Мала Дівиця, Прилуцький район, Чернігівська область
Малая Девица, Прилукский район, Черниговская область
Малая Девица, Малодевицкая волость, Прилукский уезд
Троицкая церковь
Некоторые фамилии жителей с. Малая Девица (1877):
Аксеменко, Аксёменко
Андрейка
Барабаш
Береговый
Бойченко
Болгаров
Боровец
Бублик
Бурда
Голуд
Голяк
Гречка
Гробенко
Гурений
Дейнека
Демченко
Зун
Козенко
Копанец
Копка
Коробка
Кот, Котенко
Легуша, Легушка
Липик
Лисиченко
Лозовый
Луценко
Макаров
Медовый
Мищенко
Моза
Нагай
Неймеш
Овсиенко
Омельченко
Пенчук
Петрик
Прохор, Прохоренко
Пушкаренко
Редька
Ромченко
Соколовский
Усенко
Фастовец
Фень, Феня, Фенька
Фесенко
Хоружый
Цыба
Чайка
Череденченко
Шинкаренко
Юрченко
Мала Дівиця, смт, Прилуцький район, Чернігівська область
- surnameindex
- Повідомлень: 780
- З нами з: 18 липня 2016, 23:24
- Дякував (ла): 194 рази
- Подякували: 298 разів
- Контактна інформація:
- АннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: Мала Дівиця, Прилуцький район, Чернігівська область
З історії міст і сіл УРСР виданої у 1960-ті роки.
Мала Дівиця — селище міського типу, центр селищної Ради, розташоване на річці Галці, за 20 км від районного центру. Тут міститься залізнична станція Галка. Населення — 3900 чоловік. Селищній Раді підпорядковане с. Клеці.
Поблизу сіл Малої Дівиці та Клеців виявлено 2 поселення і 3 могильники черняхівської культури та поселення періоду Київської Русі. Перша згадка про село в історичних джерелах належить до 1628 року. Його назва походить від колишньої назви річки Галки — Дівиці. На той час майже всі українські землі загарбала шляхетська Польща. Народні маси перебували у тяжкому становищі. Разом з польськими феодалами їх гнобили місцеві. Мала Дівиця належала українським магнатам Вишневецьким, які лише на Полтавщині володіли десятками тисяч селянських і міщанських дворів. Селяни відбували на їх користь панщину, сплачували великі податки.
Під час визвольної війни українського народу 1648—1654 рр. жителі Малої Дівиці активно боролися проти польсько-шляхетського панування, за возз’єднання з Росією. У 1648 році село було визволено від польської шляхти і стало центром Дівицької сотні Прилуцького полку. Козаки сотні брали участь у походах і битвах селянсько-козацького війська під проводом Богдана Хмельницького.
На початку XVIII ст. Малу Дівицю з прилеглими до неї землями прибрав до своїх рук прилуцький полковник Д. Горленко. Він примушував селян та рядових козаків працювати на його полях. За найменшу провину жорстоко розправлявся з ними. В 1709 році гетьман Скоропадський відібрав Малу Дівицю у Д. Горленка і передав її разом з навколишніми землями своєму тестю, а в 1713 році вона стала володінням Гамаліївського монастиря.
У першій половині XVIII ст. поблизу Малої Дівиці виникла слобода, яка через деякий час злилася з старим населеним пунктом. У 1769 році тут налічувалося 523 поміщицьких і державних селян та 146 козаків. Кріпаки відбували панщину по 3—4 дні на тиждень і сплачували натуральні та грошові побори. Державні селяни також були обкладені податками на користь казни і не мали права без дозволу властей залишати земельні наділи. Погіршилося становище і козаків, яких поступово позбавляли козацьких прав і примушували виконувати різні повинності. За найменший прояв непокори безправних селян піддавали жорстоким знущанням. У 1752 році управитель волосної контори державних та інших слобід вчинив у Малій Дівиці жахливу розправу над тими, хто не догодив йому. Він майже до смерті забив селянина Максюту, його дружину і дітей, а свого слугу І. Фещенка власноручно вбив списом, а потім уже мертвому повиколював шпагою очі і обухом сокири потрощив руки. За наказом пана тіло забитого кинули в болото.
Феодально-кріпосницький гніт ще більше посилився у першій половині XIX ст. Кріпаки Малої Дівиці майже весь час працювали на поміщицьких землях. Селянин повністю належав панові, не мав права переходити від нього до іншого феодала, купувати майно і навіть брати шлюб без його дозволу. Поміщик міг за власним розсудом розправлятися з кріпаками — катувати їх різками, відправляти на заслання і кидати у в’язницю, віддавати або продавати іншим землевласникам. У злиденному і безправному становищі перебували також державні селяни і збіднілі козаки.
Мала Дівиця — селище міського типу, центр селищної Ради, розташоване на річці Галці, за 20 км від районного центру. Тут міститься залізнична станція Галка. Населення — 3900 чоловік. Селищній Раді підпорядковане с. Клеці.
Поблизу сіл Малої Дівиці та Клеців виявлено 2 поселення і 3 могильники черняхівської культури та поселення періоду Київської Русі. Перша згадка про село в історичних джерелах належить до 1628 року. Його назва походить від колишньої назви річки Галки — Дівиці. На той час майже всі українські землі загарбала шляхетська Польща. Народні маси перебували у тяжкому становищі. Разом з польськими феодалами їх гнобили місцеві. Мала Дівиця належала українським магнатам Вишневецьким, які лише на Полтавщині володіли десятками тисяч селянських і міщанських дворів. Селяни відбували на їх користь панщину, сплачували великі податки.
Під час визвольної війни українського народу 1648—1654 рр. жителі Малої Дівиці активно боролися проти польсько-шляхетського панування, за возз’єднання з Росією. У 1648 році село було визволено від польської шляхти і стало центром Дівицької сотні Прилуцького полку. Козаки сотні брали участь у походах і битвах селянсько-козацького війська під проводом Богдана Хмельницького.
На початку XVIII ст. Малу Дівицю з прилеглими до неї землями прибрав до своїх рук прилуцький полковник Д. Горленко. Він примушував селян та рядових козаків працювати на його полях. За найменшу провину жорстоко розправлявся з ними. В 1709 році гетьман Скоропадський відібрав Малу Дівицю у Д. Горленка і передав її разом з навколишніми землями своєму тестю, а в 1713 році вона стала володінням Гамаліївського монастиря.
У першій половині XVIII ст. поблизу Малої Дівиці виникла слобода, яка через деякий час злилася з старим населеним пунктом. У 1769 році тут налічувалося 523 поміщицьких і державних селян та 146 козаків. Кріпаки відбували панщину по 3—4 дні на тиждень і сплачували натуральні та грошові побори. Державні селяни також були обкладені податками на користь казни і не мали права без дозволу властей залишати земельні наділи. Погіршилося становище і козаків, яких поступово позбавляли козацьких прав і примушували виконувати різні повинності. За найменший прояв непокори безправних селян піддавали жорстоким знущанням. У 1752 році управитель волосної контори державних та інших слобід вчинив у Малій Дівиці жахливу розправу над тими, хто не догодив йому. Він майже до смерті забив селянина Максюту, його дружину і дітей, а свого слугу І. Фещенка власноручно вбив списом, а потім уже мертвому повиколював шпагою очі і обухом сокири потрощив руки. За наказом пана тіло забитого кинули в болото.
Феодально-кріпосницький гніт ще більше посилився у першій половині XIX ст. Кріпаки Малої Дівиці майже весь час працювали на поміщицьких землях. Селянин повністю належав панові, не мав права переходити від нього до іншого феодала, купувати майно і навіть брати шлюб без його дозволу. Поміщик міг за власним розсудом розправлятися з кріпаками — катувати їх різками, відправляти на заслання і кидати у в’язницю, віддавати або продавати іншим землевласникам. У злиденному і безправному становищі перебували також державні селяни і збіднілі козаки.
- АннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: Мала Дівиця, Прилуцький район, Чернігівська область
Частина ІІ
Рік у рік зростали колгоспи. За кожним з них було закріплено до 2 тис. га сільськогосподарських угідь. Підвищувалися урожайність сільськогосподарських культур, продуктивність тваринництва. В артілі ім. Чапаева в 1936 році рільнича бригада П. Демченка на одній з ділянок зібрала по 30 цнт озимої пшениці з гектара. Ланка колгоспниці М. В. Шкурки в 1938 році одержала по 460 цнт цукрових буряків і по 50 цнт махорки з гектара. Доярка П. Копаниця в 1936 році надоїла по 3 тис. кг молока від кожної із закріплених за нею корів. Телятниця М. А. Демченко добилася добового приросту на голову молодняка по 1200 грамів. За сумлінну працю вона в 1936 році була удостоєна ордена «Знак Пошани». Плідно трудилися і колгоспники артілі ім. Кірова. В 1938 році вони зібрали по 270 цнт цукрових буряків, 158 цнт картоплі, 30,8 цнт махорки з гектара. Славилися високою продуктивністю і прибутками тваринницькі ферми. Обидва колгоспи у 1939 і 1940 рр. були учасниками Всесоюзної сільськогосподарської виставки в Москві. Свої досягнення на виставці у 1939 році демонстрували також 24 колгоспники, а у 1940 році — понад 70. Перебуваючи в Москві на ВСГВ, колгоспники Малої Дівиці зацікавилися досвідом майстрів високих урожаїв зернових Білоглазівського району Алтайського краю. В столиці відбулася зустріч хліборобів обох районів, на якій ланковий-нова-тор М. Є. Єфремов з колгоспу «Коммунист» розповів про комплексне запровадження передової агротехніки. Колгоспники уклали договір на соціалістичне змагання. Наприкінці 1940 року на запрошення українських побратимів делегація Білоглазівського району завітала до Малої Дівиці. Гості побували в колгоспах, поділилися досвідом роботи, запозичили корисне в українських колгоспників. Завдяки дружбі з алтайськими хліборобами трудівники села добилися значного збільшення виробництва продукції. Волику допомогу колгоспам подавала МТС, яка в 1941 році налічувала 46 тракторів. У селі діяв також маслозавод.
На кінець 30-х років значних успіхів було досягнуто в розвитку охорони здоров’я, освіти й культури. В Малій Дівиці працювали лікарня на 50 ліжок, поліклініка, пологовий будинок, які містилися в новому приміщенні. Медичну допомогу подавали 6 лікарів і 25 чоловік середнього медперсоналу. В 1934 році в селі відкрили середню школу. В ній у 1937 році навчалося 425 учнів. Початкова школа в 1932 році була перетворена на семирічну. Своє дозвілля жителі села проводили в будинку культури, який споруджено в 1926 році. При ньому працювали гуртки художньої самодіяльності, 2 бібліотеки (для дорослих і дитяча) з книжковим фондом 30 тис. примірників. На території артілі ім. Чапаева діяв клуб. У селі виходила районна газета «Соціалістичне село».
Рік у рік зростали колгоспи. За кожним з них було закріплено до 2 тис. га сільськогосподарських угідь. Підвищувалися урожайність сільськогосподарських культур, продуктивність тваринництва. В артілі ім. Чапаева в 1936 році рільнича бригада П. Демченка на одній з ділянок зібрала по 30 цнт озимої пшениці з гектара. Ланка колгоспниці М. В. Шкурки в 1938 році одержала по 460 цнт цукрових буряків і по 50 цнт махорки з гектара. Доярка П. Копаниця в 1936 році надоїла по 3 тис. кг молока від кожної із закріплених за нею корів. Телятниця М. А. Демченко добилася добового приросту на голову молодняка по 1200 грамів. За сумлінну працю вона в 1936 році була удостоєна ордена «Знак Пошани». Плідно трудилися і колгоспники артілі ім. Кірова. В 1938 році вони зібрали по 270 цнт цукрових буряків, 158 цнт картоплі, 30,8 цнт махорки з гектара. Славилися високою продуктивністю і прибутками тваринницькі ферми. Обидва колгоспи у 1939 і 1940 рр. були учасниками Всесоюзної сільськогосподарської виставки в Москві. Свої досягнення на виставці у 1939 році демонстрували також 24 колгоспники, а у 1940 році — понад 70. Перебуваючи в Москві на ВСГВ, колгоспники Малої Дівиці зацікавилися досвідом майстрів високих урожаїв зернових Білоглазівського району Алтайського краю. В столиці відбулася зустріч хліборобів обох районів, на якій ланковий-нова-тор М. Є. Єфремов з колгоспу «Коммунист» розповів про комплексне запровадження передової агротехніки. Колгоспники уклали договір на соціалістичне змагання. Наприкінці 1940 року на запрошення українських побратимів делегація Білоглазівського району завітала до Малої Дівиці. Гості побували в колгоспах, поділилися досвідом роботи, запозичили корисне в українських колгоспників. Завдяки дружбі з алтайськими хліборобами трудівники села добилися значного збільшення виробництва продукції. Волику допомогу колгоспам подавала МТС, яка в 1941 році налічувала 46 тракторів. У селі діяв також маслозавод.
На кінець 30-х років значних успіхів було досягнуто в розвитку охорони здоров’я, освіти й культури. В Малій Дівиці працювали лікарня на 50 ліжок, поліклініка, пологовий будинок, які містилися в новому приміщенні. Медичну допомогу подавали 6 лікарів і 25 чоловік середнього медперсоналу. В 1934 році в селі відкрили середню школу. В ній у 1937 році навчалося 425 учнів. Початкова школа в 1932 році була перетворена на семирічну. Своє дозвілля жителі села проводили в будинку культури, який споруджено в 1926 році. При ньому працювали гуртки художньої самодіяльності, 2 бібліотеки (для дорослих і дитяча) з книжковим фондом 30 тис. примірників. На території артілі ім. Чапаева діяв клуб. У селі виходила районна газета «Соціалістичне село».
Хто зараз онлайн
Зараз переглядають цей форум: Google [Bot] і 22 гостей