Качин, село, Камінь-Каширський р-н, Волинська обл, україна

[АннА]

Ка́чин — село в Україні, в Камінь-Каширському районі Волинської області. Населення становить 910 осіб.

Церква Успіння Пресвятої Богородиці

[АннА]

КAЧИНСЬКИЙ СКАРБ – один з найбільших скарбів кінця римського часу (поч. 5 ст.), знайдених на тер. Правобережної України.
Виявлений випадково 1961 на тер. с. Качин Камінь-Каширського р-ну Волин. обл.
У глиняному горщику містилася велика кількість унікальних срібних жіночих прикрас та металевих елементів кінського лаштунку.
Ці речі могли бути виготовлені майстрами рейнських або північногалльських майстерень у традиціях східного провінційного ремесла або римськими ремісниками.

[АннА]

З історії міст і сіл УРСР виданої у 1968-1973 роках.
КАЧИН — село, центр сільської Ради. Розташований на березі Качинського озера, за 27 км на південний захід від районного центру. До найближчої залізничної станції Сошичне — 7 км. Населення — 1309 чоловік. Сільраді підпорядковане село Ставище.
У Качині — центральна садиба колгоспу ім. Дзержинського, який має 4089 га землі, в тому числі 819 га орної, 765 га лісу, 1494 га сіножатей і пасовищ. Напрям господарства — рільництво (основні культури — жито, картопля, льон) і м’ясо-молочне тваринництво.
У селі є восьмирічна школа, бібліотека, клуб.
Качин уперше згадується в середині XVI століття.
128 жителів села боролися на фронтах Великої Вітчизняної війни, брали участь у партизанських загонах.
У селі знайдено скарб срібних прикрас IV— V століть нашої ери.

[АннА]

КАЧИНИ, с, Ковельський пов., Сушишанська вол., при невеликому озері і недалеко від р. Турії, при старому тракті з Ковля до Ратна. Положене на грунтах піскуватих, але досить врожайних, 38 км. від Ковля. В кінці 19 ст. було там 780 жителів і 152 домів, 2,047 дес. селянської землі, до великої власности в К. належало 1,400 дес. Качин — то оселя стародавня, був там в 17 ст. на острові серед озера замок волинських землян Буковецьких. Селяни займалися рільництвом, рибальством і господарством. В селі від 16 ст. була церква, на її місці побудовано нову церкву. В 1577 р. село належало до відомих волинських землян Гулевичів, за них Іван Г. платив з с. К. від 4 дим. на дворищах, 5 служебників, 2 півслужебників, 4 городи, а Гаврило Г. від 7 димів, 4 город і 1 попа, Іван Гулевич від 10 дим., 9 город, 1 дорічного колеса і 1 попа. Перша однак згадка про с Качин є вже у 1537 р., коли то К. належав до кн. Сангущки (Опис актів Київського центр, архіву № 2034, ст. 31, м. 33). В 1559 р. с. К. переходить до кн. Святополк.-Четвертинських (Архів Ю.З.Р., ч. 6, т. І прилож., ст. 592).
Заховався винятково опис церкви в К. з 1589 р. і на підставі цього опису довідуємося, що була вона дерев'яна, трьохкупольна, навколо з опасанням, окремо стояла також дерев'яна дзвіниця. Церква і дзвіниця були покриті ґонтами. Над вхідними дверима подано рік збудовання церкви. В середині церкви були портрети Баковецьких, рукописні і стародруковані книжки, пом'яники, метрики тощо. Старі селяни К. показували на палі, які стричали з води, де можливо і був замок. При усті малої річки Бистражи до р. Турії заховалися в присілку Качина — Качинської Вільки, вали і рови старого городища. Маєток Качин в 18-19 ст. був поділений між нових власників, які часто домагалися в судах своїх прав. Судові документи ілюструють людей того часу і способів, яких вживали. В 1911 р. з великої колись власности залишилося лише 275 дес. З археологічних пам'яток відкритих як в самому с Качені так і околицях треба згадати городище на березі р. Бугу і великі кургани могилки (в кінці 19 ст. було там 40) в урочищі „Княгинівка". В 1967 р. знайдено там випадково, великий скарб предметів з кінця римського періоду (інформ. О. Цинкаловський, Луцький краєзнавчий Музей). До великої земельної власности належало 282 дес.
Джерело-О.Цинкаловський "Стара Волинь і Волинське Полісся" (від найдавніших часів до 1914 року)