МОГИЛІВ-ПОДІЛЬСЬКИЙ, місто обласного значення Вінницької області

У цьому місті/Цим містом/Це місто

Народився і живу
0
Немає голосів
Народився, але не живу
0
Немає голосів
Жили мої батьки
0
Немає голосів
Жили декілька поколіннь моїх пращурів
0
Немає голосів
Жило більше 7 поколіннь моїх пращурів
0
Немає голосів
Досліджую
0
Немає голосів
Цікавлюсь
0
Немає голосів
Є зв'язок моїх пращурів з цим НП
0
Немає голосів
Ваш варіант відповіді
0
Немає голосів
Ваш варіант відповіді
0
Немає голосів
 
Всього голосів: 0

Аватар користувача
al_mol
Супермодератор
Повідомлень: 2719
З нами з: 05 червня 2016, 19:36
Стать: Чоловік
Звідки: Вінниця
Дякував (ла): 948 разів
Подякували: 2910 разів

МОГИЛІВ-ПОДІЛЬСЬКИЙ, місто обласного значення Вінницької області

Повідомлення al_mol »

Почну з Михайла Орловського:
У вас недостатньо прав для перегляду приєднаних до цього повідомлення файлів.
Мои предки: Молчановские, Вишневские, Пророк, Олейничук, Пеньковские, Дегусары Тимуш, Лабудзинские Шафранские , Юркевич, Зборовский
Аватар користувача
al_mol
Супермодератор
Повідомлень: 2719
З нами з: 05 червня 2016, 19:36
Стать: Чоловік
Звідки: Вінниця
Дякував (ла): 948 разів
Подякували: 2910 разів

Re: Могилів-Подільський, місто обласного значення Вінницької області

Повідомлення al_mol »

Евфимий Иосифович Сецинский:
У вас недостатньо прав для перегляду приєднаних до цього повідомлення файлів.
Мои предки: Молчановские, Вишневские, Пророк, Олейничук, Пеньковские, Дегусары Тимуш, Лабудзинские Шафранские , Юркевич, Зборовский
Аватар користувача
al_mol
Супермодератор
Повідомлень: 2719
З нами з: 05 червня 2016, 19:36
Стать: Чоловік
Звідки: Вінниця
Дякував (ла): 948 разів
Подякували: 2910 разів

Re: Могилів-Подільський, місто обласного значення Вінницької області

Повідомлення al_mol »

"Населенные места Подольской губернии"
У вас недостатньо прав для перегляду приєднаних до цього повідомлення файлів.
Мои предки: Молчановские, Вишневские, Пророк, Олейничук, Пеньковские, Дегусары Тимуш, Лабудзинские Шафранские , Юркевич, Зборовский
Аватар користувача
al_mol
Супермодератор
Повідомлень: 2719
З нами з: 05 червня 2016, 19:36
Стать: Чоловік
Звідки: Вінниця
Дякував (ла): 948 разів
Подякували: 2910 разів

Re: Могилів-Подільський, місто обласного значення Вінницької області

Повідомлення al_mol »

статистические сведения за 1897
У вас недостатньо прав для перегляду приєднаних до цього повідомлення файлів.
Мои предки: Молчановские, Вишневские, Пророк, Олейничук, Пеньковские, Дегусары Тимуш, Лабудзинские Шафранские , Юркевич, Зборовский
Аватар користувача
АннА
Супермодератор
Повідомлень: 8878
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Стать: Жінка
Дякував (ла): 3563 рази
Подякували: 2154 рази

Re: Могилів-Подільський, місто обласного значення Вінницької області

Повідомлення АннА »

МОГИЛІВСЬКА ОБОРОНА 1660. На початку лютого 1660 подільський полк. О.Гоголь зосередив у м. Могилів (нині м. Могилів-Подільський) Подільський полк (див. Могилівський полк) й загони опришків І.Кияшка. У місті також перебували Миргородський полк К.Андрієва і полк запорожців І.Федорова. Чисельність залоги склала 5—6 тис. осіб. На початку 2-ї декади лютого 16—18-тис. (разом зі слугами) військо гетьмана великого коронного С.Потоцького (у складі якого перебували підрозділи І.Виговського), вторгнулося в Українську козац. д-ву.

19 (9) лютого місто було оточене. Обложені відмовилися здатися й почалися сутички. 20 (10) лютого після гарматного обстрілу пішла на приступ нім. піхота, яка зазнала поразки. Після чого С.Потоцький повів на штурм усе військо, включаючи слуг й обозну челядь. Жовніри захопили вежу з боку Дністра й увірвалися до міста. У лавах оборонців почалося замішання, яке вдалося подолати О.Гоголю й старшинам. Вони повели козаків, опришків і міщан у контратаку, вибили жовнірів з міста і, переслідуючи їх, довершили розгром. Втративши вбитими і пораненими бл. 2 тис. осіб, польс. армія після тижневої облоги міста відступила.
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна
Аватар користувача
al_mol
Супермодератор
Повідомлень: 2719
З нами з: 05 червня 2016, 19:36
Стать: Чоловік
Звідки: Вінниця
Дякував (ла): 948 разів
Подякували: 2910 разів

Re: Могилів-Подільський, місто обласного значення Вінницької області

Повідомлення al_mol »

сканы карточек географического указателя Винницкого архива
У вас недостатньо прав для перегляду приєднаних до цього повідомлення файлів.
Мои предки: Молчановские, Вишневские, Пророк, Олейничук, Пеньковские, Дегусары Тимуш, Лабудзинские Шафранские , Юркевич, Зборовский
Аватар користувача
al_mol
Супермодератор
Повідомлень: 2719
З нами з: 05 червня 2016, 19:36
Стать: Чоловік
Звідки: Вінниця
Дякував (ла): 948 разів
Подякували: 2910 разів

Re: Могилів-Подільський, місто обласного значення Вінницької області

Повідомлення al_mol »

продолжение
У вас недостатньо прав для перегляду приєднаних до цього повідомлення файлів.
Мои предки: Молчановские, Вишневские, Пророк, Олейничук, Пеньковские, Дегусары Тимуш, Лабудзинские Шафранские , Юркевич, Зборовский
Аватар користувача
al_mol
Супермодератор
Повідомлень: 2719
З нами з: 05 червня 2016, 19:36
Стать: Чоловік
Звідки: Вінниця
Дякував (ла): 948 разів
Подякували: 2910 разів

Re: Могилів-Подільський, місто обласного значення Вінницької області

Повідомлення al_mol »

Интересные статистические данные
У вас недостатньо прав для перегляду приєднаних до цього повідомлення файлів.
Мои предки: Молчановские, Вишневские, Пророк, Олейничук, Пеньковские, Дегусары Тимуш, Лабудзинские Шафранские , Юркевич, Зборовский
Аватар користувача
АннА
Супермодератор
Повідомлень: 8878
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Стать: Жінка
Дякував (ла): 3563 рази
Подякували: 2154 рази

Re: МОГИЛІВ-ПОДІЛЬСЬКИЙ, місто обласного значення Вінницької області

Повідомлення АннА »

МОГИЛІВ-ПОДІЛЬСЬКИЙ (до 1795 – Могилів, 1795–1923 – Могилів-Подільськ) – місто обласного підпорядкування Вінницької області, райцентр. Розташов. на лівому березі р. Дністер, при впадінні в нього Дерли та Немії, біля підніжжя високої гори (за що іноді йменувався "Подільською Швейцарією"). Населення 32,2 тис. осіб (2008).

Могилівщина здавна належала до зони традиційної землеробської осілості (рештки ранньотрипільського поселення (див. Трипільська культура) виявлені в с. Бернашівка Могилів-Подільського р-ну; скіф. городища 6–4 ст. (див. Скіфи) поблизу сіл цього ж р-ну Григорівка, Ломазів і Нижчій Ольчедаїв.

З 1450 тут відоме с. Іваньківці. 1595 воно набуло статусу міста, яке його власник, молдов. господар Ієремія Могила, віддав у посаг за дочкою Марією. С.Потоцький на честь тестя назвав його Могилів (звалося ще Могилів на Дністрі, Могилів Дністровський). Згодом Потоцькі продали місто Калиновським, але з вигасанням цього спорідненого з ними роду повернули собі власницькі права (1726). На поч. 17 ст. у цьому стратегічному пункті на кордоні з Молдовою побудовано замок, Могилів стає значним торг. центром (з колоніями вірм., грец., італ. та молдов. купців) і культ. центром (тут, зокрема, існувало правосл. братство). 1629 в місті мешкало до 4 тис. жителів, адміністративно воно належало до Летичівського пов. Подільського воєводства.

За часів національної революції 1648–1676 Могилів – помітний осередок наддністрянського козацтва. 1648 – центр Могилівського полку, який влітку 1649 влився до Брацлавського полку, а 1657 був відтворений як Подільський, або Придністровський полк. Наприкінці 1649 Могилів спустошили польс. війська, після Батозької битви 1652 його стало утримували козаки, які витримали тут 1660 штурм польс. армії. 1671 гетьман великий коронний Я.Собеський (див. Ян III Собеський) ненадовго повернув місто Речі Посполитій. 1672–99 – під контролем Османської імперії (власне під орудою козац. ленників султана). Наприкінці 17 – на поч. 18 ст. Могилів належав до зони відродження козацтва на Правобережжі. Протягом 18 ст. тут діяли гайдамаки (див. Гайдамацький рух; 1769 саме в Могилеві було виставлено голову страченого І.Гонти). 1711 містечко відвідав і згадав у своєму щоденнику датський дипломат Ю.Юль.
На початку 1713 Могилів повернувся у власність Потоцьких, їхній адміністратор знайшов у місті руїни та лише 122 мешканці. Але до міста швидко повернулися греки й вірмени. Вони разом із поляками отримали тут статус окремих привілейованих громад. 1743 Могилів дістав магдебурзьке право. 1745 був утворений цех виробників сап'яну (переважно вірм. майстрів), що особливо уславив місто. З серед. 18 ст. Могилів стає найбільшим містом Поділля (1776 мав 1167 димів). 1780 він отримав привілей на 2-тижневий ярмарок. У місті перебував 5-сотенний гарнізон. Утім повені та епідемії кінця цього століття загальмували розвиток Могилева. Великим ударом для нього стала і пожежа 1808, після якої значна частина греків і вірмен полишила місто. Їх екон. позиції успадкували переважно євреї.

За 2-м поділом Польщі 1793 (див. Поділи Польщі 1772, 1793, 1795) Могилів перейшов під владу Російської імперії. Від 1795 – повітовий центр Брацлавського намісництва (згодом Подільської губернії). 1806 царський уряд викупив Могилів-Подільськ у В.Потоцького (тоді тут мешкало 7 тис. осіб).

Протягом 19 – на поч. 20 ст. зростало екон. значення міста. 1892 залізниця з'єднала його зі Жмеринкою, розвивалося судноплавство по Дністру (вивіз хліба до Одеси тощо). 1897 Могилів-Подільськ мав 22 315 жителів (з них 12 344 – євреї).

За часів української революції 1917–1921 Могилів-Подільськ перетворився на прикордонне місто (у зв'язку з анексією Бессарабії Румунією). 1918–20 тут відбувалися руйнівні для міста зіткнення військ Армії Української Народної Республіки з більшовиками (кількість населення Могилів-Подільська впала з 34 529 осіб до 14 тис.). 1919–21 місто перебувало у складі т. зв. Ямпільської республіки під проводом полк. Семена Ільницького.

З 1923 – центр Могилів-Подільської округи (тоді ж офіційно затверджена назва М.-П.). 1930 округу ліквідовано, а місто перепідпорядковано спочатку Вінницькій окрузі, а потім – безпосередньо Харкову. З 1932 М.-П. належить Він. обл., з 1937 – місто обласного підпорядкування і райцентр. Район змінював свої межі 1965 і 1990.

У період Другої світової війни – місце значних боїв у липні 1941. Під час гітлерівської окупації (19 липня 1941 – 19 березня 1944) у М.-П. влаштоване велике гетто для євреїв, у місті існував осередок руху Опору.

Наразі М.-П. знову відомий як прикордонний центр (на кордоні з Молдовою). У місті працюють Могилів-Подільський машинобуд. з-д ім. Кірова (заснований 1897, осн. продукція – борошномельне обладнання), з-д газового обладнання і приладів (з 1944), приладобудівний (з 1962), підпр-ва легкої та харчової промисловості.

До примітних архіт. пам'яток належать Свято-Миколаївський собор (1754); св. Параскеви церква і дзвіниця (1775); Свято-Георгієвська (грец.) церква і дзвіниця (1808–19); церква св. благовірного кн. Олександра Невського (кін. 19 ст., початково – полкова); фортифікаційна споруда 12-го Могилів-Ямпільського укріпрайону ДОТ-112 (1931).

На території Могилів-Подільського р-ну є об'єкти природно-заповідного фонду: заказники "Вендичанська дубина", Грабарівський ландшафтний, Бронницький ботанічний. Пам'яткою садово-паркового мист-ва є Бронницький парк.

Осн. ЗМІ – "Телерадіокомпанія Краяни", газети "Краяни" та "Слово Придністров'я".
Вирський Д.С.
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна
Аватар користувача
АннА
Супермодератор
Повідомлень: 8878
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Стать: Жінка
Дякував (ла): 3563 рази
Подякували: 2154 рази

Re: МОГИЛІВ-ПОДІЛЬСЬКИЙ, місто обласного значення Вінницької області

Повідомлення АннА »

Зображення
З історії міст і сіл УРСР виданої у 1968-1973 роках.
Могилів-Подільський — місто обласного підпорядкування. Лежить на лівому березі Дністра, при впадінні в нього Дерли та Немії, біля підніжжя високої гори, за 154 км від обласного центру. Залізнична станція та річкова пристань. Автобусне сполучення з Вінницею, Києвом, Хмельницьким і Кишиневом, авіаційне — з обласним центром. Населення — 26 010 чоловік.

Могилів-Подільський — центр району, площа якого — 1524 кв. км, населення — 133,8 тис. чоловік, в т. ч. 26,1 тис. міського та 107,7 тис. чоловік сільського, густота населення — 71,9 чол. на 1 кв. км. В районі 99 населених пунктів, підпорядкованих 1 міській та 38 сільським Радам.

Землі в районі — 152,4 тис. га, в т. ч. орної — 99,1 тис. га, виноградників — 1,1 тис. га, лук та пасовиськ—4,8 тис. га, лісонасаджень — 13,1 тис. га. На полях працюють 1050 тракторів, 590 комбайнів, 660 автомашин. В районі — 42 колгоспи та 4 радгоспи. Могилів-Подільський район посідає друге місце в області у виробництві промислової продукції. Тут є 30 підприємств металообробної, харчової та легкої промисловості, а також промисловості будівельних матеріалів. Трудящих обслуговують 302 магазини, 130 підприємств громадського харчування. В селах району є 82 школи, 80 клубів, 72 бібліотеки, 79 стаціонарних кіноустановок; 12 лікарень, 2 поліклініки, 13 амбулаторій, 70 медичних пунктів, 23 колгоспні пологові будинки, 12 аптек.

Територія міста заселена здавна. Збереглися грамоти від 2 квітня 1450 та від 5 січня 1557 року, в яких йдеться про підтвердження прав на володіння селом Іваньківцями, розташованим між гирлами річок Дерли та Немії. Село заснували селяни, які втікали від кріпосної неволі з північних українських земель. Жителі Іваньківців займалися землеробством, рибальством, виготовленням річкових суден (човнів, барж), на яких перевозили вантажі через Дністер. 1595 року тут засновано місто, яке власник цих земель Ярема Могила віддав у посаг за своєю дочкою. С. Потоцький на честь тестя назвав місто Могилевом. У літературі XVII—XIX ст. його називають Могилів-на-Дністрі, Могилів Подільської губернії, Могилів-Дністровський.
На початку XVII ст. власник Могилева побудував замок та інші оборонні споруди. Розташований при головній переправі через Дністер, на перетині торговельних шляхів з Молдавії на Україну та з Галичини до Чорного моря, Могилів скоро зацікавив вірменських, грецьких, італійських та молдавських купців. Слідом за купцями тут почали селитися й ремісники. Представники різних народів оселялися окремими колоніями. Кожне житло було ізольованим від вулиці та сусідів і являло собою маленьку фортецю. Дерев’яні будинки грецького та італійського типу відрізняли Могилів від інших українських міст. Уже в першій чверті XVII ст. він став найлюднішим містом Поділля, за кількістю мешканців перевершив Кам’янець-Подільський.

Іноземні купці вели широку торгівлю турецькими товарами: шовками, вином, тютюном, бакалією. Місцеві торговці та ремісники збували їм різні шкіряні вироби — сап’ян, замшу, юхту, взуття, а також гончарний посуд, бочки, зброю. З верхів’їв Дністра сплавлялися лісоматеріали, проходили плоскодонні судна і плоти з хлібом, фруктами, хутрами та різними товарами, які везли на продаж на Балкани, в Крим та інші райони Причорномор’я. 1643 року в Могилеві встановлено митницю.

Турецький мандрівник Евлія Челебі побував у Могилеві в травні 1657 року. Він писав, що в місті налічується понад 3 тис. будинків, критих тесом та очеретом, багато виноградників і садів, які старанно доглядаються. На скелі височить гарна кам’яна споруда — фортеця. Базари в Могилеві добре обладнані.

Міська община, яка складалася переважно з корінного населення, підлягала магнатській адміністрації (канцлер, скарбник) та судовій владі. Окремі національні колонії мали внутрішнє самоврядування й свою юрисдикцію. В шляхти, що проживала в місті, був свій орган місцевого самоврядування — сеймик. Заможні купці та верхівка ремісників купували в магната привілеї, що забезпечували їм вигоди в торгівлі. Охорону Могилева здійснювали надвірні козаки, загін яких складався з кількох сот чоловік, однак козаки були не дуже надійними для магната, бо не забули «свого хлопського походження» і неохоче виступали на придушення народних повстань.

У королівському привілеї 1593 року про права магнатів указувалося, що всі, хто мешкає на землі магната, крім шляхтичів, вважаються його підданими, навіть козаки. Хто не бажає бути підданим магната, повинен піти з його землі.

Після проголошення Брестської унії, яку польсько-шляхетський уряд вважав обов’язковою для всіх православних на території Речі Посполитої, православна релігія опинилася на становищі незаконної. Населення Могилева ще з більшим завзяттям боролося проти засилля католицизму, відстоювало національну культуру, підтримувало дружні зв’язки з Росією.

Могилів неодноразово ставав ареною жорстоких боїв між польськими і турецькими військами. Звідси шляхта здійснювала напади на Молдавію і Волощину. Па випадок невдалого нападу місто спустошувалося, а багато мешканців потрапляло в полон

За таких умов міська біднота не раз піднімалася проти гнобителів. Приєднавшись до повстанців, очолюваних С. Наливайком, вона 1595 року спалила будинки місцевих шляхтичів. Ще більший виступ відбувся 1614 року, коли значна частина жителів Могилева оголосила себе козаками. На придушення непокірних було кинуто коронне війське, яке жорстоко розправилося з повстанцями.

Козацьке військо на чолі з гетьманом Яцьком Бородавкою, прямуючи до Хотина, у середині серпня 1621 року зупинялося поблизу Могилева. Мешканці міста допомагали йому боротися з татарами й турками. Виступали могилівці проти визискувачів і в час селянсько-козацьких повстань 1637—1638 років.

У період визвольної війни українського народу 1648—1654 рр. в Могилеві відбувалися значні події. 1648 року сюди підійшли повстанські загони І. Ганжі та М. Кривоноса, і Могилів було визволено від польської шяхти. Тут запровадили полковий козацький устрій. Могилів став центром полку, до складу якого входили містечка Шаргород, Ямпіль, Вільшанка, Рашків та інші. Улітку 1649 року Могилівський полк влився до Брацлавського, а 1657 року був відтворений як Подільський, або Придністровський полк. В складі селянсько-козацького війська крзаки Могилівського полку брали участь у штурмі Барської фортеці, билися під Пилявцями, Зборовом, Збаражем та в інших місцях.

Порушивши Зборівський договір, шляхта наприкінці 1649 року захопила Могилів і спустошила його. Але в березні наступного року за допомогою місцевих селян козаки відбили місто. Вони добре укріпили замок. Незважаючи на численні спроби, шляхтичам не вдалося здобути Могилів.

Мешканці міста радо вітали рішення Переяславської ради про возз’єднання України з Росією. В січні 1654 року населення Могилева і козаки Могилівського полку прийняли присягу на вірність Російській державі.

Вигнані повсталим народом пани не хотіли миритися з втратою своїх володінь на Україні. В березні 1654 року польські війська, підтримувані найманими німецькими загонами, рушили на Поділля. А в травні після запеклого бою захопили Могилів і спалили його. Козаки Придністровського полку відійшли до Буші й героїчно захищали її. У серпні 1655 року з допомогою російських частин козакам вдалося відбити Могилів, але ненадовго — вже в листопаді 30-тисячна татарська орда, знищуючи міста і села Поділля, докотилася до Могилева. Козаки відійшли до Умані. Через два роки Могилів знову був відвойований. Полковник Остап Гоголь добре укріпив фортецю. Евлія Челебі писав, що фортеця була обнесена міцним частоколом з величезних колод, а між ними насипано земляні бруствери, в Могилеві налічувалося тоді понад 3 тис. озброєних козаків.

Спільно з І. Сірком населення Могилева боролося проти польської шляхти в 60—70-х роках XVII ст. Двічі місто визволяли козаки І. Сірка (в 1664 та 1671 роках). З літа 1672 року Могилів потрапив під владу турків, хоч вважався підлеглим правобережному гетьманові П. Дорошенку. Лише 1699 року турки залишили Поділля, а Могилів знову відійшов до Польщі.

Мешканці Могилева, приєднавшись до козаків, очолюваних Савою Волошиним, у 1709 році визволили місто від польсько-шляхетської влади і проголосили себе підданими Росії. Шляхта жорстоко розправилася з повстанцями.

Загарбницька політика іноземних феодалів, безперервні татарські набіги та польсько-турецькі війни на подільській землі призвели до спустошення міста. 1713 року адміністратор Потоцьких застав у Могилеві самі руїни і лише 162 мешканці. Тільки-но стало спокійно, в місто повернулися грецькі та вірменські купці. Поступово воно залюднювалося — поверталися козаки, ремісники. Крім українців, греків та вірменів, тут поселилося багато сербів, волохів, євреїв. Як і в попередні часи, вони оселялися окремими вулицями, мали своє самоврядування.

Мешканці Могилева взяли активну участь у селянсько-гайдамацькому повстанні 1734 року, багато з них приєдналося до загонів Верлана.

1743 року Могилеву було надано магдебурзьке право. Ним передусім користувалися католики — поляки, вірмени та ін. Українці не допускалися до цехових організацій (тоді в Могилеві було кілька цехів), не мали своїх навчальних закладів. Міщани платили власникові Могилева численні чинші: подимний, подушний, за робочу худобу, корів тощо.

Міська біднота і селяни навколишніх сіл активно підтримували антифеодальне повстання 1768 року, очолюване М. Залізняком та І. Гонтою. Недалеко міста І. Гонта був четвертований шляхетськими катами. На острах бунтівній «черні» вони прибили голову І. Гонти на воротах Могилева. Проте гайдамацький рух не припинявся і в 70—80-х роках.

У період розкладу феодально-кріпосницького ладу й зародження капіталізму Могилів розвивався швидкими темпами. Жодне місто Поділля не могло зрівнятися з ним за обсягом торгівлі. Всі міста поступалися перед ним і кількістю населення, і розвитком ремесла. В середині XVIII ст. половину мешканців Могилева становили, ремісники і торговці, які не займалися землеробством, а виступали як споживачі сільськогосподарської продукції — продовольства та сировини. Ремісники об’єднувалися в цехи.

Було в місті й кілька невеликих підприємств. Шкіряний завод виробляв на рік близько 15 тис. сап’янових шкір, які не поступалися якістю турецьким. Панський пивоварний завод щорічно давав 1 тис. бочок пива. Налагодженим у Могилеві було й виробництво різних тканин — полотна, сукна, килимів з овечої вовни, серветок, скатерок тощо. Міщани також виробляли вино з власного винограду.

Немалі прибутки власник міста одержував від оренди. 1757 року, наприклад, він здав у оренду право на виготовлення й продаж спиртних напоїв. Мешканці міста повинні були купувати напої тільки в орендаря. Здавав магнат на відкуп і право збору мита з купців, що приїздили на ярмарки.

Значного розвитку досяг Могилів у 60—70-х роках XVIII ст. За інвентарним описом 1772 року, тут були цехи: ткацький (об’єднував 61 ремісника), бондарський (175), кушнірський (143) та шевський (260 ремісників)3. Могилівський купецький двір складався з 50 кам’яних та 66 дерев’яних крамниць, які належали переважно грекам, вірменам та євреям (їх відповідно в місті налічувалося 73,20 та 170 дворів). Торгували вони шовковими та бавовняними тканинами, а також німецькими сукнами, кавою, тютюном тощо. Кожної середи, п’ятниці та неділі в Могилеві відбувалися великі базари, куди навколишні селяни привозили сільськогосподарські продукти та вироби місцевих промислів. А 8 разів на рік з’їжджалися на ярмарки різні купці. Молдавські купці привозили до Могилева товари турецького виробництва, галицькі — полотно та кухонну сіль, бердичівські — сукна, київські — олію та дьоготь. Прибутки з ярмарків одержував власник міста, здаючи це право на відкуп за 8 тис. злотих, а крім мита, кожен купець повинен був заплатити йому по 2 і більше злотих. 1780 року місто одержало привілей на двотижневий ярмарок.

Могилів у цей час був найлюднішим містом Поділля. За переписом 1776 року, в ньому було 1167 будинків, 11 670 мешканців. Найвидатнішими спорудами Могилева вважалися церкви: Миколаївська (зведена в 1754 році), Покровська (1771 р.), Параскевська (1775 р.) та кам’яний (1772 р.) костьол. 1776 року було вибруковано кілька вулиць та збудовано мости.

У 70—80-х роках XVIII ст. мешканцям Могилева довелося переживати великі стихійні лиха. 1770 року спалахнула епідемія чуми, завезеної сюди із східними товарами; епідемія повторилась в 1784 році. Небачені розливи Дністра в 1780 та 1784 роках лягли страшенним тягарем на місцевих жителів. Повінь пошкодила сади і виноградники, зруйнувала майстерні і крамниці. Торговці і ремісники зазнали великих втрат.

За доби феодалізму, коли Могилів не раз ставав ареною жорстокої збройної боротьби козаків і міщан з іноземними загарбниками, терпів гніт шляхетської держави, знущання турків і татар, культура українського населення розвивалася повільно. Могилівське братство, створене для боротьби проти посилення польсько-шляхетського гніту, національних та релігійних утисків, намагалося поширювати знання в народі. 1616 року воно заснувало друкарню. Навіть у середині XVII ст., коли Могилів був великим розвиненим містом, львівський епіскоп докладав зусиль, щоб не допустити спорудження тут православної церкви. 1795 року в Могилів переведено також друкарню з Дубосарів. Тут друкували книги російською, грецькою, молдавською та іншими мовами.
Частина ІІ
Частина ІІІ
Частина ІV
Частина V
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна
Відповісти

Повернутись до “Літера М”

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 22 гостей