УГФ-Український Генеалогічний Форум

Пошук родоводу, походження українських прізвищ, ономастика

Нова Прага (Петриківка), смт, Олександрійський р-н, Кіровоградська обл, Україна

У цьому смт/Цим смт/Це смт

Народився і живу
0
Немає голосів
Народився, але не живу
0
Немає голосів
Жили мої батьки
0
Немає голосів
Жили декілька поколіннь моїх пращурів
0
Немає голосів
Жило більше 7 поколіннь моїх пращурів
0
Немає голосів
Досліджую
0
Немає голосів
Цікавлюсь
0
Немає голосів
Є зв'язок моїх пращурів з цим селом
0
Немає голосів
Ваш варіант відповіді
0
Немає голосів
Ваш варіант відповіді
0
Немає голосів
 
Всього голосів : 0

Аватар користувача
 
Повідомлень: 2
З нами з: 10 листопада 2017, 10:57
Подякував (-ла): 0 раз.
Подякували: 2 раз.
Стать: Чоловік

Нова Прага (Петриківка), смт, Олександрійський р-н, Кіровоградська обл, Україна

Повідомлення Nic » 10 листопада 2017, 12:00

Нова Прага (Петриківка) - смт. Олександрійський район Кіровоградської області

Онлайн
Аватар користувача
 
Повідомлень: 4516
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Подякував (-ла): 2490 раз.
Подякували: 864 раз.
Стать: Жінка

Re: Нова Прага

Повідомлення АннА » 10 листопада 2017, 14:20

Дозвольте Вам допомогти.
Ось тут шпаргалка для створення тем по населеним пунктам.
Коригуючи перше повідомлення, Ви можете самі додати необхідне до назви теми.

Якщо знаєте, допишіть будь-ласка назву адміністративного поділу за царських часів. Це важливо для тих хто буде шукать по селу.
Із повагою, Ганна

Онлайн
Аватар користувача
 
Повідомлень: 4516
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Подякував (-ла): 2490 раз.
Подякували: 864 раз.
Стать: Жінка

Re: Нова Прага, Олександрійський район, Кіровоградська область

Повідомлення АннА » 10 листопада 2017, 19:01

Зображення

З історії міст і сіл УРСР виданої у 1968-1973 роках.
Нова Прага — селище міського типу, центр селищної Ради. Розташована за 20 км від райцентру. Населення — 9,7 тис. чоловік. Селищній Раді підпорядковано також села Вершино-Мурзинка, Ганнівка, Григорівка, Душенкевичеве, Лозуватка, Олександро-Пащенкове.

На місці нинішньої Нової Праги, па правому березі річки Бешки (притоки Інгульця) в першій чверті XVIII ст. оселився запорожець Петрик. На початку 50-х років із створенням Нової Сербії хутір Петриківку заселяли серби і чорногорці. Прибували сюди і російські старообрядці. Згодом укріплений хутір перетворили на Петриківську фортецю. Біля неї виріс однойменний населений пункт, якому 1758 року надано статус посаду. В 1787 році це було казенне поселення Херсонського повіту, в якому налічувалося 442 двори і 1356 жителів чоловічої статі.

Із заснуванням військових поселень на Херсонщині у Петриківці розташувалася 3-я кірасирська дивізія, в грудні 1821 року — Малоросійський кіннотний полк, тоді ж посад дістав назву Нова Прага. Крім полкового і ескадронного штабів, тут розмістили штаб дивізії та управління чотирьох округів Новоросійського військового поселення. Військово-поселенська адміністрація докорінно перепланувала і перебудувала посад. Були споруджені штабні приміщення, казарми, стайні, манеж, гауптвахта, госпіталь тощо. Відкрито школу кантоністів.

2069 десятин землі, що раніше оброблялися новопразькими міщанами, були відібрані для потреб військового поселення. Міщани змушені були орендувати землю в сусідніх поміщиків за межами Нової Праги, куди згодом і переселялися.

З другої чверті XIX ст. Нова Прага стає значним торговельним пунктом на півдні України. На щорічних базарах-торжках купці скуповували хліб, худобу та ін. сільськогосподарську продукцію для відправки до чорноморських портів, а продавали сушену рибу, сіль, дьоготь тощо. В посаді налічувалося 29 крамниць і трактирів, 4 постоялі двори.

Колишніх поселенців в 1857 році переведено на становище державних селян з середнім тимчасовим наділом 5,7 десятини на ревізьку душу. Під час закріплення цих наділів за указами 1866—1867 рр. від общинної землі було відрізано 987 десятин, переважно луків, сінокосів і пасовищ. Це викликало протести, антиурядові виступи. Для придушення заворушення уряд прислав до Нової Праги військовий загін.

У 1883—1885 рр. у містечку налічувалось 9397 жителів і 1897 дворів. 113 куркульських господарств володіли 1858 десятинами і мали в середньому від 5 до 18 голів великої рогатої худоби кожне. 21 з них наймало робочу силу, а 78 брали в оренду 3104 десятини поміщицької землі. Водночас у 156 дворах було тільки 170 десятин землі, 64 проц. з них не мали тягла. На 2158 селянських наділів (близько 19 тис. десятин) припадало всього 33 залізні, 530 дерев’яних плугів, 505 рал, 52 кінні молотарки, 12 жаток. Через поганий обробіток землі селянські господарства терпіли від недородів.

Біднота змушена була вдаватися до відхожих промислів. Так, у 1885 році з містечка пішло на заробітки 316 чоловік, у 1894 році — 966, або 28 проц. дорослого населення. З другої половини XIX ст. Нова Прага перетворюється на один із пунктів найму сільськогосподарських робітників. Через неї прямували юрби заробітчан з північних волостей на Миколаїв. Середньомісячна оплата праці наймита чоловіка в 1894—1895 рр. становила 6 крб. 74 коп., жінки — 3 крб. 80 коп., підлітка — 2 крб. 40 коп. З 1885 року в містечку працював паровий млин, на якому налічувалося 15 робітників. Власник млина за місяць виплачував робітникам, робочий день яких тривав 12 годин, не більше 16 карбованців.

Тяжке економічне становище і політичне безправ’я спонукало трудящих Нової Праги до боротьби проти самодержавства. Найактивніші з них у період назрівання першої буржуазно-демократичної революції включилися в політичну боротьбу. Так, улітку 1904 року селянин В. І. Здоровенко агітував солдатів 34-ї артилерійської бригади, розташованої в Новій Празі, не стріляти в революційних селян, виступати разом проти поміщиків. Він був заарештований і засланий на три роки у Вятську губернію.

Внаслідок революційної агітації селяни почали розподіляти поміщицьку землю і майно. За наказом міністра внутрішніх справ до Нової Праги прибув каральний загін, який у лютому 1906 року вчинив жорстоку розправу над учасниками виступу. 7 чоловік за вироком військового суду Одеського округу були страчені в Єлисаветграді, понад 70 заслано на каторгу, у 500 повсталих конфісковано майно. Селянські виступи тривали і після поразки революції 1905—1907 років.

Столипінська аграрна реформа лише прискорила економічне розшарування селян. Кращі землі потрапили до куркулів-хуторян, значна частина селян розорилася. За три роки (1907—1909 рр.) з новопразької общини виділилось 1242 господарства — майже третина загальної кількості. їм належало 28 проц. усієї селянської землі (7761 десятина).

Дореволюційна Нова Прага являла собою глухе містечко. Наприкінці XIX ст. в ньому налічувалося 373 двори. З 10 вулиць загальною довжиною до 10 км лише половина була вимощена каменем. Із 360 будинків лише 25 були цегляними. Освітлювалися вулиці 95 гасовими ліхтарями.

На охорону здоров’я власті відпускали мізерні кошти — 158 крб. на місяць. У відкритій ще 1894 року земській лікарні було 15 ліжок. Лікарю допомагали спочатку 2, а пізніше — 4 фельдшери. Злидні, низький рівень медичного обслуговування призводили до високої смертності, особливо дитячої. Протягом 1897—1910 рр. вижило тільки 40 проц. новонароджених.

Першу школу в містечку засновано у 20-х роках XIX ст. 1872 року почала працювати міська трикласна школа, наприкінці XIX ст.— земська міністерська двокласна школа і приватна жіноча прогімназія. Однокласне училище, яке діяло з 1902 року, через десять років реорганізоване у вище початкове. У 1908 і 1910 рр. збудовано ще дві земські школи. Навчалися переважно сини й дочки заможних батьків. Наприклад, у 1908 році в жіночій прогімназії вчилося 5 дітей дворян, 4— т. зв. почесних громадян і купців, 60 — міщан і 9 — заможних селян. Багато дітей трудящих через матеріальні нестатки не мали можливості ходити до школи. У 1909 році неписьменна молодь призовного віку становила 35,8 процента.

Безпросвітне життя селянства знайшло відображення у народній творчості. Завідуючий місцевою міністерською школою відомий український фольклорист і етнограф І. В. Бессараба протягом 30 років збирав і впорядкував пісні, легенди, приказки, казки, гуморески. Так, в одній з них — «Я ж думала, мати, панувати» — розповідається про тяжке життя заробітчанина, а в рекрутській пісні «Ой гай, мати!» оспівується гірка доля новобранців-рекрутів, які «раді б вертатися, та цар не пускає».

У передноворічні свята селяни дивилися народну виставу — містерію «Трон», де в алегоричній формі висміювався жорстокий цар, який посилає на смерть непокірного сина. У 1906 році за наказом поліції, яка вбачала у виставі антиурядову агітацію, містерія була заборонена. 1905 року в селі працівником аптекарського магазину В. Красиличем (Красенко) засновано драматичний гурток, діяльність якого була позначена непримиренністю до існуючого ладу.

Під час першої світової війни з Нової Праги було мобілізовано 1395 чоловіків. Про дальше зубожіння сільської бідноти свідчить те, що 1916 року у 1159 дворах зовсім не було тягла, 94 господарства мали по коню, в той час як у 95 куркульських налічувалось від 4 до 20 голів робочої худоби. За розмірами посівів селянські господарства поділялись так: 520 родин зовсім не обробляли землю, 1764 — до 5 десятин, тоді як кожний з 51 заможного двору засівав від 20 до 75 десятин. З промислових і торговельних підприємств працювали 2 парові млини, 2 пекарні, каретна майстерня, 73 лавки і трактири.

Лютнева буржуазно-демократична революція не змінила економічного становища трудящих Нової Праги. Комітет «громадської безпеки» не збирався приступати до аграрних перетворень. Земля, як і раніше, була в руках поміщиків і куркулів. Залишилася волосна управа. По-більшовицькому настроєні фронтовики, що повертались у містечко, викривали антинародну політику Тимчасового уряду. В квітні 1917 року місцеві монархісти організували біля постамента з двоголовим орлом демонстрацію. Обурені селяни розігнали це зборище й розбили емблему самодержавства. 19 квітня 1917 року на зборах фронтовиків більшовики ознайомили присутніх із змістом Квітневих тез В. І. Леніна. Було вирішено провести першотравневу демонстрацію під лозунгом: «Вся влада Радам!». Дізнавшись про ноту Мілюкова, на багатолюдній демонстрації трудящі висловили протест проти імперіалістичної політики буржуазного уряду.

Радо зустріла новопразька біднота звістку про перемогу Жовтневого збройного повстання в Петрограді. Наприкінці листопада 1917 року солдати-фронтовики, серед яких були більшовики, створили в містечку революційний комітет. Спираючись на трудящих, ревком повів рішучу боротьбу за перемогу Радянської влади, яка особливо посилилась після створення в грудні 1917 року партійного осередку. Головою першого партійного осередку обрано П. А. Несмашного. Між біднотою і куркулями відбувалися збройні сутички. Наприкінці січня в селі встановлено Радянську владу.

Волосний з’їзд Рад в лютому 1918 року схвалив перші радянські Декрети про землю та мир, обрав президію волвиконкому в складі Я. Єгорова, П. Ткачова, П. Козинця, П. Несмашного, С. Каралима, М. Троцюка, Ф. Рашевського. Новопразький волвиконком призначив комісарів у економії, які взяли на облік землю, поміщицьке майно і встановили контроль над ними, власникам було запропоновано залишити свої маєтки.

Та початок соціалістичного будівництва був перерваний австро-німецькою навалою. З наближенням ворожих військ більшовики провели запис добровольців до Червоної гвардії. Командиром загону призначено колишнього жителя Нової Праги матроса І. Петренка. Згодом загін влився до складу радянських частин. У другій половині березня 1918 року Нову Прагу окупували австро-німецькі війська. Розпочалися масові арешти. Підпільний ревком організував опір загарбникам. Трудящі ховали хліб, різали худобу, щоб вона не дісталася ворогові, зривали відправку награбованого майна до Німеччини. Окупанти вдалися до репресій: катували родини членів волпарткому, виконкому, радянських активістів. У травні військово-польовий суд стратив 7 жителів Нової Праги. У відповідь на ці дії 21 листопада керовані підпільниками революційні селяни розгромили в селі гетьманську варту і німецький загін. Після втечі окупаційних військ жителям Нової Праги довелося боротися проти петлюрівців. В цьому їм допомогли частини Червоної Армії, які 25 грудня визволили містечко. 28 лютого проведено вибори волосного виконавчого комітету. Комуністи й органи Радянської влади мобілізували трудящих на боротьбу з розрухою і бандитизмом. Долаючи опір куркулів, вони організовували заготівлю хліба, готували поповнення для Червоної Армії, займалися налагодженням роботи шкіл і лікарень. Навесні 1919 року 50 бідняцьких господарств об’єднались у товариство спільного обробітку землі.

У травні селяни взяли участь у боротьбі з григор’євцями. Бойовий загін у складі 500 чоловік під командуванням П. Несмашного зав’язав бій з бандитами. Загін григор’євців було розбито. Та в серпні містечко захопили денікінці. Тоді ж тут створено підпільну групу. Восени 1919 року підпільники роззброїли новопразьку поліцію, вбили пристава. Білогвардійці вчинили жорстоку розправу над жителями. Від рук карателів загинули Я. О. Єгоров, В. П. Любарський, А. Є. Чередниченко, Г. Є. Коваленко, П. О. Бояр та інші. Але новопразьке підпілля продовжувало діяти. У січні 1920 року частини Червоної Армії визволили від білогвардійських військ Нову Прагу. Радянську владу було відновлено. Радянські органи провели насамперед розподіл землі між безземельними і малоземельними селянами. Було встановлено норму: на кожного їдця — 1,25 десятини.

Велику допомогу у зміцненні Радянської влади на селі подавав створений 1920 року комітет незаможних селян. Члени КНС, серед яких було 12 комуністів і 19 комсомольців, взяли на облік у куркулів сільськогосподарський реманент, посівний матеріал, а лишки передали біднякам. Незаможні господарства одержали від держави кредит для придбання посівного матеріалу, тягла і реманенту.

Перехід до нової економічної політики сприяв пожвавленню торгівлі, зміцненню бідняцько-середняцьких господарств. Комуністи залучали бідняків у кооперативи. Відновився ТСОЗ. У 1921 році на його базі засновано першу комуну ім. Леніна. Очолив її комуніст Д. П. Петленко. Секретарем партійного осередку, що складався з чотирьох комуністів, обрано І. А. Кобиляцького. Комуна мала понад 100 га землі, 7 нар волів і коней, 2 ручні сівалки, кілька плугів і борін. Частину зерна першого врожаю комунари відправили під червоним прапором на станцію Шарівка. На передній підводі майорів плакат: «Робітникам Москви і дорогому Леніну від членів трудової комуни ім. Леніна». Того ж року виникло робітничо-селянське споживче товариство.

Соціалістичне будівництво на селі спрямовували райком партії і райвиконком (у 1923 році Нова Прага стала районним центром). Райком партії рекомендував комуністів до радянських органів. Улітку 1923 року у Новопразькому виконкомі працювало 4 члени партії, у президії комнезаму — 2. 7 травня 1923 року створено комсомольський осередок. Тільки протягом року до нього вступили 50 юнаків і дівчат. За соціальним станом серед них було 40 проц. робітників, 55 проц.— селянської бідноти, решта — службовці.

Активну роль у громадському житті відігравали жіночі організації. Вже в 1923 році при парткомі засновано жіночий відділ. Від делегаток Нової Праги в роботі конференції, скликаної ЦК КП(б)У 1924 року, брала участь В. Херсонцева. Активістки допомагали безробітним трудівницям об’єднуватися в артілі. Так, у травні 1924 року створено швейну артіль. Жінки брали участь у роботі народного суду, у профспілках «Медсантруд» і «Робітос», 6 з них працювали в споживчому товаристві, 44 — в комнезамах. Делегатки подавали велику допомогу органам Радянської влади в боротьбі з дитячою безпритульністю. У серпні 1924 року організовано курси крою і шиття для безпритульних дівчаток. Створено комісію допомоги дітям, організації товариств «Юний Спартак» та «Друг дітей».

Комуністи й комсомольці повели боротьбу за ліквідацію неписьменності. При трудових школах відкрилися пункти лікнепу, 2 хати-читальні, курси української мови. При районному сельбуді працювали гуртки: сільськогосподарський, саносвітній, атеїзму. Комсомольці й молодь Нової Праги взяли шефство над 2-м батальйоном 74-го Кримського полку. 27 вересня вони вручили червоноармійцям пам’ятний прапор і 5 тис. крб. на культурно-масову роботу. Новопразька молодь проводила місячники допомоги Червоній Армії, тижні допомоги сільській бідноті, передплату на газети «Правда», «Беднота», «Комуніст». Під час тижнів шефства над Повітрофлотом 50 членів сельбуду зібрали у фонд авіації 25 тис. карбованців.

У життя трудящих входили революційні традиції. Так, у день Великої Жовтневої соціалістичної революції жителі Нової Праги пройшли з червоними прапорами вулицями села. Попереду колони крокували червоноармійці 2-го батальйону 74-го Кримського полку. Біля пам’ятників героям Великого Жовтня і братської могили жертв громадянської війни відбувся мітинг. У річницю смерті В. І. Леніна районна партійна організація провела тиждень Ілліча.

Незаможники і сільська біднота на власному прикладі показували одноосібникам зразки соціалістичного господарювання. Селянським об’єднанням надавала допомогу держава. Так, 1924 року бідняцько-наймитські господарства одержали позичку в розмірі 160 пудів пшениці, 200 пудів ячменю, 150 пудів вики і близько 6 тис. крб. У 1926 році в Новій Празі організовані перші машинно-тракторні товариства «Шлях агрономії», «Перемога» та «Новопразьке», яким для придбання техніки держава виділила 6056 крб. кредиту. 1928 року засновано ТСОЗ «Шлях до комунізму» з 39 господарств. Завдяки популяризації комуністами переваг колективного землеробства зростала кількість сільськогосподарських кооперативів. Проте дрібні селянські об’єднання не могли конкурувати з економічно міцними куркульськими господарствами, які почали купувати машини. На початку 1929 року в Новій Празі куркулі ще орендували 50 проц. землі, виділеної бідноті.

Восени 1929 року діючі та новостворені товариства об’єдналися в 16 колгоспів — ім. Будьонного, «Нове життя», «4-й вирішальний», «Червоний прапор», ім. Ворошилова, «Селянин», ім. Луначарського, «Серп і молот» та інші. До 14-річчя Великого Жовтня у Новій Празі завершено колективізацію: 98 проц. селянських господарств вступили до артілей.

В лютому 1934 року засновано Новопразьку МТС, яка обслуговувала 33 колгоспи, в т. ч. 16 місцевих. Машинно-тракторна станція мала 35 тракторів, 8 культиваторів, 4 сівалки, 8 комбайнів. Уже в перший рік відзначився комсомолець-тракторист І. Г. Ковтун. Він виорював по 5—7 га замість 4 га за нормою. Обком КП(б)У преміював його путівкою до будинку відпочинку і цінним подарунком.

У 1935 році колгоспники Нової Праги разом з усіма трудящими країни включились у стахановський рух, який набрав особливо широкого розмаху напередодні першого з’їзду колгоспників-ударників. На цей з’їзд було послано Є. С. Вовченка — голову колгоспу ім. Ворошилова. Приклад п’ятисотенниць наслідували новопразькі ланкові Г. М. Шугайова, М. Г. Ковпак та інші. Зразки сумлінної праці показували механізатори М. Шевчук та С. Бабич. За успіхи у хліборобстві та тваринництві першими з Нової Праги учасниками Всесоюзної сільськогосподарської виставки в 1939—1940 рр. стали бригадири тракторних бригад Д. І. Горяко, І. М. Ковтун, чабан С. Г. Андрущенко — всього 15 чоловік.

Протягом довоєнних п’ятирічок значно зросло технічне оснащення колгоспів. Обсяг робіт, які виконувала МТС у колгоспах 1935 року, становив 25 тис. га умовної оранки, а в 1939 році — 65,5 тис. га. У 1940 році в Новопразькій МТС працювало 360 трактористів, 90 комбайнерів, 24 агрономи, 25 агротехніків, 11 механіків. Валовий збір зерна в колгоспах порівняно з 1935 роком збільшився у 2,5 раза, врожайність досягла 14—15 цнт з гектара, а прибутки артілей зросли у 2,8 раза. В 1939—1940 рр. артілі утримували близько 3 тис. голів великої рогатої худоби, 2,6 тис. свиней.

У селі діяли електростанція, збудована ще 1925 року, харчокомбінат і комбінат побутового обслуговування, їдальня, готель, радіовузол на 225 точок. У лікарні на 50 ліжок працювало 6 лікарів і 22 чоловіка середнього медперсоналу. До 1940 року остаточно ліквідовано неписьменність, всі діти шкільного віку були охоплені семирічною освітою. У двох середніх, двох семирічних і трьох початкових школах 1100 дітей навчали і виховували 68 педагогів. Асигнування на народну освіту в 1940 році зросли проти 1936 року на 60,3 проц. У Новій Празі було три сельбуди, клуб при МТС, 17 червоних кутків.

22 червня радіо принесло тривожну звістку про підступний напад фашистської Німеччини на нашу країну. Того ж дня понад 100 чоловік з села записалося добровольцями до лав Червоної Армії. 5 серпня до села увірвалися гітлерівські війська. Працівники райвійськкомату, що проводили евакуацію населення, зав’язали нерівний бій з ворогом. Загинули начальник військкомату Д. С. Абдула, директор будинку культури I. X. Семененко, голова райкому Тсоавіахіму С. С. Маринич. Окупантами були заарештовані і страчені в Кіровограді активісти колгоспного руху подружжя Жаворонських. Влітку 1943 року фашисти розстріляли 37 сімей ново-празьців. Через кілька тижнів вони вчинили чергове злодіяння — біля хутора Душна вбили 101 чоловіка. Гітлерівські загарбники заподіяли великих матеріальних збитків народному господарству і вивезли до Німеччини кілька тисяч голів худоби, понад мільйон пудів зерна, пограбували магазини, клуби, зруйнували нову двоповерхову середню школу, приміщення районного будинку культури перетворили на стайню.

Незважаючи на терор окупантів, понад 30 чоловік з Нової Праги пішли до Чорного лісу у партизанський загін, де командиром був І. Д. Діброва, а комісаром К. І.Сабанський, нині перший секретар Олександрійського РК КП України. У листопаді 1942 року тут створено районний штаб партизанських загонів. В ніч на 3 березня 1943 року в Новій Празі відбулася районна партійна конференція в складі 17 членів ВКП(б), яка накреслила ряд заходів для боротьби проти окупантів, обрала підпільний партійний комітет на чолі з О. Н. Оленюком.

Новопразька підпільно-диверсійна група проводила агітаційно-масову роботу, чинила диверсії на залізницях і шосейних дорогах, переправляла людей і зброю до партизанів: за час окупації до Чорного лісу було переправлено 184 озброєних патріотів, доставлено 104 гвинтівки, 6 ручних кулеметів, 13 автоматів, 20 тис. патронів та багато продовольства. Підпільники зруйнували міст на дільниці Нова Прага — Мошорине. 28 жовтня 1942 року члени групи організували аварію ворожих ешелонів, на станції Долинська знищили два паровози, 7 вагонів. У жовтні 1943 року вони врятували групу радянських танкістів, яка прорвалась у ворожий тил і потрапила в оточення. За рішенням Кіровоградського підпільного обкому партії, у вересні 1943 року група влилася в партизанське з’єднання і взяла участь у визволенні Знам’янки та сіл області.

Мужньо боролися проти фашистів комсомольці-розвідники Б. В. Клименко та О. Т. Шаповалов. Після визволення села вони були направлені в глибокий тил ворога. Б. В. Клименко загинув у Румунії, а О. Т. Шаповалов діяв у складі групи розвідників Є. С. Березняка в Польщі. Радянський уряд удостоїв О. Т. Шаповалова ордена Вітчизняної війни 2-го ступеня. За активну участь в операції по врятуванню Кракова уряд Польської Народної Республіки нагородив його орденом «Віртуті Мілітарі», кількома медалями, він — почесний громадянин Кракова. Ім’я Б. В. Клименка носить піонерська організація середньої школи.

Під час тимчасової окупації багато жителів Нової Праги надавали допомогу народним месникам. Так, робітники Новопразького млина відправили партизанам 20 тонн борошна, 2 тонни олії, 5 тонн круп. Керував операцією приймальник млина І. П. Краснов. Понад 370 сімей переховували радянських військовополонених.

7 грудня 1943 року частини 93-ї гвардійської Харківської стрілецької дивізії під командуванням генерал-майора В. В. Тихомирова, 94-ї гвардійської стрілецької дивізії (командир полковник Г. М. Шостацький), 84-ї стрілецької дивізії на чолі з генерал-майором П. І. Буняшиним визволили Нову Прагу від німецько-фашистських загарбників. У боях за село також брали участь воїни 5-ї гвардійської танкової армії генерала П. О. Ротмістрова. З середини грудня 1943 року по 8 січня 1944 року тут перебував штаб 2-го Українського фронту генерала І. С. Конєва. За Нову Прагу загинуло 626 воїнів, серед них Герої Радянського Союзу С. І. Титаренко, І. Я. Підкопай, Ц. С. Расковинський. Тут помер тяжко поранений командир 93-ї гвардійської Харківської стрілецької дивізії генерал-майор В. В. Тихомиров.

Десятки бійців і командирів Червоної Армії, вихідців з Нової Праги відзначились у боях проти гітлерівців. Штурман комсомолець П. П. Стріленко разом з льотчиком О. А. Авдєєвим з Тамбовської області спрямував палаючий літак на колону фашистських танків під білоруським містом Ошмяни. О. Д. Петленко став генерал-лейтенантом, С. І. Зайцев — генерал-майором. Звання Героя Радянського Союзу присвоєно уродженцям Нової Праги І. М. Бондаренку за виявлений героїзм під час форсування Дніпра у вересні 1943 року й В. Ф. Турчину, який відзначився у боях на Сандомирському плацдармі. Такого ж звання 1940 року посмертно удостоєний виходець з Нової Праги Д. О. Балаханов за хоробрість у боях проти білофіннів. На фронтах Великої Вітчизняної війни полягло 576 місцевих жителів. У центрі села над братською могилою, де на чавунних плитах викарбувані імена загиблих, у скорботному мовчанні схилив голову солдат. Це — пам’ятник бійням і командирам Радянської Армії, які віддали своє життя за свободу Батьківщини. На могилі В. В. Тихомирова встановлено обеліск. Тут піонерія приймає естафету героїчних справ від старших братів і сестер.

З перших днів визволення відновили роботу партійні і радянські органи. Під їх керівництвом трудящі Нової Праги взялися за відбудову народного господарства. На будівництво танкової колони жителі села зібрали 280 тис. крб. Особливу увагу приділяли комуністи й сільська Рада відродженню зруйнованих колгоспів. На 1944 рік у місцевих артілях налічувалось 250 коней, 240 плугів, у МТС — 30 тракторів, з яких 29 підлягали капітальному ремонту. Цією технікою треба було підняти 8 тис. га. Завдяки трудовій активності, допомозі артілям з боку МТС хлібороби засіяли першої повоєнної весни більше половини орної землі. У 1944 році жінки і підлітки виконали 70 проц. усього обсягу робіт.

Комсомольці й молодь створили 4 комсомольсько-молодіжні тракторні бригади, 12 ланок високого врожаю. Попереду йшли тракторна бригада П. К. Бугайова.

Цей колектив виявив справжній трудовий героїзм і зайняв третє місце у всесоюзному змаганні комсомольських тракторних бригад. Ланки М. Нагорної і М. Ушакової з колгоспу ім. Леніна одержали по 305 цнт цукрових буряків з кожного гектара. Молодь цієї ж артілі відремонтувала птахоферму, конеферму.

У 1947 році колгоспи освоїли довоєнні посівні площі. На честь 30-річчя Великого Жовтня артіль «Червоний прапор» виконала план продажу хліба державі на 109 процентів.

Повністю справилися з планом продажу олійних культур колгоспи «14-річчя Жовтня» та ім. Шмідта. У четвертій п’ятирічці колгоспи села виростили на кожному гектарі посівів в середньому по 15 цнт зернових, у т. ч. пшениці —16 цнт, по 13 цнт соняшнику, по 163 цнт цукрових буряків.

Значну допомогу артілям подали шефи з Олександрії — робітники заводу гірського воску, електромеханічного заводу і теплоелектростанції. Вони механізували тваринницькі ферми в колгоспах «Дружба», ім. Мічуріна, проклали 7 км лінії електропередач високої напруги в колгоспі «Радянська Україна». Рік у рік зростала технічна оснащеність МТС. В 1948 році сюди надійшло 22 трактори з Челябінська, Владимира, Харкова. Протягом 2 років прибуло ще 26 тракторів. Колектив машинно-тракторної станції щороку перевиконував виробничі плани. У 1954 році йому присуджено перехідний Червоний прапор обкому КП України та облвиконкому.

За 1950—1958 рр. здійснено ряд заходів щодо організаційно-господарського зміцнення колгоспів. На базі 16-ти артілей створено 6: ім. Леніна, ім. Мічуріна, «Червоний Прапор», «Дружба», «Серп і молот», «Радянська Україна». Парторганізації направили 90 комуністів на вирішальні ділянки виробництва. У 1965 році колгоспники селища (з 1957 року Нова Прага — селище міського типу) виростили по 24,7 цнт зернових, в т. ч. по 25 цнт пшениці, по 21,1 цнт соняшнику, по 230,3 цнт цукрових буряків на кожному гектарі посіву.

Значно зросло поголів’я тваринництва. Міцна кормова база, дбайливий догляд за тваринами стали основою високої продуктивності ферм. У 1965 році новопразькі колгоспи одержали на 100 га угідь 64,4 цнт м’яса і 362 цнт молока, 16,8 тис. яєць на 100 га зернових. Порівняно з 1958 роком прибутки артілей зросли в 4 рази і становили в середньому 854,7 тис. карбованців.

За визначні досягнення у виконанні семирічного плану виробництва продуктів землеробства і тваринництва чимало трудівників відзначено нагородами, серед них орденом Леніна — комбайнера П. М. Бондаренка, свинарку артілі ім. Мічуріна Є. М. Іщенко, директора МТС М. М. Поповича, голів колгоспів П. Т. Кошового, П. І. Оводенка, секретаря РК КП України В. П. Насонова, орденом Трудового Червоного Прапора — бригадирів тракторних бригад колгоспів ім. Леніна та «Червоний прапор» Д. І. Стасенка і М. М. Удовика й тракториста колгоспу ім. Мічуріна М. Р. Бугайова. На честь 50-річчя Радянської влади удостоєні орденів та медалей ще 57 колгоспників; ордена Леніна — бригадир механізаторів колгоспу ім. Леніна Д. І. Стасенко, голова колгоспу П. Т. Кошовий (вдруге), ордена Трудового Червоного Прапора — бригадири тракторних бригад П. М. Залевський (колгосп ім. Леніна), Г. Г. Охим (колгосп «Серп і молот»). Славними трудовими ділами ознаменував ці роки ланковий механізованої ланки з артілі «Серп і молот» А. С. Бояр. Він довів щорічний урожай кукурудзи до 50 цнт, соняшнику — до 26 цнт з гектара. Олександрійські трудівники послали його делегатом на Третій Всесоюзний з’їзд колгоспників.

В 1970 році новопразьці примножили свої здобутки в праці. Колгоспники виростили високий урожай зернових і технічних культур, виконали план продажу державі хліба на 130 проц., м’яса й молока на 120 проц. Орденом Жовтневої Революції відзначено бригадира рільничої бригади В. П. Шеремета.

Завдяки механізації і високій культурі землеробства у першому році дев’ятої п’ятирічки хлібороби виростили добрі врожаї сільськогосподарських культур, збільшили виробництво продуктів тваринництва. Валовий збір зерна в колгоспах становить 301 тис. цнт, державі продано 160 тис. цнт. Найвищі показники має колгосп ім. Леніна: середня врожайність зернових тут — 37,4 цнт, вироблено на 100 га сільськогосподарських угідь по 452 цнт молока, по 56,3 цнт м’яса, по 93 тис. яєць. Успішно виконують трудівники ланів соціалістичні зобов’язання, взяті на честь 50-річчя утворення СРСР. 1972 року тільки зерна колгосп продав понад план 4600 центнерів. Трудівники колгоспу ім. Леніна щедро діляться своїм виробничим досвідом з болгарськими друзями з кооперативів ім. V конгресу БКП та ім. Ернста Тельмана Толбухінського округу НРБ, які не раз бували у Новій Празі.

У господарських успіхах трудящих селища велика роль 15 партійних організацій, які об’єднують 446 комуністів. На засіданнях бюро і загальних партійних зборах обговорюються питання підвищення продуктивності праці, зміцнення трудової дисципліни, виконання взятих соціалістичних зобов’язань. Завжди в полі зору парторганізацій питання ідейно-політичного виховання і економічного навчання. У 18 первинних комсомольських організаціях — 543 юнаки і дівчини.

Велику організаторську, господарську й агітаційно-масову роботу проводить селищна Рада депутатів трудящих, у складі якої 120 депутатів, з них 62 колгоспники, 22 робітники, 36 службовців. Головним питанням в роботі виконкому є мобілізація трудящих на виконання соціалістичних зобов’язань, поліпшення роботи побутових і торговельних організацій, лікарні, культосвітніх і навчальних закладів.

За післявоєнні роки в селищі споруджено ряд промислових підприємств місцевого значення: цегельний завод — потужністю 5 млн. штук цегли на рік, маслозавод на 12,3 тис. тонн молочної продукції, промкомбінат із деревообробним, ковальсько-слюсарним, черепичним цехами, побутовий комбінат. У майстернях відділення «Сільгосптехніки» щороку ремонтується 350 тракторів і комбайнів.

Колгоспна будівельна організація за 16 років з часу заснування спорудила понад 70 приміщень господарського і культурно-побутового призначення. Жителі Нової Праги широко користуються послугами районної ремонтно-будівельної контори. За її допомогою трудящі звели понад тисячу добротних будинків з цегли. За останні роки в селищі з’явилося багато нових вулиць. У парку відпочинку встановлено пам’ятники В. І. Леніну, героям революції та монумент на честь Великого Жовтня. Колектив районної міжколгоспної шляхово-будівельної контори заасфальтував центральну вулицю селища, впорядкував шляхи до колгоспних ферм, проклав 14 км доріг з твердим покриттям. У торговельній мережі Нової Праги — 60 підприємств, річний товарооборот яких становить понад 5 млн. крб. Діють два універмаги, спеціалізовані магазини — одягу, взуття, книжковий, культтоварів тощо.

Заможно і культурно живуть новопразьці. Мешкають вони в нових, або перебудованих будинках, у яких є електрика, водопровід. Ось, наприклад, як живе сім’я колгоспників Козинців. П. К. Козинець і його дружина В. Т. Козинець були активними учасниками колективізації, весь час працювали в колгоспі. Виростили і виховали чотирьох синів і дочку. З перших днів Великої Вітчизняної війни П. К. Козинець пішов на фронт, перемогу зустрів у Чехословаччині. Два його сини загинули за Батьківщину. Третій — Борис—працює шофером у колгоспі «Серп і Молот», член КПРС, за сумлінну працю має урядові нагороди. Він — народний засідатель районного суду. Його дружина — ланкова-буряківник — щорічно добивається високих врожаїв цукрових буряків по 250—320 цнт з гектара. В середньому їх заробіток становить 250—300 крб. за місяць. Син з своєю сім’єю живе разом з батьками в новому просторому будинку, в якому є газ, холодильник. В кімнатах нові меблі, килими, телевізор. Багату бібліотеку має сім’я, передплачує 4 газети й 5 журналів. Часто Козинці відвідують кіно, театр. Заможно живе і син Віктор, досвідчений комбайнер, член КПРС. Дочка Олександра закінчила педагогічний інститут, працює заступником голови Львівської міської Ради депутатів трудящих, член КПРС. Щасливе дитинство в шести онуків В. Т. і П. К. Козинців.

До послуг жителів — лікарня на 120 ліжок, аптека. Місцевим хірургом Ю. О. Ратушним зроблено понад 3 тис. операцій. Під час Великої Вітчизняної війни він очолював госпіталь. За бойові заслуги полковник медичної служби О. Ю. Ратушний нагороджений трьома орденами Червоної Зірки. Протягом 14 років в Новопразькій лікарні працювала головним лікарем М. І. Дацкевич, відзначена орденом «Знак Пошани» і кількома медалями. Усього в селищі трудяться 17 лікарів.

Якщо в 1913 році в Новій Празі три чверті населення були неписьменними, а в школах вчилися тільки 858 дітей, то тепер 9 шкіл, з яких 2 середні, три восьмирічні, відвідують 2,2 тис. дітей, працюють понад 200 педагогів. Директору Ново-празької середньої школи Ф. Ф. Оксаничу присвоєно звання заслуженого вчителя УРСР, його нагороджено орденами Леніна, Трудового Червоного Прапора, кількома медалями та Почесною грамотою Президії Верховної Ради УРСР.

Прикрашають селище триповерхові корпуси школи-інтернату, збудовані в 1962 році. У 1964 році методом народної будови закінчено спорудження триповерхового приміщення середньої школи на 700 місць з добре обладнаними навчальними кабінетами, актовим і спортивним залами, майстернями, шкільною обсерваторією, теплицею, їдальнею. Навколо закладений на 2 га сад. Учні на своїх ділянках ведуть дослідницьку роботу і добиваються високих врожаїв. Школа була тричі учасником ВДНГ і нагороджена трьома дипломами, а також Почесною грамотою Президії Верховної Ради УРСР. За підсумками республіканського огляду товариств любителів науки і техніки, літератури і мистецтва шкільну комсомольську організацію занесено до Книги пошани і удостоєно Почесної грамоти ЦК ЛКСМУ та пам’ятного Червоного вимпела. Школа підтримує постійні зв’язки з вчительськими і учнівськими колективами Москви, Грузії, республік Прибалтики, а також ПНР, НРБ, Угорщини. Тут діє університет педагогічних знань, часто проводяться педагогічні конференції для батьків. В селищі відкрито музичну школу.

Тільки за післявоєнні роки середню школу закінчили понад 1700 учнів, з них 480 здобули вищу освіту, сім випускників стали кандидатами наук. Уродженцем Нової Праги є І. Ф. Бузанов, який з 1930 року працює у Всесоюзному науково-дослідному інституті цукрових буряків (з 1943 року — директор цього інституту). За виведення нових сортів цукрових буряків з одноростковими плодами і за підвищення цукристості коренів 1960 року він удостоєний Ленінської премії. У 1956 І. Ф. Бузанова обрано дійсним членом Всесоюзної Академії сільськогосподарських наук ім. Леніна. Звідси вийшли професор медицини С. О. Ткачов, доктор медичних наук Й. Г. Шліфер (1896—1942). У Новій Празі народився і провів дитячі роки історик і етнограф О. 3. Попільницький (1850—1929), працею якого «Значення переоцінки повинностей у селянській справі» користувався Ф. Енгельс.

У селищі діють будинок культури, 8 колгоспних і профспілкових клубів, 6 стаціонарних кіноустановок. Добре поставлена робота гуртків художньої самодіяльності. Великою популярністю користуються виступи вокально-хореографічного колективу клубу колгоспу ім. Леніна. Завжди тепло вітають трудящі учасників агіткультбригади будинку культури, а також членів хорового гуртка Нової Праги. Часто відвідують селище артисти Кіровоградського обласного українського музично-драматичного театру ім. М. Л. Кропивницького та колективи братніх республік. Великого поширення набули нові форми культосвітньої роботи, радянські звичаї і обряди. Так, у будинку культури влаштовуються новорічні «вогники» для випускників середніх шкіл. На таких вечорах районні, партійні і радянські працівники проводять задушевні бесіди з молоддю про героїчні діла старшого покоління, передають молодим свою життєву мудрість і досвід. Вже стало традицією відзначати повноліття із врученням паспортів, комсомольські весілля, проводи до лав Радянської Армії, зустрічі демобілізованих тощо.

Потреби жителів у політичній, спеціальній та художній літературі задовольняють 2 державні і 5 колгоспних бібліотек із загальним фондом 47 950 томів. На тисячу чоловік тут передплачується щороку 1350 примірників газет і журналів.

Багато славних сторінок бойових і трудових подвигів вписали новопразьці в історію свого селища. З гордістю вони оглядають шлях, пройдений під керівництвом Комуністичної партії, намічають плани на майбутнє. Протягом дев’ятої п’ятирічки колгоспи доведуть валовий збір зерна до 200 тис. цнт, виробництва молока—до 340—350 цнт, м’яса — 65—70 цнт на 100 га. Здійснюється реконструкція майже всіх промислових підприємств. Цегельний завод вироблятиме щорічно 5—6 млн. штук цегли, виростуть нові корпуси механічних майстерень «Сільгосптехніки», асфальтний завод. Ще красивішою стане Нова Прага. Будуть заасфальтовані вулиці, прокладені тротуари.

Трудящі селища докладають усіх зусиль, щоб примножити свої здобутки в господарському та культурному будівництві.

І. О. БУБЛИК, Ф. Ф. ОКСАНИЧ
Із повагою, Ганна

Онлайн
Аватар користувача
 
Повідомлень: 4516
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Подякував (-ла): 2490 раз.
Подякували: 864 раз.
Стать: Жінка

Re: Нова Прага (Петриківка), смт, Олександрійський р-н, Кіровоградська обл, Україна

Повідомлення АннА » 02 травня 2018, 16:14

НОВА ПРАГА (до 1822 – Петриківка) – с-ще міськ. типу Олександрійського р-ну Кіровоградської області. Населення 7,8 тис. осіб (2005).
На місці селища на правому березі р. Бешка (прит. Інгульця, бас. Дніпра) в 1-й чв. 18 ст. запорожці заснували зимівники. Один із них належав козакові Петрику, від імені якого походить назва Петриківка.
На поч. 1750-х рр. зі створенням Нової Сербії х. Петриківка заселяли переселенці – серби й чорногорці. Згодом хутір перетворили на Петриківську фортецю. Біля неї з'явився населений пункт, якому 1758 надано статус посаду. Із 1787 – казенне поселення Херсон. пов., в якому налічувалося 442 двори з населенням 1356 осіб чол. статі.
1756 в Петриківці засновано думу, перетворену пізніше на ратушу, яка від 1817 підпорядковувалася військ. начальству поселення.
Із заснуванням військових поселень у Петриківці розташувалася 3-тя кірасирська д-зія, у грудні 1821 – Малорос. кінний полк, тоді ж посад дістав назву Нова Прага. Крім полкового й ескадронного штабів, тут розмістили штаб д-зії та управління 4-х округів Новорос. військ. поселення. Військ. адміністрація перепланувала й перебудувала посад: споруджено штабні приміщення, казарми, стайні, шпи-таль, відкрито школу кантоністів.
У місц. міщан відібрано землі для військ. потреб. Населення було змушене орендувати землю в сусідніх поміщиків за межами Н.П., куди невдовзі й переселилося. Після ліквідації військ. поселень (1857) колиш. поселенців переведено на становище державних селян.
У 2-й чв. 19 ст. Н.П. стала значним торг. центром. За переписом 1883–85, в містечку було 9397 мешканців і 1897 дворів. Із 2-ї пол. 19 ст. поселення пере-творюється на один із пунктів найму с.-г. робітників. Із 1885 в містечку працював паровий млин. 1884 була відкрита земська лікарня, в якій більше 30-ти років працював лікар П.Востріков.
1888 в с-щі проводилися військ. маневри частин рос. армії, на яких був присутній рос. імп. Олександр ІІІ. Земство відзначило цю подію, спорудивши меморіальну колону з назвою частин, які брали участь у маневрах (1888–93, архіт. О.Бернардацці; нині пам'ятник у напівзруйнованому стані).
1917–20 влада в с-щі належала Українській Народній Республіці (листопад 1917 – січень 1918, березень–квітень 1918, грудень 1918 – лютий 1919), більшовикам (січень–березень 1918, лютий–серпень 1919), Українській Державі (квітень–листопад 1918), денікінцям (серпень 1919 – січень 1920). У березні–листопаді 1918 с-ще було під контролем австро-нім. військ. Остаточно рад. владу тут встановлено у січні 1920.
Із 1921 – у складі Кременчуцької губернії, із 1922 – Катеринославської губернії, 1923–25 – райцентр Олександрійської округи, 1925–30 – райцентр Зінов'євської округи. Від 1932 – у складі Дніпропетровської області, із січня 1939 – Кіровогр. обл.
Від 6 червня 1941 до 7 грудня 1943 окупована гітлерівцями. Із середини грудня 1943 до 8 січня 1944 в Н.П. розташовувався штаб Другого Українського фронту під командуванням генерала армії І.Конєва.
1962 Новопразький р-н ліквідовано.
Уродженцями Н.П. є академік Всесоюзної академії с.-г. наук І.Бузанов (1903–84), істо-рик і етнограф О.Попільниць-кий (1850–1929).
Із повагою, Ганна


Повернутись до Літера Н

Хто зараз онлайн

Зареєстровані учасники: АннА, Bing [Bot], Google [Bot], Google Adsense [Bot], Lenchik_526