Гримайлів, смт, Чортківський р-н (Гусятинський р), Тернопільська область

Відповісти

У цьому смт/Цим смт/Це смт

Народився і живу
0
Немає голосів
Народився, але не живу
0
Немає голосів
Жили мої батьки
0
Немає голосів
Жили декілька поколіннь моїх пращурів
0
Немає голосів
Жило більше 7 поколіннь моїх пращурів
0
Немає голосів
Досліджую
0
Немає голосів
Цікавлюсь
0
Немає голосів
Є зв'язок моїх пращурів з цим НП
0
Немає голосів
Ваш варіант відповіді
0
Немає голосів
Ваш варіант відповіді
0
Немає голосів
 
Всього голосів: 0

Аватар користувача
АннА
Супермодератор
Повідомлень: 8878
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Стать: Жінка
Дякував (ла): 3563 рази
Подякували: 2154 рази

Гримайлів, смт, Чортківський р-н (Гусятинський р), Тернопільська область

Повідомлення АннА »

ГРИМАЙЛІВ – с-ще міського типу Гусятинського р-ну Тернопільської обл. Розташована на лівому березі р. Гнила (прит. Збруча, бас. Дністра), за 34 км від райцентру. Залізнична станція. Нас. 2,5 тис. осіб (1999).
Перша письмова згадка –1600.
Гримайлів не раз зазнавав спустошливих нападів татар.
Населення брало участь у національній революції 1648–1676.
На початку 18 ст. власником Гримайлова став гетьман наказний Синявський.
1720 Гримайлів отримав статус міста.
Після 1-го поділу Польщі 1772 (див. Поділи Польщі 1772, 1793, 1795) перебував під владою Австрії.
Від 1810 – у межах кордонів Російської імперії.
1815 – під владою Австрії (від 1867 – Австро-Угорщина).
У листопаді 1918 входить до складу Західноукраїнської Народної Республіки.
Від листоп. 1919 – під владою Польщі (з перервою 1920).
Від верес. 1939 – у складі УРСР.
1940–59 – райцентр.
Під час Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941–1945 від 6 лип. 1941 по 23 берез. 1944 був окупований гітлерівцями. Через Гримайлів проходив Карпатський рейд партизанського з'єднання С.Ковпака 1943.

Пам'ятки арх-ри: парк і залишки замку (18 ст.); пам'ятники: Т.Шевченкові (1956), А.Міцкевичу (1898), розвідникові М.Кузнецову (1964); Братська могила рад. воїнам (1944).
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна
Аватар користувача
АннА
Супермодератор
Повідомлень: 8878
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Стать: Жінка
Дякував (ла): 3563 рази
Подякували: 2154 рази

Re: Гримайлів, смт, Гусятинський р-н, Тернопільська область

Повідомлення АннА »

З історії міст і сіл УРСР виданої у 1968-1973 роках.
Гримайлів — селище міського типу, центр селищної Ради, розташоване на схилі лівого берега річки Гнилки, що впадає в Збруч поблизу підніжжя гірського плато Медоборів. Залізнична станція. Віддаль до районного центру — 34 км. Через селище проходить автошлях Тернопіль—Кам’янець-Подільський. Населення — 2800 чоловік. Селищній Раді підпорядковані села Буцики та Оленівка.

Заселення території Гримайлова почалося ще в давні часи. На околицях селища знайдено крем’яні знаряддя праці доби міді, а також римський світильник перших століть нашої ери.

Перша письмова згадка про Гримайлів датується 1600 роком у зв’язку з описом мурованого замку. Гримайлів багато разів зазнавав спустошливих нападів татарських орд. Лише з 1612 по 1634 рік їх було понад 20. Чимало лиха завдавали і шляхетські міжусобиці. Так, близько 1630 року на Гримайлів вчинив напад загін магнатки Лагодовської з сусіднього села, під час якого було спалено село.

У першій половині XVII ст. переважну більшість населення Гримайлова становили селяни. Вони відробляли на користь феодала панщину, яка з лану становила 156 днів на рік, а з півлану — 81 день, платили грошовий податок, працювали на будівництві шляхів, мостів, гребель тощо. Міщани, крім сільського господарства, займалися ремеслом. Найбільш розвинутими були кушнірство, шевство, різництво й колодійство (колісництво). В містечку існувало два ремісничі цехи — мулярів і теслярів.

У роки визвольної війни українського народу 1648—1654 рр. трудящі маси Гримайлова піднялися на боротьбу проти польсько-шляхетського гніту. В 1648 році, під час переходу через Гримайлів загонів селянсько-козацького війська, яке після битви під Пилявцями йшло на Львів, багато місцевих жителів влилося до його складу. Селяни палили панські маєтки, захоплювали землю й ліси. Повстанці здобули замок, напали на двір шляхтича Карасницького у сусідньому селі Глібові та захопили його майно. Як пам’ять тих давніх подій, навколишні урочища й досі називають Козацьким та Хмельницею.

Після того як у 1672 році Західне Поділля захопили турецько-татарські орди, їхні загони часто нападали на Гримайлів. Особливо руйнівним був набіг татар у 1675 році, під час якого вони вщент зруйнували село, а багатьох його жителів забрали в неволю.
На початку XVIII ст. власником Гримайлова став коронний гетьман А. Синявський. За інвентарем 1714 року, йому належали фільварок, 57 тяглових і 17 піших господарств (близько 370 чоловік). У 1720 році Синявський надав Гримайлову право на самоврядування і статус міста. Щороку дозволялося проводити 8 ярмарків і щотижневі торги, на яких торгували худобою, збіжжям, ремісничими виробами. У першій половині XVIII ст. в містечку існувало сім цехів ремісників — гончарний, бондарський, ковальський, ткацький, кушнірський, кравецький та шевський. Частина міщан займалася чинбарством та торгівлею лісоматеріалами. Як і селяни, міщани за своїм майновим станом поділялися на парових, поєдинкових, чвертьових, халупників, комірників. Хоч усім цим категоріям міщан привілей Синявського і надавав деякі права (займатися ремеслом, варити пиво для власних потреб тощо), але й нормував їхні повинності. Парові, поєдинкові, чверткові та халупники мали щороку відробляти 24 дні тяглової або пішої панщини, комірники — 13 днів.

Від міщан феодал вимагав натуральну данину й грошові платежі від землі й хати. Ті, що мали землю, давали кожні шість років вола, 20-у голову від ягнят і свиней, бджільну десятину. Грошові платежі становили по злотому від морга землі щороку, по 2 злоті 6 грошів від будинків на головній вулиці та по злотому 3 гроші від будинків на інших вулицях Усі міщани відробляли шарварки — лагодили шляхи, греблі, мости тощо.

Після загарбання у 1772 році Гримайлова Австрією, соціально-економічне становище трудящих майже нічим не відрізнялося від того, яким воно було за панування шляхетської Польщі. За інвентарем 1800 року, в Гримайлові налічувалося 204 міщанські господарства і 39 селянських, які мали у своєму користуванні 1428 моргів землі. Влітку вони переважно пололи панські городи, вивозили гній із стаєнь, доглядали худобу, заготовляли дрова, мочили й тіпали коноплі, товкли просо, пряли тощо.

Панщинні повинності селян були досить значними. Парові і поєдинкові відробляли по 130 днів панщини на рік, чверткові — 78, халупники — 52, комірники — 13. Норми щоденних робіт пан встановлював сам. За день роботи селянин мав нажати і зв’язати 1,5 копи озимини, або 3 копи ячменю, або 4 копи гречки чи вівса, вимолотити копу озимини чи .1,5 копи ярини. Такого обсягу робіт селянин не міг виконати за світловий день, а тому мусив ставати до роботи ще вдосвіта й кінчати пізно ввечері або переносити її на наступний день. Таким чином, практично кількість днів панщини значно перевищувала норму. Крім того, селяни платили чинш за будинок, жорна, вулики, давали данину птицею та яйцями.

Непосильна панщина, великий тягар натуральних і грошових повинностей призводили до швидкого розорення. Стало менше парових і поєдинкових господарств, збільшилася кількість чвертьових, халупників. У 1810 році міщани відробили 3120 днів толоки, 2088 днів шарварків узимку, виплатили різних чиншів на суму 1704 злоті і 9 грошів, дали 99 пнів бджільної десятини, заплатили 54 злоті 18 грошів очкового.

Після того як у 1810 році Гримайлів разом з усім Тернопільським краєм увійшов до складу Росії, були скасовані феодальні повинності для міщан, вони лише відробляли літом толоки, а взимку шарварки. Панщинні повинності селян лишилися майже без змін.

1815 року Гримайлів знову підпав під владу Австрії. Згодом його власники перебудували зруйнований замок на палац, а в 1837 році тут відкрили цукроварню, яка діяла до 1882 року.

У першій половині XIX ст. майнове розшарування селян і міщан прискорилося. 1842 року в Гримайлові налічувалося 309 міщанських і селянських господарств, у т. ч. 75 чвертьових, 31 поєдинкове, 53 городники, 150 халупників. Парових господарств зовсім не стало. Скасування кріпосного права в 1848 році практично не поліпшило економічного становища селян. І надалі землею та лісами володіли переважно шляхтичі, великі землевласники. У 1870 році їм належало 1783 морги орної землі, 307 моргів лісу, 205 моргів лук і пасовищ. А тимчасом усім селянам і міщанам належало 3251 морг орної землі, 394 морги лук і пасовищ. На той час у місті проживало близько 4 тис. чоловік.

Після реформи почала розвиватися промисловість. Наприкінці XIX ст. у Гримайлові вже діяло 8 підприємств, у т. ч. паровий млин, пивоварний і спиртовий заводи, цегельня. На них працювало близько 100 робітників, робочий день яких тривав 10—12 годин. Підприємці не дбали про охорону праці, тому часто траплялися нещасні випадки.

Становище робітників та міської бідноти було тяжким. Робітники одержували низьку заробітну плату, їм постійно загрожувало безробіття. Часто спалахували епідемії. Лікарні в місті не було.

Надзвичайно повільно розвивалася освіта. В середині XVIII ст. було дві ніколи, де вчилося кілька десятків учнів із заможних сімей. Кожний учитель учив дітей на свій власний розсуд. 1794 року тут відкрили початкову школу з польською мовою викладання. У 1895 році початкова двокласна школа стала чотирикласною, а 1900 року її поділили на чоловічу й жіночу. Навчання було платним, тому її відвідувала незначна кількість дітей.

У серпні 1914 року, коли вибухнула перша світова війна, місто зайняла російська армія. Під час боїв, які відбувалися в районі міста, Гримайлів зазнав значних руйнувань, було поранено і вбито близько 50 чоловік місцевого населення.

Влітку 1917 року австро-угорські війська знову захопили Гримайлів. Після розпаду Австро-Угорської імперії місто в листопаді 1918 року на короткий час підпало під владу контрреволюційного уряду т. зв. Західноукраїнської народної республіки. У липні 1919 року Гримайлів окупувала буржуазно-поміщицька Польща.

Наприкінці липня 1920 року частини Червоної Армії підійшли до Гримайлова. Бійці 367-го полку 41-ї стрілецької дивізії розгромили ворожі сили й визволили місто. Їх радо зустрічали трудящі. Була встановлена Радянська влада, діяв ревком. Але у вересні 1920 року до міста знову повернулися польські окупанти. Світова війна, розруха, голод зумовили зменшення населення. На 30 вересня 1921 року воно становило всього 2746 чоловік. Занепала економіка міста. В 1922 році працювали лише два млини й пивзавод, на яких було зайнято лише 12 робітників. Через три роки відновив роботу спиртозавод, де працювало 7 робітників. Незначна частина населення займалася ремеслом, зокрема бондарством, кушнірством, шевством. Головним заняттям основної частини населення було землеробство.

Становище народних мас погіршувалося, ремісники і селянство розорялися. Чимало мешканців міста, не маючи достатньої кількості землі, були змушені шукати будь-якої роботи у фільварках поміщиків, на заводах. Кількість безробітних рік у рік зростала. Якщо на кінець березня 1935 року тут було 186 безробітних, то через два роки роботи не мали вже 246 чоловік.

Буржуазно-поміщицький уряд Польщі здійснював політику соціального і національного гноблення, тримав трудящих у темряві. Хоч у Гримайлові в 20-х роках і було 2 школи — шестикласна чоловіча і семикласна жіноча, в яких викладали польською мовою, в школах могла вчитися незначна частина дітей, переважно місцевої верхівки. У 1925/26 навчальному році з 513 учнів лише 17,7 проц. становили діти українців.

Українське населення вело наполегливу боротьбу за відкриття народної школи. В 1921 році прогресивна інтелігенція заснувала гурток «Рідна школа», який мав на меті надати допомогу дітям бідняків здобути початкову освіту, але створені ним наступного року курси були закриті польськими властями. В 1925 році жителі -українці Гримайлова звернулися до міністерства-освіти й уряду з проханням відкрити школу з українською мовою викладання, проте ніякої відповіді не одержали. Середню освіту мали лише 3 чоловіка української національності.

Трудящі маси Гримайлова не мирилися з тяжким соціально-економічним становищем, вели боротьбу проти гнобителів. З кінця 20-х років діяв місцевий осередок КПЗУ. Вплив комуністів на населення зростав. Під керівництвом комуністів у червні 1928 року застрайкували сезонні робітники, вимагаючи збільшення заробітної плати, поліпшення умов праці. У квітні 1930 року на дільниці дороги Гримайлів—Хоростків було розкидано листівки з закликом до загального страйку. У вересні внаслідок підпалу згоріло 7 скирт хліба у фільварку місцевого поміщика. Згодом запалали і панські будівлі. У ніч на 1 травня 1931 року на телеграфних дротах по дорозі на Гримайлів було розвішано червоні прапори. Протягом 1932—1933 рр. у місті розповсюджувалися листівки ЦК КПЗУ, що закликали до єднання трудящих у спільній боротьбі проти гнобителів та диктатора Пілсудського. Активними помічниками комуністів були комсомольці. В 1932 році комсомольська організація об’єднувала 45 юнаків і дівчат.

Наприкінці грудня 1933 року в селі налічувалося 40 комуністів, існував підпільний райком КПЗУ. Комуністи організовували відзначення знаменних дат, пов’язаних з життям і діяльністю відомих революціонерів, вождів міжнародного комуністичного й робітничого руху, закликали до боротьби за возз’єднання з Радянською Україною. У січні 1934 року поліція знайшла 30 листівок КПЗУ, присвячених пам’яті В. І. Леніна, Рози Люксембург, Карла Лібкнехта. У березні 1935 року в Гримайлові було вивішено 5 транспарантів з гаслами: «Геть з кривавим катом Пілсудським!», «Геть з фашистською державою!», «Хай живе СРСР, хай живе КПЗУ!», «Геть з терором!».

Місцеві власті вдавалися до обшуків, арештів, переслідувань усіх, кого підозрювали в розповсюдженні листівок чи в антиурядовій пропаганді. 18 квітня 1934 року, 9 червня 1935 року, 25 лютого 1937 року в місті були проведені масові арешти. Чимало заарештованих віддали до суду.

Довгождане визволення настало у вересневі дні 1939 року. Населення міста з великою радістю зустріло Червону Армію. Негайно було створено селянський комітет. На підставі декларації, прийнятої Народними Зборами, в Гримайлові конфіскували понад 1 тис. га поміщицької землі та лісу. Землю розподілили між найбіднішими господарствами. їм передали також 50 коней, 100 корів, зерно для посіву, інвентар. А найбільш нужденним видано 240 пудів борошна, 30 пудів Цукру.

В січні 1940 року Гримайлів став центром району. Почали діяти районний комітет КП(б)У, райком комсомолу, виконком районної Ради, а також інші установи та організації. Вживалися заходи для розвитку промисловості. Вже 1940 року відновили роботу два млини, пивзавод, електростанція, розгорнулася державна й кооперативна торгівля.

Радянські органи подбали про налагодження медичної допомоги. Було відкрито районну лікарню, амбулаторію, дитячу консультацію, санепідемстанцію, аптеку. Вперше в житті трудящі одержали можливість лікуватися безплатно.

Незабаром після визволення почали працювати середня, дві неповні середні школи, дитячі ясла, клуб, бібліотека.

Соціалістичні перетворення перервав віроломний напад фашистської Німеччини на Радянський Союз. 6 липня 1941 року село захопили німецько-фашистські загарбники. Гітлерівці під час тимчасової окупації вбили й замордували в Гримайлові та селах району понад 2,5 тис. чоловік мирного населення, вивезли на каторжні роботи до Німеччини 740 чоловік. Фашисти пограбували лікарню, аптеку, школу, під час відступу вони майже повністю зруйнували громадські будівлі, дві третини житлового фонду.

Здійснюючи Карпатський рейд, неподалік Гримайлова у липні 1943 року проходили частини партизанського з’єднання С. А. Ковпака. Окремі групи розвідників побували й у самому селі, де ворог зосереджував сили для боротьби з партизанами. Населення допомагало партизанам продуктами, фуражем.

23 березня 1944 року частини 10-го гвардійського Уральського добровольчого танкового корпусу 1-ї гвардійської армії 1-го Українського фронту визволили Гримайлів від фашистських загарбників. 82 радянські воїни полягли в боях за визволення села.

У роки Великої Вітчизняної війни на різних фронтах билися проти ворога понад 300 місцевих жителів, з них 43 віддали життя за свою соціалістичну Батьківщину. Уродженцю села Ю. С. Гюбнеру (Ю. С. Хібнеру), який вступив у польську дивізію ім. Т. Костюшка, за героїзм і мужність, виявлені в боях, присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

Вже з перших днів після визволення в Гримайлові поновили роботу районні партійні та радянські органи. Населення села негайно приступило до впорядкування вулиць, ремонту будинків. Велику допомогу коштами, будівельними матеріалами надавала держава. Трудящі доклали багато зусиль, щоб якнайшвидше ліквідувати наслідки війни. До кінця року вони відбудували приміщення установ, лікарню, школу, магазини. На кінець відбудовного періоду в селі діяли харчовий і промисловий комбінати, промартіль ім. Кірова.

Важко доводилося відновлювати сільське господарство. Відчувалася нестача техніки, посівного матеріалу, робочих рук. Щоб виорати своє поле, селяни змушені були впрягати в плуги корів, хоч їх і залишилося після війни дуже мало. Певну допомогу в обробітку землі надала господарствам МТС, відновлена 1944 року.

Значною подією в житті селян Гримайлова стало створення в 1948 році колгоспу ім. 31-х роковин Жовтня. Спочатку в господарстві було кілька коней, три десятки корів і кілька десятків овець. Розміщували їх у наспіх споруджених, вкритих соломою, обмазаних глиною приміщеннях. Низькою ще була врожайність. У 1950 році зібрано пшениці по 9,3 цнт з га, цукрових буряків — 160, картоплі — по 42 цнт з гектара.

Першого повоєнного року почала працювати семирічна школа, яку відвідувало 145 учнів. У 1947 році її реорганізували в середню, а через два роки при ній відкрили інтернат для учнів з навколишніх сіл. 1944 року відновили роботу бібліотека, будинок культури, де почали демонструвати кінофільми. Розгорнули роботу школи й гуртки політосвіти. Високу політичну свідомість виявили трудящі Гримайлова в березні 1950 року під час виборів до Верховної Ради СРСР, проголосувавши за кандидатів блоку комуністів і безпартійних.

У 1956 році Гримайлів став селищем міського типу. У березні 1959 року Гримайлівський район було ліквідовано, його територія ввійшла до складу Скалатського, пізніше Підволочиського району. Згодом селище Гримайлів відійшло до Гусятинського району.

Колгоспна партійна організація (утворилася в 1955 році) активізувала політико-виховну роботу, зміцнила зв’язки з безпартійними. Поліпшилася трудова дисципліна. Зросло виробництво продукції. Того року до колгоспу ім. 31-х роковин Жовтня приєднався колгосп села Буциків, а в 1959 році — села Оленівки. Об’єднане господарство назвали іменем Героя Радянського Союзу М. І. Кузнецова. Протягом семирічки і восьмої п’ятирічки колгосп перетворився на велике багатогалузеве господарство, на полях якого нині працюють 27 тракторів, 17 комбайнів, 19 автомашин та інші сільськогосподарські машини.

Широке застосування техніки і передової агротехніки дало можливість набагато збільшити врожайність зернових і технічних культур. Протягом восьмої п’ятирічки середня врожайність зернових культур зросла з 19,2 цнт до 28,4 цнт з га. Значно збільшилося виробництво молока і м’яса. З підвищенням урожайності, а також продуктивності тваринництва зросли прибутки колгоспу. Якщо у 1958 році, до об’єднання колгоспів, їхні доходи становили 195,8 тис. крб., то в 1970 році колгосп ім. Кузнецова одержав 915,4 тис. крб. прибутку. Оплата людино-дня зросла з 2,63 крб. у 1965 році до 3,56 крб. у 1970 році. Високі прибутки дозволили широко розгорнути господарське будівництво. За роки восьмої п’ятирічки колгосп спорудив тваринницьке містечко, типову майстерню ремонту сільськогосподарських машин, птахофабрику.
В одному з цехів Гримайлівського консервного заводу. 1972 р.

В одному з цехів Гримайлівського консервного заводу. 1972 р.

За трудові здобутки, досягнуті в розвитку сільського господарства, колгосп ім. Кузнецова двічі (в 1961 і 1963 рр.) був учасником Виставки досягнень народного господарства СРСР, нагороджений двома дипломами 3-го ступеня. В 1966 році голову колгоспу І. Р. Реву нагороджено орденом Леніна, бригадира третьої рільничої бригади М. Д. Пилипишина — орденом Трудового Червоного Прапора, заступника голови колгоспу І. А. Бека, ланкову М. І. Фейду та бригадира другої рільничої бригади С. І. Яцишина — орденом «Знак Пошани».

Перетворюючи в життя рішення XXIV з’їзду КПРС, трудівники колгоспних ланів самовіддано працюють над виконанням планів дев’ятої п’ятирічки. Колгосп спеціалізується на вирощуванні птиці. У 1971 році на фермі утримувалося 14 923 штуки птиці, у 1972 році кількість її досягла 31 050 штук. Хороших показників добиваються колгоспні тваринники й рільники. У 1972 році колгосп мав 1435 голів великої рогатої худоби, було вироблено на 100 га сільськогосподарських угідь 403 цнт молока, вирощено в середньому на кожному гектарі 30,3 цнт зернових культур, у т. ч. 35,6 цнт пшениці, 482 цнт цукрових буряків, 163 цнт картоплі. За успіхи, досягнуті у збільшенні виробництва сільськогосподарської продукції, виконання зобов’язань, взятих на честь 50-річчя утворення Союзу РСР, у 1972 році 5 колгоспників удостоєно урядових нагород, у т. ч. ланкових Л. В. Коциру та М. І. Фекду — ордена Трудового Червоного Прапора.

У Гримайлові розвивається й промисловість. Працюють консервний (створений 1967 року на базі харчокомбінату) та цегельний заводи, пересувна механізована колона (ПМК-3) тресту «Тернопільсільспецмонтаж», що займається механізацією тваринницьких ферм у колгоспах. У селищі містяться обласна база комплектування сільськогосподарських машин обласного об’єднання «Сільгосптехніки» та зональна станція сортової картоплі.

Продукція консервного заводу — овочеві й м’ясні консерви, соки, штучний мед — користується широким попитом у покупців, її відправляють у різні міста країни. Протягом 1967—1970 рр. завод реалізував продукції на 3,6 млн. крб. і дав державі 427 тис. крб. прибутку. За рахунок прибутків завод реконструював консервний цех, де всі виробничі процеси механізовано й автоматизовано.

Набагато зріс випуск продукції заводу в першому і другому роках дев’ятої п’ятирічки. У 1972 році завод виробив 2600 тис. умовних банок консервів, 27 тонн кондитерських виробів. За 2,5 року підприємство виконало трирічний план випуску продукції.

В післявоєнний час у Гримайлові здійснено значне житлове й культурно-побутове будівництво. Тільки за 1960—1970 рр. в селищі зведено 90 житлових будинків індивідуальними забудовниками, споруджено приміщення 8-річної школи-інтернату, адміністративний будинок консервного заводу, обласної бази комплектування сільськогосподарських машин, добудовано лікарню, забруковано й заасфальтовано 4800 кв. м, шляхів, впорядковано парк. Нині йде забудова чотирьох нових вулиць. Працюють перукарня, фотоательє, майстерні пошиття одягу і взуття.

Постійну увагу тут приділяють розвиткові торгівлі та громадського харчування. Неухильно зростає добробут, ліпшає побут трудящих Гримайлова, про що свідчить збільшення з року в рік товарообороту. У 1971 році робітники, колгоспники та службовці селища придбали через магазини селищного споживчого товариства різних товарів на суму 2,8 млн. крб. Лише товарів культурно-побутового вжитку було продано на 197,2 тис. крб. У 1972 році жителі селища мали в особистій власності 21 легкову автомашину, 140 мотоциклів, близько 1500 велосипедів, 400 телевізорів, 350 радіоприймачів. 300 сімей користуються газобалонними установками.

Значно поліпшилося медичне обслуговування трудящих селища. В 1972 році працювала дільнична лікарня на 95 ліжок, поліклініка, аптека. Населення обслуговувало 56 медичних працівників з вищою й середньою спеціальною освітою. Є в селищі дитячий комбінат на 100 місць, збудований на кошти колгоспу.

Багато зроблено й у галузі освіти. В 1971/72 навчальному році працювали середня школа, середня школа-інтернат, допоміжна восьмирічна школа-інтернат, де навчалося 1112 учнів і викладало 106 учителів. За 1947—1971 рр. лише середню загальноосвітню школу закінчило понад 1300 чоловік, з них понад 500 здобули вищу освіту, 342 — середню спеціальну. Серед колишніх випускників школи є різні фахівці, зокрема вчителі, лікарі, інженери, економісти, агрономи, зоотехніки, які працюють у різних місцевостях країни.

Центром культурно-освітньої роботи селища став будинок культури, при якому діє шість гуртків художньої самодіяльності. В них беруть участь близько 200 чоловік. На сцені будинку культури виступають також артисти Тернопільського обласного музично-драматичного театру ім. Т. Г. Шевченка, обласної філармонії та інших художніх колективів. У селищі є дві бібліотеки — для дорослих і дітей. їхній фонд у 1972 році становив 40 тис. книжок. Багато читачів користується послугами колгоспної та шкільних бібліотек, в яких налічується близько 80 тис. книжок. Щодня демонструються кінофільми (в т. ч. широкоекранні) в кінотеатрі на 300 місць. У Гримайлові немає жодної сім’ї, яка б не передплачувала газет і журналів. 1972 року їх надходило 5395 примірників.

Чудовим місцем відпочинку трудящих є добре впорядкований старовинний парк. Тут же, поблизу перехрестя доріг, стоїть пам’ятник: в скорботній позі схилився воїн Радянської Армії над могилою тих, хто, вірний своєму військовому обов’язкові та священній клятві матері-Вітчизні, віддав життя за радість і щастя радянського народу.

У центрі селища, в сквері, закладеному на ознаменування 30-ї річниці Великого Жовтня, височить пам’ятник В. І. Леніну. Сюди приходять учні, вступаючи в піонери, до лав комсомолу, дають клятву на вірність Вітчизні. В селищі встановлено пам’ятники відважному радянському розвідникові М. І. Кузнецову, великому кобзареві Т. Г. Шевченку, співцю слов’янської єдності А. Міцкевичу.

Успіхи, досягнуті трудящими селища, великою мірою є результатом наполегливої, спрямовуючої роботи чотирьох партійних організацій, в яких об’єднано 66 комуністів. Вони показують приклад у праці, наполегливо борються за перевиконання виробничих планів дев’ятої п’ятирічки. 1972 року в Гримайлові працювало і вчилося 385 членів ВЛКСМ. Роботою молоді керує селищний комітет комсомолу, що працює на громадських засадах. До його складу входять кращі комсомольці-виробничники.

Велику роботу провадить селищна Рада, до складу якої обрано 48 депутатів, серед них колгоспники, робітники, службовці, та її депутатські комісії. За їхньою ініціативою на вулицях селища населення щороку висаджує дерева, кущі, квіти.

Депутати Ради, комсомольці, всі жителі селища дбають про дотримання правопорядку. Діють товариський суд, добровільна народна дружина.

В селищі працюють кабінет політичної освіти, первинні організації товариства «Знання», охорони пам’ятників історії та культури, рада при будинку культури, яка займається організацією художньої самодіяльності, спортивних змагань.

Традицією стало проведення вечорів трудової слави, зустрічей трьох поколінь, комсомольських весіль, реєстрацій новонароджених, проводів юнаків до лав Радянської Армії, посвячення у робітники й колгоспники тощо.

Уродженцем селища є український фізик і електротехнік І. П. Пулюй (1845— 1918 рр.).

Заможно й культурно живуть трудящі Гримайлова. Здійснюючи накреслення XXIV з’їзду КПРС, вони множать трудові успіхи, вносять свій вклад у будівництво комунізму.

Г. Л. БАБИЧ, Р. Я. РОСТИКУС
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна
Аватар користувача
Юрко Унг
Повідомлень: 7
З нами з: 20 листопада 2021, 19:27
Стать: Чоловік
Дякував (ла): 3 рази
Подякували: 6 разів

Re: Гримайлів, смт, Гусятинський р-н, Тернопільська область

Повідомлення Юрко Унг »

Частина інформації сумнівна і не відповідає джерелам.
Аватар користувача
АннА
Супермодератор
Повідомлень: 8878
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Стать: Жінка
Дякував (ла): 3563 рази
Подякували: 2154 рази

Re: Гримайлів, смт, Гусятинський р-н, Тернопільська область

Повідомлення АннА »

Юрко Унг писав:Частина інформації сумнівна і не відповідає джерелам.
Так напишіть, будь ласка, яка саме. Ми ж теми для того й створюємо щоби віднаходилась правда.
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна
Аватар користувача
Юрко Унг
Повідомлень: 7
З нами з: 20 листопада 2021, 19:27
Стать: Чоловік
Дякував (ла): 3 рази
Подякували: 6 разів

Re: Гримайлів, смт, Гусятинський р-н, Тернопільська область

Повідомлення Юрко Унг »

“Так напишіть, будь ласка, яка саме.” -- о, то велика робота. Але якщо не відволікатися на те, про що вище не згадується, а розібрати лише вказане, то приблизно так.

“ГРИМАЙЛІВ – с-ще міського типу Гусятинського р-ну Тернопільської обл. Розташована на лівому березі р. Гнила (прит. Збруча, бас. Дністра), за 34 км від райцентру. Залізнична станція. Нас. 2,5 тис. осіб (1999).”

Р-н – Чортківський; Чортків (райцентр) від Г. за 45 км. Аналогічна відстань від обласного Тернополя. Залізнична станція відсутня. Найближча залізнична станція Скалат за 11 км, але у пасажирському перевезенні залізниця не працює. Чисельність населення на 1 січня 2021 року – прибл. 1800 осіб.

“Перша письмова згадка – 1600”.

Невідомо звідки це. У випущеному в 1844 р. 2-му томі книги “Старожитна Польща під поглядом історичним, географічним та статистичним” її автори Міхал Балінський і Тимотеуш Ліпінський написали без подвійного тлумачення (на долученому фото):

“Невідомим є час заснування міста, так само невідомо, чи взяла його назва початок від [прізвища] родини, чи від [назви] гербу”.

Це рік 1844-й. Інші польські автори тієї пори також про рік заснування Г. не згадують, хоча саме вони у свій час мали більше можливостей і джерел для вивчення теми.

Щоправда, рік 1600-й поруч із назвою “Гримайлів” згадується в одній роботі. Це – “Польський гербовник” Aдама Бонєцкі:

“Мацей, дідич Гримайлова, Глібова, Буциків та інших, уклав у 1600 р. договір з ротмістром Вонсовичем, …, був присутній на сеймику у Вишні в 1606 р., …”.

Глібів і Буцики – це сусідні (1-2 км від Гр.) села.

Тобто з великою імовірністю можна стверджувати, що на початку XVII ст. Г. вже існував, однак у наведеній цитаті точний рік його народження не вказано. З XVІ ст. відомі назви сусідніх сіл, існуючих і у наш час, але про Гримайлів нічого не чути. Не виключено, що якесь поселення на тому місці існувало і раніше під іншою, нам невідомою, назвою.

Ну і інші неточності існують.

Не знаю як встановити в коментар 2 фото.
У вас недостатньо прав для перегляду приєднаних до цього повідомлення файлів.
Аватар користувача
АннА
Супермодератор
Повідомлень: 8878
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Стать: Жінка
Дякував (ла): 3563 рази
Подякували: 2154 рази

Re: Гримайлів, смт, Гусятинський р-н, Тернопільська область

Повідомлення АннА »

Юрко Унг писав:Не знаю як встановити в коментар 2 фото.
Та все просто. Ось тут прописано.

Дуже дякуєм за інформацію, доволі грунтовно!

А Чортківська - це вже по новому, так? З минулого року? То будемо поступово змінювать назви. Дякую, що вказали на це
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна
Аватар користувача
Юрко Унг
Повідомлень: 7
З нами з: 20 листопада 2021, 19:27
Стать: Чоловік
Дякував (ла): 3 рази
Подякували: 6 разів

Re: Гримайлів, смт, Гусятинський р-н, Тернопільська область

Повідомлення Юрко Унг »

“Населення брало участь у національній революції 1648–1676.”

Ну, якщо козацько-селянські повстання з елементами пограбувань, мародерства і етнічних чисток називаються революцією – то нехай. Тільки вважається, що ота революція закінчилася зі смертю Хмельницького, а далі майже 20 років – це старшинські чвари, зради і усобиці – Руїна, одним словом. Нічого революційного. Так і в Гримайлові.

В джерелах збереглися лише 2 свідоцтва. 9 жовтня 1648 найбільш активні і рішучі мешканці спустошили двір свого пана Прокопа Лудзіцького, а потім напали і спалили двір землевласника сусіднього села. Навіть була захоплена гримайлівська фортеця. Хоча, що там було її захоплювати, коли ніхто не чинить спротив. Про це йдеться лише в одному джерелі, і то – радянських часів. Полякі мовчать.

Скоріше за все, бунт не обмежувався лише цими двома проявами, але конкретних звісток участі населення Гр. “у національній революції” немає.

Прикметно, що коли на початку грудня 1648 р. в Галичині вже не було козаків, то без їхньої допомоги швидко наступає упадок всякої боротьби. Із заходу та з укріплених місць повертаються попередні власники або їх адміністратори, і протягом кількох тижнів Галичина повертається до довоєнного політичного стану. Інакше бути не могло – без енергійного, прагматичного, впертого і твердого керівництва, без концентрації зусиль, не маючи мети, ідеї і програми – все, що відбулося, можна назвати анархічними бунтами.

Революційність гримайлівського населення закінчилась задовго до 1676 р.

На фото – так зображувалася фотреця у Гримайлові на кадастровому плані 1828 р. В польських джерелах вона називається “замок”. Прибл. через 20 року вона буде перебудована на житловий палац.
У вас недостатньо прав для перегляду приєднаних до цього повідомлення файлів.
Аватар користувача
D_i_V_a
Повідомлень: 9525
З нами з: 01 березня 2016, 10:52
Стать: Жінка
Звідки: Київ
Дякував (ла): 6280 разів
Подякували: 3675 разів
Контактна інформація:

Re: Гримайлів, смт, Гусятинський р-н, Тернопільська область

Повідомлення D_i_V_a »

Юрко Унг писав:“Населення брало участь у національній революції 1648–1676.”

Ну, якщо козацько-селянські повстання з елементами пограбувань, мародерства і етнічних чисток називаються революцією – то нехай.
Згодна з вами. Багато чого бунтівного було подано радянською владою як великі народні коливання.

Там у тому пості модератор не дописав дату написання того тексту. Якщо піти по посиланні, то вкінці побачимо таке
САВЧЕНКО Ірина Вадимівна
дата публікації: 2004 р.
Пострадянська ера... пострадянські погляди. З того часу вже багато чого змінилося... навіть назва району :D
Дідкі(о)вський, Тишкевич, Садовський, Лукашевич, Домарацький, Денбицький, Білінський, Стефанський, Дименський, Бе(а)рлинський,
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук, Слабошевський
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?
Аватар користувача
Юрко Унг
Повідомлень: 7
З нами з: 20 листопада 2021, 19:27
Стать: Чоловік
Дякував (ла): 3 рази
Подякували: 6 разів

Re: Гримайлів, смт, Гусятинський р-н, Тернопільська область

Повідомлення Юрко Унг »

"Гримайлів не раз зазнавав спустошливих нападів татар.” – Це занадто загально і ні про що.

Тут треба згадати, що неодноразовими набігами татари проклали собі в руських землях декілька традиційних шляхів. Один з них, т.зв. кучманьський, проходив через Поділля і зачіпав Теребовлянський повіт Галицької землі Руського воєводства Польщі. І на цьому шляху під удари татар попадали Гусятин, Борщів, Скалат, Гримайлів, Микулинці, Теребовля, Зборів, Золочів і далі – на Львів.

У першій половині XVII ст. (до 1648 р.) Теребовлянський повіт попав під 17 татарських атак, що документально зафіксовано. З великою ймовірністю Гримайлів був атакований у 1613, 1616, 1621, 1624, 1626 рр. – хоча само селище не називається, але в джерелах перелічуються навколишні села.

Пишеться, що в 1648 і 1651 рр. Гримайлів був пограбований козацькими військами.

Польський історик Юзеф Опацкі (1938) вважає кривавими роками для цілого терену 1653, 1657 і 1665 рр., при цьому згадуючи недобрим словом татар, москалів і турків.

У липні 1675 р. Гримайлів разом з іншими містами і селами стояв на шляху турецької армії паши Ібрагіма Шишмана, яка разом із союзниками-татарами вдерлася у землі південно-східної Польщі.

У цьому невеселому переліку треба згадати і “війну домашню”: поляки пишуть, що приблизно в 1630-1635 рр. місцева землевласниця із сусіднього (за пару десятків км.) села Ганна Логодовська, через спадковий і майновий конфлікт із гримайлівським дідичем Ольбрахтом Лудзіцьким, напала на Гримайлів, щось понищила / попалила, навіть захопила фортецю. Войовнича жінка заподіяла спустошення не тільки в самому містечку, але й у сусідніх селах Лудзіцького.

Так що дійсно, “Гримайлів не раз зазнавав спустошливих нападів”, але не тільки татар. До речі, і свої королівські війська не соромилися пограбувати, про що є свідчення-скарги на надужиття королівських військ, коли останні квартирували в повіті, в книгах теребовлянського міського суду.
Відповісти

Повернутись до “Літера Г”

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Google [Bot] і 21 гість