КАМІНЬ-КАШИРСЬКИЙ, місто, Волинська обл, Україна
-
ОнлайнАннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8876
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
КАМІНЬ-КАШИРСЬКИЙ, місто, Волинська обл, Україна
Ка́мінь-Каши́рський (пол. Kamień Koszyrski) — місто у Волинській області, райцентр Камінь-Каширського району. Населення 11 тис. мешканців (2010).
Історія
Ронковський Гжегож у путівнику «Волинь» стверджує, що в документах поселення Коширськ або Кошер згадане ще в 1196 р. Засновник міста — волинський князь Роман Мстиславович. Він побудував фортецю для захисту північних кордонів волинської землі. У 1241 році містечко захопило Литовське князівство, воно стало володінням Любарта Гедиміновича. З початку 15 ст. згадується в писемних джерелах як володіння литовських князів Сангушків-Каширських. Останній з роду — подільський та волинський воєвода Адам Сангушко-Каширський у 1628 р. заснував у місті домініканський монастир. Після його смерті Камінь-Каширський перейшов до роду Красіцьких — аж до кінця XVIII ст. Пізніше маєток відійшов до сімейства Ордів (Орда). У 1832 р. царська влада закрила домініканський монастир, зробивши кляшторний костел парафіяльним. У 1830—1837 рр. споруду було перебудовано.
У 1430 році містечко отримало магдебурзьке право (підтверджене згодом у 1600 році). За Люблінською унією 1569 року Камінь-Каширський і навколишні території переходять під владу Польщі, де поступово місто зійшло до статусу села. Після ІІІ-го поділу Польщі Камінь-Каширський і прилеглі території увійшли до складу Росії, де став центром волості. У роки І світової війни через села Тоболи, Рудка-Червинська, Великий Обзир, Оленине, Боровно, проходила лінія фронту. Після Ризького мирного договору 1921 року Камінь-Каширський знову переходить під владу Польщі і став центром Камінь-Каширського повіту Поліського воєводства. У 1923 році в Камені-Каширському було створено повітове староство. 1 січня 1927 року сільська Камінь-Каширська гміна отримала бюджетний статус міської гміни[3]. У 1940 році утворено Камінь-Каширський повіт, згодом район. Розпочала діяльність міська і районна Ради. З початку війни 1941—1945 років територія району була окупована нацистами та включена до складу Камінь-Каширської округи. Діяли партизанські загони під командуванням М. П. Коніщука, А. П. Бринського, О. Ф. Федорова, в с.Хотешів функціонувала школа старшин УПА. Кінець окупації району припадає на березень-квітень 1944 року. В 1945 році в Камені-Каширському створено педагогічне училище. У 1947 році у місті відкрили медичну школу, яку через рік було реорганізовано в медичне училище. У 1961 році став до ладу Камінь-Каширський лісозавод. За період з 70-их по 80-і роки в місті і селах району була здійснена значна програма соціально-культурного будівництва. Розпочали свою роботу хлібозавод, консервний завод, деревообробний завод, комбікормовий завод, маслозавод. У 1991 році на Всеукраїнському референдумі на підтвердження Акта проголошення незалежності України за незалежність держави проголосувало 94,2 % мешканців району. У 1991 році район віднесено до зони гарантованого добровільного відселення (категорія III) постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС. На території району діє 46 релігійних об'єднань. У 1996 році рішенням сесії міської ради народних депутатів від 14 вересня 1996 року затверджено проект герба, прапора і печатки міста Каменя-Каширського. У 1999 році в с. Михнівка було освячено Свято-Стрітенський монастир.
Історія
Ронковський Гжегож у путівнику «Волинь» стверджує, що в документах поселення Коширськ або Кошер згадане ще в 1196 р. Засновник міста — волинський князь Роман Мстиславович. Він побудував фортецю для захисту північних кордонів волинської землі. У 1241 році містечко захопило Литовське князівство, воно стало володінням Любарта Гедиміновича. З початку 15 ст. згадується в писемних джерелах як володіння литовських князів Сангушків-Каширських. Останній з роду — подільський та волинський воєвода Адам Сангушко-Каширський у 1628 р. заснував у місті домініканський монастир. Після його смерті Камінь-Каширський перейшов до роду Красіцьких — аж до кінця XVIII ст. Пізніше маєток відійшов до сімейства Ордів (Орда). У 1832 р. царська влада закрила домініканський монастир, зробивши кляшторний костел парафіяльним. У 1830—1837 рр. споруду було перебудовано.
У 1430 році містечко отримало магдебурзьке право (підтверджене згодом у 1600 році). За Люблінською унією 1569 року Камінь-Каширський і навколишні території переходять під владу Польщі, де поступово місто зійшло до статусу села. Після ІІІ-го поділу Польщі Камінь-Каширський і прилеглі території увійшли до складу Росії, де став центром волості. У роки І світової війни через села Тоболи, Рудка-Червинська, Великий Обзир, Оленине, Боровно, проходила лінія фронту. Після Ризького мирного договору 1921 року Камінь-Каширський знову переходить під владу Польщі і став центром Камінь-Каширського повіту Поліського воєводства. У 1923 році в Камені-Каширському було створено повітове староство. 1 січня 1927 року сільська Камінь-Каширська гміна отримала бюджетний статус міської гміни[3]. У 1940 році утворено Камінь-Каширський повіт, згодом район. Розпочала діяльність міська і районна Ради. З початку війни 1941—1945 років територія району була окупована нацистами та включена до складу Камінь-Каширської округи. Діяли партизанські загони під командуванням М. П. Коніщука, А. П. Бринського, О. Ф. Федорова, в с.Хотешів функціонувала школа старшин УПА. Кінець окупації району припадає на березень-квітень 1944 року. В 1945 році в Камені-Каширському створено педагогічне училище. У 1947 році у місті відкрили медичну школу, яку через рік було реорганізовано в медичне училище. У 1961 році став до ладу Камінь-Каширський лісозавод. За період з 70-их по 80-і роки в місті і селах району була здійснена значна програма соціально-культурного будівництва. Розпочали свою роботу хлібозавод, консервний завод, деревообробний завод, комбікормовий завод, маслозавод. У 1991 році на Всеукраїнському референдумі на підтвердження Акта проголошення незалежності України за незалежність держави проголосувало 94,2 % мешканців району. У 1991 році район віднесено до зони гарантованого добровільного відселення (категорія III) постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС. На території району діє 46 релігійних об'єднань. У 1996 році рішенням сесії міської ради народних депутатів від 14 вересня 1996 року затверджено проект герба, прапора і печатки міста Каменя-Каширського. У 1999 році в с. Михнівка було освячено Свято-Стрітенський монастир.
-
ОнлайнАннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8876
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: КАМІНЬ-КАШИРСЬКИЙ, місто, Волинська обл, Україна
КАМЕНЕЦЬ – давньоруське місто на Волині.
Згідно з повідомленнями джерел, було розташов. на р. Цир (прит. Прип'яті, бас. Дніпра; тер. сучасного м. Камінь-Каширський).
Уперше згаданий у Галицько-Волинському літописі в розповіді про події 1213.
У Каменці тоді правили Данило Галицький і Василько Романович по тому, як бояри вигнали їх з Галича (давнього) і Володимира (нині м. Володимир-Волинський).
З літопису відомо, що Каменець був добре укріплений.
Археологічно місто не вивчене.
Згідно з повідомленнями джерел, було розташов. на р. Цир (прит. Прип'яті, бас. Дніпра; тер. сучасного м. Камінь-Каширський).
Уперше згаданий у Галицько-Волинському літописі в розповіді про події 1213.
У Каменці тоді правили Данило Галицький і Василько Романович по тому, як бояри вигнали їх з Галича (давнього) і Володимира (нині м. Володимир-Волинський).
З літопису відомо, що Каменець був добре укріплений.
Археологічно місто не вивчене.
-
ОнлайнАннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8876
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: КАМІНЬ-КАШИРСЬКИЙ, місто, Волинська обл, Україна
З історії міст і сіл УРСР виданої у 1968-1973 роках.
Камінь-Каширський, Камінь-Каширський район, Волинська область
Камінь-Каширський — місто районного підпорядкування, центр Камінь-Каширського району. Розташований за 150 км на північний схід від Луцька, на берегах річки Циру (притоки Прип’яті). Залізнична станція на лінії Ковель—Камінь-Каширський. Має автобусне сполучення з Луцьком, Ковелем, Любешевом, Брестом, Ратним. Населення — 6,3 тис. чоловік.
На території Каменя-Каширського та його околиць виявлені поселення доби бронзи (II тисячоліття до н. е.) та раннього заліза (VIII—VI століття до н. е.). Тут збереглися також залишки городища, оточеного земляним валом і ровом, та курганний могильник часів давньої Русі.
Перша згадка про Камінь-Каширський у писемних джерелах зустрічається під 1196 роком, коли волинський князь Роман Мстиславич побудував на цьому місці фортецю для захисту північних кордонів Волинської землі. Згодом тут виникло укріплене городище, яке дістало назву Кошер, або Каширськ.
У 1228 році в Каширську налічувалося 22 дими і 72 жителі. Населення займалося переважно землеробством, а також охороняло фортецю. У 1241 році під час татаро-монгольської навали фортеця була зруйнована, містечко спустошене.
У 1340 році Каширськ захопило Литовське князівство, і він став володінням литовського князя Любарта Гедіміновича.
Відразу ж почалося відновлення фортеці, будівництво якої тривало до 1366 року. Її обнесли земляним валом, побудували 12 бійниць і склади для боєприпасів і запасів продовольства. Фортеця була збудована з каменю і звідти, очевидно, дістала назву Камінь. В історичних джерелах аж до середини XVI століття вона зустрічається під обома назвами. У 1370 році в Каширську налічувалося 29 димів і проживало 122 жителі. Із загальної кількості димів 27 — були ланові і 2 — ремісницькі. Місцеві ремісники виготовляли н лагодили металеву зброю. Значна частина селян поряд з землеробством займалася полюванням.
Камінь-Каширський, Камінь-Каширський район, Волинська область
Камінь-Каширський — місто районного підпорядкування, центр Камінь-Каширського району. Розташований за 150 км на північний схід від Луцька, на берегах річки Циру (притоки Прип’яті). Залізнична станція на лінії Ковель—Камінь-Каширський. Має автобусне сполучення з Луцьком, Ковелем, Любешевом, Брестом, Ратним. Населення — 6,3 тис. чоловік.
На території Каменя-Каширського та його околиць виявлені поселення доби бронзи (II тисячоліття до н. е.) та раннього заліза (VIII—VI століття до н. е.). Тут збереглися також залишки городища, оточеного земляним валом і ровом, та курганний могильник часів давньої Русі.
Перша згадка про Камінь-Каширський у писемних джерелах зустрічається під 1196 роком, коли волинський князь Роман Мстиславич побудував на цьому місці фортецю для захисту північних кордонів Волинської землі. Згодом тут виникло укріплене городище, яке дістало назву Кошер, або Каширськ.
У 1228 році в Каширську налічувалося 22 дими і 72 жителі. Населення займалося переважно землеробством, а також охороняло фортецю. У 1241 році під час татаро-монгольської навали фортеця була зруйнована, містечко спустошене.
У 1340 році Каширськ захопило Литовське князівство, і він став володінням литовського князя Любарта Гедіміновича.
Відразу ж почалося відновлення фортеці, будівництво якої тривало до 1366 року. Її обнесли земляним валом, побудували 12 бійниць і склади для боєприпасів і запасів продовольства. Фортеця була збудована з каменю і звідти, очевидно, дістала назву Камінь. В історичних джерелах аж до середини XVI століття вона зустрічається під обома назвами. У 1370 році в Каширську налічувалося 29 димів і проживало 122 жителі. Із загальної кількості димів 27 — були ланові і 2 — ремісницькі. Місцеві ремісники виготовляли н лагодили металеву зброю. Значна частина селян поряд з землеробством займалася полюванням.
-
ОнлайнАннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8876
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: КАМІНЬ-КАШИРСЬКИЙ, місто, Волинська обл, Україна
Частина ІІ
Трудящі Каменя-Каширського із захопленням зустріли звістку про перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції.
В грудні 1917 року в містечку у глибокому підпіллі був створений волосний ревком, який очолив боротьбу народних мас проти окупантів, за встановлення Радянської влади. Ревком ознайомив населення з першими декретами Радянської влади про мир, землю. Він вів революційну роботу серед німецьких солдатів, розповсюджував серед них листівки, закликав їх до братання на фронтах і повалення кайзерівського уряду.
Після краху австро-німецької окупації і перемоги революції в Німеччині німецькі загарбники в листопаді 1918 року залишили Камінь-Каширський. На початку 1919 року містечко захопили білополяки.
29 липня 1920 року Камінь-Каширський визволили частини легендарної 25-ї Чапаєвської дивізії. В містечку було встановлено Радянську владу. Землю відібрали у поміщиків і передали її селянам. Але у вересні білополяки знову окупували Камінь-Каширський. За Ризьким мирним договором 1921 року панська Польща при підтримці агресивних кіл Англії, Франції і СІЛА відторгла від Радянської України її західні землі, в т. ч. і Камінь-Каширський. Містечко знову опинилося під владою польських панів і увійшло до складу Пінського повіту Поліського воєводства. З початком окупації населення було обкладено великими податками. Воно сплачувало 15 різних податків: поземельний, подушний, торговий, городній, вуличний, мостовий та інші. Крім того, жителі були примушені будувати шляхи і військові укріплення. їх руками в 1932—1935 рр. було побудовано вузькоколійну залізницю Камінь-Каширський—Любешів.
Трудящі Каменя-Каширського із захопленням зустріли звістку про перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції.
В грудні 1917 року в містечку у глибокому підпіллі був створений волосний ревком, який очолив боротьбу народних мас проти окупантів, за встановлення Радянської влади. Ревком ознайомив населення з першими декретами Радянської влади про мир, землю. Він вів революційну роботу серед німецьких солдатів, розповсюджував серед них листівки, закликав їх до братання на фронтах і повалення кайзерівського уряду.
Після краху австро-німецької окупації і перемоги революції в Німеччині німецькі загарбники в листопаді 1918 року залишили Камінь-Каширський. На початку 1919 року містечко захопили білополяки.
29 липня 1920 року Камінь-Каширський визволили частини легендарної 25-ї Чапаєвської дивізії. В містечку було встановлено Радянську владу. Землю відібрали у поміщиків і передали її селянам. Але у вересні білополяки знову окупували Камінь-Каширський. За Ризьким мирним договором 1921 року панська Польща при підтримці агресивних кіл Англії, Франції і СІЛА відторгла від Радянської України її західні землі, в т. ч. і Камінь-Каширський. Містечко знову опинилося під владою польських панів і увійшло до складу Пінського повіту Поліського воєводства. З початком окупації населення було обкладено великими податками. Воно сплачувало 15 різних податків: поземельний, подушний, торговий, городній, вуличний, мостовий та інші. Крім того, жителі були примушені будувати шляхи і військові укріплення. їх руками в 1932—1935 рр. було побудовано вузькоколійну залізницю Камінь-Каширський—Любешів.
-
ОнлайнАннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8876
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: КАМІНЬ-КАШИРСЬКИЙ, місто, Волинська обл, Україна
Частина ІІІ
16 квітня 1944 року Камінь-Каширський визволили воїни 38-ї дивізії 70-ї армії 1-го Білоруського фронту. В цій операції взяло участь також Чернігівсько-Волинське партизанське з’єднання, комсомольсько-молодіжний взвод якого під командуванням комсомольця О. Чорномордика першим увірвався до міста, знищивши 57 солдатів і офіцерів ворога. В боях за визволення міста і району віддали своє життя 305 радянських воїнів; героїчно загинули підполковник П. К. Краснобаев, капітан В. Г. Наумов, гвардії старший лейтенант В. Ф. Шафранов та інші.
Відразу ж після визволення майже 200 жителів Каменя-Каширського поповнили лави Червоної Армії і взяли участь у розгромі ненависного ворога. За мужність і героїзм, проявлені в боях, багато з них нагороджені орденами й медалями Радянського Союзу. Серед них — П. Т. Нищик, М. Н. Солончук, С. А. Коваленко та багато інших. Свято бережуть трудящі пам’ять про тих, хто поліг за визволення міста. Тут встановлено обеліск, на якому вирізьблені імена патріотів, які віддали своє життя за щастя народу. В середній школі є кімната бойової слави батьків.
Німецько-фашистські загарбники завдали Каменю-Каширському великої шкоди. Вони зруйнували приміщення залізничної станції і колію, 50 житлових будинків, ряд промислових підприємств, комунальне господарство, лікарню, школи, пограбували бібліотеку. Загальні збитки, заподіяні ними, становили понад 6 млн. карбованців.
Першочерговим завданням, яке постало перед трудящими Каменя-Каширського, була відбудова зруйнованого господарства. Наприкінці квітня 1944 року відновили свою діяльність райком КП(б)У
та районна і міська Ради депутатів трудящих. За закликом партійної організації, яка на той час налічувала 23 комуністи, жителі взяли активну участь у відродженні рідного міста. Незабаром вулиці були очищені від руїн, почали працювати поліклініка, пекарня, окремі цехи промкомбінату, пилорама, відкрилися двері шкіл. Самовіддано працювали комсомольці. Комсомольська організація, яка об’єднувала 50 юнаків і дівчат, взяла на себе ініціативу у відбудові громадських і житлових будинків. .
16 квітня 1944 року Камінь-Каширський визволили воїни 38-ї дивізії 70-ї армії 1-го Білоруського фронту. В цій операції взяло участь також Чернігівсько-Волинське партизанське з’єднання, комсомольсько-молодіжний взвод якого під командуванням комсомольця О. Чорномордика першим увірвався до міста, знищивши 57 солдатів і офіцерів ворога. В боях за визволення міста і району віддали своє життя 305 радянських воїнів; героїчно загинули підполковник П. К. Краснобаев, капітан В. Г. Наумов, гвардії старший лейтенант В. Ф. Шафранов та інші.
Відразу ж після визволення майже 200 жителів Каменя-Каширського поповнили лави Червоної Армії і взяли участь у розгромі ненависного ворога. За мужність і героїзм, проявлені в боях, багато з них нагороджені орденами й медалями Радянського Союзу. Серед них — П. Т. Нищик, М. Н. Солончук, С. А. Коваленко та багато інших. Свято бережуть трудящі пам’ять про тих, хто поліг за визволення міста. Тут встановлено обеліск, на якому вирізьблені імена патріотів, які віддали своє життя за щастя народу. В середній школі є кімната бойової слави батьків.
Німецько-фашистські загарбники завдали Каменю-Каширському великої шкоди. Вони зруйнували приміщення залізничної станції і колію, 50 житлових будинків, ряд промислових підприємств, комунальне господарство, лікарню, школи, пограбували бібліотеку. Загальні збитки, заподіяні ними, становили понад 6 млн. карбованців.
Першочерговим завданням, яке постало перед трудящими Каменя-Каширського, була відбудова зруйнованого господарства. Наприкінці квітня 1944 року відновили свою діяльність райком КП(б)У
та районна і міська Ради депутатів трудящих. За закликом партійної організації, яка на той час налічувала 23 комуністи, жителі взяли активну участь у відродженні рідного міста. Незабаром вулиці були очищені від руїн, почали працювати поліклініка, пекарня, окремі цехи промкомбінату, пилорама, відкрилися двері шкіл. Самовіддано працювали комсомольці. Комсомольська організація, яка об’єднувала 50 юнаків і дівчат, взяла на себе ініціативу у відбудові громадських і житлових будинків. .
-
ОнлайнАннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8876
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: КАМІНЬ-КАШИРСЬКИЙ, місто, Волинська обл, Україна
КАМІНЬ-КАШИРСЬКИЙ (до 1944– Камінь-Каширськ) – місто Волинської області, райцентр. Розташов. на берегах р. Цир (прит. Прип'яті, бас. Дніпра). Залізнична станція. Нас. 11,0 тис. осіб (2004).
Уперше згадується в писемних джерелах під 1196. Від 1199 – у складі Галицько-Волинського князівства. 1196 збудовано фортецю, згодом тут виросло укріплене городище, яке дістало назву Кошер, або Каширськ (тривалий час місто мало таку назву). В Галицько-Волинському літописі згадується під назвою Каменець (або Камень), уперше в розповіді про події 1213, коли тут правили Данило Галицький і Василько Романович. 1241 зруйноване монголами. 1340 захоплене Великим князівством Литовським і стало володінням кн. Любарта. Відбудовану фортецю назвали Камінь (до серед. 16 ст. в літ. згадується під обома назвами: Камінь і Каширськ). Од поч. 15 ст.– вотчина князів Сангушків-Каширських (див. Сангушки). 1430 місту надано магдебурзьке право. За умовами Люблінської унії 1569, К.-К. увійшов до складу Польщі. Після 3-го поділу Польщі 1795 (див. Поділи Польщі 1772, 1793, 1795) – у межах кордонів Російської імперії. За Ризьким мирним договором між РСФРР і Польщею 1921 знову відійшов до Польщі.
Від 1939 К.-К. – у складі УРСР. Від 1940 – райцентр. У роки Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941–1945 місто було окуповане гітлерівцями від 29 черв. 1941 до 16 квіт. 1944. В К.-К. діяло підпілля, в р-ні – 2 партизан. загони. Від 2-ї пол. верес. 1943 протягом місяця місто було в руках партизанів.
Архіт. пам'ятки: Свято-Іллінська церква (1700), дерев'яна церква Різдва Пресвятої Богородиці (1723).
Уперше згадується в писемних джерелах під 1196. Від 1199 – у складі Галицько-Волинського князівства. 1196 збудовано фортецю, згодом тут виросло укріплене городище, яке дістало назву Кошер, або Каширськ (тривалий час місто мало таку назву). В Галицько-Волинському літописі згадується під назвою Каменець (або Камень), уперше в розповіді про події 1213, коли тут правили Данило Галицький і Василько Романович. 1241 зруйноване монголами. 1340 захоплене Великим князівством Литовським і стало володінням кн. Любарта. Відбудовану фортецю назвали Камінь (до серед. 16 ст. в літ. згадується під обома назвами: Камінь і Каширськ). Од поч. 15 ст.– вотчина князів Сангушків-Каширських (див. Сангушки). 1430 місту надано магдебурзьке право. За умовами Люблінської унії 1569, К.-К. увійшов до складу Польщі. Після 3-го поділу Польщі 1795 (див. Поділи Польщі 1772, 1793, 1795) – у межах кордонів Російської імперії. За Ризьким мирним договором між РСФРР і Польщею 1921 знову відійшов до Польщі.
Від 1939 К.-К. – у складі УРСР. Від 1940 – райцентр. У роки Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941–1945 місто було окуповане гітлерівцями від 29 черв. 1941 до 16 квіт. 1944. В К.-К. діяло підпілля, в р-ні – 2 партизан. загони. Від 2-ї пол. верес. 1943 протягом місяця місто було в руках партизанів.
Архіт. пам'ятки: Свято-Іллінська церква (1700), дерев'яна церква Різдва Пресвятої Богородиці (1723).
-
ОнлайнАннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8876
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: КАМІНЬ-КАШИРСЬКИЙ, місто, Волинська обл, Україна
КАМІНЬ КОШИРСЬКИЙ, колись Кошер, містечко, яке належало до Ковельського пов. Положене в місцевості піскуватій і заболоченій, при річці Цюр. В кінці 19 ст. було там 229 домів і 1,838 жителів, 3 церкви дерев'яні, з них церква Рождественська являє собою рідкісний пам'ятник старої української архітектури з 1723 р., костьол, дім молитви, аптека, 18 крамниць, 26 ремісників, водяний млин і чотири ярмарки річно. Кошерський пов. згадується в документах з 1441 р. (Архів. Сангушків, т. І, ст. 36). В 16 ст. містечко належало до кн. Сангушків, Котерських (Архів Сангушків, т. І, ст. 147-148). В акті з 1538 р. перші Сангушки титулували себе „Князями Кошерськими з Кошера". (Кошера або Кошара була це будівля для худоби, а часом і для війська, особливо при замках). Замок, який ще у XIX ст. попав у руїну, а перед тим був міцно перебудований в кінці 16 ст., перед 1915 р. був майже зруйнований. Можна припустити що Кошерський замок був збудований на місці старого городища, яке забезпечувало Волинь від несподіваних ятвяжських і литовських нападів в 12-14 ст. В К. в 17 ст. було збудовано домініканський манастир. В тому ж 17 ст. К. Кош. належав до Красицьких, а в 1823 р. до Едмунда Орди, як подає Н. Теодорович, в К. Кош. була вже в 19 ст. одноклясова школа.
В 1583 р. кн. Григорій Сангушко Кош. вносив від К. Кош. З0 димів ринкових, 8 городників, 3 димів уличних, 8 город, З0 нужденних хат, 20 міських грунтів, 3 ремісників, 2 вальних коліс і 4 попів. В 1589 р. той самий Сангушко платив з К. Кош. 7 флор. 24 гроші, З ремісників 10 флор., від загородників, ремісників, попів, млинарських коліс 12 флор, і чопового 50 флор. Під час захоплення частини Полісся і утворення так званого „Ратенського Кутка" в 1366 р. польським королем Казимиром Великим, К. Кош. використовуваний був, як оборонний замок на північній Волині. Остаточно замок в К. Кош. був зруйнований козаками Б. Хмельницького.
В околицях і урочищах Кам. Кош. до великої земельної власности поміщиків (перед 1915 р.), Зайцева, Волкова, Бека, Аверина і дрібніших власників належало 3,860 десятин (Справоч. Книга, „Весь Юго-Западній Край, Київ, 1914 р.). В тому ж часі до околишніх селян належало 2,000 десятин. За переписом 1911 р. в Кам. Кош. було 2,341 жителів, волосне управління, міщанська управа, пошта і телеграф, земська поштова станція, агроном, земська лічниця, ветеринарний пункт, акушерка, аптека, 2 аптечні склади, 20 різного роду крамниць, кооператива, склад сільсько-господарських машин, фабрика дахівок (черепиці) і 6 ярмарків річно. Ще у 19 ст. в околишніх лісах Кам. Кош. було багато таких вигинувших тепер на Поліссі диких звірят як: лось, рись, ведмідь, а також багато вовків, диких кабанів, з птиць — глухарів, тетеревів і стада диких гусей, качок різного роду. Місцеві селяни відзначалися своїми народними виробами з дерева і глини, селянки відзначалися тканинами і вишивками. Однак освіта і цивілізація цього закутка Волинського Полісся залишила багато до зроблення.
В околицях Кам. Коширська ще у 19 ст. було багато курних хат, а серед населення панувала затурканість і забобонність. Місцевою поліською хворобою був тут широко розповсюджений колтун, а на туберкульозу вмирало вражаючий процент населення.
Джерело-О.Цинкаловський "Стара Волинь і Волинське Полісся" (від найдавніших часів до 1914 року)
В 1583 р. кн. Григорій Сангушко Кош. вносив від К. Кош. З0 димів ринкових, 8 городників, 3 димів уличних, 8 город, З0 нужденних хат, 20 міських грунтів, 3 ремісників, 2 вальних коліс і 4 попів. В 1589 р. той самий Сангушко платив з К. Кош. 7 флор. 24 гроші, З ремісників 10 флор., від загородників, ремісників, попів, млинарських коліс 12 флор, і чопового 50 флор. Під час захоплення частини Полісся і утворення так званого „Ратенського Кутка" в 1366 р. польським королем Казимиром Великим, К. Кош. використовуваний був, як оборонний замок на північній Волині. Остаточно замок в К. Кош. був зруйнований козаками Б. Хмельницького.
В околицях і урочищах Кам. Кош. до великої земельної власности поміщиків (перед 1915 р.), Зайцева, Волкова, Бека, Аверина і дрібніших власників належало 3,860 десятин (Справоч. Книга, „Весь Юго-Западній Край, Київ, 1914 р.). В тому ж часі до околишніх селян належало 2,000 десятин. За переписом 1911 р. в Кам. Кош. було 2,341 жителів, волосне управління, міщанська управа, пошта і телеграф, земська поштова станція, агроном, земська лічниця, ветеринарний пункт, акушерка, аптека, 2 аптечні склади, 20 різного роду крамниць, кооператива, склад сільсько-господарських машин, фабрика дахівок (черепиці) і 6 ярмарків річно. Ще у 19 ст. в околишніх лісах Кам. Кош. було багато таких вигинувших тепер на Поліссі диких звірят як: лось, рись, ведмідь, а також багато вовків, диких кабанів, з птиць — глухарів, тетеревів і стада диких гусей, качок різного роду. Місцеві селяни відзначалися своїми народними виробами з дерева і глини, селянки відзначалися тканинами і вишивками. Однак освіта і цивілізація цього закутка Волинського Полісся залишила багато до зроблення.
В околицях Кам. Коширська ще у 19 ст. було багато курних хат, а серед населення панувала затурканість і забобонність. Місцевою поліською хворобою був тут широко розповсюджений колтун, а на туберкульозу вмирало вражаючий процент населення.
Джерело-О.Цинкаловський "Стара Волинь і Волинське Полісся" (від найдавніших часів до 1914 року)
Хто зараз онлайн
Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 28 гостей