Киликиїв, село, Славутський район, Хмельницька обл, Україна

[АннА]

КИЛИКИЇВ, м-ко, Острозький пов., при ріці Корчик і старому тракті з Острога до Корця. Історична згадка про це село з 1579 р. в записі князя Богдана Федоровича Корецького (Архів Ю.З.Р., ч.І, ст. 102); крім того згадується К. в 1586 р. як маєток того ж князя (Архів Ю.З.Р., ч. 6, т. І, ст. 152-154), а також в акті з 1568 р., як також його маєток (Опис акт книги Київ. Центр. Арх. № 2042). Містечко належало в 1602 р. до кн. Острозьких, а від них перейшло до Яблоновських (1753), і врешті до Стецьких. Містечко положене на рівнині і мало торговельну площу, на котрій стояла церква з 1852 р. (перед тим стара, тепер не існуюча). Доми гандлярів творили чотирокутний ринок, на котрому стояли ларки, а в домах були заїзди. Центр містечка заселювали переважно жиди і тільки на передмістю були селянські і міські доми. Серед товарів збуту на першому місці було збіжжя, худоба і смола. Була там церк.-прих. школа. В околицях К. знайдено величезні поклади червого граніту.
В кінці 19 ст. в К. було 750 жителів, на початку 20 ст. було 282 домів і 1,821 жителів, 2 дерев'яні церкви з половини 19 ст., школа від 1842 р. і 3 ярмарки річно. На полях містечка до 1901 р. було 72 кургани, а 8 км. від К. — велика група курганів, яка звалася „Кривоносові могили" (О. Цинкаловський). За переписом 1911 р. в К. було 2,089 жителів, міщанська управа, одноклясова школа, 3 крамниці, горілчана крамниця, кредитове товариство і 3 ярмарки річно.
Джерело-О.Цинкаловський "Стара Волинь і Волинське Полісся" (від найдавніших часів до 1914 року)

[АннА]

З вікіпедії


Киликиїв — село в Україні, в Ганнопільській сільській територіальній громаді Славутського району Хмельницької області. Населення становить 863 особи.
Географія
Розташоване на півночі Славутського району, на лівому березі річки Корчик, за 32 кілометрів від районного та за 160 кілометри від обласного центру. Межує з Корецьким районом, Рівненської області.
Назва
У 1993 р. назву села Киликиїв було змінено на одну літеру.
Походження назви
Перші відомості про поселення на території теперішнього Киликиєва відносяться до першої половини 13 століття. За народним переказом під час навали татаро-монголів на Київ у 1240 році жителі Києва, рятуючись від татарського поневолення, втікали у віддалені ліси. Один із перших поселенців, який утік із Києва, поселився недалеко від шляху, де розташоване сучасне урочище «Гайок» при впадінні річки Жариха в Корчик. Біля нього поселилися й інші втікачі. Від поселення пізніше і пішла назва Киликиїв, що за народною етимологією розшифровують як «коло Києва», або Киликиїв.

[АннА]

З історії міст і сіл УРСР виданої у 1968-1973 роках.
КИЛИКІЇВ — село, центр сільської Ради. Розташований на річці Корчику, за 31 км від районного центру і за 29 км від залізничної станції Славута. Населення— 1669 чоловік. Сільраді підпорядковані села Печиводи, Шагова.
В Киликієві міститься центральна садиба колгоспу «Перше травня» рослинницько-тваринницького напряму, який обробляє 1,8 тис. га орної землі. Допоміжні галузі господарства — овочівництво та бджільництво. Бригадир колгоспу В. О. Поліщук в 1971 році нагороджений орденом Леніна.
В селі є середня школа, клуб, бібліотека, медичний пункт, швейна майстерня. За післявоєнні роки зведено 184 житлові будинки.
Партійний осередок створено у 1923 році.
За бойові подвиги у Великій Вітчизняній війні нагороджено орденами і медалями Радянського Союзу 186 жителів.
На території села виявлені залишки поселення доби міді