Заборознівці, село, Новоушицького району, Хмельницької області

Відповісти

У цьому селі/Цим селом/Це село

Народився і живу
0
Немає голосів
Народився, але не живу
0
Немає голосів
Жили мої батьки
0
Немає голосів
Жили декілька поколіннь моїх пращурів
0
Немає голосів
Жило більше 7 поколіннь моїх пращурів
0
Немає голосів
Досліджую
0
Немає голосів
Цікавлюсь
0
Немає голосів
Є зв'язок моїх пращурів з цим селом
0
Немає голосів
Ваш варіант відповіді
0
Немає голосів
Ваш варіант відповіді
0
Немає голосів
 
Всього голосів: 0

Аватар користувача
Kasia
Модератор
Повідомлень: 186
З нами з: 06 грудня 2017, 21:38
Стать: Жінка
Звідки: Вінниця
Дякував (ла): 132 рази
Подякували: 153 рази

Заборознівці, село, Новоушицького району, Хмельницької області

Повідомлення Kasia »

Заборо́знівці — село в Україні, в Новоушицькій селищній територіальній громаді Новоушицького району Хмельницької області. Населення становить 305 осіб.

ПЄВ №49 за 1905 рік.
Указомъ Святѣйшаго Синода отъ 19 октября сего 1905 г. за № 10616 дано знать Его Преосвященству, Преосвященнѣйшему Парѳенію, Епископу Подольскому и Брацлавскому, что въ с. Заборозновцахъ Ушицкаго уѣзда возстановленъ самостоятельный приходъ съ причтомъ изъ 1-го священника и 1-го псаломщика, съ назначеніемъ на содержаніе причта сего прихода 350 р. въ годъ, въ томъ числѣ священнику 300 р. и псаломщику 50 р.

къ Св.-Михайловской церкви с. Заборозновецъ Ушицкаго уѣзда состоявшій на псаломщическомъ мѣстѣ при Св.-І.-Предтеченской церкви г. Каменца діак. Никаноръ Гудзовскій-24 ноября.
У вас недостатньо прав для перегляду приєднаних до цього повідомлення файлів.
Бердичівський повіт: Барановський, Марковський, Яблонський, Павінський, Розборський, Кузьмінський, Величко, Покотилюк, Сливка, Білик
Брацлавський повіт: Дудник, Цурман, Маняк, Лановий
Онлайн
Аватар користувача
АннА
Супермодератор
Повідомлень: 8878
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Стать: Жінка
Дякував (ла): 3563 рази
Подякували: 2154 рази

Re: Заборознівці, село, Новоушицького району, Хмельницької області

Повідомлення АннА »

Kasia писав:Заборо́знівці — село в Україні, в Новоушицькій селищній територіальній громаді Новоушицького району Хмельницької області. Населення становить 305 осіб.
Походження назви. Етимологія
Найвірогідніше назва села походить від слова «борозна». Існує декілька значень цього слова: 1)довга, рівна заглибина, проведена плугом; 2)поздовжня заглибина різного розміру; 3)великий яр(поряд з село є чимало ярів). А тому Заборознівці — місце, що знаходиться за борозною, те, що відділене борозною. Але на карті Боплана село підписане, як «Zabrodenice», що натякає на походження від слова «брод». Тобто село за бродом.
Історія
Від заснування до XX століття
На сьогодні точно не відомо коли з'явилося село, однак, Заборознівці згадуються під 1467 роком . За переказами старожилів раніше поселення знаходилося поблизу урочища Рутка, а пізніше люди переселилися звідти. Ці свідчення претендують на достовірність, так як Заборознівці позначені на «Генеральній карті України», або ж «Загальному плані Диких Полів, простіше кажучи Україна, з незалежними провінціями» («Generalis Camporum Desertorum vulgo Ukraina. Cum adjacentibus Provinciis») французького інженера Гійома Боплана(був на службі у польського короля, будував фортифікаційні споруди) виданій у 1648 році у Данцигу. На ній Заборознівці позначені не на березі річки Говірки(в той час річка називалася Вербовою), а дещо віддаленими на схід(саме там сьогодні знаходиться Рутка), поряд знаходиться великий ліс(очевидно Говірський). Цікаво, що село фігурує під назвою Забродениці (Zabrodenice), можливо Боплан обмовився, а можливо йому було важко вимовити назву. Те, що це Заборознівці немає сумніву, так як поряд позначені Гулі (Hulie), Говори (Howoru) та Жабенці, які записані як Забенці (Zabince). Важко встановити причину переселення. Можливо поселення було зруйновано, а може побутові умови змусили жителів обрати інше місце для проживання. Як відомо, люди селилися в місцях де є хороше водопостачання, можливо саме тому нове село постало на берегах річки Говірка. Поряд з Заборознівцями, як окреме село, на карті позначено Ковалівку. Ковалівку Боплан назвав Коволь (Kowol). Через Ковалівку проходила дорога з Бару на Кам'янець. За переказами старожилів, в Ковалівку вїзджали через золоту браму, та де вона знаходилася точно не відомо.
В цей час основним промислом селян було землеробство.

Найвірогідніше, Ковалівка стала частиною Заборозновець в радянські часи, або незадовго до революційних подій. На «Археологічній карті Подільської губернії» опублікованій Юхимом Сіцинським у 1901 році Заборознівці та Ковалівка є окремими селами. Ковалівкою село назвали тому, що там жило багато ковалів, які славилися своєю майстерністю. На початку XX ст. на території Ковалівки було чимало родин, які носили прізвище Коваль.

Заборознівці були власністю родини Стадницьких. Після відміни кріпацтва в Російській імперії у 1861 році, родина Стадницьких зберігала формальний вплив на село, адже, в Заборознівцях та Ковалівці значна частина земель належала знатній польській родині Стадницьких, родове помістя яких знаходилося у сусідньому селі Говори. Можливо, в Заборознівцях також був маєток Стадницьких, бо ще до наших часів в селі є місце, що називається панським горбом, де на сьогодні збереглися лише деякі сільськогосподарські споруди. У ХІХ столітті у Заборознівцях було розвинене землеробство та село ще й славилося тонкорунним вівчарством.

Тривалий час на цих землях господарем був Ігнатій Стадницький(1834—1895). Усе своє майно він заповів єдиній доньці Марії Розі, яка у 1893 році вийшла заміж за графа Олександра Миколайовича Тишкевича. Господарською діяльністю керувала саме графиня. У 1914 році Марія Тишкевич володіла 4259 десятинами землі у Заборознівцях, Ковалівці та ще деяких селах повіту. Під час революції 1905—1907 років проти Тишкевичів виступили жителі сіл де були їхні помістя, Заборознівці та Ковалівка не стали винятком. Однак, селянські заворушення, як і революцію, було придушено. Після Лютневої революції 1917 року графська родина, очевидно вже навчена досвідом, продає селянам за копійки свої землі та назавжди їх покидає.

У XX ст. село жило насиченим життям, перенесли: кілька революцій та Громадянську війну, дві Світових війни, колективізацію,Голодомор та інші події. У 1917—1921 роках Заборознівці стали свідком Громадянської війни. У лютому 1920 року поблизу Заборозновець базувалися війська білогвардійців, які відступали на територію Польщі. В цей час серед білогвардійців була епідемія тифу, від якої постраждало і місцеве населення. Встановлення радянської влади супроводжувалося ламанням існуючого устрою.

Колективізація, як і в інших куточках України, супроводжувалася розкуркулюванням, голодом та застосуванням сили. Населення було не в захваті від політики радянської влади. Завідуючий сектором інформації Вінницького обкому КП(б)У в доповідній записці про «волинки» та терористичні акти в районах області писав: «1 лютого 1932 року в с. Заборознівцях розкуркуленим куркулем спалено комору колгоспу, де згоріло 250 пудів насіння. Згодом у цьому ж селі спалено колгоспівську конюшню, де згоріло 24 коней та збруя». Невід'ємною складовою колективізації були сильний голод, що був штучно створений радянською владою, та репресивні дії. Однак, точно не відомо скільки людей померло в цей час. За даними різних джерел в селі Заборознівці в 1932—1933 роках загинуло близько 8 чоловік. На сьогодні документально зафіксовані імена 2: Коваль Іван Олексійович 1870 р.н. та Постерчук Савка Миронович 1865 р.н. Обоє померли в 1933 році, причина смерті не вказана. Мартиролог укладений на підставі поіменних списків жертв Голодомору 1932—1933 рр., складених Пилипковецькою сільською радою. Поіменні списки зберігаються в Державному архіві Хмельницької області.

Після колективізації у Заборознівцях створено колгосп імені Щорса. З 22 вересня 1937 року Заборознівці стали частиною Новоушицького району, Кам'янець-Подільської області.

Трагічною сторінкою в історії села є Німецько-радянська війна. Заборознівці були окуповані в липні 1941 року. Новий порядок, встановлений німецькими окупантами супроводжувався вивезенням частини працездатного населення для робіт до Німеччини та Австрії. В довоєнні часи в Заборознівцях проживала єврейська община, яка займалася торгівлею, але з приходом нацистів частина євреїв покинула село, а частина була вивезена. Визволено Заборознівці силами 183-ї стрілецької дивізії 38-ї армії 26 березня 1944 року близько 18.00, звільнення Заборозновець та найближчих населених пунктів супроводжувалося потужними перестрілками між нацистами та червоноармійцями, про що свідчить доповідь заступника начальника штабу 38-ї армії генерал-майора Сосєдова. Командував 38-ю армією генерал-полковник Москаленко.
Післявоєнний період та сьогодення

Після закінчення Німецько-радянської війни село відбудовувалося: відкрито магазин(будівля не збереглася), відновлено колгосп, відновлено школу. Згаданий вже колгосп Щорса кілька разів об'єднувався з колгоспом сусіднього села Пилипківці, поки остаточно не припинив своє існування в 1959 році, починаючи з 1960 року Заборознівці стали частиною колгоспу імені Чапаєва (з 1973 року — радгоспу). В 60-ті роки минулого століття Заборознівці динамічно розвивалися. В цей час село було електрифіковано. У 1967 році побудовано сільський клуб. У 1975 році з'явився пам'ятник, що вшановує жителів села, які загинули у Великій Вітчизняній війні.

Нова сторінка в житті села відкрилася після проголошення незалежності України. В 90-х роках прокладено дороги з асфальтним покриттям, проведено газифікацію села, ліквідовано колгосп, а землі розпайовано.
Релігія

В Заборознівцях храмове свято відзначається 21 листопада, коли вшановують Святого Михайла, а сільський храм носить назву церква Святого Архістратега Михаїла. Перша церква в Заборознівцях, про яку є документальні згадки, була побудована 1740 року та іменувалася Михайлівською. Церква була дерев'яною, невеликою за розмірами та з солом'яним дахом. 1784 року побудовано нову триверху дерев'яну церкву, яка також називалася Михайлівською. В архівах зберігається метрична книга Михайлівської церкви в селі Заборозніці, датована 1790 роком. За переказами старожилів церква згоріла після того як в неї влучила блискавка. Коли саме це сталося не відомо. При церкві діяла приходська школа, для якої у 1891 році побудовано кам'яне приміщення, що збереглося до наших часів.

В Ковалівці святкували і святкують до сьогодні храмове свято 19 грудня на день Святого Миколая. За звичаєм храмове свято тісно пов'язане з головним храмом села. За переказами в Ковалівці була Миколаївська церква, яка її доля не відомо, у 1901 році вона вже не існувала, так як не позначена серед пам'яток на «Археологічній карті Подільської губернії» Юхима Сіцинського. Сьогодні на місці церкви залишився лише один великий камінь.

Із 964 осіб, що проживали в Заборознівцях в 1897 році, 833 особи сповідували православ'я, 121 особа католицизм, віросповідання 10 осіб не вказано. Є велика вірогідність, що вони сповідували юдаїзм.

У 1910 році, за підтримки Кам'янець-Подільської єпархії, розпочалося будівництво кам'яної церкви. Так в 1912 році з'явилася церква Святого Архістратега Михаїла(Михайла).

Не судилося довго функціонувати новозбудованій церкві, бо після встановлення радянської влади розпочалося масове нищення релігійних будівель, заборозновецька церква не стала винятком. Церкву частково було зруйновано, а значну частину каміння використано на будівництві сільськогосподарських будівель. При цьому радянська влада прагнула продемонструвати зневажливе ставлення до релігії, сільську молодь зганяли до церкви, щоб молоді люди в ній танцювали. В довоєнні часи в напівзруйнованому приміщенні було відкрито клуб, але він не приваблював сільську молодь. Богослужіння на деякий час відновлено під час Другої світової війни, але, в повоєнний час розпочалася друга хвиля релігійних гонінь і церкву знову було закрито, а в приміщенні розташовувалися сільськогосподарські склади.

Релігію та віру не вдалося викорінити, а під час Перебудови спостерігається пом'якшення влади відносно релігії. За ініціативою жителів села 29 березня 1988 року розпочалося відновлення церкви. Кошти на відновлення церкви збирали жителі села, а відновлювали її сільські майстри. Перша служба у відновленій святині відбулася 21 вересня 1990 року, в день коли відзначається Різдво Пресвятої Богородиці.
Адміністративна приналежність

З 1665 року Заборознівці стають частиною Подільського воєводства.

Під час турецького панування (1672—1699) село входило до Подільського еялету Барського санджаку. З 1699 по 1772 рік Заборознівці входили до складу Польщі, а з 1772 року стають частиною Російської імперії

У 1795—1797 роках Заборознівці та Ковалівка входили до Ушицького округу Подільського намісництва, а в 1797—1923 роках до Пилипковецької волості Ушицького повіту Подільської губернії.

12 квітня 1923 року старий адміністративний поділ змінився новим, так з'явився Новоушицький район Кам'янець-Подільського округу. А на початку 1932 року Україну було поділено на області. З 9 лютого 1932 року Заборознівці відносились до Новоушицького району, Вінницької області.

4 лютого 1954 року Кам'янець-Подільську область перейменовано на Хмельницьку і з того часу Заборознівці — частина Новоушицького району Хмельницької області(з 30 грудня 1962 року по 4 січня 1965 року частина Дунаєвецького району).

До 20 серпня 2015 року Заборознівці входили до Пилипковецької сільської ради. Після проведення адміністративної реформи з 20 серпня 2015 року Заборознівці входять до Новоушицької селищної об'єднаної територіальної громади.
Хронологія подій

1467 рік — заснування Заборозновець

1648 рік — село позначено на карті Боплана (видана цього року)

1665—1672 роки — у складі Речі Посполитої

1672—1699 роки — у складі Османської імперії

1740 рік — побудовано Михайлівську церкву (перша церква існування якої документально зафіксовано)

1784 рік — побудовано нову Михайлівську церкву

1699—1772 роки — у складі Речі Посполитої

1772—1917 роки — у складі Російської імперії

1891 рік — побудовано приміщення для церковно-приходської школи

1910—1912 роки — будівництво церкви Святого Архістратига Михаїла

1922—1991 — у складі СРСР

Липень 1941 року — 26 березня 1944 року — період німецької окупації

1967 рік — побудовано сільський клуб

1975 рік — побудовано пам'ятник, що вшановує жителів села, які загинули у Великій Вітчизняній війні

1988—1990 роки — реконструкція церкви

21 вересня 1990 — відновлено богослужіння в Михайлівській церкві

З 24 серпня 1991 року — у складі незалежної України
Топоніми
БАМ

БАМ — найбільший ставок, що знаходиться в північній частині села.

Говірка (в давнину Вербова) — річка, що протікає селом з Півночі на Південь.

Говірський ліс — найбільший ліс, що знаходиться поряд з селом, позначений на карті Боплана.

Долини — південна частина Заборозновець.

Дубина — поле, що знаходиться поряд зі Стриєвим лісом.

Ковалівка — північна частина Заборозновець, що раніше була окремим селом.

Колиски — два великих яри, що знаходяться на схід від Заборозновець.

Миколаївська церква — церква, що знаходилася на території Ковалівки.

Панський горб — возвишеність, що знаходиться на місці умовного розподілу Заборозновець та Ковалівки. На панському горбі збереглися старі сільськогосподарські будівлі.

Попова — поле, що знаходиться на схід від Заборозновець, на кордоні з Вінницькою областю.

Рутка — урочище на схід від Заборозновець, біля кордону з Вінницькою областю. Руткою називають однойменний ставок, що знаходиться в урочищі.

Стриїв ліс — другий за площею ліс, що знаходиться південно-східніше села.

Цвинтарисько — місце над БАМом, де за переказами стояла Миколаївська церква.

Церква Святого Архістратега Михаїла (Михайла) — церква, що знаходиться в Заборознівцях, побудована 1912 року, частково зруйнована в 30-ті роки XX століття, відбудована в 1988—1990 роках.

Чорний ліс — третій за розмірами ліс, що знаходиться найближче до Заборозновець.
Сьогодення

На даний час в Заборознівцях функціонують: Фельдшерський пункт, дитячий садок, два магазини.

Щоденно курсують автобуси Заборознівці — Хмельницький та Хмельницький -Заборознівці, а у будні дні Заборознівці — Нова Ушиця та Нова Ушиця -Заборознівці.
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна
Онлайн
Аватар користувача
АннА
Супермодератор
Повідомлень: 8878
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Стать: Жінка
Дякував (ла): 3563 рази
Подякували: 2154 рази

Re: Заборознівці, село, Новоушицького району, Хмельницької області

Повідомлення АннА »

З історії міст і сіл УРСР виданої у 1968-1973 роках.
ПИЛИПКІВЦІ — село, центр сільської Ради. Розташовані за 19 км від районного центру і за 36 км від залізничної станції Дунаївці на лінії Кам’янець-Подільський—Xмельницька. Населення — 1099 чоловік. Сільраді підпорядковане село Заборознівці.
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна
Відповісти

Повернутись до “Літера З”

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 18 гостей