ЗАЛІЗЦІ (до 1992 – Заложці) – с-ще міського типу Зборівського р-ну Тернопільської області. Розташов. на р. Серет (прит. Дністра), за 24 км від залізничної ст. Зборів. Нас. 2,7 тис. осіб (2004).
Перша письмова згадка припадає на 1483.
Від 16 ст. Залізці перебували під владою Польщі.
Жителі Залізців брали участь у національній революції 1648–1676.
Після 1-го поділу Польщі 1772 – у межах кордонів Австрії (від 1867 – Австро-Угорщина), од 1919 – знову під владою Польщі.
Від 1939 – возз'єднано з ін. укр. землями у складі УРСР.
С-ще міськ. типу від 1961.
Райцентр 1940–62.
Пам'ятка арх-ри: замок 1516.
Залізці, смт, Зборівський р-н, Тернопільська обл, Україна
- АннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: Залізці, смт, Зборівський р-н, Тернопільська обл, Україна
З історії міст і сіл УРСР виданої у 1968-1973 роках.
Заложці — селище міського типу, центр селищної Ради, розташоване на річці Сереті, притоці Дністра, за 29 км від районного центру й за 24 км від найближчої залізничної станції Зборів на лінії Львів—Київ. Через Заложці проходить автошлях Тернопіль—Броди—Червоноград. Населення — 2214 чоловік. Селищній Раді підпорядковані села Ренів і Чистопади.
На території Заложців люди селилися здавна, про що свідчать археологічні знахідки — скарб знарядь праці та прикрас доби пізньої бронзи. Письмові згадки в історичних джерелах про поселення зустрічаються з 1483 року. На початку XVI ст. польський король Сигізмунд І подарував ці землі подільському воєводі М. Камінецькому, який заклав тут замок. Він був кам’яний, оточений високими валами з муром і мав важливе на той час стратегічне значення. До нього можна було потрапити лише через підвісний міст. Поселення, що виникло біля замку, почали називати Новими Заложцями, а більш давнє, розміщене на протилежному, правому березі Серету — Старими Заложцями. В наступні роки вони злилися в один населений пункт. В долині річки було споруджено великий став.
Щоб забезпечити приплив населення, М. Камінецький 1516 року звільнив жителів на чотири роки від податків. Того року Заложці стали містечком. У 1520 році їм надано магдебурзьке право.
З середини XVI ст. певного розвитку набули ремесла і торгівля. Населення здебільшого займалося землеробством, було залежним від феодала. Наприкінці XVI ст. селяни відробляли 2—3 дні панщини на тиждень, виконували інші повинності на користь феодала. Погіршувалося становище селян і внаслідок частих переходів міста від одного власника до іншого: після Камінецького воно належало великим феодалам Олеським, згодом — Вишневецьким і Потоцьким. Непоодинокими були випадки втечі кріпаків, у т. ч. на Запорізьку Січ. Так, в реєстрі низових запорозьких козаків за 1581 рік значиться і виходець з Заложців Я. Кунцевич.
Активну участь селяни взяли у визвольній війні українського народу 1648— 1654 рр. Як тільки селянсько-козацьке військо вступило до Галичини, багато жителів Заложців поповнили їхні лави і разом з повстанцями боролися проти польсько-шляхетського війська під Збаражем і Зборовом. Коли ж у 1655 році, вже після закінчення визвольної війни, через Заложці проходили козацькі війська, що прямували до Львова, населення допомагало їм фуражем, продовольством, давало провідників.
Заложці — селище міського типу, центр селищної Ради, розташоване на річці Сереті, притоці Дністра, за 29 км від районного центру й за 24 км від найближчої залізничної станції Зборів на лінії Львів—Київ. Через Заложці проходить автошлях Тернопіль—Броди—Червоноград. Населення — 2214 чоловік. Селищній Раді підпорядковані села Ренів і Чистопади.
На території Заложців люди селилися здавна, про що свідчать археологічні знахідки — скарб знарядь праці та прикрас доби пізньої бронзи. Письмові згадки в історичних джерелах про поселення зустрічаються з 1483 року. На початку XVI ст. польський король Сигізмунд І подарував ці землі подільському воєводі М. Камінецькому, який заклав тут замок. Він був кам’яний, оточений високими валами з муром і мав важливе на той час стратегічне значення. До нього можна було потрапити лише через підвісний міст. Поселення, що виникло біля замку, почали називати Новими Заложцями, а більш давнє, розміщене на протилежному, правому березі Серету — Старими Заложцями. В наступні роки вони злилися в один населений пункт. В долині річки було споруджено великий став.
Щоб забезпечити приплив населення, М. Камінецький 1516 року звільнив жителів на чотири роки від податків. Того року Заложці стали містечком. У 1520 році їм надано магдебурзьке право.
З середини XVI ст. певного розвитку набули ремесла і торгівля. Населення здебільшого займалося землеробством, було залежним від феодала. Наприкінці XVI ст. селяни відробляли 2—3 дні панщини на тиждень, виконували інші повинності на користь феодала. Погіршувалося становище селян і внаслідок частих переходів міста від одного власника до іншого: після Камінецького воно належало великим феодалам Олеським, згодом — Вишневецьким і Потоцьким. Непоодинокими були випадки втечі кріпаків, у т. ч. на Запорізьку Січ. Так, в реєстрі низових запорозьких козаків за 1581 рік значиться і виходець з Заложців Я. Кунцевич.
Активну участь селяни взяли у визвольній війні українського народу 1648— 1654 рр. Як тільки селянсько-козацьке військо вступило до Галичини, багато жителів Заложців поповнили їхні лави і разом з повстанцями боролися проти польсько-шляхетського війська під Збаражем і Зборовом. Коли ж у 1655 році, вже після закінчення визвольної війни, через Заложці проходили козацькі війська, що прямували до Львова, населення допомагало їм фуражем, продовольством, давало провідників.
У другій половині XVII ст. почастішали напади татарських орд на Східну Галичину. Не раз вони грабували і руйнували Заложці. Найбільш руйнівного нападу містечко зазнало 1675 року, коли татари обложили його. Населення, укрившись за мурами замку, героїчно оборонялося від переважаючих сил ворога, що змусило татар зняти облогу й відступити. Вони знищили врожай, майно та будівлі — все, що розміщувалося поза мурами замку. Населення потрапило в таке скрутне становище, що в 1677 році польський сейм звільнив жителів міста від сплати податків на 12 років. Поступово зусиллями трудового люду Заложці відродилися. Наприкінці століття, після п’ятдесятилітньої перерви, тут щороку відбувалося 16 великих ярмарків і торгів, на які з’їжджалися торговці та ремісники з Тернополя, Золочева, Бродів та інших населених пунктів.
Під час Північної війни, у 1705—1712 рр., на Заложці кілька разів нападали шведські війська, які грабували населення, руйнували житла, господарські будівлі. Кожного разу жителі змушені були кидати домівки і переховуватися в зарослях на берегах Серету й ставу.
В 1772 році Заложці потрапили під владу Австрії. Містечко входило до Бродівського, а з 1788 року до Золочівського округів. Основним заняттям жителів залишалося землеробство. 1789 року в Заложцях проживало 412 селян-кріпаків, переважна більшість їх — 395 — були підданими М. Ронікера. Селяни виконували на користь феодала численні повинності. Найголовнішою з них була панщина. «Уроки» часто були настільки великими, що виконати їх за день не було змоги.
Селяни, які мали наділ чи півнаділу землі й робочу худобу, обробляли панське поле, збирали врожай. Кріпаки, які не мали робочої худоби, виконували різні роботи в маєтку — доглядали худобу, ловили рибу тощо. Селяни щороку» сплачували 1288 золотих ринських податку. Навіть халупники мусили вносити 198 золотих ринських на рік.
У 1795 році в містечку жило 136 ремісників — бондарів, стельмахів, ковалів, гончарів, кравців, шевців, кушнірів, столярів, м’ясників. У середині XVIII ст. в Заложцях споруджено суконну фабрику, основною продукцією якої згодом стали килими і ковдри.
Як і польські власті, австрійський уряд не дбав про освіту українського населення. З 1791 року в Заложцях почала працювати трикласна школа, навчання в ній велося польською мовою.
Згідно з Шенбрунською угодою 1810 року про перемир’я між Австрією і Росією, під владу останньої перейшла значна територія Тернопільщини. Під час складання демаркаційного акту точилися уперті суперечки за Заложці та навколишню територію. При цьому обидві сторони приділяли особливу увагу суконній фабриці, що діяла в містечку. Після тривалих переговорів Росія повернула Австрії округ, до складу якого входили Заложці.
Під час проведення реформи 1848 року за селянами Заложців лишилися тільки ті землі, якими вони користувалися раніше. Ці грунти в основному були піщані й заболочені. Комірники й халупники так і залишилися безземельними. Селян позбавили можливості користуватися значною частиною лісів, пасовиськ, лук. 4890 року в містечку налічувалося 988 селянських родин, які мали 3499 моргів орної землі, 1474 морги лук і городів, 236 моргів пасовиськ і 431 морг лісу. Місцевому поміщикові належало 1043 морги орної землі, 728 — лук і городів, 98 моргів пасовиськ і 333 морги лісу. В нього лише двірської челяді було 367 чоловік.
Містечко 1867 року ввійшло до Бродівського повіту. В другій половині XIX ст. виникли підприємства — винокурний завод, водяний млин, цегельня, суконна фабрика. На початку XX ст. відкрилися паровий млин, пивоварний завод, майстерня для обробітку каменю, кар’єр для видобування гравію. Значного розвитку набуло художнє ткацтво, зокрема килимарство. Ці вироби виготовлялися не лише для власних потреб, але й для збуту.
Населення (а його налічувалося понад 5 тис., було 872 будинки) обслуговували 4 приватні лікарі, аптека. Плата за медичну допомогу була великою, її могло внести лише заможне населення. Наприкінці XIX ст. у Заложцях не було жодного навчального закладу з українською мовою викладання. Польською мовою велося навчання в двох школах — однокласній та трикласній.
Незабаром після початку першої світової війни, у серпні 1914 року до містечка вступили російські війська. Трудящі тепло зустріли їх, сподіваючись на визволення з-під австро-угорського гніту. Але на початку квітня 1915 року австрійські війська змусили російську армію відступити. В липні того року поблизу Заложців відбулися запеклі бої, внаслідок яких вони зазнали великих руйнувань. Оволодівши містечком, австрійські військові власті примусово евакуювали всіх жителів у тил. Три роки поневірялися вони на чужині, живучи в жахливих умовах, тяжко працюючи. Повернувшись 1918 року до своїх осель, вони побачили самі руїни. Неораною лежала земля, зруйновані та спалені були будинки. Багатьом сім’ям довелося тулитися в землянках. Звертаючись до «уряду» т. зв. Західноукраїнської народної республіки, влада якого на землях Східної Галичини встановилася у листопаді 1918 року, жителі влітку наступного року скаржилися, що з часу повернення в містечку не збудовано жодного будинку, бо немає ніяких будівельних матеріалів. За браком насіння, тяглової сили та інвентаря селяни спромоглися засіяти лише 10 проц. орних земель. Через нужду й голод поширилися пошесті, від яких умирало багато людей. Населення прохало «уряд» ЗУНР допомогти будівельним матеріалом, насінням для посіву, для боротьби з пошестями відкрити хоч би один госпіталь на всю округу і надіслати двох лікарів. Це прохання, як і слід було чекати, так і залишилося без відповіді від буржуазно-націоналістичних правителів. Воєнні дії в Східній Галичині протягом листопада 1918 — липня 1919 року призвели до великих руйнувань, а грабіжницькі реквізиції, які без кінця здійснювали то зунрівці, то пілсудчики, остаточно підірвали сільське господарство, що викликало масовий голод.
В середині липня 1919 року Заложці окупували війська буржуазно-поміщицької Польщі, які встановили жорстокий окупаційний режим. З нетерпінням трудящі чекали приходу Червоної Армії, яка в липні 1920 року, женучи окупантів, наблизилася до Збруча. 26 липня бійці 45-ї стрілецької дивізії визволили Заложці. 10 серпня 1920 року в містечку створено революційний комітет. Уже з перших днів своєї діяльності ревком взяв на облік панські землі, майно, націоналізував підприємства. Було складено списки безземельних і малоземельних селян для розподілу між ними землі, розпочато збирання врожаю з панських ланів. Проте багато заходів ревком не встиг здійснити до кінця. 19 вересня 1920 року війська буржуазно-поміщицької Польщі знову захопили Заложці, цього разу на довгий час.
За переписом 1921 року в містечку було 907 будинків, проживало 4773 чоловіка. Більшість підприємств не працювала. 1925 року діяв лише млин, на якому було зайнято 11 робітників. Багато жителів, розорившись, не могли звести кінці з кінцями. Деякі з них залишали рідні домівки й емігрували за океан, сподіваючись там знайти заробіток. Лише протягом 1921—1925 рр. на заробітки до США, Канади, Аргентіни, Бразілії виїхало 40 чоловік. Голод, злидні прийшли до осель трудящих. Щоб прогодувати дітей, люди у відчаї навіть жебракували, як про це розповідається в творах українського письменника Тимофія Бордуляка. Прототипом головного героя одного
3 оповідань став знайомий письменника ремісник із Заложців.
З перших місяців окупації західноукраїнських земель буржуазно-поміщицькою Польщею розгорнулася боротьба трудящих за соціальне й національне визволення, яка зростала з кожним роком. Очолювали її члени КПЗУ. Об’єднавши навколо себе актив, комуністи поширювали серед трудящих нелегальну літературу, закликали до боротьби проти окупантів, за возз’єднання з Радянською Україною. Члени КПЗУ провадили агітаційну роботу через місцеву організацію «Сельроб-єдності», створену в травні 1931 року. Наприкінці року поліція провела обшуки на квартирах комуністів, членів організації «Сельроб-єдності», арештувала кількох із них.
До дня визволення Західної України — 17 вересня 1939 року в Заложцях не було жодного медичного закладу. Практикувало 4 приватні лікарі та один фельдшер. 1932 року відкрито семирічну школу, навчання в якій велося польською мовою. За всі роки окупаційного режиму лише один уродженець Заложців здобув вищу й 4 — середню освіту. В містечку була одна невелика бібліотека.
Радісним святом став для жителів Заложців день 17 вересня 1939 року, коли на західноукраїнські землі прийшла визволителька — Червона Армія. Хлібом-сіллю, букетами квітів зустрічали трудящі воїнів. У жовтні, під час виборів депутатів до Народних Зборів Західної України, жителі вперше за багатовікову історію вільно голосували за свого повноважного представника — голову Зборівського тимчасового управління М. А. Бороховича. Протягом вересня—жовтня. 1939 року між безземельними й малоземельними селянами було розподілено поміщицьку землю, худобу, посівний матеріал.
У січні 1940 року Заложці стали центром однойменного району (Заложцівський район існував до січня 1963 року) . Розгорнули роботу райком партії, райвиконком, різні районні організації. Велику увагу вони приділяли розвитку промисловості, забезпеченню трудящих роботою. 1940 року почали працювати спиртозавод, цегельня, два млини, кар’єр, розгорнулася державна торгівля. Значну допомогу одноосібним селянським господарствам подала новостворена машинно-тракторна станція. Помітні зрушення сталися в медичному обслуговуванні, культурно-освітньому житті трудящих Заложців. Відкрилися поліклініка, лікарня на 25 ліжок. Лікування було безплатним. За новою програмою почала працювати семирічна школа, яку відвідувало 200 учнів, працювало 18 учителів. Викладання в школі велося рідною мовою.
Нове життя, що розквітло на західноукраїнських землях, було перерване віроломним нападом німецько-фашистських орд на CPСP. 9 липня 1941 року гітлерівці окупували Заложці. Вони принесли з собою терор, грабежі, знущання. Фашисти примусово вивезли на каторжні роботи до Німеччини близько 150 юнаків і дівчат. Трудящі саботували накази окупаційних властей, переховували від ворогів продовольство, одяг. З нетерпінням чекали вони визволення. 7 березня 1944 року після запеклого бою сюди вступив партизанський загін М. І. Шукаєва. 9 березня в околицях Заложців стався 20-годинний бій партизанів проти есесівців, протягом якого народні месники знищили 300 фашистських солдатів і офіцерів. Але сили були нерівні і партизани змушені були відступити. Визволили Заложці від німецько-фашистських окупантів 23 березня 1944 року частини 60-ї армії 1-го Українського фронту. 104 місцеві жителі мужньо билися проти ворога в лавах Червоної Армії до переможного закінчення Великої Вітчизняної війни. 55 з них загинуло смертю хоробрих, 24 нагороджено орденами й медалями.
Фашисти завдали Заложцям величезних збитків. Вони зруйнували адміністративні й житлові будинки, господарські приміщення. З перших днів визволення трудящі активно взялися за відбудову господарства. Вже в квітні 1944 року почали працювати новостворені промисловий і харчовий комбінати. Розгорнули роботу лікарня, поліклініка. У 1945 році було пущено в дію спиртозавод. Відновили роботу середня школа, реорганізована з семирічної, бібліотека, культурно-освітні заклади. В 1944/45 навчальному році школу відвідувало 227 дітей, навчання вели 12 учителів. У першій половині 1946 року в селі знову почав працювати радіовузол. Відбудова господарства в основному завершилася до 1950 року.
Скиртування соломи в Заложцівському колгоспі ім. Шевченка. 1971 р.
Скиртування соломи в Заложцівському колгоспі ім. Шевченка. 1971 р.
В лютому 1948 року 49 селянських господарств об’єдналися в сільськогосподарську артіль ім. Т. Г. Шевченка. За нею закріпили 335 га орної землі, виділили реманент колишніх куркульських господарств. Артіль мала 22 коней, 15 возів, 16 плугів, 20 борін. Колгосп з кожним роком зростав, міцнів. 1 червня 1950 року він об’єднував 233 селянські господарства, в його користуванні було 1168 га землі. Широко розгорнулося серед трудівників соціалістичне змагання за високі врожаї, виконання планових завдань. Очолювали боротьбу трудящих за розвиток господарства правління артілі, первинна партійна організація, створена ще в березні 1948 року.
В 1953 році артіль об’єдналася з колгоспом ім. Будьонного сусіднього села Чистопадів, а в січні 1970 — з господарством злився колгосп ім. Фрунзе (с. Ренів).
За колгоспом ім. Шевченка, центральна садиба якого розміщена в Заложцях, закріплено 3,2 тис. га сільськогосподарських угідь, у т. ч. 2,4 тис. га орної землі. Добре розвинуті рослинництво й м’ясо-молочне тваринництво. Пересічна врожайність озимої пшениці у восьмій п’ятирічці становила 23,5 цнт з га, цукрових буряків — 450. З новими досягненнями вступили трудівники в третій, вирішальний рік дев’ятої п’ятирічки. 1972 року вони зібрали озимої пшениці по 29,4 цнт, цукрових буряків по 468 цнт з кожного гектара. Господарські успіхи — наслідок самовідданої праці трудівників, умілого керівництва правління колгоспу й партійної організації, широкого впровадження механізації виробничих процесів. Колгосп має потужну технічну базу — 23 трактори, 10 комбайнів, 13 культиваторів, 13 вантажних автомашин.
В господарстві працює численний загін передовиків виробництва. Багатьох із них відзначено високими урядовими нагородами. 1971 року орденом Жовтневої Революції нагороджено керівника комплексної бригади М. П. Стеця. Ордени Трудового Червоного Прапора і «Знак Пошани» вручено ланковій-буряківниці О. П. Лакомській. Всього ордена Трудового Червоного Прапора удостоєно 4, ордена «Знак Пошани» — теж 4 трудівників колгоспних ланів. 22 колгоспники відзначені ювілейними медалями «За доблесну працю. На відзнаку 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна».
У післявоєнні роки швидкими темпами розвивається промисловість. 1960 року спиртозавод, який освоїв випуск м’ясних та овочевих консервів, перетворився на спирто-консервний комбінат. Уже завершено його реконструкцію. На 1 січня 1971 року тут працювало 93 робітники та інженерно-технічні працівники. Значних успіхів колектив комбінату досяг у восьмій п’ятирічці. Продуктивність праці за цей час зросла на 9,5 проц. Успішно виконуються завдання дев’ятого п’ятирічного плану. 1971 року комбінат випустив продукції на суму 211 тис. крб.— це майже вдвічі більше від запланованого. За п’ятиріччя намічається збільшити випуск валової продукції на 46 проц. Цього буде досягнуто завдяки дальшій механізації виробничих процесів, удосконаленню процесу виробництва, зростанню продуктивності праці. Значний економічний ефект дає впровадження раціоналізаторських пропозицій. Широко розгорнулося соціалістичне змагання серед робітників підприємства. Колектив успішно виконав підвищені зобов’язання, взяті на честь 100-річчя з дня народження В. І. Леніна.
У цеху шкіргалантерейної фабрики смт Заложців. 1972 р.
У цеху шкіргалантерейної фабрики смт Заложців. 1972 р.
В 1963 році на базі райпромкомбінату створено галантерейну (з 1966 року — шкіргалантерейну) фабрику. Основна її продукція — дорожні і жіночі сумки, яких виготовляється за добу 2000—2200 штук. Для підприємства було добудовано приміщення. Більшість виробничих процесів механізовано. Високих показників колектив фабрики досяг у змаганні на честь 50-річчя Радянської влади, 100-річчя з дня народження В. І. Леніна, що дало змогу достроково виконати план восьмої п’ятирічки й додатково виробити продукції на 524 тис. крб. У першому році дев’ятої п’ятирічки виготовлено продукції на 2,2 млн. крб. На 1 січня 1972 року колектив фабрики налічував 280 робітників, інженерно-технічних працівників і службовців, 41 робітник удостоєний звання ударника комуністичної праці.
В Заложцях працює цегельний завод. Значним підприємством стало відділення «Сільгосптехніки». Воно обслуговує 17 колгоспів Зборівського району. Відділення має значну кількість техніки — автомашин, комбайнів, тракторів,— яка надходить сюди з РРФСР, Білоруської, Узбецької, Грузинської республік. Є в селищі велике державне рибне господарство. 1971 року вилов риби становив 540 тонн, в останньому році дев’ятої п’ятирічки його намічається довести до 1410 тонн.
Добре налагоджена робота торговельної мережі. Працюють універмаг, 8 спеціалізованих магазинів, 6 підприємств громадського харчування. До послуг жителів є майстерні — кравецька, шевська, для ремонту годинників.
Значна частина передовиків виробництва Заложців удостоєна високих урядових нагород. Орден Трудового Червоного Прапора вручено рибалці рибгоспу Р. П. Магдію, директорові універмагу Г. Ю. Очколаз. Орденом «Знак Пошани» нагороджено директора спирто-консервного комбінату В. А. Садлія, апаратницю цього підприємства М. І. Ляшонку, завідуючого дільницею рибгоспу І. А. Рарока. 66 трудівників удостоєні ювілейною ленінською медаллю «За доблесну працю. На відзнаку 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна».
Про піднесення добробуту трудящих свідчить зростання їхньої купівельної спроможності. 1972 року в особистій власності жителів було 15 легкових автомашин, 138 мотоциклів, 372 телевізори, 718 радіоприймачів, 206 холодильників та ін. Люди похилого віку забезпечені пенсіями.
Велика робота провадиться щодо впорядкування селища (до розряду селищ міського типу Заложці переведено 1961 року). Вулиці освітлені, вздовж них висаджено багато дерев. Заложці повністю електрифіковані та радіофіковані. Широко розгорнулося громадське й житлове будівництво. Протягом 1960—1971 рр. споруджено приміщення шкіргалантерейної фабрики, відділення «Сільгосптехніки», харчокомбінату, електростанції, «Міжколгоспбуду», а також універмаг, їдальню, відділення зв’язку, ветеринарну лікарню; збудовано 6 багатоквартирних, 185 індивідуальних житлових будинків.
У новому двоповерховому приміщенні працює лікарня на 100 ліжок з поліклінічним відділенням, яке має добре обладнані кабінети для діагностики захворювань. Діють амбулаторія, аптека. В цих закладах працює 17 лікарів і 68 чоловік з середньою медичною освітою. Діти дошкільного віку відвідують дитячі садок і ясла.
Докорінні зміни сталися в розвитку освіти, культури. Середню школу в 1971/72 навчальному році відвідувало 520 учнів, у ній працювало 36 педагогів, з них 3 відмінники народної освіти. У школі створено всі умови для успішного навчання — хороше приміщення, добре обладнані кабінети, майстерні, спортивний зал. Діє філіал Зборівської музичної школи, де 32 учні навчаються по класу скрипки, фортепіано та баяна. За 1947—1972 рр. 864 юнаків і дівчат Заложців здобули середню освіту, 540 закінчили вузи й технікуми. На підприємствах і в установах селища працює 60 спеціалістів з вищою і 200 — з середньою спеціальною освітою.
Механізована роздача кормів рибі в Заложцівському рибгоспі. 1970 р.
Механізована роздача кормів рибі в Заложцівському рибгоспі. 1970 р.
Значну культурно-масову роботу провадять працівники будинку культури, який має зал на 250 місць. У кількох гуртках художньої самодіяльності беруть участь понад 100 чоловік. Працюють у селищі дві бібліотеки з книжковим фондом 52,3 тис. томів. Є в Заложцях кінотеатр.
Керівну роль у громадсько-політичному й економічному житті селища відіграють комуністи. На початок 1973 року 12 первинних партійних організацій об’єднували 192 члени і кандидати у члени КПРС. Надійними помічниками комуністів виступають 440 комсомольців селища. Добре працює комсомольська організація шкіргалантерейної фабрики. Включившись у соціалістичне змагання на честь 50-річчя утворення СРСР, комсомольці цього підприємства звернулися до всіх молодих виробничників району із закликом виконати план другого року 9-ї п’ятирічки за одинадцять місяців. Річні виробничі завдання молодь фабрики виконала до 25 листопада 1972 року.
Серед 55 депутатів селищної Ради — 28 робітників, 10 колгоспників. 26 депутатів — члени КПРС, 9 — комсомольці, 25 — жінки. Бюджет селищної Ради депутатів трудящих на 1972 рік становив 100,4 тис. крб., з них на освіту витрачено 28,6 тис., на охорону здоров’я —13,5 тис. крб. Крім того, з районного бюджету на розвиток народної освіти виділено 99,1 тис. крб., на медичне обслуговування — 259,5 тис. крб. При Раді діє 7 постійних комісій. З ініціативи комуністів, комсомольців, депутатів селищної Ради жителі включилися у змагання за впорядкування селища.
Розквітають давні Заложці, зростають його люди — чесні трудівники, ковалі свого щастя, які в братній сім’ї багатомільйонного радянського народу успішно здійснюють грандіозні накреслення партії щодо дальшого розвитку промисловості, сільського господарства, культури.
Р. П. РОСТИКУС
Під час Північної війни, у 1705—1712 рр., на Заложці кілька разів нападали шведські війська, які грабували населення, руйнували житла, господарські будівлі. Кожного разу жителі змушені були кидати домівки і переховуватися в зарослях на берегах Серету й ставу.
В 1772 році Заложці потрапили під владу Австрії. Містечко входило до Бродівського, а з 1788 року до Золочівського округів. Основним заняттям жителів залишалося землеробство. 1789 року в Заложцях проживало 412 селян-кріпаків, переважна більшість їх — 395 — були підданими М. Ронікера. Селяни виконували на користь феодала численні повинності. Найголовнішою з них була панщина. «Уроки» часто були настільки великими, що виконати їх за день не було змоги.
Селяни, які мали наділ чи півнаділу землі й робочу худобу, обробляли панське поле, збирали врожай. Кріпаки, які не мали робочої худоби, виконували різні роботи в маєтку — доглядали худобу, ловили рибу тощо. Селяни щороку» сплачували 1288 золотих ринських податку. Навіть халупники мусили вносити 198 золотих ринських на рік.
У 1795 році в містечку жило 136 ремісників — бондарів, стельмахів, ковалів, гончарів, кравців, шевців, кушнірів, столярів, м’ясників. У середині XVIII ст. в Заложцях споруджено суконну фабрику, основною продукцією якої згодом стали килими і ковдри.
Як і польські власті, австрійський уряд не дбав про освіту українського населення. З 1791 року в Заложцях почала працювати трикласна школа, навчання в ній велося польською мовою.
Згідно з Шенбрунською угодою 1810 року про перемир’я між Австрією і Росією, під владу останньої перейшла значна територія Тернопільщини. Під час складання демаркаційного акту точилися уперті суперечки за Заложці та навколишню територію. При цьому обидві сторони приділяли особливу увагу суконній фабриці, що діяла в містечку. Після тривалих переговорів Росія повернула Австрії округ, до складу якого входили Заложці.
Під час проведення реформи 1848 року за селянами Заложців лишилися тільки ті землі, якими вони користувалися раніше. Ці грунти в основному були піщані й заболочені. Комірники й халупники так і залишилися безземельними. Селян позбавили можливості користуватися значною частиною лісів, пасовиськ, лук. 4890 року в містечку налічувалося 988 селянських родин, які мали 3499 моргів орної землі, 1474 морги лук і городів, 236 моргів пасовиськ і 431 морг лісу. Місцевому поміщикові належало 1043 морги орної землі, 728 — лук і городів, 98 моргів пасовиськ і 333 морги лісу. В нього лише двірської челяді було 367 чоловік.
Містечко 1867 року ввійшло до Бродівського повіту. В другій половині XIX ст. виникли підприємства — винокурний завод, водяний млин, цегельня, суконна фабрика. На початку XX ст. відкрилися паровий млин, пивоварний завод, майстерня для обробітку каменю, кар’єр для видобування гравію. Значного розвитку набуло художнє ткацтво, зокрема килимарство. Ці вироби виготовлялися не лише для власних потреб, але й для збуту.
Населення (а його налічувалося понад 5 тис., було 872 будинки) обслуговували 4 приватні лікарі, аптека. Плата за медичну допомогу була великою, її могло внести лише заможне населення. Наприкінці XIX ст. у Заложцях не було жодного навчального закладу з українською мовою викладання. Польською мовою велося навчання в двох школах — однокласній та трикласній.
Незабаром після початку першої світової війни, у серпні 1914 року до містечка вступили російські війська. Трудящі тепло зустріли їх, сподіваючись на визволення з-під австро-угорського гніту. Але на початку квітня 1915 року австрійські війська змусили російську армію відступити. В липні того року поблизу Заложців відбулися запеклі бої, внаслідок яких вони зазнали великих руйнувань. Оволодівши містечком, австрійські військові власті примусово евакуювали всіх жителів у тил. Три роки поневірялися вони на чужині, живучи в жахливих умовах, тяжко працюючи. Повернувшись 1918 року до своїх осель, вони побачили самі руїни. Неораною лежала земля, зруйновані та спалені були будинки. Багатьом сім’ям довелося тулитися в землянках. Звертаючись до «уряду» т. зв. Західноукраїнської народної республіки, влада якого на землях Східної Галичини встановилася у листопаді 1918 року, жителі влітку наступного року скаржилися, що з часу повернення в містечку не збудовано жодного будинку, бо немає ніяких будівельних матеріалів. За браком насіння, тяглової сили та інвентаря селяни спромоглися засіяти лише 10 проц. орних земель. Через нужду й голод поширилися пошесті, від яких умирало багато людей. Населення прохало «уряд» ЗУНР допомогти будівельним матеріалом, насінням для посіву, для боротьби з пошестями відкрити хоч би один госпіталь на всю округу і надіслати двох лікарів. Це прохання, як і слід було чекати, так і залишилося без відповіді від буржуазно-націоналістичних правителів. Воєнні дії в Східній Галичині протягом листопада 1918 — липня 1919 року призвели до великих руйнувань, а грабіжницькі реквізиції, які без кінця здійснювали то зунрівці, то пілсудчики, остаточно підірвали сільське господарство, що викликало масовий голод.
В середині липня 1919 року Заложці окупували війська буржуазно-поміщицької Польщі, які встановили жорстокий окупаційний режим. З нетерпінням трудящі чекали приходу Червоної Армії, яка в липні 1920 року, женучи окупантів, наблизилася до Збруча. 26 липня бійці 45-ї стрілецької дивізії визволили Заложці. 10 серпня 1920 року в містечку створено революційний комітет. Уже з перших днів своєї діяльності ревком взяв на облік панські землі, майно, націоналізував підприємства. Було складено списки безземельних і малоземельних селян для розподілу між ними землі, розпочато збирання врожаю з панських ланів. Проте багато заходів ревком не встиг здійснити до кінця. 19 вересня 1920 року війська буржуазно-поміщицької Польщі знову захопили Заложці, цього разу на довгий час.
За переписом 1921 року в містечку було 907 будинків, проживало 4773 чоловіка. Більшість підприємств не працювала. 1925 року діяв лише млин, на якому було зайнято 11 робітників. Багато жителів, розорившись, не могли звести кінці з кінцями. Деякі з них залишали рідні домівки й емігрували за океан, сподіваючись там знайти заробіток. Лише протягом 1921—1925 рр. на заробітки до США, Канади, Аргентіни, Бразілії виїхало 40 чоловік. Голод, злидні прийшли до осель трудящих. Щоб прогодувати дітей, люди у відчаї навіть жебракували, як про це розповідається в творах українського письменника Тимофія Бордуляка. Прототипом головного героя одного
3 оповідань став знайомий письменника ремісник із Заложців.
З перших місяців окупації західноукраїнських земель буржуазно-поміщицькою Польщею розгорнулася боротьба трудящих за соціальне й національне визволення, яка зростала з кожним роком. Очолювали її члени КПЗУ. Об’єднавши навколо себе актив, комуністи поширювали серед трудящих нелегальну літературу, закликали до боротьби проти окупантів, за возз’єднання з Радянською Україною. Члени КПЗУ провадили агітаційну роботу через місцеву організацію «Сельроб-єдності», створену в травні 1931 року. Наприкінці року поліція провела обшуки на квартирах комуністів, членів організації «Сельроб-єдності», арештувала кількох із них.
До дня визволення Західної України — 17 вересня 1939 року в Заложцях не було жодного медичного закладу. Практикувало 4 приватні лікарі та один фельдшер. 1932 року відкрито семирічну школу, навчання в якій велося польською мовою. За всі роки окупаційного режиму лише один уродженець Заложців здобув вищу й 4 — середню освіту. В містечку була одна невелика бібліотека.
Радісним святом став для жителів Заложців день 17 вересня 1939 року, коли на західноукраїнські землі прийшла визволителька — Червона Армія. Хлібом-сіллю, букетами квітів зустрічали трудящі воїнів. У жовтні, під час виборів депутатів до Народних Зборів Західної України, жителі вперше за багатовікову історію вільно голосували за свого повноважного представника — голову Зборівського тимчасового управління М. А. Бороховича. Протягом вересня—жовтня. 1939 року між безземельними й малоземельними селянами було розподілено поміщицьку землю, худобу, посівний матеріал.
У січні 1940 року Заложці стали центром однойменного району (Заложцівський район існував до січня 1963 року) . Розгорнули роботу райком партії, райвиконком, різні районні організації. Велику увагу вони приділяли розвитку промисловості, забезпеченню трудящих роботою. 1940 року почали працювати спиртозавод, цегельня, два млини, кар’єр, розгорнулася державна торгівля. Значну допомогу одноосібним селянським господарствам подала новостворена машинно-тракторна станція. Помітні зрушення сталися в медичному обслуговуванні, культурно-освітньому житті трудящих Заложців. Відкрилися поліклініка, лікарня на 25 ліжок. Лікування було безплатним. За новою програмою почала працювати семирічна школа, яку відвідувало 200 учнів, працювало 18 учителів. Викладання в школі велося рідною мовою.
Нове життя, що розквітло на західноукраїнських землях, було перерване віроломним нападом німецько-фашистських орд на CPСP. 9 липня 1941 року гітлерівці окупували Заложці. Вони принесли з собою терор, грабежі, знущання. Фашисти примусово вивезли на каторжні роботи до Німеччини близько 150 юнаків і дівчат. Трудящі саботували накази окупаційних властей, переховували від ворогів продовольство, одяг. З нетерпінням чекали вони визволення. 7 березня 1944 року після запеклого бою сюди вступив партизанський загін М. І. Шукаєва. 9 березня в околицях Заложців стався 20-годинний бій партизанів проти есесівців, протягом якого народні месники знищили 300 фашистських солдатів і офіцерів. Але сили були нерівні і партизани змушені були відступити. Визволили Заложці від німецько-фашистських окупантів 23 березня 1944 року частини 60-ї армії 1-го Українського фронту. 104 місцеві жителі мужньо билися проти ворога в лавах Червоної Армії до переможного закінчення Великої Вітчизняної війни. 55 з них загинуло смертю хоробрих, 24 нагороджено орденами й медалями.
Фашисти завдали Заложцям величезних збитків. Вони зруйнували адміністративні й житлові будинки, господарські приміщення. З перших днів визволення трудящі активно взялися за відбудову господарства. Вже в квітні 1944 року почали працювати новостворені промисловий і харчовий комбінати. Розгорнули роботу лікарня, поліклініка. У 1945 році було пущено в дію спиртозавод. Відновили роботу середня школа, реорганізована з семирічної, бібліотека, культурно-освітні заклади. В 1944/45 навчальному році школу відвідувало 227 дітей, навчання вели 12 учителів. У першій половині 1946 року в селі знову почав працювати радіовузол. Відбудова господарства в основному завершилася до 1950 року.
Скиртування соломи в Заложцівському колгоспі ім. Шевченка. 1971 р.
Скиртування соломи в Заложцівському колгоспі ім. Шевченка. 1971 р.
В лютому 1948 року 49 селянських господарств об’єдналися в сільськогосподарську артіль ім. Т. Г. Шевченка. За нею закріпили 335 га орної землі, виділили реманент колишніх куркульських господарств. Артіль мала 22 коней, 15 возів, 16 плугів, 20 борін. Колгосп з кожним роком зростав, міцнів. 1 червня 1950 року він об’єднував 233 селянські господарства, в його користуванні було 1168 га землі. Широко розгорнулося серед трудівників соціалістичне змагання за високі врожаї, виконання планових завдань. Очолювали боротьбу трудящих за розвиток господарства правління артілі, первинна партійна організація, створена ще в березні 1948 року.
В 1953 році артіль об’єдналася з колгоспом ім. Будьонного сусіднього села Чистопадів, а в січні 1970 — з господарством злився колгосп ім. Фрунзе (с. Ренів).
За колгоспом ім. Шевченка, центральна садиба якого розміщена в Заложцях, закріплено 3,2 тис. га сільськогосподарських угідь, у т. ч. 2,4 тис. га орної землі. Добре розвинуті рослинництво й м’ясо-молочне тваринництво. Пересічна врожайність озимої пшениці у восьмій п’ятирічці становила 23,5 цнт з га, цукрових буряків — 450. З новими досягненнями вступили трудівники в третій, вирішальний рік дев’ятої п’ятирічки. 1972 року вони зібрали озимої пшениці по 29,4 цнт, цукрових буряків по 468 цнт з кожного гектара. Господарські успіхи — наслідок самовідданої праці трудівників, умілого керівництва правління колгоспу й партійної організації, широкого впровадження механізації виробничих процесів. Колгосп має потужну технічну базу — 23 трактори, 10 комбайнів, 13 культиваторів, 13 вантажних автомашин.
В господарстві працює численний загін передовиків виробництва. Багатьох із них відзначено високими урядовими нагородами. 1971 року орденом Жовтневої Революції нагороджено керівника комплексної бригади М. П. Стеця. Ордени Трудового Червоного Прапора і «Знак Пошани» вручено ланковій-буряківниці О. П. Лакомській. Всього ордена Трудового Червоного Прапора удостоєно 4, ордена «Знак Пошани» — теж 4 трудівників колгоспних ланів. 22 колгоспники відзначені ювілейними медалями «За доблесну працю. На відзнаку 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна».
У післявоєнні роки швидкими темпами розвивається промисловість. 1960 року спиртозавод, який освоїв випуск м’ясних та овочевих консервів, перетворився на спирто-консервний комбінат. Уже завершено його реконструкцію. На 1 січня 1971 року тут працювало 93 робітники та інженерно-технічні працівники. Значних успіхів колектив комбінату досяг у восьмій п’ятирічці. Продуктивність праці за цей час зросла на 9,5 проц. Успішно виконуються завдання дев’ятого п’ятирічного плану. 1971 року комбінат випустив продукції на суму 211 тис. крб.— це майже вдвічі більше від запланованого. За п’ятиріччя намічається збільшити випуск валової продукції на 46 проц. Цього буде досягнуто завдяки дальшій механізації виробничих процесів, удосконаленню процесу виробництва, зростанню продуктивності праці. Значний економічний ефект дає впровадження раціоналізаторських пропозицій. Широко розгорнулося соціалістичне змагання серед робітників підприємства. Колектив успішно виконав підвищені зобов’язання, взяті на честь 100-річчя з дня народження В. І. Леніна.
У цеху шкіргалантерейної фабрики смт Заложців. 1972 р.
У цеху шкіргалантерейної фабрики смт Заложців. 1972 р.
В 1963 році на базі райпромкомбінату створено галантерейну (з 1966 року — шкіргалантерейну) фабрику. Основна її продукція — дорожні і жіночі сумки, яких виготовляється за добу 2000—2200 штук. Для підприємства було добудовано приміщення. Більшість виробничих процесів механізовано. Високих показників колектив фабрики досяг у змаганні на честь 50-річчя Радянської влади, 100-річчя з дня народження В. І. Леніна, що дало змогу достроково виконати план восьмої п’ятирічки й додатково виробити продукції на 524 тис. крб. У першому році дев’ятої п’ятирічки виготовлено продукції на 2,2 млн. крб. На 1 січня 1972 року колектив фабрики налічував 280 робітників, інженерно-технічних працівників і службовців, 41 робітник удостоєний звання ударника комуністичної праці.
В Заложцях працює цегельний завод. Значним підприємством стало відділення «Сільгосптехніки». Воно обслуговує 17 колгоспів Зборівського району. Відділення має значну кількість техніки — автомашин, комбайнів, тракторів,— яка надходить сюди з РРФСР, Білоруської, Узбецької, Грузинської республік. Є в селищі велике державне рибне господарство. 1971 року вилов риби становив 540 тонн, в останньому році дев’ятої п’ятирічки його намічається довести до 1410 тонн.
Добре налагоджена робота торговельної мережі. Працюють універмаг, 8 спеціалізованих магазинів, 6 підприємств громадського харчування. До послуг жителів є майстерні — кравецька, шевська, для ремонту годинників.
Значна частина передовиків виробництва Заложців удостоєна високих урядових нагород. Орден Трудового Червоного Прапора вручено рибалці рибгоспу Р. П. Магдію, директорові універмагу Г. Ю. Очколаз. Орденом «Знак Пошани» нагороджено директора спирто-консервного комбінату В. А. Садлія, апаратницю цього підприємства М. І. Ляшонку, завідуючого дільницею рибгоспу І. А. Рарока. 66 трудівників удостоєні ювілейною ленінською медаллю «За доблесну працю. На відзнаку 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна».
Про піднесення добробуту трудящих свідчить зростання їхньої купівельної спроможності. 1972 року в особистій власності жителів було 15 легкових автомашин, 138 мотоциклів, 372 телевізори, 718 радіоприймачів, 206 холодильників та ін. Люди похилого віку забезпечені пенсіями.
Велика робота провадиться щодо впорядкування селища (до розряду селищ міського типу Заложці переведено 1961 року). Вулиці освітлені, вздовж них висаджено багато дерев. Заложці повністю електрифіковані та радіофіковані. Широко розгорнулося громадське й житлове будівництво. Протягом 1960—1971 рр. споруджено приміщення шкіргалантерейної фабрики, відділення «Сільгосптехніки», харчокомбінату, електростанції, «Міжколгоспбуду», а також універмаг, їдальню, відділення зв’язку, ветеринарну лікарню; збудовано 6 багатоквартирних, 185 індивідуальних житлових будинків.
У новому двоповерховому приміщенні працює лікарня на 100 ліжок з поліклінічним відділенням, яке має добре обладнані кабінети для діагностики захворювань. Діють амбулаторія, аптека. В цих закладах працює 17 лікарів і 68 чоловік з середньою медичною освітою. Діти дошкільного віку відвідують дитячі садок і ясла.
Докорінні зміни сталися в розвитку освіти, культури. Середню школу в 1971/72 навчальному році відвідувало 520 учнів, у ній працювало 36 педагогів, з них 3 відмінники народної освіти. У школі створено всі умови для успішного навчання — хороше приміщення, добре обладнані кабінети, майстерні, спортивний зал. Діє філіал Зборівської музичної школи, де 32 учні навчаються по класу скрипки, фортепіано та баяна. За 1947—1972 рр. 864 юнаків і дівчат Заложців здобули середню освіту, 540 закінчили вузи й технікуми. На підприємствах і в установах селища працює 60 спеціалістів з вищою і 200 — з середньою спеціальною освітою.
Механізована роздача кормів рибі в Заложцівському рибгоспі. 1970 р.
Механізована роздача кормів рибі в Заложцівському рибгоспі. 1970 р.
Значну культурно-масову роботу провадять працівники будинку культури, який має зал на 250 місць. У кількох гуртках художньої самодіяльності беруть участь понад 100 чоловік. Працюють у селищі дві бібліотеки з книжковим фондом 52,3 тис. томів. Є в Заложцях кінотеатр.
Керівну роль у громадсько-політичному й економічному житті селища відіграють комуністи. На початок 1973 року 12 первинних партійних організацій об’єднували 192 члени і кандидати у члени КПРС. Надійними помічниками комуністів виступають 440 комсомольців селища. Добре працює комсомольська організація шкіргалантерейної фабрики. Включившись у соціалістичне змагання на честь 50-річчя утворення СРСР, комсомольці цього підприємства звернулися до всіх молодих виробничників району із закликом виконати план другого року 9-ї п’ятирічки за одинадцять місяців. Річні виробничі завдання молодь фабрики виконала до 25 листопада 1972 року.
Серед 55 депутатів селищної Ради — 28 робітників, 10 колгоспників. 26 депутатів — члени КПРС, 9 — комсомольці, 25 — жінки. Бюджет селищної Ради депутатів трудящих на 1972 рік становив 100,4 тис. крб., з них на освіту витрачено 28,6 тис., на охорону здоров’я —13,5 тис. крб. Крім того, з районного бюджету на розвиток народної освіти виділено 99,1 тис. крб., на медичне обслуговування — 259,5 тис. крб. При Раді діє 7 постійних комісій. З ініціативи комуністів, комсомольців, депутатів селищної Ради жителі включилися у змагання за впорядкування селища.
Розквітають давні Заложці, зростають його люди — чесні трудівники, ковалі свого щастя, які в братній сім’ї багатомільйонного радянського народу успішно здійснюють грандіозні накреслення партії щодо дальшого розвитку промисловості, сільського господарства, культури.
Р. П. РОСТИКУС
Перейти
- Адміністративний розділ
- ↳ ПОЧАТОК
- ↳ ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
- ↳ РОБОТА ФОРУМУ
- ↳ ЗАПИТАННЯ ФОРУМЧАН З ТЕХНІЧНИХ ПИТАНЬ
- Прізвищний розділ
- ↳ Як користуватися Покажчиком прізвищ?
- ↳ А-Ґ
- ↳ А
- ↳ Б
- ↳ В
- ↳ Г-Ґ
- ↳ Д-З
- ↳ Д
- ↳ Е
- ↳ Є
- ↳ Ж
- ↳ З
- ↳ І-Н
- ↳ І,Ї,Й
- ↳ К
- ↳ Л
- ↳ М
- ↳ Н
- ↳ О-Т
- ↳ О
- ↳ П
- ↳ Р
- ↳ С
- ↳ Т
- ↳ У-Ц
- ↳ У
- ↳ Ф
- ↳ Х
- ↳ Ц
- ↳ Ч-Я
- ↳ Ч
- ↳ Ш
- ↳ Щ
- ↳ Ю
- ↳ Я
- Абетка
- ↳ ДОПОМОГА В ПОШУКУ ПРЕДКІВ та питання
- ↳ Допомога у пошуку
- ↳ Допомога у читанні текстів
- ↳ Пропоную послуги
- ↳ For people who don't speak ukrainian
- ↳ АБЕТКА & АБЕТКА
- ↳ Що таке АБЕТКА?
- ↳ "А" з абетки
- ↳ Археологія
- ↳ "Б" з абетки
- ↳ "В" з абетки
- ↳ Війни
- ↳ Друга Світова Війна
- ↳ Перша Світова Війна
- ↳ Російсько-турецькі війни (Московсько-турецькі)
- ↳ Наполеонівські війни
- ↳ Велика визвольна війна українського народу
- ↳ Визвольні змагання (1917-1921)
- ↳ "Г-Ґ" з абетки
- ↳ Голодомор
- ↳ ГЕНЕТИЧНА генеалогія / ДНК
- ↳ ГЕНЕАЛОГІЯ
- ↳ "Д" з абетки
- ↳ Діаспора
- ↳ "Е-Є" з абетки
- ↳ Еміграція
- ↳ "Ж-З"з абетки
- ↳ Запити
- ↳ "И-І-Ї-Й" з абетки
- ↳ "К" з абетки
- ↳ "Л" з абетки
- ↳ "М" з абетки
- ↳ "Н" з абетки
- ↳ НЕКРОПОЛІСТИКА
- ↳ Нумізматика
- ↳ НОВИНИ
- ↳ "О" з абетки
- ↳ "П" з абетки
- ↳ Партії
- ↳ "Р" з абетки
- ↳ ДРАЦС, РАЦС (ЗАГС)
- ↳ Революції
- ↳ Репресії, реабілітація та реабілітовані
- ↳ Розкуркулення
- ↳ Різдво
- ↳ Руїна
- ↳ "С" з абетки
- ↳ Стани
- ↳ "Т" з абетки
- ↳ Терміни історичні
- ↳ "У-Ф-Х" з абетки
- ↳ Університети
- ↳ УПА
- ↳ "Ц-Ч-Ш-Щ" з абетки
- ↳ Школи
- ↳ Хлопчачі школи
- ↳ Школи ФЗУ
- ↳ "Ю-Я" з абетки
- Географічний розділ
- ↳ Географічне межування
- ↳ АВСТРО-УГОРЩИНА
- ↳ РІЧ ПОСПОЛИТА
- ↳ РОСІЙСЬКА ІМПЕРІЯ часів царату
- ↳ Бесарабська губернія (Бессарабська губернія)
- ↳ Білгородська губернія (часи існування 1727—1779)
- ↳ Варшавська губернія
- ↳ Віленська губернія
- ↳ Волинська губернія
- ↳ Воронізька губернія
- ↳ Катеринославська губернія
- ↳ Київська губернія
- ↳ Кубанська область
- ↳ Курська губернія
- ↳ Люблинська губернія
- ↳ Могилівська губернія (Могильовська губернія)
- ↳ Московська губернія
- ↳ Пермська губернія
- ↳ Подільська губернія
- ↳ Полтавська губернія
- ↳ Симбірська губернія
- ↳ Ставропільска (Кавказька) губернія
- ↳ Таврійська губернія
- ↳ Тульська губернія
- ↳ Харківська губернія
- ↳ Херсонська губернія
- ↳ Чернігівська губернія
- ↳ СРСР
- ↳ Географічні питання
- ↳ Населені пункти
- ↳ Літера А
- ↳ Літера Б
- ↳ БЕРИСЛАВ
- ↳ БІЛА ЦЕРКВА
- ↳ Літера В
- ↳ Літера Г
- ↳ Літера Д
- ↳ ДНІПРО
- ↳ Літера Е
- ↳ Літера Є
- ↳ Літера Ж
- ↳ Літера З
- ↳ ЗАПОРІЖЖЯ
- ↳ Літера И-І-Ї-Й
- ↳ Літера К
- ↳ КИЇВ
- ↳ КРОПИВНИЦЬКИЙ
- ↳ Літера Л
- ↳ ЛЬВІВ
- ↳ Літера М
- ↳ МАРІУПОЛЬ
- ↳ Літера Н
- ↳ Літера О
- ↳ ОДЕСА
- ↳ Літера П
- ↳ ПЕРЕЯСЛАВ
- ↳ Літера Р
- ↳ Літера С
- ↳ СУМИ
- ↳ Літера Т
- ↳ Літера У
- ↳ Літера Ф
- ↳ Літера Х
- ↳ ХАРКІВ
- ↳ ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ
- ↳ Літера Ц
- ↳ Літера Ч
- ↳ Літера Ш
- ↳ Літера Щ
- ↳ Літера Ю
- ↳ Літера Я
- ↳ Регіони
- ↳ Північ України
- ↳ Чернігівщина
- ↳ Полісся
- ↳ Сумщина
- ↳ Житомирщина
- ↳ Стародубщина
- ↳ Київщина
- ↳ Захід України
- ↳ Бойківщина
- ↳ Буковина
- ↳ Волинь
- ↳ Галичина
- ↳ Гуцульщина
- ↳ Закарпаття
- ↳ Схід України
- ↳ Полтавщина
- ↳ Слобожанщина
- ↳ Донбас
- ↳ Центр України
- ↳ Поділля
- ↳ Подніпров'я
- ↳ Південь України
- ↳ Приазов'я
- ↳ Північне Причорномор'я
- ↳ Крим
- ↳ Кубань
- ↳ Краєзнавство
- ↳ Зниклі населені пункти
- ↳ Краєзнавчі видання по регіонах
- ↳ РІКИ
- ↳ СКЕЛІ
- ↳ ГОРИ
- Архіви місцеві та інших країн
- ↳ УКРАЇНА-архіви
- ↳ Київ
- ↳ Центральний державний історичний архів України в м.Київ (ЦДІАК)
- ↳ Державний архів Київської області (ДАКО)
- ↳ Державний архів міста Києва (ДАК)
- ↳ Львів
- ↳ Центральний державний історичний архів Украіни у м. Львові (ЦДІАЛ)
- ↳ Харків
- ↳ Крим
- ↳ Архіви УКРАЇНИ-РЕГІОНАЛЬНІ
- ↳ Державний архів Дніпропетрівської області (ДАДО)
- ↳ Державний архів Полтавської області (ДАПО)
- ↳ Державний архів Хмельницької області (ДАХО)
- ↳ ІНШІ КРАЇНИ-архіви
- ↳ Білорусь-архіви
- ↳ Естонія-архіви
- ↳ Литва-архіви
- ↳ Молдова-архіви
- ↳ Польща-архіви
- ↳ Російська Федерація-архіви
- ↳ Москва
- ↳ Ст.-Петербург
- ↳ Румунія - архіви
- ↳ Франція - архіви
- ↳ Питання та поради стосовно теми "АРХІВИ"
- Суспільні стани минулого
- ↳ Військові
- ↳ Військові формування Австро-Угорської імперії
- ↳ Військові формування Російської імперії
- ↳ Військова форма
- ↳ Військові поселяни
- ↳ Духовенство
- ↳ Релігії
- ↳ Язичництво або Дохристиянські вірування
- ↳ ПРАВОСЛАВ'Я
- ↳ КАТОЛИЦИЗМ
- ↳ Греко-католицька церква
- ↳ Римо-католицька церква
- ↳ ПРОТЕСТАНТИЗМ
- ↳ Монастирі
- ↳ Митрополити
- ↳ Священики
- ↳ Розстріляне відродження-духовенство 1917—1933 років
- ↳ Церковна музика
- ↳ Козацтво
- ↳ Козацькі полки
- ↳ Переяславський полк
- ↳ Січ
- ↳ Запорозька січ
- ↳ Задунайська січ
- ↳ Гетьманщина
- ↳ Міщани
- ↳ Різні професії
- ↳ Вчителі / Школа
- ↳ Залізниця
- ↳ Медицина
- ↳ Митці, громадські діячі
- ↳ Торгівля
- ↳ Юристи
- ↳ Селяни
- ↳ Шляхта
- ↳ Геральдика
- ↳ Герби та роди
- ↳ Герб Погоня
- ↳ Герб Прус
- ↳ Герб САС
- ↳ Герб Рох, Тура
- ↳ Князівські роди
- ↳ Острозькі
- ↳ Заславські
- ↳ Графські роди
- ↳ Дворяни, дворянство
- ↳ Однодвірці
- ↳ Нагороди та відзнаки, Сфрагістика
- ↳ ВІЙСЬКОВІ-нагороди, відзнаки
- ↳ ДУХОВЕНСТВО-нагороди, відзнаки
- ↳ ЦИВІЛЬНІ-нагороди, відзнаки
- ↳ Сфрагістика
- Генеалогічні джерела
- ↳ ДОКУМЕНТИ
- ↳ Метричні Книги
- ↳ Сповідні росписи
- ↳ Переписи та ревізьки казки
- ↳ Оригинали документів (метрики, сповідні тощо)
- ↳ Волинська губернія
- ↳ Володимир-Волинський повіт
- ↳ Дубенський повіт
- ↳ Житомирський повіт
- ↳ Ізяславський (Заславський) повіт
- ↳ Ковельський повіт
- ↳ Кременецький повіт
- ↳ Луцький повіт
- ↳ Новоград-Волинський повіт
- ↳ Овруцький повіт
- ↳ Острозький повіт
- ↳ Рівненський повіт
- ↳ Старокостянтинівський повіт
- ↳ Катеринославська губернія
- ↳ Бахмутський повіт
- ↳ Верхньодніпровський повіт
- ↳ Катеринославський повіт
- ↳ Маріупольський повіт
- ↳ Новомосковський повіт
- ↳ Олександрівський повіт
- ↳ Павлоградський повіт
- ↳ Слов'яносербський повіт
- ↳ Київська губернія
- ↳ Бердичівський (Махнівський) повіт
- ↳ Вахнівка, село, Бердичівського повіту, Київської губернії
- ↳ Васильківський повіт
- ↳ Село Півні, присілки Дмитрівка, Волиця
- ↳ Снігурівка. Васильківський повіт, Київська губернія
- ↳ Фастів, містечко, Васильківський повіт
- ↳ Фастів - Костел Воздвиження Чесного Хреста Господнього
- ↳ Васильків, місто, Васильківський повіт
- ↳ Біла Церква, місто, Васильківський повіт
- ↳ Рокитне, м-ко, Васильківський повіт
- ↳ Звенигородський повіт
- ↳ Канівський (Богуславський) повіт
- ↳ Київський повіт
- ↳ Липовецький повіт
- ↳ Радомишльський повіт
- ↳ Сквирський повіт
- ↳ Таращанський повіт
- ↳ У́манський повіт
- ↳ Черкаський повіт
- ↳ Чигиринський повіт
- ↳ Подільська губернія
- ↳ Балтський повіт
- ↳ Брацлавський повіт
- ↳ Бугаків, село, Брацлавського повіту, Подільської губернії
- ↳ Вінницький повіт
- ↳ Гайсинський повіт
- ↳ Кам'янецький (Кам'янець-Подільський) повіт
- ↳ Летичівський повіт
- ↳ Літинський повіт
- ↳ Могилівський повіт
- ↳ Ольгопільський повіт
- ↳ Проскурівський повіт
- ↳ Ушицький повіт
- ↳ Ямпільський повіт
- ↳ Полтавська губернія
- ↳ Таврійська губернія
- ↳ Херсонська губернія
- ↳ Харківська губернія
- ↳ Чернігівська губернія
- ↳ Документи на право власності
- ↳ Паспорти
- ↳ Генеалогічні програми і сайти
- ↳ Familysearch
- ↳ Карти і топографічні плани
- ↳ Сімейні та архівні світлини
- ↳ Випускні альбоми
- ↳ Відео- і аудіо- матеріали
- ↳ Багатонаціональна Україна + Етно
- ↳ Болгари
- ↳ Вірмени
- ↳ Греки
- ↳ Грузини
- ↳ Євреї
- ↳ Німці
- ↳ Поляки
- ↳ Польські повстання
- ↳ Татари
- ↳ Чехи
- ↳ Цигани (рома, сінті тощо)
- Мовний і літературний розділ
- ↳ Ономастика
- ↳ ІМЕНА
- ↳ ПРІЗВИЩА
- ↳ Прізвища з закінченням на...
- ↳ Українсько-тюркські мовні контакти
- ↳ Україна і санскрит
- ↳ Книжкова полиця
- ↳ Для дослідження духовенства
- ↳ Козацька тематика
- ↳ Література стосовно шляхетського стану
- ↳ Дослідження селянства та міщанства
- ↳ Довідники
- ↳ Телефонні довідники
- ↳ Словники
- ↳ "Вѣдомости"
- Для душі
- ↳ БЛОГ - "Захалявна книжечка"
- ↳ Що таке захалявна книжечка?
- ↳ Наші захалявні книжечки
- ↳ ukrgenealogy
- ↳ cronoster
- ↳ D_i_V_a
- ↳ SNIGURIVNA
- ↳ Середюк
- ↳ DVK_Dmitriy
- ↳ Vitaly
- ↳ Falcon
- ↳ Bogdan Mishchenko
- ↳ drapieznik
- ↳ Umay
- ↳ kbg_dnepr
- ↳ Aushanbibi
- ↳ skelya
- ↳ Т. В.
- ↳ MiyRodovid
- ↳ Latysh
- ↳ Різне
- ↳ Про наше, про генеалогічне
- ↳ Про наше, про жіноче
- ↳ Поздоровлення та вітання
- ↳ Домогосподарство
Хто зараз онлайн
Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 19 гостей