Мала́ П'ятигі́рка — село, в Андрушівському районі Житомирської області

[al_mol]

Список жителей села, прихожан Белопольского костела (католиков), 1911 год

[АннА]

З вікіпедії
Мала́ П'ятигі́рка — село в Україні, в Андрушівському районі Житомирської області. Населення становить 396 осіб.
Історія
В час революцій 1917 року, в селі організовується самоврядування, яке твердо стоїть на позиціях Української Центральної Ради. Все панське майно переходить до власності громади, яким управляє сільрада за рішенням сільського віче. В селі організовується обов'язкова загальньоосвітня школа. Також, на заклик Центральної Ради, в селі організовується самооборонна структура Вільне козацтво, яка на початку 1918 року збройно не пустили квартирувати більшовицькі загони, а також відбили у них реквізити, які ті в свою чергу захопили від армії Тимчасового уряду Росії.
На початку 1918 року, під час боїв за Бердичів, в селі квартирував український загін полку ім. Костя Гордієнка, під керівництвом полковника Всеволода Петріва, який виконував диверсійну операцію підриву залізничного мосту, аби перешкодити швидкому пересуванню московсько-більшовицьким окупаційним військам з Києва на Бердичів.
1932–1933 рр. Голодомор
Село Мала П'ятигірка у 1932–1933 рр. входило до складу Малоп'ятигірської сільради Ружинського району Київської області.. За свідченнями очевидців Голодомору 1932–1933 рр. у селі загинуло 107 чол., імена яких на сьогодні встановлено. Мартиролог укладений на підставі довідки Малоп'ятигірської сільради, що базується на свідченнях очевидців.
Деякі задокументовані згадки
Маслюк Марія Тимофіївна 9 років, дитина, с. Мала П'ятигірка, 1932 рік, причина смерті — голод. Маслюк (Любінецька) Ольга Григорівна — сестра Маслюк Ганни 28 років, с. Мала П'ятигірка, 1932 рік, причина смерті — голод. Маслюк Ганна Григорівна — сестра Маслюк Ольги 26 років, с. Мала П'ятигірка, 1932 рік, причина смерті — голод. Люх Надія Матвіївна 23 роки, с. Мала П'ятигірка, 1933 рік, причина смерті — голод. Бойко Марина 45 років, колгоспниця, с. Мала П'ятигірка, 1933 рік, причина смерті — голод. Венжик Андрій Гнатович 38 років, колгоспник, с. Мала П'ятигірка, 1933 рік, причина смерті — голод. Жінка яка жила біля Нітчука А. А. (зварила двоє дітей), с. Мала П'ятигірка, 1932–1933 рік, причина смерті — голод. Ковальчук -дитина Ярини Ковальчук 2 роки, с. Мала П'ятигірка, 1932 рік, причина смерті — голод. Ковтонюк Микита 44 роки, колгоспник с. Мала П'ятигірка, 1933 рік, причина смерті — голод. Мошківський Антон Іванович 19 років, с. Мала П'ятигірка, 1933 рік, причина смерті — голод. Мошківський Іван 40 років, колгоспник, с. Мала П'ятигірка, 1933 рік, причина смерті — голод. Параска (жінка з-за греблі яка зварила двоє дітей), с. Мала П'ятигірка, 1932–1933 рр., причина смерті — голод. Постійчук Ганна Григорівна 18 років, с. Мала П'ятигірка, 1933 рік, причина смерті — голод. Постійчук Єва 52 роки, колгоспниця, с. Мала П'ятигірка, 1933 рік, причина смерті — голод. Чаплигіна Ганна (хрещена Віри Біженчихи) 20 років, с. Мала П'ятигірка, 1933 рік, причина смерті — голод. Іщук Микола 40 років, колгоспник, с. Мала П'ятигірка, 1933 рік, причина смерті — голод. Іщук Трохим 37 років, колгоспник, с. Мала П'ятигірка, 1932 рік, причина смерті — голод.

[АннА]

З історії міст і сіл УРСР виданої у 1968-1973 роках.
МАЛА П’ЯТИГІРКА — село, центр сільської Ради. Розташована на правому березі річки Гуйви (притока Тетерева), за 24 км на південний захід від районного центру та за 9 км від залізничної станції Чорнорудка. Дворів — 289. Населення — 715 чоловік.
За колгоспом «Здобуток Жовтня», центральна садиба якого розміщена в селі, закріплено 1170,7 га сільськогосподарських угідь, у т. ч. 1070,1 га орної землі. В господарстві вирощують зернові культури, цукрові буряки, розвинуте м’ясо-молочне тваринництво. Тут є млин.
У селі працюють восьмирічна школа, в якій 12 педагогів навчають 163 учнів, клуб, бібліотека з фондом 8,8 тис. книг, фельдшерсько-акушерський пункт, дитячі ясла, магазин.
Парторганізація налічує 16 комуністів, дві комсомольські — 40 членів ВЛКСМ.
За високі трудові успіхи 45 жителів села нагороджено орденами й медалями СРСР, у т. ч. ланкову О.. К. Маслюк — орденом Леніна, шофера Т. А. Маслюка — орденом Жовтневої Революції, колгоспницю Б. С. Козлівську — орденом Трудового Червоного Прапора.
Село відоме з 1864 року.
Радянську владу встановлено в січні 1918 року. В 1925 році організовано ТСОЗ.
В роки Великої Вітчизняної війни билося з німецько-фашистськими загарбниками 127 жителів села, з них 63 — загинуло в боях, 112 — відзначено орденами й медалями.
На братській могилі воїнів-визволителів села в 1956 році споруджено пам’ятник.
Уродженцями села є Герой Соціалістичної Праці Л. Ю. Іщук та В. П. Шевчук, який брав участь у боротьбі за встановлення Радянської влади в Середній Азії. За героїзм, виявлений у боях з басмачами, його нагороджено орденом Червоного Прапора.