УГФ-Український Генеалогічний Форум

Пошук родоводу за прізвищем, за місцем проживання, пошук в архівах, та багато іншого. Приєднуйтесь

Кам'яний Брід, смт, Баранівський р-н, Житомирська обл, Україна

У цьому смт/Цим смт/Це смт

Народився і живу
0
Немає голосів
Народився, але не живу
0
Немає голосів
Жили мої батьки
0
Немає голосів
Жили декілька поколіннь моїх пращурів
0
Немає голосів
Жило більше 7 поколіннь моїх пращурів
0
Немає голосів
Досліджую
0
Немає голосів
Цікавлюсь
0
Немає голосів
Є зв'язок моїх пращурів з цим НП
0
Немає голосів
Ваш варіант відповіді
0
Немає голосів
Ваш варіант відповіді
0
Немає голосів
 
Всього голосів : 0

Аватар користувача
 
Повідомлень: 5547
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Подякував (-ла): 2707 раз.
Подякували: 1057 раз.
Стать: Жінка

Кам'яний Брід, смт, Баранівський р-н, Житомирська обл, Україна

Повідомлення АннА » 09 квітня 2020, 12:02

КАМІННИЙ БРІД, с, Звягельський пов., Рогачівська вол. (колись Тульська вол), 27 км. від Звягеля. В кінці 19 ст. було там 141 домів і 1,233 жителів, фабрика фаянсу і порцеляни. Село колись належало до Тишкевичів, потім до Яблоновських. За переписом 1911 р. було там 2,331 жителів, одноклясова школа, жидівська школа і шпиталь, лікар, аптека, аптечна крамниця, 22 крамниці, горілчана крамниця (державна), ресторан і фабрика фаянсу, яка затруднювала понад 500 робітників. Річна продукція фабрики — 300,000 руб. В околиці К.Бр. було 38 курганів (В. Антонович, Труди XI З'їзду 1901 р.).
Джерело-О.Цинкаловський "Стара Волинь і Волинське Полісся" (від найдавніших часів до 1914 року)

Зображення
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна

Аватар користувача
 
Повідомлень: 5547
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Подякував (-ла): 2707 раз.
Подякували: 1057 раз.
Стать: Жінка

Re: Кам'яний Брід, смт, Баранівський р-н, Житомирська обл, Україна

Повідомлення АннА » 20 квітня 2020, 18:47

З вікіпедії
Кам'яний Брід — селище міського типу Баранівського району, Житомирської області, розташоване за 80 км від Житомиру, 21 км від Баранівки, 25 км від Новограда-Волинського і 13 км від смт Довбиш. Селище міського типу з 1938 року. Знаходиться у 30 км від залізничної станції Курне та магістралі Житомир — Новоград-Волинський.
Історія
05.02.1965 Указом Президії Верховної Ради Української РСР передано Кам'янобрідську селищну Раду Дзержинського району до складу Новоград-Волинського району.[2]
Сучасність
Довкола Кам'яного Броду розташовані такі села як: Тартак, Жовте, Дібровка (колишнє Дерманка[3]). З усіх сторін Кам'яний Брід оточений мішаними лісами. Через Кам'яний Брід протікає річка Немилянка з правою притокою Шабер. Також в Кам'яному Броді є санаторій, в якому відпочивають діти, постраждалі внаслідок Чорнобильської аварії. Ще є два кар'єри, з яких колись видобували каміння (зараз вони заповненні водою). І як би не згадати про Православну Церкву, яку люди вибудували власними коштами і руками. Також в Кам'яному Броді є кілька невеличких протестантських громад і громада Свідків Єгови.
У Кам'янобрідській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів в наш час навчається близько 500 учнів, будівля школи двоповерхова, частина якої була побудована ще перед Другою світовою війною.
Дорога, яка пролягає через Кам'яний Брід, викладена бруківкою, її протяжність від смт Довбиш до села Рогачів 21 км.
Більшість населення для пересування по селищу користується велосипедами. Для вантажних перевезень досі часто застосовується гужовий транспорт.
Історія Римо-католицького костелу під патронатом св. Терези від Дитятка Ісус.
Римо-католицький костел в Кам'яному Броді існував ще до Другої Світової Війни. Знаходився він з правого боку при в'їзді до Кам'яного Броду зі сторони Довбиша. Відомо, що цей костел у 1931 році обслуговував отець (ксьондз) Павел Гнатович Велик, який постійно проживав в м. Новоград-Волинський (Зв'ягель).
У 1945 році костел в Кам'яному Броді обслуговував отець Яновський з Житомира, а коли він захворів, то отець Станіслав Щипта (також з Житомира).
Костел був замкнений у 1958 році на розказ комуністичної влади. Речі, які служили до Літургії, людьми були перевезені до костелу в с. Слобода. Хоча костел і був замкнений, однак люди збирались на молитву по домівках, а в неділю і свята їздили, хто міг і хто мав чим їхати на Службу Божу в такі місцевості як: Житомир, Полонне, Новоград-Волинський, Слобідка.
Також в даному часі з послугою до Кам'яного Броду приїздив отець Вітко, пробощ (парох) з Новограда-Волинського. Служба Божа тоді правилась на католицькому цвинтарі (в Кам'яному Броді є три цвинтарі: католицький, православний і єврейський).
Зараз по цьому костелі залишилось лише місце. Правдоподібно костел був зруйнований комуністичною владою. Восени 1990 року для римо-католиків в Кам'яному Броді було дуже велике свято, бо перший раз за багато років у цій місцевості відправлялась Служба Божа. Люди приготували шопу, поставили стіл, який накрили білою скатертиною. В Кам'яному Броді проживає близько 3 тис. мешканців, і понад половина з них має католицьке коріння. Першим пробощем в Кам'яному Броді був отець Станіслав Фірут SAC. Він також побудував костел, плебанію (дім, де живе священик). Костел був посвячений 24 вересня 1991 року єпископом києво-житомирської єпархії Яном Пурвінським. Постійних прихожан в парафії налічується близько 300 осіб, 100 з яких це діти і молодь. В парафії працюють також сестри паллотинки, вони провадять катихези (наука релігії) для дітей, провадять кухню для вбогих, доглядають за порядком в костелі.
З 1996 по 1999 рік в Кам'яному Броді був проваджений постулат для кандидатів до Товариства Отців Паллотинів. В травні 2000 року для мешканців Кам'яного Броду було ще одне знаменне свято — в Житомирському кафедральному соборі вище згадуваним єпископом Яном Пурвінським був висвячений перший священик з цієї парафії, який має ім'я отець Віталій Горбатих SAC (на даний час він навчається в Римі, закінчує писати докторську дисертацію з канонічного права).
Після отця Станіслава Фірута SAC пробощем у Кам'яному Броді був о. Віктор Матушевський SAC. А зараз пробощем є о. Андрій Муха SAC. Як вікарії (заступники пароха) в Кам'яному Броді працювали такі священики: о. Андрій Бафельтовський SAC, о. Франциск Гомульчак SAC, о. Віктор Циран SAC, о. Андрій Муха SAC, о. Януш Гаврих SAC, о. Станіслав Кантор SAC і брат (монах) Іван Березін SAC.
Історія Кам'янобрідського фаянсового заводу
Завод заснований в середині 60-х років XIX століття і був власністю княгині Яблонської і графа Тишкевича. Спочатку завод виготовляв різний медичний посуд, настінні прикраси і невеличкі вироби для домашнього вжитку з порцеляни та напівпорцеляни. На початку другої половини XIX ст. завод був орендований австрійською сім'єю Айзика Земелевича Зусмана, яка пізніше, в 1876 році заснувала Кам'янобрідське порцелянове виробництво дорогоцінних речей з використанням німецьких технологій, саксонських деко лей і фарб. Продукцію реалізували в Польщу, Німеччину, Австрію та інші країни Європи.
Через сто років, у 1954—1964 роках, завод перейшов на виготовлення фаянсової продукції. Новий розквіт заводу припав за 60-і роки, відколи головною художницею стала Ася Макеєва. Відтоді вироби заводу, тарелі, скульптури, сервізи і вази здобували призові місця на міжнародних виставках. Сьогодні вони експонуються у багатьох музеях України, є вони і у відомих колекціонерів[4].
Після реконструкції в 2000 році номенклатура продукції відновилась. Теперішній асортимент представлений фаянсовими тарілками, наборами столових і кавових сервізів, сувенірними і різними виробами сучасних форм, які користуються попитом в Україні і за її межами.

На сьогоднішній день цей завод вже не працює.Історія єврейської громади
Найбільш ранні відомості про місцеву єврейську громаду походять з 1897 року. Діяли три синагоги (в тому числі одна на фаянсовому заводі Зусмана. Вона в 1928 році була закрита й передана під місцевий клуб). Місцеві євреї були прихильниками чорнобильського хасидизму (останній реббе-цадик був Герш-лейб (Цві-Ар'є) Тверський (Макарів-Бердичів). Сам власник заводу — Зусман, проживав У Бердичеві, поруч з будинком цадика.
У 1919 році відбувся погром. Єврейське кладовище було засноване у 1919 році після погрому, що забрав життя близько 200 євреїв, в тому числі місцевого рабина Шмуеля Шварцтейна. Згодом на цьому кладовищі були поховання євреїв із сусіднього селища Довбиш. До наших часів більшість могил зруйновано, без написів.
Цвинтар розділено на дві частини: чоловічий та жіночий. До 1917 року в містечку діяло відділення партії Бунд. Також з відомих особистостей містечка був Хаїм-Лейзер Перельмутер, начальник першого в місті поштамту і революціонер Бунду.
На одному з кар'єрів 24 травня 2009 року був відкритий пам'ятник євреям, розстріляним під час Другої світової війни. Ініціатором встановлення виступив президент Російського єврейського конгресу Юрій Каннер, який народився і виріс в Кам'яному Броді. Меморіал створений на згадку про жертви Голокосту на Житомирщині, також присвячений пам'яті його родичів, які загинули тут.
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна

Аватар користувача
 
Повідомлень: 5547
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Подякував (-ла): 2707 раз.
Подякували: 1057 раз.
Стать: Жінка

Re: Кам'яний Брід, смт, Баранівський р-н, Житомирська обл, Україна

Повідомлення АннА » 20 квітня 2020, 18:57

З історії міст і сіл УРСР виданої у 1968-1973 роках.
КАМ’ЯНИЙ БРІД —селище міського типу, центр селищної Ради, розташоване на лівому березі річки Немилянки, за 25 км від районного центру, на автошляху Довбиш—Рогачів, за 21 км від залізничної станції Новоград-Волинський. Дворів — 828, населення — 2,4 тис. чоловік. Селищній Раді підпорядковані села Дібрівка, Жовте, Тартак, Червонодвірка.

На території селища діють Кам’янобрідський фаянсовий завод, побудований 1874 року, лісництво та кам’яний кар’єр.

Працюють середня школа (31 учитель і 593 учні), заводський клуб на 220 місць, 2 бібліотеки з книжковим фондом 12 тис. примірників, комбінат побутового обслуговування, лікарня на 50 ліжок, фельдшерсько-акушерський пункт, амбулаторія, дитячі ясла, п’ять спеціалізованих магазинів, дві їдальні, відділення зв’язку.

За успіхи в розвитку народного господарства 87 чоловік нагороджено орденами й медалями СРСР, в т. ч. К. Я. Олексюк — орденом Леніна, В. В. Шпакевич — орденом Жовтневої Революції.

Три партійні організації об’єднують 78 комуністів, три комсомольські — 283 члени ВЛКСМ.

Перший партійний осередок створено 1918 року, комсомольський —1922 року.

Селище засноване в 1862 році. 1895 року на заводі застрайкували робітники, у листопаді 1903 року —вдруге; 1906 року відбулася маївка. Радянську владу встановлено в січні 1918 року.

270 жителів селища були учасниками Великої Вітчизняної війни, 102 з них загинуло. За героїзм, виявлений у боях з німецькими фашистами, 132 чоловіка удостоєні бойових орденів та медалей.

На честь загиблих односельців та 9 воїнів-визволителів встановлено 2 пам’ятники та обеліск Слави.

В селищі проживає колишній матрос крейсера «Аврора», учасник штурму Зимового палацу Г. Є. Віслобоков.

Поблизу Тартака виявлено залишки давньоруського поселення.
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна


Повернутись до Літера К

Хто зараз онлайн

Зареєстровані учасники: Barcha, Bing [Bot], D_i_V_a, Google [Bot], Google Adsense [Bot], kbg_dnepr, nekrashevych, Walentyna