РОМНИ, місто, Сумська область, Україна
- АннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
РОМНИ, місто, Сумська область, Україна
РОМНИ (був поширений також варіант назви Ромен) — місто обласного підпорядкування Сумської області, райцентр. Розташов. на р. Сула (прит. Дніпра), при впадінні в неї її правої прит. Ромен. Населення 44,7 тис. осіб (2010).
На території сучасного міста відомі 2 городища. Перше, в урочищі Монастирище, у заплаві Ромна, належить роменській культурі (літописним сіверянам) і є її епонімною пам’яткою. Друге, в урочищах Замок і Пригородок, на мисі високого корінного берега долини Сули, містить культ. шар, сформований у роменський (9—10 ст.), давньоруський (кін. 10 — 13 ст.) і ранньомодерний (17—18 ст.) періоди. Укріплення не збереглися. Імовірно, наприкінці 10 ст. на місці сіверянського поселення був споруджений давньорус. «город», який був складовою Посульської оборонної лінії, створеної за наказом київ. кн. Володимира Святославича. Цей «город» під назвою Ромен згадується в «Повчанні» Володимира Мономаха при описі подій 1113, а також у «Списку руських міст далеких і близьких». Ромен належав Переяславському князівству. Як археол. дані, так і писемні джерела, дають підстави стверджувати, що після монголо-татарської навали і до поч. 17 ст. на місці Р. не існувало значних поселень.
1608, коли кн. Самійло Корецький (див. Корецькі) отримав королів. привілей на Роменське городище, його вже почали заселяти. У 2-й пол. 1620-х рр. Р. були великим поселенням, яке мало укріплення. Під час польсько-російської війни 1632—1634 рос. війська двічі (у січні та липні 1633) захоплювали і палили Р., після чого їх довелося наново осаджувати. Незабаром Р. стали значним торгово-ремісничим осередком у регіоні: із 1637 відомо про ремісничі цехи; імовірно, вже в 1630-ті рр. проводилися ярмарки. 1644 кн. Я.Вишневецький захопив місто і приєднав до своїх володінь. 1647 Р. разом із волостю передали зі складу Чернігівського воєводства до Київського воєводства.
1648—1781 Р. — центр сотні Війська Запорозького (до 1658 — у складі Миргородського полку, потім — Лубенського полку). Під час «Руїни» місто потерпало від воєнних дій (1659, 1663, 1668). Під час Північної війни 1700—1721 із 17 листопада по 16 грудня 1708 в Р. була ставка швед. короля Карла ХII та І.Мазепи. Після того, як вони вирушили на Гадяч, Р. без бою захопив рос. загін ген. Л.Алларта; місто сильно постраждало від мародерства рос. вояків.
Із 1782 Р. — повітове місто (до 1797 — у складі Чернігівського намісництва, 1797—1802 — Малоросійської губернії, із 1802 — Полтавської губернії). У 18 ст. на Роменщині почали активно вирощувати тютюн; 1763 в Р. засновано «тютюнову контору» для поширення амер. насіння. Завдяки збільшенню оборотів одного із 4-х роменських ярмарків — Іллінського — Р. наприкінці 18 ст. стали одним із найважливіших торг. центрів Лівобережної України. У 1840-ві рр. Іллінський ярмарок, оборот якого сягав 10 млн рублів, був 3-м за значенням у Рос. імперії. На поч. 19 ст. було здійснено перепланування міста, при цьому ярмарок 1804 винесли на околицю, де розбили спец. площу. У 1-й пол. 19 ст. в місті з’явилися пром. підпр-ва (зокрема вир-во с.-г. техніки, керамічних виробів). Незважаючи на те, що 1852 Іллінський ярмарок перевели в Полтаву, Р. і надалі залишалися значним екон. і культ. осередком, чому сприяло прокладення залізниці (1874 вона зв’язала місто з Лібавою (нині м. Лієпая, Латвія), а 1889 — із Кременчуком). У 2-й пол. 19 ст. швидко зростала чисельність населення міста (у 1874 — 6 тис., у 1897 — 15 тис. осіб).
У січні 1918 в Р. проголошено рад. владу. Із квітня по листопад 1918 — у складі Української Держави. Із січня 1919 — під владою Директорії Української Народної Республіки. Із серпня по листопад 1919 Р. — під контролем Збройних сил Півдня Росії. Наприкінці листопада 1919 в місті відновлено рад. владу.
1923—30 Р. — центр Роменської округи, згодом — райцентр Чернігівської області, а з 1939 — Сум. обл. 1935—39 на сх. околиці Р. відкрито родовище нафти, що поклало початок освоєнню Сх. (Дніпровсько-Донец.) нафтогазоносного регіону. Із 10 вересня 1941 до 16 вересня 1943 місто було окуповане нім. військами.
У повоєнний час Р. — один із провідних пром. центрів Сумщини. У 1950—70-ті рр. виникли нові підпр-ва — з-д автоматичних телефонних станцій, «Тракторозапчастини», шкіряно-взуттєвий комбінат. Із 1962 Р. — місто обласного підпорядкування.
У Р. народилися художник Г.Стеценко (1710—81), письменник Б.Антоненко-Давидович, фізик А.Йоффе, композитор І.Шварц.
Пам’ятки арх-ри: собор Зішестя Святого Духа (1738—47), Свято-Василівська церква (1751—80), Вознесенська церква (1795—1801), повітовий госпіталь («богоугодное заведение», 1822—26). Діє краєзнавчий музей. Серед пам’ятників — перший в Україні монумент Т.Шевченку (1918, скульп. І.Кавалерідзе), матері-героїні Олександрі Деревській.
http://history.org.ua/?termin=Romny_mst
У вас недостатньо прав для перегляду приєднаних до цього повідомлення файлів.
- АннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: Ромни, місто, Сумська область, Україна
З історії міст і сіл УРСР виданої у 1960-ті роки.
Ромни — місто обласного підпорядкування (з 1962 р.), центр району, залізнична станція, розкинулося на правому березі річки Сули (лівої притоки Дніпра), біля впадіння в неї річки Великого Ромна. Відстань до м. Сум — 100 км. Населення — 49,3 тис. чоловік.
Місцевість, де розташоване місто Ромни, була заселена вже в VI—V ст. до н. е. Свідченням цього є виявлений тут курганний могильник скіфських часів. На околицях Ромен досліджено також слов’янське городище сіверян, що існувало у VIII — Хет. (від якого походить назва роменської археологічної культури). На території міста, крім того, збереглися залишки давньоруського могильника (на якому розкопано 4 поховання) та два городища.
Вперше Ромни згадуються під назвою Ромен у «Повчанні» Володимира Мономаха, записаному в літопису під 1096 роком, де розповідається про похід князя проти половецьких ханів Аепи та Боняка. Тоді місто Ромен входило до Переяславського князівства. Можливо, Ромен, як і багато інших міст Київської Русі, в середині XIII ст. було зруйноване монголо-татарами.
Нове поселення виникло в XV ст. На початку XVI ст. в документах згадується Старе й Нове Руменське. Наприкінці XVI ст. Ромни згадуються у Воскресенському літопису як значний оборонний пункт на півдні Російської держави. На початку XVII ст. Ромни вже були чималим укріпленим містом. Тут налічувалося близько 300 дворів ремісників, торговців, селян та ін. Навколо нього виникли дрібні поселення. Кількість жителів міста швидко зростала за рахунок переселенців з Правобережної України, що тікали від гніту польських феодалів.
За Деулінським перемир’ям 1618 року до Польщі відійшла майже вся Чернігово-Сіверщина, в т. ч. й місто Ромни. Характерним прикладом свавілля польських магнатів можуть служити дії Я. Вишневецького. 14 травня 1644 року він на чолі великого озброєного загону напав на Ромни, незадовго до цього віддані польським королем надворному маршалку О. Казановському, і силою зброї утримував місто, грабував його, знущався над беззахисним населенням. Навіть король змушений був поступитися перед магнатом. Ромни стали власністю Вишневецького. На місці старих оборонних споруд Вишневецький побудував замок, в якому розташував військовий гарнізон. На території замку на березі Сули стояв палац, укріплений ровами й валами. У місті жили міщани, козаки й селяни. Багато роменських козаків і міщан займалися ремеслами, зокрема виробляли поташ, тканини, взуття, залізні знаряддя праці тощо. Були й майстри-золотарі. Велася жвава торгівля сіллю, вовною, тканинами, худобою, зерном, горілкою, тютюном, зброєю та порохом. Був навіть спеціальний торговий двір, де зупинялися приїжджі купці й торговці.
Ромни — місто обласного підпорядкування (з 1962 р.), центр району, залізнична станція, розкинулося на правому березі річки Сули (лівої притоки Дніпра), біля впадіння в неї річки Великого Ромна. Відстань до м. Сум — 100 км. Населення — 49,3 тис. чоловік.
Місцевість, де розташоване місто Ромни, була заселена вже в VI—V ст. до н. е. Свідченням цього є виявлений тут курганний могильник скіфських часів. На околицях Ромен досліджено також слов’янське городище сіверян, що існувало у VIII — Хет. (від якого походить назва роменської археологічної культури). На території міста, крім того, збереглися залишки давньоруського могильника (на якому розкопано 4 поховання) та два городища.
Вперше Ромни згадуються під назвою Ромен у «Повчанні» Володимира Мономаха, записаному в літопису під 1096 роком, де розповідається про похід князя проти половецьких ханів Аепи та Боняка. Тоді місто Ромен входило до Переяславського князівства. Можливо, Ромен, як і багато інших міст Київської Русі, в середині XIII ст. було зруйноване монголо-татарами.
Нове поселення виникло в XV ст. На початку XVI ст. в документах згадується Старе й Нове Руменське. Наприкінці XVI ст. Ромни згадуються у Воскресенському літопису як значний оборонний пункт на півдні Російської держави. На початку XVII ст. Ромни вже були чималим укріпленим містом. Тут налічувалося близько 300 дворів ремісників, торговців, селян та ін. Навколо нього виникли дрібні поселення. Кількість жителів міста швидко зростала за рахунок переселенців з Правобережної України, що тікали від гніту польських феодалів.
За Деулінським перемир’ям 1618 року до Польщі відійшла майже вся Чернігово-Сіверщина, в т. ч. й місто Ромни. Характерним прикладом свавілля польських магнатів можуть служити дії Я. Вишневецького. 14 травня 1644 року він на чолі великого озброєного загону напав на Ромни, незадовго до цього віддані польським королем надворному маршалку О. Казановському, і силою зброї утримував місто, грабував його, знущався над беззахисним населенням. Навіть король змушений був поступитися перед магнатом. Ромни стали власністю Вишневецького. На місці старих оборонних споруд Вишневецький побудував замок, в якому розташував військовий гарнізон. На території замку на березі Сули стояв палац, укріплений ровами й валами. У місті жили міщани, козаки й селяни. Багато роменських козаків і міщан займалися ремеслами, зокрема виробляли поташ, тканини, взуття, залізні знаряддя праці тощо. Були й майстри-золотарі. Велася жвава торгівля сіллю, вовною, тканинами, худобою, зерном, горілкою, тютюном, зброєю та порохом. Був навіть спеціальний торговий двір, де зупинялися приїжджі купці й торговці.
- АннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: Ромни, місто, Сумська область, Україна
Частина ІІ
В листопаді 1921 року обрано міську Раду робітничих, селянських і червоноармійських депутатів та повітвиконком, якому ревком передав свої повноваження. За роки іноземної воєнної інтервенції та громадянської війни народне господарство міста було зруйноване: не працювали завод сільськогосподарських машин, тютюнові фабрики, більшість млинів та інші підприємства. На 1 листопада 1923 року було понад 1700 безробітних.
Трудящі Ромен, незважаючи на тяжке економічне становище в місті, гаряче відгукнулися на звернення Радянського уряду допомогти голодуючим Поволжя та південних губерній України. 1500 дітей з Поволжя та півдня України було розміщено в дитячих будинках міста й повіту, проведено місячник допомоги дітям з голодуючих губерній. У 1921—1922 рр. на Донбас відправлено три вагони з одягом і взуттям; допомогли трудящим Ленінграда, де в 1924 році була велика повінь.
Під керівництвом партійної організації трудящі доклали багато зусиль до відбудови господарства міста. Вже 1924 року почали давати продукцію ливарно-механічний, цегельний, 3 шкіряні й пивоварний заводи, 2 тютюнові фабрики, де працювало близько 900 чоловік. Механічні майстерні було об’єднано з меблевими, розширено й механізовано тютюнову і взуттєву фабрики. Роменський комітет боротьби з безробіттям, заснований 1924 року, провів значну роботу для ліквідації безробіття, зокрема, він об’єднав в артіль 30 кустарів, які мали ручні шкарпетко-панчішні в’язальні машини. Згодом ця артіль стала називатися майстернею, а 1927 року на її базі створено державну текстильно-галантерейну фабрику (з 1971 р.— гардино-тюлева).
Впорядковувалося комунальне господарство Ромен: почала безперебійно працювати місцева електростанція, було відремонтовано мости, шляхи, тротуари, комсомольці посадили парк. На вулицях встановлено електричні ліхтарі. Відкрилися лікарня на 110 місць, протитуберкульозний диспансер, робітнича поліклініка, три аптеки. В місті працювало 15 лікарів.
Поліпшувався стан освіти. Тільки в 1923 році на народну освіту було витрачено 45 863 крб., що становило 9,4 проц. загальної суми окружного бюджету. Тоді в місті було 6 семирічних шкіл, у яких навчалося 3100 учнів і працювало 188 учителів, 409 чоловік молоді навчалися в профшколі, фабрично-заводському училищі та на профкурсах. У жовтні 1920 року відкрито робітничо-селянський університет. Широко розгорнулася робота щодо ліквідації неписьменності. В 10 школах лікнепу навчалося грамоти 295 чоловік. У 1923 році створено перші загони юних піонерів-спартаківців. Початок їм поклав осередок при дитячому будинку.
Значні зрушення стались і в галузі культури. Широкого розмаху набула художня самодіяльність. Активну участь у ній брав G. Й. Шкурат (1886—1973), пізніше заслужений артист РРФСР та народний артист УРСР. У 1920 році аматори заснували капелу, якій з 1923 року присвоєно ім’я М. Д. Леонтовича. Того ж року на основі драматичного колективу створено українську трупу, з якої починається історія Роменського робітничо-селянського пересувного театру. Фундатором та режисером його був 1. П. Кавалерідзе, згодом відомий український скульптор і кінорежисер, народний артист УРСР. Театр існував до 1932 року. В місті працювало 6 клубів, кінотеатр. 1920 року відкрито краєзнавчий музей і центральну бібліотеку.
За новим адміністративно-територіальним поділом 1923 року Ромни — центр Роменського округу і району. Його населення становило 22 100 чоловік.
В листопаді 1921 року обрано міську Раду робітничих, селянських і червоноармійських депутатів та повітвиконком, якому ревком передав свої повноваження. За роки іноземної воєнної інтервенції та громадянської війни народне господарство міста було зруйноване: не працювали завод сільськогосподарських машин, тютюнові фабрики, більшість млинів та інші підприємства. На 1 листопада 1923 року було понад 1700 безробітних.
Трудящі Ромен, незважаючи на тяжке економічне становище в місті, гаряче відгукнулися на звернення Радянського уряду допомогти голодуючим Поволжя та південних губерній України. 1500 дітей з Поволжя та півдня України було розміщено в дитячих будинках міста й повіту, проведено місячник допомоги дітям з голодуючих губерній. У 1921—1922 рр. на Донбас відправлено три вагони з одягом і взуттям; допомогли трудящим Ленінграда, де в 1924 році була велика повінь.
Під керівництвом партійної організації трудящі доклали багато зусиль до відбудови господарства міста. Вже 1924 року почали давати продукцію ливарно-механічний, цегельний, 3 шкіряні й пивоварний заводи, 2 тютюнові фабрики, де працювало близько 900 чоловік. Механічні майстерні було об’єднано з меблевими, розширено й механізовано тютюнову і взуттєву фабрики. Роменський комітет боротьби з безробіттям, заснований 1924 року, провів значну роботу для ліквідації безробіття, зокрема, він об’єднав в артіль 30 кустарів, які мали ручні шкарпетко-панчішні в’язальні машини. Згодом ця артіль стала називатися майстернею, а 1927 року на її базі створено державну текстильно-галантерейну фабрику (з 1971 р.— гардино-тюлева).
Впорядковувалося комунальне господарство Ромен: почала безперебійно працювати місцева електростанція, було відремонтовано мости, шляхи, тротуари, комсомольці посадили парк. На вулицях встановлено електричні ліхтарі. Відкрилися лікарня на 110 місць, протитуберкульозний диспансер, робітнича поліклініка, три аптеки. В місті працювало 15 лікарів.
Поліпшувався стан освіти. Тільки в 1923 році на народну освіту було витрачено 45 863 крб., що становило 9,4 проц. загальної суми окружного бюджету. Тоді в місті було 6 семирічних шкіл, у яких навчалося 3100 учнів і працювало 188 учителів, 409 чоловік молоді навчалися в профшколі, фабрично-заводському училищі та на профкурсах. У жовтні 1920 року відкрито робітничо-селянський університет. Широко розгорнулася робота щодо ліквідації неписьменності. В 10 школах лікнепу навчалося грамоти 295 чоловік. У 1923 році створено перші загони юних піонерів-спартаківців. Початок їм поклав осередок при дитячому будинку.
Значні зрушення стались і в галузі культури. Широкого розмаху набула художня самодіяльність. Активну участь у ній брав G. Й. Шкурат (1886—1973), пізніше заслужений артист РРФСР та народний артист УРСР. У 1920 році аматори заснували капелу, якій з 1923 року присвоєно ім’я М. Д. Леонтовича. Того ж року на основі драматичного колективу створено українську трупу, з якої починається історія Роменського робітничо-селянського пересувного театру. Фундатором та режисером його був 1. П. Кавалерідзе, згодом відомий український скульптор і кінорежисер, народний артист УРСР. Театр існував до 1932 року. В місті працювало 6 клубів, кінотеатр. 1920 року відкрито краєзнавчий музей і центральну бібліотеку.
За новим адміністративно-територіальним поділом 1923 року Ромни — центр Роменського округу і району. Його населення становило 22 100 чоловік.
- Вернер
- Повідомлень: 3185
- З нами з: 22 квітня 2016, 12:19
- Стать: Чоловік
- Дякував (ла): 108 разів
- Подякували: 665 разів
Re: РОМНИ, місто, Сумська область, Україна
Лубенський вісник №35 від 15.04.1943, сторінка 4
Нові цехи
Невпинно зростають підприємства міста Ромен. Роменське хемічне виробництво все поширюється. Недавно відкрилися два нові цехи, один з них силікатний. Тут виготовляють у великій кількості барельєфи Т. Г. Шевченка. Ведеться підготовка також до виготовлення полив'яних чашок, блюдець та попільниць. Другий цех — картонажний. В ньому щодня виготовляють 300 штук 20-кілограмових мішків з паперу.
Значно поширився й фармацевтичний цех, де виготовляють різні ліки.
Нові цехи
Невпинно зростають підприємства міста Ромен. Роменське хемічне виробництво все поширюється. Недавно відкрилися два нові цехи, один з них силікатний. Тут виготовляють у великій кількості барельєфи Т. Г. Шевченка. Ведеться підготовка також до виготовлення полив'яних чашок, блюдець та попільниць. Другий цех — картонажний. В ньому щодня виготовляють 300 штук 20-кілограмових мішків з паперу.
Значно поширився й фармацевтичний цех, де виготовляють різні ліки.
Час плине
Хто зараз онлайн
Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 17 гостей