НОВОСЕЛИЦЯ (Шишківці), місто, Новоселицький р-н, Чернівецька обл, Україна
- АннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
НОВОСЕЛИЦЯ (Шишківці), місто, Новоселицький р-н, Чернівецька обл, Україна
НОВОСЕЛИЦЯ (до 1617 – Шишківці) – місто Чернівецької області, райцентр. Розташов. на р. Прут (прит. Дунаю), за 36 км від Чернівців. Населення 8,4 тис. (2001). Площа 5,6 км².
Перша згадка – 1456 під назвою Шишківці. З 1617 відоме як Н. Перебувала в складі Молдавського князівства. 1715–1812 входила до Хотинського нахіє. За Бухарестським мирним договором 1812 увійшла до Російської імперії. 1828, після врегулювання кордону між Австрійс. і Рос. імперіями, поділена на австрійс. і рос. частини по р. Рокитна. До австрійс. Н. увійшло с. Долішні Строєшти, яке раніше було самостійною громадою. У Н. були відкриті митниці: 1817 – у рос. частині (із 1814 там діяв митний пункт), 1847 – в австрійській. 1850 налагоджено паромну переправу через р. Прут. Із 2-ї пол. 19 ст. в Н. почала розвиватися пром-сть. 1870 працювали паровий млин, винокурня, олійня та 2 шкіряних з-ди. Додатковим імпульсом для розвитку Н. було прокладання залізниці (1884 Чернівці–Н. і 1892 Жмеринка–Н.), завдяки чому містечко стало значним транзитним пунктом.
Під час Першої світової війни Н. стала ареною жорстоких боїв і була спустошена. З лютого по листопад 1918 рос. частина Н. була окупована австро-угор. військами. Із листопада 1918 Н. – під владою Румунії. Назву міста було змінено на Ноуа Суліца. Із червня 1940 – у складі УРСР. У листопаді 1940 Н. надано статус райцентру і створено Новоселицький р-н.
Із липня 1941 по березень 1944 окупована Румунією. 1944–91 в Н. діяли школа, вузол зв'язку, мед. уч-ще. Працювали птахофабрика, олійниця, миловарня, шкіряний, залізобетонних виробів, асфальтний, винний (лікеро-горілчаний), сирний з-ди, харчосмакова й меблева ф-ки. Розпочато буд-во м'ясокомбінату. Із 1991 Н. – у складі незалежної України. У місті відкрито г-зію, ліцей, мед. коледж. Діють птахокомбінат, сирзавод, ЗАТ "Побут", ін. приватні заклади.
Перша згадка – 1456 під назвою Шишківці. З 1617 відоме як Н. Перебувала в складі Молдавського князівства. 1715–1812 входила до Хотинського нахіє. За Бухарестським мирним договором 1812 увійшла до Російської імперії. 1828, після врегулювання кордону між Австрійс. і Рос. імперіями, поділена на австрійс. і рос. частини по р. Рокитна. До австрійс. Н. увійшло с. Долішні Строєшти, яке раніше було самостійною громадою. У Н. були відкриті митниці: 1817 – у рос. частині (із 1814 там діяв митний пункт), 1847 – в австрійській. 1850 налагоджено паромну переправу через р. Прут. Із 2-ї пол. 19 ст. в Н. почала розвиватися пром-сть. 1870 працювали паровий млин, винокурня, олійня та 2 шкіряних з-ди. Додатковим імпульсом для розвитку Н. було прокладання залізниці (1884 Чернівці–Н. і 1892 Жмеринка–Н.), завдяки чому містечко стало значним транзитним пунктом.
Під час Першої світової війни Н. стала ареною жорстоких боїв і була спустошена. З лютого по листопад 1918 рос. частина Н. була окупована австро-угор. військами. Із листопада 1918 Н. – під владою Румунії. Назву міста було змінено на Ноуа Суліца. Із червня 1940 – у складі УРСР. У листопаді 1940 Н. надано статус райцентру і створено Новоселицький р-н.
Із липня 1941 по березень 1944 окупована Румунією. 1944–91 в Н. діяли школа, вузол зв'язку, мед. уч-ще. Працювали птахофабрика, олійниця, миловарня, шкіряний, залізобетонних виробів, асфальтний, винний (лікеро-горілчаний), сирний з-ди, харчосмакова й меблева ф-ки. Розпочато буд-во м'ясокомбінату. Із 1991 Н. – у складі незалежної України. У місті відкрито г-зію, ліцей, мед. коледж. Діють птахокомбінат, сирзавод, ЗАТ "Побут", ін. приватні заклади.
- АннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: НОВОСЕЛИЦЯ (Шишківці), місто, Новоселицький р-н, Чернівецька обл, Україна
Новосе́лиця — місто на Буковині, районний центр Новоселицького району Чернівецької області.
Історія
Найдавніша письмова згадка про Новоселицю датується 1456 роком.
За даними на 1859 рік у власницькому містечку Хотинського повіту Бессарабської губернії, мешкало 2081 особа (1056 чоловічої статі та 1025 — жіночої), налічувалось 299 дворових господарств, існували 2 православні церкви, 3 єврейських молитовних будинки, митниця, поштова станція, лісова пристань, відбувались щонедільні базари[2].
Станом на 1886 рік у власницькому містечку, центрі Новоселицької волості, мешкало 1007 осіб, налічувалось 145 дворових господарств, існували православна церква, синагога, 2 молитовних будинки, школа, лазарет, поштова станція, свічний завод, миловарний завод, 3 кожевених заводи, пивоварений завод, 50 лавок, кордон, 4 постоялих двори, 4 винних погреба, відбувались базари[3]. За 3 версти — кордон.
До 1918 року біля Новоселиці знаходився потрійний стик кордонів Російської Імперії, Австро-Угорської Імперії та Румунії.
- АннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: НОВОСЕЛИЦЯ (Шишківці), місто, Новоселицький р-н, Чернівецька обл, Україна
З історії міст і сіл УРСР виданої у 1968-1973 роках.
Новоселиця — місто районного підпорядкування, центр району, розташоване за 36 км від обласного центру, на лівому березі ріки Пруту. Через місто проходить автомагістраль Чернівці—Кишинів та залізнична лінія. Населення 6,4 тис. чоловік.
Вперше Новоселиця згадується в документальних джерелах від 1456 року під назвою «Шишківці, де був Юріїв двір, на Пруті». У документах 1617 року село зазначається як «Шишкєуць біля Пруту, що тепер називається Новоселиця». Назва Новоселиця свідчить, зокрема, що йдеться не просто про заміну найменування, а про появу нового поселення на місці запустілих Шишківців.
В XII—XIV століттях долиною ріки Пруту з Галича — столиці князівства до Берлада проходив сухопутний торговий шлях. Берладська дорога, напевне, сприяла і виникненню Новоселиці, яка була на цьому шляху.
Становище жителів Новоселиці погіршилося з першої половини XVI століття, коли Буковина потрапила у васальну залежність від султанської Туреччини. Жителі села не мирились із поневолювачами, чинили їм опір. Після розгрому турків у 1774 році жителі Новоселиці з радістю зустріли російські війська. За умовами Кючук-Кайнарджійського договору Новоселиця була розчленована — через місто пройшов кордон. Західна частина Новоселиці потрапила під владу Австрії, а східна — знову залишилась за Туреччиною.
Західна частина Новоселиці належала на той час австрійському барону Зоті. Селян примушували працювати на полях барона від зорі до зорі, доглядати худобу, будувати маєток і господарські приміщення. Частина селян Новоселиці, які ще залишались вільними, в 1782 році стають кріпаками Радівецького єпіскопства, а через два роки були передані монастирю Горяче. Доля монастирських селян була така ж тяжка, як і кріпаків барона Зоти та селян, що були під гнітом турецьких феодалів. У 1788 році монастир зробив обмін новоселицьких земель на землі молдавського поміщика Кантакузіно; новоселицькі землі та закріплені за ними селяни перейшли у власність останнього.
Новоселиця — місто районного підпорядкування, центр району, розташоване за 36 км від обласного центру, на лівому березі ріки Пруту. Через місто проходить автомагістраль Чернівці—Кишинів та залізнична лінія. Населення 6,4 тис. чоловік.
Вперше Новоселиця згадується в документальних джерелах від 1456 року під назвою «Шишківці, де був Юріїв двір, на Пруті». У документах 1617 року село зазначається як «Шишкєуць біля Пруту, що тепер називається Новоселиця». Назва Новоселиця свідчить, зокрема, що йдеться не просто про заміну найменування, а про появу нового поселення на місці запустілих Шишківців.
В XII—XIV століттях долиною ріки Пруту з Галича — столиці князівства до Берлада проходив сухопутний торговий шлях. Берладська дорога, напевне, сприяла і виникненню Новоселиці, яка була на цьому шляху.
Становище жителів Новоселиці погіршилося з першої половини XVI століття, коли Буковина потрапила у васальну залежність від султанської Туреччини. Жителі села не мирились із поневолювачами, чинили їм опір. Після розгрому турків у 1774 році жителі Новоселиці з радістю зустріли російські війська. За умовами Кючук-Кайнарджійського договору Новоселиця була розчленована — через місто пройшов кордон. Західна частина Новоселиці потрапила під владу Австрії, а східна — знову залишилась за Туреччиною.
Західна частина Новоселиці належала на той час австрійському барону Зоті. Селян примушували працювати на полях барона від зорі до зорі, доглядати худобу, будувати маєток і господарські приміщення. Частина селян Новоселиці, які ще залишались вільними, в 1782 році стають кріпаками Радівецького єпіскопства, а через два роки були передані монастирю Горяче. Доля монастирських селян була така ж тяжка, як і кріпаків барона Зоти та селян, що були під гнітом турецьких феодалів. У 1788 році монастир зробив обмін новоселицьких земель на землі молдавського поміщика Кантакузіно; новоселицькі землі та закріплені за ними селяни перейшли у власність останнього.
- АннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: НОВОСЕЛИЦЯ (Шишківці), місто, Новоселицький р-н, Чернівецька обл, Україна
Частина ІІ
У 1912 році із Новоселиці за революційну діяльність було вислано І. І. Крояло-Мельника та П. В. Оруща.
В період капіталізму понад 90 проц. населення міста були неписьменними і малописьменними. Про це свідчить, зокрема, подання трудящих Новоселиці і Маршинців від 5 червня 1870 року, підписане за 122 безграмотних селян обер-офіцерським сином.
У австрійській частині Новоселиці не було жодної української школи, а 4-х класна школа з німецькою мовою викладання була відкрита лише у 80-х рр. XIX століття. В російській частині міста була одна церковнопарафіяльна школа, де навчалось 12 дітей, та земська — з 65 учнями.
На все місто в 1913 році була тільки одна приватна бібліотека на 800 книг; за користування нею власник брав з читача щомісяця по 30 копійок.
Тяжкий соціальний гніт, безземелля змушували трудящих Новоселиці залишати свою домівку і шукати заробітків за кордоном. Лише за дев’ять місяців 1913 року з Новоселиці емігрував 51 житель.
Новоселицю, як прикордонний населений пункт, часто відвідували видатні діячі культури. У 1907 році, зокрема, тут перебував В. Г. Короленко. Іменем цього видатного російського письменника нині названа одна з вулиць міста.
Почалася перша світова війна. Її кривавий подих особливо відчутним був між Прутом і Дністром, де відбувалися бої російських і австро-угорських військ. В центрі воєнних дій Південно-Західного фронту опинилася і Новоселиця.
У березні 1915 року американський журналіст, а згодом один із засновників Комуністичної партії США Джон Рід, у супроводі художника Бордмена Робінсона вирушив до Східної Європи, щоб описати воєнні події, які там відбувалися. Вони відвідали Італію, Грецію, Сербію та інші країни. Наприкінці травня 1915 року журналісти твердо вирішили їхати в Росію, «таємничу країну Достоєвського і Льва Толстого». Дорога лежала через Румунію. Виявилось, що одержати дозвіл для в’їзду в Росію по дипломатичних каналах — справа дуже затяжна. І журналісти відважились проникнути туди з «чорного ходу». Було домовлено пересікти фронт в районі м. Новоселиці, де перебував штаб 3-ї російської армії. В глуху безмісячну ніч мовчазний човняр переправив Д. Ріда з його другом через прифронтову ріку Прут. В Новоселиці у гостинному колі російських солдатів і офіцерів вони провели цілу добу. Свої враження про Новоселицю Д. Рід змалював у військових кореспонденціях «Війна у Східній Європі». Він писав, що навколо Новоселиці поля зриті окопами, сади вирубані, будинки без покрівель, з розбитими вікнами. Великі товарні склади митниці знищені вогнем. Особливо зруйнована австрійська половина містечка. І скрізь — російські солдати у високих чоботях і робочих блузах, вершники з козацькими шаблями. В російській Новоселиці менше руїн. Але замість твердої дороги стояли великі калюжі, навколо дерев’яні будиночки, квартали маленьких магазинів з галасливими торговцями, молдавські селяни і замурзані діти. Д. Ріда і Б. Робінсона здивували відверті розмови солдат і офіцерів, які скаржились на недалекоглядність вищого командування, нестачу зброї, дезорганізованість. Солдати висловлювали незадоволення війною, для якої вони — гарматне м’ясо.
У 1912 році із Новоселиці за революційну діяльність було вислано І. І. Крояло-Мельника та П. В. Оруща.
В період капіталізму понад 90 проц. населення міста були неписьменними і малописьменними. Про це свідчить, зокрема, подання трудящих Новоселиці і Маршинців від 5 червня 1870 року, підписане за 122 безграмотних селян обер-офіцерським сином.
У австрійській частині Новоселиці не було жодної української школи, а 4-х класна школа з німецькою мовою викладання була відкрита лише у 80-х рр. XIX століття. В російській частині міста була одна церковнопарафіяльна школа, де навчалось 12 дітей, та земська — з 65 учнями.
На все місто в 1913 році була тільки одна приватна бібліотека на 800 книг; за користування нею власник брав з читача щомісяця по 30 копійок.
Тяжкий соціальний гніт, безземелля змушували трудящих Новоселиці залишати свою домівку і шукати заробітків за кордоном. Лише за дев’ять місяців 1913 року з Новоселиці емігрував 51 житель.
Новоселицю, як прикордонний населений пункт, часто відвідували видатні діячі культури. У 1907 році, зокрема, тут перебував В. Г. Короленко. Іменем цього видатного російського письменника нині названа одна з вулиць міста.
Почалася перша світова війна. Її кривавий подих особливо відчутним був між Прутом і Дністром, де відбувалися бої російських і австро-угорських військ. В центрі воєнних дій Південно-Західного фронту опинилася і Новоселиця.
У березні 1915 року американський журналіст, а згодом один із засновників Комуністичної партії США Джон Рід, у супроводі художника Бордмена Робінсона вирушив до Східної Європи, щоб описати воєнні події, які там відбувалися. Вони відвідали Італію, Грецію, Сербію та інші країни. Наприкінці травня 1915 року журналісти твердо вирішили їхати в Росію, «таємничу країну Достоєвського і Льва Толстого». Дорога лежала через Румунію. Виявилось, що одержати дозвіл для в’їзду в Росію по дипломатичних каналах — справа дуже затяжна. І журналісти відважились проникнути туди з «чорного ходу». Було домовлено пересікти фронт в районі м. Новоселиці, де перебував штаб 3-ї російської армії. В глуху безмісячну ніч мовчазний човняр переправив Д. Ріда з його другом через прифронтову ріку Прут. В Новоселиці у гостинному колі російських солдатів і офіцерів вони провели цілу добу. Свої враження про Новоселицю Д. Рід змалював у військових кореспонденціях «Війна у Східній Європі». Він писав, що навколо Новоселиці поля зриті окопами, сади вирубані, будинки без покрівель, з розбитими вікнами. Великі товарні склади митниці знищені вогнем. Особливо зруйнована австрійська половина містечка. І скрізь — російські солдати у високих чоботях і робочих блузах, вершники з козацькими шаблями. В російській Новоселиці менше руїн. Але замість твердої дороги стояли великі калюжі, навколо дерев’яні будиночки, квартали маленьких магазинів з галасливими торговцями, молдавські селяни і замурзані діти. Д. Ріда і Б. Робінсона здивували відверті розмови солдат і офіцерів, які скаржились на недалекоглядність вищого командування, нестачу зброї, дезорганізованість. Солдати висловлювали незадоволення війною, для якої вони — гарматне м’ясо.
- АннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: НОВОСЕЛИЦЯ (Шишківці), місто, Новоселицький р-н, Чернівецька обл, Україна
Частина ІІІ
Активно діяли в Новоселиці осередки МОДР. Один з них очолював робітник залізничних майстерень С. Ковач, другий, жіночий,— Ш. Ліпіс. Члени цих осередків також поширювали нелегальну літературу, вели підпільну роботу, збирали кошти для допомоги політв’язням.
Економічна криза 1929—1933 рр. лягла важким тягарем на плечі трудящих. У Новоселиці вся промисловість була представлена лише птахорізкою та олійницею, примітивною, малопродуктивною. Всі роботи на обох приватних підприємствах виконувались вручну. Експлуатація робітників була нестерпною. Особливо в жахливих умовах працювали 150 робітників птахорізки, Робочий день тут був ненормований, зарплата дуже низькою. Як згадують ветерани праці Г. Д. Задорожний та Г. К. Сланін, «…робочий день тривав 12—14 годин. А покалічишся чи захворієш,— в той же день виженуть з роботи. То й працюєш, бо за ворітьми різниці десятки безробітних чекають роботи. Соціального забезпечення, платних відпусток ми не знали».
Економічна криза ще більше загострила класові суперечності, привела до дальшого посилення революційної боротьби. У відповідь на це румунські власті, сигуранца посилили переслідування комуністів, активістів міста. Жандарми вживали всіх заходів, щоб розкрити і розгромити партійну організацію. В кінці 1931 року їм вдалося напасти на слід новоселицького підпілля. Були проведені масові арешти, а згодом суди.
У складних умовах терору і переслідувань трудящі Новоселиці не припиняли боротьби. Вони були глибоко переконані, що єдинокровні брати з Радянського Союзу, які успішно будували соціалізм, допоможуть їм визволитись з-під гніту окупантів. І ця надія здійснилась.
28 червня 1940 трудящі міста з величезною радістю зустрічали свою визволительку — Червону Армію.
11 листопада 1940 року за рішенням Верховної Ради УРСР був створений Новоселицький район з центром у м. Новоселиці.
Активно діяли в Новоселиці осередки МОДР. Один з них очолював робітник залізничних майстерень С. Ковач, другий, жіночий,— Ш. Ліпіс. Члени цих осередків також поширювали нелегальну літературу, вели підпільну роботу, збирали кошти для допомоги політв’язням.
Економічна криза 1929—1933 рр. лягла важким тягарем на плечі трудящих. У Новоселиці вся промисловість була представлена лише птахорізкою та олійницею, примітивною, малопродуктивною. Всі роботи на обох приватних підприємствах виконувались вручну. Експлуатація робітників була нестерпною. Особливо в жахливих умовах працювали 150 робітників птахорізки, Робочий день тут був ненормований, зарплата дуже низькою. Як згадують ветерани праці Г. Д. Задорожний та Г. К. Сланін, «…робочий день тривав 12—14 годин. А покалічишся чи захворієш,— в той же день виженуть з роботи. То й працюєш, бо за ворітьми різниці десятки безробітних чекають роботи. Соціального забезпечення, платних відпусток ми не знали».
Економічна криза ще більше загострила класові суперечності, привела до дальшого посилення революційної боротьби. У відповідь на це румунські власті, сигуранца посилили переслідування комуністів, активістів міста. Жандарми вживали всіх заходів, щоб розкрити і розгромити партійну організацію. В кінці 1931 року їм вдалося напасти на слід новоселицького підпілля. Були проведені масові арешти, а згодом суди.
У складних умовах терору і переслідувань трудящі Новоселиці не припиняли боротьби. Вони були глибоко переконані, що єдинокровні брати з Радянського Союзу, які успішно будували соціалізм, допоможуть їм визволитись з-під гніту окупантів. І ця надія здійснилась.
28 червня 1940 трудящі міста з величезною радістю зустрічали свою визволительку — Червону Армію.
11 листопада 1940 року за рішенням Верховної Ради УРСР був створений Новоселицький район з центром у м. Новоселиці.
- АннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: НОВОСЕЛИЦЯ (Шишківці), місто, Новоселицький р-н, Чернівецька обл, Україна
Частина ІУ
З розвитком господарства збільшувалося населення міста, насамперед за рахунок робітників: в 1944 році налічувалось 4688 жителів, в 1959 році їх число зросло до 5,8 тис. чоловік.
Неухильно розвивалося промислове виробництво Новоселиці, провідне місце в якому посідає харчова промисловість. Найбільшими підприємствами міста є птахокомбінат, заводи плодоконсервний, винний, маслосироробний, обробки гібридного і сортового насіння кукурудзи, хлібопекарня. За винятком птахокомбінату, всі вони виникли за роки Радянської влади, в післявоєнний період. 1961 року введено в дію завод обробки гібридного і сортового насіння кукурудзи, річна потужність якого становить 2600 тонн. Свою продукцію він відправляє у всі союзні республіки, а також у Німецьку Демократичну Республіку і Румунію. У 1967 році на базі харчокомбінату виник винний завод потужністю 235 тис. декалітрів вина на рік. В ювілейному році на околиці міста став до ладу комплекс споруд нового маслосирзаводу — найбільшого підприємства по переробці молока не лише в Чернівецькій, але й в усіх західних областях України. Потужність новобудови — 76 тонн молока на добу. Тут випускають продукцію 14 найменувань, головні види якої — сир «ярославський» і «кубанський», вершкове масло, пастеризоване молоко, кефір, ряженка, сметана тощо. На заводі механізовані всі основні процеси виробництва: приймання молока, транспортування і миття посуду. Для очищення і пастеризації молока змонтовані автоматичні охолоджувальні установки пропускною здатністю по 5 тис. літрів на годину. Розливання молочних продуктів здійснюється на потоковій лінії продуктивністю З тис. пляшок на годину. Сироробний цех обладнаний чотирма механізованими агрегатами загальною одночасною місткістю заповнення 12 тис. літрів, а також формувальними установками і пневматичними пресами.
Для теплової обробки молока змонтовані автоматизовані пастеризаційні установки з сепараторами-нормалізаторами. Вершкове масло виробляється на потоковій лінії продуктивністю 500 кг за годину. Всього на підприємстві змонтовано 417 одиниць технологічного, енергетичного та холодильного устаткування. Завод став виготовляти також сировину для фармацевтичної промисловості — глюкозу та мальтозу.
Значно розширені і реконструйовані, з запровадженням механізації і автоматизації, птахокомбінат і плодоконсервний завод; останній щорічно став виробляти 6—7 млн. умовних банок консервів.
Значних змін зазнала місцева промисловість. Зникло дрібне кустарне виробництво, створені добре оснащені швейні та взуттєві майстерні райпромкомбінату. Він випускає продукцію не лише для потреб міста, але й для трудящих області. З 1960 року діє цех по виробництву штучного каракуля, обладнаний новітнім устаткуванням. Зросло виробництво дерев’яних меблів — шафів, столів, тумбочок, театральних крісел, диванів тощо.
З розвитком господарства збільшувалося населення міста, насамперед за рахунок робітників: в 1944 році налічувалось 4688 жителів, в 1959 році їх число зросло до 5,8 тис. чоловік.
Неухильно розвивалося промислове виробництво Новоселиці, провідне місце в якому посідає харчова промисловість. Найбільшими підприємствами міста є птахокомбінат, заводи плодоконсервний, винний, маслосироробний, обробки гібридного і сортового насіння кукурудзи, хлібопекарня. За винятком птахокомбінату, всі вони виникли за роки Радянської влади, в післявоєнний період. 1961 року введено в дію завод обробки гібридного і сортового насіння кукурудзи, річна потужність якого становить 2600 тонн. Свою продукцію він відправляє у всі союзні республіки, а також у Німецьку Демократичну Республіку і Румунію. У 1967 році на базі харчокомбінату виник винний завод потужністю 235 тис. декалітрів вина на рік. В ювілейному році на околиці міста став до ладу комплекс споруд нового маслосирзаводу — найбільшого підприємства по переробці молока не лише в Чернівецькій, але й в усіх західних областях України. Потужність новобудови — 76 тонн молока на добу. Тут випускають продукцію 14 найменувань, головні види якої — сир «ярославський» і «кубанський», вершкове масло, пастеризоване молоко, кефір, ряженка, сметана тощо. На заводі механізовані всі основні процеси виробництва: приймання молока, транспортування і миття посуду. Для очищення і пастеризації молока змонтовані автоматичні охолоджувальні установки пропускною здатністю по 5 тис. літрів на годину. Розливання молочних продуктів здійснюється на потоковій лінії продуктивністю З тис. пляшок на годину. Сироробний цех обладнаний чотирма механізованими агрегатами загальною одночасною місткістю заповнення 12 тис. літрів, а також формувальними установками і пневматичними пресами.
Для теплової обробки молока змонтовані автоматизовані пастеризаційні установки з сепараторами-нормалізаторами. Вершкове масло виробляється на потоковій лінії продуктивністю 500 кг за годину. Всього на підприємстві змонтовано 417 одиниць технологічного, енергетичного та холодильного устаткування. Завод став виготовляти також сировину для фармацевтичної промисловості — глюкозу та мальтозу.
Значно розширені і реконструйовані, з запровадженням механізації і автоматизації, птахокомбінат і плодоконсервний завод; останній щорічно став виробляти 6—7 млн. умовних банок консервів.
Значних змін зазнала місцева промисловість. Зникло дрібне кустарне виробництво, створені добре оснащені швейні та взуттєві майстерні райпромкомбінату. Він випускає продукцію не лише для потреб міста, але й для трудящих області. З 1960 року діє цех по виробництву штучного каракуля, обладнаний новітнім устаткуванням. Зросло виробництво дерев’яних меблів — шафів, столів, тумбочок, театральних крісел, диванів тощо.
Хто зараз онлайн
Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 24 гостей