Машів, село, Любомльський р-н, Волинська обл, Україна

[АннА]

МАШІВ, село, Володимирський пов., Любомельська вол., 58 км від м. Володимира. В кінці 19 ст. було там 139 дом. і 895 жителів, дерев’яна церква, стара, з кінця 16 або початку 17 ст., трьохзрубна школа і вітряк. До року 1914 переховувались там цікаві рукописні і стародруковані книжки, а також рештки архіву. На терені села знайдено мідяний котел, у якому було три кусники золота і монета Марка Аврелія, а в останніх часах, при будові шоси натраплено на оселю з римської доби (3-4 ст.). За переписом 1911 р. до великої зем. власности в селі М. належало 1,717 дес.
Джерело-О.Цинкаловський "Стара Волинь і Волинське Полісся" (від найдавніших часів до 1914 року)

[АннА]

З вікіпедії


Маші́в — село в Україні, у Любомльському районі Волинської області. Населення становить 735 осіб. Площа 3,55 км², середня висота над рівнем моря — 189 м.
Походження назви
Щодо походження назви села існують 3 легенди:
в першій йдеться про те, що біля села розташовувались козацькі сторожові вежі, з яких оглядали навколишню місцевість, а при наближенні ворога вартові повідомляли розмахуючи руками, тому від слова «машут» і пішла назва села Машів;
друга твердить, що на території села проживала поміщиця Маша, яка і дала своє ім'я для назви села;
третя свідчить, що назва села пішла від польського слова «маш», тобто «маєш», так як на території села мали земельні наділи польська шляхта, їх місцеве населення називали «осадниками»[1].
Географія
Машів знаходиться майже в центральній частині Любомльського району і межує на півночі з селом Скиби, на заході — з селом Вишнів, на півдні — з селом Радехів, на сході — з селом Хворостів. Відстань від села до районного центру міста Любомль становить 5 км, найближчої залізничної станції — 3 км, кордону з Польщею — 25 км, до обласного центру міста Луцьк — 130 км, до столиці України міста Київ — 450 км.
За 1,5 км на північ від села проходить міжнародна автомагістраль E373 (збігається із М07) Варшава-Люблін-Ковель-Сарни-Коростень-Київ), на відстані 5 км на захід — автошлях Володимир-Волинський—Брест. Шлях від облцентру Луцька проходить автотрасою М19, яка збігається із єврошосе E85, і згодом переходить в автошлях М07.
Село Машів розташоване на плоскій рівнині Поліської низовини, де абсолютні висоти над рівнем моря становлять 180 м. Біля села бере початок річка Гапа, яка впадає в Західний Буг.
Клімат помірно континентальний з теплим і вологим літом, порівняно теплою малосніжною зимою. Територія села характеризується переважно дерново-підзолистими ґрунтами. Рослинність належить до лісового, лучного та болотяного типів. В лісах переважають широколистяні та соснові насадження.
Територія села займає 2830,8 га, з них використовується 1068,77 га.
З корисних копалин наявні будівельний пісок (баласт), жовта та біла глина. Глибина залягання водоносного шару 30-50 м[1].
Історія села
Перші поселення на території села з'явилися ще у 3-5 століттях, про що свідчать поховання на Мельниковому кургані, які було розкопано в 1963 році при будівництві автотраси Київ-Варшава.
Згадка про село Машів є у 15 столітті, але з'явилось воно не пізніше 12 століття. Церква згадується вже у 1510 році.
Це село завжди мало багато родовитих власників. Серед них гетьман Вишневецький, князь Владислав Воронецький[2] польський генерал Виджґа, пізніше землевласники Берна, Петропавловські, Голембійовські, Конаховичі, Гловацькі. В селі проживали батьки видатного польського письменника Болеслава Пруса (Гловацького), за три місяці до народження майбутнього письменника пани Гловацькі переїхали до Грубешова (тепер Польща). Саме цю місцевість в селі і досі називають Гловаччиною[1].
У книзі Олександра Цинкаловського «Стара Волинь і Волинське Полісся» зустрічаємо такі рядки:
« МАШІВ, село, Володимирський пов., Любомельська вол., 58 км від м. Володимира. В кінці 19 ст. було там 139 дом. і 895 жителів, дерев’яна церква, стара, з кінця 16 або початку 17 ст., трьохзрубна школа і вітряк. До року 1914 переховувались там цікаві рукописні і стародруковані книжки, а також рештки архіву. На терені села знайдено мідяний котел, у якому було три кусники золота і монета Марка Аврелія, а в останніх часах, при будові шоси натраплено на оселю з римської доби (3-4 ст.). За переписом 1911 р. до великої зем. власности в селі М. належало 1,717 дес.[3] «
Сільська рада утворена в 1939 році. Першим головою сільської ради був Вигура Юрій Іванович, якого вбили у лісі в 1944 році бандити. В довоєнні роки на території ради було 11 хуторів: Запуст, Крушник, Хирища, Приступиха, Піддубів'я, Мокриня, Смолод, Малиння, Пересика, Грабово, Стручча. Цими назвами до нашого часу називаються земельні урочища. В роки війни нацисти спалили Запуст, Крушник, Хирища, Приступиху.
Під час Німецько-радянської війни багато селян брали участь у бойових діях, двоє чоловіків — Романюк Олексій та Шамук Олександр воювали в партизанському загоні Ковпака. В боях загинуло 49 чоловік, з них 20 — пропало безвісти. Також багато мирних селян загинуло під час Українсько-Польського конфлікту в 1943–1944 роках.
В 1950-х роках всіх хуторян примусово переселено в село.
В 1961 році село увійшло до складу Радехівської сільської ради, але у 1975 році знову відновлено Машівську сільську раду, до складу якої входить одне село — Машів.
На території села зберігся будинок колишнього польського пана Голебійовського 1904 року побудови, у післявоєнний час в ньому розміщувалась МТС, нині це сільський будинок культури[1].

[АннА]

З історії міст і сіл УРСР виданої у 1968-1973 роках.
РАДЕХІВ — село, центр сільської Ради, розташоване за 7 км від районного центру і залізничної станції Любомль. Населення — 951 чоловік. Сільраді підпорядковані села Вижгів, Машів, Чмикос.

18 липня 1944 року в районі села Машова льотчик лейтенант Г. О. Хохлов повторив героїчний подвиг Миколи Гастелло.