УГФ-Український Генеалогічний Форум

Пошук родоводу за прізвищем, за місцем проживання, пошук в архівах, та багато іншого. Приєднуйтесь

Мохнач, село, Зміївський р-н, Харківська обл, Україна

У цьому селі/Цим селом/Це село

Народився і живу
0
Немає голосів
Народився, але не живу
0
Немає голосів
Жили мої батьки
0
Немає голосів
Жили декілька поколінь моїх пращурів
0
Немає голосів
Жило більше 7 поколінь моїх пращурів
0
Немає голосів
Досліджую
0
Немає голосів
Цікавлюсь
0
Немає голосів
Є зв'язок моїх пращурів з цим селом
0
Немає голосів
Ваш варіант відповіді
0
Немає голосів
Ваш варіант відповіді
0
Немає голосів
 
Всього голосів : 0

Аватар користувача
 
Повідомлень: 5295
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Подякував (-ла): 2589 раз.
Подякували: 933 раз.
Стать: Жінка

Мохнач, село, Зміївський р-н, Харківська обл, Україна

Повідомлення АннА » 24 жовтня 2020, 19:58

МО́ХНАЧ – село Зміївського району Харківської області. Підпорядк. Скрипаїв. сільс. раді. Знаходиться на правому березі р. Сіверський Донець (притока Дону), що утворює багато заболочених озер. До села прилягає великий ліс. масив (Мохначан. лісництво, 4555 га). На право- та лівобережжі охороняються заказники місц. значення Цикалове (ботан., 10 га), Мохначанський (104,9 га), Скрипаївський (27,3 га; усі – від 1984), Середньодонецький (від 2001, 1389 га; усі – ліс.). Відстань до райцентру 18 км, до смт Есхар Чугуїв. р-ну – 8 км, до с. Скрипаї – 4 км. Пл. села 0,843 км2. За переписом насел. 2001, проживала 231 особа; нині – бл. 200 осіб; переважно українці. Побл. М. – пам’ятка археології нац. значення Мохнац. городище (ранній заліз. вік, скіф. культура, розвинуте середньовіччя, салтів. культура). Встановлено, що люди там почали селитися у 2 тис. до н. е. (бронз. вік). У серед. 1 тис. до н. е. осідлі племена, споріднені зі скіфами, створили декілька поселень навколо корін. мису Сіверського Дінця (підіймається над заплавою на 35–40 м), а на ньому звели вали городища (12,5 га; розкопано госп. будівлі, знайдено кераміку та наконечники стріл). Пн.-зх. ділянку валів вони не добудували. Ймовірно, їх витіснили сармат. племена. Від серед. 8 ст. мешкали алани, які переселилися з Кавказу після землетрусу. Вони всередині городища збудували кам’яну цитадель, на давніших валах встановили антисейсмічні конструкції та звели вздовж дороги на Пд. нові вали. Навколо городища відкрито 17 тогочас. поселень, де розкопано низку жител, госп. будівель, амбарів, зерн. ям, хлівів, гончар. майстерень, кузень, 4 поховання, зокрема й 2-х тіл, покладених в одну могилу безпосередньо у влас. житлі, коваля з інструментами в кузні та чаклунки, яку принесли в жертву. Знайдено 3 скарби з золотими та сріб. речами (прикраси, частини кінської збруї, релікварій з 2-ма кістяними амулетами, на одному з яких – портрет людини 9 ст.), а також амфори, святк. гідрія для зберігання вина, с.-г. інвентар. Алани тут проживали бл. 200 р. Відтоді бл. 100 р. мешкали слов’яни-сіверяни, з якими асимілювалася незначна кількість аланів, що залишилася на цих землях. Мохнац. городище вперше згадується 1627 в «Книге Большому чертежу» (опис Моск. царства). Його досліджували І. Ляпушкін (1948), Б. Рибаков (1950), Б. Шрамко (1953), С. Плетньова (1954). Від 1999 розкопки здійснює Середньовічна експедиція Харків. ун-ту під кер-вом В. Колоди. Бл. 400 р. ці землі були безлюдними. У серед. 17 ст. тут оселилися вихідці з Правобереж. України, які заснували М. Згодом став сотен. м-ком Ізюм. слобід. козац. полку. 1765–80 – військ. слобода Печеніз. комісарства Ізюм. провінції; 1780–96 – слобода Чугуїв. пов. Харків. намісництва. Пізніше М. перетворився на село. 1765–80 та 1797–1835 – у складі Сло­бід.-Укр., 1835–1925 – Харків. губ.; 1797–1923 – Зміїв. пов. За легендою, у 2-й пол. 18 ст. через М. проходило військо на чолі з О. Суворовим. Тоді рос. солдати лікували очі водою, насиченою оксидом заліза, з одного з джерел (нині називають Суворовським, або Рудою криницею). Станом на 1864 – казенне село Шелудків. волості. Тоді ж було 145 дворів, мешкали 439 осіб, діяла церква. Влітку 1877 у М. з родиною мешкав І. Рєпін, який намалював 9 картин, присвячених селу («Село Мохначі», «Село Мохначі поблизу Чугуєва», «Парубок із Мохначів», «Мохначанські парубки», «Дівчина біля плоту», «Христя», «По яблука», «Няні», «Домаха»). 1914 проживали 1113 осіб. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. Від 1932 – у складі Харків. обл. Жит. потерпали від голодомору 1932–33 (кількість встановлених жертв – 95 осіб), зазнали сталін. репресій. Від жовтня 1941 до вересня 1943 – під нім.-фашист. окупацією. Діяли партизан. загони. У брат. могилі похов. 542 рад. воїни й партизани. Встановлено пам’ятник воїнам-землякам, які загинули на фрон­тах 2-ї світ. вій­ни.

Літ.: Коловрат Ю. А., Богуславський А. М. Мохначанський археологічний комплекс. Археологічні пам’ятки Зміївщини. 2010. Вип. 1; Зміївщина туристична. 2016 (обидві – Зміїв).

М. І. Гібадуліна
Із повагою, Ганна

Аватар користувача
 
Повідомлень: 5295
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Подякував (-ла): 2589 раз.
Подякували: 933 раз.
Стать: Жінка

Re: Мохнач, село, Зміївський р-н, Харківська обл, Україна

Повідомлення АннА » 25 жовтня 2020, 18:38

З вікіпедії
Мо́хнач — село в Україні, у Зміївському районі Харківської області. Населення становить 231 чол. Орган місцевого самоврядування — Скрипаївська сільська рада.
Географія
Село Мохнач розкинулося на правому березі річки Сіверський Донець, вище за течією на відстані 8 км розташоване селище Есхар, нижче за течією на відстані 7 км — селище Черемушне, на протилежному березі розташовано селище Лісне. Русло річки звивисте, утворює багато заболочених озер. До села примикає великий лісовий масив — урочище Мохначанська лісова дача (дуб).
Археологічі пам'ятки
Поблизу Мохнача розташоване Мохнацьке городище, яке виникло у 5 столітті до н. е. На території городища проживали скіфи, анти, алани та слов'яни-сіверини. Розкопки проводить доцент Володимир Колода з 1999 року[1].
У серпні 2013 року було виявлено скарб, датований 9 століттям, до складу якого входило понад 150 предметів: жіночі прикраси, амулети і частини кінської упряжі. Тож серед знахідок амфори та гідрія (парадна посудина для зберігання вина), сільськогосподарський і ремісничий інвентар[2]
Історія
У XVIII столітті Мохнач — сотенне містечко Ізюмського слобідського козацького полку. Містечко мало свою символіку — печатку з вензелем «І. П. М. Р.» («ізюмського полку мохнацька ратуша»).
З 1765 р. Мохнач — військова слобода Печенізького комісарства Ізюмської провінції; з 1779 р. — слобода Чугуївського повіту Харківського намісництва. Станом на 1779 рік кількість населення Мохнача становила 1310 осіб — з них 1274 «військові обивателі» і 36 «власницьких підданих».
За даними на 1864 рік у казенному селі Шелудківської волості Зміївського повіту, мешкало 439 осіб (254 чоловічої статі та 185 — жіночої), налічувалось 145 дворових господарств, існувала православна церква[3].
Станом на 1914 рік кількість мешканців зросла до 1113 осіб[4].
Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, вчиненого урядом СССР у 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв у Скрипаях і Мохначі — 853 людей[5].
Із повагою, Ганна

Аватар користувача
 
Повідомлень: 5295
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Подякував (-ла): 2589 раз.
Подякували: 933 раз.
Стать: Жінка

Re: Мохнач, село, Зміївський р-н, Харківська обл, Україна

Повідомлення АннА » 25 жовтня 2020, 18:49

З історії міст і сіл УРСР виданої у 1968-1973 роках.
СКРИПАЇ— село, центр сільської Ради, розташоване за 22 км від райцентру. Населення — 2500 чоловік. Сільраді підпорядковані населені пункти Лісне, Мохнач, Мохначанське, Пасіка, Північний Донець.
Із повагою, Ганна


Повернутись до Літера М

Хто зараз онлайн

Зареєстровані учасники: alex1952, Bing [Bot], Google [Bot]