УГФ-Український Генеалогічний Форум

Пошук родоводу, походження українських прізвищ, ономастика

Літки, село, Броварський район, Київська область

У цьому селі/Цим селом/Це село

Народився і живу
0
Немає голосів
Народився, але не живу
0
Немає голосів
Жили мої батьки
0
Немає голосів
Жили декілька поколіннь моїх пращурів
0
Немає голосів
Жило більше 7 поколіннь моїх пращурів
0
Немає голосів
Досліджую
0
Немає голосів
Цікавлюсь
0
Немає голосів
Є зв'язок моїх пращурів з цим селом
0
Немає голосів
Ваш варіант відповіді
0
Немає голосів
Ваш варіант відповіді
0
Немає голосів
 
Всього голосів : 0

Аватар користувача
 
Повідомлень: 775
З нами з: 18 липня 2016, 22:24
Подякував (-ла): 191 раз.
Подякували: 198 раз.

Літки, село, Броварський район, Київська область

Повідомлення surnameindex » 04 листопада 2016, 19:41

Літки, Броварський райiн, Київська область

Летки, Летковская волость, Остерский уезд
Летки, Семиполковская волость, Остерский уезд
Летки, Броварский район, Киевская область

Николаевская церковь

Троицкая церковь
1804 - священник Тихон Мащевский

http://www.surnameindex.info/info/chern ... index.html
Некоторые фамилии жителей с. Летки (Николаевская церковь, 1894-1897):
Барланицкий
Беленко
Бендик
Бобко
Броварец
Войтенко
Ворончук
Гапон
Горбак
Грель
Гудзь
Добровольский
Догодько
Друзь
Дятел
Зубоков
Ильченко
Кабан
Кабыш
Кожуховский
Коломийцев
Король
Крошка
Лебединец
Лысенок
Масич
Нагай
Памятка
Печура
Погиба
Подгорец
Поживал, Поживил, Поживилов
Резник
Синельник
Скуйбида
Слепка
Слюсар
Сыч
Татарин
Толочко
Упир
Ховр, Ховро, Хавр, Хавро

Аватар користувача
 
Повідомлень: 4542
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Подякував (-ла): 2495 раз.
Подякували: 866 раз.
Стать: Жінка

Re: Літки, село, Броварський райiн, Київська область

Повідомлення АннА » 29 березня 2019, 11:08

Зображення
Лі́тки (у давнину Літковичі, Великі Літковичі, Великі Літки) — село (з 17 століття до 1923[1] року — містечко) на Подесінні. Входить до складу Броварського району Київської області.
Історія
Найдавніші часи
Перша згадка — під 1426 роком. За деякими даними[2] Літки (Літковичі) разом із сусіднім Зазимов'єм (нині — Зазим'я) засновано у 1128 році удільним остерським (городець-остерським) князем Всеволодом Давидовичем Городецьким — зятем великого князя Володимира Мономаха (чоловіком доньки останнього Агаф'ї).
Походження географічних назв
Ймовірно, що назва села вказує на розташування тут літньої князівської резиденції. За іншою версією, вона походить від «літування» — літнього випасу худоби. Можливим також є походження від родового імені (прізвища) Літкович, яке досі зустрічається на Волині.
Існує гіпотеза про переселення до Літок мешканців Любеча, про що може свідчити назва місцевої річки Любич — протоки Десни. Цікавою є назва місцевості Дарниця, що також може мати домонгольське походження і вказувати (як і київська Дарниця) на місце збору «дарів» — податків.
Середні віки
Перша письмова згадка про Літки — як володіння князя Дмитра Сокири, надане йому, як державцю Остра, литовським князем Вітовтом — належить до 1426 року.
Середньовічна історія Літок (в різних джерелах — Літковичі, Великі Літки, Літківці, «маленький Остер») була тісно пов'язана з Остром і Остерським князівством/староством. Тут жили українські бояри та польська шляхта. За даними ревізії староств 1622 року 14 літківських боярських дворів служили остерському старості на 14 конях, тобто поставляли по коневі від двору[3].
Через нестачу придатної для сільськогосподарського виробництва землі вже у середньовіччі в Літках домінували ремесла та торгівля. З 17 століття Літки мали статус містечка. Після переходу під владу Видубицького монастиря у містечку створене цехове братство, функціонувала мануфактура — велика монастирська гута. Давні традиції мало літківське чумацтво.
Літківське Братство
Братство і об'єднаний ковальсько-бондарсько-римарський цех утворені при літківській церкві Святого Миколая грамотою Феодосія Углицького (на той час ігумена Видубицького монастиря, шанованого у Православ'ї святого) від 10 лютого 1687 року.
Літківське Євангеліє
При церкві Св. Миколи Чудотворця (а пізніше — Покровській) зберігалося знамените Літківське Євангеліє (близько 1595 року), одне з чотирьох відомих волинських рукописних Євангелій 16 століття (три інші — Пересопницьке, Волинське та Хорошівське), повністю або частково написаних староукраїнською мовою. У 20 столітті столітті Літківське Євангеліє зникло, хоча існують версії, що воно сховане місцевими мешканцями.
18-19 століття
Літківські ярмарки
У 18-19 століттях у Літках було три традиційних ярмарки (започатковані, мабуть, значно раніше): Миколаївський весняний (9 травня), Покровський (1 жовтня) і Миколаївський зимовий (6 грудня).
Літківська волость
Містечко (мінімум до 1854 року) було центром волості.
20 століття
Літківське кредитове товариство
Літківський бій
У Літках знаходиться братська могила бійців армії Української Народної Республіки, що в січні 1919 року обороняли підступи до Києва від більшовицької армії.
Літківська республіка
У 1920 році містечко брало участь у повстанні проти регулярних частин Червоної армії. Повстання очолив легендарний літківець Трохим Король. Було проголошено Літківську республіку. Повстання жорстоко придушили, понад 100 повстанців розстріляно. Пізніше багато його учасників репресували.
« Махно мав свою армію, Зелений мав свої загони, Григор'єв мав свої збройні сили, але ми через те не мали повноцінної армії УНР… була Гуляйпільська республіка, була Медвинська республіка, була Літківська республіка, але ми не одержали незалежної Української Народної Республіки.[4] »
Докладніше: Літківська республіка
Довоєнний період
З початку 20-х років Літки втратили статус містечка і далі згадуються як село. У 1929 році створено перший колгосп, куди літківці, які ніколи не знали кріпацтва, вступали без особливого ентузіазму.
Голодомор у Літках
Багато літківців померло під час Голодомору (точна статистика невідома). Досі частина центрального кладовища (всього їх у Літках чотири) носить назву «Тридцять третій».
Друга світова війна
Під час німецької окупації 2/3 села було спалено. Відбувалися страти місцевого населення, зокрема 7 осіб повішено, 10 — спалено, 12 — розстріляно. Від початку 1942 року масового характеру набрала примусова депортація працездатних людей до Німеччини.
В контексті подій війни Літки згадуються у романі Павла Загребельного «Диво»:
Але сьогодні, після всіх учорашніх подій, після нічної розмови з батьком, після того як він, власне, виклав синові свій науковий заповіт, передав йому все недокінчене, так ніби мав іти на шибеницю, Борис відчув таку безнадію в серці, такий розпач, так щось ридало в ньому, підступаючи до самого горла, що не втерпів він і знову вирішив просити тітку з Літок бодай вивести їх з батьком із Києва, сховати десь у селі, чи в лісі, чи в чорта в зубах, аби тільки не лишатися більше в Києві, в цьому великому мертвому місті,' де людина відчуває себе, мов у тісній пастці, з якої є один вихід, та й той — на смерть.
Якраз на той день кума з Літок не прибилася до них. Чи то сніг став на заваді, чи не пропустили її на заставах, якими заткнуто було всі виїзди з Києва, бо військовий комендант міста видав наказ про заборону під страхом смертної кари віддавати, приймати, продавати, купувати або міняти м'ясо, молоко, масло; всіх, хто намагався провезти до Києва (вивозити ніхто не пробував, бо нічого було вивозити) будь-які продукти, затримувано, у одних просто відбирали все й турили їх у шию, інших кидали за дріт Дарницького концтабору, ще інших просто розстрілювали; кума з Літок прикривалася аусвайсом, виданим їй самим штурмбанфюрером Шнурре, — штурбанфюрер любив свіженьке молочко, іноді за кумою до Літок посилали навіть машину, але сьогодні не було ні молока, ні куми, штурмбанфюрер, може, й переживе цей день без молока, а от Борисові тітка з Літок знадобилася б аж он як, та вдіяти нічого не міг, тільки закинув здалеку бабі Галі про свій клопіт, але вона відбулася зітханнячком, — на тому й кінець.[5]
На літківському пам'ятнику загиблим в роки війни викарбувано 597 імен і прізвищ.
4 жовтня 1943 р. в районі Літок почалася переправа через Десну танків 5 гвардійського танкового корпусу генерала Андрія Кравченка — вперше в світі по дну ріки.
Післявоєнні часи
Після приходу Червоної армії налагоджується мирне життя:
« У Літках відновили свою роботу артілі кравців, ткачів, лозоплетів, рибалок та артіль по випуску цвяхів .... (а також) артіль художньої вишивки.[6] »
У післявоєнні часи радгосп «Літківський» прославився на весь Радянський Союз як тричі «мільйонер».
Із повагою, Ганна

Аватар користувача
 
Повідомлень: 4542
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Подякував (-ла): 2495 раз.
Подякували: 866 раз.
Стать: Жінка

Re: Літки, село, Броварський райiн, Київська область

Повідомлення АннА » 29 березня 2019, 11:09

З історії міст і сіл УРСР виданої у 1968-1973 роках.
ЛІТКИ — село, центр сільської Ради, розташоване на лівому березі річки Десни, за 33 км від районного центру і залізничної станції Бровари. Населення — 3843 чоловіка.

На території села розташована центральна садиба радгоспу «Літківський», який має 9833 га землі. Виробничий напрям господарства — овочево-молочний. За визначні трудові успіхи 13 жителів села удостоєні урядових нагород. У Літках діють дві швейні фабрики, а також фабрика художніх виробів, продукція якої відома далеко за межами нашої країни.

У селі є середня школа, будинок культури, лікарня.

Перша письмова згадка про Літки датується 1426 роком.

За подвиги у боях проти фашизму урядових нагород удостоєно 293 жителі села, Г. В. Костенку присвоєно звання Героя Радянського Союзу. У Літках поховано 450 радянських воїнів, у т. ч. Герой Радянського Союзу В. С. Харченко.
Із повагою, Ганна

Аватар користувача
 
Повідомлень: 4542
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Подякував (-ла): 2495 раз.
Подякували: 866 раз.
Стать: Жінка

Re: Літки, село, Броварський райiн, Київська область

Повідомлення АннА » 29 березня 2019, 11:18

ЦДІАК, православні
Адмін поділ за документами - Остерської сот. Київського п.
За адмін. поділом XIX ст. - Остерського пов. Чернігівської губ.
За адмін. поділом XXI ст. - Броварського р-ну Київської обл.
Церква - св. Миколая

метрична книга 2011 2 102а(1862-1868)- с; 102(1876-1880;1875 - с) ; 103(1881-1884); 104(1885-1888); 105(1889-1893); 106(1894-1897); 107(1899-1902); 108(1903-1906); 109(1907-1910); 219(1911-1912); 234(1913-1917); 250(1918-1919 Миколаївська ц. -н, с; Троїцька ц. 1918-1919;)

cповідний розпис 127 1015 29(1759); 77(1781)
cповідний розпис 127 1016 13(1749-1754); 1(1738, 1743)
Із повагою, Ганна


Повернутись до Літера Л

Хто зараз онлайн

Зареєстровані учасники: Bing [Bot], Bogdan Mishchenko, Google [Bot], Nathalie