УГФ-Український Генеалогічний Форум

Пошук родоводу за прізвищем, за місцем проживання, пошук в архівах, та багато іншого. Приєднуйтесь

Недригайлів, смт, Недригайлівський р-н, Сумська обл, Україна

У цьому смт/Цим смт/Це смт

Народився і живу
0
Немає голосів
Народився, але не живу
0
Немає голосів
Жили мої батьки
0
Немає голосів
Жили декілька поколіннь моїх пращурів
0
Немає голосів
Жило більше 7 поколіннь моїх пращурів
0
Немає голосів
Досліджую
0
Немає голосів
Цікавлюсь
0
Немає голосів
Є зв'язок моїх пращурів з цим НП
0
Немає голосів
Ваш варіант відповіді
0
Немає голосів
Ваш варіант відповіді
0
Немає голосів
 
Всього голосів : 0

Аватар користувача
 
Повідомлень: 531
З нами з: 03 квітня 2016, 14:52
Подякував (-ла): 601 раз.
Подякували: 692 раз.
Стать: Чоловік

Недригайлів, смт, Недригайлівський р-н, Сумська обл, Україна

Повідомлення ГіП » 09 травня 2019, 07:54

Селище міського типу Недригайлів знаходиться на лівому березі річки Сула, вище за течією на відстані 1 км розташоване село Вакулки, нижче за течією на відстані 1 км розташоване село Березняки, на протилежному березі — села Засулля і Бродок. Через селище проходять автомобільні дороги Т 1904 і Н07.

Область Сумська область
Район/міськрада Недригайлівський район
Рада Недригайлівська селищна рада
Код КОАТУУ: 5923555100
Облікова картка Недригайлів
Основні дані
Засноване 1639
Статус з 1958 року
Населення ▼ 5545 (01.01.2017)[1]
Поштовий індекс 42100
Телефонний код +380 5455
Географічні координати 50°50′01″ пн. ш. 33°52′48″ сх. д.Координати: 50°50′01″ пн. ш. 33°52′48″ сх. д.
Водойма р. Сула
(матеріал з вікіпедії)
Поперека, Сенько, Сердюк, Нужний (Іваниця),
Єлисеєнко, Фесенко (Деркачівка)

Аватар користувача
 
Повідомлень: 5031
З нами з: 15 лютого 2016, 16:51
Подякував (-ла): 2557 раз.
Подякували: 908 раз.
Стать: Жінка

Re: Недригайлів, смт, Недригайлівський р-н, Сумська обл, Україна

Повідомлення АннА » 09 травня 2019, 17:03

З вікіпедії

Зображення
Недрига́йлів (МФА: [n̪ed̪rɪˈɦɑi̯ʎiu̯] ( прослухати)) — селище міського типу, центр Недригайлівського району Сумської області України.
Історія
Перші поселенці на території сучасної селища з'явились ще в найдавнішому періоді кам'яної доби — палеоліті, тобто 15 тисяч років тому. Виявлені поселення доби пізнього палеоліту, епохи бронзи (мар'янівська культура), ранньої залізної доби (скіфська та черняхівська культури), курганні могильники епохи бронзи та скіфського часу, залишки слов'янських поселень та могильників.
Заснування і Козаччина

У XVI столітті польський уряд збудував тут укріплення, так зване Недригайлівське городище, біля якого на березі Сули виникла слобода Недригайлів, яка згодом перетворилась на значний населений пункт. Її першими поселенцями були українські селяни.

Власне Недригайлів було засновано у 1639 році польським урядником Кшиштофом Шіножацьким.

Жителі Недригайлова кріпаками ніколи не були, бо вели свій родовід з козацтва та державних селян. А ось селяни окружних сіл жили на землях панів Головкіних, Хвощинських, Щербатових, Левіних, Калугіних та інших поміщиків.

Східна Недригайлівщина в 1650-х роках XVII століття ввійшла до складу Сумського козацького полку, якому підпорядковувались Недригайлівська і Деркачівська сотня. Західна ж Недригайлівщина разом з Костянтинівською сотнею належала до Лубенського полку Гетьманської України.
Розвиток селища у XVIII—XIX століттях
План містечка Недригайлова 1787 року

В роки Північної війни Недригайлів, який підпорядковувався цареві Петрові І воював на стороні Росії. Шведські війська у 1708 році ввійшли на Слобожанщину, але зустріли там справді сильний опір. 18 листопада 1708 року вояки шведської армії вступили в м. Ромни, яке за три десятки кілометрів від Недригайлова. Воєвода Недригайлова Фрол Висковатий населенню наказав сховатися в найукріпленішу частину міста. Шведи періодично робили наскоки на містечко, маючи надію захопити його, але їхні спроби не увінчалися успіхом. На підмогу Недригайлівцям цар Петро, довідавшись про недригайлівську оборону із донесення Меншикова, 15 грудня 1708 року спорядив на допомогу загін донських козаків на чолі з отаманом капітан-поручиком Д. Ушаковим, ад'ютантом Петра, що послав йому 14 грудня наказ такого змісту:
« «Господин капитан-поручик, по получении сего указа казакам всем, которые с вами есть, вели идти к Недригайлову...». »

Шведи ще робили спроби захопити Недригайлів, але жителі міста з допомогою донських козаків так і не впустили ворогів у місто. За це вони отримали від царя подяку за виявлений патріотизм. В результаті цієї війни в Недригайлові було спалено передмістя, пошкоджені укріплення.

Протягом XVIII століття Недригайлівщина поступово втрачає оборонно-військові функції і опиняється у складі Лебединського повіту Слобідсько-української губернії, яка у 1835 році була перейменована на Харківську.

У 1781 році з'явився герб Недригайлова, на якому у верхній частині було зображення герба губернського міста Харкова, а в нижній власне місцева геральдика — вісім чорних слив на золотому полі, що символізувало багатство території на кісточкові дерева.

У 1780-х рр. на Недригайлівщині діяв загін гайдамаків на чолі з Семеном Гаркушею.

Від 2-ї третини XIX століття у Недригайлівському краї почала бурхливо розвиватися переробна промисловість.

За даними на 1864 рік у заштатному місті, центрі Недригайлівської волості, мешкало 5209 осіб (2441 чоловічої статі та 2768 — жіночої), налічувалось 930 дворових господарств, існували 2 православні церкви, підготовче училище, 2 свічкосалних, 2 віскобійних, 10 маслобійних, миловарний та цегельний заводи, відбувалось 4 ярмарки на рік та 2 базари на тиждень[2].

У 1878 році в Недригайлові відкрито поштове відділення.
Недригайлів у ХХ столітті

У період визвольних змагань українців 1917—21 років у Недригайлові та околицях неодноразово змінювалась влада, зрештою радянська влада була встановлена остаточно лише 1922 року.

5 січня 1923 року Недригайлів став районним центром Роменської округи.

Недригайлів постраждав внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СРСР в 1932—1933 роках[3].

У лютому 1939 року Недригайлів, як і весь район, увійшов до складу новоствореної Сумської області.

В роки Другої світової війни Недригайлів майже з самого початку був окупований німцями. За Недригайлів точився бій, але 23 вересня 1941 року ворог захопив Недригайлів. В часи окупації на території району діяли підпільні організації, що займалися випуском і розповсюдженням листівок, у яких інформували населення про справжній стан на фронтах, діяли на шкоду німцям, псували німецьку техніку. За роки війни район втратив 7258 жителів, із загальної кількості понад 10 тисяч уродженців та жителів району, які брали участь у боях на фронтах війни, додому не повернулося 6703 особи[4].

30 травня 1958 року Недригайлів отримав статус селища міського типу.

У повоєнний час у селищі створено низку підприємств із переробки сільгосппродукції, інвестовано в соціальну сферу.

Криза 1990-х років серйозно позначилася на економіці Недригайлова та району, що повністю переорієнтована нині на аграрний сектор (вирощування сільгосппродукції).
Із повагою, Ганна

Аватар користувача
 
Повідомлень: 5031
З нами з: 15 лютого 2016, 16:51
Подякував (-ла): 2557 раз.
Подякували: 908 раз.
Стать: Жінка

Re: Недригайлів, смт, Недригайлівський р-н, Сумська обл, Україна

Повідомлення АннА » 09 травня 2019, 17:25

З історії міст і сіл УРСР виданої у 1968-1973 роках.
Недригайлів — селище міського типу, центр району, розташоване на лівому березі річки Сули (притока Дніпра), за 70 км від обласного центру, за 40 км від залізничної станції Ромни, на автошляху Київ — Суми. Населення — 5400 чоловік. Селищній Раді підпорядковані населені пункти Вакулки, Віхове, Луки й Пушкарщина.

Поблизу Недригайлова на правому березі річки Сули виявлене городище часів Київської Русі.

Недригайлів засновано в 30—40-х роках XVII ст. вихідцями з Лівобережної і Правобережної України. Територія, де виник він, належала Російській державі. Згідно з розмежуванням російсько-польських кордонів, яке відбулося 1647 року, містечко лишилося у її складі. Із посиленням польсько-шляхетського гніту на Україні у середині XVII ст. збільшився приплив українського населення в межі Росії, у т. ч. і до Недригайлова. Серед перших жителів були й російські селяни-втікачі.

У середині XVII ст. в Недригайлові було збудовано фортецю з потужними укріпленнями, в якій розміщувався численний гарнізон. Містечко стало важливим оборонним пунктом і відігравало значну роль у захисті Слобідської України від польсько-шляхетських загарбників та нападів кримських татар. З кінця 50-х років XVII ст. Недригайлів — сотенне містечко Сумського полку. Приплив поселенців до нього дедалі зростав. Певний час царський уряд визнавав за ними право на самоврядування, дозволяв безоброчно користуватися відведеними землями, надавав право безмитно торгувати вином, пивом і медом. 1660 року в Недригайлові і присілку Ольшанці проживало 489 козаків, 992 міщан і «пашенних» людей. Козаки відбували військову службу та підлягали козацькій сотенній і полковій владі. Міщанами і селянами управляла ратуша. Поступово козацька старшина стала примушувати козаків і «пашенних» людей виконувати повинності: заготовляти сіно для війська, лагодити мости, надавати підводи для перевезення урядовців. Населення займалося землеробством, скотарством, а також бортництвом. Значну роль відігравали млинарство і гуральництво. Ремісники виробляли вози, гончарний посуд; поширеним було кравецьке ремесло. Продукти сільського господарства і вироби ремісників продавали на місцевому та навколишніх торгах, які відбувалися щотижня.

Земля у Недригайлові розподілялась за принципом вільної займанщини, що підтверджувалося царськими грамотами. Проте, починаючи з останньої третини XVII століття, тут виникло поміщицьке землеволодіння. Чималим землевласником стала церква, якій було надано царським урядом 302 десятини землі. В руках окремих старшин зосередилися володіння до 100 десятин. Зростання землеволодіння козацької старшини та церкви посилило залежність від них рядових козаків і селян. Козаки не становили однорідної маси: вони поділялися на виборних і підпомічників. Виборні козаки відбували військову службу, а підпомічники забезпечували їх провіантом і грошима. Більшість підпомічників не мала свого господарства і жила при заможних козацьких сім’ях, тобто перебувала на становищі підсусідків.

Під час Північної війни населення Недригайлова виявило виняткову мужність і стійкість у боротьбі проти шведських загарбників і зрадника Мазепи. У грудні 1708 — січні 1709 рр. гарнізон фортеці, що складався з російських солдатів і українських козаків, вчинив героїчний опір шведським військам і прибічникам Мазепи. Жителі містечка заявили, що швидше смерть приймуть, ніж ворога пустять. Всі атаки загарбників було відбито.

Протягом XVIII ст. у Недригайлові зросла кількість населення. У 80-х роках в містечку налічувалося 503 двори, 7 казенних будівель і проживало 2970 чоловік. За соціальним складом це були козаки, міщани і селяни. Вони займалися переважно землеробством. Тут діяли 2 винокурні й кілька млинів. Значного розвитку набули ремесла: чинбарство, виробництво сукна, полотна і взуття. Частина жителів займалась чумацьким промислом. Розширилася торгівля. Наприкінці XVIII ст. тут відбувалися 3 ярмарки на рік, де продавали різні товари: хліб, м’ясо, худобу, шкіру, а також сукно, плис, полуплис, ситець та ін. На середину XIX ст. у Недригайлові налічувалося 65 млинів, працювали миловарний завод і 2 медоварні. Зросла кількість чумаків. Основну масу населення становили державні селяни, Вони зазнавали жорстокого гноблення. Селяни сплачували в казну подушне і постачали царській армії худобу, провіант та фураж. У 1837 році замість подушного було запроваджено оброк із земельної площі та прибутків від промислів. Селяни брали участь в антифеодальних виступах. У 1767 році вони разом з гайдамаками розгромили маєток поміщика М. Головкіна, що містився у сусідньому селі Костянтинові. Після ліквідації слобідських полків Недригайлів з 1765 року — містечко Сумської провінції Слобідсько-Української губернії, з 1780 року — центр Недригайлівського повіту Харківського намісництва, з 1796 року—центр Недригайлівської волості Лебединського повіту Слобідсько-Української, а з 1835 року — Харківської губернії. У 1850 році в ньому проживало 5249 чоловік.

На початку XIX ст. у Недригайлові почало діяти парафіяльне училище, в якому налічувалося тільки 22 учні.

Під час скасування кріпосного права основні принципи реформи 1861 року були поширені на державних селян. За указом 1866 року за державними селянами Недригайлова закріпили земельні наділи в розмірі 2,6 десятини на ревізьку душу в безстрокове користування. За ці мізерні наділи вони мали сплатити великий оброк. 1885 року державних селян перевели на обов’язковий викуп, який вони мали сплачувати протягом 44 років, і зрівняли з рештою селян.

У післяреформений період відбувався дальший процес розшарування селян. Переважна більшість їх розорялася, а купка куркулів багатіла. Селяни-бідняки продавали землю купцям і куркулям, перетворюючись на сільськогосподарських робітників. У той же час землевласник Русаков мав поблизу містечка на хуторі Овечому 500 десятин землі і винний завод, купець Калугін на хуторі Перетічках — економію і винний завод. Чимало збіднілих селян залишало свої домівки і вирушало на заробітки до промислових центрів Донбасу та в інші місця.

Безземелля й політичне безправ’я породжували гостре незадоволення селян. Під час революції 1905—1907 рр. Лебединський повіт, до якого входив Недригайлів, був охоплений селянським рухом. Жителі містечка відмовлялися сплачувати податки, знищували майно куркулів, вчиняли потрави їх посівів. За підпал садиби міського пристава кількох селян було засуджено до тюремного ув’язнення, а потім відправлено на заслання. В роки реакції загострилися класові суперечності. Переважна більшість селянських господарств мала по 1,5—2,5 десятини землі. Такі селяни змушені були орендувати церковну землю на умовах відробітку і високої натуральної оплати (до половини врожаю). Частина селян Недригайлова у 1908 році продала землю і переселилась на Урал. Але, не знайшовши кращої долі, через кілька років багато з них повернулося додому.

Жителі Недригайлова не одержували необхідної медичної допомоги. У містечку працювали лише 2 фельдшери. В 1913 році відкрили лікарську дільницю з одним лікарем. На початку XX ст. тут діяли 2 церковнопарафіяльні школи (для хлопчиків і дівчаток), а також міське початкове народне училище, в яких навчалося 275 учнів. Переважна більшість населення була неписьменною. У 1912 році письменних серед чоловіків налічувалося 25 проц., а серед жінок — 7 проц. З 1897 року працювала бібліотека.

Великим лихом для трудящих Недригайлова стала перша світова війна. Становище селян-бідняків дедалі більше погіршувалось. До армії було мобілізовано усіх чоловіків, здатних носити зброю. Реквізовано значну кількість коней. Через відсутність палива зупинився паровий млин.

На початку березня 1917 року до Недригайлова дійшла звістка про повалення самодержавства. Селяни-бідняки почали вимагати передачі їм церковної і куркульської землі. У травні на волосному сході вони обрали земельний комітет, який взяв на облік орендовану землю і відібрав ту частину церковної землі, яка не була віддана в оренду. В економії Калугіна на хуторі Перетічках відбувся виступ сільськогосподарських робітників, які вимагали підвищення заробітної плати. Цей виступ було придушено військовою силою. Трудові селяни Недригайлова переконалися, що буржуазний Тимчасовий уряд не здійснить їх одвічних прагнень одержати землю. Серед них розповсюджувалися більшовицькі газети, в яких публікувалися настанови В. І. Леніна з аграрного питання: про конфіскацію поміщицької землі і безоплатну передачу її селянам. Ці газети надходили в містечко з Тернів, де був один з пунктів розповсюдження більшовицької літератури в Лебединському повіті.

Після перемоги Великої Жовтневої соціалістичної революції трудящі Недригайлова піднялися на боротьбу за встановлення Радянської влади. Проте владу тут захопили ставленики буржуазно-націоналістичної Центральної ради. Робітники і селяни містечка рішуче виступили проти неї. У першій половині січня 1918 року у Недригайлові було встановлено Радянську владу. Почала діяти волосна Рада селянських депутатів. Розгорнулася підготовка до здійснення ленінського Декрету про землю: наділення землею безземельних і малоземельних селян. Під час наступу кайзерівських військ частина жителів влилася до Червоної Армії і хоробро билася проти ворога.

Наприкінці березня 1918 року до Недригайлова вдерлися німецькі загарбники, закликані Центральною радою. Окупанти і українські буржуазні націоналісти запровадили жорстокий режим. Вони розправлялися з радянськими активістами, грабували населення і розоряли його постійними реквізиціями. Трудящі піднялися на боротьбу. У квітні до містечка повернувся з Одеси після військової служби більшовик Ф. Я. Даниленко. Під його керівництвом створили підпільну групу. Але незабаром Ф. Я Даниленка було схоплено і кинуто до лебединської тюрми. Після краху австро-німецької окупації владу тут у листопаді 1918 року захопили петлюрівці. Трудящі активно виступали проти націоналістичної контрреволюції.

У січні 1919 року частини Червоної Армії визволили Недригайлів. У містечку було відновлено Радянську владу. Почав діяти волревком, головою якого став Ф. Я Даниленко. Цього ж року було створено партійну і комсомольську організації. Після проведення у лютому волосного з’їзду Рад розгорнули діяльність волвиконком на чолі з Д. Є. Немцевим і комітет бідноти. Партійна організація і органи Радянської влади вжили заходів до наділення землею безземельних й малоземельних селян. Коли влітку 1919 року над країною нависла нова загроза — почався наступ військ Денікіна, 60 жителів, передусім комуністи і комсомольці, добровільно вступили до Червоної Армії. При наближенні ворога до містечка ще тисяча чоловік влилася до її лав.

У серпні 1919 року Недригайлів захопили денікінці. Білогвардійці відновили дореволюційні порядки і вдалися до кривавого терору. Вони стратили активних борців за Радянську владу В. П. Камай, М. І. Сінельника та ін. У цей час було створено партизанський загін, який увійшов до складу Тернівського партизанського загону. Об’єднаний загін, крім збройної боротьби з ворогом, виконував важливе завдання ЦК КП(б)У і доставляв зброю для партизанських загонів, що діяли в тилу ворога.

Наприкінці листопада 1919 року Червона Армія вигнала білогвардійців. Почав роботу волревком, при якому створили відділи: земельний, народної міліції, продовольства й постачання, військовий. У квітні 1920 року волосний з’їзд Рад обрав волвиконком. У червні створили комнезам, головою якого став комуніст Ф. А. Мацюк. Під керівництвом партійної організації волвиконком і комнезам у 1920 році завершили наділення землею безземельних і малоземельних селян. Органи Радянської влади направляли добровольців на боротьбу проти польських інтервентів, забезпечували виконання продрозверстки, організовували допомогу сім’ям червоноармійців. 1 травня відбувся комуністичний суботник, в якому взяло участь 3 тис. жителів.

Після закінчення громадянської війни партійна організація спрямувала зусилля трудящих на відбудову зруйнованого господарства. У 1922 році були націоналізовані млини. В результаті наділення селян землею зросла кількість середняцьких господарств. Трудящі селяни із задоволенням зустріли рішення уряду про заміну продрозверстки продподатком. Держава виділила їм на пільгових умовах сільськогосподарський реманент і насіння. Трудящі Недригайлова подавали допомогу голодуючим Поволжя та інших районів країни і надсилали туди продовольство. У містечку було також розміщено групу дітей з цих районів Радянської Росії. Радянське будівництво відбувалося в умовах боротьби з куркульськими бандами Махна, які неодноразово нападали на Недригайлів. Вони жорстоко розправлялися з населенням, грабували його. Від рук куркульських недобитків загинули 11 радянських активістів, серед них голова комнезаму Г. К. Токаренко, працівник міліції П. А. Міщенко та ін. Незабаром куркульські банди було знешкоджено. Партійна організація роз’яснювала селянам переваги колективного господарювання. Активну участь у соціалістичному будівництві брали також комсомольці. В 1923 році було створено сільськогосподарське кредитне товариство, яке надавало селянам державні кредити, і сільське споживче товариство. Значну роль у кооперуванні господарств відіграло товариство взаємодопомоги, що виділяло гроші і посівний матеріал. Було створено також прокатний пункт, для якого держава надіслала сільськогосподарські машини, і майстерню для їх ремонту. Цього року поблизу Недригайлова в с. Костянтинові засновано комуну ім. В. І. Леніна, до якої вступило також чимало його жителів. З 1923 року Недригайлів став центром однойменного району Роменського округу, з 1932 року — Чернігівської, а з 1939 року — Сумської області.

Місцеві органи влади багато уваги приділяли розвитку охорони здоров’я, освіти й культури. Відразу ж після встановлення у Недригайлові Радянської влади трудящі дістали безплатну медичну допомогу. Було відкрито медамбулаторію і дитячу консультацію, в яких працювали лікар, фельдшер і акушерка. Спочатку тут діяла початкова школа. У 1922 році її перетворили на семирічну. На кінець відбудовного періоду у школі налічувалося 350 учнів і 13 учителів. Важливим завданням була ліквідація неписьменності серед дорослих. Було організовано кілька груп лікнепу. Активну роботу розгорнули райсельбуд і бібліотека.

Виконуючи рішення XV з’їзду ВКП(б), партійна організація і радянські органи влади розгорнули роботу, спрямовану на здійснення колективізації сільського господарства. В 1929 році було створено колгосп «Червоний хлібороб», головою якого обрали Г. О. Захарченка. Селяни відгукнулися на заклик зборів активу, де обговорювалося питання про масову колективізацію. У 1930 році організували ще кілька колгоспів. Згодом на базі цих колгоспів створили два: «Червоний хлібороб» і «Друга п’ятирічка». Колективізація здійснювалася в умовах жорстокої класової боротьби. Куркулі ховали хліб, підпалювали колгоспне майно, тероризуй вали активістів. У комуні ім. В. І. Леніна в 1930 році під час проведення загальних зборів пострілами у вікно було вбито комсомольців І. К. Тютюнника і А. 3. Рябушка. Проте всі намагання ворогів перешкодити соціалістичним перетворенням зазнали краху. Велику роль в організаційно-господарському зміцненні колгоспів відіграла Курманівська МТС, створена у селі в 1932 році, а також її політвідділ. В МТС налічувалося 10 тракторів. У 1933 році було завершено колективізацію.

Організаторська робота партійних і радянських органів дала плідні наслідки. Господарства успішно справлялися з посівом і збиранням врожаю. У 1935 році в колгоспі «Червоний хлібороб» зібрали по 16 цнт пшениці і по 200 цнт цибулі з гектара. Тут збудували 2 приміщення для худоби, зерносховище і коноплесушарку.

Добре працювала ланка комсомолки М. I. Пилипенко з колгоспу «Червоний хлібороб», яка в 1936 році зібрала по 90 цнт махорки з гектара. Ланки Ф. А. Сокрути і У. С. Таранченко виростили по 250—300 цнт цибулі з гектара. В колгоспі «Друга п’ятирічка» одержали врожай пшениці по 17 цнт з гектара, за що його було занесено на районну Дошку пошани. У 1937 році колгосп «Червоний хлібороб» назвали ім’ям Дзержинського, з нього виділився колгосп ім. Кірова. В 1940 році в господарствах збільшилася врожайність озимої пшениці до 25 цнт, жита — до 22 цнт з гектара. Колгоспники успішно виконали план хлібопоставок і одержали на трудодень по 4 кг зерна та по 2 крб. 20 коп. грошима. Колгоспник А. Ф. Булава заробив 3 тис. кг зерна. Бригадир четвертої бригади колгоспу ім. Дзержинського Т. П. Коровинський за високий урожай конопель у 1939 році став учасником Всесоюзної сільськогосподарської виставки і відзначений медаллю Головвиставкому. Учасником виставки 1940 року були колгосп «Друга п’ятирічка», а також колгоспники А. І. Токар і Т. П. Захарченко. Працівника цього колгоспу Г. П. Гордієнка за активну роботу по лісонасадженню в 1940 році нагородили орденом «Знак Пошани». Колгоспи Недригайлова були серед передових в області. Збільшився парк МТС, який напередодні війни налічував 57 тракторів, 19 комбайнів та іншу сільськогосподарську техніку. У 1932 році став до ладу овочесушильний завод. На підприємстві широко розгорнувся стахановський рух. Робітниці Т. Ткаченко і М. Стовбир, включившись у соціалістичне змагання, систематично виконували норми виробітку на 150 процентів.

Жителі Недригайлова брали активну участь у суспільно-політичному житті. Вони гаряче схвалили резолюцію VII конгресу Комінтерну про створення єдиного фронту боротьби проти фашизму і підготовки війни. Виявляючи інтернаціональну солідарність, трудящі подали матеріальну допомогу борцям республіканської Іспанії. Трудівники колгоспу ім. Кірова, обговорюючи проект нової Конституції СРСР, відзначили, що Комуністична партія і Радянська держава вивели селянство на шлях заможного колгоспного життя. З великою політичною активністю пройшли вибори до Верховної Ради СРСР у 1937 році, Верховної Ради УРСР у 1938 році і місцевих Рад у 1939 році. Депутатом Ради Національностей Верховної Ради СРСР було одностайно обрано передову колгоспницю С. Т. Хоменко. Населення активно підтримувало заходи Радянського уряду, спрямовані на зміцнення обороноздатності країни. Тут працювали районні організації Тсоавіахіму і Червоного Хреста.

Розвивалися охорона здоров’я, освіта й культура. В Недригайлові у 1941 році діяли медамбулаторія, жіноча і дитяча консультації, пологовий будинок. Медичну допомогу подавали 2 лікарі, 2 фельдшери і 5 акушерок. Стаціонарне лікування хворих здійснювала лікарня, що розташовувалася в с. Вільшані. Діяла також санепідстанція, в якій працювали лікар і 4 фельдшери. У 1934 році семирічну школу перетворили на середню. Перший випуск її відбувся в 1937 році. Напередодні Великої Вітчизняної війни в ній налічувалось 700 учнів і працювало 40 учителів. На початку 30-х років завершили ліквідацію неписьменності. У 1933 році відкрили вечірній робітфак Ніжинського інституту соцвиховання. Осередками культури стали районний будинок культури з стаціонарною кіноустановкою і бібліотека. Високого рівня виконання досягли оркестр народних інструментів і театралізована капела, створені при будинку культури. Виходила районна газета «Колективіст-ударник».

22 червня 1941 року почалася Велика Вітчизняна війна. З перших її днів трудящі виявили високу політичну і трудову активність. Багато жителів добровільно вступили до лав Червоної Армії і зі зброєю в руках захищали Батьківщину. Організовано було проведено збирання врожаю. З наближенням фронту техніку, худобу та інше майно колгоспів і МТС евакуювали в Саратовську область.

22 вересня 1941 року німецько-фашистські загарбники захопили Недригайлів. Настали тяжкі дні фашистської окупації. Гітлерівські кати замучили понад 200 місцевих жителів, понад 500 юнаків і дівчат вивезли на каторгу до Німеччини. Ще до фашистської окупації райком партії вжив заходів для створення партійного підпілля і партизанського загону. Було підібрано людей, заготовлено зброю і організовано явочні квартири. Група партизанів на чолі з комуністом А.К. Калиниченком у грудні 1941 року напала на німецько-фашистську заставу в с. Великих Будках. Було знищено 19 гітлерівських солдатів. Проте ворог влаштував облаву на народних месників. Багато з них загинуло, у т. ч. П. Г. Бондаренко, який бився до останнього. Гітлерівцям вдалося розкрити партизанські явочні квартири. Вони закатували в різних місцях району 470 чоловік, серед них 26 комуністів. Дізнавшись, що М. М. Омесенко та його син І. М. Омесенко зберігають для партизанів зброю, фашисти стратили мужніх патріотів. В районі була створена і активно діяла підпільна комсомольська організація в кількості 14 чоловік. Від рук фашистських загарбників загинули комсомолки О. Г. Сидоренко, 3. М. Логинова, В. М. Рідкошеєнко, патріотка Г. С. Капура. У серпні 1942 року ЦК КП(б)У для організації партійного підпілля і партизанського руху направив у Недригайлівський район колишнього секретаря райкому партії І. Д. Решетняка, членів партії О. І. Щебетуна і Т. В. Рогулю. Було створено підпільний райком партії, який діяв по квітень 1943 року. Його очолив І. Д. Решетняк. Підпільний райком проводив агітаційну роботу серед населення, організував партизанський загін ім. Кірова, який розгорнув боротьбу проти фашистів. Командиром загону став О. І. Щебетун, комісаром — І. Д. Решетняк. У січні 1943 року цей загін увійшов до складу партизанського з’єднання під командуванням М. І. Наумова, яке здійснило рейд по степових областях України. 10 квітня 1943 року біля с. Шляхової Кіровоградської області відбувся запеклий бій з переважаючими силами гітлерівців. Хоробро билися партизани. Комісар Недригайлів-ського загону І. Д. Решетняк, вставши на весь зріст, повів у бій бійців. Партизанам вдалося відкинути ворога. У цьому нерівному бою віддали життя 42 народні месники з’єднання, у т. ч. І. Д. Решетняк. На вшанування пам’яті загиблих у Шляховій споруджено пам’ятник. Під час рейду загинув також командир загону О. І. Щебетун.

8 вересня 1943 року 167-а Сумська стрілецька дивізія під командуванням генерал-майора І. І. Мельникова у взаємодії з 232-ю Сумською дивізією під командуванням генерал-лейтенанта І. І. Улитіна визволила Недригайлів. На фронтах Великої Вітчизняної війни і в партизанських загонах проти ненависного ворога билися 1500 жителів, з них 425 за мужність і відвагу нагороджено орденами й медалями СРСР. 467 чоловік віддали життя за свободу й незалежність Батьківщини. У 1969 році споруджено меморіальний пам’ятник, на якому викарбувані їх імена. На братській могилі борців за Радянську владу в період громадянської війни і воїнів, які загинули в бою за визволення села від гітлерівців, у 1954 році встановлено пам’ятник.

Відразу ж після визволення від німецько-фашистських загарбників у Недригайлові відновили діяльність партійні і радянські органи. Під їх керівництвом розгорнулася відбудова зруйнованого господарства. Фашисти завдали селу збитків на суму 35 млн. крб. Вони знищили колгоспні будівлі та інвентар, вивезли худобу, зруйнували овочесушильний завод, приміщення школи і культурно-освітніх закладів. Поступово колгоспи «Друга п’ятирічка», ім. Дзержинського та ім. Кірова відроджувалися. Одночасно трудящі всіляко допомагали фронту, надсилаючи для Червоної Армії продовольство. Було організовано збір коштів на будівництво танкової колони «Колгоспник Сумщини» і зібрано 102 тис. крб. Велику допомогу у відбудові господарства Недригайлова подали держава і трудящі братніх республік. Держава виділила колгоспам кредити для будівництва господарських приміщень і мінеральні добрива. Вони одержали свиноматок з Саратовської і Тамбовської областей, овець — з Чуваської і Дагестанської АРСР та Узбецької РСР3. У 1944 році відновила роботу Курманівська МТС, яка одержала 10 тракторів та інші сільсько-господарські машини з Російської Федерації. На кінець 1950 року господарства освоїли всі довоєнні площі і перевищили довоєнний рівень розвитку тваринництва. У 1946 році став до ладу овочесушильний завод, який рік у рік збільшував виробництво.

Відновили роботу заклади охорони здоров’я, освіти й культури. У Недригайлові почали діяти лікарня і медамбулаторія. В них 1950 року працювали 6 лікарів і 25 чоловік середнього медперсоналу. В листопаді 1943 року відремонтували приміщення середньої школи. В ній у 1950 році налічувалося 950 учнів і 60 учителів. Відкрили будинок культури.

У 1950 році на базі трьох колгоспів було створено одне господарство — ім. Дзержинського. За ним закріпили 4944 га сільськогосподарських угідь, у т. ч. 4283 га орної землі. У господарстві вирощують зернові культури; розвинуте м’ясо-молочне тваринництво. Об’єднання позитивно позначилось на розвитку колгоспної економіки. У 1954 році було освоєно квадратно-гніздовий метод садіння картоплі й кукурудзи, застосовувалося роздільне збирання хлібів. Основні сільськогосподарські роботи було механізовано. На фермах запроваджено автопоїлки, транспортери для очищення приміщень, кормозапарники. Господарство одержало електроенергію від державної електромережі, застосовувалися електродоїння корів та електрострижка овець.

Протягом останнього двадцятиріччя колгосп досяг значних успіхів. Урожайність озимої пшениці рік у рік зростала. Якщо в 1951 році вона становила 12 цнт з гектара, то в 1971 році досягла 28 цнт. Збільшилося поголів’я великої рогатої худоби. У 1972 році тут налічувалося 2406 голів. 1963 року створили птахофабрику, яка щорічно дає 2 млн. штук яєць. За роки восьмої п’ятирічки і два роки дев’ятої зросло виробництво молока і м’яса. У 1972 році на 100 га сільськогосподарських угідь виробили по 365 цнт молока. Доход колгоспу досяг 1,5 млн. крб. Оплата людино-дня підвищилась до 3,5 крб. Щомісячна заробітна плата механізаторів становить 130 крб., доярок — 120 крб. Колгоспні поля обробляє потужна техніка: 34 трактори, 10 комбайнів, 18 автомашин та багато інших сільськогосподарських машин. Ці досягнення — наслідок великої організаторської роботи, проведеної комуністами, і самовідданої праці трудівників. У 1958 році ланка Г. Б. Прокопенко зібрала по 350 цнт цукрових буряків з гектара, за що ланкову нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора. Широко розгорнулося соціалістичне змагання на честь 50-річчя Радянської влади і 100-річчя з дня народження В. І. Леніна. Включившись у соціалістичне змагання на ознаменування 50-річчя Радянської влади, комбайнер В. П. Таранченко у 1966 році зібрав зернові на площі 460 га і намолотив 7700 цнт зерна. Його удостоєно ордена Леніна. За сумлінну працю 149 колгоспників було відзначено медаллю «За доблесну працю. На відзнаку 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна». Трудовими успіхами зустріли трудящі XXIV з’їзд КПРС. Передових доярок Г. Р. Олійник і Р. Ю. Склярову та колгоспника М. С. Плахотного у 1971 році нагороджено орденом «Знак Пошани». Тракторній бригаді № 1 присвоєно звання колективу комуністичної праці. Добре працював колгоспник Д. І. Захарченко, якого обрали делегатом республіканського з’їзду колгоспників 1969 року. Трудівники перевиконали зобов’язання, взяті до знаменної дати — 50-річчя утворення СРСР. Велику допомогу колгоспам району подає станція для боротьби з хворобами тварин. Головного ветлікаря її М. С. Ханталіна у 1971 році було нагороджено орденом Жовтневої Революції.

За післявоєнні роки в Недригайлові зросла промисловість. На овочесушильному заводі створено цехи плодоовочевих консервів і сухого картопляного пюре. Працівники Недригайлівського овочесушильного заводу обмінюються досвідом роботи з колективом Шебекінського овочесушильного заводу Бєлгородської області. Впровадження нової техніки і підвищення кваліфікації робітників зумовило зростання продуктивності праці. Рік у рік збільшується випуск товарної продукції. Значним підприємством є районне об’єднання «Сільгосптехніки». Його майстерні обладнано новим устаткуванням. Постійно збільшується обсяг виконаних робіт. У 1972 році він становив 2 726 тис. крб. Цього року делегація робітників та інженерно-технічних працівників об’єднання побувала в районному об’єднанні «Сільгосптехніки» м. Азова Ростовської області. Російські друзі щиро поділилися досвідом роботи. Успішно трудиться колектив «Міжколгоспбуду», створеного в 1956 році. В 1964 році став до ладу маслозавод. Якщо спочатку він переробляв 8 тис. тонн молока на рік, то в 1972 році переробив 22 тис. тонн. Підприємство встановило тісні зв’язки з Пловським заводом «Смычка» Тульської області, який поставив йому апарати для одержання високожирних вершків. У селищі діють також база «Заготскотовідгодівля» і контора Недригайлівського лісництва.

Працівники промислових підприємств широко розгорнули соціалістичне змагання на честь 50-річчя Радянської влади, 100-річчя з дня народження В. І. Леніна і XXIV з’їзду КПРС. За високі виробничі показники і систематичне перевиконання норм виробітку слюсаря районного об’єднання «Сільгосптехніки» Г. М. Бута і начальника сушильного цеху овочесушильного заводу Н. П. Гордієнко нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора, трьох трудівників — орденом «Знак Пошани». 25 переможців соціалістичного змагання відзначено ювілейною медаллю «За доблесну працю. На відзнаку 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна», а бригаді мулярів «Міжколгоспбуду» присвоєно ім’я XXIV з’їзду КПРС. Колективи підприємств селища новими трудовими успіхами зустріли 50-річчя утворення СРСР і перевиконали взяті зобов’язання. 6 бригадам присвоєно звання колективів комуністичної праці і 70 робітникам —ударників комуністичної праці. Серед переможців соціалістичного змагання є представники різних національностей: росіянин Ф. Ф. Примак, українець М. Є. Ткаченко, білоруска Л. Я. Петренко, туркмен Овезмурат Курбанов. Працівники підприємств перевиконали плани двох років дев’ятої п’ятирічки.

У 1958 році Недригайлів віднесено до категорії селищ міського типу. У повоєнний час в селищі здійснено велике будівництво. Тут споруджено чотириповерховий будинок, де розмістилися партійні і радянські установи; районний будинок культури на 450 місць, кінотеатр «Україна» на 500 місць, лікарню, шкільний корпус на 420 місць, будинок побуту, стадіон. Побудовано 6820 кв. метрів державної житлової площі і 900 індивідуальних житлових будинків. До послуг населення 18 магазинів, товарооборот яких у 1972 році збільшився удвічі проти 1965 року. Є також комбінат побутового обслуговування.

Значних успіхів досягнуто у розвитку охорони здоров’я, освіти й культури. У Недригайлові діють лікарня на 100 ліжок і поліклініка, обладнані найновішою апаратурою. Є також санепідстанція. Медичну допомогу подають 20 лікарів і 66 чоловік середнього медперсоналу. За сумлінну працю лікаря М. Г. Обідейка нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора. У селищі працює середня школа. В ній у 1972 році налічувалося 1177 учнів і 75 учителів. Для школярів відкрито будинок піонерів. Дошкільнята виховуються в яслах-садку на 140 місць. Велику культурно-масову роботу проводить районний будинок культури. При ньому діють народний університет культури, гуртки художньої самодіяльності: танцювальний, драматичний, хоровий, вокальний та ін. Хоровому колективу у 1967 році присвоєно звання самодіяльного народного хору. Жителів обслуговують 8 бібліотек з книжковим фондом 62 тис. примірників. Активну роботу проводять 3 первинні організації товариства «Знання», що об’єднують 60 лекторів, і 23 первинні організації Українського товариства охорони пам’ятників історії та культури. Виходить районна газета «Світло Жовтня».

У життя населення увійшли нові обряди: проводи юнаків до лав Радянської Армії, комсомольські весілля, а також проводи зими і зустріч весни.

В авангарді трудящих Недригайлова йдуть комуністи. На підприємствах, в колгоспі і установах працюють 23 первинні партійні організації, які об’єднують 430 членів і кандидатів у члени партії. їх помічниками є 23 первинні комсомольські організації, в яких 890 юнаків і дівчат. Велику роль у господарському і культурному будівництві відіграє селищна Рада депутатів трудящих. Вона складається з 89 депутатів, серед них 43 робітники, 15 колгоспників і 31 представник інтелігенції, 41 член КПРС і 14 комсомольців, 41 жінка. Селищна Рада має 7 постійних комісій: благоустрою та будівництва, промисловості, зв’язку і транспорту, соціалістичної законності, планово-бюджетну, сільськогосподарську, культурно-освітню. Постійно зростають асигнування на соціально-культурні заходи. У 1971 році вони становили 1792,4 тис. крб., тобто на 20,8 проц. більше , ніж у 1966 році.

Трудящі Недригайлова докладають всіх зусиль, щоб внести свій вклад у справу побудови комунізму в нашій країні.

П. І. БИЦЕНКО, М. Ю. ДЕМЧЕНКО
Із повагою, Ганна

Аватар користувача
 
Повідомлень: 531
З нами з: 03 квітня 2016, 14:52
Подякував (-ла): 601 раз.
Подякували: 692 раз.
Стать: Чоловік

Re: Недригайлів, смт, Недригайлівський р-н, Сумська обл, Україна

Повідомлення ГіП » 09 травня 2019, 18:08

Опис міста Недригайлова 1678 року
січень 1678 р.
В Недрыгайлове:
Орленин Анфиноген Иванов сын Петров. А по его книгам
нынешняго [7]186 году, город Недрыгайлов деревяной, ставлен
острогом. 5 башни проезжие с вороты, 1 башня прохожея с калиткою.
15 башен глухих. 2 роската деревяных пушечных,
мерою около того острогу 694 сажени.
Людей: недрыгайловцов дворян и детей боярских 105
человек. Беломесных казаков 9 человек. Пушкарей 12 человек.
Донских казаков 55 человек. Мещан черкас 257 человек. Всего
недрыгайловцов и казаков и пушкарей и мещан и черкас 598
человек.
Наряду: 2 пищали железные болшие полуторные, к тем
пищалем 49 ядер, весом по полудесяты гривенки ядро. 5 пищали
медных полковых, к ним 272 ядра, весом по 5 гривенки ядро.
Всего 521 ядро. 2 пищали железных, к ним ядер нет. Тюфяк
медной. 4 пищали затинных. Ружья: 145 мушкетов. 2 кирки.
Матыка. Пазник. Зелья 44 пуда с деревом. Свинцу 47 пуд с четью.
Фетилю невареного 27 гривенок. Лну и поскони 27 гривенок.
Заоцкие семи городов, да севского полку шести северских с
пригороды пяти городов годовые сметные росписи справил
Юшко Охотницкой.
Опубліковано: Дополнения к Актам Историческим, собранныя и
изданныя Археографическою комиссиею. Т. IX. – СПб.: Тип. Втораго
Отделения Собственной Е.И.В. канцелярии, 1875. – VIII с., 357 с. –
№ 106. – С. 256-257.
Поперека, Сенько, Сердюк, Нужний (Іваниця),
Єлисеєнко, Фесенко (Деркачівка)

Аватар користувача
 
Повідомлень: 531
З нами з: 03 квітня 2016, 14:52
Подякував (-ла): 601 раз.
Подякували: 692 раз.
Стать: Чоловік

Re: Недригайлів, смт, Недригайлівський р-н, Сумська обл, Україна

Повідомлення ГіП » 12 травня 2019, 06:46

Список о посылке
на службу Сумского Герасимова да Григорьева полку разных городов и числа людей

(РГАДА ф.210, Оп.7а д.79 Списки казаков «Сумского Герасимова да Григорьева полку Кондратьева» 189г.(1681) (л.544-564) мкф.(79(6)501) 189 года Мая 12 числа. Л.544)

Недригаловские

Иван Духнин Миско Глушенко
Петро Перервенко Данила Белянченко
......................................................................................................
Яцко Кравец Леско Кравец
Иван Мамотенко Мартын Старченко
Кодрат Пешовший Васко Пешовший
Роман Старый Роман Мартыненко
Яцко Гамарчин Юско Даденка
Юско Буряков Илия Беззубенко
Кирила Карпенко Гурий ...?
Захарко Богданенко Пилип Панчеко
Данила Федуров? Миско Родков
Андрюшко Косенький Моисей Гомулка
Фома Крутенко Иван Хура
Федор Токарь Понас Санчик?
......................................................................................................
Игнат Кваша Василь Яхненко
Процык Шепел Иларий ...?
Иван Губка Аврам Дяченко Грицко Кухиншиц ? Данила Мандзюк
Луцык Братущенко Наум Дядченко
Федор Ковочка Феско Малый
Федор Проценко Лазар Ковтуненко
Иван Брехунець Матвей Тарабка
Степан Лемяк Иван Пустовийт
Тишко Дейнека Остап Щучка
Влас Стрелец Василь Лабунский
Кирик Секало Петро Семихацкий Жадан Лесковски Аниска ...?
.....................................................................................................
Павло Кулик Грицко Сем...?
Еско Корчненко Порфон Огоренко ?
Василь Резник Андрей Рощин Демко Кикоть Данил Безрученко Иван Дудка Дахно Коваленко
Роман Фокастый ? Понас Кушнир
Иван Церко Кирик Кривой
Иван Мороз Понас Содковой
Данила Коробейник Ефим Гурчий
Максим Лыхвый Ефрем ...?
......................................................................................................
Семен Хоменко Тарас Яцков
Стецко Шептушенко Кузьма Потолоченко ?
Герасим Турчанин Иван Шептушенко
Мирон Великий Степан Кур...?
Леско Корх Феско Репка
Федор Удовиченко Семен Коверза
Василь Безлюдный Яцко Бурко
Иван Филенко Иван Пилипенко
Ф. Сапливый Дмитро Корченко
Левко Товбачный Ев. Литвин
Грицко Гуртовый Иван Алейченко
Матвейко Стенко Грицко ... ?
Семен Литвин Савва Великий
......................................................................................................
Поперека, Сенько, Сердюк, Нужний (Іваниця),
Єлисеєнко, Фесенко (Деркачівка)


Повернутись до Літера Н

Хто зараз онлайн

Зареєстровані учасники: D_i_V_a, Google [Bot], Google Adsense [Bot], Soroka