Досліджую це село. Раніше Игнатовец, Летичевского уезда Подольской губернии. Зокрема, прізвище Камінський.
Відомо про народження сина Камінських - Мечислава (Mecheslav Kaminski) 10.03.1873 року, с.Игнатовець, Летического уезда Подольской губернии.
Подружжя Іосиф Камінський (Joseph Kaminski) та Анастасія Малаєвська.
Хресні: дворяни Іосиф Павловський та Юзефа Павловська.
Знайдено у с.Гнатівці Летичівського повіту Подільської губернії.
Гнатівці, село, Хмельницький район, Хмельницької області
- Ігор Климишин
- Повідомлень: 5
- З нами з: 05 грудня 2020, 14:24
- Стать: Чоловік
- Подякували: 2 рази
- АннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8876
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3562 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: Гнатівці, село, Хмельницький район, Хмельницької області
З вікіпедії
Гна́тівці — село в Україні, у Лісовогринівецькій сільській територіальній громаді Хмельницького району Хмельницької області. Населення становить 521 особу.
Історія
25-26 вересня 1604 року в селі зупинялося українсько-польське військо яке 20 червня 1605 року захопило Москву.[1]
Належало до Меджибізького ключа маєтків Сенявських, потім Чарторийських і до парафії костелу св. Трійці в Меджибожі. Наприкінці XVIII - на початку XIX ст. одну з частин села мав у посесії жидачівський хорунжий Мацей Журовський, який мешкав у Гнатівцях з дружиною Барбарою і донькою Теклею Журовською, руки якої у 1791 р. безуспішно просив національний герой Польщі і США Тадеуш Костюшко[2].
На початку 1800-х років частину Гнатівець отримав у посесію і оселився там Кароль Тадеуш Слава Гакеншміт[3] (1758-1833), відомий медик польського походження XVIII - початку XIX ст., державний карантинний лікар Подільського воєводства часів Речі Посполитої, за часів Російської імперії також відомий лікар, який раніше практикував у Меджибожі, і якого Тадеуш Костюшко вважав своїм суперником у клопотах про руку Теклі Журовської та винуватцем своєї невдачі у намірах одружитися з нею. Мав у Меджибожі і Гнатівцях велику практику завдяки кільком європейським освітам, за словами Антонія Роллє лікуватися у Гакеншміта вважалося "ознакою доброго тону". Похований у Гнатівцях, на католицькому цвинтарі[4]. Місце розташування могили невідоме.
У жовтні 2015 року в селі громадою УПЦ КП освячено храм на честь Казанської ікони Божої Матері.[5]
Гна́тівці — село в Україні, у Лісовогринівецькій сільській територіальній громаді Хмельницького району Хмельницької області. Населення становить 521 особу.
Історія
25-26 вересня 1604 року в селі зупинялося українсько-польське військо яке 20 червня 1605 року захопило Москву.[1]
Належало до Меджибізького ключа маєтків Сенявських, потім Чарторийських і до парафії костелу св. Трійці в Меджибожі. Наприкінці XVIII - на початку XIX ст. одну з частин села мав у посесії жидачівський хорунжий Мацей Журовський, який мешкав у Гнатівцях з дружиною Барбарою і донькою Теклею Журовською, руки якої у 1791 р. безуспішно просив національний герой Польщі і США Тадеуш Костюшко[2].
На початку 1800-х років частину Гнатівець отримав у посесію і оселився там Кароль Тадеуш Слава Гакеншміт[3] (1758-1833), відомий медик польського походження XVIII - початку XIX ст., державний карантинний лікар Подільського воєводства часів Речі Посполитої, за часів Російської імперії також відомий лікар, який раніше практикував у Меджибожі, і якого Тадеуш Костюшко вважав своїм суперником у клопотах про руку Теклі Журовської та винуватцем своєї невдачі у намірах одружитися з нею. Мав у Меджибожі і Гнатівцях велику практику завдяки кільком європейським освітам, за словами Антонія Роллє лікуватися у Гакеншміта вважалося "ознакою доброго тону". Похований у Гнатівцях, на католицькому цвинтарі[4]. Місце розташування могили невідоме.
У жовтні 2015 року в селі громадою УПЦ КП освячено храм на честь Казанської ікони Божої Матері.[5]
- АннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8876
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3562 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: Гнатівці, село, Хмельницький район, Хмельницької області
З історії міст і сіл УРСР виданої у 1968-1973 роках.
ГНАТІВЦІ — село, центр сільської Ради, розташоване за 40 км від районного центру і залізничної станції Хмельницька. Населення — 1122 чоловіка. Сільраді підпорядковане село Моломолішці.
На території села міститься бригада № 2 колгоспу ім. Красіна (центральна садиба в с. Моломолинцях). Господарство займається рільництвом. Розвинуто садівництво, рибництво, бджільництво.
Працюють середня школа, клуб, дві бібліотеки, дільнична лікарня, аптека, дитячі ясла.
На території села знайдено крем’яні та кам’яні знаряддя праці доби міді (IV—III тисячоліття до н. ери).
ГНАТІВЦІ — село, центр сільської Ради, розташоване за 40 км від районного центру і залізничної станції Хмельницька. Населення — 1122 чоловіка. Сільраді підпорядковане село Моломолішці.
На території села міститься бригада № 2 колгоспу ім. Красіна (центральна садиба в с. Моломолинцях). Господарство займається рільництвом. Розвинуто садівництво, рибництво, бджільництво.
Працюють середня школа, клуб, дві бібліотеки, дільнична лікарня, аптека, дитячі ясла.
На території села знайдено крем’яні та кам’яні знаряддя праці доби міді (IV—III тисячоліття до н. ери).
- АннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8876
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3562 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: Гнатівці, село, Хмельницький район, Хмельницької області
Наукові праці Кам’янець-Подільського державного історичного музею-заповідника
Ігор Западенко,
заступник директора ДІКЗ «Межибіж»
з наукової роботи
ДОКТОР ГАКЕНШМІТ: СУПЕРНИК ТАДЕУША КОСТЮШКА У КОХАННІ ЧИ ТАЛАНОВИТИЙ ДІЯЧ МЕДИЦИНИ НА РУБЕЖІ XVIII-XIX СТ.?
На підставі публікацій і частково архівних джерел робиться спроба верифікувати справжню біографію доктора Кароля Тадеуша Слави Гакеншміта – відомого у XVIII-XIX ст. медика, який працював на Поділлі, а 1791 року був однією з дійових осіб мелодраматичної історії Тадеуша Костюшка і Теклі Журовської, яка відома як «друге велике кохання в житті національного героя».
Ключові слова: Гакеншміт, Костюшко, Журовські, Меджибіж, Гнатівці, Поділля, медицина, епідеміологія.
З прізвищем доктора Гакеншміта пересічний читач побіжно знайомий у зв’язку з мелодраматичною історією кохання національного героя США та Польщі Тадеуша Костюшка до доньки жидачівського хорунжого Теклі Журовської, яка відбулася 1790-1791 року в Меджибожі. Цей епізод з життя американського і польського генерала, героя війни за незалежність США (1775-1783 рр.) та військового керівника антиросійського повстання 1794 р. є хрестоматійним. Він увійшов до його біографій, що вийшли з-під пера істориків Т. Корзона1, Л. Семенського2, А. Роллє3, нашого сучасника Б. Шиндлера4, багатьох інших істориків, а за ними й белетристів.
Коротко нагадаємо цей меджибізький епізод: «За милю дороги від Меджибожа в Гнатівцях мешкав жидачівський хорунжий Мацей Журовський, гербу Леліва, разом з дружиною Маріанною Барбарою з Віслоцьких та вісімнадцятирічною донькою Теклею. Хорунжий був дідичем двох сіл, одного на Поділлі, а другу в Галичині отримав як заставу. Журовські часто навідувалися до Меджибожа задля лікування в знаного медика Кароля Тадеуша Слави Гакеншміта, який лікував самого австрійського цісаря Йозефа ІІ. Хорунжого мучила печінка, його дружина мала мігрені, донька теж «часто западала на груди». Під час перебування в Меджибожі Журовські винаймали помешкання в будинку навпроти квартири Костюшка. Таке близьке сусідство сприяло знайомству генерала з Теклею, яке швидко переросло в палке кохання вже немолодого чоловіка до вісімнадцятирічної панянки… Поміж закоханими почали пурхати любовні записочки, а їх повіреним був поручик Кароль Князевич…»5. Костюшко мав до Теклі цілком поважні наміри та звернувся до Мацея Журовського з проханням її руки. Журовський, однак, відмовив генералові віддати за нього доньку, посилаючись на значну різницю у віці. Перешкоду, втім, становив не вік, а незначний родовий та маєтковий статус Костюшка. Зрештою, так національний герой двох країн і залишився на все життя одинаком, а щодо інших учасників історії відішлемо читача до більш повного викладу подальших обставин їх життя, подекуди досить неординарних6.
Детальніше звернемося до особи доктора Гакеншміта, який, як читаємо вище, прислужився мимовільною причиною зустрічі головних героїв цієї історії в Меджибожі, та ще й негативно вплинув на їхні подальші стосунки. Твори всіх згаданих вище авторів, особливо історичні нариси А. Роллє, рясніють згадками, які півтора століття звідти мандрують сторінками історичних, художніх та публіцистичних видань, повторюючи як факти, так і помилки та художні домисли. Тому вони потребують істотного уточнення, після якого доктор Гакеншміт постане перед польським читачем як неординарна особистість та дійсно талановитий лікар, який практикував на Поділлі. Для українського ж кола читачів особистість доктора Гакеншміта постає переважно вперше.
На час історії «другого великого кохання Тадеуша Костюшка», тобто у 1791 р., Тадеушеві Гакеншміту було 33 роки. Народився він в околицях Львова у 1758 р. у шляхетcькій родині, мав двох братів: Яна, люблінського адвоката, і Войцеха, кримінального суддю у Відні. З дитинства відзначався непересічними здібностями і палким захопленням навчанням. У неповних 20 років, скінчивши курс у Кракові та отримавши вчений ступінь, подався до Відня заради слухання лекцій знаменитого доктора Франка, який скоро оцінив молодого учня. Чутки про те, що Гакеншміт лікував австрійського цісаря, не зовсім вірні, але мали підґрунтя. Коли імператор Йозеф ІІ відвідав віденський медичний факультет і побажав, аби йому представили найкращих студентів, Франк викликав Гакеншміта і його товариша. Цісар запросив їх обох під час канікул до Шенбрунну з поселенням у палаці та вільним доступом до бібліотеки, а на прощання обдарував працею видатного голландського лікаря Германа Бургаве з відповідним власноручним написом. Після отримання ступеню доктора медицини у Відні Гакеншміт подався до Геттінгена, Галле і Парижа, де також здобув дипломи з відзнакою, і повернувся до Речі Посполитої7.
На той час у Речі Посполитій діє штатна структура урядових карантинних лікарів.
Ігор Западенко,
заступник директора ДІКЗ «Межибіж»
з наукової роботи
ДОКТОР ГАКЕНШМІТ: СУПЕРНИК ТАДЕУША КОСТЮШКА У КОХАННІ ЧИ ТАЛАНОВИТИЙ ДІЯЧ МЕДИЦИНИ НА РУБЕЖІ XVIII-XIX СТ.?
На підставі публікацій і частково архівних джерел робиться спроба верифікувати справжню біографію доктора Кароля Тадеуша Слави Гакеншміта – відомого у XVIII-XIX ст. медика, який працював на Поділлі, а 1791 року був однією з дійових осіб мелодраматичної історії Тадеуша Костюшка і Теклі Журовської, яка відома як «друге велике кохання в житті національного героя».
Ключові слова: Гакеншміт, Костюшко, Журовські, Меджибіж, Гнатівці, Поділля, медицина, епідеміологія.
З прізвищем доктора Гакеншміта пересічний читач побіжно знайомий у зв’язку з мелодраматичною історією кохання національного героя США та Польщі Тадеуша Костюшка до доньки жидачівського хорунжого Теклі Журовської, яка відбулася 1790-1791 року в Меджибожі. Цей епізод з життя американського і польського генерала, героя війни за незалежність США (1775-1783 рр.) та військового керівника антиросійського повстання 1794 р. є хрестоматійним. Він увійшов до його біографій, що вийшли з-під пера істориків Т. Корзона1, Л. Семенського2, А. Роллє3, нашого сучасника Б. Шиндлера4, багатьох інших істориків, а за ними й белетристів.
Коротко нагадаємо цей меджибізький епізод: «За милю дороги від Меджибожа в Гнатівцях мешкав жидачівський хорунжий Мацей Журовський, гербу Леліва, разом з дружиною Маріанною Барбарою з Віслоцьких та вісімнадцятирічною донькою Теклею. Хорунжий був дідичем двох сіл, одного на Поділлі, а другу в Галичині отримав як заставу. Журовські часто навідувалися до Меджибожа задля лікування в знаного медика Кароля Тадеуша Слави Гакеншміта, який лікував самого австрійського цісаря Йозефа ІІ. Хорунжого мучила печінка, його дружина мала мігрені, донька теж «часто западала на груди». Під час перебування в Меджибожі Журовські винаймали помешкання в будинку навпроти квартири Костюшка. Таке близьке сусідство сприяло знайомству генерала з Теклею, яке швидко переросло в палке кохання вже немолодого чоловіка до вісімнадцятирічної панянки… Поміж закоханими почали пурхати любовні записочки, а їх повіреним був поручик Кароль Князевич…»5. Костюшко мав до Теклі цілком поважні наміри та звернувся до Мацея Журовського з проханням її руки. Журовський, однак, відмовив генералові віддати за нього доньку, посилаючись на значну різницю у віці. Перешкоду, втім, становив не вік, а незначний родовий та маєтковий статус Костюшка. Зрештою, так національний герой двох країн і залишився на все життя одинаком, а щодо інших учасників історії відішлемо читача до більш повного викладу подальших обставин їх життя, подекуди досить неординарних6.
Детальніше звернемося до особи доктора Гакеншміта, який, як читаємо вище, прислужився мимовільною причиною зустрічі головних героїв цієї історії в Меджибожі, та ще й негативно вплинув на їхні подальші стосунки. Твори всіх згаданих вище авторів, особливо історичні нариси А. Роллє, рясніють згадками, які півтора століття звідти мандрують сторінками історичних, художніх та публіцистичних видань, повторюючи як факти, так і помилки та художні домисли. Тому вони потребують істотного уточнення, після якого доктор Гакеншміт постане перед польським читачем як неординарна особистість та дійсно талановитий лікар, який практикував на Поділлі. Для українського ж кола читачів особистість доктора Гакеншміта постає переважно вперше.
На час історії «другого великого кохання Тадеуша Костюшка», тобто у 1791 р., Тадеушеві Гакеншміту було 33 роки. Народився він в околицях Львова у 1758 р. у шляхетcькій родині, мав двох братів: Яна, люблінського адвоката, і Войцеха, кримінального суддю у Відні. З дитинства відзначався непересічними здібностями і палким захопленням навчанням. У неповних 20 років, скінчивши курс у Кракові та отримавши вчений ступінь, подався до Відня заради слухання лекцій знаменитого доктора Франка, який скоро оцінив молодого учня. Чутки про те, що Гакеншміт лікував австрійського цісаря, не зовсім вірні, але мали підґрунтя. Коли імператор Йозеф ІІ відвідав віденський медичний факультет і побажав, аби йому представили найкращих студентів, Франк викликав Гакеншміта і його товариша. Цісар запросив їх обох під час канікул до Шенбрунну з поселенням у палаці та вільним доступом до бібліотеки, а на прощання обдарував працею видатного голландського лікаря Германа Бургаве з відповідним власноручним написом. Після отримання ступеню доктора медицини у Відні Гакеншміт подався до Геттінгена, Галле і Парижа, де також здобув дипломи з відзнакою, і повернувся до Речі Посполитої7.
На той час у Речі Посполитій діє штатна структура урядових карантинних лікарів.
Хто зараз онлайн
Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 21 гість