Квітневе (Бісівка), село, Білогірський р-н, Хмельницька обл, Україна

Відповісти

У цьому селі/Цим селом/Це село

Народився і живу
0
Немає голосів
Народився, але не живу
0
Немає голосів
Жили мої батьки
0
Немає голосів
Жили декілька поколінь моїх пращурів
0
Немає голосів
Жило більше 7 поколінь моїх пращурів
0
Немає голосів
Досліджую
0
Немає голосів
Цікавлюсь
0
Немає голосів
Є зв'язок моїх пращурів з цим селом
0
Немає голосів
Ваш варіант відповіді
0
Немає голосів
Ваш варіант відповіді
0
Немає голосів
 
Всього голосів: 0

Онлайн
Аватар користувача
АннА
Супермодератор
Повідомлень: 8878
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Стать: Жінка
Дякував (ла): 3563 рази
Подякували: 2154 рази

Квітневе (Бісівка), село, Білогірський р-н, Хмельницька обл, Україна

Повідомлення АннА »

БІСІВКА, с, Острозький пов., село при безіменному потоці, 49 км. від Острога. В кінці 19 ст. було там 103 домів і 845 жителів і 377 колоністів. Церква Івана Богослова, з початку 18 ст. Б. належало до ротмістра російських військ Борисова. В 16 ст. була власністю Андрія і Богдана Денисків Куненських, земських суддів кременецьких. В 1583 р. належало до Андрія Човганського і Миколи та Романа Єрмолинських, пізніше до Яблоновських.
Джерело-О.Цинкаловський "Стара Волинь і Волинське Полісся" (від найдавніших часів до 1914 року)
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна
Онлайн
Аватар користувача
АннА
Супермодератор
Повідомлень: 8878
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Стать: Жінка
Дякував (ла): 3563 рази
Подякували: 2154 рази

Re: Квітневе (Бісівка), село, Білогірський р-н, Хмельницька обл, Україна

Повідомлення АннА »

З вікіпедії
Квітне́ве (до 1966 року — Бісівка) — село в Україні, у Білогірському районі Хмельницької області. Населення становить 342 осіб. Орган місцевого самоврядування — Квітневська сільська рада.
На території села живе і працює Герой України, Генеральний директор НВА ТОВ «Перлина Поділля» Петро Володимирович Іващук
Село Квітневе розташоване на північному заході Хмельницької області село межує на заході з селом Окопом, на півночі — з селом Соснівкою, на сході — з Весняним, на півдні — з Романовим Теофіпольського району. Віддаль до кожного села 2—3 км. За 7—10 км на північ від села проходить Південно-Західна залізниця. На південній околиці села проходить шосе Ямпіль — Біла Церква, побудоване в 1937 році. Село Квітневе знаходиться на 500 північної широти i 26,250 східної довготи.
Народне прислів'я говорить, що в північно-західній частині села в XVIII столітті знаходилось невеличке поселення, яке носило назву Недесівка. Це поселення було зруйновано татаро-монгольською навалою. На місці цього старого поселення свідчить те, що через річку для зв'язку із селом Білогородкою ще збереглася насипана гребля, а також прямий видолинок, по якому проходить шлях. Північну частину села обмиває річка, яка за народними переказами носила назви: Тихович, Устя, Бісіца. Від останньої назви і походять села Бісівка і Бісовочка, які розташовані на цій річці. У старовину ця річка була набагато ширша, про це свідчить старе русло і береги навколо сучасної річки. Наприкінці 14 ст. Бісівка разом з іншими селами була завойована литовськими феодалами.
Після Кревської унії 1385 року польські і литовські феодали почали загарбувати міста і села Поділля і Волині під свої володіння. Село Бісівка вперше згадується в акті від 30 жовтня 1565 року в жалобі землянина Андрея Човгановського на землянку Ганну Ярмолинскую «об отнятии имений: Семенова, Гулевец, Туровка, Бесовка». Після Люблінської унії 1569 року польські феодали закріпили своє панування на більшій частині України село Бісівка переходить з рук одного феодала до рук другого феодала. Двічі підтверджують своє право на володіння Бісівкою князі Яблоновські в 1739–1763 рр. Шляхтичі робили свої збройні напади на фільварки. Селяни неодноразово виступили проти своїх гнобителів. У липні 1648 року війська Максима Кривоноса після бою під Констянтиновом ішли на Крем'янець через Бісівку і Ляхівці, i багато селян приєдналися до війська Кривоноса, у тому числі були і селяни сіл: Бісівка, Бісовочка і Соснівочка. Становище селян було надзвичайно тяжким. Сваволя поміщиків була настільки великою, що вони міняли селян на собак і індиків. Так, наприклад: брати Рижуки були виміняні за індиків в с. Корниці, а Бугай був виміняний в с. Жижниківці у пана Борисова на собаку. Самими ранніми поселенцями були Катруки.

До реформи 1861 року селяни були кріпаками. Землі було мало. Найкраща земля знаходилась в володінні пана. Селянам була відведена земля під с. Романовим за 3 км, від с. Бісівки. Після реформи 1861 року селяни повинні були платити викуп за землю по 40 крб. за рік. Такий викуп селяни платили 49 років до 1910 року. В 1909 році в селі Бісівка було 126 дворів i 694 жителі. В 1901 році була організована школа.

Під час революції 1905–1907 рр. селяни потравили посіви панів в с. Бісівці і в с. Бісовочці.

Багато селян брали участь у першій світовій війні.

Після жовтневого перевороту в 1918 році в село почали прибувати перші фронтовики, які постановили поділити між селянами землю поміщиків. Маєток пана був розгромлений селянами.

У 1919 році село звільнили гайдамаки. У липні 1920 року с. Бісівка було остаточно окуповане більшовиками.

У 1921 році була організована перша сільська рада депутатів трудящих із п'яти членів.

Восени 1921 року недалеко від станції Тетерів кіннота червоного бандита Косовського розгромила отряд УНР Тютюнника.

У 1929 році, під час примусової колективізації, у селі Бісівка був організований колгосп, до складу якого ввійшли і жителі села Бісівочка, Соснівка і Соснівочка об'єднались в друге колективне господарство.

На початку 1933 року в Україні фактично розпочався Голодомор. Смертність від голоду почалася вже в перший місяць діяльності молотовської комісії. З березня 1933 року вона стала масовою. До загибелі мільйонів селян призвело холоднокровне рішення Сталіна в українських селян всі їстівні припаси. Аналіз даних статистики 30-х років свідчить про те, що прямі втрати населення від голоду в 1933 році — 3,5 мільйона, а повні демографічні втрати з 1932—1934 рр, включаючи зниження народжуваності, пов'язані з голодом, сягають за 5 мільйонів чоловік. Випадків голодної смерті в с. Бісівка не було, хоча життєвий рівень в ці страшні роки був надзвичайно низьким. Люди в селі були дружними, заховували мішками зерна в підвалах, насіння закопували в землю, щоб весною можна було посіяти…І так ледве виживали… Та ось в історію України ввійшли ще страшніші роки — роки масових репресій 1937—1938 рр. Як і по всій Україні, так і з села Квітневого були забрані зовсім ні в чому не винні працьовиті люди як «вороги народу»: Немирівський Казимір Антонович, Ольшевський Франц Вікентійович, Длужневський Мар'ян Іванович, Рудківський Іван Іванович, Немирівський Іван Вікентійович, Гавришевський Мар'ян Іванович, Захарчук Степан Терентійович, Якимчук Андрій Матвійович. У сім'ях цих людей є документи про реабілітацію їх в 1956–1958 роках. Мирну працю нашого народу порушив напад німецьких окупантів 22 червня 1941 року. Страшні, чорні дні війни навік залишили слід в нашій Україні. У селі Бісівка не повернувся з війни кожен другий житель. Це в основному годувальники сімей: батьки, діди, брати. Залишились багато дітей-сиріт та напівсиріт.

З березня 1944 року було звільнено частинами Першого Українського фронту. Трудящі сіл з великим завзяттям взялись за відбудову господарства. З кожним роком колгоспи міцніли, збільшувались прибутки, розвивалось тваринництво. Колгоспники об'єднаного господарства провели велику роботу зі зміцнення громадського господарства. Життя людей стало заможнішим, підвищувалась культура сіл. Трудящі сіл з великим завзяттям взялись за відбудову сіл і колгоспів. З кожним роком колгоспи міцніли, збільшувались прибутки, розвивалося тваринництво. В 1950 році колгоспи було укрупнено. На території сільської Ради їх стало два з центрами в с. Соснівка і в с. Бісівка. В 1955 році села сільської Ради були радіофіковані. В 1963 році села були електрифіковані, незабаром майже кожна сім'я справила новосілля. Всі будинки після війни були заново збудовані (зникли солом'яні покрівлі), а в будинках появились телевізори, пральні машини, пилососи тощо.

Добробут народу значно зріс. В 1961 році в центрі поставлено пам'ятник В. І. Леніну і навколо пам'ятника посаджено парк. В 1966 році село Бісівка було перейменовано на село Квітневе, мабуть, недаремне люди вибрали таку гарну назву, бо розквітло воно, наче квітка ранньою весною. В 1967 році було збудовано Будинок культури, сільмаг, пізніше мебльовий та продуктовий магазини, фельдшерсько-акушерський пункт, лазня. Побудована контора, пошта, побутова майстерня. В 1973 році гостинно відкрила свої двері Квітневська середня школа (до цього працювала 8-річна школа). У той час в школі навчалося 267 учнів і працювало 19 вчителів, з них було 13 з вищою освітою. Тепер всі вчителі з вищою освітою. Школа має хороші традиції: всі спеціалісти, необхідні на селі — випускники своєї школи — i вчителі різних фахів, i медики і юристи, i агрономи, i зоотехніки і механізатори, i доярки, i сотні досвідчених хліборобів. Довгий час (19 років) місцевий колгосп очолював голова артілі Борець І. Ф. У місцевому колгоспі «Україна» на той час було 3,1 тис. га орної землі. Тут були розвинені рільництво, м'ясомолочне тваринництво. За трудові успіхи голова артілі І. Ф. Борець нагороджений Орденом Леніна. З кожним роком поліпшувався благоустрій села. Такі ж найвищі нагороди мали: Заслужений механізатор України Григорчук Володимир Мілетович, Начальник мехзагону № 2- Гуменюк Володимир Григорович, механізатор Бондарук Василь Онисимович. Багатьма орденами й медалями нагороджені хлібороби сіл Квітневської сільської Ради: Лючева Ольга Григорівна, Катрук Валентин Степанович, Катрук Василь Федорович, Рижук Володимир Павлович, Вдович Володимир Петрович, та багато інших.

В 1993 році було розпочато газифікацію сіл території сільської Ради. Було газифіковано 50 будинків села Квітневе. Уже завершилась газифікація всіх сіл. Майже третину Білогірського району займає нині ТОВ науково-виробнича агрофірма «Перлина Поділля» с. Квітневе. Власне, у Квітневому центральна садиба, а всього під опікою господарства — 11 сіл: Окіп, Соснівка, Соснівочка, Весняне, Жемелинці, Мокроволя, Сушівці, Водички, Миклаші і Білогородка — останнє село Ізяславського району. Агропідприємство архіпотужне, визнане господарством високої культури землеробства та тваринництва, воно виробляє близько 70 відсотків сільгосппродукції району, його частка в районному податку з прибутку становить 83 відсотки. Сільгоспформування має в користуванні 12500 гектарів угідь, з них — 10670 гектарів ріллі. Тепер місцеву НВА ТОВ «Перлина Поділля» очолює Іващук Петро Володимирович, випускник місцевої Квітневської середньої школи. Вміло, по-діловому керують важкими трудомісткими роботами в господарстві. Тому й господарство одне з перших виконує державні плани. З кожним днем росте добробут селян. Петро Іващук став заступником голови колгоспу й секретарем парткому в Квітневому у вересні 1985 року. Лише три роки випало йому попрацювати з Іваном Федоровичем. Та за цей невеликий проміжок часу стільки всього доброго перейняв… Не все те, чому навчився в нього, i в Кам'янець-Подільському сільськогосподарському інституті на агрономічному факультеті, осягнув. Був І. Ф. Борець вимогливим і водночас доброзичливим, умів спитати нерадивця з усією суворістю, але й не забував похвалити того, хто працював найкраще… В 1988 році не стало Івана Федоровича, i колгосп «Україна» опинився ніби на розпутті: кому довірити кермо такого великого й потужного господарства? Над країною саме зарухалися вітри демократії, тож і Білогірський райком партії намагався йти в ногу з часом: у Квітневому вибори керівника господарства було вирішено провести на альтернативній основі. Вибори нового голови правління колгоспу «Україна» відбулися 14 липня 1988 році в сільському Будинку культури. У залі — яблуку ніде впасти, на сцені — секретар райкому партії І. М. Кобринський. Після звичних у таких випадках процедур він повів мову про необхідність дотримуватися принципів демократії. Далі попросив присутніх у залі назвати ще одну, крім Іващукової, кандидатуру на посаду голови правління. Зал спочатку притих, а далі почав виходити з-під контролю головуючого. Так 14 липня 1988 року й очолив Петро Володимирович Іващук господарство в Квітневому яким керує і дотепер.

У вересні 1992 року колгосп «Україна» був прейменований в агрофірму «Україна». З січня 1998 року по квітень 2003 року в Квітневому відбувається чергова реорганізація. Агрофірму «Україна» перейменовано в Товариство з обмеженою відповідальністю племзавод «Квітневе», а потім агрофірма стала ТОВ Науково — виробнича Агрофірма «Перлина Поділля». Петро Іващук — його генеральним директором. Ця подія сталася в квітні 2003 року. Так вже сталося, що агропідприємства в навколишніх селах залишилися, м'яко кажучи, позаду Квітневого. А відтак і рівень життя змінився відповідно. Отож якось під дверима кабінету Петра Іващука зашумів схвильований натовп жінок. Вийшов у приймальню — свої, окіпські! І материні подруги, i його однокласниці. Обступили — слова мовити не дають. Зрештою, молодші старшим, як кажуть, колію уступили, а ті й почали: — Ми тебе, Петре, маленьким вибавили, ми тебе в люди вивели, а тепер нам допоможи! — Та поясніть толком, що за біда вас удосвіта до мене пригнала? Видно, легкими на руку були оті жіночки з рідного села, бо ще за ними не встигли двері зачинитися, а на порозі — знайомі з Мокроволі. І вони тієї ж!.. А за ними посланці з Жемелинець, Сушовець, Миклашів, Водичок… За невеликий проміжок часу «Перлина Поділля», як жартує Іващук, «увібрала в себе чотири колишніх колгоспи i 50 відсотків села Білогородка сусіднього Ізяславського району». А ще придбали 70 відсотків акцій колишньої райсільгосптехніки, та ще викупили чималий «шматок» авторемонтного заводу в тому ж Білогір'ї. І сьогодні товариство господарює на 11450 гектарах земель. А однієї лишень ріллі — 10345 гектарів. Це в 2,5 рази більше, ніж було в 2002 році.

«Перлина Поділля» — це 11 населених пунктів, де мешкають 5600 жителів. Діти навчаються в 11 школах і відвідують 8 дошкільних навчальних закладів. До послуг трудівників агрофірми — 4 будинки культури, 3 клуби, 16 магазинів, 9 фельдшерських пунктів. Яке відношення має до цього товариство? За його рахунок усі діти в усіх школах харчуються безкоштовно. 20 студентів здобувають освіту в різних навчальних закладах країни за рахунок товариства. З каси агропідприємства виділяються кошти на ремонт шкіл, клубів і будинків культури, дитсадків, на оновлення їх систем опалення. Не без допомоги держави, звичайно, при активній фінансовій участі агрофірми й населення голубе паливо прийде в усі населені пункти. Маємо власний елітгосп, щороку у нас забирають насіння великими партіями — по 150–250 тонн. З Харківщини приїздять за ним, з Полтавщини, майже з усіх куточків держави. Господарство є базовим для Київського інституту фізіології рослин і генетики, ми співпрацюємо з Одеським інститутом та цілим рядом інших сільськогосподарських науково-дослідних установ України. Маємо чудові сорти насіння зернових культур. Дослідні ділянки нових перспективних сортів пшениці Смуглинка, Фаворитка, Колумбія, Подолянка, Зимоярка, Хуторянка навіть в неврожайні роки дають не менше 60 центнерів з гектара. У нас на території завдяки науковцю Кам'янець-Подільського НДГ гречки Михайлу Маркевичу Малині зареєстровано новий сорт гречки Малинка, i два сорти, Перлина Поділля й Квітнева, здаються на сортовипробування. Сільгосптехніка в агропідприємстві — іноземна й нова. Такій колекції можна по-доброму позаздрити: трактори «Джон Дір», зернові комбайни: «Лексіони», «Домінатори», «Мега». Те, що «Перлина Поділля» — агрофірма і наукова, i виробнича, видно, як мовиться, неозброєним оком. Усе тут комп'ютеризоване, механізоване, кожна галузь працює за окремою програмою, зав'язаною на спільний результат. Бо інакше не можна, зауважує Петро Іващук. От, скажімо, вирощування кукурудзи. Для нашого господарства кукурудза — то не лише зерно, а й силос для худоби, —сказав перший заступник генерального директора товариства Микола Подлєсний. — Ми багато років займаємося вирощенням кукурудзи, — розповідає П. В. Іващук. раніше віддавали перевагу сортам американської фірми «Піонер», а це перейшли на наші. Великої різниці нема. То навіщо їх везти за тридев'ять земель і платити великі гроші? Чудові сорти Комета, Титан. Ми посіяли також два дніпропетровських сорти, i бачимо, що це теж прекрасна кукурудза.

Господарство повністю забезпечене новою ґрунтообробною та посівною технікою, автомобільним транспортом. Господарство, як відомо, має статус племзаводу з розведення великої рогатої худоби порід голштинська чорно-ряба і українська червоно-ряба молочна. Нинішнього року тут утримують 3800 голів великої рогатої худоби, у тому числі 700 корів. Молочне стадо представлене голштинською та українською червоно-рябою молочними породами. Завдяки тісній співпраці з найкращими в Україні науково-дослідними закладами, за рахунок поліпшення продуктивних якостей молочної худоби з року в рік зростають надої. Тут вони справді сягнули європейських рівнів. Та досягнутим тваринники не заспокоюються. У господарстві проводиться реконструкція, пристосування до нових технологій старих приміщень, що допоможе утримувати молочне поголів'я в кращих умовах. Скажімо, у Жемелинцях повним ходом йде реконструкція тваринницького комплексу, де буде організовано безприв'язне утримання 600 корів. Доїльне обладнання поставить шведська фірма «Де Лаваль». З нею товариство давно налагодило тісні й міцні контакти. Як багатогалузеве господарство, агрофірма не обходиться й без свинарства. Мають тут майже 2,5 тисячі голів свиней. Є можливість і продавати м'ясо, i населення високопродуктивним молодняком забезпечувати. Господарство, як відомо, має статус племзаводу з розведення великої рогатої худоби порід голштинська чорно-ряба і українська червоно-ряба молочна. А яка то насолода дивитися на чорних корейських свиней, яких тут за короткий період розвели ціле стадо. На звірофермі їм — привілля, вільно гуляють, пасуться, то й плодяться швидко. Тут також утримуються кролі багатьох порід, лиси, песці, норки та інша звірина. Де ще нині таке побачиш? Але й то не все. У господарстві Іващука завжди є чому подивуватися. Є тут свинки в… кучерявих овечих шубках. Мангали називаються. Цій породі свиней ніякий мороз не страшний. Також є племзаводом великої білої породи свиней, (у перспективі в «Перлині Поділля» планують вирощувати 20 тисяч свиней), племрепродуктором трьох пород коней — орловської рисистої, російської рисистої і української верхової. Всього в племрепродукторі нараховується 280 племінних коней. У великих спортивних змаганнях брали участь четверо квітневських коней. П. В. Іващук має велику надію, що його улюбленець — орловець стане чемпіоном. Коней з Квітневого залюбки купують на різних виставках, аукціонах. Правда, Урагана, скільки не просили покупці, не продали, хоч пропонували за нього 50 тисяч доларів. Зате в школу олімпійського резерву щороку продають кілька десятків коней. І від цього господарство має десятки тисяч гривень прибутку. Є в Іващука заповітна мрія: організувати в господарстві школу верхової їзди. Правда, тут і зараз багато юнаків займаються кінним спортом. І має генеральний директор всі підстави для того, щоб через кілька років побачити своїх вихованців на змаганнях й за кордоном. Жвавішає заступник генерального директора агрофірми Володимир Бондарук, він займається звірівництвом. І представлена ця галузь кролями та хутровими звірами. Одних лише кролів у господарстві нараховується понад 1300 голів. А ще ж є песці, нутрії, фредки, норки, лисиці, загалом майже 3 тисячі голів. Продукція завжди знаходить своїх покупців, а ще завідувач звіроферми Микола Загребельний шиє шапки — як кролячі, так і з іншого хутра. Є у «Перлині Поділля» й пасіка. Якщо відверто, то бджільництвом тут займаються споконвіків. І 350 бджолосімей — це не лише додаткові кошти за проданий мед, а й запорука високого врожаю багатьох культур. Господарство бере участь у виставках усіх рівнів: від обласних до загальнодержавних.

В агропідприємстві, очолюваному П. В. Іващуком, працює 740 чоловік. Щомісяця без затримок отримують зарплату, i тільки грішми, не натурою. Людям, як і годиться, нараховують зерно на зароблену гривню. Дають по 5 центнерів зерна на пай, а як лишаються гроші — виписують борошно, цукор, мед в рахунок пайових виплат. Господарство не має боргів перед працівниками, навпаки, вони вибирають продукцію наперед. Сільські люди теж повинні жити достойно, мати щасливе дитинство і спокійну старість, гарне дозвілля. Директор — весь у планах на майбутнє. В Білогір'ї, де придбали приміщення райсільгосптехніки і авторемонтного заводу, планують розпочати виробництво сільськогосподарської техніки. У найближчих планах — розширення виробництва молочної продукції. А це значить, що будуть реконструйовані старі корівники, з'являться нові робочі місця. Треба нарощувати й потужність пекарні до трьох тисяч буханок хліба за зміну, треба вводити в дію власний комбікормовий завод. А ще директор бачить на тваринницьких фермах 5,5 тисячі голів великої рогатої худоби, у тому числі 1,5 тисячі корів. І свиней буде не менше 10 тисяч голів, все м'ясо перероблятиметься на місці. Добробут і культура населення сіл на території сільської Ради села Квітневе зростає з кожним роком. Місцеве господарство забезпечене кадрами з вищою й спеціальною середньою освітою.
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна
Онлайн
Аватар користувача
АннА
Супермодератор
Повідомлень: 8878
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Стать: Жінка
Дякував (ла): 3563 рази
Подякували: 2154 рази

Re: Квітневе (Бісівка), село, Білогірський р-н, Хмельницька обл, Україна

Повідомлення АннА »

З історії міст і сіл УРСР виданої у 1968-1973 роках.
КВІТНЕВЕ (до 1966 року — Бісівка) — село, центр сільської Ради. Розташоване за 20 км від районного центру і за 10 км від залізничної станції Білогородка на лінії Шепетівка—Тернопіль. Населення — 457 чоловік. Сільраді підпорядковані села Весняне, Соснівка, Соснівочка.
У місцевому колгоспі «Україна» — 3,1 тис. га орної землі. Тут розвинені рільництво, м’ясо-молочне тваринництво. Господарство спеціалізується на птахівництві. За трудові успіхи голова артілі І. Ф. Борець та бригадир О. А. Нечипорук нагороджені орденом Леніна.
Є восьмирічна школа, будинок культури, бібліотека. В 1961 році відкрито пам’ятник В. І. Леніну.
Село вперше згадується в історичних документах 1565 року.
В час революції 1905—1907 рр. в селі розповсюджувалась нелегальна більшовицька література. 1918 року під час австро-німецької окупації селяни розгромили поміщицький маєток.
Колгосп в 1939 році був учасником Всесоюзної сільськогосподарської виставки.
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна
Відповісти

Повернутись до “Літера К”

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 33 гостей