Держанівка, село, Носівський р-н, Чернігівська обл, Україна

Відповісти

У цьому селі/Цим селом/Це село

Народився і живу
0
Немає голосів
Народився, але не живу
0
Немає голосів
Жили мої батьки
0
Немає голосів
Жили декілька поколіннь моїх пращурів
0
Немає голосів
Жило більше 7 поколіннь моїх пращурів
0
Немає голосів
Досліджую
0
Немає голосів
Цікавлюсь
0
Немає голосів
Є зв'язок моїх пращурів з цим селом
0
Немає голосів
Ваш варіант відповіді
0
Немає голосів
Ваш варіант відповіді
0
Немає голосів
 
Всього голосів: 0

Онлайн
Аватар користувача
АннА
Супермодератор
Повідомлень: 8878
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Стать: Жінка
Дякував (ла): 3563 рази
Подякували: 2154 рази

Держанівка, село, Носівський р-н, Чернігівська обл, Україна

Повідомлення АннА »

З історії міст і сіл УРСР виданої у 1960-ті роки
ДЕРЖАНІВКА — село, центр сільської Ради, розташоване на правому березі річки Остра, за 28 км від районного центру і 33 км від залізничної станції Носівка.
Дворів — 418. Населення —- 1278 чоловік.
Сільраді підпорядковані населені пункти Адамівка, Ведмедівка, Розівка.

На території села міститься колгосп ім. Т. Г. Шевченка, за яким закріплено 2570 га сільськогосподарських угідь, у т. ч. 1865 га орної землі. У господарстві вирощують зернові й технічні культури. Розвинуте тваринництво м’ясо-молочного напряму. За трудові успіхи орденами й медалями нагороджено 68 чоловік.

В селі є середня школа, в якій налічується 350 учнів і 23 вчителі, будинок культури на 325 місць, бібліотека, лікарня на 25 ліжок.

Держанівка виникла в XVI столітті.

Радянську владу встановлено в січні 1918 року. У 1923 році створено комсомольський осередок, 1939 року — партійний.

На фронтах Великої Вітчизняної війни воювали з ворогом 370 жителів села, з них — 165 — загинуло. 102 чоловіка за бойові подвиги нагороджено орденами й медалями. 1955 року встановлено пам’ятник воїнам, які полягли в боях за визволення села, 1972 року — обеліск односельцям, які віддали своє життя за Радянську Вітчизну.
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна
Онлайн
Аватар користувача
АннА
Супермодератор
Повідомлень: 8878
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Стать: Жінка
Дякував (ла): 3563 рази
Подякували: 2154 рази

Re: Держанівка, село, Носівський р-н, Чернігівська обл, Україна

Повідомлення АннА »

Держані́вка — село Носівського району Чернігівської області.
Історична довідка

Поселення тут виникло подавно ще в часи Київської Русі на території Чернігівського князівства.

У переписній книзі Малоросійського приказу (1666) згадується село Держануха. Саме село, а не деревня, тому вже був свій храм. У селі було 27 дворів: 20 селянських, 4 грунтових і 3 бобильські, в яких жили 28 дорослих чоловіків та 1 вдова (усіх перелічено поіменно). У них було 39 волів і 5 коней.[2] Іван Мазепа, на прохання Іллі Жиленка, подарував йому, враховуючи його військові заслуги, село Держанівку Козелецької сотні (Батурин, 1689 р., грудня 29). За іншими даними, Ілля Жила за військову службу отримав жалувану грамоту на село Держанувка 1718 року, а до цього село було військовим і нікому не належало. 1726 року Жилі належали 63 двори, 1731 — 62.[3]

До 1917 року входило у склад Носівського повіту. Населення села — українці. Серед інших сіл вирізняється яскраво вираженим «староруським» діалектом. У вимові присутні своєрідні дифтонги «оу» «ыи», «і», замість сучасних голосних «о», «і», наявні діалектні слова старослов'янського походження. Такі слова, як «тітка», «дядько», «пішли», — вимовляються як «тьуотка», «дьаудько», «поуйшли». Слова з буквами «ф» вимовляються як Хведя, Хведора, хвара тощо. Ім'я «Вітя» вимовляють, як «Виитя», Андрій — як «Андрей», Володимир — як «Ладимер». Сама назва села («д» вимовляється неясно, чути як «т», так і «п») корінними мешканцями села вимовлялися, як «Дершануовка» (з наголосом на «у»). Також типово: «Носуовка», «Киеєв», «С_моулянка», «Ніежин», «Адамуовка», «сиело Муоровське» тощо. Нараз відчувається вплив освіти, мовних засобів — радіо та телебачення — і діалектичні відмінності у вимові починають зникати.
Щодо походження назви села, існує дві версії: а) традиційна — село заснував невідомий нікому «Держан»;

б) в давнині, ще до «возз'єднання» України з Росією, село нібито називалось як «Першануовка» від «Пер» + «шанувати» (мешканці села нібито шанували (вірили в) язичницького бога Перуна). Винні в цьому нібито російські «діяки» чи «дяки», які не почули українську назву і записали село в реєстр населених міст як «Держановка».

Деякі назви птахів та сільськогосподарських культур мають свої специфічні назви, не зрозумілі в інших українських селах Носівського району: лелека — «гайстер», кукурудза — «киях» (в однині), «кияхи» (у множині), огірок — «гурок», але відомих в окремих селах Вінницької та Хмельницької областей.

За розповідями старожилів, село до революційних подій 1917 року було заможне, налічувало більш чим 350 дворів (зараз село потроху вимирає). Традиційно в сім'ях народжувалось та росло від 3 до 10 дітей. Батьківщину (спадок) отримувала наймолодша дитина. Старші сини вимушені «йти в прими», або на «дідину» чи «бабину» — подвір'я своїх родичів (дідів, баб) за умови «годувати» їх до кончини. У таких родичів не було дітей, або діти їх рано повмирали, або загинули на війнах, або осіли на Московщині після військової служби в Царській армії (в так званих «москалях»). Типовою була сусідська ворожнеча за так звану «межу» між сусідськими городами. Поля навколо села належали заможним селянам та пану. У деяких селян у власності знаходились лісові насадження. До громадської власності належали долини та царина.

Село було самодостатнє. В кожному дворі сім'я тримала корову чи козу, коней або волів, обов'язково свиней, курей, гусей чи качок. Кожен двір мав належний сільськогосподарський інвентар (плуги, борони, коси, ціпи тощо). Сівалки (сіялки) і віялки здавались в оренду. За давніми громадськими традиціями кожен двір мав у власності від 30 до 40 соток землі. Мешканці села вирощували на своїх городах жито, пшеницю, просо, льон, картоплю, «кияхи» (кукурудзу), соняшники, мак, різноманітні овочеві культури та мали дозвіл на вирощування тютюну. Майже кожна сім'я мала по декілька прядок, а кожна 20-та сім'я — ткацькі верстаки (вироблені з дерева). Полотно фарбували в приватних «сажалках» за допомогою сажі та ще якихось компонентів, що тримались власниками «сажалок», як професійна (сімейна) таємниця. В селі функціювали: більше чим 3 кузні, майже 20 вітряків (млинів). В деяких сім'ях варили господарське мило, вичиняли шкіру, займались пошиттям одягу (кравці та шевці шили «плахи», нижню та верхню одежу, головні убори (картузи, шапки) та взуття (чоловічі чоботи та «джими» — хромові жіночі чобітки з короткими «халявами»). Товар виробляли під «заказ», або на «ярмарок». Пічники та столяри займались сезонними роботами, ходили по селах на заробітки. Професійна майстерність передавалась винятково як спадок від батька до сина. Типові прізвища мешканців села: Рудиї, Черв'яки, Какали, Трухани, Марущенки. У власності сільського пана Харкуна була винокурня (ґуральня), великий фруктовий сад та цегельний завод, де вироблялася цегла-сирець. Частина мешканців села працювала «на пана» за плату. В навколишніх болотах здобувався торф.

У дерев'яній Троїцькій церкві з позолоченими хрестами на банях правили Богослужіння, на службу приходили віруючі і з інших сіл. На свята (св'ятки) приїжджали правити службу церковні чини з Чернігова.

У селі діяла 4-класна школа, куди діти йшли вчитися, зазвичай, за власним бажанням. Викладання предметів: «Слово Божье», «Арифметика», «Родная речь» велося російською мовою, але було дозволено пояснювати незрозумілі речі «місцевою говіркою». Першу церковно-приходську школу (одну з перших у повіті) облаштував у 1858 році священик Володимир Максимович, який служив у селі з кінця 1830-х принаймні до 1880 року. Для цього він за свої кошти побудував на церковному городі біля погосту будинок, в одній половині якого поселилися причетники, а в іншій було облаштовано приміщення для навчання. У 1873 році школа стала земською. На початок 1878 року законоучителем був священик, учителем — Павло Володимирович Максимович (імовірно, син священика).[4][5]

Два рази на рік у селі відбувались великі ярмарки: на свято Паски та на 1 Вересня, на які з'їжджалися мешканці навколишніх і дальніх сіл купити вироби Держанівських кустарів.
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна
Онлайн
Аватар користувача
АннА
Супермодератор
Повідомлень: 8878
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Стать: Жінка
Дякував (ла): 3563 рази
Подякували: 2154 рази

Re: Держанівка, село, Носівський р-н, Чернігівська обл, Україна

Повідомлення АннА »

Freiheit писав: 02 лютого 2023, 22:08 Дякую за інформацію.
Більше цікавить звідки пішов рід і від чого походить прізвище.
Моя сім`я родом з Держанівки Носівського району Чернігівської області.
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна
Відповісти

Повернутись до “Літера Д”

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 16 гостей