власність, 838 — мали менше 10 десятин. Хлібороби обробляли землю за правилами і звичаями, наслідуваними від дідів. Через низьку культуру землеробства врожаї були низькими.

В селі існували гончарний, теслярський, ковальський, бондарний, стельмаський та інші промисли.

З початком світової імперіалістичної війни значну кількість чоловіків мобілізували до армії. Понад 200 жителів Великої Білозерки загинуло на фронті, чимало повернулося каліками.

Непривабливий вигляд мала Велика Білозерка. Тільки багатії мали добротні будинки, трудове ж селянство тулилося в землянках та критих соломою або очеретом саманних хатах, безладно розкиданих обабіч брудних вулиць.

Вкрай незадовільним було медичне обслуговування. Тільки на початку XX ст. у Великій Білозерці відкрили амбулаторію. Один лікар, два фельдшери та акушерка обслуговували дільницю, до якої належало 8 населених пунктів з 22,6 тис. чоловік населення.

Не краще було і з народною освітою. Лише через 60 років після заснування села тут з’явилося парафіяльне училище, а перша земська однокласна школа на 80 дітей була відкрита 1865 року. Через чотири роки відкрито ще одну таку школу. У 1883 році у Великій Білозерці діяли три початкові школи, в яких навчалося 260 учнів, в т. ч. 20 дівчаток. Школи перебували в жалюгідному стані. Взимку класні кімнати не опалювалися, за кожною партою замість 5 сиділо по 8 учнів. Рівень грамотності населення був низьким. У 1884 році з 9,5 тис. жителів села вміли читати й писати 908 чоловіків і 385 жінок. У 1912 році в селі діяло 7 земських народних училищ, в яких навчалось 537 дітей. Завершили ж учбовий рік всього 50 учнів.

Не змінилося становище трудящого селянства і після Лютневої буржуазно-демократичної революції. У період між лютим і листопадом 1917 року більшовики Мелітополя та Олександрівська провадили активну агітаційну роботу серед селян. Влітку 1917 року у Великій Білозерці виникла група співчуваючих більшовикам, до якої входили батраки, селянська біднота і солдати, що повернулися з фронту.

Після перемоги Великої Жовтневої соціалістичної революції селяни-бідняки О. А. Мироненко, Д. В. Шкурко, М. К. Булах, А. В. Ялівець, К. С. Ємець та інші при підтримці бідняків і наймитів на початку грудня 1917 року створили ревком, який почав запроваджувати в життя декрети Радянської влади, зокрема Декрет про землю. 21—23 січня 1918 року в роботі повітового з’їзду Рад, який проходив у Мелітополі, взяли участь представники і Великої Білозерки. По земельному питанню було ухвалено рішення керуватися інструкцією, затвердженою В. І. Леніним. Ревком, очолений Д. М. Сахном, провів облік поміщицьких і нетрудових куркульських земель та майна, і приступив до розподілу їх серед найбіднішого селянства. Багато уваги приділялося заготівлі хліба для Червоної Армії та промислових міст.

У квітні 1918 року село захопили австро-німецькі війська. Окупанти переслідували борців за перемогу Радянської влади, грабували населення, вивозили продовольство на станцію Пришиб і в порт Кам’янку-на-Дніпрі для відправки до Німеччини. В умовах підпілля Великобілозерський ревком створив для боротьби з німецькими окупантами і гетьманцями партизанський загін. В числі організаторів загону були голова ревкому д. м. Сахно, член ревкому А. П. Ситий та інші. Партизани підтримували зв’язок з загонами сусідніх сіл, часто нападали на окупантів, відбивали у них валки з награбованим майном. Як тільки окупанти залишили село, партизани одразу ж зайняли його. Волревком організував поповнення загону новими бійцями. На той час Великобілозерський партизанський загін об’єднався з загоном села Верхній Рогачик. Командиром об’єднаного загону став І. С. Мойсеєнко (пізніше генерал Радянської Армії). Штаб загону розташувався у Великій Білозерці. У січні—лютому 1919 року загін разом з партизанами Михайлівни, Балок та інших сіл успішно обороняв Михайлівну від денікінських військ генерала Тілло. З підходом сюди в березні того ж року групи радянських військ під командуванням П. Ю. Дибенка ворог був розгромлений, його рештки відкинуто до Криму. З білозерських партизанів та нових добровольців сформувалось ядро 1-го Українського полку 2-ї бригади щойно створеної 1-ї Задніпровської радянської дивізії, яка уславила себе в боях з денікінцями.

В березні того ж року оформилась Великобілозерська партійна організація, склад якої 24 березня 1919 року затверджено на засіданні Мелітопольського повітового комітету партії.

Волревком і партосередок розгорнули роботу по збору продовольства для голодуючих промислових міст півночі країни, знову приступили до вирішення земельного питання, але закінчити цієї роботи не змогли, бо в червні 1919 року село захопили денікінці.

У січні 1920 року, відразу ж після визволення села від білогвардійців, відновилась діяльність волревкому, а потім і партійного осередку, який об’єднував 11 комуністів. До його складу входили Д. В. Шкурко, А. В. Ялівець, І. Е. Лісничий та інші. Ревком та партійний осередок організували комітет бідноти на чолі з С. А. Хорольським. А невдовзі — у лютому 1920 року в селі була створена і комсомольська організація. До її складу ввійшло 17 юнаків і дівчат. Комсомольський осередок очолив С. Г. Максименко. Волревком, комсомольці, комбід організували допомогу продовольством Червоній Армії, сім’ям червоноармійців, а також провели добровільний збір хліба для голодуючих північних районів країни.

Улітку 1920 року село захопили війська Врангеля. Ревком та комуністи, що перебували в підпіллі, активно допомагали загонам Червоної Армії у боротьбі з контрреволюцією. Восени того ж року частини 2-ї Кінної армії, зокрема 2-ї та 16-ї кавалерійських дивізій, кілька разів займали Велику Білозерку. 27 жовтня 1920 року червоні кіннотники остаточно визволили село від білогвардійців.

У роки громадянської війни трудящі Великої Білозерки внесли вагомий вклад у розгром сил контрреволюції. За героїзм у боротьбі проти ворогів молодої Радянської республіки бійця 520-го полку 58-ї дивізії, жителя Великої Білозерки А. Л. Сидорця у 1919 році нагороджено орденом Червоного прапора. Мужньо бився з контрреволюцією також М. А. Ткаченко. У 1928 році, в день 10-х роковин Червоної Армії, його нагороджено іменним годинником з написом «Стійкому захисникові пролетарської революції — від РВР СРСР». У боротьбі з ворогами Радянської влади відзначилися також великобілозерці воїни Червоної Армії Д. М. Сахно, І. П. Тарасенко та інші. Напередодні 50-х роковин Великого Жовтня велика група жителів села за участь у боротьбі за владу Рад була відзначена урядовими нагородами. Орденом Червоної Зірки нагороджені П. М. Дичко, С. Л. Коваль, П. К. Передерій, А. В. Савушкін, А. Ю. Сечін. Двадцять чоловік одержали медалі.

Після закінчення громадянської війни у Великій Білозерці завершили запровадження в життя ленінського Декрету про землю. За рахунок конфіскованих поміщицьких та вилучення нетрудових земель у куркулів, безземельні та малоземельні селяни одержали наділи в розмірі 2 десятин на їдця. В кінці листопада 1920 року тут створено волосний комітет незаможних селян, який працював у тісному контакті з партосередком, волосною та чотирма сільськими Радами села, обраними наприкінці січня 1921 року.

З великими труднощами зіткнулись партосередок, Ради та КНС у першу мирну весну: занепаду і руйнації зазнали майже всі селянські господарства, не було посів-матеріалу, тягла, реманенту. При волвиконкомі було створено посівний комітет, а при сільрадах — посівні трійки, які мали насінний фонд, видавали селянам позички, організували супрягу тощо. Внаслідок зусиль партійного і радянського активу того року селяни засіяли всю посівну площу. Червоноармійським сім’ям та бідноті ділянки засівали під час недільників. Велась боротьба з куркулями, які саботували виконання продрозверстки, гноїли хліб у ямах.

Комуністи з допомогою активу провели велику роботу по перебудові села на новий лад. Протягом 1921 та 1922 рр. тут створено 11 колективних господарств: комуни «Вільна праця», «Шлях до соціалізму», колгоспи «Червона поляна», «Зоря нового життя», «Єдиний труд», «Рівність» та інші. Організаторами їх були Й. Ф. та Є. І. Пархоменки, І. І. Гонтар й інші. Радянський уряд всіляко сприяв зміцненню молодих колгоспів. Так, комуна «Вільна праця», що об’єдналася з артіллю «Рівність», одержала кредит у розмірі 500 крб., інвентар тощо.

У 1923 році Велика Білозерна, де проживало 18,3 тис. чоловік, стала районним центром. Це сприяло подальшому розвиткові села. У 1925 році обсяг сільськогосподарського виробництва у Великій Білозерці перевищив довоєнний рівень. Але перші артілі були ще економічно слабкі, в селі переважали дрібні одноосібні господарства. Розгортали свою роботу споживче та 2 кредитні товариства. В цей час тут працювали 10 парових млинів, 91 вітряк, 3 олійниці, 3 крупорушки, 10 кузень, переважно приватних. Партійний осередок, сільські Ради, КНС надавали велику допомогу бідняцьким господарствам, боролися проти засилля куркулів. До активного громадського життя залучалися жінки.

В ці роки зроблено важливі кроки і в галузі охорони здоров’я, народної освіти і культурного будівництва. Відкрито амбулаторію і лікарню на 8 ліжок, де працювали лікар, 5 фельдшерів і 2 санітарки, а також 10 шкіл і хату-читальню, організовано гуртки по ліквідації неписьменності серед дорослих.

Колективні господарства Великої Білозерки з кожним роком міцніли, демонструючи переваги колективних форм господарювання над одноосібними. Велике враження справила поява в селі перших двох тракторів, одержаних у 1926 році артіллю «Зоря нового життя» та комуною «Шлях до соціалізму». Першими механізаторами стали В. П. Маловічко та Є. І. Пархоменко.

Протягом 1927—1928 рр. в селі виникло кілька ТСОЗів, але масова колективізація одноосібних господарств розпочалася в 1929 році. Весною 1931 року 23 колгоспи об’єднали все трудове селянство. Організаторами артілей стали комуністи та сільські активісти. Велику роль у створенні і зміцненні колгоспів відіграли посланці робітничого класу — двадцятий’ятитисячники шахтарі Донбасу О. Г. Авдеев, К. Є. Овчаренко, Г. К. Дмитраков, та багато інших. Вони очолили колгоспи та найважливіші ділянки артільного виробництва, сільські культурно-освітні заклади тощо. Того року в селі розгорнула роботу МТС. У 1934 році, крім тракторів, сівалок, жниварок і молотарок, МТС вже мала 42 комбайни.

Куркулі чинили відчайдушний опір колгоспному будівництву, ухилялися від хлібозаготівель, гноїли хліб у ямах. Сільські активісти виявили близько 35 ям з зерном. За рішенням загальних колгоспних зборів куркулів вислали за межі республіки.

Партійна організація багато уваги приділяла підготовці кадрів, поширенню досвіду передовиків, політичній освіті комуністів і безпартійних. Ширилося соціалістичне змагання за високі виробничі показники, з’явилися перші ударники.

Сумлінна праця колгоспників та механізація основних трудомістких процесів виробництва дали змогу підняти врожайність зернових з 8 до 12 цнт з га. Зростало громадське тваринництво. У 1939 році учасниками Всесоюзної сільськогосподарської виставки стали свинар артілі ім. Ворошилова Ф. В. Гусєв, який 1938 року одержав по 18,7 поросят від кожної свиноматки, та доярка колгоспу «Шлях незаможника» Г. І. Жмурко, що надоїла від кожної закріпленої за нею корови по 2840 літрів молока. У 1940 році учасниками ВСГВ були колгоспи «Змичка», «Веселий степ», «Запорожець», «Зоря нового життя», «Радянське село», «Побережжя», «Червона громада», а також ланкова М. Я. Старик, комбайнер Великобілозерської МТС Г. П. Лагода та інші.

У передвоєнні роки колгоспи Великої Білозерки стали економічно міцними, прибутковими господарствами. Колгосп «Змичка», за яким було закріплено понад 800 га землі, у 1940 році мав 296 голів робочої великої рогатої худоби та молодняка, 280 свиней. Тут збудовано корівник, свинарник, вівчарник. Значних успіхів було досягнуто і в галузі рільництва: 90 проц. землі оброблялося тракторами. Розвиток колгоспної економіки обумовлював неухильне піднесення добробуту і культури трудящих. Члени артілей одержували пересічно по 2 кг хліба на трудодень і по 4 крб. 30 коп. грішми. Сотні трудівників спорудили добротні житлові будинки.

Поліпшилося медичне обслуговування населення. В селі працювали лікарня на 50 ліжок, амбулаторія, аптека, чотири фельдшерські пункти. Велика увага приділялася профілактиці захворювань. Діяли дитячі ясла, піонерські табори.

Великі зміни сталися в культурному житті. До 1936 року було ліквідовано неписьменність. У 1940 році в селі діяло 13 шкіл, де працювало понад 100 вчителів. Багато вихованців середньої школи стали студентами вузів, інші залишилися працювати в колгоспах. У побут селян широко ввійшли книги, газети, кіно, радіо. Працювало 5 бібліотек, колгоспники передплачували понад 1,5 тис. примірників газет і журналів. З 1932 року в селі почала виходити районна газета «Червоний степ».

У кожному колгоспі працював клуб, де щотижня демонструвались художні кінофільми, діяли самодіяльні гуртки, кімнати ігор і відпочинку. Напередодні Великої Вітчизняної війни в селі завершено будівництво двоповерхового районного будинку культури з залом на 400 місць.

Як тільки в селі стало відомо про напад фашистської Німеччини на Радянську країну, понад 1,5 тис. чоловіків призовного віку стали до лав Червоної Армії. На виробничих ділянках їх замінили жінки й підлітки. Незважаючи на нестачу робочих рук, збирання колоскових закінчили вчасно. Колгоспи виконали річний план хлібозаготівель, здали для потреб армії багато худоби і верхових коней. З наближенням фронту, під керівництвом колгоспних парторганізацій створювалися загони народного ополчення. Тільки з артілей «Робітник України» та «Шлях до соціалізму» до них вступило 89 колгоспників. З села були евакуйовані машини, обладнання МТС, колгоспна худоба, багато людей.

19 вересня 1941 року село окупували фашисти. Вони почали грабувати населення, господарства колгоспів, знищувати радянських людей. 29 жовтня загін есесівців розстріляв велику групу патріотів, у т. ч. комуніста Г. І. Мисюру. В ніч на 26 червня 1942 року у протитанковому рові на околиці села фашисти розстріляли 200 колгоспників, серед яких було багато жінок, дітей і літніх людей. Замість колгоспів загарбники створили т. зв. общинні господарства, що мали постачати продовольство для Німеччини. Непосильним тягарем на плечі селян лягли численні побори. Як правило, окупанти повністю забирали хліб.

З перших днів окупації жителі Великої Білозерки всіляко саботували заходи військової адміністрації: псували майно, не виходили на роботу. В селі виникла підпільна група під керівництвом молодої колгоспниці Г. Ф. Сторчило. В день 25-х роковин Червоної Армії та свята 8 березня члени групи написали і розклеїли в центрі села плакати з написами «Хай живе непереможна Червона Армія!», «Геть Гітлера — людожера!» та інші. Члени підпільної групи вели агітацію серед молоді, закликаючи юнаків і дівчат уникати відправки до Німеччини. І це дало наслідки. Окупантам вдалося вивезти з Великої Білозерки лише 190 чоловік, хоч намічалося 500.

Відступаючи під ударами Червоної Армії, гітлерівці чинили нові злочини. Вони розстріляли колгоспників П. М. Коломійця і всю його сім’ю, О. І. Назаренка, І. Д. Короля, І. Д. Ткаченка та інших2. Окупанти знищили МТС, цегельню, друкарню, вітряки, тваринницькі ферми, понад 500 житлових будинків, а також школи, районний будинок культури, лікарню, бібліотеку, клуби й інше. Загальні збитки, заподіяні лише колгоспам села становили 147,7 млн. карбованців.

29 жовтня 1943 року війська 4-го Українського фронту, зокрема, воїни 279-ї стрілецької дивізії визволили село від німецько-фашистських загарбників. В запеклих боях за Велику Білозерну загинуло 3233 радянських воїнів. Жителі села свято шанують їх пам’ять, на могилах героїв встановлені пам’ятники.

У лавах Червоної Армії мужньо билося з ворогом понад дві тисячі односельчан. Безсмертний подвиг здійснив С. А. Савушкін, командир стрілецької роти. У критичний момент одного з наступальних боїв він підняв роту в атаку, і це забезпечило радянським частинам успіх всієї операції. За сміливість і відвагу йому присвоєно звання Героя Радянського Союзу. У боях з фашистськими загарбниками на фронтах Великої Вітчизняної війни загинув 591 житель села.

Відразу ж після визволення Великої Білозерки відновили діяльність райком партії та райвиконком, сільські Ради, первинні партійні організації. Було налагоджено роботу крамниць, шевських і кравецьких майстерень, пошти, зв’язку. Почалася відбудова рай-промкомбінату. Невдовзі вже працювали ковальсько-слюсарний, шкіряний, теслярський, гончарний та інші цехи. Робітники МТС побудували тимчасові приміщення майстерень, відремонтували 3 трактори, 5 комбайнів, деякий інвентар.

Важко було піднімати артільне господарство: в селі залишилося всього 290 голів великої рогатої худоби, в т. ч. 33 пари волів, 7 корів, 137 робочих коней. Держава виділила для МТС 83 трактори, для колгоспів — 298 коней, 600 корів, 1000 овець, 2800 цнт посівного матеріалу, майже на 3 млн. крб. різних промислових товарів і 140 тис. крб. довготермінового кредиту. З РРФСР прибули трактори, з Середньої Азії та Омської області — худоба, з Сибіру — ліс. В свою чергу трудівники села всіляко підтримували Червону Армію продовольством. До фонду постачання армії колгоспи здавали зерно, овочі, м’ясо. З урожаю 1943 року державі було здано 420 тис. пудів хліба. У 1944 році план сівби ярих культур колгоспи виконали на 124,1 проц. У лютому того ж року жителі села зібрали 675 тис. крб. на будівництво ескадрильї «Великобілозерський колгоспник». Артілі взяли також шефство над донецькою шахтою № 9. Вони відправляли гірникам зерно, м’ясо, яйця. Молодь села брала активну участь у відбудові промислових підприємств Запоріжжя. З грудня 1944 року по березень 1945 року 550 колгоспників працювали на відбудові Дніпрогесу, за відмінну працю їм вручили Червоний прапор і третю премію. Із зароблених на відбудовних роботах грошей великобілозерці внесли 200 тис. крб. на будівництво ескадрильї «Відбудовник Дніпрогесу».

Після переможного закінчення Великої Вітчизняної війни до села повернулися демобілізовані воїни. Кількісно зросли партійні організації колгоспів, посилився їх вплив на маси. Широко розгорнулося змагання за дострокову відбудову колгоспів, виконання та перевиконання виробничих завдань. У 1945 році найкращих виробничих показників добилися артілі «Запорожець», «Змичка», «Нове життя», «За урожай», ім. Седова, «Борець». Середній урожай кукурудзи тут становив 19,2 цнт. Сотні колгоспників показували зразки героїчної праці. На збиранні першого післявоєнного врожаю особливо відзначилися колгоспниця У. І. Цвілій, яка виконувала норми більш як на 300 проц. У 1946 році ланкова артілі «За урожай» М. Ф. Бойко виростила по 14 цнт проса з гектара. Високопродуктивно працювали механізатори рільничих бригад, які очолювали В. А. Кривко, І. Олійник, В. В. Бехтер. Відзначилися передові трактористи К. О. Тронь, Я. Г. Кривко, О. О. Шкрум, які перевиконували норми і економили пальне. На 140—250 проц. виконували завдання на ремонті техніки робітники МТС А. С. Науменко, П. П. Паневін, М. Я. Цвілій.

У 1947 році великобілозерські колгоспи засіяли на 1200 га більше, ніж 1940 року. Наступного року державі було здано на 1 млн. 80 тис. пудів зерна більше, ніж у попередньому. Велику групу передовиків колгоспного виробництва відзначено орденами та медалями СРСР. Орден Трудового Червоного Прапора одержали ланкові колгоспу «Побережжя» П. П. Калюжна і Є. X. Кириленко.

З 1950 року у Великій Білозерці почалося поступове укрупнення колгоспів, внаслідок чого замість 23 дрібних господарств було утворено 6 великих багатогалузевих механізованих артілей: «Росія», ім. Фрунзе, «Білозерський», «40 років Жовтня», «Правда» та ім. Суворова. Це дало змогу збільшити виробництво сільськогосподарської продукції. У боротьбі за дальше піднесення господарства багато колгоспників активно включилось у соціалістичне змагання. За трудові успіхи в 1951 та 1953 рр. відзначено дипломами обласної сільськогосподарської виставки ланкову М. І. Руденко, комбайнера І. Ф. Собура, бригадирів Т. Д. Данька, М. Г. Нагорного, М. П. Жука, М. І. Маловічка та інших.

Важливою віхою в боротьбі за дальше піднесення колгоспного виробництва став вересневий (1953 року) Пленум ЦК КПРС. У 1955 році великобілозерські артілі виростили по 19,2 цнт зернових з га, по 12,6 цнт кукурудзи і по 10,6 цнт соняшнику. За друге повоєнне п’ятиріччя в півтора-два рази збільшилося поголів’я колгоспної худоби. У 1958 році загальний прибуток і неподільний фонд артілей порівняно з 1955 роком зросли більше ніж у 2 рази.

Виробничим успіхам артілей сприяло зміцнення колгоспних партійних організацій, які поліпшили добір і виховання кадрів, посилили політико-виховну роботу серед трудівників села. Активізували свою діяльність сільські Ради та їх постійні комісії. У 1954 році відбулося злиття 4 Рад — Трудової, Робітничо-селянської, Червоної та Шевченківської в одну сільраду — Великобілозерську.

Рішення березневого (1965 р.) Пленуму ЦК КПРС і XXIII з’їзду партії дали білозерським артілям науково обгрунтовану програму для нового піднесення всіх галузей сільськогосподарського виробництва. В структурі посівних площ зернових культур головне місце зайняла озима пшениця, значні площі виділено для забезпечення сталої кормової бази тваринництва. Більше уваги приділено зміцненню технічної бази колгоспів. Це дало змогу провадити польові роботи в стислі строки, значно підвищити культуру землеробства.

У роки поточної п’ятирічки широке впровадження наукової організації праці та здійснення заходів по моральному і матеріальному стимулюванню хліборобів дало можливість значно підвищити продуктивність сільського господарства. Середня урожайність зернових закріпилась на рівні 21 цнт з га. Щороку висівається на значних площах соняшник, який дає великі прибутки. Найкращих урожаїв зернових у 1969 році добилися хлібороби колгоспів «Росія» та «Правда».

Досягненню успіхів у галузі тваринництва сприяло зміцнення кадрів тваринників комуністами і комсомольцями, створення сталої кормової бази. 1968 року у великобілозерських колгоспах виробництво молока на кожні 100 га угідь дорівнювало 203 цнт, м’яса — 42,5 цнт, а на 100 га зернових — по 15,6 тис. шт. яєць.

Велику допомогу колгоспам Великої Білозерки подав робітничий клас. Шефи колгоспу «40 років Жовтня» — колективи заводу «Комунар» та управління № 443 тресту «Запоріжелектромонтаж» — електрифікували кілька ферм і польових станів, побудували 2 зерносховища, проклали двокілометрову лінію водопроводу тощо.

Зростали кадри сільськогосподарського виробництва. На 1 січня 1969 року в селі працювали 646 механізаторів і 82 спеціалісти сільського господарства. Серед них заслужений агроном УРСР X. М. Шульга.

У Великій Білозерці виросло багато передовиків сільського виробництва, чудових майстрів своєї справи. За досягнуті успіхи у виробництві сільськогосподарської продукції орденом Леніна нагороджено доярку В. С. Глотку, колишню голову колгоспу ім. Фрунзе Д. М. Михеєнко.

У Великій Білозерці працюють відділення районного об’єднання «Сільгосптехніки», «Міжколгоспбуд», «Міжколгоспшляхбуд» та підприємства місцевої промисловості: маслозавод, олійниця, металомеханічний завод. У 1968 році вони випустили продукції більш як на 800 тис. карбованців.

В колгоспах, на підприємствах та установах Великої Білозерки активно діють 15 первинних партійних організацій, які об’єднують 417 членів КПРС. В комплексних бригадах та на фермах створено партійні групи. Під керівництвом комуністів працюють 326 комсомольців, серед них 47 спеціалістів сільського господарства. Комуністи та комсомольці виступають організаторами соціалістичного змагання за дострокове виконання завдань п’ятирічки, ведуть велику виховну роботу.

Високі темпи розвитку суспільного виробництва забезпечують неухильне піднесення добробуту і культури трудящих. Невпізнанно змінився зовнішній вигляд села. У 1960—1969 рр. споруджено близько 400 індивідуальних будинків, приміщення лікарні, кінотеатру, школи-інтернату, побутового комбінату, середньої та двох восьмирічних шкіл, культмагу, трьох будинків культури тощо. Продовжувалися роботи по впорядкуванню села. Зросла мережа водопроводу, заасфальтовано тротуари, забруковано головні вулиці. Окрасою села став парк. В селі діють готель, чайна, пошта, телеграф. Село повністю електрифіковане, почалася його газифікація. Збільшуються реальні доходи трудящих. Середньомісячний заробіток рядового колгоспника становить понад 100 крб. Літні колгоспники одержують державні пенсії. Яскравим свідченням піднесення добробуту трудящих є зростання їх купівельної спроможності. В селі працює понад 40 торговельних підприємств. Якщо 1958 року на одного жителя було продано товарів на суму 181 крб., то в 1969 році— в два рази більше.

Розширюється мережа закладів охорони здоров’я трудящих. За останнє десятиліття тут споруджено лікарняне містечко на 125 ліжок, діє 7 медичних пунктів, З пологові будинки, де працює 25 лікарів і 72 чоловіка середнього медичного персоналу. В селі функціонують дитячі ясла, два дитячі садки. Щороку в санаторіях і будинках відпочинку лікуються і відпочивають у середньому 120 чоловік. Сотні дітей проводять літні канікули у піонерських таборах.

Разом із зростанням матеріального добробуту підноситься і культура трудящих. У селі працюють 2 середні, 3 восьмирічні і 4 початкові школи, в яких працює 94 вчителі. За успішну багаторічну роботу в галузі народної освіти О. Л. Ткаченко нагороджена орденом Леніна. Великою повагою серед населення користуються педагоги І. Я. Пацьора, делегат Всесоюзного з’їзду вчителів Л. К. Щербина, М. І. Лихо та інші. У селі діє заочна середня школа, де молодь здобуває середню освіту без відриву від виробництва.

Багатою за змістом і різноманітною за формою стала діяльність культурно-освітніх установ. Гордістю села є будинки культури колгоспів «Росія», «Білозерський» та ім. Суворова. Тут створено десятки гуртків художньої самодіяльності, в яких бере участь близько 300 чоловік. Самодіяльні колективи виступають на сцені, в польових таборах та червоних кутках, на тваринницьких фермах. Великою популярністю серед населення користуються аматори сцени колгоспів «Білозерський» та ім. Суворова. В селі діє кінотеатр на 460 місць, 16 стаціонарних та одна пересувна кіноустановка.

Трудівники села міцно подружили з книгою. У Великій Білозерці — 21 бібліотека, загальний книжковий фонд яких перевищує 100 тис. книг. Бібліотеки систематично організовують диспути, читацькі конференції та огляди новинок політичної, сільськогосподарської і художньої літератури. На кожну тисячу чоловік населення в 1968 році передплачено 920 примірників газет і журналів.

У побут трудящих ввійшли нові звичаї і обряди: свята урожаю, посвячення в хлібороби, вечори трудової слави, комсомольські весілля, відзначення повноліття, зорини.

У найближчі роки село прикрасять сотні нових житлових будинків, три колгоспних будинки культури, бібліотека, магазин, нова автоматична телефонна станція, дитячі садок і ясла, 2 стадіони. Продовжується укладка водопроводу, брукування та асфальтування вулиць і тротуарів, озеленення села.

Під зорею Радянської влади здійснилася заповітна мрія селян Великої Білозерки. Натхненні ленінською партією, вони наполегливо борються за перетворення в життя величних планів побудови комунізму.
А. Г. ЩЕРБИНА
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна
Аватар користувача
kseniya78
Повідомлень: 3
З нами з: 30 березня 2023, 01:20
Подякували: 3 рази

Re: Велика Білозерка, село, Великобілозерський р-н, Запорізька обл, Україна

Повідомлення kseniya78 »

ПРІЗВИЩА ВЕЛИКОЇ БІЛОЗЕРКИ, які зустрічаються в МК 1840-1854рр
Біля прізвища вказано рік, коло воно вперше зустрічається в МК В.Білозерки. На плюсики не зважайте, то для себе, а виправляти довго)

1. Авраменко 1840 +
2. Адаменко 1832
3 Алексиенко 1819 +
4.Андреенко 1843
5. Андрось, Андросенко 1840 +
6.Антошкин 1841
7. Артеменко 1840
8. Асауленко 1840 +
9. Бабенко 1840 +
10. Бабич 1840 +
11. Багний, Багниенко 1840 +
12. Багрий, Багриенко 1840
13. Базна 1840 +
14. Балута 1844
15.Бандинский 1854
16. Барановский 1840 +
17. Бардак 1841 +
18. Барчевский 1843
19. Батюта 1840 +
20. Бедный, Бидный, Бидненко 1841 +
21.Бедюх, Бедюшенко 1840 +
22. Безпалов 1843
23. Безстегний, Бестегний 1840 +
24. Безубенко 1846
25. Безуглий, Безугленко 1841 +
26. Бендюк 1860 +
27. Белан, Билан, Беланенко 1840 +
28. Белик 1840 +
29.Билик 1845 +
30.Белименко, Билименко 1840
31. Белозор, Белозоренко 1840
32. Беляев 1842
33. Берегун, Берегуненко 1840
34. Береза, Березенко 1846
35. Березовский 1841 +
36. Бехтер, Бехтир, Бехтеренко 1840 +
37. Бибик, Быбик 1840 +
38., Боховец, Биховец, Буховец 1840 +
39. Бовенко 1853
40. Богдан, Богданов 1840 +
41. Богослав, Богослов, Богословенко 1840 +
42. Богун 1842 +
43.Бойко, Бойченко 1840 +
44.Бондар, Бондаренко 1840 +
45. Борблик, Борбличенко, Бурбляченко, Бирбляченко 1840
46. Борисенко 1840 +
47. Босый 1845
48. Бочкарь 1842
49. Брагинец, Брагинченко 1840
50.Брало, Браленко 1840 +
51.Браило, Брайло 1840 (є запис де Браило записаний, як Сьомка)
52. Бровко, Бровченко 1840 +
53. Бубиль, Бубыль, Бобыль 1845
54. Бублай, Бублаенко 1842
55. Бугай, Бугаенко 1845
56. Будянский 1846
57. Бужеря, Буджеря 1840 +
58.Булах, Булашенко 1840
59. Бурдун 1840 +
60. Буряк, Буряченко 1840
61.. Бутенко 1840+
62..Бутко, Бутько, Будько, Бутченко 1840 +
63. Бутяга 1841 +
64. Буюнец 1842
65. Бында, Бынденко 1840 +
66. Бындюк 1840 +
67. Быцкий 1840 +
68. Бычук 1841 +
69.Валюх 1840 +
70. Василенко 1840 +
71. Василец 1840
72. Вашко 1840
73. Ващенко 1840 +
74. Ведмедь, Ведмидь, Ведмеденко 1840 +
75. Верезовский 1840 +
76. Вересоцкий 1841
77. Верещака 1842
78.Вивчар, Вивчаренко 1840
79. Видря 1842 +
80. Винник, Винниченко, Выник 1848
81. Вичирка, Вечирка 1840 +
82. Власенко 1841
83. Вовк, Вовченко 1840 +
84. Вовкодав 1841
85 Водяницкий 1840 +
86. Войтенко, Вийтенко 1840 +
87. Войтеня 1849
88. Воробей, Горобей 1840
89. Ворона 1842
90. Вязовый 1840 +
91. Гаевый 1844
92. Галенко 1840 +
93.Галич, Галиченко 1840 +
94. Галчук, Гальчук 1840 +
95.Ганзина 1840 +
96. Гапотий, Гапотиенко 1840 +
97. Гарбуз 1846
98. Гаркуша, Гаркушка, Гаркушенко 1840 +
99. Гармаш 1845
100. Герасименко 1840 +
101.Герус 1841
102. Гетьман 1840 +
103.Гирич 1840+
104. Гирман, Германенко 1840
105. Глазков, Гласков 1840
106. Глотка 1840 +
107. Глущич 1840 +
108. Гнатченко 1840 +
109.Голда 1840 +
110. Голинський 1846
111. Голобородько, Голоборидько, Голобородченко 1841 +
112. Головко, Головченко 1840
113. Голота 1840 +
114. Голуб, Голубенко 1840 +
115. Гонтар, Гонтарь, Гонтаренко 1840 +
116. Гончар, Гончаренко 1841 +
117. Гопка 1842
118. Горбач, Горбаченко 1840 +
119. Гордиенко 1840
120.Горлач, Горлаченко 1840 +
121. Горобей 1840 +
122.Городний 1840
123. Гороховец 1840 +
124. Горошко 1840 +
125. Горянський 1841
126. Гречкин 1841
127. Гриб 1840
128. Гриценко 1840 +
129. Гришко 1840 +
130. Грищенко 1843
131. Громов 1843
132. Грузий 1864 +
133. Гудько 1840
134. Гузь, Гузенко 1840
135. Гук, Гученко 1840
136. Гулак 1844
137. Гура
138. Гуриненко 1840
139. Гусак 1840
140. Гущин 1843
141. Давиденко 1842 +
142. Даник, Данник 1840 +
143.Данильченко 1845
144. Данильчук 1840
145. Данько 1840 +
146. Дебуля, Дебуленко 1846
147. Дегтяр, Дегтяренко, Дигтяренко 1840 +
148. Демяненко 1840
149.Денисенко 1840
150. Дениско 1840
151. Деревянка, Деревянко 1840 +
152. Децюра 1840 +
153. Дидюн, Дядюн, Дюдюн, Дядюченко 1840
154.Дичко, Дычко 1840 +
155. Дмитровский 1840
156. Довбня 1840 +
157. Доля, Доленко 1841
158. Донец 1842 +
159. Дорошенко 1840 +
160. Драгун, Драгуненко 1841
161. Драй, Драенко 1840 +
162. Дремлюга, Дримлюга 1843 +
163. Дрига, Дрыга 1840 +
164. Дрозд 1840 +
165. Дубогрий 1840 +
166. Дубяга 1840
167.Дуденко 1840 +
168. Дудка, Дудкин 1840
169. Дума, Думенко 1842 +
170. Дундук 1840
171. Дуюн 1840 +
172. Дычко, Дичко 1840 +
173. Дьяченко, Дяченко 1840 +
174. Дюдюн, Дядюн, Дядюченко 1840 +
175. Евсеенко 1841
176.Евтушенко, (Явтушенко?) 1841
177. Емец, 1841 +
178. Ефименко 1844
179. Жаботинский 1842
180. Жадик, Жадык, Жадиченко 1842+
181. Жалденко 1845
182. Жартовский, Жертовский 1840 +
183. Жебель, Жебиль 1840 +
184.Желизняк, Железняк, Зализняк 1840 +
185.Житний 1841
186. Жмурко, Жмурченко 1843
187.Жук, Жученко, Жуков 1840 +
188. Журба, Журбенко 1840 +
189.Журка, Джурка, Джурко 1845
190.Забигайло 1840 +
191.Завгородний 1840 +
192.Загалиц, Загалец 1840
193.Заговоряка 1841 +
194. Загрунний, Загрунный 1840
195. Заец, Заиц, Заяц, Зайченко, Заиченко, Зайцев, Зайцов 1840 +
196. Заика 1865 +
197. Закаблук 1840 +
198. Замковий, Замковый 1842 +
199. Занога 1841 +
200. Запорожец, Запорожченко, Запорожский 1840 +
201. Згиник, Згинник 1840 +
202. Зиновьев 1852
203. Зинченко 1843
204. Знаковский 1840 +
205.Зоря, Зоренко 1840
206. Зубан, Зубань, Зуб, Зубин 1840 +
207. Зубко 1846 +
208.Зуй, Зуев 1840
209. Иваненко 1841
210. Иванищ, Иванищенко 1840 +
211.Иванов 1841 +
212. Иванский 1843
213. Ивженко 1840 + (ті самі під прізвищем Ювженко, Юженко)
214. Ивщенко 1841 +
215. Ихно, Ихненко 1840 +
216. Каба, Коба 1842 +
217. Кабан 1849 +
218. Калашник, Калашниченко 1840 +
219.Калениченко 1841
220. Калиман 1840
221. Калницкий, Кальницкий 1841
222. Калюжный 1840
223. Каминенко, Каминный 1841
224. Капитон, Капитоненко, Сапитон, Сапитоненко 1842
225. Карапуз, Карапузенко 1840 +
226. Карпенко 1840 +
227. Касяненко 1840
228. Касярум 1840 +
229. Катериненко 1844
230. Каюн 1842
231. Кваша, Квашенко 1840 +
232. Кириленко 1840 +
233. Кирич, Кириченко 1840
234. Киричек, Киричок, Киричко 1840 +
235. Кирнос 1841
236. Кисель, Кисиль, Кисиленко 1840 +
237. Кишкар, Кишкарь 1842 +
238. Клепач, Клипач 1840
239. Клименко 1840 +
240. Кобзар, Кобзарь, Кобзаренко 1840
241. Кобылка 1840 +
242. Кобыляцкий 1841243.
243. Коваль, Коваленко, Ковальчук 1840 +
244. Ковбаса, Ковбасенко, Колбасенко 1840
245. Козацкий, Казацкий 1840
246. Козачек, Козаченко 1840 +
247. Колесник, Колисник, Колесниченко 1840
248. Колодка 1843
249. Колокот 1840
250. Коломиец, Коломиець, Коломоец 1840 +
251. Колотило 1841
252. Коляда 1841
253. Комир, Комиренко 1842 +
254. Комлач, Кимлач 1840 +
255. Компанец, Кумпанец, Кунпанец, Кумпанченко, Компаниец, Кумпенец 1840 +
256. Кондратенко 1840 +
257. Кононенко 1840 +
259. Корж, Корженко 1840 + Борки? Есть Евстафий и Семен
260. Корниенко, Корнийченко, Корниец, Корнейченко 1840 +
261. Короб, Коробов, Коробенко 1840
262. Король, Короленко 1840 +
263. Коротюк, Коротюченко 1840 +
264. Корытный 1840 +
265. Косаревский 1842
266. Костенко 1840 +
267. Костиненко 1840
268. Кострица, Костриця 1841
269. Котко 1840
270. Котляр 1847
271. Кошиль, Кошель, Кашиль, Кошеленко 1840
272. Кошовый, Кошовий, Кошовенко 1823 +
273. Кравченко 1840 +
274. Крамарец 1840 +
275. Кривка, Кривко, Кривченко 1840 +
276. Криворучко 1840 +
277. Кривохвост 1840 +
278. Крижка, Крыжка, Крижко, Крижченко 1842 +
279. Кропивный 1841
280. Крот, Кротенко 1840 +
281. Крючок 1846
282. Кудин 1844
283. Кудря, Кудренко 1840 +
284. Кузьменко 1840 +
285. Кулик 1840 +
286. Кулиш 1840
287. Кульков 1845
288. Курило 1840
289. Курмаз 1840 +
290. Куц, Куценко 1840 +
291. Кучугурний 1841 +
292. Кушнир 1840 +
293. Лавриненко 1841 +
294. Лавринец 1840 +
295. Лагода 1840 +
296. Латко, Латченко, Лапко? 1848 +
297. Лебедь 1840 +
298. Левадный, Ливадный 1842
299. Левун, Левуненко 1840 +
300. Левченко 1840 +
301. Лещенко 1840
302. Лизюра 1840 +
303. Лимар, Лымар, Лимаренко 1840 +
304. Лисенко, Лысенко 1840 +
305. Лисица, Лысица 1840 +
306. Лисничий 1840 +
307. Лисович 1841
308. Лисогор, Лисогоренко, Лысогор 1841
309. Литвинов, Литвиненко 1840 +
310. Лихо, Лишенко, Лышенко 1842
311. Лиходид, Лиходед, Лиходиденко 1840 +
312. Лобач, Лобаченко 1840 +
313. Логвиненко, Логвинов 1840 +
314. Лой, Лоенко 1840 +
315. Лосевский, Лисевский 1840 +
316. Лубенский, Лубенской 1843
317. Лукянович, Лукьянович 1842
318. Лупина, Лупына 1844
319. Луц, Луцик, Луцык 1840 +
320. Лучка, Лучко 1840 +
321. Лущай, Лущаенко 1840 +
322. Любка 1844 +
323. Ляшенко 1840 +
324. Ляшко 1840
325. Мазнюк 1840 +
326. Макаров, Макаренко 1840 +
327. Максименко 1840 +
328. Маловичка, Маловичко 1840 +
329. Малька, Малько 1840 +
330. Малюга 1840
331. Мандик, Мандык 1840 +
332. Мартиненко 1840 +
333. Марченко 1840 +
334. Матухно 1841
335. Матяшивский 1842
336.Махиня 1841
337. Мачула 1842
338. Машко 1840 +
339. Мегеря 1840 +
340. Месевря, Мисевря 1842 +
341. Месяченко 1840
342. Метелицен, Метельцев 1849
343. Мещенко, Мищенко 1840 +
344. Микало, Мыкало 1840 +
345.Микиц 1840 +
346. Миля, Мыля 1842+
347.Миняйло, Миняйленко 1840 +
348.Мироненко 1840 +
349. Мисюра, Мисюренко 1840 +
350. Михайленко 1840 +
351. Миц, Миць, Мыць 1845
352. Мишастый, Мышастый 1841
353. Мороз, Морозенко 1941 +
354. Москаленко 1840 +
355. Мохнач 1840
356. Муська 1843 +
357.Мыгун 1841
358. Мыненко, Миненко 1842
359. Мягкоголов 1840
360. Нагибин 1842
361. Нагирный, Нагорный, Нагорний 1840 +
362. Нагога 1841
363. Надион, Найдион, Найдин 1840 +
364. Назаревский 1845
365. Назаренко 1840 +
366. Наливайко 1840 +
367. Науменко 1841 +
368. Невдаха 1837
369. Недавний
370. Невтира 1841
371. Недилька, Недилько, Неделька 1840 +
372. Немна, Немненко 1840 +
373. Несенко 1848
374. Нестеренко 1837 +
375. Нетреба, Нетребенко 1840+
376. Никитенко 1840 +
377. Николаенко 1840 +
378. Николенко 1841
379.Нимченко 1842
380. Новак, Новик 1840+
381. Носик 1840+
382. Овдиенко, Овдеенко 1840 +
383. Олейник, Олийник 1840 +
384. Олефиренко, Олифиренко 1840 +
385. Оливка 1840 +
386. Омельченко 1842
387. Онишко, Онищенко 1840 +
388. Онушко 1840 +
389. Опришко 1853
390. Орел 1840 +
391. Ослам, Осламенко 1840 +
392. Остапенко 1842
393. Осташко 1840 +
394. Остроконь 1844 +
395. Охрименко 1841
396. Очеретько, Очередько, Очередко 1840
397. Павелко 1840 +
398.Павленко 1840 +
399. Павлунь, Павлун,, Павлуненко 1840
400.Павук, Паук 1840 +
401. Паламар, Паламаренко (можливо Пономар теж вони) 1848+
402. Палий, Палиенко 1840+
403. Панасенко 1840 +
404. Панченко 1841
405. Папий 1840 +
406. Пархоменко 1840 +
407. Пастернак, Постернак 1840 +
408. Пасьченко, Пасько 1841 +
409. Патенко, Потенко 1840 +
410. Пацера, Пацёра, Пацьора 1840+
411. Пашко, Пащенко 1840
412. Перевала 1840 +
413. Передерий 1840+
414.Перестовол, Перестовал, Перистовол 1840+
415.Петренко 1840+
416.Петрик, Петриченко 1841 +
417. Печеник 1840 +
418. Печерей 1842 +
419. Пидгайный, Подгайный 1848
420. Пидгирный, Пидгорный, Подгорний 1840+
421. Пидопригора, Подопригора, Подопригоренко 1840
422. Пилипенко, Филипенко, Пилипченко , Филипченко 1840 +
423. Пинчук, Пенчук 1840 +
424. Пирлик 1848
425. Писаренко, Письмак, Письмаченко, Писмаченко,
Письмененко, Письмений, Письменный 1840+
426. Пискун 1840
427. Плинокос 1841+
428. Плихун 1840+
429. Погорелый, Погорилый 1840+
430. Подорожний 1841 +
431. Покадько, Покидько, Покодько 1840+
432. Поливяний, Поливяный, Полывяный, 1842+
433. Полуницкий, Полуниченко 1841+
434. Полишко 1844+
435. Пономарь, Пономаренко 1840+
436. Попович 1840+
437. Поправка 1841+
438. Потапенко 1840+
439. Пошивайло 1841
440. Приймак, Приймаченко 1840+
441. Продайвода 1841+
442. Прокопец, Прокопенко, Прокопченко, Прокупенко 1840+
443. Проскура 1840+
444. Протасенко 1840
445. Прохоренко 1842
446. Проценко 1840+
447. Пугач 1840+
448. Путря 1840+
449. Пятак, Пятаченко 1843
450.Радченко 1841+
451. Рак, Раченко 1842
452. Ребед, Ребедь, Ребеденко 1840+
453. Редун, Ридун, Рыдун 1840+
454. Редька 1840+
455. Рогуль, Рогуля 1847+
456. Розумный, Розумненко 1840+
457. Роман 1843+
458. Романенко 1819+
459. Романовский 1847
460. Рубан, Рубаненко 1842
461. Руденко 1844
462.Рудзий 1844+
463.Румянцев, Румянцов 1849
464. Рябец 1842
465. Рябуха 1840+
466. Савенко 1840
467. Савулий 1840+
468. Савченко 1840+
469. Сажка, Сажко, Сажченко 1840+
470. Сапитон, Сапитоненко 1841
471. Сахно, Сахненко 1840+
472. Семак, Сёмак, Сиомак 1844
473. Семенов, Семененко 1840
474. Семенчук, Сименчук 1840
475. Семикоз, Семикозенко, Симикоз 1840
476. Сербын, Сербин 1840+
477. Сергиенко, Сергеенко 1840
478. Сердюк, Сердюченко 1840 +
479. Середа, Середенко 1840 +
480. Сивоконь, Сывоконь 1840+
481. Сидоренко 1840+
482. Сидорец 1842+
483. Сименько, Семенько, Семинько 1842+
484. Симоненко 1840+
485. Сирко 1843+
486. Сиротенко 1840 +
487. Сиротюк 1840+
488. Ситник, Сытник, Сытниченко 1840+
489. Скакун 1843
490. Скиба, Скибенко, Скыба 1840+
491. Скляр, Скляренко 1840 +
492. Скрипченко 1840+
493. Слободюк, Слободюченко 1840+
494. Служивый 1844+
495.Снисар, Снисаренко, Снесаренко 1840+
496. Снопко 1844+
497.Собойдаш 1848+
498.Собур, Собуренко 1840 +
499. Совенко 1841
500. Сорока 1840+
501. Сотник, Сотниченко 1840
502. Спас, Спасенко 1841+
503. Срибный, Срибненко 1841
504.Стадник, Стадниченко 1840
505. Стажко, Стожко 1841
506. Стась, Стасенко 1840+
507. Стеценко 1841
508. Стешенко, Стишенко 1846+
509. Стовбур, Стовбурь, Стовбуренко 1840
510. Стороженко 1841+
511. Сторчак 1840
512. Сторчило 1840+
513. Стрибуль 1840+
514. Стрижиус 1840+
515. Строкань 1840+
516. Сук, Сученко 1840 +
517. Сукач, Сукаченко 1840+
518. Супрун 1840+
519. Сурмай, Сурман 1840
520. Сутим, Сутименко 1840+
521. Сушко 1845
522. Сухолад 1847+
523. Сытенький, Ситенький 1840+
524.Сытник, Ситник, Сытниченко 1840+
525. Таран, Тараненко 1840+
526. Таранец, Таранець 1840+
527. Теретинка, Теретинко 1841
528. Терец 1844+
529. Терещенко 1840+
530. Теряник, Тереник, Теренник 1840+
531. Тимощенко 1841+
532. Типлуха, Теплуха 1840
533. Тихенко 1841+
534. Тищенко 1840+
535. Ткаченко 1840+
536. Товчигречка 1840+
537. Томенко 1843
538. Топчий 1840+
539. Торбач 1848
540. Тоцкий1840+
541. Третяк, Третьяк 1840+
542. Трокай, Трокань? 1840
543. Тронь, Троненко, Троневский 1842 +
544. Трофименко, Трохименко 1840
545. Троць, Троценко 1848
546. Трусевич 1851
547. Трылис 1845
548. Турбач 1843
549. Тученко 1840
550. Убыйвовк, Убийвовк 1847+
551. Уласенко 1843
552. Ус, Усенко 1840+
553. Федоренко 1842
554. Федченко, Федьченко 1840
555. Фенько, Фенко, Финько 1840 +
556. Фесенко, Фисенко 1841+
557. Фесюн, Фисюн, Фисун, Фесюненко, Фисюненко 1840 +
558. Фоменко, Хоменко 1840+
559. Фомич, Хомич 1840
560. Фурса, Фурсенко 1841+
561. Хабло, Хабленко, Хобленко 1840+
562. Хало 1841
563. Харенко 1840+
564. Харко 1841
565. Харченко 1840+
566. Хилько 1840+
567. Химич, Химченко 1848
568. Хоз, Хозенко 1840+
569. Холод, Холоденко 1840+
570. Холодный 1840
571. Холоша 1846+
572. Хоменко (див.Фоменко)
573. Хомич (див. Фомич)
574. Хорольский, Хороленко 1840
575. Хохуля 1845
576. Храпач 1840+
577. Хрушка 1847
578. Царенко 1841
579. Цвилий, Цвилиенко 1840+
580. Цебер, Цебро, Цебренко 1841+
581. Цепа, Цёпа, Цьопа, Циопа 1840 +
582. Цикало, Цикаленко, Цекаленко 1841+
583. Циндря, Цындря 1844 +
584. Цукила, Цукило, Цукиленко, Цюкаленко 1841+
585. Цюпа, Цюпенко 1840+
586. Чвала, Чвила 1840+
587. Чеботарев 1840
588. Чепель, Чепиль, Чепеленко 1840+
589. Черненко 1840+
590. Чернишов 1857+
591. Черноштан, Чорноштан 1840+
592. Чернуха, Чорнуха 1840+
593. Черняга 1840 +
594. Черняк 1840+
595. Чирва, Чирвенко 1841
596. Чирка 1840+ Борки? Есть Константин
597. Чичка 1843+
598. Чичкан, Чичкань 1840+
599. Чмир, Чмирь, Чмырь, Чмиренко 1840 +
600. Чуб, Чубенко 1840+
601. Чупина 1840+
602. Шаба, Шабутинский (він же Жаботинский) 1842
603. Шадара 1843 +
604. Шадло, Шадленко 1845
605. Шамрай, Шамраенко 1840+
606. Шаповал, Шаповаленко 1840+
607. Шапошник 1847
608. Шевченко 1840+
609. Шепель, Шепиль, Шепеленко 1840+
610. Шершень 1840+
611. Шийка 1840+
612. Шило, Шиленко 1840+
613. Шиманский (дьячок Преображенской церкви) 1840
614. Шимченко 1840+
615. Шип, Шипенко 1840+
616. Шиян 1840+
617. Шквиря 1840+
618. Шкиндир, Шкиндиренко 1840+
619. Шкляр, Шкляренко 1855
620. Школяренко 1845+
621. Шкрум, Шкруменко 1840 +
622. Шкурка, Шкурченко 1840+
623. Шматко 1840+
624. Шокало, Шокол, Шоколенко 1843+
625. Шостак, Шостаченко
626. Шпак 1849+
627. Штельмах, Штельмашенко 1842
628. Штепа, Штепенко 1840+
629. Шульга 1840+
630. Шупляк 1841+
631. Щербина 1840+
632. Ювженко, Юженко (див. Ивженко) 1840+
633. Юрченко (вони ж Строкань) 1840+
634. Юхник 1840 +
635. Ющенко 1840
636. Яворские (священник и дьякон Преображенской церкви) 1840+
637. Явтушенко (Евтушенко?) 1840+
638. Яган, Яганенко 1840+
639. Якименко 1845+
640. Якимец 1840+
641. Яловец 1840 +
642. Яременко 1840+
643. Ярещенко 1845
644. Ярмаш 1849
645. Ярмоленко 1841
646. Ярошевский (він же Ярославский) 1850
647.Ясько 1843+
648.Яценко 1840+
649.Ященко 1845+

650. Не враховано Легкий
Відповісти

Повернутись до “Літера В”

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 20 гостей