Український Генеалогічний Форум

Пошук родоводу, походження українських прізвищ, ономастика

Мотовилівка (Казена Мотовилівка+Велика Мотовилівка), Фастівський р-н Київська обл

У цьому селі/Цим селом/Це село

Народився і живу
0
Немає голосів
Народився, але не живу
0
Немає голосів
Жили мої батьки
0
Немає голосів
Жили декілька поколіннь моїх пращурів
0
Немає голосів
Жило більше 7 поколіннь моїх пращурів
0
Немає голосів
Досліджую
0
Немає голосів
Цікавлюсь
0
Немає голосів
Є зв'язок моїх пращурів з цим селом
0
Немає голосів
Ваш варіант відповіді
0
Немає голосів
Ваш варіант відповіді
1
100%
 
Всього голосів : 1

Онлайн
Аватар користувача
 
Повідомлень: 4743
З нами з: 01 березня 2016, 10:52
Звідки: Київ
Подякував (-ла): 4168 раз.
Подякували: 1854 раз.
Стать: Жінка

Мотовилівка (Казена Мотовилівка+Велика Мотовилівка), Фастівський р-н Київська обл

Повідомлення D_i_V_a » 29 липня 2016, 20:57

Мотовилівка (Казена Мотовилівка, Червона Мотовилівка) Фастівського р-ну Київської області
З вікіпедії
Червоною Мотовилівкою село почало називатися з 1940 року, а до того називалося і Чернечою Мотовилівкою, і Казенною Мотовилівкою, і Камєнєво.
У 1941—1943 рр. селу повернули назву Казенна Мотовилівка, але з поверненням радянської влади з 1944 року село знову перейменували Червоною Мотовилівкою.
З 2 квітня 2016 року — Мотовилівка.
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0 ... 0%BE%D0%BD)
Востаннє редагувалось D_i_V_a в 25 жовтня 2016, 11:25, всього редагувалось 2 разів.
Пошук предків: Дідкі(о)вський, Онацький, Тишкевич, Садовський, Лукашевич, Домарацький, Дименський, Пустовіт, Павленко, Бургала, Барлинський
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?

Онлайн
Аватар користувача
 
Повідомлень: 3329
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Подякував (-ла): 1935 раз.
Подякували: 714 раз.
Стать: Жінка

Re: Мотовилівка (Казена Мотовилівка) село Фастівський р-н Київська обл Україна

Повідомлення АннА » 30 липня 2016, 12:32

МОТОВИЛИ (Беневичі-Мотовидли, Мотовидли) — шляхетський рід власного герба, у 16—18 ст. — зем’яни Волинського воєводства та Київського воєводства Речі Посполитої. Мали, імовірно, литов. походження.

Найвідомішим представником роду був слуга кн. В.-К. Острозького Іван (Ян) Мотовило (п. між 1590 та 1597), син Григорія Мотовила та Ганни Ледухівської. Саме він був тим «інославним і прилукавим, любимим слугою» кн. В.-К.Острозького «Мотовилом», який на замовлення свого патрона написав відповідь на трактат П.Скарги «Про єдність Церкви» (1577). Судячи з листів кн. А.Курбського, належав до аріан (антитринітаріїв; див. також Аріанство). Був власником частини с. Ледухів і тримав у заставі від кн. Я.Заславського с. Закриниччя (обидва в Кременецькому пов. Волин. воєводства). Можливо, Івана Григоровича слід вважати тим «Іваном Мотовидловцем», який 1560 отримав від В.-К.Острозького на ленному праві спустошений татарами маєток Гуляники, що після його смерті дістався київ. земському судді Я.Аксаку і від поч. 17 ст. називався Мотовилівкою (нині села Червона і Велика Мотовилівки Фастівського р-ну Київ. обл.).
Рід Івана Григоровича продовжили його сини Василь Старший, Ян, Самуель і Василь Молодший Мотовили, нащадки яких іменувалися Беневичами-Мотовидлами.

Дж.: Центральний державний історичний архів України в м. Києві, ф. 21—22, 25—26.
http://history.org.ua/?termin=Motovyly
Із повагою, Ганна

Онлайн
Аватар користувача
 
Повідомлень: 4743
З нами з: 01 березня 2016, 10:52
Звідки: Київ
Подякував (-ла): 4168 раз.
Подякували: 1854 раз.
Стать: Жінка

Re: Мотовилівка (Казена Мотовилівка) село Фастівський р-н Київська обл Україна

Повідомлення D_i_V_a » 30 липня 2016, 18:31

Церква Покрова Пресвятої Богородиці присілок Борова

Метричні книги знаходяться в ЦДІАК http://cdiak.archives.gov.ua/baza_geog_ ... ze_001.xml

№ справ, у дужках рік документа
Ф.127, О.1012, Сп.535(1780-1783; 1786-1788; 1791, 1793-1795.); 786(1784); 900(1789); 1024(1796); 1071(1797); 1105(1798); 1138(1799); 1165(1800); 1183(1801); 1199(1802); 1214(1803); 1251(1804); 1264(1805); 1263(1806); 1280(1807); 1297а(1808); 1305(1808); 1336(1811); 1351(1812); 1363(1813); 1377(1814); 1392(1815); 1405(1816); 1435(1818); 1467(1820); 1483(1821); 1496(1822); 1510(1823); 1525(1824); 1540(1825); 1557(1826); 1577(1827); 1593(1828); 1614(1829); 1632(1830); 1679(1832); 1705(1833); 1731(1834); 1759(1835); 1829(1837); 1862(1838); 1898(1839); 1957(1840); 2016(1841); 2068(1842); 2129(1843); 2189(1844); 2252(1845); 2317(1846); 2381(1847); 2445(1848); 2524(1849); 2584(1850); 2660(1851); 2731(1852); 2802(1853); 2869(1854); 3012(1856); 3082(1857); 3153(1858); 3209(1859); 3208(1859); 3267а(1860); 3335(1861); 3400(1862); 3526(1864); 3589(1865); 3657(1866); 3729(1867); 3804(1868); 3910(1869); 4010(1870); 4117(1871); 4222(1872); 4339(1873); 4446(1874)
Ф.127, О.1078, Сп.935(1875); 987(1876); 1006(1877); 1033(1879); 967(1880); 1066(1881); 1103(1882); 1112(1883); 1162(1887); 77(1888); 1182(1889); 1190(1890); 1211(1892,1904-1908); 1257(1895); 1293(1898); 1302(1899); 1337(1901); 1371(1903); 1443(1909-1910)
Ф.127, О.1079, Сп.546(1911-1912); 574(1913,1914); 586(1915-1917); 605(1919;1922-н.,с.)
Востаннє редагувалось D_i_V_a в 30 липня 2016, 18:40, всього редагувалось 1 раз.
Пошук предків: Дідкі(о)вський, Онацький, Тишкевич, Садовський, Лукашевич, Домарацький, Дименський, Пустовіт, Павленко, Бургала, Барлинський
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?

Онлайн
Аватар користувача
 
Повідомлень: 4743
З нами з: 01 березня 2016, 10:52
Звідки: Київ
Подякував (-ла): 4168 раз.
Подякували: 1854 раз.
Стать: Жінка

Re: Мотовилівка (Казена Мотовилівка) село Фастівський р-н Київська обл Україна

Повідомлення D_i_V_a » 30 липня 2016, 18:39

Сповідні знаходяться також в ЦДІАК

№ справ, у дужках рік документів
Ф.127, О.1015, Сп.10(1748); 44(1765); 152(1802); 230(1812); 231(1815); 584(1840); 1044(1864); 1101(1866)
Ф.127, О.1016, Сп.57(1780); 152(1819); 262(1828); 449(1863)
Ф.127, О.1017, Сп.99(1824)

PS Не може буть... сповідний роспис від 1748 року... але загалом сповідок не так і багато...
Пошук предків: Дідкі(о)вський, Онацький, Тишкевич, Садовський, Лукашевич, Домарацький, Дименський, Пустовіт, Павленко, Бургала, Барлинський
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?

Онлайн
Аватар користувача
 
Повідомлень: 4743
З нами з: 01 березня 2016, 10:52
Звідки: Київ
Подякував (-ла): 4168 раз.
Подякували: 1854 раз.
Стать: Жінка

Re: Мотовилівка (Казена Мотовилівка) село Фастівський р-н Київська обл Україна

Повідомлення D_i_V_a » 01 серпня 2016, 16:19

Лаврентій Похилевич у своїй книзі "Сказання..." про Мотовилівку (та її частини) пише таке
МОТОВИЛОВКА, село по обеим сторонам реки Стугны, выше Василькова в 14-ти верстах, принадлежит помещику Эдуарду Руликовскому.
Здесь он имеет очень хороший каменный в два этажа дом; земли числится в имении, состоящем из части села Мотовиловки и деревни Еленовки 3647 десятин. Жителей в ней обоего пола: православных 1116, евреев 220.
Другая часть тянется понад Стугной с левой стороны и называется Казенной Мотовиловкой. Жителей в ней обоего пола православных 1782.
Западная оконечность помещичьей или Великой Мотовиловки, отделяемая полем в 2 версты, называется Мотовиловской слободой и составляет отдельное имение, недавно принадлежащее Фелициану Хоецкому, а ныне полковнику Богушу. Жителей в ней обоего пола 540; земли 1072 десятины.

Предание народное говорит, что Мотовиловка в давние времена была местом или городом под названием Мина обитаемом греками, в коем греческих домов было более 600. В городе был укрепленный замок и церковь, которое место народное предание назначает там, где теперь дом помещика Руликовского и где найдено множество гробов и металлических крестов, какие обыкновенно носят греческие священники. Валы и рвы, которые окружали это давнее местечко, по большей части и до ныне существуют. Владетель части Мотовиловки занял эти остатки старины в свой сад, чтобы предохранить их от уничтожения (Кроме городка в самом селении к древностям Мотовиловки следует отнести еще следующие городки:
а) Ханыков городок, довольно обширный и обведенный валом. Находится в лесу над болотом.
б) Другой городок в поле, фигурою и величиною сходный с первым.
в) Скаковка в лесу, подобной же величины.
г) Слобока; д) Хмурин; е) Лагерь на поле; ж) Лагерь в лесу - Все одинаковой величины и обнесены довольно высоким валом.
Близ Мотовиловки, на лугах Стугны, найдено около 1840 года, в небольшой могиле несколько человеческих голов без прочих костей. Археологи видят в этом доказательство, что в отдаленной древности жили в этих окрестностях Антропофагы (людоеды) - Меланхлены (Черноплащники или Черносвитники), пожиравшие, по сказанию Стрибона, тела умерших и погребавшие с почтением только головы
).
Во времена набегов Печенегов или Половцев, по народному преданию, Татар, город этот подвергся совершенному уничтожению и назывался Пустыми Городищами. Затем Пыстые Городища начали заселяться и приняли название Гуляник. В дарственной грамоте князя Юрия Андреевича (Китая) 1159 года, коею Васильков пожалован Печерской Лавре, упоминается о Гуляниках, с которых назначена десятина на монастырь от всех пашен.
В первой половине XV века Александр (Олелько) Владимирович, князь киевский подарил Гуляники князю Михаилу Ивановичу зе Сквира Рожиновскому. Сын этого Михаила Яцко, нуждаясь в деньгах, одолжил у земянина Киевского Пашковича 30 коп грошей литовских и заставил за этот долг имение свое Гуляники. Этот Пашкович умер безпотомно. Поступило ли имение, по его смерти в чьи-либо руки, мы не знаем. Известно только, что во время Александра, князя Литовского, Гуляники были уже во владении Филипа Ивашкевича, предоставленные ему королевской властью за заслуги.
По смерти Иваашкевича, Жигмунт І-й в 1528 году подтвердил вдове его и детям Федору и Анне пожалование князем Александром сделанное, и сверх того, во внимание к его заслугам, присовокупил для них и другие некоторые имущества в воеводстве Киевском.
Феодор Филипович умер бездетным и Гуляники достались, по праву наследства, его сестре Анне, которая вышла замуж за Франца Касперовича Радзиминского, подкомория Полоцкого и полковника королевских войск.
Но имение не долго было во владении Радзиминских. Во время одного из нашествий татар, Гуляники совершенно опустошены, а владельцы сполячившиеся бежали в глубину Литвы... В 1560 году князь Константин Острожский, воевода Киевский, дарит это имение Ивану Мотовиловцу, как собственность государственную. От этого Мотовиловца Гуляники переименованы Мотовиловкой.
Неизвестна участь как этого нового обладателя Мотовиловки, так и его наследников. Кажется вина их удаления от владения имением та, что они были православные и Росияне подобно князю Острожскому, наделившему их имением. Почему, по принятой польским правительством системе, король Жигмунт ІІІ-й в 1595 году дарит Мотовиловку Яну Аксаку, Киевскому земскому судье, на праве ленном, с силой кадука; а затем, удовлетворяя просьбу отца, тот же король предоставляет имение сыну его Стефану Аксаку, привиллегией данной в Варшаве 1623 года.
Между тем Михаил Радзиминский, сын Франца, удачно спасшийся в детстве от татар, достигши совершеннолетия, начал иск с Яном Аксаком, домогаясь имения. Дело это шло сначала в Киевском гродском суде; истец утверждал, что Ян Аксак овладел имением его собственным дедичным названным Гуляники и в нем уже осадил несколько сот людей, пользуясь доходами с пасек и стрелянья дичи, а также рыбных ловель, устроил ставы и млыни; каждый год получает дохода с имения более нежели 300 коп грошей литовских...
Пошук предків: Дідкі(о)вський, Онацький, Тишкевич, Садовський, Лукашевич, Домарацький, Дименський, Пустовіт, Павленко, Бургала, Барлинський
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?

Онлайн
Аватар користувача
 
Повідомлень: 4743
З нами з: 01 березня 2016, 10:52
Звідки: Київ
Подякував (-ла): 4168 раз.
Подякували: 1854 раз.
Стать: Жінка

Re: Мотовилівка (Казена Мотовилівка) село Фастівський р-н Київська обл Україна

Повідомлення D_i_V_a » 03 серпня 2016, 14:49

Продовження
...получает дохода с имения более нежели 300 коп грошей литовских. Впрочем не один Радзиминский называл себя дедичем этих добр. К ним также объявил претензию Юрий Рожновский, называвший себя потомком зе Сквира-Половцев Рожновских, давних владетелей Гуляник. Процесс этот судом гродским Киевским, по аппеляции, был перенесен в трибунал Любельский. Но скоро один по другому окончили жизнь и Ян Аксак и Михаил Радзиминский и Юрий Рожновский. Трибунал приказал разобрать и решить претензии всех сторон в годичный срок особой комиссии вольного коронного сейма, которая 1625 года и присудила Гуляники Яну Радзиминскому, сыну покойного Михаила. Право ленное, наданное Стефану Аксаку уничтожено, а претензии наследников Рожновского признаны за неосновательные.
Того же еще года Ян Радзиминский продал Гуляники братьям Стефану и Михаилу Аксакам, за сумму 50000 злотых Польских, считая каждый злотый по 30 грошей. Причем в продажном акте было выговорено, что продает все: "съ людьми поддаными мѣщанами въ мѣстечку живущими, также на хуторахъ; на селахъ бывшими данниками, и на какихъ бы то нибыло повинностяхъ, поселившимися зъ чиншами, зе вшисткими ихъ податками и повинностями, зе ставами, млынами и ихъ вымелками, съ борами, лѣсами, съ дубровами, полями, сѣножатями, рѣками, съ гонами бобровыми (теперь и слуху о бобрах в тех местах нет, леса и дубровы также почти истреблены), озерами, съ ловами птичьими и рыбьими. Огулем зе вшисткими пожитками".
В последствии времени один Стефан Аксак, судья земский Киевский сделался дедичем Гуляник, по силе сделки 1630 года с братом своим Михаилом. Таким образом имение это непрерывно оставалось во владении его дома до 1729 года, в котором, по смерти Иосифа Аксака, Мотовиловка с окрестностными селами досталась в наследство родной сестре его Терезе Курдвановской, а впоследствии сделалось собственностью ее потомков: Курдвановских, Куропатницких, Метельских и Руликовских. В 1749 году Иосиф Руликовский, подчаший Белзкий сплатил почти всем совладельцам Мотовиловского имения исключая двух небольших частей Метельского и Скринецкого, которые части свои продали уже сыну Иосифа Игнатию Руликовскому. Сын Игнатия Эдуард, нынешний владелец половины Мотовиловки, по правую сторону Стугны лежащей, известен описанием уезда Васильковского, составленном на Польском наречии (Опис повяту Васыльковскиего скреслил Эдвард Руликовский. Варшава. 1853 року.), из которого мы заимствовали большей частью сведения о прежней судьбе Мотовиловки и некоторых других сел.
Мотовиловка от давнейших времен называлась всегда Местом (городом). В 1686 году, когда Киев с округом по реку Стугну отошел к России, тогда как правая сторона отошла Польше. Часть оставшаяся на левой стороне или Русская, в 1720 году гетманом Скоропадским подтверждена за Киево-Братским монастырем, за которым и считались до отобрания монастырских имений в казну. Другая половина Мотовиловки оставлена Польским правительством в роде Аксаков. Впрочем знаменитый Палий, овладевший Белой Церковью и Хвастовом и не признавая пожалований, сделанных Польским правительством обязательными для Малороссийского народа, подобно тому, как Польское не признавало пожалований Русских, изгнал было из Мотовиловки и Польской Аксаков и содержал здесь гарнизоном отряд казаков. В последние годы существования Польши в пограничном Мотовиловском замке помещались пограничные суды для решения обоюдных споров подданных Русских и Польских (Приводим здесь один пункт инструкции данной послам воеводства Киевского, отправлявшимся в Варшаву на сейм и касавшийся судов Мотовиловских: "Поневаж суды пограничне воеводства Кіевскіего з панством Россійским, на границѣ в Мотовиловцѣ, цорочнѣ през В.В.Михала Тріпольскіего и Максимиліана Потоцкіего-Сендзіов пограничных з немалым коштом для защиты народу и азардем здровіа одправуа, сіе, а циж В.В.Сендзіове платы цорочней, правом означоней, ораз уродзоный Березовскій, Регент пограничный также належитости, конституціа 1768 року означоной през лѣт кильканасціе не отбираіа, пре то Я.О. послове станов сеймовых допрашаться бенда о не звлочне з комор украинских належитосци вѣплаценіе, и абы в часѣ дальшемъ з тых же комор для В.В. Сендзиіевъ и уродзонего реента пограничных плата цорочніе и отдавана была".
Пошук предків: Дідкі(о)вський, Онацький, Тишкевич, Садовський, Лукашевич, Домарацький, Дименський, Пустовіт, Павленко, Бургала, Барлинський
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?

Онлайн
Аватар користувача
 
Повідомлень: 4743
З нами з: 01 березня 2016, 10:52
Звідки: Київ
Подякував (-ла): 4168 раз.
Подякували: 1854 раз.
Стать: Жінка

Re: Мотовилівка (Казена Мотовилівка) село Фастівський р-н Київська обл Україна

Повідомлення D_i_V_a » 03 серпня 2016, 15:15

Фрагмент карти кінця ХІХ століття. По ній вже бачимо, що з часів написання Похилевичем книги Мотовилівки знову переіменовували - Казенну (та що зверху) у Малу Мотовилівку, і польську (Руліковську) Мотовилівку у Велику Мотовилівку.
Треба розуміти, що НП Слободка - це Мотовилівська Слободка.
І цікавий НП зправа Рулики. Чи не пам'ять це про Руликівських ;)
У вас недостатньо прав для перегляду приєднаних до цього повідомлення файлів.
Пошук предків: Дідкі(о)вський, Онацький, Тишкевич, Садовський, Лукашевич, Домарацький, Дименський, Пустовіт, Павленко, Бургала, Барлинський
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?

Аватар користувача
 
Повідомлень: 760
З нами з: 18 липня 2016, 22:24
Подякував (-ла): 191 раз.
Подякували: 113 раз.

Re: Мотовилівка (Казена Мотовилівка) село Фастівський р-н Київська обл Україна

Повідомлення surnameindex » 14 серпня 2016, 02:20

http://www.surnameindex.info/info/kiev/ ... index.html

Покровская церковь
1799 - священник Павел Васильевич Базилевич
1802 - священник Павел Михайлович Базилевич
1836 - священник Михаил Павлович Калитинский

Некоторые фамилии жителей с. Барахты (1911-1912:
Будувый
Вышняк
Давиденко
Дубровский
Жук
Кирсенко
Логвиненко
Лозница
Луценко
Люлька
Морозов
Назаренко
Невтринос
Никоненко
Перехрест
Пивень
Подошва
Прилипка
Роженко
Сайко
Семенец
Сербин
Сидорченко
Собко
Станкевич
Твердохлеб
Ткаченко
Ховхун
Шляховый
Шульженко
Юшка
Удачи в поисках!
Surname Index
http://surnameindex.info/news/

Аватар користувача
 
Повідомлень: 349
З нами з: 08 березня 2016, 09:54
Звідки: м. Фастів
Подякував (-ла): 773 раз.
Подякували: 506 раз.
Стать: Чоловік

Re: Мотовилівка (Казена Мотовилівка) село Фастівський р-н Київська обл Україна

Повідомлення Aushanbibi » 15 вересня 2016, 11:43

Про заснування Мотовилівської Слобідки 1622 р. тут
Шукаю предків: Даценко, Ходаківський, Домарацький, Жицький, Скварчинський, Куцопал, Світельський, Мончаківський, Бербен, Майстренко, Галецький, Ровінський, Швець

Онлайн
Аватар користувача
 
Повідомлень: 4743
З нами з: 01 березня 2016, 10:52
Звідки: Київ
Подякував (-ла): 4168 раз.
Подякували: 1854 раз.
Стать: Жінка

Re: Мотовилівка (Казена Мотовилівка) село Фастівський р-н Київська обл Україна

Повідомлення D_i_V_a » 30 вересня 2016, 18:48

Фрагмент з путівника "Фастівщиною разом"

СЕЛА ВЕЛИКА МОТОВИЛІВКА, ЧЕРВОНА МОТОВИЛІВКА
ТА МОТОВИЛІВСЬКА СЛОБІДКА

Прорізуючи очерети та осоки, то звиваючись, то випростовуючись срібною стрічкою, дзюркотить у широкій долині річка Стугна. А по обидва боки від неї, наче крила могутнього птаха, лягли два сусідні села – Червона та Велика Мотовилівка. Село Велика Мотовилівка дало початок, як пише відомий дослідник та історик Фастівщини Едвард Руліковський, Мотовилівському ключу, до якого належать Мотовилівка Казенна, Мотовилівська Слобідка, Гемнівка, Солтанівка Велика та Мала, Порадів, Руликів та хутір Борова.
Біля с. Червоної Мотовилівка виявлено поховання доби пізньої бронзи (ІХ – VІІІ ст. до н.е.), знайдено пряслиця з червоного шиферу часів Київської Русі. На околицях села розташовано кілька стародавніх городищ та 5 курганів.
Перша згадка про поселення є в повідомленні папського посла, нунція Бруно Стефано 1018 р., який, повертаючись з Києва, зробив запис, що на березі річки Стугна знаходиться місто Міна. Тут жили переважно греки, тільки одних грецьких будинків було більше 600. У місті був укріплений замок і церква. Ці споруди оточували вали і рови, які частково збереглися донині. Це описує Едвард Руліковський. Похилевич подає відомості, що на місці маєтку Руліковського знайдено велику кількість трупів і металічні хрести, які носили грецькі священнослужителі. Міна - від мінас (з перської – торжество, свято, гулянка).
Під час нападу печенігів та половців город був повністю винищений і з цього часу город називали Пусті Городища. Пізніше вони заселилися і в 1159 р. вже називали Гуляниками. Саме тут підписувались перемир’я між слов’янськими племенами і кочівниками, які закінчувалися бенкетами, гулянками.
Н.Яковенко висуває свою версію про Гуляники. На пустирі селилися люди і за ім’ям – давньослов’янське ім'я Гуляник (інакше Гуль, Гулько, Гулян) одержало свою назву. У 1240 р. Гуляники були зруйновані монголо-татарами. Після відродження цей населений пункт у 1483 р., після нападу Манглі-гір’я, був повністю спустошений і надовго перетворений в пустище. І половці від нього відмовились.
У першій половині ХV ст. Олександр (Олелько) Володимирович, князь Київський подарував Гуляники князю Михайлу Івановичу Сквирка Рожновському. Відомо також, що в часи Олександра, князя Литовського, Гуляники були вже власністю Пилипа Івашкевича, які надані йому королівською владою за заслуги.
У 1560 р. князь Костянтин Острозький, воєвода Київський, пустелю як королівську власність віддає якомусь Івану Мотовилівцю, після чого Гуляники дістали назву Мотовилівка. Невідома доля як цього нового володаря Мотовила, так і його нащадків.
Н.Яковенко пише, що Мотовило був слугою Київського воєводи К.Острозького. Він виявився чоловіком хазяйновитим і господарював так до ладу, що зумів придбати на небезпечне місце поселенців – селян, а невдовзі селище стало навіть називатись Мотовилівкою.
Документи засвідчують, що у 1595 році володарем Мотовилівки став київський земський суддя Ян Аксак, якому король Жигмунд III надав поселення в пожиттєву власність і доручив визначити відповідні місця на Правобережній Україні під будівництво фортець для охорони кордонів Речі Посполитої. Михайло Радзиминський, нащадок Івашкевича, позивався до Яна Акскака, домагаючись маєтку. До них також оголосив претензію Юрій Рожновський, який називав себе нащадком Сквирка-Половців Рожновських, давніх володарів Гуляник. Але скоро один за одним померли всі три володарі маєтку.
Чотирьохбастіонна фортеця з шестикутним містечком на другому боці загаченої річки Стугни - була побудована на початку XVII століття у Мотовилівці.
Назва села Червона Мотовилівка увібрала події початку ХVІІІ ст. У 1711 році, після невдалого походу проти турків, російський Цар Петро І змушений був підписати принизливий Прутський трактат, за яким Росія зобов’язувалась вивести свої війська з Правобережної України, в тому числі і з Фастівщини. Частина мотовилівських козаків переселились за річку Стугну (по ній проходив кордон між Росією і Польщею), заснувавши друге село, яке почало називатись Отаманським. У 1720 році за розпорядженням гетьмана Лівобережної України Скоропадського воно відійшло до Києво-Братського монастиря і стало називатись Чернечою Мотовилівкою. З 1786 року за указом Катерини ІІ ці землі вилучаються у монастиря і передаються до казни. Лівобережна Мотовилівка починає називатись Казьонна Мотовилівка, а правобережна – Велика або Польська Мотовилівка. Після поділу Польщі відійшла остаточно до Росії і почала називатись Панською або Великою.
Села мають давнє історичне минуле. Про це свідчать залишки городищ, валів, курганів, підземних ходів. На жаль, більшість історичних пам’яток було знищено: маєток Тарнавських, церква, фамільний склеп Руліковських та інше.
Відомі такі факти про Мотовилівку: вона була фортецею, яку збудував Ян Аксак, підвоєвода київський, суддя; та Марк Аксак, володар Мотовилівки – шляхтич, католик, у молоді роки був на Січі, учився воювати в козаків запорозьких, був кошовим. Вони ходили з гетьманом Сагайдачним на татар, Москву та Хотин. Мотовилівська фортеця була зруйнована 18 листопада 1665 року росіянами. Тут були полковники Д. Децик та С. Палій, гетьман Брюховецький. З 31 грудня 1825 р. до 2 січня 1825 року в Мотовилівці перебував повсталий Чернігівський полк на чолі з декабристом Муравйовим-Апостолом. Володарями Мотовилівки з 1887 року були відомі меценати Тарнавські. У 1887 році до них приїжджав відомий художник М. Врубель, який писав ікони для церкви. У Мотовилівці народився та працював Е. Руліковський – відомий вчений, краєзнавець Київщини, наш земляк, похований в родинному склепі Руліковських в Мотовилівці.
1665 рік приніс на українські землі, як нові надії, так і нові розчарування. Відсутність єдності дій, боротьба за владу між
гетьманами, політичні амбіції, орієнтація панівної еліти на різні зовнішні сили і постійне втручання цих сил - все це причини поразки козацьких виступів. Саме про це свідчать події, що розгорнулися на Фастівщині у 1665 році, і перш за все трагедія, що сталася у Мотовилівці.
Опис Мотовилівки 1725 р.: "У Мотовилівському місті та передмістях садиб було близько тисячі. Ставок під самою Мотовилі вкою спільний з Москвою, а млин Мотовилівці належить. Став нижній на Стугні (на Таманському) спільний з Москвою, а млин Москва тримає. Містечко Мотовилівка навколо валом великим обнесене та ровом окопане, також замок кілками обставлений. Будинків у тому замку мало, тільки комора, льохи та хліви. У тому ж замку корчма. Селяни
не робили панщини, тільки отсип давали, усі ґрунти були в руках підданих".
На мотовилівські слободи стікався з усіх сторін збіднілий люд. У першу чергу заселяли ним містечко. Територію цю згодом стали називати Платонівкою. До передмість належали Базар та Куряче - місцевість на низькому правому березі Стугни під містечком і замком. На Базарі була заснована єврейська колонія, яка пожвавила торгівлю в окрузі. Євреї орендували в панів корчми, ґуральню, млини.
У 1749 р., скупивши землі, став повним господарем Мотовилівки Юзеф Руліковський, підчаший белзький із Холмщини (королівський придворний).
У давні часи в Мотовилівці було дві церкви: в казенній частині села Покровська, а в поміщичій – Богородицька, яка була дуже давня і описана в документах Фастівського
деканату ще в 1746 році, що вона "деревянная с тремя куполами. Колокольня при ней пристойна, имевшая 5 колоколов, погост огорожен дубовыми палями".
Церква з цвинтарем розташовувалась тоді на виїзді з села (Платонівки) на Шкляриху. У 1837 році вона була
перенесена Руліковським за вал. Старий цвинтар закрили і поховання стали робити на новому, діючому сьогодні цвинтарі.
У 1800 р. було споруджено кам’яний латинський костел.
Земля навколо села належала поміщикам Берті Тарнавській, Старикову, Станкевичам та громаді Казьонної Мотовилівки.
На правому березі річки Стугни розташоване село, яких багато в Україні. Сьогодні воно носить назву Мотовилівська Слобідка, а переповідають, що на цьому місці ще в ІХ-Х століттях було містечко Міна. Має своє пояснення й назва села Мотовилівська Слобідка. У тлумачному словнику Володимира Даля читаємо: слобода від слова "свобода", а вже потім так стали називатися села вільних селян або приміські села чи навіть вулиці. На початку XVIII століття давні власники мотовилівських земель Аксаки, які були вигнані з них Семеном Палієм, знову повернулися на них і поставили на меті швидко заселити ці землі людьми зі своїх маєтків - з Галичини та Волині, а також з Польщі. Тож під Мотовилівкою з'явилося невелике поселення-слобідка, яке з часом переросло в село - Мотовилівська Слобода.
На початку ХVІІІ ст. по річці Стугні проходив кордон між Росією і Польщею. Часто люди тікали з Правобережної України під захист Російської держави. Тікали великими групами, іноді цілими селами. Осідали на вільних землях великими оселями – слободами. А так, як поряд було поселення Мотовилівка, то сусіднє почали називати Мотовилівська Слобідка.
Та чи було воно вільним? На жаль, ні, а переходило з рук у руки: в 1827 році воно було продане поміщиком Руликівським дворянину Феліціану Хаєцькому, а через 30 років село знову продається - тепер вже полковнику Богушу. У цей час у селі проживало 540 мешканців. Нелегкими були часи для селян Мотслобідки й після їхнього розкріпачення: за землю вимагали грабіжницький викуп, а за свій же громадський ліс селяни судилися з поміщиком Торпатовським аж 30 років: з 1873 до 1903 року, але суд той програли. Про безправ'я й злиденність селян свідчить й інший факт. На початку XX століття у Мотслобідці жило вже 826 осіб, так ось вони мали у власному володінні 644 десятини землі, в той час, як поміщиця Марія Моткова володіла одноосібно 550 десятинами.
У 1922 році було створено першу комуну "Бджілка", а в 1929 році - колгосп "Перемога". У 1958 році на загальних зборах колгоспів сіл Червона Мотовилівка, Велика Мотовилівка та Мотовилівська Слободідка було вирішено об'єднатися в одну артіль під назвою "Рассвет".
Щорічно 6 листопада Мотовилівська Слобідка відзначає День села. Цей день обрано як данину пам'яті про визволення села від німецькщ-фашистських загарбників у 1943 році.

Під час німецько-фашистської окупації Д.Й.Прилипко (до 1941 р. – голова колгоспу в с. Великій Мотовилівці) разом з іншими патріотами врятували багато поранених радянських
бійців, допомогли їм перейти лінію фронту, збирали зброю для партизанського загону. В січні 1942 року Прилипко загинув у катівні гестапо.
У 2003 році рішенням сільської ради затверджено символіку громади села Мотовилівська Слобідка: прапор та герб.
На початок 2008 року в Мотслобідці мешкало 630 жителів – 400 дворів. Село розташоване на 207 гектарах землі, а загальна площа Мотслобідської сільської ради становить 1937, 2 га землі.
У 2006 році мотслобідською територіальною громадою розпочато будівництво церкви, що носитиме ім’я Івана Богослова.
У селі функціонує фельдшерський пункт, відділення зв’язку та бібліотека.
Нині ведуться роботи щодо реконструкції приміщення молодіжного культурно-виховного навчального центру.
У 70-х роках минулого століття при спорудженні силосних траншей біля колгоспних ферм над Назаріським ставком були випадково виявлені декілька могил давнього, забутого вже цвинтаря. У могилах в хорошій цілості збереглися скелети, виявлена монета 1730 року та пляшка горілки.
Це варто відвідати
Недалеко від сіл Мотовилівка, Велика та Мала Снітинка є залізнична зупинка Сорочий Брід. Дехто каже, що це пам'ять про полковника Сороку, який із своїм військом колись діяв тут. Інша здогадка: влітку тутешня річка пересихає – сорока брід може перейти.
Пам’ятник загиблим воїнам знаходиться на станції Сорочий Брід. На меморіальній плиті надпис: «1941-1945. От коллектива Киевского отделения юго-западной железной дороги.
Подвига павших будем достойны». Далі прізвища 40 воїнів, які загинули в 1943 році в боях за визволення Києва.
Пам’ятник встановлено у 1985 році з нагоди 40-річчя Перемоги.
За словами старожилів, на станції стояв поїзд з пораненими та воїнами. Несподіваний наліт німецьких літаків забрав багато молодих життів. Солдати оборонялися до останнього патрона. Їх подвиг і увічнено вдячними нащадками.
Пам’ятник “Братська могила воїнів Радянської армії” знаходиться в селі Червона Мотовилівка поблизу церкви. Він встановлений у 1954 році на честь звільнення села від німецько-фашистських загарбників. Село звільнили у листопаді 1943 року.
Загальний вигляд пам’ятника: воїн з автоматом на лівому плечі та прапором в правій руці. Загальна висота пам’ятника: 4 метри 70 сантиметрів. Висота фігури воїна 2 метри 90 сантиметрів , висота постаменту 1 метр 80 сантиметрів. Пам’ятник виготовлений із гіпсу, а постамент із цегли.
Біля підніжжя пам’ятника – меморіальна дошка.
fastivrayvo.at.ua/Tekst/Turism/Fastivshina_1.doc
У вас недостатньо прав для перегляду приєднаних до цього повідомлення файлів.
Пошук предків: Дідкі(о)вський, Онацький, Тишкевич, Садовський, Лукашевич, Домарацький, Дименський, Пустовіт, Павленко, Бургала, Барлинський
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?

Далі

Повернутись до Літера М

Хто зараз онлайн

Зареєстровані учасники: al_mol, АннА, Bing [Bot], cronoster, D_i_V_a, Google [Bot], Google Adsense [Bot], James, Василь Прокопченко