Медведівка, село, Чигиринський район, Черкаська область

Відповісти

У цьому селі/Цим селом/Це село

Народився і живу
0
Немає голосів
Народився, але не живу
0
Немає голосів
Жили мої батьки
0
Немає голосів
Жили декілька поколіннь моїх пращурів
0
Немає голосів
Жило більше 7 поколіннь моїх пращурів
1
100%
Досліджую
0
Немає голосів
Цікавлюсь
0
Немає голосів
Є зв'язок моїх пращурів з цим селом
0
Немає голосів
Ваш варіант відповіді
0
Немає голосів
Ваш варіант відповіді
0
Немає голосів
 
Всього голосів: 1

Аватар користувача
surnameindex
Повідомлень: 780
З нами з: 18 липня 2016, 23:24
Дякував (ла): 194 рази
Подякували: 298 разів
Контактна інформація:

Медведівка, село, Чигиринський район, Черкаська область

Повідомлення surnameindex »

Медведівка, Чигиринський район, Черкаська область
Медведовка, Чигиринский район, Черкасская область

Медведовка, Головковская волость

Михайловская церковь

Успенская церковь
1835 - священник Захар Доментьевич Трегубов
1900-е - диакон Гасон Власович Строгецкий (не подтверждено)

http://www.surnameindex.info/info/kiev/ ... index.html
Некоторые фамилии жителей с. Медведовка (1835):
Бойченко
Брусник
Бугай
Будян
Буряков
Ворона
Дьяченко
Жлобинский
Журавленко
Заброда
Загнетченко
Зенченко
Колесниченко
Лесовий
Либеденкоб Лебеденко
Лимаренко
Лобко
Миронинко, Мироненко
Нечай
Поддубный
Полудень
Римаренко
Руденко
Синещекий
Сокуренко
Стороженко
Сущенко
Сыротенко
Таранец
Трегубов
Трищетка
Филенко
Фыль
Чмель
Чмиленко
Чубенко
Шаченко
Шватченко
Шкваря
Шмигол
Яковенко
Яремченко
Яремчик
Аватар користувача
АннА
Супермодератор
Повідомлень: 8878
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Стать: Жінка
Дякував (ла): 3563 рази
Подякували: 2154 рази

Re: Медведівка, Чигиринський район, Черкаська область

Повідомлення АннА »

З історії міст і сіл УРСР виданої у 1968-1973 роках.
Медведівка — село, центр сільської Ради. Розташована на правому березі річки Тясьмину, за 35 км від районного центру і за 25 км від залізничної станції Фундукліївка. Віддаль до річкового порту на Дніпрі — Адамівки — 33 км. Населення — 1953 чоловіка. Сільраді підпорядковані населені пункти Івківці, Зам’ятниця, Дєменці.

Недалеко від села виявлено поселення часів неоліту, періоду бронзи, а також ранньослов’янське поселення черняхівської культури.

У першій половині XVI ст. територія, де згодом виникла Медведівка, була пустищем. Приплив населення до цієї місцевості був значним, а чигиринський та корсунський староста Ян Данилович «…для людей вільних, що у Чигирині вже не вміщалися…, вказав місце». Тут виникло поселення, яке староста назвав Данило-градом. Згодом йому було надане магдебурзьке право. Але назва «Данилоград» не прижилася. За поселенням закріпилася назва Медведиця (згодом Медведівка) — від річки Медведки і однойменного з нею урочища. У матеріалах перепису Корсунського староства за 1616 рік зазначено, що в новому поселенні є 20 міських будинків і 280 козацьких хат.

У 1649 році тут була створена козацька сотня. Медведівка стала сотенним містечком. Після визвольної війни 1648—1654 рр. Б. Хмельницький одержав її від царського уряду у власне користування.

За Андрусівським перемир’ям 1667 року та «Вічним миром» 1686 року Медведівка залишилася у складі Польщі. Сюди знову повернулася шляхта. Та жителі Медведівки терпіли не тільки від панського гніту. Містечко не раз дощенту руйнували і грабували татари. Востаннє вони жорстоко сплюндрували його 1735 року.

1741 року в містечку мешкало 1300 чоловік. Крім рільництва, його жителі займалися також ремеслами. Тут існував ткацький цех.
В часи посилення соціально-економічного гніту шляхти та насильного запровадження унії на Придніпров’ї селяни Медведівки не раз виступали зі зброєю в руках проти гнобителів, поповнювали лави гайдамаків. В листопаді 1737 року польський каральний загін під містечком напав на гайдамаків (близько 200 чоловік), до яких підійшло ще 200 чоловік підмоги. Гайдамаки спершу погнали, а потім під Кам’янкою зовсім розгромили шляхту. В 1743 році загін повстанців спалив панський будинок в Медведівці. У скаргах до сейму та короля панство писало, що селяни не слухають поміщиків, тікають до «гультяїв», зокрема 1749 року згадувалось про поширення повстання і на містечко. Гайдамаки розгромили тут поміщицький маєток також у 1751 році.

Та найбільшим виступом народу проти поневолювачів була Коліївщина. Місцем активних дій повсталих став Холодний Яр, Мотронинський монастир і село Медведівка. Очолив повстання уродженець Медведівки запорізький козак Максим Залізняк. Гайдамаки очистили від шляхти й орендарів Чигиринське, Смілянське, Жаботинське і Черкаське староства і в червні того ж року рушили на Умань.

У Медведівці із загоном у 300 гайдамаків два тижні перебував один з ватажків повстання — Семен Неживий3. Багатьох повстанців з села Медведівки (підданих Російської держави) власті затаврували і заслали до Сибіру. Серед них опинився і Максим Залізняк. Довгий час серед медведівців ходили чутки, що він утік з в’язниці й брав участь у селянській війні під проводом О. Пугачова.

Після возз’єднання Правобережної України з Лівобережною у складі Росії в 1793 році Медведівка була включена до Чигиринського повіту. Понновладним господарем у ній став шляхтич Сабанський. Він збільшив панщину до 3 днів на тиждень, посилив утиски. Селяни в 1832 році подали київському генерал-губернатору скаргу на поміщика. Як і слід було сподіватися, на скаргу не зважили.

З 1836 року землі Медведівки перейшли у власність сенатора Фундуклея. На той час у селі було 80 дворів, у яких проживало 633 чоловіка.

Село переходило від одного власника до іншого, але становище селян не мінялось. І все ж возз’єднання з Росією дало позитивні наслідки. Почали розвиватися ремесла. На 1852 рік у с. Медведівці проживали 66 ремісників, які давали продукції на 4660 крб. У 1859 році в селі вже було 2122 жителі. Через кожні два тижні тут проводились торги (в неділю), а тричі на рік влаштовувались ярмарки.

У 1860 році в селі відкрито школу початкової грамоти. Тут вивчали азбуку 14 селянських дітей.

Після скасування кріпацтва селяни Медведівки не тільки не одержали жаданої землі, а й втратили ту, на якій господарювали. Найродючіші ділянки були відібрані поміщиком, згодом їх скупив цукрозаводчик Терещенко.

Селяни Медведівки, як і інших сіл Чигиринського повіту, продовжували боротьбу за землю, за негайне і повне визволення від поміщицької залежності. Для придушення заворушень київський генерал-губернатор змушений був 1861 року надіслати до Чигиринського повіту каральний загін, що мав 200 солдат.

Скасування кріпацтва сприяло розвиткові промисловості. Поміщик Фундуклей, якому належало 16 916 дес. землі, у 1866 році побудував в селі млин, де не тільки мололи зерно, а й валяли сукно на фолюшах. У тому ж році до ладу стала цегельня. Броварню, яка діяла тут з 1835 року, було значно розширено. Ще й зараз той куток, де стояла броварня, називається Броварівкою, а куток, де вирощували хміль для броварні, зветься Хмільником. Про характер різних видів виробництва в селі свідчать не лише назви вулиць і кутків, а й прізвища місцевих жителів: Воскобійники, Бондаренки, Ткаченки, Швачки та інші.

На початку 1877 року у Чигиринському повіті нелегальна народницька організація «Таємна дружина» готувала повстання проти поміщиків, духовенства та царських чиновників. До неї входили й селяни Медведівки. У вересні того ж року організація була розкрита і розгромлена.

На 1895 рік в селі налічувалось 360 дворів, де проживали 4458 жителів. Воно мало поштове відділення; тут діяло 15 вітряків. Населення в основному займалось хліборобством: сіяло жито, пшеницю. Селяни вирощували цукрові буряки для Осотянської цукроварні.

Боротьба медведівців проти поміщиків посилилась напередодні першої російської революції 1905—1907 років. У селі діяла революційна група селян. Її активними учасниками були Е. Т. Слюсаренко та Л. Й. Руденко. Група діяла під впливом РСДРП і ставила своєю метою повалення існуючого ладу. Весною 1905 року за її участю в сусідньому селі Шабельниках було скликано сходку, на якій революціонери закликали селян до боротьби проти експлуататорів. Жандармерії вдалося вислідити й ув’язнити активних організаторів і учасників групи. Е. Слюсаренка та Л. Руденка 1907 року вислали до Вологодської губернії.

Економічне становище селян залишалося тяжким і в роки столипінської реформи. Маючи невеличкі клаптики землі, медведівська біднота неспроможна була навіть прогодувати свої сім’ї. Багато родин покидали село і йшли наймитувати.

Кількість селянських господарств у Медведівці щороку зменшувалась. Якщо у 1907 році їх було 460, то у 1912 лишилося 402. З них 108 зовсім не мали худоби, близько 100 господарств не мали тягла (на селі було 102 коней і 78 волів). Тут ледве животіла церковнопарафіяльна школа, зате на повну силу діяли три релігійно-культові установи.

Імперіалістична війна 1914—1918 рр. збільшила скруту селянства. Постійні реквізиції коней, худоби, возів, упряжі й продовольства для потреб армії озлобляли трудівників, посилювали антивоєнні настрої. Тому звістку про повалення царя медведівці зустріли з великим задоволенням. Селяни жадали миру і землі. Однак, ні буржуазний Тимчасовий уряд, ні буржуазно-націоналістична Центральна рада не справдили сподівань трудящих. Тільки Великий Жовтень та Радянська влада, яка в Медведівці була встановлена у січні 1918 року, дали трудящим землю і очікуваний мир. Та проіснувала влада трудящих в селі недовго. У березні 1918 року Медведівку окупували австро-німецькі війська.

Жителі села разом з усім населенням Чигиринського повіту піднялися на боротьбу проти окупантів. Під натиском Червоної Армії і революційних мас кайзерівські загарбники залишили українську землю. Розгром Директорії та петлюрівських військ дав можливість 25 січня 1919 року відновити в Медведівці Радянську владу. У телеграмі Медведівської волосної Ради урядові Радянської України 21 березня 1919 року говорилося, що «громадяни Медведівки, скільки вистачить сил, будуть підтримувати Радянську владу».

Під керівництвом комуністів, активних учасників громадянської війни Т. Шапошника, М. Садовниченка, Р. Мальованого та інших в селі проводилась велика робота по зміцненню Радянської влади. У червні 1920 року в Медведівці створено комітет незаможних селян. Члени КНС брали участь у розподілі поміщицької землі, вели боротьбу з контрреволюційними елементами.

Після закінчення громадянської війни багато юнаків і дівчат повернулося до села комсомольцями. У вересні 1920 року вони організували комсомольський осередок. Із 22 осередків, які діяли у 1922 році в повіті, Медведівський був найорганізованішим і найсильнішим.

11 квітня 1923 року постановою Київського губвиконкому створено Медведівський район у складі Черкаського округу, який проіснував до 3 лютого 1931 року. Створення району з центром у Медведівці сприяло культурному й економічному зміцненню села.

Комуністам та активові села довелося долати надзвичайно великі труднощі. Зруйноване війною господарство не могло забезпечити потреби населення навіть в продуктах харчування. У 1924 році на кожного їдця не вистачало по 6,9 пудів хліба. Під керівництвом Медведівського партосередку, що був створений на початку 1925 року, при сприянні комсомольської організації та КНС медведівці поступово налагоджували господарське життя.

З ініціативи комуністів Г. Оксентієнка та В. Шульги на початку 1925 року біднота організувала в селі товариство спільного обробітку землі («Благо»). Весною тсозівці засіяли перші 5 га землі, а восени зібрали по 133 пуди зерна з гектара, в той час як одноосібники тільки по 75 пудів.

На той час в Медведівці проживало 2940 чоловік населення. Займалися вони хліборобством, а частина торгівлею. Тут діяв шкіряний завод, декілька вітряків, паровий млин, збудований сільськогосподарською кооперацією, олійниця і дві кузні.

Радянська влада долала всі перешкоди на шляху до соціального і культурного розвитку трудового селянства. У 1926 році було відкрито Медведівську семирічну школу, де працювали 9 учителів і навчалось 439 учнів. До роботи по ліквідації неписьменності були залучені вчителі, лікарі, партійний, радянський та комсомольський актив (53 чоловіка). Протягом 1927—1928 рр. вони допомогли оволодіти грамотою 204 мешканцям села.

Розпочали роботу медична та ветеринарна лікарні, аптека.

Восени 1926 року в Медведівці засновано сільськогосподарське кредитне товариство, яке на кінець року мало 509 членів та 91 тис. крб. коштів. Від нього незаможники одержували допомогу грішми, посівним матеріалом, реманентом. Товариство відкрило свою прокатну станцію, яка мала сівалки, трієри, культиватори, залізні борони та інший сільськогосподарський реманент. Спеціально виділений персонал товариства консультував селян. Один агроном мав обслуговувати 750 десятин та один інструктор 200 десятин землі. Одночасно було створено і споживче товариство (264 члени) з місячним оборотом 39,7 тис. карбованців.
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна
Аватар користувача
АннА
Супермодератор
Повідомлень: 8878
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Стать: Жінка
Дякував (ла): 3563 рази
Подякували: 2154 рази

Re: Медведівка, Чигиринський район, Черкаська область

Повідомлення АннА »

Частина ІІ
Поворотним у житті Медведівки став 1929 рік. Незважаючи на шалений опір куркульства, тут було створено два колгоспи («Новий шлях» і «Червона дружба»). Через рік вони злилися в одну артіль «Серп і молот», яка на 1 лютого 1930 року об’єднала 501 господарство і мала 850 га орної землі. Особливе значення у перебудові села на соціалістичних засадах мало створення 1930 року Медведівської машинно-тракторної станції. На селі з’явилися перші механізатори — трактористи, комбайнери. По рентабельності та впровадженню стахановських методів праці Медведівська MTС у 1937 році вийшла на одне з перших місць в області.

По-новому прагнули господарювати і колгоспники. В артілі «Серп і молот» було добре поставлене тваринництво, городництво, садівництво. З року в рік тут вирощували все кращі врожаї. 1940 року в господарстві зібрали зернових по 18 цнт з га, добилися надоїв по 2500 кг молока на фуражну корову і по 17 цнт м’яса на 100 га угідь. Трудівники одержали на трудодень по 2 кг хліба. Напередодні Великої Вітчизняної війни колгосп став мільйонером і учасником Всесоюзної сільськогосподарської виставки. Тут спорудили 28 господарських та інших будівель. Колгосп придбав 4 автомашини, механізував частину робіт на фермах, провів значні роботи щодо освоєння та поліпшення малопридатних земель.

На селі діяла лікарня на 20 ліжок, аптека. Медведівці мали клуб, пошту, 4 торгові точки. У 1936 році відкрито середню школу, а 1941— розпочато будівництво її нового приміщення.

Мирну працю медведівців перервав напад гітлерівської Німеччини. 25 серпня 1941 року в село вдерлися німецько-фашистські загарбники. Віднині медведівці, як кріпаки, під наглядом старости повинні були працювати у так званому «громадському дворі». Тих, хто не хотів працювати, фашисти відправляли на каторгу до Німеччини.
Та медведівці не скорились загарбникам. На Чигиринщині діяло п’ять партизанських загонів. Два з них — Чигиринський партизанський загін (командир П. А. Дубовий), ім. Москви (командири І. Ф. Іванков та І. М. Боровиков), які були створені в червні — липні 1943 року,— базувалися в Холодному Яру. 12 жителів Медведівки пішли в партизани, а понад 60 медведівців допомагали бойовим загонам: збирали зброю, заготовляли і переправляли в ліс харчі, забезпечували загони одягом, взуттям, медикаментами, проводили антифашистську агітацію, лікували поранених.

У Медведівці 1 серпня 1943 року партизани загону П. А. Дубового напали на ворожий гарнізон, знищили 95 тонн пального на нафтобазі, зруйнували вузол зв’язку, майстерню, розгромили комендатуру, вбили двох жандармів. 8 грудня того ж року партизани загону ім. Москви висадили в повітря міст на дільниці Медведівка — Мельники. 8 січня 1944 року частини 52-ї армії разом з партизанами визволили село.

Як і весь радянський народ, медведівці самовіддано боролись із загарбниками. 200 з них віддали своє життя за волю і незалежність нашої Батьківщини. За мужність і відвагу 559 відзначено урядовими нагородами.

Нелегко було відбудовувати господарство, зруйноване фашистами. Не вистачало робочих рук. Так, у березні 1945 року в артілі працювало 987 колгоспників. З них чоловіків 73, жінок 581, неповнолітніх 125, людей похилого віку і непрацездатних 195. Не кращою була справа і з технікою. Колгосп мав 3 двигуни, 54 кінні плуги, 50 борін, 18 культиваторів, 4 сівалки. І все ж, незважаючи на труднощі, у 1945 році колгосп зібрав зернових у середньому по 11 цнт з га, а пшениці — по 22 цнт.

Відбудову господарства очолила партійна організація села, яка у 1948 році налічувала 9 членів і 3 кандидати у члени партії. Під її керівництвом колгосп в перші післявоєнні роки домігся довоєнного рівня виробництва.

Відновила роботу Медведівська МТС. У 1950 році вона мала 40 тракторів, нові механічні майстерні, гаражі. Працюючи за погодинним графіком, трактористи добились виробітку по 214 га умовної оранки на 15-сильний трактор і регулярно виконували норми на 120—130 проц. Тракторна бригада, якою керував комуніст Горбань, забезпечила урожай зернових но 30—32 цнт з гектара.

За роки четвертої п’ятирічки в колгоспі відбудовано всі зруйновані приміщення, споруджено два нові корівники з цегли, кошару, телятник, птахоферму, зерносховище, теслярські майстерні, цегельний завод, а також їдальню, радіовузол, дитячі ясла та інше. Більшість трудомістких робіт механізовано. У 1956 році колгосп знову став мільйонером.

Того ж року було відбудоване і переобладнане приміщення середньої школи, споруджено 2 гуртожитки для учнів віддалених сіл, майстерню. Шкільні кабінети поповнились новим наочним приладдям.

1959 року Медведівській сільраді були підпорядковані села Івківці, Зам’ятниця і Деменці. На базі колгоспів цих сіл та Медведівського колгоспу «Серп і Молот» утворилось одне велике господарство ім. Куйбишева з площею орної землі 3060 га. Правління артілі очолив тридцятитисячник С. І. Удодов (нагороджений орденами Леніна, Жовтневої Революції). Після реорганізації Медведівської MTС колгосп купив 45 тракторів, 18 комбайнів, 30 сівалок, 1 бульдозерну лопату, 4 механічні млини, 3 електрозварювальні апарати та повний комплект причіпного інвентаря .

Освоївши техніку, колгосп зміцнів економічно. До 50-річчя Великого Жовтня він побудував механічну майстерню, 6 приміщень для утримання тварин, 6 свердловин для подачі води на ферми, 2 кормокухні, три цегельні заводи, вальцьовий млин, а також риборозплідник на 0,5 млн. мальків, 5 ставків (60 га водного дзеркала), увів у дію зрошувальну систему на площі 60 га, а також спорудив будинок культури на 600 місць, сільунівермаг, аптеку. На всіх трьох дільницях побудував і обладнав типові приміщення дошкільних дитячих закладів.

З 1961 року артіль ім. Куйбишева спеціалізується на виробництві м’яса великої рогатої худоби. Ця галузь сільського господарства виявилась найбільше вигідною і дала можливість у 1962 році перейти на грошову оплату праці колгоспників.

Прибутки господарства за роки восьмої п’ятирічки у порівнянні з семирічкою зросли на 204%. Значно перевиконаний план вирощування та продажу державі сільськогосподарської продукції (виконано на 400%). Різко підвищилася середня врожайність зернових (з 17,8 цнт з га до 26,5 цнт). Колгосп розширив фонди громадського споживання, взяв на своє утримання дитячий садок, ясла, клуб, 1020 колгоспникам виплачує пенсії. Середньорічна сума витрат по цій статті становить 204 тис. карбованців.

На боротьбу за розвиток економіки та культури села медведівців організовує партійна організація. У 1971 році вона мала 112 членів та кандидатів у члени КПРС. Об’єднані вони в 2 організаціях. їм активно допомагають 49 комсомольців, що працюють в 2 комсомольських організаціях. До активного суспільно-політичного життя широко залучає медведівців сільська Рада. У її складі 58 депутатів. Постійно діють 9 комісій.

Більшість комуністів, комсомольців та депутатів сільради працюють на вирішальних ділянках — механізаторами, тваринниками, завідуючими фермами, бригадирами, на різних роботах у рільництві. Вони є прикладом комуністичного ставлення до праці. Так, член КПРС А. О. Дискант, працюючи доглядачем великої рогатої худоби, добився в 1968 році середньодобового приросту живої ваги тварин по 710 грамів на голову. Бригадир садово-городньої бригади комуніст О. П. Гонденко виростив урожай помідорів по 387 цнт з га. Високий урожай помідорів по 408 цнт з га одержано також у бригаді, яку очолює член партії Г. П. Гненна. Добре працює і комуніст О. О. Гончаренко. Трактором Т-74 він виробив у цьому ж році 1470 га умовної оранки. Комуністи та комсомольці — не тільки передовики виробництва. Вони беруть активну участь в агітаційно-пропагандистській роботі серед населення.

Уряд гідно оцінив звитяжну працю медведівців. За високі показники у виробництві сільськогосподарської продукції в 1966— 1970 рр. 8 квітня 1971 року нагороджені орденом Леніна завідуючий дільницею № 1 колгоспу ім. Куйбишева член КПРС П. І. Лавриненко, орденом Трудового Червоного Прапора — ланкові рільничих бригад Л. П. Білецька, О. І. Брайко, бригадир тракторної бригади О. Г. Онищенко, орденом «Знак Пошани» — ланкова рільничої бригади Г. С. Даниленко, телятниця Г. Г. Кітляр, голова сільради М. П. Кобзар, завідуючий дільницею № 3 колгоспу І. В. Щербина, тракторист меліоративної станції В. Д. Саюк.

Колгоспний лад забезпечив медведівцям добробут і культурне життя. Тут є хлібозавод потужністю 10—12 тонн виробів за зміну. Населення обслуговують кравецька і шевська майстерні, пошта, перукарня, готель, ресторан і три їдальні, 9 магазинів та ларків, комунгосп, який виконує замовлення по ремонту приміщень, будівництву різних споруд та інше.

Село повністю електрифіковане та радіофіковане, має автобусне сполучення з Черкасами, Чигирином, Олександрівною та навколишніми селами.

Розширена та переобладнана Медведівська лікарня. В ній є стаціонар на 50 ліжок, рентгенівський і стоматологічний кабінети, операційна, машина швидкої допомоги. 30 вчителів Медведівської середньої школи навчають понад 300 учнів. Щоб поліпшити виховну роботу, тут створено 3 групи подовженого дня. їх відвідує понад 100 учнів.

В селі працюють три бібліотеки, стаціонарна кіноустановка.

Важливим центром комуністичного виховання й організації дозвілля трудівників села є будинок культури, де кожний може подивитися кінокартину, послухати лекцію, почитати книги, газети, журнали, взяти участь у роботі гуртків самодіяльності (драматичний, хоровий тощо). Створена на громадських засадах, рада будинку широко використовує такі форми роботи, як організація вечорів трудової слави, відзначення передовиків виробництва, читацькі конференції.

Впевнено почали медведівці і дев’яту п’ятирічку. 1971 року вони зібрали по 36,6 цнт з га зернових, в т. ч. пшениці по 38,2 цнт з га. Комуністи-механізатори О. В. Яворський, М. О. Панченко, О. С. Сивокінь тільки за перше півріччя 1971 року виробили по 300—600 га умовної оранки. А бригадир тракторної бригади другої дільниці колгоспу О. Г. Онищенко повністю перевів свою бригаду на безнарядну систему оплати робіт, що сприяло підвищенню продуктивності праці і якісному виконанню виробничих завдань. У новій п’ятирічці колгосп планує довести врожайність зернових до 30 цнт з га, виробництво м’яса до 190 цнт на 100 га угідь, побудувати зерносховище, відгодівельний комплекс для кількох тисяч голів худоби. У селі буде споруджено приміщення середньої школи на 560 учнів, села сільської Ради з’єднаються шляхами з твердим покриттям, дільниця № 1 одержить клуб.

З кожним роком оновлюється Медведівка. Красивішає і набирає сили старовинне українське село.

В. С. СЕРГІЄНКО, О. К. РУДЕНКО
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна
Аватар користувача
в36 Ольга
Повідомлень: 1090
З нами з: 21 лютого 2016, 16:46
Стать: Жінка
Дякував (ла): 1374 рази
Подякували: 1063 рази

Re: Медведівка, Чигиринський район, Черкаська область

Повідомлення в36 Ольга »

В самом начале 20 века, в 1903-1909 гг., сельским врачом в Медведовке работал Орловский Михаил Николаевич.
Нужно бы заглянуть в исповедки Медведовки, т.к. состав семьи мне неизвестен. У Михаила Николаевича был сын Евгений Михайлович Орловский. Наверное, тут в селе и рожденный.
Відповісти

Повернутись до “Літера М”

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 20 гостей