УГФ-Український Генеалогічний Форум

Пошук родоводу за прізвищем, за місцем проживання, пошук в архівах, та багато іншого. Приєднуйтесь

НІЖИН, місто, Ніжинський район, Чернігівська обл, Україна

У цьому місті/Цим містом/Це місто

Народився і живу
0
Немає голосів
Народився, але не живу
1
100%
Жили мої батьки
0
Немає голосів
Жили декілька поколіннь моїх пращурів
0
Немає голосів
Жило більше 7 поколіннь моїх пращурів
0
Немає голосів
Досліджую
0
Немає голосів
Цікавлюсь
0
Немає голосів
Є зв'язок моїх пращурів з цим НП
0
Немає голосів
Ваш варіант відповіді
0
Немає голосів
Ваш варіант відповіді
0
Немає голосів
 
Всього голосів : 1

Онлайн
Аватар користувача
 
Повідомлень: 5031
З нами з: 15 лютого 2016, 16:51
Подякував (-ла): 2557 раз.
Подякували: 908 раз.
Стать: Жінка

Re: Ніжин, Ніжинський район, Чернігівська область

Повідомлення АннА » 02 березня 2017, 21:19

Частина ІУ
З наближенням фронту міськком партії й виконком міськради в липні створили винищувальний батальйон у складі 240 чоловік, підібрали кадри для підпільної роботи, сформували партизанські групи й заклали для них бази. 16 липня до трудящих через газету «Більшовик Ніжинщини» звернулася група партизанів громадянської війни з закликом «Відновити бойові традиції, допомогти доблесній Червоній Армії розгромити фашистських варварів!» Багато ніжинців підтримали ветеранів, пішли в партизанські загони й під час окупації хоробро билися з загарбниками.

13 вересня 1941 року німецько-фашистські війська захопили Ніжин. Ужн в перші дні окупанти розстріляли 11 активістів, приступили до масового знищення населення. Лише на території цегельного заводу гітлерівцями було вбито 5 тис. чоловік. Але радянські люди не скорилися ворогові. У 1941 —1943 рр. в Ніжині діяли підпільна комсомольсько-молодіжна організація та три підпільні патріотичні групи. Комсомольсько-молодіжну організацію очолив комуніст Я. П. Батюк. Він народився в 1918 році в селі Рижанах на Житомирщині. У два роки через хворобу втратив зір. У 1940 році закінчив юридичний факультет Київського університету, де і вступив у кандидати в члени ВКП(б). Працював адвокатом у Києві, а з 1941 року —в Ніжині. За завданням Ніжинського міськкому партії Я. П. Батюк залишився на окупованій території для підпільної роботи. На початку 1942 року він влаштувався завідуючим артілі, де сліпі виготовляли вірьовки, й створив тут патріотичну групу. Підпільники виводили з ладу устаткування, знищили 9 тис. комплектів мотузяної збруї для коней, виготовленої за наказом гітлерівців. У червні 1942 року Я. П. Батюк створив комсомольсько-молодіжну підпільну організацію яка на кінець 1942 року налічувала близько 30 чоловік. Серед них були його сестра

Євгенія, комуніст П. А. Афонін, комсомольці В. Т. Смолянчук, Г. Ю. Борисова, Г. Ф. Солодовник, І. А. Могильний, В. Т. Нелеп та ін. Штаб знаходився на квартирі його батька. Патріоти виконували завдання Чернігівського підпільного обкому партії, командування партизанського загону «За Батьківщину» й Київської підпільної організації «Смерть німецьким окупантам!». Вони друкували й розповсюджували в місті та навколишніх селах листівки, в яких інформували про становище на фронті й закликали радянських людей до боротьби з окупантами. Підпільники зібрали й передали партизанам 150 гвинтівок, кілька тисяч патронів, гранат, велику кількість медикаментів і перев’язочних матеріалів, радіоприймач, одяг, продукти, влаштували втечу 15 полонених бійців Червоної Армії з німецького госпіталю й відправили їх до партизанського загону. Крім того, до партизанів надіслали 50 жителів міста, систематично передавали відомості про рух поїздів на лініях Ніжин—Київ, Ніжин—Бахмач, про дислокацію німецьких військ і місцезнаходження військових об’єктів. За розвідданими підпільників радянська авіація знищила на ніжинському аеродромі 20 німецьких літаків.

У липні 1943 року гестапівці заарештували Я. П. Батюка, Є. П. Батюк, 24 члени організації. Після багатоденних тортур в ніч з 6 на 7 вересня карателі розстріляли патріотів.

Значну роботу в 1941—1943 рр. в місті проводили й підпільні групи машиніста залізничного вузла О. Я. Кузьменка, офіцера військкомату М. Ф. Шешені й робітника депо А. Ф. Бандисика, що діяли на станції й залізничній лінії Ніжин—Київ. Виконуючи завдання Київської організації «Смерть німецьким окупантам!», патріоти розповсюджували листівки серед населення, вели розвідку на залізниці, виводили з ладу паровози, передали партизанам 3 ручні кулемети, 30 тисяч набоїв, медикаменти, відрядили до партизанського загону 20 місцевих жителів.

Радянський уряд високо оцінив заслуги ніжинських підпільників. За мужність і відвагу, виявлені в боротьбі проти німецько-фашистських загарбників, керівникові Ніжинської підпільної організації Я. П. Батюку посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу, а 10 членів організації нагороджено медалями. На могилі підпільників трудящі Ніжина спорудили пам’ятник. У центрі міста в 1965 році встановлено погруддя Я. П. Батюка. Ніжинським патріотам присвячені книга Є. Шатрова «Подвиг у пітьмі», п’єса П. Лубенського і М. Шуста «Яків Батюк» та ряд інших літературних творів.

У вересні 1943 року війська Центрального фронту прорвали оборону гітлерівців і стрімко просувалися до Десни. Щоб закрити прорив і утримати Ніжин, фашистське командування перекинуло сюди підкріплення. Однак навальний наступ радянських військ зірвав наміри ворога. 15 вересня 7-й гвардійський механізований корпус 60-ї армії заволодів Ніжином. 7-у гвардійському механізованому корпусу, 24-й і 25-й гвардійським механізованим бригадам, 57-й гвардійській танковій бригаді, 299-й штурмовій і 286-й винищувальній авіаційним дивізіям присвоєно звання «Ніжинських», а 280-а і 132-а стрілецькі дивізії й 26-а гвардійська механізована

бригада були нагороджені орденом Червоного Прапора. У запеклих боях за місто загинуло понад 500 чоловік — представників 29 національностей Радянського Союзу. Трудящі міста увічнили пам’ять про них — встановили на братських могилах обеліски, висікли на камені імена героїв.

Понад 9 тисяч ніжинців героїчно билися з фашистськими загарбниками на фронтах Великої Вітчизняної війни і в партизанських загонах. За бойові заслуги удостоєні звання Героя Радянського Союзу А. К. Галецький і В. І. Нечваль, 1600 чоловік нагороджено орденами й медалями, в т. ч. орденом Леніна 31, орденом Червоного Прапора 45 чоловік.

Відступаючи, німецько-фашистські загарбники вивели з ладу 7 заводів, електростанцію, вузол зв’язку, мости через річку Остер; зруйнували 15 магазинів, 5 шкіл, три аптеки, гуртожиток студентів, 223 житлові будинки; розорили й пограбували лабораторії та бібліотеку інституту. Фашисти знищили понад 5 тис. жителів і військовополонених, понад 500 ніжинців відправили на рабську працю до Німеччини.

Відразу після визволення міста розгорнули свою діяльність міськком КП(б)У, виконком міськради ти інші установи. Відновлювали роботу підприємства. Вже 15 січня 1944 року почав випускати продукцію механічний завод. На всю потужність працювали паровозне й вагонне депо, майстерні залізничного вузла. Ніжинській дистанції колії в серпні було вручено перехідний Червоний прапор Міністерства шляхів сполучення СРСР. Успішно виконували план робітники Ніжинського засолзаводу. На 8 серпня вони відправили 3500 тонн маринованих і солоних ніжинських огірків.

Поряд з відбудовою промисловості відновлювали роботу заклади освіти й культури. Уже у вересні 1944 року в місті працювало 9 шкіл, педагогічний інститут, 4 технікуми, республіканська школа піонервожатих. Було відкрито кінотеатр. З квітня цього ж року почала виходити газета «Радянський Ніжин».

З почуттям глибокої вдячності за визволення від окупантів трудящі Ніжина збирали подарунки воїнам Червоної Армії, допомагали сім’ям військовослужбовців та інвалідам війни. Понад 4 млн. крб. вони внесли на побудову танкової колони «Колгоспник Чернігівщини», а студенти й викладачі педінституту зібрали 100 тис. крб. на будівництво літака «Смерть фашизму».

Організатором і керівником мас у відбудові й дальшому розвитку господарства була міська партійна організація. У 1945 році її поповнили комуністи-фронтовики, які зразу ж пішли працювати на заводи, в артілі промкооперації, навчальні заклади й установи. Якщо в січні 1944 року в складі парторганізації налічувалося 276 членів і кандидатів у члени партії, то в січні 1945 року кількість їх зросла до 448 чоловік. У місті було 400 членів ВЛКСМ. Комуністи й комсомольці очолили змагання трудящих за якнайшвидшу відбудову господарства. У 1945 році ніжинці завоювали першість серед трудящих міст області у виконанні завдань відбудови. Стали до ладу всі цехи механічного, засолювального та обозобудівного заводів, розпочали роботу 7 промартілей. На кінець 1945 року підприємства міста виробили продукції на 12 млн. крб. Велику братерську допомогу подали ніжинцям трудящі РРФСР, усього Радянського Союзу. Вони надіслали устаткування, будматеріали механічному, обозобудівному та іншим заводам, паровозному й вагонному депо. Приміські колгоспи одержали з братніх республік сільськогосподарські машини, 200 голів худоби, посівний матеріал, 3 тис. кубометрів будівельного лісу.

На підприємствах розгорнулося соціалістичне змагання за підвищення продуктивності праці й збільшення випуску продукції, у ході якого широкого роз-

маху набрав рух раціоналізаторів та винахідників. Лише на обозобудівному й механічному заводах в 1947 році від робітників та інженерів надійшло близько 100 раціоналізаторських пропозицій. Тільки впровадження пропозиції інженера П. М. Костирєва дало механічному заводу понад 38 тис. крб. економії. За період 1946—1950 рр. трудящі добилися значних успіхів у розвитку всіх галузей народного господарства. Промисловість міста досягла довоєнного рівня. 1950 року стала до ладу швейна фабрика. На цей час уже . діяло 29 промислових підприємств і промартілей. За п’ятирічку випуск продукції зріс майже в три рази і становив 32,6 млн. крб. Удвічі збільшилася чисельність робітників (2405 чоловік).

Повністю відновлено вісім колгоспів, у користуванні яких було 5,1 тис. га землі. Завдяки поліпшенню культури землеробства, застосуванню досягнень агрономічної науки підвищилася врожайність усіх культур. Якщо в 1946 році з кожного гектара збирали по 8,8 цнт зернових, 78 цнт огірків, то в 1950 році — відповідно 18,4 і 90 цнт. Крок уперед зроблено в галузі тваринництва. У колгоспах бу.тт 570 коней, 2 тис. голів великої рогатої худоби, понад 2 тис. свиней, близько 8 тис. овець. Зміцнення економіки дало змогу підвищити оплату праці. В 1950 році хлібороби одержали на трудодень по 3 кг зерна, 2,6 кг картоплі, 2,2 карбованця.

Швидко відроджувалося зруйноване війною місто. Протягом 1946—1950 рр. за рахунок бюджету міськради відбудовано 46 комунальних житлових будинків, 448 нових жител звели індивідуальні забудовники. Було відремонтовано понад 20 км вулиць і тротуарів, посаджено 40 тис декоративних дерев і чагарників. Міськвиконком велику увагу приділяв побутовим підприємствам: майстерням пошиття та ремонту одягу, взуття.

З кожним роком розширювалася торговельна мережа. Якщо в 1946 році в Ніжині працювало 57 магазинів, то в 1950 кількість їх зросла до 87. Крім того, налагоджено роботу підприємств громадського харчування — діяло 7 їдалень. У 1950 році міський товарооборот досяг 60 млн. карбованців.

На кінець періоду відбудови й дальшого розвитку народного господарства відновили роботу всі довоєнні медичні заклади. В 1950 році в місті налічувалося 69 лікарів і 205 середніх медпрацівників. Відкрито медичні пункти на механічному й обозобудівному заводах.

Особливо значних досягнень здобуто в галузі освіти й культури. За період з 1946 по 1950 рік у Ніжині добудовано 45 класів. Усього в 14 школах, у т. ч. в семи середніх, навчалося 6,1 тис. учнів і працювало 256 учителів. 1200 студентів здобували вищу освіту в педінституті. Спеціалістів середньої ланки готували технікуми механізації й електрифікації сільського господарства, ветеринарний, бібліотечний та медичний.

В 1944 році відновив свою діяльність пересувний драматичний театр ім. М. Коцюбинського, працювали літній і зимовий кінотеатри, вісім клубів, у яких діяло 88 гуртків художньої самодіяльності із загальною кількістю учасників понад дві тис. чоловік. Цікаву роботу з читачами проводила міська й 40 відомчих (на підприємствах і в навчальних закладах) бібліотек. Тут влаштовувалися читацькі конференції, літературні диспути, вечори, книжкові тематичні виставки.

Після завершення відбудови народного господарства міськком партії і міська Рада зосередили увагу партійних організацій і керівників підприємств на поліпшенні організаційно-технічного керівництва промисловим

виробництвом, застосуванні передових методів праці. Цими питаннями глибоко займалася створена в 1952 році при міському комітеті партії технічна рада, до складу якої увійшли інженерно-технічні працівники, раціоналізатори й винахідники підприємств.

Зміцнювалися зв’язки ніжинських робітників з трудівниками споріднених підприємств міст України, РРФСР та інших братніх республік. У 1954 році група інженерно-технічних працівників і передовиків виробництва міста виїжджала до Барнаула вивчати досвід машинобудівників. Ніжинські токарі-швидкісники М. Ю. Кокош і М. Я. Шепель кілька місяців працювали на одному з мурманських заводів, виготовляли обладнання для рибної промисловості, передавали свій досвід російським друзям.

В результаті самовідданої праці трудящі достроково, до 20 листопада 1955 року, виконали п’ятирічний план розвитку промисловості міста. За 1951 —1955 рр. обсяг виробництва зріс на 58 проц., а продуктивність праці робітників — на 60 проц. Швидкими темпами підвищувався рівень промислового виробництва в наступні роки.

В період підготовки до XXI з’їзду КПРС у місті розгорнувся патріотичний рух трудящих за комуністичну працю. Почин московських і ленінградських робітників першими в місті підтримали на механічному заводі. У листопаді 1958 року бригада слюсарів, очолювана комуністом О. П. Меркуловим, включилася в змагання за звання колективу комуністичної праці і наступного року завоювала його. В 1961 році звання ударників і колективів комуністичної праці виборювали вже 3570 робітників. На кінець 1962 року це звання одержала 61 бригада, на кінець 1965 року — 245. В їх складі працювало 3500 чоловік. 1800 робітникам було присвоєно звання ударника комуністичної праці, у т. ч. робітниці фабрики художніх виробів Л. С. Третяк, швачці В. М. Кузьмук, звання колективів комуністичної праці удостоєні бригади, очолювані І. А. Івжичем, М. І. Сипливцем, В. П. Ткаченком.

Самовіддана творча праця сприяла успішному здійсненню виробничих завдань 1959—1965 рр. Порівняно з 1958 роком валова продукція промисловості зросла в два рази й досягла 57 млн. крб. Здійснювалася реконструкція підприємств. На базі невеличкого обозобудівного заводу в 1964 році створено завод «Сільмашбуд», де почали випускати інкубатори, доїльні установки та інші агрегати, механізми для сільського господарства. Нові цехи стали до ладу на механічному заводі, засолзавод перетворено в консервний комбінат. На базі артілей промкооперації виникли фабрики — меблева та художніх виробів, заводи гумових виробів і лакофарбовий. Влітку 1959 року засновано Ніжинську нафтогазорозвідну експедицію глибокого буріння тресту «Чернігівнафтогазорозвідка». Тут працює близько тисячі робітників та інженерно-технічних працівників. Експедиція веде буріння нафто-газових скважин у багатьох районах області.

Включившись у всенародний рух за гідну зустріч 50-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції, трудящі Ніжина достроково виконали виробничі завдання 1967 року. На підприємствах міста було вироблено надпланової продукції на 3,4млн. крб.1 2. За визначні досягнення в змаганні на честь ювілею 27 робітників і службовців відзначено орденами й медалями, в т. ч. ордена Трудового Червоного Прапора удостоєно О. П. Меркулова, І. П. Чорного, Т. П. Рідзеля.
Із повагою, Ганна

Онлайн
Аватар користувача
 
Повідомлень: 5031
З нами з: 15 лютого 2016, 16:51
Подякував (-ла): 2557 раз.
Подякували: 908 раз.
Стать: Жінка

Re: Ніжин, Ніжинський район, Чернігівська область

Повідомлення АннА » 02 березня 2017, 21:20

Частина У
З великим ентузіазмом і натхненням трудящі міста працювали в період підготовки до 100-річчя з дня народження В. І. Леніна. Яскравим проявом їх трудової активності, комуністичного ставлення до праці були комуністичні суботники й недільники. У ювілейному комуністичному суботнику 12 квітня 1970 року взяло участь 32 452 чоловіка. Цього дня робітники підприємств виробили промислової продукції на 288,4 тис. крб. та виконали будівельно-монтажних робіт на 13 тис. крб. Підготовка до ленінського ювілею ознаменувалася дальшим піднесенням ідейно-політичної і культурно-масової роботи серед населення. Робітники, службовці, молодь з особливим інтересом, глибоко вивчали Твори В. І. Леніна, рішення з’їздів і пленумів ЦК КПРС, знайомилися з героїчною історією нашої партії і радянського народу.

Трудящі Ніжина радісно відзначили 100-річчя з дня народження В. І. Леніна. На підприємствах, в установах, навчальних закладах і школах відбулись урочисті збори робітників, службовців, молоді. 22 квітня трудящі, які вийшли на багатотисячну демонстрацію, рапортували партії й уряду про свої трудові досягнення. Так, колектив фабрики художніх виробів до 22 квітня 1970 року завершив виконання п’ятирічного плану. За високі показники в праці та активну участь у громадській роботі 2586 робітників, службовців нагороджено Ленінською ювілейною медаллю.

Значний вклад у розв’язання народногосподарських завдань внесли передовики виробництва. В 1970 році на 21 підприємстві працювало 105 бригад, 32 дільниці, 17 змін і 12 цехів комуністичної праці, колективи яких налічують близько 4 тис. чоловік.

Змагаючись за гідну зустріч XXIV з’їзду КПРС і XXIV з’їзду КП України, робітники промислових підприємств, транспорту, будівельних організацій достроково виконали завдання восьмої п’ятирічки і виготовили продукції на суму 433,5 млн. крб., в т. ч. понад план на 14,5 млн. крб. За успіхи у виконанні п’ятирічного плану 140 робітників і службовців нагороджено орденами й медалями, в т. ч. ордена Леніна удостоєні заслужений машинобудівник УРСР М. А. Дудка, В. Д. Коваленко, Н. К. Поліщук, І. П. Одинцов, ордена Жовтневої Революції — О. О. Іванов, Г. П. Пронженко, Є. Г. Ткаченко, О. П. Меркулов, І. А. Філоненко, М. І. Тимчевко. Головному технологові консервного комбінату О. Т. Корпану присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці.

Нові перспективи в розвитку промисловості міста відкриваються у дев’ятій п’ятирічці. Обсяг промислового виробництва зросте на 53,9 проц. На кінець 1975 року підприємства випускатимуть продукції на 667,4 млн. крб. У 1971 році розгорнулося будівництво ряду нових підприємств — лакофарбового, пивоварного та заводу гумових виробів. Реконструюватимуться заводи «Сільмашбуд», перейменований 1970 року в «Ніжинсільмаш», та механічний.

За післявоєнні роки змінився вигляд міста. На вулицях ім. Червоних партизанів, С. М. Кірова, О. В. Суворова, М. В. Гоголя, Т. Г. Шевченка зведені нові квартали трьох-п’ятиповерхових багатоквартирних будинків з усіма побутовими зручностями. Лише за 1960—1971 рр. у місті збудовано 3200 квартир, площа яких становить 112 тис. кв. м, новий готель на 104 місця та ряд гуртожитків. Третина міських вулиць покрита асфальтом і бруківкою. До 60 км розширилася мережа водопроводу, проведено 250 км електромережі. У 1966—1971 рр. збудовано два мости через ріку Остер.

Зростає міський транспорт. З 1960 року діє автотаксомоторний парк. До послуг населення в 1971 році було 32 автобуси, 30 легкових таксі.

Розширюється мережа закладів торгівлі й громадського харчування. Трудящих обслуговують 97 магазинів і 75 ларків, 3 ресторани, 22 їдальні, 3 кафе, 29 буфетів. Невпинно зростають побутові потреби трудящих. Щоб краще й повніше задовольнити їх, створено 2 комбінати побутового обслуговування, які мають понад 30 майстерень і ательє.

Значно підвищився добробут трудящих. За 1960—1970 рр. понад півтори тисячі сімей одержали комунальні квартири в нових будинках. За цей же час більш як 2 тис. сімей спорудили будинки за власні кошти. На 38—40 млн. крб. робітники і службовці щорічно купують різних товарів.

Завдяки повсякденним турботам партійних і радянських органів багато зроблено в справі дальшого поліпшення охорони здоров’я трудящих. У 1963 році збудовано новий триповерховий корпус міської лікарні на 300 ліжок, в 1968 році — водолікарню й поліклініку на заводі «Сільмашбуд», у 1960 році відкрито стоматологічну поліклініку. У місті діють пологовий будинок, два диспансери, санітарно-епідемічна станція, 7 аптек, 9 медпунктів, з дитячих медичних закладів — лікарня на 75 ліжок, консультація, санаторій, а також 4 ясел на 250 місць. Населення обслуговує 155 лікарів, 544 фельдшери й медсестри.

На підприємствах, у навчальних закладах створено 90 колективів фізкультури, що об’єднують понад 12 тис. любителів спорту. В їх розпорядженні стадіон, десятки спортивних майданчиків і залів.

За 1950—1971 рр. майже на одну третину зросла кількість учнів у загальноосвітніх школах і в 1971/72 навчальному році становила 8210 чоловік. У місті — 9 середніх і 4 восьмирічні школи, а також 2 вечірні середні школи робітничої молоді та середня заочна школа, у яких в 1972 році налічувалося 540 учителів. Любов і повагу серед педколективу й школярів завоювали А. С. Маиборода, А. Ф. Пігина, нагороджені орденом Трудового Червоного Прапора, та заслужена вчителька УРСР К. Г. Єременко. З середніх спеціальних навчальних закладів працюють технікум механізації сільського господарства, культосвітнє та медичне училища, 2 училища профтехосвіти. За заслуги в підготовці кадрів для сільського господарства і в зв’язку з 75-річчям з дня заснування технікум механізації сільського господарства в 1970 році нагороджено орденом «Знак Пошани».

Значний вклад у підготовку кадрів учителів у нашій країні вносить Ніжинський державний педагогічний інститут ім. М. В. Гоголя. У вересні 1970 року, напередодні 150-річчя з дня його заснування, інститут нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора. За роки Радянської влади вуз виховав майже 23 тис. вчителів. На 6 факультетах — фізико-математичному, природничому, англійської мови, музично-педагогічному, історичному та філологічному — навчається 4 тис. студентів. На 17 кафедрах трудиться понад 170 викладачів, 55 з яких мають вчені звання і ступені. З стін інституту вийшов ряд діячів науки й культури. Серед них — Герої Радянського Союзу письменник Ю. О. Збанацький і ректор Черкаського педінституту професор О. В. Тканко, а також член-кореспондент АН УРСР П. Г. Богач, професор У. Р. Фохт, заслужена вчителька УРСР, депутат Верховної Ради СРСР М. Я. Міхель, академік АН УРСР М. 3. Шамота.

Важливу роль у вихованні нової людини відіграють культосвітні заклади міста. Особливою повагою користується пересувний драматичний театр ім. М. Коцюбинського, директором якого в 1944—1960 рр. був заслужений артист УРСР В. Ф. Тось.

При міському будинку культури заслужений артист УРСР І. К. Бровченко створив драматичну студію, яка за 5 років перетворилася в самодіяльний театр. 1967 року цьому колективові присвоєно звання народного. Значну роботу в пропаганді музичного мистецтва проводять музична школа, відкрита в 1953 році, викладачі

музично-педагогічного факультету педінституту та культосвітнього училища. На підприємствах, в установах, школах і навчальних закладах міста працюють 60 самодіяльних колективів. Про рівень розвитку самодіяльного мистецтва свідчить, зокрема, той факт, що в міських фестивалях, присвячених 50-річчю Великої Жовтневої соціалістичної революції й 100-річчю з дня народження В. І. Леніна, брало участь понад 5 тис. чоловік. 380 робітників і службовців підвищують свій загально-культурний рівень в народному університеті культури, який працює з 1964 року. Трудящих міста обслуговують три кінотеатри, шість клубів, 47 бібліотек, які мають близько 1 млн. книг. З 1967 року працює міський краєзнавчий музей.

Пропагандистом наукових і політичних знань серед населення є міська організація товариства «Знання», що налічує 970 кваліфікованих лекторів. За заслуги в поширенні знань лектор М. І. Проскура нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора. У 1966 році створено міську організацію Товариства охорони пам’ятників історії і культури, в якій на початок 1972 року було понад 13 тис. чоловік.

Міськком КП України й 100 первинних партійних організацій, які 1971 року об’єднували 3240 комуністів, значну увагу приділяють ідейно-політичній роботі серед трудящих. У школах, гуртках, проблемних семінарах системи політосвіти марксистсько-ленінську теорію вивчають понад 8 тис. чоловік. 12 років при міськкому партії працює вечірній університет марксизму-ленінізму,- в якому навчається 200 слухачів. Систематично проводять агітаційно-масову й пропагандистську роботу серед трудящих міста понад 3 тис. агітаторів, політінформаторів та пропагандистів.

У своїй повсякденній діяльності міська партійна організація спирається на профспілкові й комсомольські організації підприємств, установ, навчальних закладів, в яких об’єднано понад 25 тис. членів профспілок і 8300 членів ВЛКСМ. Вони проводять велику роботу серед трудящих, спрямовану на перетворення в життя накреслень XXIV з’їзду КПРС і XXIV з’їзду КП України.

Бойовим помічником міської та районної парторганізацій в їх повсякденній роботі з трудящими є газета «Під прапором Леніна», при якій працює літературне об’єднання. Співробітники редакції проводять заняття на факультеті журналістики народного університету культури. За плодотворну працю в комуністичному вихованні трудящих, мобілізації їх на виконання завдань господарського й культурного будівництва та в зв’язку з 50-річчям виходу першого номера газети 11 квітня 1969 року її нагороджено Почесною Грамотою Президії Верховної Ради УРСР.

Зросла роль міської Ради. В 1971 році до її складу обрано 190 депутатів. Серед них 123 робітники, 4 колгоспники, 63 службовці; 100 комуністів, 27 комсомольців, 63 безпартійних; 107 чоловіків, 83 жінки. 128 депутатів працюють безпосередньо на промислових підприємствах, будівництві, транспорті й у зв’язку, 9 — у сфері обслуговування.

У місті в єдиній дружній сім’ї живуть і трудяться люди сімнадцяти національностей. За післявоєнні роки все більше, розширюються та зміцнюються економічні й культурні зв’язки ніжинців з трудящими братніх республік Радянського Союзу, а також країн соціалістичної співдружності. Продукцію заводів «Ніжинсільмаш», механічного, консервного комбінату, фабрики художніх виробів добре знають в ЧССР, ПНР, УНР, НРБ та інших соціалістичних країнах. Ряд ніжинських робітників працював на промислових підприємствах Куби. Виробничі колективи міста підтримують тісний зв’язок з трудящими м. Пардубіце Чехословацької Соціалістичної Республіки. Щорічно обидва міста обмінюються делегаціями, запозичують кращий досвід. Студенти Ніжинського педінституту дружать з студентами чехословацьких педінститутів у містах Градец-Кралові й Банській-Бнетрищ. Багато ніжинців кожного року виїжджають на екскурсії до Болгарії, Польщі, Чехословаччини.

У Ніжині живуть і працюють Герої Радянського Союзу М. П. Тищенко, С. А. Харченко, В. І. Нечваль, Герої.Соціалістичної Праці Ф. О. Коровицький, В. Г. Кресан, В. П. Власенко. У місті народився і провів своє дитинство М. М. Борисенко — кандидат у члени Політбюро ЦК КП України, секретар ЦК КП України. Уродженцями Ніжина е російський радянський історик, академік АН СРСР, лауреат Державної премії СРСР М. В. Нєчкіна, академік АН УРСР, лауреат Державної премії СРСР, заслужений діяч науки й техніки УРСР М. В. Корноухов (1903—1958), академік АН УРСР, доктор технічних наук, професор Ф. П. Бєлянкін (1892—1972), академік АИ УРСР, російський і український радянський фольклорист Ю. М. Соколов (1889—1941), російський і український радянський фольклорист Б. М. Соколов (1889—1930), член-кореспондент АН СРСР і АН УРСР, російський і український радянський літературознавець В. П. Андріанова-Перетц (1888—1972), видатний український живописець-баталіст М. С. Самокиш (1860—1944), живописець В. М. Андрющенко.

Місто багате на пам’ятники історії й архітектури. У Ніжині є два пам’ятники В. ]. Леніну, великому російському письменнику М. В. Гоголю, Героям Радянського Союзу Я. П. Батюку, С.. П. Моховому, членам Ніжинської підпільної комсомольсько-молодіжної організації, які загинули в 1943 році, обеліск Слави визволителям міста, що віддали своє життя в боях проти німецько-фашистських загарбників. Серед архітектурних пам’яток — Миколаївський собор (1668 р.), Благовіщенський собор (1716 р.), будинок ліцею (1820 р.), грецька Всесвятська церква та інші.

За роки Радянської влади Ніжин перетворився на один з найбільших промислових і культурних центрів Чернігівщини. Широкі перспективи дальшого розвитку відкриваються перед ними у дев’ятій п’ятирічці. У місті буде споруджено понад З тис. квартир, гуртожитки для учнів культосвітнього й професійно-технічного училищ, школа на 964 місця, два дитячі садки, критий ринок, будинок побуту, відкрито сім їдалень, п’ять магазинів. На 20 км розшириться мережа водогінних ліній, стане до ладу шляхопровід через залізничні колії, розпочнеться газифікація міста.

Натхнені величними планами комуністичного будівництва, ніжинці самовіддано трудяться над втіленням їх у життя, вносять свій вклад у побудову комунізму в нашій країні.

Г. Т. ДОНЕЦЬ
Із повагою, Ганна

Онлайн
Аватар користувача
 
Повідомлень: 5031
З нами з: 15 лютого 2016, 16:51
Подякував (-ла): 2557 раз.
Подякували: 908 раз.
Стать: Жінка

Re: НІЖИН, місто, Ніжинський район, Чернігівська обл, Україна

Повідомлення АннА » 02 квітня 2018, 20:02

МИКОЛАЇВСЬКИЙ СОБОР у Ніжині – пам'ятка укр. арх-ри і монументального мист-ва 17 ст. Збудований не пізніше 1655 на кошти козаків і міщан, у т. ч. ніжин. полковників І.Золотаренка та В.Золотаренка і їх матері. На думку більшості дослідників укр. мист-ва 17–18 ст., собор є прототипом мурованих хрещатих п'ятибаневих храмів в укр. бароковій арх-рі. Був зразком для буд-ва цілого ряду п'ятибаневих церков у Лівобережній Україні: таких як Свято-Троїцький собор Густинського Свято-Троїцького монастиря, Спасо-Преображенський собор у м. Ізюм, Свято-Миколаївський собор Батуринського Крупницького Свято-Миколаївського монастиря, собор у с. Лютеньки (нині с. Лютенька Гадяцького р-ру Полтав. обл.), Свято-Успенський собор в м. Новгород-Сіверський, Свято-Георгієвський собор Видубицького Свято-Михайлівського монастиря в Києві, церква на Економічних воротах Києво-Печерської лаври (17 ст.), Свято-Катерининська церква в м. Чернігів, Благовіщенський собор і Свято-Успенська церква в Ніжині (18 ст.) та ін.

При буд-ві М.с. сформувався стиль, який став характерним для укр. бароко в монументальній арх-рі. Розміщений на площі – за вимогою такого композиційного прийому, як всефасадність. Зовн. розміри храму вписуються в рівносторонній трикутник. За винятком бань, не має округлих м'яких ліній, усі зовн. об'єми осн. масиву і підкупольні барабани – гранчасті. У внутр. зх. частині влаштовано по одній та по дві камери, які були своєрідними спец. лоджіями для заможних прихожан. Первісно був прикрашений рельєфно виступаючими деталями у вигляді намистинок, гирек, напівколон, які частково збереглися, але не були відновлені під час реставрації.

У М.с. був один з кращих іконостасів у Лівобереж. Україні. Він займав ширину всього храму раменами. В абрисі рисунка іконостаса була взята композиція подвійної тріумфальної арки, намісний нижній ряд у плані не прямолінійний, а вигнутий біля дияконських дверей, у другому ярусі ікони "празників" (християн. свят) були укомпоновані у восьмигранне обрамлення. Композиційним центром третього ярусу був Христос на троні "Деісус", перед ним – Богоматір та Іоанн Предтеча на колінах, а за спиною трону – портретні зображення ктиторів І. та В. Золотаренків. Іконостас і настінний живопис у первозданному вигляді не збереглися.

М.с. не раз горів (1754, 1773, 1797) та перебудовувався в 2-й пол. 19 ст., унаслідок чого втратив цегляний бароковий декор, а цегляна баня грушоподібної форми була перебудована на більш видовжену. Протягом 18–19 ст. навколо М.с. формувався архітектурний ансамбль. Поряд була збудована двоярусна дзвіниця (не збереглася), а з пд. боку – на місці пошкодженої внаслідок пожежі 1792 церкви св. Варвари – тепла церква св. пророка Іоанна Предтечі з боковими вівтарями св. Варвари і св. Митрофана Воронезького (1842, нині – міський будинок к-ри). На поч. 1830-х рр. М.с. було закрито і перетворено на підсобні приміщення. Лише 1957–66 черніг. реставратори на чолі з М.Говденком підготували необхідну документацію для реставрації, яка почалася в 1980-х рр. і була завершена 1990 ніжин. реставраторами на чолі з Г.Сипливцем. Було повернуто первісний вигляд баням за зразком Свято-Троїцького собору Густинського Свято-Троїцького монастиря.

Зображення
Із повагою, Ганна

Онлайн
Аватар користувача
 
Повідомлень: 5031
З нами з: 15 лютого 2016, 16:51
Подякував (-ла): 2557 раз.
Подякували: 908 раз.
Стать: Жінка

Re: НІЖИН, місто, Ніжинський район, Чернігівська обл, Україна

Повідомлення АннА » 29 квітня 2018, 20:14

НІЖИНСЬКА ГІМНАЗІЯ ВИЩИХ НАУК КНЯЗЯ БЕЗБОРОДЬКА (1820–1832). Заснована в Ніжині 1805 братами О.Безбородьком та І.Безбородьком на їхні кошти як навч. заклад університетського типу. На запрошення міністра внутр. справ Російської імперії графа В.Кочубея проект будинку г-зії розробив архіт. Л.Руска. Буд-во 1808–18 велося кріпаками, які належали І.Безбородьку, під кер-вом архітектора 12-го рангу І. де Лукіні. Крім надання місця й саду, було витрачено 1 275 681 рубль 27 копійок.

Г-зія відкрита 17 вересня 1820, її статут затверджено лише 19 лютого 1825. Попечителем став О.Кушельов-Безбородько, онук І.Безбородька. Директорів призначав імператор. Ними були В.Кукольник (1820–21), І.Орлай (1821–26), Д.Яновський (1827–35). Ніжинська г-зія була навч. закладом закритого типу для привілейованих верств – дворян, духовенства і вихідців з офіцерських сімей. Тут студенти навч. і проживали в окремому пансіоні. На кошти засновників навчалися 27 осіб, а інші сплачували 1 тис. руб. щорічно. З 1821 почали приймати й "вільноприходящих" студентів, котрі наймали помешкання в місті.

Штат викладачів складався зі старших і молодших професорів та учителів, число яких коливалося від 7 до 19. Статут г-зії визначав 9-річний термін навчання, який поділявся на 3 періоди: 1) нижчий курс, 2) середній курс, 3) вищий курс. Студенти вивчали мови і словесності – рос., лат., грец., франц.; географію та історію; науки фізико-математичні, політичні, військові; танці, малювання і креслення та Закон Божий. Значне місце посідали сусп. й, особливо, юрид. науки – логіка, початкові основи моральної філософії і природного права, основи заг. нар. права і держ. госп-ва, коротка історія рим. законодавства й основи рим. права, рос. цивільне і кримінальне право. Студентів не переводили до вищого класу без знання лат., нім. і франц. мов. Заняття проходили у формі 2-годинних лекцій. Екзамени відбувалися в кінці року і були 2-х видів: приватні (індивідуальні) і публічні. Осн. критерієм знань із предметів був результат приватного екзамену. Він відбувався в присутності всіх професорів під кер-вом директора г-зії. На цих екзаменах визначалися гімназисти, які мали право виступати на публічних екзаменах, що проводилися в присутності не лише всіх викладачів, а й гостей, вищого міськ. кер-ва, знаті, родичів. Імена найкращих студентів заносилися до спец. книги, на якій були вибиті слова: "Liber honoris".

У червні 1824 в приміщенні г-зії було відкрито й освячено Свято-Олександрівську церкву. Діяв аматорський театр. Була велика б-ка, в якій 1830 налічувалося 12 374 книги, серед них – старовинні книги, рукописи 16–18 ст., кодекси, статути, літописи. Повний курс навчання пройшло 105 осіб.

Випускниками Ніжинської г-зії були відомі письменники М.Гоголь, Є.Гребінка, М.Білевич, М.Прокопович, К.Базилі, художники А.Мокрицький, А.Горонович, Я. де Бальмен, меценат В.Тарновський, фольклорист П.Лукашевич.

1826–30 проходило слідство у "справі про вільнодумство" над викладачами Ф.Зінгером, М.Бєлоусовим, К.Шапалинським, І.Ландражи. За викладання курсів із залученням наук. праць європ. авторів їх було звинувачено в політ. і реліг. вільнодумстві. У результаті вони були звільнені та взяті під поліцейський нагляд. По завершенні "справи про вільнодумство" 1830 надійшов наказ міністра нар. освіти не набирати до молодшого класу нових учнів. Ніжинська г-зія проіснувала ще 2 роки й була реорганізована 1832 у Фіз.-мат. ліцей кн. Безбородька (1832–40) – вищий загальноосвіт. заклад, що готував технічні та офіцерські артилер. кадри. З цього часу директорів призначав міністр нар. освіти. З 1835 по 1840 директором був Х.Екеблад.

Навчання спочатку проходило в специфічних умовах – паралельно проводилися заняття в гімназійних і ліцейських класах. Гімназійні класи поступово закривалися, хоча існували до 1837. 20 жовтня 1832 рос. імп. Микола I затвердив статут ліцею за зразком Демидовського Ярославського ліцею. Заклад підпорядковувався Київ. навч. округові. Приймалися переважно діти дворян Чернігівської губернії та Полтавської губернії. На кошти засновників навчалися 24 студенти, які проживали в пансіоні. Ті, хто навчався на власний кошт, теж мали право мешкати тут за повну платню. Навчання тривало 3 роки. Ліцеїсти вивчали класичну й прикладну математику, фізику, хімію і технологію, природничу історію, рос. словесність, заг. і рос. історію та статистику, нім. і франц. мови й словесності, Закон Божий. Двічі на рік робилися "роздухи" (перерви) в навчанні: з 1 червня по 22 липня та з 20 грудня по 12 січня. Випускники отримували чин 14-го класу згідно з Табелем про ранги 1722, а для отримання офіцерського звання діяли ті ж правила, що і для студентів ун-ту. За короткий час існування ліцею було здійснено 8 випусків, його закінчило 150 осіб. Серед відомих випускників – інженери й вчені в галузі буд-ва та залізничної справи П.Собко і Д.Журавський, письменник і етнограф О.Афанасьєв-Чужбинський, етнографи, фольклористи та письменники брати К.Сементовський, О.Сементовський і М.Сементовський, батько відомого природознавця і мандрівника М.Миклухо-Маклая – М.Миклухо-Маклай, генерал-лейтенант В.Каталей, полк. К.Фрейнд.

1840 Фіз.-мат. ліцей було реорганізовано в Ніжинський юрид. ліцей кн. Безбородька (1840–75). У ньому готувались юристи-практики: судді, слідчі, нотаріуси. Повний курс був 3-річний і поділявся на 6 семестрів. Окрім енциклопедії законодавства, у ліцеї не викладався жодний теор. курс із галузі правознавства. Викладацький склад формувався переважно з випускників Київ. ун-ту. Серед них – М.Бунге, І.Максимович, Я.Ціммерман, М.Затиркевич, П.Даневський. Вихованці, які закінчували курс навчання з відмінними успіхами, отримували право на чин 12-го класу при вступі на цивільну службу, а ті, хто на "добре", – право на чин 14-го класу.

При ліцеї була відкрита класична г-зія, яка готувала молодь до вступу в ліцей та ін. навч. заклади. Вона розміщувалася в ліцейському приміщенні й утримувалася на суму 5828 руб. на рік. Кер-во г-зії було спільне з ліцейським.

У зв'язку з 25-річчям Ніжинської вищої школи О.Кушельов-Безбородько подарував ліцею картинну галерею, яка складалася із 175 картин майстрів провідних худож. європ. шкіл.

За час існування ліцею його директорами були: Х.Екеблад (1840–55), М.М.Могилянський (1855–56), Є.Стеблін-Камінський (1856–66), Є.Гудима (1866–69), М.Чалий (1869–75).

Останнім почесним попечителем з роду Безбородьків був Г.Кушельов-Безбородько, який після смерті батька 1855 перейняв це звання. Він зробив кілька пожертвувань для ліцею: купив у родичів М.Гоголя для б-ки рукописи письменника і 32 його листи до М.Прокоповича, а також замовив петерб. художникам написати копії портретів О.Кушельова-Безбородька, М.Гоголя, Н.Кукольника (дві останні збереглися й демонструються в картинній галереї ун-ту).

У зв'язку з нестачею коштів 1863 в ліцеї закрили пансіон. Попечитель планував закрити ліцей. Однак після судової реформи 1864 в Рос. імперії виникла потреба в підготовлених юристах, і ліцей ще проіснував до 1875. З 1873 почесним попечителем став граф О.Мусін-Пушкін. Він збільшив фінансування на утримання студентів та зарплату викладачам.

Випускниками ліцею були відомі поети М.Гербель, Л.Глібов, Ф.Богушевич.

У трьох видозмінених навчальних закладах було підготовлено бл. 1 тис. спеціалістів різних профілів. 1875 замість юрид. ліцею був відкритий Ніжинський історико-філологічний інститут князя Безбородька.
Блануца А.В.
Із повагою, Ганна

Онлайн
Аватар користувача
 
Повідомлень: 5031
З нами з: 15 лютого 2016, 16:51
Подякував (-ла): 2557 раз.
Подякували: 908 раз.
Стать: Жінка

Re: НІЖИН, місто, Ніжинський район, Чернігівська обл, Україна

Повідомлення АннА » 29 квітня 2018, 20:17

НІЖИНСЬКИЙ ІСТОРИКО-ФІЛОЛОГІЧНИЙ ІНСТИТУТ КНЯЗЯ БЕЗБОРОДЬКА. Відкритий в Ніжині 14 вересня 1875 на базі Юрид. ліцею кн. Безбородька як вищий навч. заклад для підготовки викладачів класичних мов та історії для г-зій. Був другою (після Петерб. історико-філол. ін-ту) вищою пед. школою загальнодерж. значення.

До новоствореного ін-ту входила і г-зія. За розпорядженням міністра нар. освіти для гімназистів 5–8-го класів, які будуть вступати до ін-ту, надавалося 30 стипендій. На ці стипендії могли претендувати й учні ін. г-зій Російської імперії. Усі студенти проживали в приміщенні ін-ту й перебували на повному казенному утриманні. Навчання тривало 4 роки. За отримання на екзаменах однієї незадовільної оцінки студент втрачав право переводу на вищий курс, а за 2 – виключався з ін-ту. З 1911 набиралися студенти, які навчалися на свій кошт.

Випускники направлялися вчителями в різні навч. заклади згідно з місцями, визначеними департаментом нар. освіти. За час існування ін-ту багато його випускників стали відомими вченими. Своїми наук. працями відзначилися бл. 70 вихованців ін-ту. Серед них – визначні філологи Є.Карський, М.Державін, В.Данилов, В.Рєзанов, І.Кириченко, історик М.Петровський.

Професори ін-ту входили до складу колегіального органу управління вузу – конференції, яка періодично збиралася для вирішення найважливіших питань навч. та наук. роботи. Існували 2 відділення: класичної і рос. словесності, а з 1882 – історії. Академічний рік тривав з 16 серпня до 15 липня. Щороку на 1-й курс приймалося не більше 25 студентів.

1876 започатковане видання "Известий Нежинского историко-филологического института князя Безбородко", які виходили протягом 45 років. У 2-й пол. 1870-х – на поч. 1880-х рр. була сформована відома в наук. світі Ніжинська філол. школа. 1894 з ініціативи професорів М.Бережкова та А.Добіаша було сформоване Історико-філологічне товариство при Історико-філологічному інституті князя Безбородька в Ніжині, яке мало своє наук. періодичне видання "Сборник Историко-филологического общества при Институте князя Безбородко в Нежине". При ньому з 1900 діяла археол. комісія, яку очолив проф. А.Добіаш. Нею була проведена значна робота зі збирання нових матеріалів, а також здійснені розкопки в Глинському, Борзнянському та Остерському повітах Чернігівської губернії.

Під час революції 1905–1907 та Першої світової війни вуз продовжував працювати, хоча зазнав значних матеріальних збитків.

1918 урядом П.Скоропадського піднімалося питання про створення в Ніжині ун-ту. Над проектом реорганізації вузу в ун-т працювала спец. комісія з числа викладачів ін-ту, однак він так і не був втілений у життя. Директорами ін-ту були: М.Лавровський (1875–82), М.Скворцов (1882–93), Ф.Гельбке (1893–1907), І.Іванов (1907–13), Й.Леціус (1913–14), І.Козловський (1916–19).

Протягом червня 1920 – вересня 1921 функціонував Ніжинський науково-пед. ін-т (1919–22) на чолі з директором П.Тихомировим (1921–30). 1921 був перетворений на Ніжинський ін-т нар. освіти. Було відкрито ф-ти соціального виховання, робітничий і професійної освіти. Усіма ділянками діяльності ін-ту керувало бюро, куди входили директор (О.Карпеко, 1922–24; М.Куїс, 1924–30), декани й представники студентів.

1922–23 під кер-вом В.Рєзанова був організований наук. семінар з рос. літератури, метою якого була підготовка наук. кадрів для вузів. На поч. 1924/25 навч. р. семінар було перетворено на Н.-д. кафедру історії к-ри і мови на зразок подібних у 1922–23 в Україні. Наук. продукція ін-ту надсилалася всім навч. і навчально-пед. закладам України та багатьом вузам РСФРР, ін. рад. республік. Ін-т підтримував стосунки з 14 вузами зарубіжжя. 1923 створено історико-краєзнавчий музей, який розмістився в колиш. приміщенні інститутської церкви. З 1924 відновила свою роботу кімната-музей М.Гоголя, пізніше перетворена на музей.

У кінці 1920-х рр. на території вузу був заснований В.Святогором ботанічний сад, один із кращих в Україні.

1930–33 діяв Ніжинський ін-т соціального виховання на чолі з директором С.Порадою (1930–35). 1933–95 – Ніжинський пед. ін-т, який готував учителів-предметників на 4 ф-тах: літературно-мовному, істор., фізико-мат., хіміко-біологічному. Кер-во вузом здійснювали ректори: М.Загрецький (1935–37), І.Гречко (1937–41), Д.Кузнєцов (1943–50), М.Повод (1953–64), В.Горбач (1964–78), Ф.Арват (1978–95), В.Яковець (1995–2005), О.Бойко (2005 – і понині).

У 1930-х рр. у вузі було репресовано 9 з 12 завідувачів кафедр, ректора М.Загрецького та багатьох викладачів. На деякий час через брак кадрів припинилося викладання окремих дисциплін, закрився випуск інститутських видань. 1935 на базі вузу був відкритий учительський ін-т з 2-річним терміном навчання, в якому здобували вищу освіту вчителі шкіл. 1939 з нагоди 130-річчя від дня народження М.Гоголя вузу присвоєно його ім'я.

З 1941 по 1943 у зв'язку з окупацією Ніжина вермахтом робота вузу припинилася. У навч. корпусі розмістився нім. госпіталь. За роки окупації вуз зазнав збитків на суму понад 5 млн карбованців, у б-ці знищено до 100 тис. томів книг.

1949 утворено ф-т англ. мови, 1964 – музично-педагогічний. 1970 збудовано новий навч. корпус на 122 аудиторії і лабораторії, 2 читальні зали, б-ку навчаль-

но-методичної літератури. 2003 сформовано соціально-гуманітарний ф-т.

4 вересня 1998 вуз був реорганізований у Ніжинський держ. пед. ун-т ім. М.Гоголя, 15 вересня 2004 – у Ніжинський держ. ун-т ім. М.Гоголя.

Станом на 2010 ун-т діє у складі 7 ф-тів, 30 кафедр, на яких працюють 350 викладачів. Навчається понад 8 тис. студентів на 16 спеціальностях. У структурі ун-ту функціонують: пед. ліцей, підготовче від-ня, школа майбутнього педагога, навчально-наук. комплекс "університет–коледж–гімназія", регіональні навчально-методичні центри в Прилуках і Новгороді-Сіверському. Ун-т розташов. у 5-ти навч. корпусах, має 4 студентські гуртожитки, гуртожиток для малосімейних викладачів і співробітників, спортивно-оздоровчу базу, агробіологічну станцію, що утворюють комплекс-містечко.
Блануца А.В.
Із повагою, Ганна

Аватар користувача
 
Повідомлень: 190
З нами з: 09 листопада 2016, 16:40
Подякував (-ла): 19 раз.
Подякували: 43 раз.

Re: НІЖИН, місто, Ніжинський район, Чернігівська обл, Україна

Повідомлення Ярина » 04 січня 2020, 12:17

phpBB [video]

Поперед.

Повернутись до Літера Н

Хто зараз онлайн

Зареєстровані учасники: АннА, СТАСЯ, D_i_V_a, Google [Bot], Google Adsense [Bot], Soroka