ПАВЛОГРАД, місто, Дніпропетровська обл, Україна
- АннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
ПАВЛОГРАД, місто, Дніпропетровська обл, Україна
ПАВЛОГРАД – місто обласного значення Дніпропетровської області, райцентр, центр вугільного басейну Зх. Донбасу. Розташов. у межиріччі річок Самара (прит. Дніпра) та Вовча (прит. Самари),за76 кмвід Дніпропетровська. Населення 111,07 тис. осіб (2010).
Внаслідок перебування в зоні Великого кордону, на стику землеробської і кочівницької, а пізніше – християнської і мусульманської цивілізацій, територія, на якій наприкінці 18 ст. виник П., упродовж віків лишалася незаселеною. 1734–75 вона входила до складу Самарської паланки Нової Січі. 1770 неподалік старого козац. перевозу через р. Вовча запороз. військ. старшина Матвій Хижняк заснував зимівник, який дав початок Матвіївським хуторам і слободі Матвіївка. Після утворення 1775 Азовської губернії слобода увійшла до її складу і невдовзі була передана у військ. відомство – тут розмістили штаб-квартиру Луганського пікінерського полку, а слобода була перейм. у с. Луганське. Після зруйнування Запорозької Січі сюди переселилася значна частина запорожців із Кальміуської паланки.
1779 між ріками Гніздка, Вовча і Кочерга (усі притоки Самари) почалося буд-во укріплення (окопу), який назвали Павлоградом. Тут розташовувався пікінерський полк під командуванням полк. М.Голеніщева-Кутузова (див. М.Кутузов). У червні 1783 на основі об'єднаних Дніпровського і Катеринославського пікінерських полків було створено Павлоградський легкокінний полк. Через рік уже на новому місці було закладено місто П., яке стало повітовим центром Катеринославського намісництва (із 1802 – Катеринославської губернії). Тут було розміщено управління повітового військ. начальства і 135-й піх. Керч-Єнікальський полк. 1811 місто дістало свій герб.
Гусарський полк, сформований у П., прийняв бойове хрещення під час російсько-турецької війни 1787–1791 під Кінбурном, брав участь у битвах із франц. імп. Наполеоном I Бонапартом під Шьонграбеном (нині комуна Граберн (Шьонграбен), Австрія), Аустерліцем (нині м. Славков-у-Брна, Чехія), Прейсіш-Ейлау (нині м. Багратіоновськ Калінінградської обл., РФ) 1805–07, у бойових діях 1812–14, за що був нагороджений 10-ма почесними Георгіївськими штандартами. У Кримській війні 1853–1856 брав участь у боях на Дунайському театрі воєнних дій. Після її закінчення полк повернувся в П. На пожертвування гусарів на території військ. містечка був збудований Свято-Покровський храм.
Упродовж 1-ї пол. 19 ст. П. розвивався як типовий ремісничий центр, близько чверті населення якого було зайнято в сільс. госп-ві. Підпр-ва мануфактурного типу – салотопні, шкіряні з-ди, тютюнова ф-ка, маслобійня – з'явилися після 1848. На ярмарках, які відбувалися тричі на рік, торгували переважно худобою. Населення міста досить швидко зростало – із 3943 осіб у 1824 до 7934 у 1859. Пожвавленню міськ. життя сприяло буд-во залізниці Санкт-Петербург–Сімферополь, яка пройшла через П. у 1870-х рр. Наприкінці 19 ст. П. став значним центром зернової торгівлі – борошно експортувалося навіть у Лондон (Велика Британія) і Стамбул. У місті з'явилися банк, акціонерне т-во мукомельної і круп'яної справи з річним обігом бл. 1 млн рублів. Із 1897 в П. функціонувало відділення Моск. міжнар. торг. банку. 1896 на кошти сім'ї графів Голеніщевих-Кутузових збудовано "Графський театр".
Рад. владу встановлено 19 грудня 1917. Під час нім. окупації міста (квітень–грудень 1918) був створений 1-й Павлоградський повстанський полк, який звільнив від окупації спочатку кілька сіл, а потім – і П. Особливо широкого розмаху набув повстанський рух у жовтні–листопаді 1919 у боротьбі проти військ генерал-лейтенанта А.Денікіна. У грудні 1919 в місті остаточно утвердилася рад. влада.
Із 1923 П. – центр однойменної округи. 1926 Катериносл. округа була об'єднана з Павлоградською і почала називатися Дніпропетровською округою. Із 1932 – райцентр Дніпроп. обл., із 1939 – місто обласного підпорядкування.
Військ. спрямування П. зберігав і в рад. час. 1934 в місті було створено артилер. полігон, дещо пізніше став до ладу хімічний з-д, на якому вироблялися вибухові речовини.
Під час гітлерівської окупації (11 жовтня 1941 – 17 вересня 1943) територія входила до складу генерал-комісаріату "Дніпропетровськ" як окремий округ (гебітскомісаріат). У місті діяв підпільний обком КП(б)У на чолі з М.Сташковим, у лютому 1943 в П. відбулося збройне повстання проти загарбників. Упродовж шести днів, з 17 по 22 лютого, повстанці з допомогою наступаючих частин 4-го гвард. стрілец. корпусу утримували владу в місті у своїх руках. Майже повністю зруйнувавши П. з повітря, окупанти відновили контроль над містом, вчинивши жорстоку розправу над городянами.
На поч. 1960-х рр. П. став центром нового вугільного басейну, який назвали Зх. Донбасом. Дві перші шахти було споруджено 1963–64, ще дев'ять і збагачувальна ф-ка стали до ладу впродовж 1960–80-х рр. У цей же час у П. було створено потужну машинобуд. пром-сть (з-ди хімічного, ливарного, с.-г. машинобудування), налагоджено вир-во буд. матеріалів (з-д "Павлоградзалізобетон", силікатний з-д) тощо. На Павлоградському мех. з-ді (колиш. артилер. полігон) було налагоджено вир-во двигунів міжконтинентальних балістичних ракет на твердому паливі та елементів їхніх конструкцій. На поч. 1980-х рр. тут почали серійно випускати твердопаливну міжконтинентальну ракету "СС-24".
Із містом пов'язане життя письменників С.Сергеєва-Ценського та Ю.Дольд-Михайлика, поетеси Г.Світличної, фізика-ядерника К.Синельникова.
Внаслідок перебування в зоні Великого кордону, на стику землеробської і кочівницької, а пізніше – християнської і мусульманської цивілізацій, територія, на якій наприкінці 18 ст. виник П., упродовж віків лишалася незаселеною. 1734–75 вона входила до складу Самарської паланки Нової Січі. 1770 неподалік старого козац. перевозу через р. Вовча запороз. військ. старшина Матвій Хижняк заснував зимівник, який дав початок Матвіївським хуторам і слободі Матвіївка. Після утворення 1775 Азовської губернії слобода увійшла до її складу і невдовзі була передана у військ. відомство – тут розмістили штаб-квартиру Луганського пікінерського полку, а слобода була перейм. у с. Луганське. Після зруйнування Запорозької Січі сюди переселилася значна частина запорожців із Кальміуської паланки.
1779 між ріками Гніздка, Вовча і Кочерга (усі притоки Самари) почалося буд-во укріплення (окопу), який назвали Павлоградом. Тут розташовувався пікінерський полк під командуванням полк. М.Голеніщева-Кутузова (див. М.Кутузов). У червні 1783 на основі об'єднаних Дніпровського і Катеринославського пікінерських полків було створено Павлоградський легкокінний полк. Через рік уже на новому місці було закладено місто П., яке стало повітовим центром Катеринославського намісництва (із 1802 – Катеринославської губернії). Тут було розміщено управління повітового військ. начальства і 135-й піх. Керч-Єнікальський полк. 1811 місто дістало свій герб.
Гусарський полк, сформований у П., прийняв бойове хрещення під час російсько-турецької війни 1787–1791 під Кінбурном, брав участь у битвах із франц. імп. Наполеоном I Бонапартом під Шьонграбеном (нині комуна Граберн (Шьонграбен), Австрія), Аустерліцем (нині м. Славков-у-Брна, Чехія), Прейсіш-Ейлау (нині м. Багратіоновськ Калінінградської обл., РФ) 1805–07, у бойових діях 1812–14, за що був нагороджений 10-ма почесними Георгіївськими штандартами. У Кримській війні 1853–1856 брав участь у боях на Дунайському театрі воєнних дій. Після її закінчення полк повернувся в П. На пожертвування гусарів на території військ. містечка був збудований Свято-Покровський храм.
Упродовж 1-ї пол. 19 ст. П. розвивався як типовий ремісничий центр, близько чверті населення якого було зайнято в сільс. госп-ві. Підпр-ва мануфактурного типу – салотопні, шкіряні з-ди, тютюнова ф-ка, маслобійня – з'явилися після 1848. На ярмарках, які відбувалися тричі на рік, торгували переважно худобою. Населення міста досить швидко зростало – із 3943 осіб у 1824 до 7934 у 1859. Пожвавленню міськ. життя сприяло буд-во залізниці Санкт-Петербург–Сімферополь, яка пройшла через П. у 1870-х рр. Наприкінці 19 ст. П. став значним центром зернової торгівлі – борошно експортувалося навіть у Лондон (Велика Британія) і Стамбул. У місті з'явилися банк, акціонерне т-во мукомельної і круп'яної справи з річним обігом бл. 1 млн рублів. Із 1897 в П. функціонувало відділення Моск. міжнар. торг. банку. 1896 на кошти сім'ї графів Голеніщевих-Кутузових збудовано "Графський театр".
Рад. владу встановлено 19 грудня 1917. Під час нім. окупації міста (квітень–грудень 1918) був створений 1-й Павлоградський повстанський полк, який звільнив від окупації спочатку кілька сіл, а потім – і П. Особливо широкого розмаху набув повстанський рух у жовтні–листопаді 1919 у боротьбі проти військ генерал-лейтенанта А.Денікіна. У грудні 1919 в місті остаточно утвердилася рад. влада.
Із 1923 П. – центр однойменної округи. 1926 Катериносл. округа була об'єднана з Павлоградською і почала називатися Дніпропетровською округою. Із 1932 – райцентр Дніпроп. обл., із 1939 – місто обласного підпорядкування.
Військ. спрямування П. зберігав і в рад. час. 1934 в місті було створено артилер. полігон, дещо пізніше став до ладу хімічний з-д, на якому вироблялися вибухові речовини.
Під час гітлерівської окупації (11 жовтня 1941 – 17 вересня 1943) територія входила до складу генерал-комісаріату "Дніпропетровськ" як окремий округ (гебітскомісаріат). У місті діяв підпільний обком КП(б)У на чолі з М.Сташковим, у лютому 1943 в П. відбулося збройне повстання проти загарбників. Упродовж шести днів, з 17 по 22 лютого, повстанці з допомогою наступаючих частин 4-го гвард. стрілец. корпусу утримували владу в місті у своїх руках. Майже повністю зруйнувавши П. з повітря, окупанти відновили контроль над містом, вчинивши жорстоку розправу над городянами.
На поч. 1960-х рр. П. став центром нового вугільного басейну, який назвали Зх. Донбасом. Дві перші шахти було споруджено 1963–64, ще дев'ять і збагачувальна ф-ка стали до ладу впродовж 1960–80-х рр. У цей же час у П. було створено потужну машинобуд. пром-сть (з-ди хімічного, ливарного, с.-г. машинобудування), налагоджено вир-во буд. матеріалів (з-д "Павлоградзалізобетон", силікатний з-д) тощо. На Павлоградському мех. з-ді (колиш. артилер. полігон) було налагоджено вир-во двигунів міжконтинентальних балістичних ракет на твердому паливі та елементів їхніх конструкцій. На поч. 1980-х рр. тут почали серійно випускати твердопаливну міжконтинентальну ракету "СС-24".
Із містом пов'язане життя письменників С.Сергеєва-Ценського та Ю.Дольд-Михайлика, поетеси Г.Світличної, фізика-ядерника К.Синельникова.
- АннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: ПАВЛОГРАД, місто, Дніпропетровська обл, Україна
Павлогра́д — місто обласного значення Дніпропетровської області, центр Павлоградського району, центр вугільного басейну Західний Донбас. Містом проходить автошлях E50М04.
Історія
Козацька доба
Близько 1660 р. Кошем Запорізьким на території сучасного Павлограда організував перевіз через річку Вовчу. Саме тут проходив таємний козацький шлях на Кальміус і Кагальник.
Першими поселенцями у цій місцевості були запорожці Самарської та Кальміуської паланок, а також демобілізовані військові, які займалися скотарством і рільництвом.
Після татарських набігів 1768 та 1769 р. ця місцевість тимчасово спорожніла.
На початку 1770 року відставний запорожець, військовий старшина Матвій Хижняк збудував тут свій зимівник, від якого пішли Матвіївські хутори, а після російськи реформ після ліквідації Запорозької Січі - слобода Матвіївка Азовської губернії. Хижняк розпланував розташування слободи, виділив місце для церкви з дзвіницею, школою та шпиталем, призначив вулиці та місця для побудови будинків слобожан і запросив сімейний та осілий народ селитися в слободі та влаштовуватись будинками і садибами.
З грудня 1779 року слобода Матвіївка Маріупольського повіту Азовської губернії називається державною військовою Луганського пікінерного полку слободою. Військова колегія за підписом князя Г. Потьомкіна ухвалила призначити командиром Луганського пікінерного полку Михайла Іларіоновича Голініщева-Кутузова з присвоєнням йому чину полковника. У 1782—1783 роках Луганський пікінерний полк під командуванням М.Голініщева-Кутузова брав участь у придушенні повстання кримських татар. У 1784 році іменним указом Катерини II «Розпорядження по налагодженню Катеринославського намісництва» слобода Луганська була перейменована у повітове місто Павлоград, яке увійшло до складу Катеринославського намісництва.[4]
За іншою версією історія міста починається з окопу, коли в 1779 році, у трикутнику між річками Гніздкою, Вовчою та Кочергою поблизу слободи Луганської був споруджений окоп (шанець). Цим окопом та вищезгаданими річками утворилась загороджена місцевість (град)[джерело?], яка і була названа Павлоградом.
- АннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: ПАВЛОГРАД, місто, Дніпропетровська обл, Україна
З історії міст і сіл УРСР виданої у 1968-1973 роках.
Павлоград — місто обласного підпорядкування, центр однойменного району, розташований у межиріччі річок Самари й Вовчої, за 76 км від Дніпропетровська, у центрі нового вугільного басейну — Західного Донбасу. Через місто проходять залізниці Севастополь—Харків—Москва і Київ—Донецьк. Населення 65 600 чол. Павлоградській міській Раді підпорядковані місто Першотравенськ і селище міського типу Тернівка.
Мальовнича рівнина, на якій розташоване місто, у XVIII столітті належала до земель Запорізької Січі як частина Самарської паланки. Початок першому поселенню, що мало назву Матвіївни, поклав, за переказами, запорізький військовий старшина — власник розташованого тут зимівника — Матвій Хижняк. У 1779 році Матвіївну перейменовано в село Луганське в зв’язку з розміщенням тут штаб-квартири Луганського пікінерського полку царської армії. Незабаром сюди переселились запоріжці, що жили в Кальміуській паланці в районі Азовського моря. Наступного року поблизу Луганського на рівній піщаній місцевості побудоване укріплення, назване Павлоградом.
Але в 1784 році укріплення було назване Павлівською слободою, а село Луганське — Павлоградом, який став військовим поселенням і повітовим центром, місцем постійного перебування військових частин. З Павлівської слободи переселилась сюди і частина населення. На той час тут проживало 1242 мешканці. Займались вони землеробством, скотарством, зокрема конярством. На гербі міста, що був затверджений у 1811 році, і складався з щита, поділеного на дві половини, у верхній — зображено коня, що пасеться на волі. Це мало вказувати на велику кількість у цій місцевості кінських заводів.
Розвивались і кустарні промисли на місцевій сировині. З розкладом феодально-кріпосницького ладу в місті виникають невеликі промислові підприємства. До 1848 року тут було 4 салотопні заводи. В 1864 році працювало 5 салотопних, 2 шкіряні, олійний заводи, тютюнова фабрика та ін. підприємства, їхня продукція збувалась у Харкові, Ростові, Білгороді, частина її продавалась на місці.
Павлоград — місто обласного підпорядкування, центр однойменного району, розташований у межиріччі річок Самари й Вовчої, за 76 км від Дніпропетровська, у центрі нового вугільного басейну — Західного Донбасу. Через місто проходять залізниці Севастополь—Харків—Москва і Київ—Донецьк. Населення 65 600 чол. Павлоградській міській Раді підпорядковані місто Першотравенськ і селище міського типу Тернівка.
Мальовнича рівнина, на якій розташоване місто, у XVIII столітті належала до земель Запорізької Січі як частина Самарської паланки. Початок першому поселенню, що мало назву Матвіївни, поклав, за переказами, запорізький військовий старшина — власник розташованого тут зимівника — Матвій Хижняк. У 1779 році Матвіївну перейменовано в село Луганське в зв’язку з розміщенням тут штаб-квартири Луганського пікінерського полку царської армії. Незабаром сюди переселились запоріжці, що жили в Кальміуській паланці в районі Азовського моря. Наступного року поблизу Луганського на рівній піщаній місцевості побудоване укріплення, назване Павлоградом.
Але в 1784 році укріплення було назване Павлівською слободою, а село Луганське — Павлоградом, який став військовим поселенням і повітовим центром, місцем постійного перебування військових частин. З Павлівської слободи переселилась сюди і частина населення. На той час тут проживало 1242 мешканці. Займались вони землеробством, скотарством, зокрема конярством. На гербі міста, що був затверджений у 1811 році, і складався з щита, поділеного на дві половини, у верхній — зображено коня, що пасеться на волі. Це мало вказувати на велику кількість у цій місцевості кінських заводів.
Розвивались і кустарні промисли на місцевій сировині. З розкладом феодально-кріпосницького ладу в місті виникають невеликі промислові підприємства. До 1848 року тут було 4 салотопні заводи. В 1864 році працювало 5 салотопних, 2 шкіряні, олійний заводи, тютюнова фабрика та ін. підприємства, їхня продукція збувалась у Харкові, Ростові, Білгороді, частина її продавалась на місці.
- АннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: ПАВЛОГРАД, місто, Дніпропетровська обл, Україна
З історії міст і сіл УРСР виданої у 1968-1973 роках.
Продовження
До активного політичного і господарського життя залучалися жінки. В постанові зборів 7 березня 1921 року, на яких були присутні 350 жінок-делегаток, говорилось: «Тепер, коли господарем країни є сам робітник і селянин, а ми, робітниці, частина тієї ж пролетарської сім’ї, закликаємо всіх робітниць взяти найенергійнішу участь у цьому будівництві». Другого дня вся громадськість міста урочисто святкувала Міжнародний день жінки. Згодом було відкрито школу грамоти для навчання жінок-делегаток. Заняття в ній проводились раз на тиждень. Жінки-активістки працювали культармійцями, «червоними сестрами», брали участь у проведенні недільників по впорядкуванню притулків і лікарень для дітей-сиріт, для них шили одяг білизну.
Внаслідок великої організаційно-політичної роботи партії, ентузіазму трудящих мас було здобуто перші успіхи у відбудові народного господарства. У 1924 році вже працювали всі 87 промислових підприємств міста.
Водночас вживалися заходи щодо піднесення культурно-освітнього рівня населення. Наприкінці 1927 року в місті діяло 7 шкіл, в яких навчалося 2170 учнів і працювало 84 вчителі.
У січні 1924 року, в зв’язку з смертю В. І. Леніна, до Павлоградського окружкому надійшло понад 1000 заяв про прийом до партії. Вже до другої Павлоградської окружної конференції, яка відбулась 2 травня 1924 року, в партійній організації налічувалось 725 комуністів, у т. ч. 421 робітник, 172 селянина, 72 службовці. На конференцію прибула делегація вчителів Павлограда, яка подала колективну заяву від 47 чоловік, що бажали вступити до лав Комуністичної партії.
Продовження
До активного політичного і господарського життя залучалися жінки. В постанові зборів 7 березня 1921 року, на яких були присутні 350 жінок-делегаток, говорилось: «Тепер, коли господарем країни є сам робітник і селянин, а ми, робітниці, частина тієї ж пролетарської сім’ї, закликаємо всіх робітниць взяти найенергійнішу участь у цьому будівництві». Другого дня вся громадськість міста урочисто святкувала Міжнародний день жінки. Згодом було відкрито школу грамоти для навчання жінок-делегаток. Заняття в ній проводились раз на тиждень. Жінки-активістки працювали культармійцями, «червоними сестрами», брали участь у проведенні недільників по впорядкуванню притулків і лікарень для дітей-сиріт, для них шили одяг білизну.
Внаслідок великої організаційно-політичної роботи партії, ентузіазму трудящих мас було здобуто перші успіхи у відбудові народного господарства. У 1924 році вже працювали всі 87 промислових підприємств міста.
Водночас вживалися заходи щодо піднесення культурно-освітнього рівня населення. Наприкінці 1927 року в місті діяло 7 шкіл, в яких навчалося 2170 учнів і працювало 84 вчителі.
У січні 1924 року, в зв’язку з смертю В. І. Леніна, до Павлоградського окружкому надійшло понад 1000 заяв про прийом до партії. Вже до другої Павлоградської окружної конференції, яка відбулась 2 травня 1924 року, в партійній організації налічувалось 725 комуністів, у т. ч. 421 робітник, 172 селянина, 72 службовці. На конференцію прибула делегація вчителів Павлограда, яка подала колективну заяву від 47 чоловік, що бажали вступити до лав Комуністичної партії.
- АннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: ПАВЛОГРАД, місто, Дніпропетровська обл, Україна
Історія заснування та розвитку міста
Місто в період свого заснування.
Хоча історію павлоградської землі можна простежити, починаючи від льодовикового періоду, історія заснування міста починається з часів появи тут перших мешканців.
Матвій Хижняковський заселяє безлюдний край.
На початку 1770 року на місці майбутнього Павлограда оселився відставний запорожець, військовий старшина Матвій Хижняковський. Він звів величезний зимівник з безліччю землянок і мазанок. У лютому 1771 року до зимівника Матвія Хижняковського прийшло декілька малоросійських сімейств для того, щоб виконувати весняно-літні городні і польові роботи. Однак після закінчення господарських робіт усі сімейства залишилися тут назавжди як челядь Хижняковського. Вже через три роки – у 1774 році – цей зимівник «багатолюдністю своїх мешканців і вдоволенням їх, промисловістю і добрими порядками між ними був відомий багатьом у Запоріжжі». У вересні 1775 року була створена Азовська губернія. Її губернатор Чертков, знайомлячись зі своєю заново заснованою губернією, з Бєльської фортеці через Новоселицю (нинішній Новомосковськ), відвідав зимівник Матвія Хижняковського. Тут він побачив, що за географічним розташуванням Азовської губернії зимівник цей складає одну з кращих станційних ліній на прямому шляху до губернії. Тому Чертков назвав зимівник Хижняковською державною військовою слободою і дав їй ім’я Матвіївки на честь і пам’ять її засновника. Хижняковського він ушанував титулом осадчого слободи і визначив його земським доглядачем. Чертков доручив Хижняковському всіма силами піклуватися про заселення безлюдного краю, про розвиток у ньому хліборобства і скотарства, промисловості і торгівлі. Хижняковський зрозумів інструкцію губернатора так, як воно і було потрібно. Він розпланував слободу, вказав у ній місце для церкви з дзвінницею і школою, намітив вулиці і місця для будівлі житла і будинків слобожан. Він також запросив сімейних і осілих людей селитися у слободі, будуючи собі будівлі.
Місто в період свого заснування.
Хоча історію павлоградської землі можна простежити, починаючи від льодовикового періоду, історія заснування міста починається з часів появи тут перших мешканців.
Матвій Хижняковський заселяє безлюдний край.
На початку 1770 року на місці майбутнього Павлограда оселився відставний запорожець, військовий старшина Матвій Хижняковський. Він звів величезний зимівник з безліччю землянок і мазанок. У лютому 1771 року до зимівника Матвія Хижняковського прийшло декілька малоросійських сімейств для того, щоб виконувати весняно-літні городні і польові роботи. Однак після закінчення господарських робіт усі сімейства залишилися тут назавжди як челядь Хижняковського. Вже через три роки – у 1774 році – цей зимівник «багатолюдністю своїх мешканців і вдоволенням їх, промисловістю і добрими порядками між ними був відомий багатьом у Запоріжжі». У вересні 1775 року була створена Азовська губернія. Її губернатор Чертков, знайомлячись зі своєю заново заснованою губернією, з Бєльської фортеці через Новоселицю (нинішній Новомосковськ), відвідав зимівник Матвія Хижняковського. Тут він побачив, що за географічним розташуванням Азовської губернії зимівник цей складає одну з кращих станційних ліній на прямому шляху до губернії. Тому Чертков назвав зимівник Хижняковською державною військовою слободою і дав їй ім’я Матвіївки на честь і пам’ять її засновника. Хижняковського він ушанував титулом осадчого слободи і визначив його земським доглядачем. Чертков доручив Хижняковському всіма силами піклуватися про заселення безлюдного краю, про розвиток у ньому хліборобства і скотарства, промисловості і торгівлі. Хижняковський зрозумів інструкцію губернатора так, як воно і було потрібно. Він розпланував слободу, вказав у ній місце для церкви з дзвінницею і школою, намітив вулиці і місця для будівлі житла і будинків слобожан. Він також запросив сімейних і осілих людей селитися у слободі, будуючи собі будівлі.
- АннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: ПАВЛОГРАД, місто, Дніпропетровська обл, Україна
Під керівництвом знаменитого Кутузова.
У 1777 році військова колегія за підписом князя Г.Потьомкіна ухвалила призначити командиром Луганського пікінерного полку Михайла Іларіоновича Голеніщева-Кутузова з присвоєнням йому чину полковника. На серпень 1780 року за полковником М.Кутузовим значиться: «Село Михайлівка: 12 000 десятин землі, 10 дворів, в них чоловіків – 22, жінок – 18.» 1778 роком датований рапорт шефа Луганського пікінерного полку генерал-поручика Черткова про виплату платні М.І.Кутузову за поточний рік.
У 1779 році, після 3 грудня, у зв’язку із переведенням штабу Луганського пікінерного полку у слободу Матвіївку, вона була перейменована у слободу Луганку.
15 червня 1782 року М.І.Кутузов пише лист начальнику канцелярії Потьомкіна підполковнику У.Попову з позначкою «Москва» з додатком списку офіцерів, які залишаються на штатних посадах Луганського пікінерного полку.
У 1782-1783 роках Луганський пікінерний полк під командуванням М.Голеніщева-Кутузова брав участь у придушенні повстання кримських татар.
У 1782 році за поданням А.Суворова М.Кутузов отримує чин бригадира.
Останній раз у різних документах згадується про Луганський пікінерний полк у 1783 році. Відповідно до указу від 28 червня цього року, «замість гусарських і пікінерних полків, розташованих у районі Єлизаветграда, Полтави і Бахмута, вирішено було створити регулярну легку кінноту».
У 1777 році військова колегія за підписом князя Г.Потьомкіна ухвалила призначити командиром Луганського пікінерного полку Михайла Іларіоновича Голеніщева-Кутузова з присвоєнням йому чину полковника. На серпень 1780 року за полковником М.Кутузовим значиться: «Село Михайлівка: 12 000 десятин землі, 10 дворів, в них чоловіків – 22, жінок – 18.» 1778 роком датований рапорт шефа Луганського пікінерного полку генерал-поручика Черткова про виплату платні М.І.Кутузову за поточний рік.
У 1779 році, після 3 грудня, у зв’язку із переведенням штабу Луганського пікінерного полку у слободу Матвіївку, вона була перейменована у слободу Луганку.
15 червня 1782 року М.І.Кутузов пише лист начальнику канцелярії Потьомкіна підполковнику У.Попову з позначкою «Москва» з додатком списку офіцерів, які залишаються на штатних посадах Луганського пікінерного полку.
У 1782-1783 роках Луганський пікінерний полк під командуванням М.Голеніщева-Кутузова брав участь у придушенні повстання кримських татар.
У 1782 році за поданням А.Суворова М.Кутузов отримує чин бригадира.
Останній раз у різних документах згадується про Луганський пікінерний полк у 1783 році. Відповідно до указу від 28 червня цього року, «замість гусарських і пікінерних полків, розташованих у районі Єлизаветграда, Полтави і Бахмута, вирішено було створити регулярну легку кінноту».
- АннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: ПАВЛОГРАД, місто, Дніпропетровська обл, Україна
«Золоте століття Павлограда».
Кінець 19-початок 20 століть можна вважати «золотим» століттям в історії Павлограда. У першу чергу цьому сприяв розвиток торгівлі. Купці і власники підприємств відраховували у скарбницю щедрі податки. До 1897 року у місті за казенний рахунок діяло три початкових училища, дві гімназії, ремісниче училище, кілька церковноприходських шкіл. В усіх навчальних закладах, за винятком гімназії, навчання було безкоштовне.
Електроосвітлювальним Павлоград став одночасно з Москвою і Києвом. У 1905 році купці і підприємці вскладчину придбали динамо-машину і провели світло на семи центральних вулицях міста. Для мешканців це було великим дивом, із хуторів і навколишніх сіл бігли подивитися на електричне світло. За рахунок податків від торгівлі у місті була розвинута мережа шосейних доріг, телеграфний і телефонний зв’язки. Імена найбільших доброчинців були увічнені. Наприклад, у пам’ять про заслуги купця Шалінського його ім’ям назвали центральну вулицю Павлограда, нині Леніна. Магазин на вулиці Шевченка селяни досі величають «Маловиком» на честь його першого власника. Храм Нерукотворного Спаса ще називають храмом Голубицького. Добрі справи живуть століттями.
Сучасний Павлоград зберіг зовсім небагато стародавніх, дореволюційних назв. Переважна більшість вулиць були наречені у радянський період. Спробуймо повернути колесо історії і прогулятися по місту, яким воно було століття тому.
Була Єврейська, стала Інтернаціональна.
Кінець 19-початок 20 століть можна вважати «золотим» століттям в історії Павлограда. У першу чергу цьому сприяв розвиток торгівлі. Купці і власники підприємств відраховували у скарбницю щедрі податки. До 1897 року у місті за казенний рахунок діяло три початкових училища, дві гімназії, ремісниче училище, кілька церковноприходських шкіл. В усіх навчальних закладах, за винятком гімназії, навчання було безкоштовне.
Електроосвітлювальним Павлоград став одночасно з Москвою і Києвом. У 1905 році купці і підприємці вскладчину придбали динамо-машину і провели світло на семи центральних вулицях міста. Для мешканців це було великим дивом, із хуторів і навколишніх сіл бігли подивитися на електричне світло. За рахунок податків від торгівлі у місті була розвинута мережа шосейних доріг, телеграфний і телефонний зв’язки. Імена найбільших доброчинців були увічнені. Наприклад, у пам’ять про заслуги купця Шалінського його ім’ям назвали центральну вулицю Павлограда, нині Леніна. Магазин на вулиці Шевченка селяни досі величають «Маловиком» на честь його першого власника. Храм Нерукотворного Спаса ще називають храмом Голубицького. Добрі справи живуть століттями.
Сучасний Павлоград зберіг зовсім небагато стародавніх, дореволюційних назв. Переважна більшість вулиць були наречені у радянський період. Спробуймо повернути колесо історії і прогулятися по місту, яким воно було століття тому.
Була Єврейська, стала Інтернаціональна.
- Вернер
- Повідомлень: 3185
- З нами з: 22 квітня 2016, 12:19
- Стать: Чоловік
- Дякував (ла): 108 разів
- Подякували: 665 разів
Re: ПАВЛОГРАД, місто, Дніпропетровська обл, Україна
Павлоградська газета. Обласні вісті №39 від 31.07.1943, сторінка 4
Оголошення
У неділю, 1 серпня, в міському саду їм. 1-го травня
(за річкою Вовчою)
ВІДБУДЕТЬСЯ НАРОДНЕ ГУЛЯННЯ,
де будуть спортивні змагання по плаванню, бігу, футболу, волейболу, ходінню в мішках, стрибанню, лазінню по стовпу і ін.
Переможці змагання преміюються. Гратиме музика.
На початку - коротке вступне слово представника влади.
З 11 до 12.30 хв. в міському парку - об'єднаний концерт.
Початок о 13 годині, закінчення о 20 г.
РАЙУПРАВА.
Оголошення
У неділю, 1 серпня, в міському саду їм. 1-го травня
(за річкою Вовчою)
ВІДБУДЕТЬСЯ НАРОДНЕ ГУЛЯННЯ,
де будуть спортивні змагання по плаванню, бігу, футболу, волейболу, ходінню в мішках, стрибанню, лазінню по стовпу і ін.
Переможці змагання преміюються. Гратиме музика.
На початку - коротке вступне слово представника влади.
З 11 до 12.30 хв. в міському парку - об'єднаний концерт.
Початок о 13 годині, закінчення о 20 г.
РАЙУПРАВА.
Час плине
- Вернер
- Повідомлень: 3185
- З нами з: 22 квітня 2016, 12:19
- Стать: Чоловік
- Дякував (ла): 108 разів
- Подякували: 665 разів
Re: ПАВЛОГРАД, місто, Дніпропетровська обл, Україна
Павлоградська газета. Обласні вісті №39 від 31.07.1943, сторінка 4
Райуправою утворено міський український театр. Директором театру призначено Л. Мороза, художнім керівником А. Жилу. Зараз театр працює над п'єсою „Степовий гість"—Грінченка.
Райуправою утворено міський український театр. Директором театру призначено Л. Мороза, художнім керівником А. Жилу. Зараз театр працює над п'єсою „Степовий гість"—Грінченка.
Час плине
Хто зараз онлайн
Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 25 гостей