ІЗЯСЛАВ (Ізяславль, Заслав, Заславль Жеслав), місто, Хмельницька область
- АннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8876
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3562 рази
- Подякували: 2154 рази
ІЗЯСЛАВ (Ізяславль, Заслав, Заславль Жеслав), місто, Хмельницька область
ІЗЯСЛАВ (Ізяславль, Заслав, Заславль) – місто Хмельницької області, райцентр. Розташов. на обох берегах р. Горинь (прит. Прип'яті, бас. Дніпра). Залізнична станція. Нас. 18,2 тис. осіб (2004).
Щодо часу виникнення міста існують дві версії. За однією з них, І. був заснований 987 за князювання вел. кн. київ. Володимира Святославича. За ін. – версією археолога М.Каргера – місто було засноване київ. і волин. кн. Ізяславом Мстиславичем у 2-й пол. 12 ст. по течії р. Гуска (городище розташов. на сх. околиці с. Городниця Шепетівського р-ну Хмельн. обл.; див. Городище). 1241 війська Батия зруйнували це поселення (див. Монголо-татарська навала), але ще в 13 ст. воно відродилося на р. Горинь й увійшло до складу Галицько-Волинського князівства.
У 14 ст. місто, яке перебувало під владою Великого князівства Литовського, стало власністю князів Острозьких. Після смерті бл. 1450 кн. Василя Федоровича Острозького Заслав отримав його молодший син Юрій, який поклав початок роду князів Заславських. 1466 на березі Горині він розпочав буд-во замку і оборонних укріплень, які, однак, не рятували від спустошливих татар. нападів. Після Люблінської унії 1569 І. – у складі Корони Польської. В 16–17 ст. князі Заславські перебудували міські укріплення, звели кам'яні мури. 1600–10 будується монастирський комплекс бернардинців. При монастирі існувала б-ка давніх хронік, літописів, майже повне зібр. сеймових щоденників (див. Вальний сейм).
У 17 ст. І. перетворився на значний торг. і госп. центр пд. Волині. 1629 в місті налічувалося 4,5 тис. жителів. Тут відбувалися щорічні ярмарки. Нас. І. брало участь у Наливайка повстанні 1594–1596, національній революції 1648–1676. 1648 війська Б.Хмельницького взяли Ізяславський замок. Згідно з Андрусівським договором (перемир'ям) 1667 І. відійшов до Польщі. 1673, після смерті останнього з роду князів Заславських – кн. Олександра-Януша, І. перейшов у володіння князів Сангушків. У кін. 17 – на поч. 18 ст. в місті збудований садибний комплекс князів Сангушків; 1750 – костел св. Йосипа. 1754 місту було надано магдебурзьке право.
Після 2-го поділу Польщі 1793 (див. Поділи Польщі 1772, 1793, 1795) в складі Правобережної України приєднаний до Російської імперії. Протягом 1793–95 був центром Ізяславського намісництва. 1796–97 – центр Заславського пов. Волинського намісництва, з 1797 – повітовий центр Волинської губернії.
На поч. 20 ст. в Заславському пов. існувала паперова ф-ка, 6 друкарень. У місті мешкало 14,5 тис. жителів. Від 1934 райцентр (1923–30 – Шепетівської округи; від 1932 – Шепетівської округи Вінницької області, від 1937 – Кам'янець-Подільської, від 1954 – Хмельн. обл.). В роки Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941–1945 І. окупований гітлерівцями від 5 лип. 1941 по 17 лют. 1944, поблизу міста діяли партизанські з'єднання під командуванням С.Олексенка й А.Одухи.
Істор. пам'ятки: замок князів Заславських (15–16 ст.), монастир бернардинців (16 ст.), кафедральний собор Іоанна Хрестителя (16 ст.), синагога, палац князів Сангушків (17–18 ст.), торговий дім (18 ст.).
Щодо часу виникнення міста існують дві версії. За однією з них, І. був заснований 987 за князювання вел. кн. київ. Володимира Святославича. За ін. – версією археолога М.Каргера – місто було засноване київ. і волин. кн. Ізяславом Мстиславичем у 2-й пол. 12 ст. по течії р. Гуска (городище розташов. на сх. околиці с. Городниця Шепетівського р-ну Хмельн. обл.; див. Городище). 1241 війська Батия зруйнували це поселення (див. Монголо-татарська навала), але ще в 13 ст. воно відродилося на р. Горинь й увійшло до складу Галицько-Волинського князівства.
У 14 ст. місто, яке перебувало під владою Великого князівства Литовського, стало власністю князів Острозьких. Після смерті бл. 1450 кн. Василя Федоровича Острозького Заслав отримав його молодший син Юрій, який поклав початок роду князів Заславських. 1466 на березі Горині він розпочав буд-во замку і оборонних укріплень, які, однак, не рятували від спустошливих татар. нападів. Після Люблінської унії 1569 І. – у складі Корони Польської. В 16–17 ст. князі Заславські перебудували міські укріплення, звели кам'яні мури. 1600–10 будується монастирський комплекс бернардинців. При монастирі існувала б-ка давніх хронік, літописів, майже повне зібр. сеймових щоденників (див. Вальний сейм).
У 17 ст. І. перетворився на значний торг. і госп. центр пд. Волині. 1629 в місті налічувалося 4,5 тис. жителів. Тут відбувалися щорічні ярмарки. Нас. І. брало участь у Наливайка повстанні 1594–1596, національній революції 1648–1676. 1648 війська Б.Хмельницького взяли Ізяславський замок. Згідно з Андрусівським договором (перемир'ям) 1667 І. відійшов до Польщі. 1673, після смерті останнього з роду князів Заславських – кн. Олександра-Януша, І. перейшов у володіння князів Сангушків. У кін. 17 – на поч. 18 ст. в місті збудований садибний комплекс князів Сангушків; 1750 – костел св. Йосипа. 1754 місту було надано магдебурзьке право.
Після 2-го поділу Польщі 1793 (див. Поділи Польщі 1772, 1793, 1795) в складі Правобережної України приєднаний до Російської імперії. Протягом 1793–95 був центром Ізяславського намісництва. 1796–97 – центр Заславського пов. Волинського намісництва, з 1797 – повітовий центр Волинської губернії.
На поч. 20 ст. в Заславському пов. існувала паперова ф-ка, 6 друкарень. У місті мешкало 14,5 тис. жителів. Від 1934 райцентр (1923–30 – Шепетівської округи; від 1932 – Шепетівської округи Вінницької області, від 1937 – Кам'янець-Подільської, від 1954 – Хмельн. обл.). В роки Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941–1945 І. окупований гітлерівцями від 5 лип. 1941 по 17 лют. 1944, поблизу міста діяли партизанські з'єднання під командуванням С.Олексенка й А.Одухи.
Істор. пам'ятки: замок князів Заславських (15–16 ст.), монастир бернардинців (16 ст.), кафедральний собор Іоанна Хрестителя (16 ст.), синагога, палац князів Сангушків (17–18 ст.), торговий дім (18 ст.).
- АннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8876
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3562 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: ІЗЯСЛАВ (Ізяславль, Заслав, Заславль Жеслав), місто, Хмельницька область
З історії міст і сіл УРСР виданої у 1968-1973 роках.
Ізяслав — місто районного підпорядкування, розташоване на річці Горині (притока Прип’яті), яка поділяє його на дві частини — Старе місто і Нове місто. Залізнична станція. Відстань до обласного центру 146 км. Населення — 14.7 тис. чоловік.
Ізяслав — центр району, площа якого 1,2 тис. кв. км, населення 80 тис. чоловік (у т. ч. сільського — 65,3 тис., міського — 14,7 тис.). У районі 94 населені пункти, підпорядковані міській та 28 сільським Радам; 36 колгоспів, за якими закріплено 76.8 тис. га земельних угідь, у т. ч. 63,1 тис. га орної землі; 17 промислових підприємств, 3 будівельні організації; 9 лікарень, 52 медичні пункти, 18 пологових будинків; 91 школа, 73 будинки культури та клуби, 58 бібліотек.
Людські поселення на території сучасного Ізяслава існували вже в сиву давнину. Під час розкопок на околицях міста виявлено кремневі шліфовані сокири та інші знаряддя праці доби неоліту. Поблизу Ізяслава, в урочищі Остроні, наприкінці XIX ст. розкопано давньоруський могильник, на території міста знайдено знаряддя праці ремісників, вироби з каменю, скла, заліза, а також писала (приладдя для письма) часів Київської Русі.
Але щодо часу виникнення самого Ізяслава серед учених є розходження. Частина істориків вважає, що становлення міста зв’язане з діяльністю князя Володимира, коли той, виділяючи наприкінці X століття у володіння своєму синові Ізяславові одне з найбільших тогочасних слов’янських поселень на річці Горині, зробив його центром уділу, найменувавши Ізяславлем, тобто належним Ізяславові.
Радянський археолог М. К. Каргер стверджує, що Ізяслав засновано князем Ізяславом Мстиславовичем десь у другій половині XII ст. по течії річки Гуски, поблизу теперішнього селища Городища (Шепетівський район). 1241 року татари зруйнували це поселення, яке так і не відбудувалося. На думку М. К. Каргера, новий населений пункт виник наприкінці XIII ст. уже на річці Горині. В різні часи документи фіксують дещо відмінні назви його: Ізяславль (XIII ст.), Заслав, Заславль, Ізяслав (XIV — XX століття).
Ізяслав — місто районного підпорядкування, розташоване на річці Горині (притока Прип’яті), яка поділяє його на дві частини — Старе місто і Нове місто. Залізнична станція. Відстань до обласного центру 146 км. Населення — 14.7 тис. чоловік.
Ізяслав — центр району, площа якого 1,2 тис. кв. км, населення 80 тис. чоловік (у т. ч. сільського — 65,3 тис., міського — 14,7 тис.). У районі 94 населені пункти, підпорядковані міській та 28 сільським Радам; 36 колгоспів, за якими закріплено 76.8 тис. га земельних угідь, у т. ч. 63,1 тис. га орної землі; 17 промислових підприємств, 3 будівельні організації; 9 лікарень, 52 медичні пункти, 18 пологових будинків; 91 школа, 73 будинки культури та клуби, 58 бібліотек.
Людські поселення на території сучасного Ізяслава існували вже в сиву давнину. Під час розкопок на околицях міста виявлено кремневі шліфовані сокири та інші знаряддя праці доби неоліту. Поблизу Ізяслава, в урочищі Остроні, наприкінці XIX ст. розкопано давньоруський могильник, на території міста знайдено знаряддя праці ремісників, вироби з каменю, скла, заліза, а також писала (приладдя для письма) часів Київської Русі.
Але щодо часу виникнення самого Ізяслава серед учених є розходження. Частина істориків вважає, що становлення міста зв’язане з діяльністю князя Володимира, коли той, виділяючи наприкінці X століття у володіння своєму синові Ізяславові одне з найбільших тогочасних слов’янських поселень на річці Горині, зробив його центром уділу, найменувавши Ізяславлем, тобто належним Ізяславові.
Радянський археолог М. К. Каргер стверджує, що Ізяслав засновано князем Ізяславом Мстиславовичем десь у другій половині XII ст. по течії річки Гуски, поблизу теперішнього селища Городища (Шепетівський район). 1241 року татари зруйнували це поселення, яке так і не відбудувалося. На думку М. К. Каргера, новий населений пункт виник наприкінці XIII ст. уже на річці Горині. В різні часи документи фіксують дещо відмінні назви його: Ізяславль (XIII ст.), Заслав, Заславль, Ізяслав (XIV — XX століття).
- АннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8876
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3562 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: ІЗЯСЛАВ (Ізяславль, Заслав, Заславль Жеслав), місто, Хмельницька область
Частина ІІ
У лютому 1921 року в Ізяславі відбувся повітовий з’їзд Рад, що проходив під знаком «вирішення питань будівництва робітничо-селянської республіки». З’їзд обрав В. І. Леніна своїм почесним головою і надіслав йому вітального листа. Було здійснено ряд заходів, що випливали з принципів непу. В 1923—1924 рр. в районі працювало понад 190 підприємств місцевої промисловості та 163 кустарно-ремісничі майстерні, з них близько 150 діяло у самому Ізяславі. В ці роки тут функціонувало 2 державні, 14 кооперативних і ряд приватних торговельних закладів. Місто було значним торговельним центром, який обслуговував чимало навколишніх сіл.
Протягом січня—листопада 1924 року секретарем Ізяславського райкому комсомолу працював Микола Островський. Це був улюбленець молоді, її ватажок, умілий вихователь і організатор. Під його керівництвом районна організація значно зросла, стала надійним помічником комуністів у вирішенні питань соціалістичного будівництва. Ізяславці шанують пам’ять письменника-більшовика. В центрі сучасного міста стоїть у бронзі полум’яний Островський—Корчагін, зберігається будинок, у якому жив і працював письменник; його ім’я присвоєно середній школі № 2.
У роки громадянської війни населення міста помітно збільшилося, насамперед за рахунок тимчасових переселенців, які рятувалися від голоду, погромів, безчинств банд. 1919 року в Ізяславі налічувалося понад 18 тис. жителів. У відбудовний період кількість населення дещо зменшилася внаслідок посиленого від’їзду його до великих міст. 1923 року в Ізяславі проживало близько 10 тис. чоловік, було 1210 житлових будинків.
Велика увага приділялася питанням кооперування селянських господарств. Перша невелика трудова артіль створена в Ізяславі ще 1924 року. Масова колективізація розгорнулася у 1929—1930 рр. У серпні 1929 року в місті створена артіль «Червона зірка». Наступного року організовано ТСОЗи «Краще життя», «Шлях Жовтня», 1-ї та 2-ї земельних громад. Хід колективізації розглядався на пленумі райкому партії у березні 1931 року. У рішеннях пленуму вказувалося на помилки в колгоспному будівництві, підкреслювалася необхідність класової пильності. У наступні роки ТСОЗи перейшли на Статут сільськогосподарської артілі, відбувалося злиття та укрупнення господарств. У 1941 році в Ізяславі існувало дві артілі: ім. XVIII партз’їзду та «4-й завершальний», до яких вступили всі селяни Ізяслава. У місті працювала МТС, яка обслуговувала колгоспи району. У передвоєнні роки вона мала 43 трактори, 12 комбайнів. МТС і 15 кращих трудівників її були учасниками Всесоюзної сільськогосподарської виставки 1939 року. Право на участь у виставці 1939 року здобув і колгосп «4-й завершальний».
У лютому 1921 року в Ізяславі відбувся повітовий з’їзд Рад, що проходив під знаком «вирішення питань будівництва робітничо-селянської республіки». З’їзд обрав В. І. Леніна своїм почесним головою і надіслав йому вітального листа. Було здійснено ряд заходів, що випливали з принципів непу. В 1923—1924 рр. в районі працювало понад 190 підприємств місцевої промисловості та 163 кустарно-ремісничі майстерні, з них близько 150 діяло у самому Ізяславі. В ці роки тут функціонувало 2 державні, 14 кооперативних і ряд приватних торговельних закладів. Місто було значним торговельним центром, який обслуговував чимало навколишніх сіл.
Протягом січня—листопада 1924 року секретарем Ізяславського райкому комсомолу працював Микола Островський. Це був улюбленець молоді, її ватажок, умілий вихователь і організатор. Під його керівництвом районна організація значно зросла, стала надійним помічником комуністів у вирішенні питань соціалістичного будівництва. Ізяславці шанують пам’ять письменника-більшовика. В центрі сучасного міста стоїть у бронзі полум’яний Островський—Корчагін, зберігається будинок, у якому жив і працював письменник; його ім’я присвоєно середній школі № 2.
У роки громадянської війни населення міста помітно збільшилося, насамперед за рахунок тимчасових переселенців, які рятувалися від голоду, погромів, безчинств банд. 1919 року в Ізяславі налічувалося понад 18 тис. жителів. У відбудовний період кількість населення дещо зменшилася внаслідок посиленого від’їзду його до великих міст. 1923 року в Ізяславі проживало близько 10 тис. чоловік, було 1210 житлових будинків.
Велика увага приділялася питанням кооперування селянських господарств. Перша невелика трудова артіль створена в Ізяславі ще 1924 року. Масова колективізація розгорнулася у 1929—1930 рр. У серпні 1929 року в місті створена артіль «Червона зірка». Наступного року організовано ТСОЗи «Краще життя», «Шлях Жовтня», 1-ї та 2-ї земельних громад. Хід колективізації розглядався на пленумі райкому партії у березні 1931 року. У рішеннях пленуму вказувалося на помилки в колгоспному будівництві, підкреслювалася необхідність класової пильності. У наступні роки ТСОЗи перейшли на Статут сільськогосподарської артілі, відбувалося злиття та укрупнення господарств. У 1941 році в Ізяславі існувало дві артілі: ім. XVIII партз’їзду та «4-й завершальний», до яких вступили всі селяни Ізяслава. У місті працювала МТС, яка обслуговувала колгоспи району. У передвоєнні роки вона мала 43 трактори, 12 комбайнів. МТС і 15 кращих трудівників її були учасниками Всесоюзної сільськогосподарської виставки 1939 року. Право на участь у виставці 1939 року здобув і колгосп «4-й завершальний».
- АннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8876
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3562 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: ІЗЯСЛАВ (Ізяславль, Заслав, Заславль Жеслав), місто, Хмельницька область
ЗАСЛАВ або ЗАСЛАВЕЦЬ, ЖАСЛАВ і ЖОСЛАВЛЬ, ЖЕСЛАВ, місто в південно-східній частині Волині, в степовій околиці, якої висота доходить до 300 м. на.п.м. Місто положене над обидвома боками ріки Горині, яка ділить його на — „Старе місто" і „Нове місто". В самому місті й околиці впадають тут до Горині рр. Понора, Су-шань, Гуска, Цвітуха (від сходу) і Ікопоть (від півдня). Старе місто положене на високому урвистому березі Горині.
Археологічні досліди проф. В. Антоновича, С. Л. Ра-дзиминського як і пізніше, у самому місті і його околицях свідчать за тим, що постання цієї старої оселі і укріпленого города треба шукати ще у домонгольському періоді нашої історії і передісторії. Колонізацію півдн. схід. Волині, а в тому і околиці м. Заслава, на підставі переважно випадкових знахідок і декотрих розкопаних курганів (С. Радзимінський) можемо віднести до часів неоліту, бронзової доби, черняхівської культури і раннього середньовіччя. При побіжному навіть погляді на археологічну карту Волині, в цій її частині, над р. Горинню вражає якась ніби етнічна пустка, однак це явище легко пояснити передовсім віддаленням Заславщини від універсальних і наукових центрів і що з того виникає браком в цьому терені археологічних дослідів і розкопок.
В місті були: Повітова Заславська управа, повітове земське зібрання, маршал дворянства, дворянська опіка, поліцейське повітове управління, жандармське управління, повітовий військовий уряд, з'їзд мирових суддів, мировий посередник (2), волосне управління, поштово-телеграфічна кантора, в'язниця, міська управа, міщанська управа, Бернардинський манастир, інспекторат народних шкіл, приватна жіноча гімназія, міська школа від 1869 р., 2 притулки, 3 аптеки, 1 бібліотека, 6 лікарів, 1 вет-лікарня, 5 гостинниць і понад 50 крамниць, вапнярня, 2 кредитові товариства, водяний млин (112,000 пуд. річного перемолу), фабрика сільсько-господарських машин, 1 кіно, 2 фотографи, фабрика відливів, щомісячні ярмарки.
Обшир Заславського пов. займав 3,055.2 квадр. верст. В 1911 р. в Заславському повіті (без міста) було українців — 90,936 мужчин і 88,987 жінок, поляків католиків — 14,309 мужчин і 14,109 жінок, протестантів (німців і чехів) — 866 мужч. і стільки жінок, баптистів — 120 мужч. і 98 жінок, жидів — 12,731 мужч. і 12,375 жинок.
Обшир повіту рівнявся 630,000 моргів, з чого державної (казьонної) землі було 4,600 дес, до православного духовенства належало 10,700 дес, до німців колоністів 3,400 дес, до чиншовників 5,200 дес, до селян переважно українців 310,000 дес, а до великої зем. власности 280,000 дес, з яких 40,000 належало до росіян, а 240,000 до поляків.
Велика польська власність в Заславському пов. належала переважно до двох магнатських родин: Романа Сан-гушки зі Славути — 65,213 дес. і до гр. Юзефа Потоць-кого з Антонин — 24,402 дес Величезні простори лісів належали переважно до кн. Р. Сангушки.
Джерело-О.Цинкаловський "Стара Волинь і Волинське Полісся" (від найдавніших часів до 1914 року)
Археологічні досліди проф. В. Антоновича, С. Л. Ра-дзиминського як і пізніше, у самому місті і його околицях свідчать за тим, що постання цієї старої оселі і укріпленого города треба шукати ще у домонгольському періоді нашої історії і передісторії. Колонізацію півдн. схід. Волині, а в тому і околиці м. Заслава, на підставі переважно випадкових знахідок і декотрих розкопаних курганів (С. Радзимінський) можемо віднести до часів неоліту, бронзової доби, черняхівської культури і раннього середньовіччя. При побіжному навіть погляді на археологічну карту Волині, в цій її частині, над р. Горинню вражає якась ніби етнічна пустка, однак це явище легко пояснити передовсім віддаленням Заславщини від універсальних і наукових центрів і що з того виникає браком в цьому терені археологічних дослідів і розкопок.
Обшир Заславського пов. займав 3,055.2 квадр. верст. В 1911 р. в Заславському повіті (без міста) було українців — 90,936 мужчин і 88,987 жінок, поляків католиків — 14,309 мужчин і 14,109 жінок, протестантів (німців і чехів) — 866 мужч. і стільки жінок, баптистів — 120 мужч. і 98 жінок, жидів — 12,731 мужч. і 12,375 жинок.
Обшир повіту рівнявся 630,000 моргів, з чого державної (казьонної) землі було 4,600 дес, до православного духовенства належало 10,700 дес, до німців колоністів 3,400 дес, до чиншовників 5,200 дес, до селян переважно українців 310,000 дес, а до великої зем. власности 280,000 дес, з яких 40,000 належало до росіян, а 240,000 до поляків.
Велика польська власність в Заславському пов. належала переважно до двох магнатських родин: Романа Сан-гушки зі Славути — 65,213 дес. і до гр. Юзефа Потоць-кого з Антонин — 24,402 дес Величезні простори лісів належали переважно до кн. Р. Сангушки.
Джерело-О.Цинкаловський "Стара Волинь і Волинське Полісся" (від найдавніших часів до 1914 року)
- АннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8876
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3562 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: ІЗЯСЛАВ (Ізяславль, Заслав, Заславль Жеслав), місто, Хмельницька область
КЛИМІВКА. с, Заславський пов., недалеко від Заслава, над р. Горинню. Гарний ботанічний сад з купелями уряджений доктором Дробсе. Колись належало до кн. Сангушків. Назву с надано на честь матері Романа Сангушка — Клементини. В уроч. „Побойна" ще перед 1914 р. було З0 курганів (В. Антонович, Труд. 11 з'їзду).
Джерело-О.Цинкаловський "Стара Волинь і Волинське Полісся" (від найдавніших часів до 1914 року)
Джерело-О.Цинкаловський "Стара Волинь і Волинське Полісся" (від найдавніших часів до 1914 року)
Хто зараз онлайн
Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 18 гостей