УГФ-Український Генеалогічний Форум

Пошук родоводу за прізвищем, за місцем проживання, пошук в архівах, та багато іншого. Приєднуйтесь

Новопсков (Закам'янка), смт, Новопсковський район, Луганська обл, Україна

У цьому смт/Цим смт/Це смт

Народився і живу
0
Немає голосів
Народився, але не живу
0
Немає голосів
Жили мої батьки
0
Немає голосів
Жили декілька поколіннь моїх пращурів
0
Немає голосів
Жило більше 7 поколіннь моїх пращурів
0
Немає голосів
Досліджую
0
Немає голосів
Цікавлюсь
0
Немає голосів
Є зв'язок моїх пращурів з цим НП
0
Немає голосів
Ваш варіант відповіді
0
Немає голосів
Ваш варіант відповіді
0
Немає голосів
 
Всього голосів : 0

Аватар користувача
 
Повідомлень: 5031
З нами з: 15 лютого 2016, 16:51
Подякував (-ла): 2557 раз.
Подякували: 908 раз.
Стать: Жінка

Новопсков (Закам'янка), смт, Новопсковський район, Луганська обл, Україна

Повідомлення АннА » 11 травня 2018, 20:19

НОВОПСКОВ (1638–1829 – Закам'янка) – с-ще міськ. типу Луганської області, райцентр. Розташов. біля гирла р. Кам'янка (прит. Айдару, бас. Сіверського Дінця). Населення 10 тис. осіб (2001).
Первісно мав назву Закам'янка. Належить до найдавніших поселень Луганщини. Заснована укр. переселенцями 1638 як відлуння невдалої козац. війни, вона стала одним із перших поселень Слобідської України.
За участь у Булавіна повстанні 1707–1709 за наказом рос. царя Петра I Закам'янка, як і ін. поселення по Айдару, була спалена. Землі ці згодом закріпилися за слобідським козац. Острогозьким полком. З його внутр. районів 1732 в Закам'янку перевели групу козаків на чолі з Якимом (Акимом) Ємановим. Закам'янка стала частиною Осинівської сотні Острогозького полку. З 1797 Закам'янка ввійшла до складу Старобільського пов. Слобідсько-Української губернії (з 1835 – Харківська губернія).
Сучасна назва селища з'явилася 1829, коли за наказом рос. імп. Миколи I тут розквартирували Псковський кірасирський полк, а мешканців Н. перетворили на військ. поселян. Модернізаційні процеси 2-ї пол. 19 – поч. 20 ст. торкнулися селища в незначній мірі.
1931 Н. став райцентром. За часів Великої вітчизн. війни Рад. Союзу 1941–45 та гітлерівської окупації (10 липня 1942 – 23 січня 1943) в селищі існував осередок руху Опору.
Нині Н. знаходиться в с.-г. зоні Луганщини. Відомий джерелом мінеральної води, на базі якого діє санаторій "Перлина".
Сучасний Н. поділяють на 2 осн. райони: "Центр" і "Газопровод" (від перетину 2-х газопроводів).
Газета: "Перемога".
Із повагою, Ганна

Аватар користувача
 
Повідомлень: 5031
З нами з: 15 лютого 2016, 16:51
Подякував (-ла): 2557 раз.
Подякували: 908 раз.
Стать: Жінка

Re: Новопсков (Закам'янка), смт, Новопсковський район, Луганська обл, Україна

Повідомлення АннА » 11 травня 2018, 21:27

Зображення
Новопско́в — селище міського типу в Україні, центр Новопсковської селищної територіальної громади, центр Новопсковського району Луганської області. Населення становить 9900 осіб.
Назва
Перша назва — Закам'янка, утворена від найменування річки Кам'янка і прийменника «за». Використання прийменника мотивується розташуванням села (за річкою).
У 1829 році на цій території був розквартирований Псковський полк 2-ї кірасирської дивізії. Відтоді назву полку було перенесено на поселення, яке стало називатися Ново-Псковом. Перша частина назви, слово «Ново», вказує на традицію утворення назв військових поселень.
Історія
На околицях селища виявлено поселення епохи бронзи, курган, 3 курганні могильники з 11 курганами.
З 5 квітня 1931 року Новопсков стає районним центром. Статус селища міського типу Новопсков отримав у 1957 році.
Селище постраждало внаслідок геноциду українського народу, вчиненого урядом СССР у 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв — 102 людей[2].
Із повагою, Ганна

Аватар користувача
 
Повідомлень: 5031
З нами з: 15 лютого 2016, 16:51
Подякував (-ла): 2557 раз.
Подякували: 908 раз.
Стать: Жінка

Re: Новопсков (Закам'янка), смт, Новопсковський район, Луганська обл, Україна

Повідомлення АннА » 11 травня 2018, 21:29

З історії міст і сіл УРСР виданої у 1968-1973 роках.
Новопсков — селище міського типу, центр Новопсковського району, розташоване у північно-східній частині області за 45 км від найближчої залізничної І станції Старобільськ і за 150 км від Луганська, з яким сполучене шосейною дорогою. Населення — 5700 чоловік.

Новопсков — одне з давніх поселень Луганської області, що виникло в першій половині XVII століття. Першими засновниками його були українські й російські селяни, які тікали на південний схід від гніту поміщиків-кріпосників. Зупинившись на лівому березі річки Айдар, де впадає в неї річка Кам’янка, втікачі назвали своє поселення Закам’янкою. Ріки, ліси та озера надійно захищали їх від набігів татар, а також від каральних експедицій, які розшукували селян-втікачів і повертали їх колишнім власникам. На курганах, що оточували Закам’янку, пильнували дозорці. З високого місця було добре видно степ і це давало можливість завчасно помічати небезпеку. З появою ворогів жителі ховались в глибоких печерах.

У 1707 році царський уряд послав на береги Айдару великий загін військ під командуванням князя Юрія Долгорукого, який повинен був виловлювати селян-втікачів і повертати їх поміщикам. Жителі Закам’янки та інших поселень, приєднавшись до військ козацького отамана К. Булавіна, із зброєю в руках стали на захист своєї свободи. Однак повстанці зазнали поразки. У 1708 році за наказом Петра І Закам’янку, як і багато інших населених пунктів по Дону, Айдару, Ведмедиці, Хопру, Бузулуку та Іловлі, було зруйновано вщент і спалено, а над жителями вчинено жорстоку розправу.

Після придушення Булавінського повстання землі по Айдару ввійшли до складу Воронезької губернії і були приписані до Острогозького слобідського козачого полку.

Закам’янка піднялася з руїн лише через 24 роки, коли в 1732 році за наказом Воронезької губернської канцелярії сюди було переселено сотню козаків на чолі з сотником Акимом Ємановим із сіл Урива, Гвоздівки, Єндовища і Перлівки Острогозького полку.

У 1797 році Закам’янка ввійшла до складу Старобільського повіту, адміністративно підпорядкованого Слобідсько-Українській губернії.

У 1829 році Закам’янка перетворюється в одне з військових поселень, які мали стати опорою царизму в боротьбі проти антикріпосницького руху, що дедалі зростав. У Закам’янці розташувався сформований у Пскові кірасирський полк, і поселення було перейменовано в Новопсков.

Тяжким було життя селян Но-вопскова. З року в рік вони переживали неврожаї й голод, епідемії та різні хвороби. Так, у 1847 році померло 407 чол. від холери, а в 1848 році 690 чол.— від цинги.

Особливо великою була смертність серед дітей. У 1847—1848 рр. з 1473 дітей, що народилися в Осинівській волості, до якої входив і Новопсков, померло 1058, тобто більше двох третин населення дитячого віку.

Економічне становище селян не поліпшилося і після реформи 1861 року. На 3414 жителів Новопскова припадало 905 ревізьких душ, кожна з яких одержала по 6,1 десятини землі. Оскільки кожна сім’я в середньому складалася з 6,79 душі населення, то на кожну душу припадало трохи більше 1,6 десятини землі. Деякі сім’ї були зовсім безземельними. Більшість з тих, що мали землю, через відсутність тяглової сили була неспроможною її обробляти.

Внаслідок диференціації села, яка особливо посилилася після буржуазної реформи 1861 року, становище селян дедалі погіршилося. Так, на початку XX століття з 503 селянських господарств лише 97 обробляли землю власного робочою силою, решта змушена була звертатися по допомогу до куркулів, а потім їм за це відробляти. 86 господарств взагалі не мали будь-якого тягла. Розорені селяни йшли на рудники і заводи.

Дуже повільно розвивалася і охорона здоров’я. Тут функціонувала лише невелика лікарня на 10 ліжок, в якій працювали лікар і 3 фельдшери. Вона обслуговувала населення всієї Осинівської та двох сусідніх волостей, де проживало понад 40 тис. чоловік.

У роки першої російської революції 1905—1907 рр. трудове селянство Новопскова виступало проти поміщиків і царизму. В цей час уродженці Новопскова брали участь у революційних подіях на флоті: Й. Журавльов — у повстанні на броненосці «Потьомкін», а А. П. Ковальов — у повстанні на крейсері «Очаків».

Після революції 1905—1907 рр. у селах тривало розшарування селян. Заможні селяни виходили на хутори і відруби, займаючи, як правило, кращі землі. А бідні господарства зазнавали чимдалі більшого розорення.

Крім того, населення терпіло від темноти і неписьменності. До 1864 року грамоті окремих селянських дітей у Новопскові навчав лише відставний солдат Г. Савченко. Відкрита в 1864 році церковнопарафіяльна школа вміщала лише 20—25 учнів. Заняття всіх трьох класів відбувалися в одній кімнаті. Зрозуміло, що за таких умов ефект від навчання був незначний. Крім цього, більшість дітей залишалася поза школою. За даними перепису 1897 року в Осинівській волості з 1979 дітей шкільного віку навчалося тільки 54. Лише в 1904 році тут було відкрито земську трикласну школу, в якій увесь навчальний процес здійснювали 3 вчителі. Проте і в ній з 850 дітей шкільного віку могли навчатися не більше 180 учнів. Всього в 1905 році до Новопскова надходило близько 20 примірників газети «Харьковские ведомости» і 5 примірників журналу «Нива». їхніми передплатниками були вчителі та привілейовані жителі села.

Ще більше погіршилося становище селян у роки першої світової війни. Багато земель, що належали бідним господарствам, не засівалися, бо чоловіків було відправлено на війну. Біднота змушена була продавати худобу і сільськогосподарський реманент, продавати або здавати в оренду незасіяні землі. Користуючись цим, куркулі скуповували землю, реманент і худобу. Внаслідок цього класова боротьба на селі весь час загастрювалася.

Невдоволення селян посилювалося ще й тому, що царські чиновники часто самочинно визначали розміри і порядок видачі допомоги тим сім’ям, батьки яких були в солдатах. Одна із сутичок селян з місцевими властями з цієї причини сталася 30 грудня 1915 року. Гроші солдаткам видавав волосний старшина, який сам визначав розмір виплати. І коли одна з селянок зробила спробу з’ясувати порядок визначення суми для видачі, старшина наказав стражникам посадити її в «холодну».

Зростанню антивоєнних настроїв на селі сприяли солдатські листи і розповіді поранених фронтовиків, що поверталися до своїх сімей. Усе це значною мірою пробуджувало селян Новопскова до боротьби проти експлуататорів.

Радянська влада в Новопскові була проголошена в грудні 1917 року. На чолі сільського ревкому став М. А. Старцев. Ревком відразу ж приступив до формування і зміцнення органів Радянської влади, конфіскації та розподілу поміщицької землі серед безземельних і малоземельних селян. Він узяв під свій контроль надання допомоги революційним військам продовольством. Член ревкому В. Ф. Кулик разом з активістами домігся налагодження випікання хліба для армії, обладнання в селі їдальні, госпіталю. Вони також реквізували в багатіїв тяглову силу. Зростав авторитет ревкому, і його діяльність знаходила гарячу підтримку серед селян.

У кінці квітня 1918 року село окупували кайзерівські війська. Вони забирали в селян зерно, худобу, птицю, примушуючи їх самих вивозити все це до залізничних станцій.

Після відступу в листопаді 1918 року німецьких військ село захопили білокозаки, які позабирали в селян останні продукти харчування і фураж. У селі почався голод.

Наприкінці грудня 1918 року село було визволене Червоною Армією. Відновив свою роботу ревком, що вийшов з підпілля.

Працювати йому доводилось у надзвичайно складних умовах. Так, у телеграмі члена ЦВК України Ф. Панфілова на ім’я голови губвиконкому про становище на Старобільщині в 1919 році повідомлялося: «Коштів немає, солом’яні дахи згодовані. Приходять голодні жінки та діти. На сівбу не вистачає зерна».

Ревком на місці вишукував можливості для поліпшення становища. Одним з головних завдань було вилучення у багатіїв продуктів за продрозверсткою. Проте куркулі чинили шалений опір заходам ревкому. Вони ховали лишки продовольства, а пізніше перейшли до відкритої збройної боротьби проти Радянської влади. Багато з них пішли в банди, які діяли в 1920—1921 рр. Бандити виступали проти політики партії і радянських органів, тероризували населення. Вони грабували сім’ї червоноармійців, убивали радянських працівників.

Для боротьби з бандитизмом формуються спеціальні загони, цементуючим ядром яких стали комуністи. В Новопскові було створено два загони. Одним з них командував Ф. П. Осетров, другим — І. П. Верховод. Активно діяли в складі бойових одиниць Ф. М. Шестопалов, С. 3. Должков, Д. Є. Кучеров та інші. Усією кампанією по боротьбі з бандитизмом керував партійний осередок села, створений у січні 1919 року. Першим секретарем його був обраний комісар одного із загонів О. Р. Петрушев, а після його загибелі в боротьбі з бандитами в 1920 році партійний осередок очолив І. К. Перегуда. Взимку 1922 року загін Осетрова знищив банди Лодаря і Тяпки.

Після розгрому контрреволюції селяни Новопскова приступили до соціалістичного будівництва. В 1920 році тут створюється комітет незаможних селян, який під керівництвом партійного осередку провів велику роботу по здійсненню перших соціалістичних перетворень на селі, залученню середнього селянства на бік Радянської влади. Першим головою комнезаму став Є. С. Шаров. Комнезам упорядкував землекористування. Було змінено систему розподілу землі: замість наділів її почали розподіляти подушно. В результаті цих заходів землю одержали всі селяни.

У неврожайному 1923 році комнезам вів боротьбу з багатіями, які, користуючись тяжким становищем деяких селян, змушували їх йти на кабальні угоди.

Важливу роль у соціалістичному перетворенні села в перші роки Радянської влади відігравала торгівля. Під керівництвом партійного осередку комнезам у 1922 році організував у селі два споживчих кооперативних товариства, при яких були дві крамниці. Споживчі товариства обслуговували насамперед бідняцькі господарства, витісняючи приватних торговців. Засноване сільськогосподарське кредитне товариство продавало селянам-біднякам машини та різний сільськогосподарський реманент у кредит.

У перші роки Радянської влади в селі проводилася велика робота в справі становлення народної освіти, організації охорони здоров’я та підвищення культурного рівня трудящих.

На початку 1918 року у конфіскованому приміщенні купця Іванова відкривається перший у Новопскові клуб. Меблі, рояль та інший інвентар трудящі взяли з колишніх поміщицьких садиб. Завідуючим сільським клубом став С. С. Ковальов. Почали працювати хоровий і драматичний самодіяльні гуртки, а пізніше було організовано духовий оркестр. Керували гуртками В. В. Раєвський і сільський активіст Д. М. Старцев. Гуртки художньої самодіяльності охоплювали близько 70 чол., серед яких найбільш активними були О. Я. Недогонов, Г. І. Корж, М. Є. Лихацький та інші. З успіхом у Новопскові та навколишніх селах проходили такі спектаклі як «Сватання на Гончарівці», «Наталка-Полтавка», «Невольник», «Дай серцю волю заведе в неволю», «Женитьба», виконувалися пісні «Як умру, то поховайте…», «Закувала та сива зозуля», «Розпрягайте, хлопці, коней». Виручені кошти йшли у фонд допомоги безпритульним, односельчанам, що навчалися в Харківському університеті і на вищих жіночих курсах. Клуб провадив на селі також велику лекційну роботу. Тут часто виступали з лекціями місцеві вчителі та лікарі, організовувалися диспути на антирелігійні теми.

Особлива увага в перші роки Радянської влади приділялася розвитку народної освіти, ліквідації неписьменності населення. В 1921 році відкриваються дві початкові школи, в яких за парти сіло близько 350 учнів. З 1922 року починає працювати Будинок робітничих підлітків з ремісничим училищем. 150 дітей-сиріт, що були в Будинку робітничих підлітків, одержали не тільки початкову освіту, а й набули різних спеціальностей — столяра, слюсаря, коваля. Багато сил віддали справі виховання дітей-сиріт вчителі ремісничого училища Н. Я. Фоменко, Є. П. Дубовик, В. П. Камінський, О. Я. Брянцева та інші ентузіасти цієї важкої і благородної справи. Всього в Будинку робітничих підлітків працювало 12 учителів.

Після перемоги Великого Жовтня до знань потяглася не тільки молодь, а й усе доросле населення. На селі широко розгорнулася робота по ліквідації неписьменності серед трудящих. При школах і в селянських хатах відкривалися лікнепи. В 1922 році навчанням у лікнепах було охоплено близько 90 проц. дорослого населення. Це відразу ж дало свої результати. Якщо перед Великою Жовтневою соціалістичною революцією в селі налічувалося лише 250 письменних, то на кінець 1922 року з 3200 чол. дорослого населення вміли читати і писати вже близько 2500.

У 1926 році в Новопскові при хаті-читальні було відкрито сільську бібліотеку, де налічувалося близько 2 тис. книг, значну частину яких становили подарунки місцевої інтелігенції. Завідував бібліотекою перший завідувач хатою-читальнею комсомолець А. М. Платонов.

Багато уваги приділялося й охороні здоров’я. Вже в перші роки Радянської влади медичні працівники місцевої лікарні проводили профілактику проти захворювань віспою, тифом та іншими заразними хворобами. Вони зробили масові запобіжні щеплення, проводили широку санітарно-освітню роботу серед населення.

Хоч життя в селі налагоджувалося, все ж селяни, особливо бідняки, зустрічалися з великими труднощами під час обробітку землі: не вистачало тяглової сили, реманенту, робочих рук. Наприклад, з 380 коней і 321 пари волів, що припадали на 672 селянські господарства, 69 куркульських господарств мали 309 голів робочої худоби, в той час як 198 селянських господарств не мали не тільки робочої, але й будь-якої худоби взагалі. В той час на 100 господарств припадало 62 плуги, 14 букерів, 100 дерев’яних борін, 22 сівалки, 17 віялок, 12 жаток, 1 молотарка та 90 возів, з яких 51 був на дерев’яних колесах без металевих шин. Внаслідок цього з 5665 десятин орної землі засівалася лише 3471 десятина. Більшість селянських господарств збирала дуже низькі врожаї: жита — 50 пудів, ярої пшениці — 43, ячменю — 45, вівса — 60, проса — 52 і кукурудзи — 89 пудів з десятини.

Вихід з такого становища був лише в запровадженні колективного обробітку землі. З ініціативи комнезаму в 1926 році організовується перше в селі товариство для спільного обробітку землі (ТСОЗ), до якого ввійшло спочатку 16 бідняцьких господарств. Першими членами ТСОЗу були І. Й. Логвиненко, Ф. О. Курочкіна, Г. І. Бакаева та інші селяни-бідняки. Товариство було назване «Червоний незаможник».

Активним борцем за створення ТСОЗу і одним з його перших членів був селянин-бідняк, учасник революційних подій на броненосці «Потьомкін» у 1905 році, Й. X. Журавльов. Після придушення повстання Журавльова було засуджено і відправлено до арештантської роти. В жовтні 1917 року він брав участь у боротьбі за Радянську владу, а на початку 1918 року повернувся до Новопскова і відразу ж став активним борцем за здійснення соціалістичних перетворень у рідному селі.

Спочатку товариство було слабким. Воно мало лише трьох коней. Тому в плуг доводилося впрягати й корів. І все ж весною 1926 року члени ТСОЗу засіяли близько 150 десятин землі і зібрали високий урожай. Особливо добре уродив соняшник. Держава допомогла ТСОЗу — виділила молотарку.

На початку весни 1927 року «Червоний незаможник» об’єднував 38 господарств. На позику, одержану в сільському кредитному товаристві, члени «Червоного незаможника» купили ще чотирьох коней, а восени придбали трактор. День, коли перший тракторист села Т. С. Слюсарєв проклав своєю машиною першу борозну, перетворився у справжнє свято. Слідом за Слюсарєвим навчилися керувати трактором С. С. Могильний і А. М. Платонов. Сталевий кінь взяв на свої плечі значну частину роботи.

Успіхи першого на селі товариства по спільному обробітку землі сприяли тому, що на соціалістичний шлях стали й інші селяни. В 1928 році до ТСОЗу входило вже 160 господарств.

На базі товариства «Червоний незаможник» наприкінці 1929 року організовується колгосп «Комуна-гігант», що став прикладом для колективізації селянських господарств у Новопскові. У проведенні колективізації діяльну участь брали голова сільради О. Ф. Борисенко, комсомолець Г. І. Похідняк, П. А. Шаров та інші сільські активісти. їм доводилося переборювати шалений опір куркулів. Заходи партійного осередку, радянських органів та активу села підтримували бідняки.

Навесні 1930 року колективізація в Новопскові була завершена повністю. Крім «Комуни-гіганта», тут організувалися колгоспи ім. Леніна та ім. Ворошилова. Тоді ж у Новопскові створюється одна з трьох у районі машинно-тракторних станцій. Новопсковську МТС очолив В. Т. Корощуп. МТС мала 15 тракторів, кілька молотарок, необхідний сільськогосподарський реманент. Взимку 1930—1931 рр. на курсах при МТС було підготовлено групу трактористів. На початку 1931 року станція одержала ще 25 тракторів, молотарки, плуги та інші сільськогосподарські знаряддя. Машинний парк станції зростав, і вона ставала дедалі надійнішою опорою колгоспного ладу. Перед Великою Вітчизняною війною в МТС налічувалося вже близько 100 тракторів.

Неоціненну допомогу селянству в цей період подавав робітничий клас. За рішенням Комуністичної партії і Радянського уряду в села країни були направлені 25 тис. робітників, частина з яких прибула і в Новопсков.

Багато з двадцятип’ятитисячників залишилося назавжди в селах району. Одним з них був М. 3. Калябін, шахтар з міста Кадіївки. У 1931 році його обрали секретарем сільського комсомольського осередку Новопскова.

У 1931 році Новопсков став районним центром.

Здійснення заходів по технічному переозброєнню сільського господарства і організаційна робота серед населення сприяли господарському зміцненню артілей, підвищенню врожаїв сільськогосподарських культур та зростанню продуктивності тваринництва. Збільшувались доходи артілей, поліпшувався добробут колгоспників.

Велику роботу в справі організації колгоспного виробництва проводили створені в 1933 році політвідділи при МТС. Першим начальником політвідділу Новопсковської МТС був Б. Г. Кондратенко. Одночасно політвідділ проводив серед колгоспників політико-масову роботу, спрямовану на виконання соціалістичних зобов’язань на підвищення врожайності полів, розвиток тваринництва та здачу продуктів державі.

Все це давало значні результати і колгоспи Новопскова впевнено йшли по шляху піднесення. Особливо успішно розвивалося господарство колгоспу «Комуна-гігант». У 1935 році він першим у районі достроково, 23 серпня, виконав річний план поставок зерна державі. Цьому сприяла самовіддана праця багатьох членів артілі. Так, машиніст молотарки К. Г. Железняк за 45 робочих днів намолотив 699,5 тонни зерна. При нормі 10 тонн він щодня намолочував по 15—22 тонни.

Високих результатів досягли в цей час і тваринники артілі. Так, у 1935 році колгоспні чабани одержали в середньому по 103 ягнят від кожних 100 вівцематок. Збільшувалося поголів’я та продуктивність великої рогатої худоби.

Кращих людей колгоспного виробництва, які добре зарекомендували себе на роботі і виявили неабиякі організаторські здібності, партійна організація району висунула на керівні посади. В 1936 році в колгоспі «Комуна-гігант» зоотехніком призначили кращу доярку Н. Старцеву, рядовому колгоспнику сільгоспартілі ім. Леніна І. Ковальову доручили керівництво рільничою бригадою, а в колгоспі ім. Ворошилова свинарку М. Холошанову висунули на посаду зоотехніка.

Постійне піклування партійних організацій про піднесення економіки колгоспів давало помітні наслідки. В 1937 році в артілі «Комуна-гігант», в порівнянні з попередніми роками, було зібрано добрий урожай зернових культур. З 7 до 40 га зросла лише за рік площа колгоспного городу і саду. Тільки від реалізації городини артіль одержала в 1937 році 35 тис. крб. доходу.

В наступні роки збільшувалися врожаї та кількість і продуктивність громадського поголів’я худоби. Так, доярки колгоспу «Комуна-гігант» Є. Слюсарєва, М. Платонова і В. Іванова в 1940 році надоювали від кожної корови більше ніж по 2000 літрів молока. Чабан колгоспу ім. Куйбишева В. П. Базалій щорічно одержував від 100 вівцематок по 140—145 ягнят.

Зростав матеріальний рівень колгоспників. В артілях ім. Леніна і «Комуна-гігант» у 1938 році сім’ї більшості колгоспників одержали на трудодні по 200—220 пудів хліба і по 600—700 крб. грішми.

Перед Великою Вітчизняною війною високого рівня досягло не тільки сільськогосподарське виробництво. До невпізнанності змінилось культурне обличчя села. Для обслуговування трудящих працювало ряд побутових підприємств: шкіряна, швейна і шевська майстерні та інші.

Важливі кроки вперед було зроблено в галузі народної освіти. В 1933 році одна з початкових шкіл реорганізовується в неповну середню школу, а на базі Будинку робітничих підлітків відкрилася ще одна школа-семирічка для колгоспної молоді, яка з 1936 року стала середнім учбовим закладом. В обох школах працювало 37 висококваліфікованих вчителів і навчалося близько 600 дітей. На 1941 рік кількість письменних у селі становила вже 97 процентів.

Починаючи з 1930 року у Новопскові працювали 2 бібліотеки — районна і колгоспу «Комуна-гігант». У них налічувалося понад 10 тис. книг.

Помітних успіхів досягла охорона здоров’я. В 1929 році новопсковська лікарня була розширена до 15 стаціонарних ліжок і забезпечена найновішим медичним обладнанням, мала в своєму розпорядженні транспорт. Одночасно при лікарні відкрилась амбулаторія, де працювало 5 медичних працівників. До 1941 року лікарня одержала ще одне приміщення і займала вже два корпуси. Вона була розширена до 25 ліжок. Хворих обслуговували 2 лікарі і 6 медичних працівників з середньою спеціальною освітою.

Напередодні Великої Вітчизняної війни життя трудящих Новопскова було заможним, культурним.

Коли віроломно напали на нашу країну фашистські орди, вже з перших днів добровільно пішли на фронт 255 комуністів з 424, що були на обліку в той час у районній партійній організації. Одночасно, відповідно до рішення Державного Комітету Оборони СPCP «Про введення загального військового навчання в межах району», широко розгорнулася робота по підготовці резервів для Радянської Армії. Місцеві пункти всеобучу підготували 600 чол. Частина з них згодом влилася до танкового

винищувального батальйону, який налічував 245 бійців. Вони пройшли відповідне навчання і наприкінці 1941 — на початку 1942 рр. були направлені в Червону Армію. В діючу армію з Новопскова пішло 145 дівчат— телефоністок, медсестер, а також санінструкторів. Одночасно 75 чол. було підготовлено для роботи в тилу ворога.

Самовіддано працювали на колгоспних ланах жінки. Замінивши чоловіків, вони доклали багато зусиль, щоб забезпечити Червону Армію продуктами харчування.

Однак 10 липня 1942 року Новопсков окупували гітлерівські загарбники. Ввірвавшись в село, фашисти грабували і страчували людей. Все, що можна було вивезти, вантажилося у вагони і відправлялося до Німеччини.

Жителі селища розгорнули активну боротьбу проти фашистських загарбників. Комуніст М. Ігнатенко восени 1942 року організував антифашистську групу, до якої ввійшли колгоспники П. І. Тертичний, І. Л. Віхров, учителька С. О. Пшенична, сержант Червоної Армії Луньов, який утік з фашистського полону, та інші. Члени групи розповсюджували у Новопскові та навколишніх селах листівки, закликали радянських людей добувати зброю і чинити збройний опір загарбникам, а також саботувати заходи гітлерівців.

Багато жителів, ризикуючи життям, переховувало поранених воїнів Червоної Армії. Так Н. П. Базалєєва давала притулок бійцям, які потрапили в оточення. У. І. Гнилобок повідомляла розвідників Червоної Армії про розташування і рух частин ворога. Допомагав розвідникам у збиранні даних про дислокацію фашистських військ О. Є. Слюсарєв.

Гітлерівці жорстоко розправлялися з радянськими патріотами. Вони стратили у Новопскові 92 чол., в т. ч. і керівника антифашистської групи комуніста М. Ігнатенка, секретаря райкому партії Й. Є. Литвинова, голову селищної Ради Ф. М. Ковальова, директора молокозаводу Д. К. Бублика, комуністів І. Д. Клейнуса, П. Я. Цимбала, М. Ю. Падалку та інших.

За будь-який вияв непокори фашисти вчиняли звірячу розправу над радянськими громадянами. Так, заарештувавши 25-річну жительку селища Наталію Донцову, гітлерівці викололи їй очі, вирізали на тілі зірку, потім обклали соломою і спалили. Вони розстріляли 14 громадян і 92 вивезли у фашистське рабство.

Окупанти завдали селу великої шкоди: 138 житлових будинків і 130 господарських споруд було зруйновано. В трьох колгоспах лишилося тільки 10 робочих коней. Не було ні тракторів, ні автомашин.

У районі за час окупації було зруйновано 466 житлових будинків, 148 колгоспних будов, 61 культурно-освітню установу, 29 бібліотек та інше. Загарбники забрали у населення і в колгоспах 3768 голів великої рогатої худоби, 1800 свиней, 2700 овець та інших тварин і птиці. Загальні збитки, завдані району окупантами, обчислювалися в 529 млн. крб. Тільки в новопсковських колгоспах окупанти забрали 194 корови, 61 вола, 287 телят, 523 вівці, 263 свині, більше 5000 курей. Всього ж з Новопскова вони вивезли 550 голів великої рогатої худоби, 500 свиней та більше 500 тисяч різної птиці, 11 700 цнт зерна, 2550 цнт муки, більше 550 цнт м’яса, 830 цнт сала, 133 цнт масла, 25 600 цнт картоплі, знищили 700 вуликів. В цілому збитки, яких зазнав Новопсков від окупантів, обчислюються сумою в 36 883521 карбованець.

23 січня 1943 року Новопсков був визволений від окупантів. Відразу ж у районному центрі, в усіх населених пунктах району відбулися мітинги і збори трудящих. Відновили роботу партійні організації, місцеві органи Радянської влади, комсомольські і профспілкові організації.

Відбудовуючи зруйноване гітлерівцями господарство, трудящі Новопскова водночас подавали велику допомогу фронту. Населення району виділило для транспортування боєприпасів у частини Радянської Армії 450 підвід. Крім того, трудівники району здали у фонд армії 5832 цнт зерна, 102 цнт картоплі, близько 60 цнт м’яса, 88 цнт овочів, 45 070 яєць, 13 730 літрів молока, 1446 кг меду. У фонд оборони країни трудівники району зібрали 1 млн. 470 тис. крб., які були асигновані на будівництво танкової колони «Молода Гвардія».

Відважно билися жителі села на фронтах Великої Вітчизняної війни. Так, майор М. Т. Жидков пройшов великий і важкий бойовий шлях. Він вступив у боротьбу проти гітлерівських загарбників на четвертий день війни і перебував на фронті до їх остаточного розгрому. Багато славних бойових сторінок на рахунку М. Т. Жидкова. Один з них він здійснив у битві за оволодіння гітлерівською фортецею Кенігсбергом. Підрозділ майора Жидкова з боєм зайняв один з важливих опорних пунктів цієї фортеці. Наступного дня фашисти вирішили вибити смільчаків із захопленого ними пункту. Розпочався запеклий бій радянських воїнів з переважаючими силами гітлерівців, які шалено атакували. Проте бійці і їх відважний командир не впали духом. Щоб зламати наступ ворожих військ, майор Жидков викликав на себе вогонь радянської артилерії, і атака фашистів була зламана. За мужність і героїзм, проявлені в боях з фашистськими загарбниками, майор М. Т. Жидков нагороджений трьома бойовими орденами і кількома медалями.

Чимало вписав славних сторінок у літопис Великої Вітчизняної війни капітан А. Є. Гнилобоков. Командуючи батареєю, він знищив не одну сотню гітлерівців. За мужність і відвагу Гнилобоков нагороджений кількома бойовими орденами і медалями, в т. ч. орденом Олександра Невського.

Старший лейтенант Д. А. Жеребилов з невеликою групою бійців одним з перших форсував Дніпро. Відбиваючи безперервні атаки ворога і незважаючи на значні втрати, воїни закріпилися на захопленому плацдармі. Це дало можливість іншим підрозділам Радянської Армії форсувати Дніпро. За цей подвиг Жеребилову присвоєно високе звання Героя Радянського Союзу.

За героїзм і мужність у боротьбі проти фашистських загарбників під час Великої Вітчизняної війни бойовими орденами і медалями нагороджено 1965 жителів Новопскова.

Після вигнання німецько-фашистських загарбників трудящі з величезним ентузіазмом працювали над відбудовою рідного села. Вже на кінець 1943 року було відбудовано 80 житлових будинків, 14 приміщень державних установ, упорядковано десятки кілометрів шляхів тощо.

Навесні 1943 року колгоспникам довелося зустрітися з величезними труднощами — не вистачало робочих рук і тяглової сили, не було насіння. На допомогу прийшла держава, і колгоспні поля були засіяні.

Самовіддано, не рахуючись з часом, працювали колгоспники і механізатори. Восени 1943 року вони успішно провели збирання врожаю і підняття зябу. Все поголів’я громадської худоби було забезпечене теплою зимівлею та кормами. Повністю був заготовлений посівний матеріал до весняної сівби. Механізатори відремонтували сільськогосподарський реманент.

У боротьбі за врожай тракторист колгоспу ім. Куйбишева І. Г. Пшеничний не залишав свого трактора по 20 годин на добу і систематично перевиконував виробничі норми як на оранці, так і на обробітку посівів.

Самовіддано працювали в ті тяжкі роки дівчата-механізатори, які замінили на тракторах чоловіків, що пішли на фронт. Одна з них, трактористка Новопсковської МТС комсомолка Г. Кобилєва, за високі трудові показники в 1944 році була нагороджена значком «Кращий тракторист МТС».

Відбудовуючи колгоспне господарство, трудящі Новопскова водночас докладали багато зусиль до відродження культурного життя рідного села — відбудови шкіл, клубів і бібліотек. Вже 1 вересня 1943 року відчинили свої двері обидві новопсковські школи — десятирічка і семирічка. Сюди прийшло близько 700 учнів, заняття з якими провадили 45 учителів.

У вільний від роботи час у червні 1943 року власними силами колгоспники відбудовували своє улюблене місце відпочинку — клуб. Почала працювати бібліотека. Велику допомогу їй подавала крайова бібліотека м. Барнаула, що надіслала новопсковцям понад 1300 книг. Багато книг бібліотеці подарували жителі.

Так поступово налагоджувалося нормальне життя, змінювалося обличчя селища. В центрі Новопскова на площі, що займала близько чотирьох гектарів, зазеленів красень-парк, посаджений трудящими у вільний від роботи час.

Після переможного закінчення Великої Вітчизняної війни трудящі Новопскова всі свої зусилля спрямували на якнайскорішу відбудову і розвиток народного господарства.

Самовіддана праця новопсковців дала можливість на 1947 рік повністю відбудувати народне господарство, зруйноване окупантами. Було відновлено і громадське тваринництво. На 1947 рік у трьох колгоспах Новопскова великої рогатої худоби налічувалося 1632 голови, в т. ч. 402 корови, 1370 свиней, близько 1800 овець, 190 коней.

У 1951 році артілі продали державі понад 600 тонн зерна, 175 тонн соняшнику, 827 цнт м’яса, 195 тонн молока, багато яєць, вовни та іншої сільськогосподарської продукції.

Доходи від тваринництва, зернових і технічних культур в усіх трьох колгоспах на 1951 рік становили більш як 565 тис. карбованців.

Важливу роль у розвитку сільського господарства Новопскова відіграв вересневий (1953 р.) Пленум ЦК КПРС. Сільськогосподарське виробництво швидко пішло вперед. Однак дальшому поліпшенню організації праці на полях і фермах, широкому впровадженню механізації виробничих процесів перешкоджала роздрібненість новопсковських колгоспів. У 1955 році всі три колгоспи об’єдналися в одне господарство — колгосп ім. Леніна, а через п’ять років його було реорганізовано у відгодівельний радгосп «Новопсковський». Така спеціалізація дала можливість трудівникам радгоспу краще використати місцеві умови і ресурси, поліпшити організацію праці на полях і фермах, виробляти більше продукції з меншими затратами праці і коштів. У 1957 році Новопсков було віднесено до розряду селищ міського типу.

Сільське господарство в Новопскові почало розвиватися більш успішно. Так, у 1964 роді валовий збір зерна досяг 101 300 цнт, або в середньому становив 27 цнт з гектара.

Вирощування високих врожаїв зернових і кормових культур створило сприятливі умови для збільшення продуктивності тваринництва. Так, у 1964 році тваринники виробили понад 6 тис. цнт м’яса, перевершивши планове завдання.

Рік у рік міцніє економіка радгоспу, зростають матеріальна база і виробничі показники господарства, множаться трудові досягнення працівників ланів і ферм.

У 1965 році трудівники радгоспу одержали більш як стопудовий урожай в середньому на кожному гектарі посівів хлібів і зібрали 5757 тонн зерна — на дві з половиною тисячі тонн більше, ніж у 1960 році. Державі продано 2421 тонну зерна — майже на тисячу тонн більше, ніж намічалося за планом. Радгосп заготував кормів на 2 тис. голів великої рогатої худоби і 4,2 тис. свиней, що дало тваринникам можливість добитися нових успіхів у виробництві основної продукції господарства — м’яса. В 1965 році вироблено 8315 цнт м’яса, що становило 114 проц. до наміченого плану. Державі було продано 808 тонн м’яса при зобов’язанні 760 тонн. Це в 5 з лишком разів більше, ніж було продано в 1960 році.

Справжньою фабрикою м’яса є в радгоспі свиновідгодівельний пункт, яким завідує К. А. Ковальов. У 1965 році трудівники відгодівельного пункту виробили 558 тонн свинини, майже в 3 рази більше, ніж у 1961 році.

Особливо високих показників у відгодівлі свиней досягли М. В. Ковальов, М. І. Кривега і М. М. Протасова, які впроваджують у виробництво досягнення науки і передового досвіду.

Зросли доходи господарства.

В 1965 році, при плані 175 тис. крб., радгосп одержав 455 тис. крб. чистого прибутку.

Незважаючи на несприятливі погодні умови, в 1966 році валовий збір зерна становив близько 6800 тонн. В середньому з га було зібрано 22 центнери.

Основою для зростання виробництва сільськогосподарських продуктів і зниження їх собівартості є широка механізація виробничих процесів на полях і фермах. На початку 1967 року тут було 11 гусеничних і 22 колісні трактори, 26 комбайнів, 25 автомашин, різний причіпний інвентар та інше устаткування для механізації трудомістких процесів виробництва.

Особливо велика увага в радгоспі приділяється механізації виробничих процесів на тваринницьких фермах. Тут працюють десятки різних машин для приготування і транспортування кормів, транспортери для очищення приміщень та інше устаткування.

Механізація робіт на фермах не тільки полегшила працю тваринників, але й сприяла зниженню собівартості продукції. Якщо в 1961 році центнер свинини обходився радгоспу 87 крб., то в 1966 році на його виробництво витрачалося тільки 65 крб. Взагалі затрати на комплексну механізацію трудомістких процесів у тваринництві з лишком окупили себе вже за перші 3 роки експлуатації встановленого на фермах устаткування.

В селищі діє кілька промислових підприємств. На його східній околиці споруджена велика компресорна станція газопроводу Ставрополь—Москва, яка щомісяця перекачує десятки мільйонів кубометрів газу. Поряд з виробничими спорудами газопроводу виросло ціле містечко. Колектив станції вже кілька років посідає перше місце в соціалістичному змаганні працівників газопроводу Ставрополь—Москва.

На території Новопскова розташовано ряд підприємств райхарчокомбінату. Найбільшим з них є молокозавод, який щодоби переробляє 600 цнт молока. Тут виробляється масло, сир, кефір, морозиво.

Великого масштабу за роки семирічки набрало промислове будівництво і будівництво соціально-культурних об’єктів. З 1962 року тут збудовані майстерні відділення «Сільгосптехніки» і районної контори електромережі, дві водонапірні башти, газобалонна заправочна станція, цех безалкогольних напоїв, дві їдальні, лазня, дитячі ясла, книгарня, господарчий, меблевий, молочний магазини та спеціалізований магазин «Райдуга».

Неухильно зростає добробут трудящих. Упорядкування і підвищення заробітної плати дали можливість витрачати більше коштів на культурно-побутові потреби, краще одягатися і харчуватися. Так, місячна заробітна плата механізаторів підвищилась у 1966 році в порівнянні з 1962 роком на 42 крб. і становить в середньому 163 крб. Заробітна плата на свиновідгодівлі підвищилася на 30—40 крб. і становить 150 крб. на місяць.

Із збільшенням зарплати товарооборот у торговельній мережі селища за роки семирічки зріс у 3,7 раза. За цей час жителі придбали для особистого користування 21 легкову автомашину, 120 мотоциклів, 13 моторолерів, понад 500 телевізорів, більше 1000 радіол і радіоприймачів.

За роки семирічки жителі селища одержали більш як 4 тис. кв. м. житлової площі в упорядкованих комунальних квартирах. Тільки за 1962—1966 рр. збудовано 12 багатоквартирних і 17 одно- і двоквартирних будинків, 2 гуртожитки на 150 місць. Протягом цих років трудящі селища збудували 249 індивідуальних будинків. Забудовники одержували допомогу транспортом, будівельними матеріалами, грошовими позичками тощо.

Великі роботи проведено по благоустрою селища, на які за роки семирічки витрачено 210 тис. крб. державних коштів. Близько 70 проц. жителів селища живуть у нових або капітально відремонтованих квартирах. 712 квартир газифіковано. Через селище прокладено 11200 м водопроводу, посаджено 48 тис. фруктових і декоративних дерев та 31 тис. кущів. Там, де колись були пустирі, тепер розкинулися три сквери і великий парк. Для відпочинку трудящих впорядковано пляж, є пішохідний міст. Селище забезпечене автобусним сполученням з усіма населеними пунктами району.

На належному рівні охорона здоров’я трудящих. Лікарня, що мала перед Великою Вітчизняною війною лише 25 ліжок, у післявоєнні роки розширена до 75, а в 1965 році — до 100 ліжок. Вона міститься в 7 корпусах і має хірургічне, терапевтичне, дитяче, пологове, гінекологічне, інфекційне, санітарно-епідеміологічне відділення та поліклініку з фізіотерапевтичним кабінетом і клініко-діагностичною лабораторією. При лікарні працюють також рентгенівський, патолого-анатомічний і методичний кабінети.

Асигнування на охорону здоров’я за роки семирічки зросли з 130,3 тис. крб. у 1959 році до 240 тис. крб. у 1966 році. Лікувальну і санітарно-профілактичну роботу в Новопсковській лікарні проводять 20 кваліфікованих лікарів і більше 60 працівників із спеціальною середньою освітою.

Нового піднесення за роки семирічки набула народна освіта в Новопскові. Тут працюють середня і восьмирічна школи, в яких навчається 1480 учнів. При Новопсковській середній школі організовано інтернат для учнів з навколишніх сіл. Діти забезпечені житлом і харчуванням, їм створені всі умови для успішного навчання. 225 чол. поєднують роботу з навчанням, відвідуючи середню школу робітничої молоді. В школах селища працює 99 учителів.

Справжнім осередком культурного життя трудящих селища є Будинок культури, який з 1960 року розмістився в новому приміщенні. Тут працюють хоровий, драматичний, танцювальний та інші гуртки художньої самодіяльності. У колективі учасників художньої самодіяльності налічується більш як 170 чоловік. Аматори театрального мистецтва виступають не тільки на сцені свого Будинку культури, але й виїздять із спектаклями і концертними програмами в навколишні села— Кам’янку, Риб’янцеве, Донцівку, Булавинівку, Танюшівку та інші.

У приміщенні Будинку культури працюють районна і дитяча бібліотеки, книжковий фонд яких перевищує 65 тис. примірників. Тільки бібліотекою для дорослих користується близько 2300 читачів. За семиріччя тут було проведено 26 читацьких конференцій, 8 диспутів, 43 тематичні та літературні вечори, 28 обговорень книг і 206 бібліографічних оглядів.

Жителі селища виявляють великий інтерес до періодичної літератури. На кожну тисячу чоловік тут передплачується в середньому 1120 газет і журналів.

Гордістю новопсковців є створений при Будинку культури в 1962 році місцевий краєзнавчий музей, що працює на громадських засадах. У музеї зібраний багатий матеріал про історію селища. Тут експонуються матеріали розкопок, документи про повстання під керівництвом Булавіна, фотографії та документи про участь новопсковців у революційних подіях 1905 і 1917 рр. Цей заклад уже відвідали кілька тисяч чоловік. Особливий інтерес у відвідувачів викликають експонати, що розповідають про встановлення Радянської влади в районі, про колективізацію сільського господарства, участь новопсковців у Великій Вітчизняній війні і післявоєнному будівництві.

Великою популярністю серед жителів Новопскова користуються фізкультура і спорт. Так, 9 спортивних колективів об’єднують більше як 400 чол. Для любителів спорту обладнані 2 спортивні зали, стадіон, кілька спортивних майданчиків. Серед новопсковських спортсменів — 2 майстри спорту, кандидат в майстри і 110 спортсменів-розрядників.

С. Т. КОНОВАЛОВ, В. К. БАКАЛОВ, М. В. БУРЯК, Ф. Г. КУЛИКОВ
Із повагою, Ганна


Повернутись до Літера Н

Хто зараз онлайн

Зареєстровані учасники: D_i_V_a, Google [Bot], Google Adsense [Bot], Soroka