ГАЙСИН, місто, Вінницька область
- АннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
ГАЙСИН, місто, Вінницька область
ГАЙСИН (давні назви – Гальшин, Айсин) – місто Вінницької обл., райцентр. Розташов. на р. Соб (прит. Пд. Бугу). Залізнична ст. Нас. 26,9 тис. осіб (1998).
Уперше згадується під 1545.
За часів національної революції 1648–1676 належав до Вінницького полку (на межі з Уманським полком ).
Спустошений під час Руїни та турец. окупації Поділля 1672–99.
Наприкінці 17 – поч. 18 ст. належав до зони відродження козацтва на Правобережній Україні .
Згодом тут діяли гайдамаки, зокрема, 1761 загін Якова Письменного погромив гарнізон Гайсина.
1744 дістав магдебурзьке право .
У 2-й пол. 18 ст. перетворюється на повітовий центр, бере участь у русі міст Правобережжя за збереження міських привілеїв.
За 2-м поділом Польщі 1793 Гайсин у складі Правобережної України переходить під владу Російської імперії .
Від 1795 – центр Гайсинського округу Брацлавського намісництва, з 1797 – повітове місто Подільської губернії .
В 19 – на поч. 20 ст. зростало екон. значення Гайсина. Він перетворився на центр переробки с.-г. сировини (цукор, тютюн).
1899 сюди проклали залізницю. Місто мало значну єврейську громаду (1897 – 4321 з 9374 жителів).
За часів української революції 1917–1921 Гайсин перебував у зоні селянських повстанських рухів.
1923–25 – центр Гайсинської округи та з 1923 – райцентр.
Від 1932 – у складі Вінницької обл.
У роки Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941–1945 окупований гітлерівськими військами від 25 лип. 1941 до 14 берез. 1944. У період окупації в Гайсині існував осередок руху Опору .
Уперше згадується під 1545.
За часів національної революції 1648–1676 належав до Вінницького полку (на межі з Уманським полком ).
Спустошений під час Руїни та турец. окупації Поділля 1672–99.
Наприкінці 17 – поч. 18 ст. належав до зони відродження козацтва на Правобережній Україні .
Згодом тут діяли гайдамаки, зокрема, 1761 загін Якова Письменного погромив гарнізон Гайсина.
1744 дістав магдебурзьке право .
У 2-й пол. 18 ст. перетворюється на повітовий центр, бере участь у русі міст Правобережжя за збереження міських привілеїв.
За 2-м поділом Польщі 1793 Гайсин у складі Правобережної України переходить під владу Російської імперії .
Від 1795 – центр Гайсинського округу Брацлавського намісництва, з 1797 – повітове місто Подільської губернії .
В 19 – на поч. 20 ст. зростало екон. значення Гайсина. Він перетворився на центр переробки с.-г. сировини (цукор, тютюн).
1899 сюди проклали залізницю. Місто мало значну єврейську громаду (1897 – 4321 з 9374 жителів).
За часів української революції 1917–1921 Гайсин перебував у зоні селянських повстанських рухів.
1923–25 – центр Гайсинської округи та з 1923 – райцентр.
Від 1932 – у складі Вінницької обл.
У роки Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941–1945 окупований гітлерівськими військами від 25 лип. 1941 до 14 берез. 1944. У період окупації в Гайсині існував осередок руху Опору .
- АннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: ГАЙСИН, місто, Вінницька область
З історії міст і сіл УРСР виданої у 1960-ті роки.
Гайсин, Гайсинський район, Вінницька область
Гайсин (давні назви—Гальшин, Айсин) — місто районного підпорядкування. Розташований на річці Собі, за 94 км від Вінниці. Залізнична станція. Населення — 23 725 чоловік. Міській Раді підпорядковано населений пункт Млинки.
Гайсин — центр району, площа якого — 1,1 тис. кв. км, населення — 87,5 тис. чоловік. Густота населення — 79,5 чоловіка на кв. км. В районі — 66 населених пунктів, підпорядкованих одній міській та 26 сільським Радам. Сільськогосподарських угідь — 72,6 тис. га, в т. ч. орних земель — 67,3 тис. га, садів — 1,2 тис. га. На ланах працюють 583 трактори, 433 комбайни, 387 вантажних автомашин, 70 автонавантажувачів, 1418 електродвигунів. В районі 26 колгоспів і 2 радгоспи. Розвинута переважно харчова промисловість, підприємств — 18, магазинів — 248, підприємств громадського харчування — 79. Працюють 56 шкіл, медичне училище, 18 будинків культури, 34 клуби, 59 бібліотек; 44 фельдшерсько-акушерські пункти, 4 профілакторії, 11 колгоспних пологових будинків.
У межах міста знайдено залишки двох поселень доби пізньої бронзи та ранньо-слов’янського поселення черняхівської культури.
Перші відомості про Гайсин належать до 1600 року, коли він входив до складу Брацлавського воєводства. 1629 року в Гайсині проживало 822 чоловіка.
В 40-х роках XVII ст. Гайсин був однією з фортець, що прикривали Брацлавщину від вторгнення ворогів. Укріплення складалося з земляного валу, дубового частоколу з двоповерховими воротами. Мешканці міста виконували панщину на користь замку, платили чинш, відбували толоки.
Жителі Гайсина не мирилися з утисками поневолювачів. Селяни та міщани брали активну участь у народно-визвольному русі проти феодально-кріпосницького і національно-релігійного гніту польської шляхти в 30—60-х роках XVIII ст. В Гайсинському повіті діяв селянський загін, який очолював Грива. Чимало місцевих жителів вступило до загонів Гонти і Залізняка.
Після возз’єднання Правобережжя з Росією Гайсин 1795 року став центром Гайсинського округу Брацлавського намісництва, а з 1797 року — повітовим містом Подільської губернії.
Із 9206 чоловік, що проживали в Гайсині наприкінці 50-х років XIX ст., близько 7 тис. становили міщани, 150 — дворяни, 500 — купці, 421 — цехові ремісники. Основними заняттями жителів міста були землеробство, дрібне ремесло та торгівля. В Гайсині налічувалося 95 майстерень, переважно гончарських, шевських та лимарських, було багато шинків. Через кожні два тижні щочетверга відбувалися торги. Багато гайсинських міщан здобували собі на прожиття поденними заробітками на винокурних і цукрових заводах, у навколишніх поміщицьких маєтках або ж кожного літа вирушали на заробітки до Одеси та Бессарабії.
В 60-х роках у Гайсині працювали одна приватна лікарня на 10 ліжок; двокласне училище, пошта. Наприкінці 80-х років відкрито церковнопарафіяльну школу.
Гайсин, Гайсинський район, Вінницька область
Гайсин (давні назви—Гальшин, Айсин) — місто районного підпорядкування. Розташований на річці Собі, за 94 км від Вінниці. Залізнична станція. Населення — 23 725 чоловік. Міській Раді підпорядковано населений пункт Млинки.
Гайсин — центр району, площа якого — 1,1 тис. кв. км, населення — 87,5 тис. чоловік. Густота населення — 79,5 чоловіка на кв. км. В районі — 66 населених пунктів, підпорядкованих одній міській та 26 сільським Радам. Сільськогосподарських угідь — 72,6 тис. га, в т. ч. орних земель — 67,3 тис. га, садів — 1,2 тис. га. На ланах працюють 583 трактори, 433 комбайни, 387 вантажних автомашин, 70 автонавантажувачів, 1418 електродвигунів. В районі 26 колгоспів і 2 радгоспи. Розвинута переважно харчова промисловість, підприємств — 18, магазинів — 248, підприємств громадського харчування — 79. Працюють 56 шкіл, медичне училище, 18 будинків культури, 34 клуби, 59 бібліотек; 44 фельдшерсько-акушерські пункти, 4 профілакторії, 11 колгоспних пологових будинків.
У межах міста знайдено залишки двох поселень доби пізньої бронзи та ранньо-слов’янського поселення черняхівської культури.
Перші відомості про Гайсин належать до 1600 року, коли він входив до складу Брацлавського воєводства. 1629 року в Гайсині проживало 822 чоловіка.
В 40-х роках XVII ст. Гайсин був однією з фортець, що прикривали Брацлавщину від вторгнення ворогів. Укріплення складалося з земляного валу, дубового частоколу з двоповерховими воротами. Мешканці міста виконували панщину на користь замку, платили чинш, відбували толоки.
Жителі Гайсина не мирилися з утисками поневолювачів. Селяни та міщани брали активну участь у народно-визвольному русі проти феодально-кріпосницького і національно-релігійного гніту польської шляхти в 30—60-х роках XVIII ст. В Гайсинському повіті діяв селянський загін, який очолював Грива. Чимало місцевих жителів вступило до загонів Гонти і Залізняка.
Після возз’єднання Правобережжя з Росією Гайсин 1795 року став центром Гайсинського округу Брацлавського намісництва, а з 1797 року — повітовим містом Подільської губернії.
Із 9206 чоловік, що проживали в Гайсині наприкінці 50-х років XIX ст., близько 7 тис. становили міщани, 150 — дворяни, 500 — купці, 421 — цехові ремісники. Основними заняттями жителів міста були землеробство, дрібне ремесло та торгівля. В Гайсині налічувалося 95 майстерень, переважно гончарських, шевських та лимарських, було багато шинків. Через кожні два тижні щочетверга відбувалися торги. Багато гайсинських міщан здобували собі на прожиття поденними заробітками на винокурних і цукрових заводах, у навколишніх поміщицьких маєтках або ж кожного літа вирушали на заробітки до Одеси та Бессарабії.
В 60-х роках у Гайсині працювали одна приватна лікарня на 10 ліжок; двокласне училище, пошта. Наприкінці 80-х років відкрито церковнопарафіяльну школу.
- АннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: ГАЙСИН, місто, Вінницька область
Частина ІІ
Але вороги Радянської влади ще не склали зброї. Куркульські банди тероризували населення, чинили диверсії на залізницях. Від рук бандитів загинули члени Гайсинського ревкому Вдовиченко, Гнилозуб, Богачук, Бабур та ін. Бандити по-звірячому вбили військового комісара Міхейкіна, уповноваженого ЦК КП(б) України.
На боротьбу з бандитами піднялось усе трудяще населення міста, сюди також було направлено 45-у стрілецьку дивізію Червоної Армії. Боротьба була кровопролитною. З початку травня до середини липня 1919 року Гайсин вісім раз потрапляв до рук петлюрівських бандитів. Лише 27 лютого 1920 року вся влада в Гайсині перейшла до ревкому.
В полум’ї громадянської війни росла й міцніла міська партійна організація. На початку квітня 1920 року в ній налічувалося 35 комуністів. Найголовнішим у той час для комуністів було зміцнення місцевих органів Радянської влади. 9 квітня в Гайсині створено відділення робітничо-селянської інспекції, яке стежило за виконанням декретів Радянської влади.
Та й цього разу перепочинок був дуже короткий —15 травня польські мілітаристи разом з петлюрівцями захопили місто. 14 червня частини Червоної Армії визволили Гайсин, і в місті остаточно встановилася Радянська влада. Було створено особливий відділ для боротьби з контрреволюцією. В червні націоналізовано тютюнову фабрику, друкарню, книжкові магазини та 82 житлові будинки. Щоб повніше забезпечувати трудящих Гайсина продовольчими товарами, ревком прийняв обов’язкову постанову про встановлення твердих цін на продукти харчування.
Значну допомогу в радянському будівництві Гайсинському повітовому військово-революційному комітету подав штаб 45-ї стрілецької дивізії. Командир дивізії Й. Е. Якір був тоді начальником гарнізону Гайсина. Восени 1920 року на суботниках трудящі разом з червоноармійцями заготовляли дрова для залізниці та для частин Червоної Армії.
Але вороги Радянської влади ще не склали зброї. Куркульські банди тероризували населення, чинили диверсії на залізницях. Від рук бандитів загинули члени Гайсинського ревкому Вдовиченко, Гнилозуб, Богачук, Бабур та ін. Бандити по-звірячому вбили військового комісара Міхейкіна, уповноваженого ЦК КП(б) України.
На боротьбу з бандитами піднялось усе трудяще населення міста, сюди також було направлено 45-у стрілецьку дивізію Червоної Армії. Боротьба була кровопролитною. З початку травня до середини липня 1919 року Гайсин вісім раз потрапляв до рук петлюрівських бандитів. Лише 27 лютого 1920 року вся влада в Гайсині перейшла до ревкому.
В полум’ї громадянської війни росла й міцніла міська партійна організація. На початку квітня 1920 року в ній налічувалося 35 комуністів. Найголовнішим у той час для комуністів було зміцнення місцевих органів Радянської влади. 9 квітня в Гайсині створено відділення робітничо-селянської інспекції, яке стежило за виконанням декретів Радянської влади.
Та й цього разу перепочинок був дуже короткий —15 травня польські мілітаристи разом з петлюрівцями захопили місто. 14 червня частини Червоної Армії визволили Гайсин, і в місті остаточно встановилася Радянська влада. Було створено особливий відділ для боротьби з контрреволюцією. В червні націоналізовано тютюнову фабрику, друкарню, книжкові магазини та 82 житлові будинки. Щоб повніше забезпечувати трудящих Гайсина продовольчими товарами, ревком прийняв обов’язкову постанову про встановлення твердих цін на продукти харчування.
Значну допомогу в радянському будівництві Гайсинському повітовому військово-революційному комітету подав штаб 45-ї стрілецької дивізії. Командир дивізії Й. Е. Якір був тоді начальником гарнізону Гайсина. Восени 1920 року на суботниках трудящі разом з червоноармійцями заготовляли дрова для залізниці та для частин Червоної Армії.
- АннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: ГАЙСИН, місто, Вінницька область
Частина ІІІ
Частини 232-ї стрілецької дивізії 2-го Українського фронту 14 березня 1944 року визволили Гайсин.
Свято шанують гайсинці пам’ять мужніх синів і дочок, які віддали своє життя за свободу і незалежність любимої Вітчизни. В міському парку ім. Богдана Хмельницького і на Белендійці, де в братських могилах поховано воїнів, партизанів і підпільників, стоять величні пам’ятники.
Більшість мешканців міста, що воювали на фронтах, нагороджені орденами й медалями за виявлену мужність і відвагу, а полковник С. Ю. Пономарчук удостоєний звання Героя Радянського Союзу. Нагороджено також багатьох народних месників — партизанів і підпільників. Уродженець Гайсина О. С. Пироговський очолював підпільний Залізничний райком партії в Києві. Його розстріляли гітлерівці напередодні вступу Червоної Армії до міста. О. С. Пироговському посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
Перед Гайсинським райкомом КП(б)У та районною Радою депутатів трудящих постали невідкладні завдання: мобілізувати всі сили на допомогу фронтові й підготуватися до весняної сівби, вжити заходів проти епідемічних хвороб, налагодити мирне життя. На початку квітня 1944 року розпочалося навчання в усіх чотирьох школах міста. Поступово відновили роботу промислові підприємства та торговельні організації. Місто піднімалося з руїн. 21 вересня 1944 року став до ладу Гайсинський цукровий завод. Відновився колгосп «III Інтернаціонал». Наприкінці 1944 року в артілі працювало 178 колгоспників. Господарство мало 99 голів худоби, 120 штук птиці. На початку наступного року відбудували маслозавод, державний млин, інкубаторну станцію, склади «Заготзерно», м’ясокомбінат, машинно-тракторну станцію. Становище утруднювалося через нестачу робочої сили, особливо бракувало кваліфікованих кадрів. Кожному доводилося працювати за двох. Але, незважаючи на це, робітники цукрового заводу, млина, маслозаводу, м’ясокомбінату набагато перевиконували свої виробничі завдання.
Частини 232-ї стрілецької дивізії 2-го Українського фронту 14 березня 1944 року визволили Гайсин.
Свято шанують гайсинці пам’ять мужніх синів і дочок, які віддали своє життя за свободу і незалежність любимої Вітчизни. В міському парку ім. Богдана Хмельницького і на Белендійці, де в братських могилах поховано воїнів, партизанів і підпільників, стоять величні пам’ятники.
Більшість мешканців міста, що воювали на фронтах, нагороджені орденами й медалями за виявлену мужність і відвагу, а полковник С. Ю. Пономарчук удостоєний звання Героя Радянського Союзу. Нагороджено також багатьох народних месників — партизанів і підпільників. Уродженець Гайсина О. С. Пироговський очолював підпільний Залізничний райком партії в Києві. Його розстріляли гітлерівці напередодні вступу Червоної Армії до міста. О. С. Пироговському посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
Перед Гайсинським райкомом КП(б)У та районною Радою депутатів трудящих постали невідкладні завдання: мобілізувати всі сили на допомогу фронтові й підготуватися до весняної сівби, вжити заходів проти епідемічних хвороб, налагодити мирне життя. На початку квітня 1944 року розпочалося навчання в усіх чотирьох школах міста. Поступово відновили роботу промислові підприємства та торговельні організації. Місто піднімалося з руїн. 21 вересня 1944 року став до ладу Гайсинський цукровий завод. Відновився колгосп «III Інтернаціонал». Наприкінці 1944 року в артілі працювало 178 колгоспників. Господарство мало 99 голів худоби, 120 штук птиці. На початку наступного року відбудували маслозавод, державний млин, інкубаторну станцію, склади «Заготзерно», м’ясокомбінат, машинно-тракторну станцію. Становище утруднювалося через нестачу робочої сили, особливо бракувало кваліфікованих кадрів. Кожному доводилося працювати за двох. Але, незважаючи на це, робітники цукрового заводу, млина, маслозаводу, м’ясокомбінату набагато перевиконували свої виробничі завдання.
- al_mol
- Супермодератор
- Повідомлень: 2719
- З нами з: 05 червня 2016, 19:36
- Стать: Чоловік
- Звідки: Вінниця
- Дякував (ла): 948 разів
- Подякували: 2910 разів
Re: ГАЙСИН, місто, Вінницька область
Я уже писал, что Гайсин связан с моим Федором Молчановским...
у меня есть список религиозной Свято покровской православной и старообрядческой громад за 1924 г.... кому надо - обращайтесь
у меня есть список религиозной Свято покровской православной и старообрядческой громад за 1924 г.... кому надо - обращайтесь
У вас недостатньо прав для перегляду приєднаних до цього повідомлення файлів.
Мои предки: Молчановские, Вишневские, Пророк, Олейничук, Пеньковские, Дегусары Тимуш, Лабудзинские Шафранские , Юркевич, Зборовский
- АннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: ГАЙСИН, місто, Вінницька область
ДАВіО - православні
1. Подільська губернія
2. Подільська єпархія
3. Свято-Миколаївська церква м. Гайсин Подільської губернії
4. м. Гайсин
5. Народження: 1892-1893: ф.904, оп.13, спр.77; 1894-1898: ф.904, оп.13, спр.87; 1899-1902: ф.904, оп.13, спр.112; 1903-1907: ф.904, оп.13, спр.138; 1908-1911: ф.904, оп.13, спр.163; 1912-1917: ф.904, оп.13, спр.182; 1918-1920: ф.904, оп.13, спр.210;
6. Шлюб: 1892-1893: ф.904, оп.13, спр.77; 1894-1898: ф.904, оп.13, спр.87; 1899-1902: ф.904, оп.13, спр.112; 1903-1907: ф.904, оп.13, спр.138; 1908-1911: ф.904, оп.13, спр.163; 1912-1917: ф.904, оп.13, спр.182; 1918-1920: ф.904, оп.13, спр.210;
7.
8. Смерть: 1892-1893: ф.904, оп.13, спр.77; 1894-1898: ф.904, оп.13, спр.87; 1899-1902: ф.904, оп.13, спр.112; 1903-1907: ф.904, оп.13, спр.138; 1908-1911: ф.904, оп.13, спр.163; 1912-1917: ф.904, оп.13, спр.182; 1918-1920: ф.904, оп.13, спр.210;
9.
10.
1. Подільська губернія
2. Подільська єпархія
3. Свято-Миколаївська церква м. Гайсин Подільської губернії
4. м. Гайсин
5. Народження: 1892-1893: ф.904, оп.13, спр.77; 1894-1898: ф.904, оп.13, спр.87; 1899-1902: ф.904, оп.13, спр.112; 1903-1907: ф.904, оп.13, спр.138; 1908-1911: ф.904, оп.13, спр.163; 1912-1917: ф.904, оп.13, спр.182; 1918-1920: ф.904, оп.13, спр.210;
6. Шлюб: 1892-1893: ф.904, оп.13, спр.77; 1894-1898: ф.904, оп.13, спр.87; 1899-1902: ф.904, оп.13, спр.112; 1903-1907: ф.904, оп.13, спр.138; 1908-1911: ф.904, оп.13, спр.163; 1912-1917: ф.904, оп.13, спр.182; 1918-1920: ф.904, оп.13, спр.210;
7.
8. Смерть: 1892-1893: ф.904, оп.13, спр.77; 1894-1898: ф.904, оп.13, спр.87; 1899-1902: ф.904, оп.13, спр.112; 1903-1907: ф.904, оп.13, спр.138; 1908-1911: ф.904, оп.13, спр.163; 1912-1917: ф.904, оп.13, спр.182; 1918-1920: ф.904, оп.13, спр.210;
9.
10.
- АннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: ГАЙСИН, місто, Вінницька область
ДАВіО - православні
1. Подільська губернія
2. Подільська єпархія
3. Свято-Покровська церква м. Гайсин Подільської губернії
4. м. Гайсин
5. Народження: 1894-1895: ф.904, оп.13, спр.88; 1896-1899: ф.904, оп.13, спр.96; 1900-1905: ф.904, оп.13, спр.115; 1903-1907: ф.904, оп.13, спр.138; 1906-1909: ф.904, оп.13, спр.151; 1910-1918: ф.904,
оп.13, спр.173;
6. Шлюб: 1894-1895: ф.904, оп.13, спр.88; 1896-1899: ф.904, оп.13, спр.96; 1900-1905: ф.904, оп.13, спр.115; 1903-1907: ф.904, оп.13, спр.138; 1906-1909: ф.904, оп.13, спр.151; 1910-1918: ф.904, оп.13,
спр.173;
7.
8. Смерть: 1894-1895: ф.904, оп.13, спр.88; 1896-1899: ф.904, оп.13, спр.96; 1900-1905: ф.904, оп.13, спр.115; 1903-1907: ф.904, оп.13, спр.138; 1906-1909: ф.904, оп.13, спр.151; 1910-1917: ф.904, оп.13,
спр.173;
9.
10.
1. Подільська губернія
2. Подільська єпархія
3. Свято-Покровська церква м. Гайсин Подільської губернії
4. м. Гайсин
5. Народження: 1894-1895: ф.904, оп.13, спр.88; 1896-1899: ф.904, оп.13, спр.96; 1900-1905: ф.904, оп.13, спр.115; 1903-1907: ф.904, оп.13, спр.138; 1906-1909: ф.904, оп.13, спр.151; 1910-1918: ф.904,
оп.13, спр.173;
6. Шлюб: 1894-1895: ф.904, оп.13, спр.88; 1896-1899: ф.904, оп.13, спр.96; 1900-1905: ф.904, оп.13, спр.115; 1903-1907: ф.904, оп.13, спр.138; 1906-1909: ф.904, оп.13, спр.151; 1910-1918: ф.904, оп.13,
спр.173;
7.
8. Смерть: 1894-1895: ф.904, оп.13, спр.88; 1896-1899: ф.904, оп.13, спр.96; 1900-1905: ф.904, оп.13, спр.115; 1903-1907: ф.904, оп.13, спр.138; 1906-1909: ф.904, оп.13, спр.151; 1910-1917: ф.904, оп.13,
спр.173;
9.
10.
- al_mol
- Супермодератор
- Повідомлень: 2719
- З нами з: 05 червня 2016, 19:36
- Стать: Чоловік
- Звідки: Вінниця
- Дякував (ла): 948 разів
- Подякували: 2910 разів
Re: ГАЙСИН, місто, Вінницька область
Штат и зарплата церковнослужителей гайсинской Соборной церкви за 1807 год . Как ни странно зарплату священникам платили из уездной казны .
У вас недостатньо прав для перегляду приєднаних до цього повідомлення файлів.
Мои предки: Молчановские, Вишневские, Пророк, Олейничук, Пеньковские, Дегусары Тимуш, Лабудзинские Шафранские , Юркевич, Зборовский
- АннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: ГАЙСИН, місто, Вінницька область
Труды Подольского Епархиального комитета № 2.
Список униатских приходов, присоединенных в православие в 1794-95 гг.
"В г. Гайсине соборная церковь во имя Святителя Николая присоединена из унии в православие в 1794 г., с бывшим при ней священником Иваном Масловским, который по присоединении оставался на том же приходе до 20 августа 1795 года. В сем году Высокопреосвященным Иоанникием определен к соборной Николаевской церкви протоиерей Григорий Порхневич, а Масловский перемещен в с. Левухи."
Список униатских приходов, присоединенных в православие в 1794-95 гг.
"В г. Гайсине соборная церковь во имя Святителя Николая присоединена из унии в православие в 1794 г., с бывшим при ней священником Иваном Масловским, который по присоединении оставался на том же приходе до 20 августа 1795 года. В сем году Высокопреосвященным Иоанникием определен к соборной Николаевской церкви протоиерей Григорий Порхневич, а Масловский перемещен в с. Левухи."
Хто зараз онлайн
Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 22 гостей