УГФ-Український Генеалогічний Форум

Пошук родоводу за прізвищем, за місцем проживання, пошук в архівах, та багато іншого. Приєднуйтесь

Новопетриківка, село, Великоновосілківський р-н, Донецька обл, Україна

У цьому селі/Цим селом/Це село

Народився і живу
0
Немає голосів
Народився, але не живу
0
Немає голосів
Жили мої батьки
0
Немає голосів
Жили декілька поколіннь моїх пращурів
0
Немає голосів
Жило більше 7 поколіннь моїх пращурів
0
Немає голосів
Досліджую
0
Немає голосів
Цікавлюсь
0
Немає голосів
Є зв'язок моїх пращурів з цим селом
0
Немає голосів
Ваш варіант відповіді
0
Немає голосів
Ваш варіант відповіді
0
Немає голосів
 
Всього голосів : 0

Аватар користувача
 
Повідомлень: 5035
З нами з: 15 лютого 2016, 16:51
Подякував (-ла): 2558 раз.
Подякували: 909 раз.
Стать: Жінка

Новопетриківка, село, Великоновосілківський р-н, Донецька обл, Україна

Повідомлення АннА » 15 липня 2019, 21:29

З другої теми
TatianaHr. написав:Мене цікавить походження прізвища Григоренко - проживали у с. Новопетриківка, Великоновосілківський р-н, Донецька обл
Із повагою, Ганна

Аватар користувача
 
Повідомлень: 5035
З нами з: 15 лютого 2016, 16:51
Подякував (-ла): 2558 раз.
Подякували: 909 раз.
Стать: Жінка

Re: Новопетриківка, село, Великоновосілківський р-н, Донецька обл, Україна

Повідомлення АннА » 16 липня 2019, 12:39

Зображення
Новопетрикі́вка — село в Україні, у Великоновосілківському районі Донецької області.
Історія
Заснування

Село засноване у 1810—181 роках, коли за наказом царського уряду сюди переселили частину козацького населення Петриківки Новомосковського повіту Катеринославській губернії. Тому нове поселення і отримало назву — Новопетриківка.

Незважаючи на досить пізнє заснування (1810—1812 роки), село мало типове розпланування, відоме з історичних часів України. По низу, біля річки Мокрі Яли, розташували леваду, де садовили капусту. Так легше було упоратися з поливами. За левадами були городи помешкань і будинки селян. За селом на пагорбах — поле для зернових, ферми з худобою, стайні. Подібне розпланування збережено і донині.
За часів СРСР

Радянська влада в селі встановлена у лютому 1918 року. У 1921 році заснований партійний осередок ВКП (б), у 1923 року — комсомольська організація.

З 12 лютого 1930 року колгоспників у СРСР було заборонено законом приймати на працю в містах. Стосувалось це й новопетриківців. Почалося радянське закріпачення селян.

У часи насильницької колективізації велике село було штучно поділене на чотири колгоспи:

Червоний Сніп
Червоний Лан
Червоний Шлях
Колгосп імені Горького.

Селянам (тепер колгоспникам) не виплачували грошей, а працю фіксували у вигляді трудоднів. Позбавлені вони були й паспортів, що заважали переселенню мешканців з села в міста області. Село отримало електрику лише у повоєнні роки після 1953 року. Будівництво в повоєнні роки йшло з саморобних будматеріалів — саману, а стріхи вкривали очеретом чи соломою, опалення -печами. Близькість до шахт з видобутку кам'яного вугілля пізніше дало можливість перевести опалення на вугілля.

Село розташоване вздовж водойми Мокрі Яли. В 20 столітті довжина головної вулиці поселення сягала 12 кілометрів. Село розділене на дві нерівнобічні частини ручаєм, плаский берег якого колись використовували для проведення літніх ярмарків. Поряд з промисловими товарами йшла торгівля виробами ремісників — глиняним посудом, домотканими доріжками, вишитими рушниками, килимами, мальованими на папері тощо.

Село мало цегляну церкву, зруйновану під час Безбожної п'ятирічки, проведеної за ініціативи влади більшовиків у 1932—1937 роках. На її місці побудували школу з дешевих будматеріалів. Через 50 років її розібрали і побудували магазин (крамницю.) Пізніше в цьому районі побудували приміщення для правління, невелику лікарню тощо. Діяла сільська кузня. Водогону не було, питну воду отримували з колодязів. Переважною мовою довгий час була українська. З 1960-х років навчання в школі силоміць переведене на російську.

За часів СРСР у селі було дві школи, де працювало 47 вчителів. Діяв сільський Будинок культури і два сільських клуби, п'ять бібліотек, загальний фонд яких сягав 21.000 томів, 10 різних крамничок.

Працював міжколгоспний комбікормовий завод.

Під час німецько-радянської війни 1941—1945 роів село потрапило в зону німецької окупації. Близько 800 новопетриківців було мобілізовано Радянською владою на боротьбу з окупаційним режимом, 400 з мобілізованих — загинули. В центрі села встановлені два монументи та меморіальні таблиці з іменами загиблих.

Декілька невдалих реорганізацій призвели до об'єднання колгоспів у єдиний імені Чкалова, впровадження у виробництво кукурудзи за часів Хрущова тощо. Колгосп мав ферму, власну стайню, на заплаві вирощував качок. Побудовано клуб. Головну вулицю вкрили асфальтом, що пов'язало поселення із Донецьком та Волновахою та Маріуполем.

Міграція молоді з села почалася в роки освоєння цілинних земель у Казахстані і надання селянам права мати паспорт. Частка родин з села Новопетриківка і їхніх дітей й досі мешкає у Казахстані, розсіяна великими містами України, Росії, Німеччини, Франції.
Із повагою, Ганна


Повернутись до Літера Н

Хто зараз онлайн

Зареєстровані учасники: AdsBot [Google], al_mol, Bing [Bot], cronoster, Google [Bot], Google Adsense [Bot], ukrgenealogy